Історія справи

Постанова КГС ВП від 18.12.2025 року у справі №910/15446/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2025 року

м. Київ

Справа № 910/15446/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Власова Ю. Л. - головуючого, Булгакової І. В., Малашенкової Т. М.,

за участю секретаря судового засідання Бутенка А. О.,

представників учасників справи:

позивача - не з`явився,

відповідача - Пащенка М. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтевро"

на рішення Господарського суду міста Києва від 12 лютого 2025 року (суддя Босий В. П.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13 серпня 2025 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Кравчук Г. А., судді: Коробенко Г. П., Тищенко А. І.)

у справі № 910/15446/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтевро"

до Антимонопольного комітету України

про визнання недійсними пунктів рішення, визнання дій такими, що порушують права та зобов`язання вчинити дії.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У грудні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтевро" (далі - ТОВ "Інтевро", позивач, скаржник) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Антимонопольного комітету України (далі - АМК, відповідач) про:

- визнання недійсним пункту 1 рішення АМК "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" від 26 вересня 2024 року № 341-р (далі - рішення АМК) в частині визнання вчинення ТОВ "Інтевро" порушення законодавства, передбаченого пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон № 2210-III), у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, проведених Комунальним підприємством "Центр електронних послуг Криворізької міської ради", на закупівлю: "ДК 021:2015 35120000-1 Системи та пристрої нагляду та охорони (Програмно-технічний комплекс для Центрального рівня та зміни структурної моделі центральної ланки цифрової платформи Єдиної комплексної системи відеоспостереження м. Кривого Рогу)", ідентифікатор торгів в електронній системі "Prozorro" №-10-24-014618-а;

- визнання недійсним пункту 2 рішення АМК в частині накладення на ТОВ "Інтевро" штрафу в розмірі 3 655 226,00 грн;

- визнання дій АМК щодо включення ТОВ "Інтевро" до Зведених відомостей рішень органів АМК про визнання вчинення суб`єктами господарювання порушень законодавства про захист економічної конкуренції, передбачених пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини другої статті 6 Закону № 2210-III, у вигляді спотворення результатів торгів (тендерів) та накладення штрафу на підставі рішення АМК, які оприлюднені на офіційному веб-порталі АМК такими, що порушують права ТОВ "Інтевро";

- зобов`язання АМК виключити зі Зведених відомостей рішень органів АМК інформацію, внесену на підставі рішення АМК про визнання вчинення ТОВ "Інтевро" порушення законодавства, передбаченого пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону № 2210-III, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів та накладення штрафу, які оприлюднені на офіційному веб-порталі АМК.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ "Інтевро" зазначає, що викладені в рішенні АМК висновки не відповідають обставинам справи. На переконання позивача, обставини, які мають значення для справи, є недоведеними та не підтвердженими належними доказами, однак вони були встановлені в оскаржуваному рішенні АМК.

Короткий зміст судових рішень

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 12 лютого 2025 року у справі № 910/15446/24, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13 серпня 2025 року, у задоволенні позову було відмовлено.

4. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд, зазначив, що в оскаржуваному рішенні АМК було встановлено узгодження між ТОВ "Інтевро" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс Інжиніринг Груп" (далі - ТОВ "Транс Інжиніринг Груп") умов участі у торгах. При цьому суд першої інстанції зазначив, що встановлені в межах розгляду справи обставини дають підстави для висновку про позиціонування таких суб`єктів господарювання не як конкурентів, а як партнерів, які зацікавлені у господарській діяльності один одного, а сама по собі відповідність дій суб`єктів господарювання цивільному, господарському законодавству не може автоматично свідчити про дотримання ними норм та вимог антимонопольного законодавства.

5. Суд першої інстанції також зазначив, що усе наведене в рішенні АМК у сукупності підтверджує наявність в учасників аукціону спільних інтересів та взаємозв`язків. Обізнаність та системність поведінки останніх під час підготовки та проведення аукціону свідчить про те, що ТОВ "Інтевро" та ТОВ "Транс Інжиніринг Груп" мали можливість узгодити та узгодили свою поведінку під час проведення аукціону, замінивши ризик, який породжує конкуренція, на координацію своєї економічної поведінки, і така координація економічної поведінки цих учасників призвела до усунення між ними конкуренції під час проведення аукціону.

