Історія справи

Постанова КГС ВП від 17.09.2025 року у справі №873/46/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2025 року

м. Київ

cправа № 873/46/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М.- головуючого, Картере В.І., Погребняка В.Я.,

за участю секретаря судового засідання - Сулім А.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Ракіти Євгена В`ячеславовича

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2025

у справі №873/46/25

за заявою Фізичної особи-підприємця Ракіти Євгена В`ячеславовича

про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 08.04.2025

у справі № 5/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НоваПей Кредит»

до Фізичної особи-підприємця Ракіти Євгена В`ячеславовича

про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Представники учасників справи в судове засідання не з`явились, про дату, місце та час повідомлені належним чином.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «НоваПей Кредит» (далі - ТОВ «НоваПей Кредит», позивач) звернулось до Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків (далі - Третейський суд) з позовом до Фізичної особи-підприємця Ракіти Євгена В`ячеславовича (далі - ФОП Ракіта Є.В., відповідач) про стягнення заборгованості за договором про надання фінансового кредиту у розмірі 1 972 073,00 грн.

Рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків» від 08.04.2025 справі № 5/25 позов задоволено в повному обсязі.

ФОП Ракіта Є.В. звернувся до Північного апеляційного господарського суду з заявою про скасування рішення Третейського суду, вважає його таким, що прийнято з порушенням процедурних вимог.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2025 у задоволенні заяви ФОП Ракіти Є.В. про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 08.04.2025 справі №5/25, відмовлено. Рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 08.04.2025 справі № 5/25 залишено без змін. Витрати зі сплати судового збору за подання заяви про скасування рішення Третейського суду покладено на ФОП Ракіту Є.В.

Ухвала мотивована відсутністю передбачених статтею 350 ГПК України підстав для скасування рішення третейського суду.

Обставини встановлені судом першої інстанції

Між ТОВ «НоваПей Кредит» та ФОП Ракіта Є.В. шляхом підписання позичальником заяв про приєднання, укладено договори про надання фінансового кредиту. Умови кредитування договору розміщено на офіційному сайті позивача.

У відповідності до положень 4.1. Кредитного договору кредитодавець надає фінансовий кредит позичальникові у безготівковій формі шляхом перерахування суми фінансового кредиту на рахунок позивальника, вказаний в заяві. Датою видачі фінансового кредиту на рахунок позивальника, вказаний в заяві. Видача фінансового кредиту узгоджується сторонами шляхом подання позичальником заяви на отримання фінансового кредиту кредитодавцю.

У відповідності ст. 11.1 кредитного договору, договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту підписання сторонами заяви.

07.12.2023 між Сторонами укладено договір про надання фінансового кредиту шляхом підписанні Позичальником заяви № 07/12-2023КУК до Договору про надання фінансового кредиту у якій погоджені умови видачі кредиту, а саме сума у розмірі 700 000 (сімсот тисяч) гривень, строк повернення коштів - до 07 грудня 2024 року та процентну ставку за користування кредитними коштами у розмірі 35 % річних.

Також, до матеріалів справи Позивачем додано копію платіжної інструкції №28 від 07.12.2023 про видачу позичальнику 700 000 грн.

Графік повернення кредиту був погоджений в Додатку № 1 до заяви про приєднання.

05.07.2024 між Сторонами укладено договір про надання фінансового кредиту шляхом підписання позичальником заяви про приєднання № 04/07-2024 КУК.

Згідно укладеного кредитного договору на підставі заяви про приєднання №04/07-2024 КУК, Позичальник отримав кредит у розмірі 750 000 грн строком до 05.07.2025 зі сплатою 35% річних, що підтверджується копією платіжної інструкції КУ 2983 від 05.07.2024.

Графік повернення кредиту був погоджений в Додатку № 1 до заяви про приєднання.

27.09.2024 між Сторонами укладено кредитний договір шляхом підписання Позичальником заяви про приєднання № 30/09-2024 КУК.

Згідно укладеного кредитного договору на підставі заяви про приєднання №30/09-2024 КУК, Позичальник отримав кредит у розмірі 1 000 000 (один мільйон) гривень строком до 27.09.2025 зі сплатою 35% річних, що підтверджується копією платіжної інструкції КУ 5744 від 27.09.2024.

Графік повернення кредиту був погоджений в Додатку № 1 до заяви про приєднання.

12.09.2024 між Сторонами укладено кредитний договір шляхом підписання Позичальником заяви про приєднання № 15/11-2024КУК.

