Історія справи

Ухвала КГС ВП від 24.01.2018 року у справі №917/774/17

Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 917/774/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Пількова К.М., Чумака Ю.Я.,

секретар судового засідання - Підгірська Г.О.,

за участю представників:

позивача - Тімакіна Л.В., Анніна К.К.,

відповідача - не з'явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Хорольська"

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.09.2017 (судді: Плахов О.В., Здоровко Л.М., Шутенко І.А.) та рішення Господарського суду Полтавської області від 27.06.2017 у справі № 917/774/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Хорольська"

до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області

про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Хорольська" (далі - ТОВ Агрофірма "Хорольська") звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (далі - ГУ Держгеокадастру) про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення терміну дії договору оренди землі від 01.06.2011 №108 (далі - договір від 01.06.2011) у редакції, запропонованій позивачем, на підставі статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Позовні вимоги обґрунтовано належним виконанням позивачем обов'язків орендаря за договором від 01.06.2011 і дотриманням ним вимог щодо порядку реалізації свого права на поновлення договору оренди земельної ділянки, передбачених умовами договору та приписами статті 33 Закону України "Про оренду землі". Позивач зазначав, що неодноразово направляв відповідачеві листи-повідомлення про поновлення договору від 01.06.2011 з проектами додаткових угод до нього, проте додаткову угоду між сторонами укладено не було. Позивач наголошував на неправомірному зволіканні відповідачем із прийняттям рішення щодо поновлення договору оренди землі та зауважував, що користується спірною земельною ділянкою і сплачує кошти за користування нею.

У відзиві на позов відповідач просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що між сторонами не було досягнуто згоди щодо істотних умов договору оренди землі з метою його поновлення, у зв'язку з чим переважне право орендаря на укладення договору оренди припинилося.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 27.06.2017 (суддя Бунякіна Г.І.) у позові відмовлено.

Мотивуючи судове рішення, господарський суд першої інстанції виходив із того, що сторони перебувають у договірних відносинах щодо оренди спірної земельної ділянки на умовах, запропонованих орендодавцем у листі від 23.06.2016 № 27-16-7777.3-4894/2-16, за змістом якого розмір плати за землю становить 10 % від нормативно-грошової оцінки землі, а термін дії договору - 7 років (до 18.01.2024). Орендар підтримав наведені умови (лист від 23.09.2016 № 1734), а тому, як зазначив суд, звернення до господарського суду з позовом про визнання укладеною між ГУ Держгеокадастру та ТОВ Агрофірма "Хорольська" додаткової угоди про поновлення договору від 01.06.2011, а саме продовження строку дії договору на 5 років і встановлення орендної плати у розмірі 4 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, є безпідставним, оскільки право позивача щодо користування спірною земельною ділянкою відновлено у зазначений вище спосіб.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.09.2017 (судді: Плахов О.В., Здоровко Л.М., Шутенко І.А.) рішення Господарського суду Полтавської області від 27.06.2017 залишено без змін, а апеляційну скаргу ТОВ Агрофірма "Хорольська" - без задоволення.

Апеляційний господарський суд виходив із того, що сторони не уклали додаткової угоди до спірного договору у зв'язку з недосягненням згоди щодо істотних умов договору в частині розміру орендної плати, строку дії договору, надана позивачем суду додаткова угода не відповідає волевиявленню відповідача та вимогам чинного законодавства, тому суд дійшов висновку, що підстав для укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі саме на умовах визначених позивачем (розмір орендної плати становить 4 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рік та строк дії договору - 5 років) немає.

Крім того, апеляційний господарський суд не встановив порушення прав позивача на укладення додаткової угоди про пролонгацію договору оренди землі на підставі частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

ТОВ Агрофірма "Хорольська", не погоджуючись з ухваленими у справі судовими рішеннями, подало касаційну скаргу, з урахуванням пояснень, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.09.2017 і рішення Господарського суду Полтавської області від 27.06.2017 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