6. Також суд першої інстанції зазначив, що позивач не надав належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки АМК, викладені у спірному рішенні, а наведені АМК доводи у цьому рішенні підтверджені більш вірогідними доказами, які в сукупності свідчать про те, що позивач вчинив порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону № 2210-III, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів аукціону, за яке АМК обґрунтовано застосувало до позивача штраф у розмірі 3 655 226,00 грн.

7. Суд апеляційної інстанції зазначив, що, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в оскаржуваному рішенні АМК, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідачем дотримано вимоги Закону № 2210-III, у зв`язку з чим всебічно, повно і об`єктивно розглянуто обставини справи, досліджено подані документи, належним чином проаналізовано відносини сторін. Також апеляційний суд, надаючи оцінку встановленим обставинам у сукупності відповідно до вимог статті 86 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), дійшов висновку, що доводи скаржника в апеляційній скарзі з приводу неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення вимог процесуального права, неповного з`ясування обставин та недослідження доказів, що є підставою для скасування судового рішення, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

8. ТОВ "Інтевро" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12 лютого 2025 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13 серпня 2025 року у справі № 910/15446/24 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

9. Підставою касаційного оскарження скаржник визначив пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України.

Порядок розгляду справи судом касаційної інстанції

10. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 жовтня 2025 року для розгляду касаційної скарги у справі № 910/15446/24 визначено колегію суддів у складі: Власов Ю. Л. - головуючий, Булгакова І. В., Колос І. Б.

11. Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 26 листопада 2025 року № 32.2-01/2966 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 910/15446/24 у зв`язку з відпусткою судді Колос І. Б.

12. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 листопада 2025 року для розгляду касаційної скарги у справі № 910/15446/24 визначено колегію суддів у складі: Власов Ю. Л. - головуючий, Булгакова І. В., Малашенкова Т. М.

13. Верховний Суд ухвалою від 02 грудня 2025 року відкрив касаційне провадження у справі № 910/15446/24 на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

14. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 12 лютого 2025 року та постанови Північного апеляційного господарського суду від 13 серпня 2025 року у справі № 910/15446/24, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій застосували, зокрема, статтю 86 ГПК України без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 13 січня 2022 року у справі № 914/2860/20, від 04 лютого 2025 року у справі № 910/619/24, від 21 листопада 2024 року у справі № 910/16639/21, від 27 лютого 2025 року у справі № 914/400/24 та від 29 лютого 2024 року у справі № 910/19061/21.

15. Так, скаржник зазначає, що у справах № 914/2860/20, № 910/619/24, № 910/16639/21 Верховний Суд надав роз`яснення тому, що необхідно вважати антиконкурентними узгодженими діями та які обставини підлягають встановленню для визнання дій суб`єктів господарювання антиконкурентними, тобто надано вказівку щодо способу застосування норм частини 2 статті 6 Закону № 2210-III, в той час як антиконкурентні дії є проявом порушення законодавства про захист економічної конкуренції згідно норм пункту 1 частини першої статті 50 Закону № 2210-III. На думку скаржника, зазначені постанови є правозастосовчою практикою щодо положень вказаних статей Закону № 2210-III, які не були застосовані судами першої та апеляційної інстанції під час ухвалення оскаржуваних судових рішень у цій справі.

16. Крім того, скаржник вважає, що у постановах Верховного Суду у справах № 914/2860/20, № 910/619/24, № 910/16639/21 надано вказівки щодо способів та заходів дотримання та виконання вимог статті 86 ГПК України під час розгляду подібних справ та загалом при аналізі правовідносин суб`єктів господарювання з АМК, які зводяться до того, що питання про наявність чи відсутність узгоджених антиконкурентних дій має досліджуватися судами, виходячи саме з усієї сукупності обставин і доказів, з`ясованих і досліджених у справі, враховуючи їх вірогідність і взаємозв`язок, у відповідності до приписів статті 86 ГПК України. При цьому скаржник вважає, що оскаржувані судові рішення є відображенням результатів дослідження доказів, представлених АМК, без урахування у своїй сукупності доказів та пояснень, запропонованих на розгляд судів першої та апеляційної інстанцій ТОВ "Інтевро".