Згідно укладеного кредитного договору на підставі заяви про приєднання № 15/11-2024 КУК, Позичальник отримав кредит у розмірі 320 000 (триста двадцять тисяч) гривень строком до 12.11.2025 року зі сплатою 35 % річних, що підтверджується копією платіжної інструкції КУ 7361 від 12.11.2024 року.

Графік повернення кредиту був погоджений в Додатку № 1 до заяви про приєднання.

29.11.2024 Позичальник припинив сплачувати платежі за кредитним договором, чим допустив прострочення понад 5 (п`яти) календарних днів.

У відповідності до п. 8.1.1. кредитного договору, Позивач має право достроково вимагати повернення кредиту у разі якщо позичальник прострочив належні до сплати платежі більше ніж (п`ять) календарних днів.

Позивачем було направлено вимогу Відповідачу від 25.02.2025 року № 25-02/2025/5 про дострокове повернення кредиту, відповідно до п. 8.1, 8.2. кредитного договору.

Разом з тим, вимогу Позивача Відповідачем виконано не було.

З моменту подання позову Позивач зазначає, що Відповідачем було здійснено часткове погашення заборгованості за кредитами.

У своїй заяві про закриття провадження по справі в частині вимог, Позивач зазначає, що станом на 07.04.2025 року заборгованість Відповідача становить 1 772 193,17 грн та складається з наступних сум:

- згідно із заявою № 07/12-2023 КУК від 07.12.2023 сума заборгованості становить 8 801,13 грн. та складається з суми нарахованих процентів;

- згідно із заявою № 04/07-2024 від 05.07.2024 сума заборгованості становить 313 733,74 грн та складається з наступних сум: 240 010,38 грн - основне зобов`язання за кредитом; 72 723,36 грн - заборгованість зі сплати процентів за кредитним договором;

- згідно із заявою № 30/09-2024 КУК від 27.09.2024 сума заборгованості становить 1 109 564,24 грн, що складається з наступних сум: 997 000 грн - основне зобов`язання по кредиту; 112 564,24 грн - заборгованість по сплаті процентів за кредитним договором;

- згідно заяви № 13/11-2024 від 12.11.2024 року заборгованість становить 340094,06 грн., що складається з наступних сум: 239 999 грн - основне зобов`язання за кредитом; 80 001 грн - прострочене основне зобов`язання за кредитом; 5 891,52 грн - поточні нараховані проценти за кредитом; 14 202,54 грн - прострочені нараховані проценти за кредитом.

Відповідно до п. 7.1.3. Кредитного договору, Кредитодавець має право вимагати дострокового повернення Фінансового кредиту та/або достроково розірвати Договір та стягнути неповернуту суму Фінансового кредиту та проценти за користування Фінансовим кредитом, звернути стягнення на майно позичальника при настанні однієї або кількох обставин (подій), визначених договором.

Також від позивача надійшла заява про закриття провадження у справі в частині вимог у розмірі 199 880,46 грн у зв`язку із відмовою позивача від позову у зазначеній частині.

Короткий зміст доводів та вимог апеляційної скарги

ФОП Ракіта Є.В. подав до Верховного Суду апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2025 у справі №873/46/25 скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву про скасування рішення Третейського суду від 08.04.2025 у справі № 5/25.

Вважає, що апеляційним господарським судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, а саме статей 16 - 19 Закону України «Про третейські суди», оскільки йому не було відомо про порушення провадження по справі, про склад третейського суду, про формування і дотримання всіх процедурних моментів.

ФОП Ракіта Є.В. зазначає, що апеляційний суд не надав ніякої правової оцінки аргументам, наведених ним у заяві про скасування рішення Третейського суду, не звернув увагу на відсутність повідомлення його як сторону по справі щодо розгляду справи № 5/25 Третейським судом; не надав правової оцінки процедурним порушенням, які були зазначені у заяві, зокрема, не повідомлення про порушення третейського провадження, що порушує статтю 56 Регламенту Третейського суду; не направлення йому позовної заяви з додатками, що є порушенням статті 35 Закону України «Про третейські суди»; не забезпечення участі у розгляді справи (відсутність виклику/повідомлення), що порушує принцип рівності сторін та змагальності; не надав правової оцінки недійсності третейської угоди між ним та ТОВ «НоваПей Кредит» з урахуванням наведених аргументів, проігноровав висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 20.02.201 у справі № 05-11/19-02, від 26.12.2018 у справі № 522/12270/15-ц.

У додаткових пояснення ФОП Ракіта Є.В. зазначає про залишення поза увагою Третейського суду обставин направлення позивачем позову з додатками не на його поштову адресу (невірно зазначено поштовий індекс), що унеможливило його отримання, а також його перебування у цей час у офіційному відрядженні за кордоном, що також унеможливлювало отримання будь-якої кореспонденції.