Підставами для скасування постанови та рішення у справі скаржник вважає порушення норм матеріального і процесуального права, зокрема положень статті 33 Закону України "Про оренду землі", посилаючись на належне виконання позивачем умов спірного договору і виникнення у нього права на укладення договору оренди землі на новий строк. Скаржник зазначає, що відповідач всупереч вимогам частини 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" не направляв йому листа-повідомлення із запереченнями про поновлення договору оренди землі; за результатами листування сторін додаткову угоду між сторонами так і не було укладено у зв'язку зі зволіканням відповідача. На думку скаржника, оскільки він продовжує користуватися спірною земельною ділянкою, а відмови відповідача про поновлення договору оренди землі він не отримував, спірний договір вважається поновленим з урахуванням приписів частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Крім того, скаржник вважає необґрунтованим посилання суду апеляційної інстанції на положення статті 123 Земельного кодексу України (далі - ЗК), статті 9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації", оскільки вони не регулюють спірних правовідносин.

Від відповідача відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача, присутніх у судовому засіданні, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Викладені у касаційній скарзі аргументи щодо наявності правових підстав для поновлення спірного договору на підставі частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" не можуть бути підставою для скасування судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Колегія суддів вважає, що у цьому випадку постанову суду апеляційної інстанції необхідно залишити без змін із таких підстав.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

До 2013 року земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності надавалися в оренду за рішенням районних державних адміністрацій (стаття 122 ЗК у редакції, чинній до 2013 року).

Законом України від 06.09.2012 № 5245-VІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" (який набрав чинності 01.01.2013), зокрема внесено зміни до Земельного кодексу України, відповідно до яких з 01.01.2013 повноваження щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності перейшли до Центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів (Держземагентство України).

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" внаслідок реорганізації Держземагентства України було утворено Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр).

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 5 "Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру" постановлено утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Держгеокадастру за переліком згідно з додатком. Реорганізовано територіальні органи Держземагентства України шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Держгеокадастру за переліком згідно з додатком 2 (пункт 2). Установлено, що територіальні органи Держземагентства України, які реорганізуються, продовжують виконувати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Держгеокадастру (пункт 3).

Господарські суди встановили, що після укладення спірного договору оренди землі та станом на час закінчення строку, на який його було укладено, розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної форми власності (до яких належить і спірна земельна ділянка) здійснює ГУ Держгеокадастру.

Статтею 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються ЗК, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За змістом статті 13 зазначеного Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Господарськими судами попередніх інстанцій також установлено, що 01.06.2011 між Хорольською районною державною адміністрацією Полтавської області - орендодавцем та ТОВ "Сільськогосподарське товариство "Зоря" (правонаступником якого є позивач - ТОВ Агрофірма "Хорольська") - орендарем укладено договір оренди землі № 108, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, розташовану на території Староаврамівської сільської ради Хорольського району Полтавської області, площею 42,2512 га із земель запасу.

Цей договір було зареєстровано у відділі Держкомзему у Хорольському районі Полтавської області від 18.01.2012 за № 532480004001652.

Пунктом 8 договору сторони погодили, що договір укладено строком на п'ять років (у разі укладення договору оренди землі для ведення сільськогосподарського виробництва - з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою). Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Отже, як установив суд апеляційної інстанції, строк дії договору спливає 18.01.2017.

Відповідно до пункту 36 договору від 01.06.2011 зміна його умов здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір вирішується у судовому порядку.

Господарські суди установили, що до спливу строку дії договору, а саме 17.05.2016, позивач звертався до відповідача із листом-повідомленням про поновлення строку дії договору від 01.06.2011 на 10 років, із залишенням решти умов без змін, та долучав до листа проект додаткової угоди до нього.

Також суди установили, що між сторонами у справі велося тривале листування щодо поновлення умов договору від 01.06.2011 на інших умовах, ніж його було укладено.

Зокрема, відповідач у листі від 23.06.2016 № 27-16-7777.3-4894/2-16 запропонував внести зміни до договору в частині строку дії договору - збільшити цей строк із 5 до 7 років, та орендної плати - з 4 до 10 % від нормативної грошової оцінки, і запропонував землекористувачу провести нормативну грошову оцінку земельної ділянки за власний рахунок. Крім цього, відповідач повідомив про необхідність проведення нормативної грошової оцінки землі за власний рахунок.

Позивач у листі від 23.09.2016 № 1734 зазначив про згоду з вимогами відповідача та додав до цього листа витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ -5304612762016 від 21.09.2016.