17. Також, з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду у справі № 914/400/24, скаржник вважає, що оскаржувані судові рішення були ухвалені з порушенням вимог статті 59 Закону № 2210-III. На переконання скаржника, протягом розгляду цієї справи всупереч вимогам зазначеної норми права і висновку Верховного Суду про необхідність та спосіб застосування такої норми права, судами першої та апеляційної інстанцій не було встановлено та проаналізовано обставини справи.

18. Посилаючись на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 29 лютого 2024 року у справі № 910/19061/21, скаржник зазначає, що повноваження АМК у сфері конкурентного права не є абсолютними, а потребують законних обмежень та існують в залежності від ґрунтовності позиції АМК, викладеної в його актах. В контексті цього скаржник зазначає, що АМК не було надано належну оцінку спірним правовідносинам, вжито заходів впливу щодо ТОВ "Інтевро", проте не визначено достатнього обсягу причин для накладення штрафу та детального обсягу порушень вимог чинного законодавства України скаржником. На переконання скаржника, вказані прояви незаконності не було усунуто протягом розгляду цієї справи судами першої та апеляційної інстанцій.

Заперечення відповідача на касаційну скаргу позивача

19. У відзиві на касаційну скаргу АМК просить касаційну скаргу ТОВ "Інтевро" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 12 лютого 2025 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13 серпня 2025 року у справі № 910/15446/24 - без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Межі розгляду справи судом касаційної інстанції

20. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

21. Нормами частини другої статті 300 ГПК України встановлені межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

22. Суди встановили, що рішенням АМК, зокрема:

- визнано, що ТОВ "Інтевро" і ТОВ "Транс Інжиніринг Груп" вчинили порушення законодавства, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону № 2210-III, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, проведених Комунальним підприємством "Центр електронних послуг Криворізької міської ради", на закупівлю: "ДК 021:2015 35120000-1 Системи та пристрої нагляду та охорони (Програмно-технічний комплекс для Центрального рівня та зміни структурної моделі центральної ланки цифрової платформи Єдиної комплексної системи відеоспостереження м. Кривого Рогу)", ідентифікатор торгів в електронній системі "Prozorro" №-10-24-014618-а.;

- накладено на ТОВ "Інтевро" штраф у розмірі 3 655 226,00 грн за порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної частини цього рішення.

Джерела права та акти їх застосування

23. Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет" (далі - Закон № 3659-XII) АМК є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері публічних закупівель.

24. Згідно з частиною першою статті 7 Закону № 3659-XII у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції АМК має повноваження, зокрема, розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції.

25. Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 2210-III узгодженими діями є укладення суб`єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об`єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб`єктів господарювання.

26. За змістом статті 6 Закону № 2210-III антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції. Антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів (пункт 4 частини другої цієї статті). Антиконкурентними узгодженими діями вважається також вчинення суб`єктами господарювання схожих дій (бездіяльності) на ринку товару, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції у разі, якщо аналіз ситуації на ринку товару спростовує наявність об`єктивних причин для вчинення таких дій (бездіяльності). Вчинення антиконкурентних узгоджених дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом.

27. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 50 Закону № 2210-III порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є, зокрема, антиконкурентні узгоджені дії.

28. Відповідно до статті 35 Закону № 2210-III розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняття розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі. При розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи АМК: збирають і аналізують документи, висновки експертів, пояснення осіб, іншу інформацію, що є доказом у справі, та приймають рішення у справі в межах своїх повноважень; отримують пояснення осіб, які беруть участь у справі, або будь-яких осіб за їх клопотанням чи з власної ініціативи. На офіційному веб-сайті АМК оприлюднюється інформація про справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

29. Згідно з частинами першою, другою статті 37 Закону № 2210-III у разі виявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі наслідків такого порушення, органи АМК приймають розпорядження про початок розгляду справи. Розпорядження про початок розгляду справи надсилається відповідачу протягом трьох робочих днів з дня його прийняття. У разі коли відповідача визначено після початку розгляду справи, йому протягом трьох робочих днів надсилається розпорядження про залучення до участі у справі як відповідача разом з розпорядженням про початок розгляду справи.