Крім того вказує, що поза увагою апеляційного суду залишились доводи про повне ігнорування Третейським судом його статусу діючого військовослужбовця та права на пільгу, яке він має на підставі пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а намагання позбавити його цих пільг є грубим порушенням законодавства, вказуючи про цьому, що юридичний статус «фізична особа - підприємець» сам по собі не впливає і ніяким чином не обмежує будь-які правомочності особи, які випливають з її цивільної дієздатності.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

ТОВ «НоваПей Кредит» подало відзив та додаткові пояснення, в яких заперечує вимоги та доводи апеляційної скарги, вважає, що судом першої інстанції було всебічно досліджено вказані у заяві ФОП Ракіта Є.В. підстави та надано вірне трактування неможливості їх застосування у зв`язку з невідповідністю закону.

Вважає помилковим ототожнення відповідачем застосованого у статті 454 ЦПК України і в статті 51 Закону України «Про третейські суди» поняття «особа, яка не брала участі у справі» з «особою, яка є стороною третейського розгляду, проте не була присутня під час третейського розгляду справи».

Позивач вважає хибним доводи апеляційної скарги про неврахування судом дії Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», стверджуючи, що кредитні правовідносин, що виникли за участю фізичної особи-підприємця, не є предметом регулювання зазначеного Закону.

В судове засідання представники ТОВ «НоваПей Кредит» не з`явилися, про місце, дату і час судового засідання були повідомлені належним чином.

ФОП Ракіта Є.В. в апеляційній скарзі заявив клопотання розглядати справу без його участі.

З огляду на те, що участь представників учасників справи у судовому засіданні не визнавалася обов`язковою, суд визнав за можливе розглянути апеляційну скаргу ФОП Ракіти Є.В. у справі за відсутності представників учасників справи.

Позиція Верховного Суду

За правилами пункту 11 частини першої статті 20 ГПК України до юрисдикції господарських судів відносяться справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу наказу на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону України «Про третейські суди», якщо такі рішення ухвалені у спорах, зазначених у цій статті.

Згідно з частиною другої статті 24 ГПК України справи щодо оскарження рішень третейських судів, про видачу наказів на примусове виконання рішень третейських судів розглядаються апеляційними господарськими судами як судами першої інстанції за місцем розгляду справи третейським судом.

За змістом частини другої статті 25 ГПК України Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних господарських судів, ухвалені ними як судами першої інстанції. Аналогічна норма міститься в частині другій статті 253 цього Кодексу.

Отже, Верховний Суд як суд апеляційної інстанції переглядає в апеляційному порядку судові рішення у тих справах, які апеляційні господарські суди розглядають як суди першої інстанції.

Оцінивши наведені в апеляційних скаргах доводи, перевіривши матеріали справи та правильність застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд зазначає таке.

Предметом судового розгляду у цій справі є заява ФОП Ракіта Є.В. про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 08.04.2025 справі №5/25

У цій справі за результатом розгляду заяви про скасування рішення Третейського суду Північним апеляційним господарським судом як судом першої інстанції постановлено оскаржувану ухвалу від 08.07.2025, яка підлягає перегляду Верховним Судом саме в апеляційному порядку.

За змістом частини першої статті 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частинами третьою, четвертою статті 349 ГПК України передбачено, що при розгляді справи в судовому засіданні суд встановлює наявність або відсутність підстав для скасування рішення третейського суду. Суд не обмежений доводами заяви про скасування рішення третейського суду, якщо під час розгляду справи буде встановлено підстави для скасування рішення третейського суду, визначені статтею 350 цього Кодексу.

Перелік підстав для скасування рішення третейського суду визначений положеннями частини третьої статті 51 Закону України "Про третейські суди" та статтею 350 ГПК України, у зв`язку з чим заявнику при зверненні до компетентного суду з відповідною заявою необхідно довести їх наявність.

Відповідно до статті 51 Закону "Про третейські суди":

"Рішення третейського суду є остаточним і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим Законом.

Рішення третейського суду може бути оскаржене сторонами, третіми особами, а також особами, які не брали участь у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов`язки, у випадках, передбачених цим Законом, до компетентного суду відповідно до встановлених законом підвідомчості та підсудності справ.

Рішення третейського суду може бути оскаржене та скасоване лише з таких підстав:

1) справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;

2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;

3) третейську угоду визнано недійсною компетентним судом;

4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам статей 16.19 цього Закону;

5) третейський суд вирішив питання про права і обов`язки осіб, які не брали участь у справі.