Крім того, у листі від 08.11.2016 відповідач запропонував внести зміни до договору в частині строку дії договору (7 років) та орендної плати (12 % від нормативної грошової оцінки), провести нормативну грошову оцінку земельної ділянки за власний рахунок і розробити агрохімічний паспорт поля.

Позивач у листі від 07.12.2016 № 2358 повідомив відповідача про свій намір поновити договір від 01.06.2011, на умовах, запропонованих у листі-відповіді відповідача від 08.11.2016 № 27-16-7777.5-7814/2-16.

Проте додаткову угоду (договір) на погоджених умовах сторонами укладено не було.

Водночас, як було встановлено судами, 22.03.2017 вже після закінчення строку дії договору оренди (тобто після 18.01.2017), позивач направив відповідачеві клопотання про поновлення договору оренди земельної ділянки в порядку, передбаченому частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", та долучив проект додаткової угоди про поновлення договору від 01.06.2011 на той же самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, а саме: терміном на 5 років з орендною платою 4 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Листом від 20.04.2017 №27-16-0.332-2823/2-17 відповідач повідомив позивача про розгляд зазначеного клопотання та запропонував, зокрема встановити розмір орендної плати на рівні 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та термін дії договору - 7 років.

Додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки сторонами також укладено не було.

Наведене стало підставою для звернення позивача з позовом про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення терміну дії договору від 01.06.2011 у редакції, запропонованій позивачем, а саме: термін дії договору становить 5 років, розмір орендної плати за користування земельною ділянкою - 4 % від нормативної грошової оцінки 1 гектара ріллі, визначеної за матеріалами нормативної грошової оцінки земель 1995 - 1997 років з урахуванням індексації, тобто на той же строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором від 01.06.2011, на підставі статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Статтею 31 Закону України "Про оренду землі" визначено, зокрема, що дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про оренду землі" зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір вирішується у судовому порядку.

Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" врегульовано порядок поновлення договору оренди, який фактично об'єднує два різні випадки пролонгації договору оренди.

За змістом статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (частина 1).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (частина 2).

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (частина 3).

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (частина 4).

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина 5).

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності) (частина 6).

Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу (частина 7).

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку (частина 8).

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (частина 9).

У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди (частина 10).

Отже, наведена стаття об'єднує два випадки пролонгації договору оренди, а саме: визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди на підставі частин 1- 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі"; та поновлення договору оренди землі у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, тобто за правилами частини 6 цієї ж статті.

Оскільки, як убачається з матеріалів справи та було встановлено судом апеляційної інстанції, позивач звернувся до відповідача із клопотанням про поновлення договору від 01.06.2011 на 10 років, тобто фактично запропонував поновити договір на інший строк і змінити цю істотну умову договору, а в подальшому між сторонами також велося листування стосовно поновлення договору на інших умовах, ніж його було укладено (строк дії договору та розмір орендної плати), проте додаткової угоди між сторонами укладено не було, колегія суддів зазначає, що сторони за обопільною згодою увійшли у процедуру поновлення договору на підставі правової конструкції, унормованої частинами 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

При цьому, як уже зазначалося, за приписами частин 4-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" при поновленні договору оренди його умови можуть бути змінені за згодою сторін; у разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

За змістом статті 1 ГПК у редакції, чинній на час звернення з позовом, правом на звернення до суду за захистом наділена кожна особа в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав чи інтересів.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (статті 15, 16 Цивільного кодексу України).

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Оскільки, як установив суд апеляційної інстанції, позивачем не доведено порушення, невизнання або оспорювання відповідачем його права на поновлення договору на підставі частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", його вимоги укласти додаткову угоду, як це передбачено частинами 7-8 статті 33 Закону України "Про оренду землі", апеляційним господарським судом правомірно визнано необґрунтованими.

Ураховуючи викладене, а також беручи до уваги наведені приписи законодавства, колегія суддів зазначає, що підстав для скасування оскарженої постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги немає.

Оскільки підстав для скасування оскарженого судового рішення та задоволення касаційної скарги немає, судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 ГПК, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Хорольська" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.09.2017 у справі № 917/774/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.Б. Дроботова

Судді: К.М. Пільков

Ю.Я. Чумак