30. Частиною першою статті 48 Закону № 2210-III визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи АМКУ приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу.

31. Статтею 59 Закону № 2210-III передбачено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів АМК є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації, узгоджених дій відповідно до Закону України "Про санкції"; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

32. За змістом частини першої статті 60 Закону № 2210-III відповідачі у справах про порушення законодавства про захист економічної конкуренції мають право повністю або частково оскаржити рішення АМК до господарського суду у двомісячний строк з дня його одержання.

33. Як визначено статтею 41 Закону № 2210-III, а також зазначено і у Порядку розгляду АМК та його територіальними відділеннями заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, який затверджений розпорядженням АМК від 19 квітня 1994 року № 5 (далі - Порядок), доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення. Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів. Усні пояснення сторін, третіх осіб, службових чи посадових осіб та громадян, які містять дані, що свідчать про наявність чи відсутність порушення, фіксуються у протоколі. Докази мають право надавати особи, які беруть участь у справі.

34. Пунктом 4 розділу 8 Порядку встановлено, що у рішенні наводяться мотиви рішення, зазначаються встановлені органом АМК обставини справи з посиланням на відповідні докази, а також положення законодавства, якими орган АМК керувався, приймаючи рішення, обґрунтування розміру штрафу та спростування заперечень, наданих особами, які беруть участь у справі, до подання з попередніми висновками у справі (у разі їх наявності).

Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

35. Предметом судового розгляду у цій справі є встановлення наявності чи відсутності визначених статтею 59 Закону № 2210-III підстав для скасування чи визнання недійсним рішення АМК в оскаржуваній частині. Суди першої та апеляційної інстанцій за результатами розгляду справи дійшли висновку, що позивач не довів належними та допустимими доказами наявності підстав, передбачених вказаною статтею, для визнання рішення АМК недійсним.

36. Не погоджуючись із вказаними висновками судів попередніх інстанцій, скаржник стверджує, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, за неповного та неправильного встановлення обставин, які мають значення для вирішення справи, у зв`язку з чим вони підлягають скасуванню.

37. Касаційне провадження у справі відкрито на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.

38. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

39. Також Верховний Суд наголошує, що переглядаючи справу в касаційному порядку, він виконує функцію "суду права", а не "факту", отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

40. Верховний Суд позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по-новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.

41. Також Верховний Суд виходить з того, що втручання в дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень (у цій справі - АМК) виходить за межі завдань господарського судочинства. Суд перевіряє лише те, щоб дискреційні повноваження (як можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох альтернативних варіантів управлінських рішень, кожен із яких є законним) не використовувалися органом свавільно. Тобто, дискреційні повноваження АМК мають узгоджуватися з конституційним принципом верховенства права та такими його елементами, як юридична визначеність та заборона свавілля.

42. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

43. Стверджуючи про наявність вказаної підстави, скаржник посилається на висновки, викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 13 січня 2022 року у справі № 914/2860/20, від 04 лютого 2025 року у справі № 910/619/24, від 21 листопада 2024 року у справі № 910/16639/21, у яких зазначено, зокрема, таке:

"7.17. Верховним Судом неодноразово наголошувалося на тому, що господарським судам першої та апеляційної інстанції під час вирішення справ щодо визнання недійсними рішень АМК про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, за антиконкурентні узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів та накладення штрафу, належить здійснювати оцінку обставин справи та доказів за своїм внутрішнім переконанням у порядку частини другої статті 86 ГПК України, зокрема, досліджувати також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у справі у їх сукупності.

7.18. Закон №2210-III не ставить застосування передбачених ним наслідків узгоджених антиконкурентних дій у залежність від "спільної домовленості разом брати участь у торгах з метою усунення конкуренції". Цілком зрозуміло, що така "домовленість" навряд чи може мати своє матеріальне втілення у вигляді письмових угод чи інших документів. А тому питання про наявність/відсутність узгоджених антиконкурентних дій має досліджуватися судами, виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з`ясованих і досліджених у справі, враховуючи їх вірогідність і взаємозв`язок, у відповідності до статті 86 ГПК України.

7.19. Близький за змістом висновок є послідовним та викладений Верховним Судом, зокрема, у постановах від 07.11.2019 у справі №914/1696/18, від 13.08.2019 у справі №916/2670/18, від 05.08.2019 у справі №922/2513/18."

44. Верховний Суд зауважує, що застосування приписів статті 86 ГПК України як норми процесуального права має загальний (універсальний) характер для усіх справ.

45. Ухвалюючи оскаржуване судове рішення суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виснував, що позивач не надав належних та допустимих доказів, які б спростували висновки АМК, викладені у спірному рішенні, а наведені АМК доводи у спірному рішенні підтверджені більш вірогідними доказами, які в сукупності свідчать про те, що позивачем вчинено порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону № 2210-III, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів аукціону, за яке АМК обґрунтовано застосовано до позивача штраф у розмірі 3 655 226,00 грн. Водночас, дослідивши оскаржувані судові рішення, колегія суддів Верховного Суду встановила, що суд першої інстанції всупереч наведеним вище висновкам Верховного Суду взагалі не дослідив та не надав оцінку обставинам та доказам, які містять в матеріалах справи. Суд апеляційної інстанції в свою чергу цієї помилки не виправив.

46. Верховний Суд зазначає, що судами попередніх інстанції не було надано оцінки та не було досліджено такі обставини:

- щодо взаємозв`язку між ТОВ "Інтевро" та ТОВ "Транс Інжиніринг Груп";

- щодо надання ТОВ "Інтевро" та ТОВ "Транс Інжиніринг Груп" грошової позики та безвідсоткової фінансової допомоги один одному в період проведення торгів;

- щодо наявності чи відсутності господарських відносин між ТОВ "Інтевро" та ТОВ "Транс Інжиніринг Груп";

- щодо наявності спільного працівника в ТОВ "Інтевро" та ТОВ "Транс Інжиніринг Груп" на посаді бухгалтера;

- щодо використання ТОВ "Інтевро" та ТОВ "Транс Інжиніринг Груп" однієї і тієї ж ІР-адреси для входу до інтернет банкінгу, яка належить ТОВ "Інтевро";

- щодо використання ТОВ "Транс Інжиніринг Груп" ІР-адреси, яка належить ТОВ "Інтевро", для подання тендерної пропозиції під час участі в торгах;

- щодо використання ТОВ "Інтевро" та ТОВ "Транс Інжиніринг Груп" однієї і тієї ж ІР-адреси для входу в аукціон під час участі у торгах;

- щодо синхронності дій ТОВ "Інтевро" та ТОВ "Транс Інжиніринг Груп" під час оплати послуг майданчика та під час завантаження тендерних пропозицій;

- щодо замовлення та оплату витягу з ЄДР для ТОВ "Транс Інжиніринг Груп" працівником ТОВ "Інтевро";

- щодо виготовлення файлів, завантажених у тендерній пропозиції ТОВ "Транс Інжиніринг Груп" працівником ТОВ "Інтевро";

- щодо комунікації між ТОВ "Інтевро" та ТОВ "Транс Інжиніринг Груп".

47. Усі ці питання були поставлені позивачем перед судом у позовній заяві та щодо кожного з них позивач надав свої пояснення та доводи, однак суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, обмежився лише констатацією того, що позивач не надав належних та допустимих доказів, які б спростували висновки, зроблені у рішенні АМК. Також колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне звернути увагу на недослідження судами попередніх інстанцій доказів, які містяться в матеріалах справи, зокрема, заперечення ТОВ "Інтевро" на подання від 22 серпня 2024 року № 145-26.13/70-24/288-спр з попередніми висновками у справі № 145-26.13/70-24, пояснення від ФОП Добровольського В. А., пояснення від ОСОБА_1 , пояснення від ОСОБА_2 Зокрема, вказаним документам суд першої інстанції не надав оцінки у своєму рішенні. В свою чергу апеляційний господарський суд цих недоліків не виправив і також не встановив та не дослідив зазначених вище доказів та обставин, на яких ґрунтується частково оскаржуване рішення АМК.

48. Таким чином колегія суддів Верховного Суду вважає, що суди попередніх інстанцій помилково не врахували наведені вище висновки Верховного Суду та не надали належної оцінки усім обставинам справи, не дослідили докази у справі, виходячи з усієї сукупності обставин і доказів в їх взаємозв`язку. Також колегія суддів вважає за можливе дослідити суду першої інстанції питання залучення до розгляду цієї справи ТОВ "Транс Інжиніринг Груп" як третю особу для належного встановлення усіх обставин цієї справи.

49. Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності

50. Згідно з частинами першою-третьою, п`ятою статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

51. Відповідно до частини першої статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

52. Згідно з частиною четвертою статті 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються: 1) перелік обставин, які є предметом доказування у справі; 2) перелік доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі; 3) висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів; 4) мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі; 5) мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику; 6) чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку; 7) норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування; 8) норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування.

53. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, суд має в мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази суд не взяв до уваги. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої ухвалюється рішення, є порушенням вимог норм процесуального права щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

54. Здійснюючи перегляд оскаржуваних судових рішень у цій справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку про порушення судами попередніх інстанцій статей 2 86 236 237 238 269 ГПК України, оскільки під час розгляду цієї справи в суді першої та апеляційної інстанцій не було досліджено всіх доказів, що покладені в основу обґрунтування рішення АМК про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та не надано оцінки поясненням, зокрема, позивача щодо всіх обставин та доказів у їх сукупності, взаємозв`язку і вірогідності, кількості та характеру виявлених збігів та всім обставинам, на які посилався АМК у рішенні, стосовно наявності в діях, зокрема, позивача порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, як обставин, які, на думку АМК, у сукупності з іншими доказами, свідчать про наявність порушення, передбаченого пунктом 4 частини другої статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону № 2210-III.

55. За таких обставин Верховний Суд погоджується з доводами скаржника про те, що суди попередніх інстанцій не дослідили та не надали оцінки доказам у справі, не здійснили належного встановлення обставин у справі на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

56. Таким чином посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, які містяться в постановах від 13 січня 2022 року у справі № 914/2860/20, від 04 лютого 2025 року у справі № 910/619/24, від 21 листопада 2024 року у справі № 910/16639/21 щодо застосування статті 86 ГПК України знайшли своє відображення під час розгляду касаційної скарги, з огляду на що Верховний Суд вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог необґрунтованими.

57. Іншим доводам касаційної скарги колегія суддів не надає оцінку з огляду на необхідність дослідження доказів та встановлення зазначених вище обставин, які мають значення для правильного вирішення цієї справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

58. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

59. Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

60. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені в касаційній скарзі, про неврахування висновків щодо застосування норми права, викладених у постановах Верховного Суду, частково підтвердилися, а тому касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржувані судові рішення у справі скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

61. Під час нового розгляду судам слід звернути увагу на викладене у цій постанові, надати належну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, перевірити доводи та докази, а також вагомі (визначальні) аргументи сторін у справі, дати їм належну правову оцінку, і, в залежності від встановленого, вирішити спір відповідно до закону.

Судові витрати

62. Верховний Суд розподіл судового збору не здійснює відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України, оскільки такий розподіл має бути здійснений за результатами нового розгляду.

Керуючись статтями 236 237 238 300 301 310 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтевро" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12 лютого 2025 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13 серпня 2025 року у справі № 910/15446/24 скасувати.

3. Справу № 910/15446/24 передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Л. Власов

Судді І. В. Булгакова

Т. М. Малашенкова