Заяву про скасування рішення третейського суду може бути подано до компетентного суду сторонами, третіми особами протягом трьох місяців з дня прийняття рішення третейським судом, а особами, які не брали участь у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов`язки, - протягом трьох місяців з дня, коли вони дізналися або повинні були дізнатися про прийняття рішення третейського суду.

Скасування компетентним судом рішення третейського суду не позбавляє сторони права повторно звернутися до третейського суду, крім випадків, передбачених цією статтею.

У разі, якщо рішення третейського суду скасовано повністю або частково внаслідок визнання компетентним судом недійсною третейської угоди або через те, що рішення прийнято у спорі, який не передбачений третейською угодою, чи цим рішенням вирішені питання, що виходять за межі третейської угоди, або рішення прийнято у справі, не підвідомчій третейському суду, відповідний спір не підлягає подальшому розгляду в третейських судах".

ФОП Ракіта Є.В. звертаючись з заявою про скасування рішення Третейського суду якості підстави для його скасування зазначає про порушення Третейським судом норм процесуального права, оскільки суд розглянув позов ТОВ «НоваПей Кредит» до ФОП Ракіти Є.В. про стягнення заборгованості за кредитним договором за відсутності відповідача, належним чином не повідомленого про час на місце розгляду справи.

ФОП Ракіта Є.В. стверджував, що позивач не направив на його адресу позовну заяву з додатками як цього вимагає стаття 35 Закону України «Про третейські суди» та стаття 48 Регламенту, у зв`язку з чим він не знав про її існування, не міг ознайомитися та належним чином відреагувати, хоча відповідно до положень статті 36 Закону та статті 50 Регламенту відповідач повинен надати третейському суду письмовий відзив на позовну заяву.

Тому апеляційний суд мав розглянути ці доводи та встановити, чи вказані факти порушили право ФОП Ракіти Є.В. на справедливий суд відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), і, зокрема, чи були дотримані принципи змагального слухання та рівності сторін у цьому провадженні.

В оскаржуваній ухвалі апеляційний суд зазначив, що ТОВ «НоваПей Кредит» було направлено ФОП Ракіта Є.В. позовну заяву цінним листом з описом вкладення на відповідну адресу, докази направлення містяться у матеріалах справи (поштове відправлення № 0505271097080).

Водночас, в апеляційній скарзі відповідач стверджує, що шляхом перевірки номеру поштового відправлення № 0505271097080, який зазначений в описі відправленої кореспонденції, за допомогою інтернет-ресурсу ДП «Укрпошта» послуги «Трекінг», ним відслідковано рух відповідної кореспонденції та встановлено, що кореспонденція була відправлена 14.03.2025, прибуло до відділення 16.03.2025 м. Полтави за поштовим індексом відділення 36022, до зони обслуговування якого не відноситься вулиця його поштової адреси.

Також стверджує, що й ухвалу Третейського суду про порушення провадження у справі він не отримав через доставку кореспонденції на адресу за невірним індексом.

На підтвердження до апеляційної скарги ФОП Ракіта Є.В. надає скріншоти з інтернетресурсу ДП «Укрпошта» розділ «Трекінг».

Оскільки сортування поштових відправлень проводиться за номерами відділень поштового зв`язку, тобто за присвоєними індексами, поштові відправлення надійшли на відділення згідно невірно зазначеного індексу, а відтак не були вручені адресатові та були повернута суду за закінченням строку зберігання.

Відтак, направлення поштової кореспонденції за поштовим індексом відділення 36022, до зони обслуговування якого не відноситься вулиця його поштової адреси, не переадресація його на належне відділення, унеможливило відповідача бути обізнаним про звернення позивача з позовом, ознайомитись з його вимогами та належним чином відреагувати. Тобто відповідач був позбавлений права на подачу відзиву, пояснень, доказів та можливості відстоювати свою позицію в суді, хоча це право передбачено статтею 36 Закону та статтями 21, 50 Регламенту.

За приписами статті 4 Закону України "Про третейські суди", третейські суди проводять свою діяльність на принципах, зокрема, рівності всіх учасників третейського розгляду перед законом і третейським судом та змагальності сторін.

Відповідно до частини 5 статті 39 Закону України "Про третейські суди", сторони мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь у засіданнях третейського суду, надавати докази, брати участь у дослідженні доказів, подавати клопотання, давати письмові та усні пояснення, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників розгляду, заявляти відводи, користуватися іншими правами відповідно до третейської угоди у третейському суді для вирішення конкретного спору чи регламенту третейського суду та цього Закону.

У статті 41 Закону України "Про третейські суди" визначено, що неявка у засідання третейського суду сторін або їхніх представників, які належним чином були повідомлені про розгляд справи і проведення засідання третейського суду, не є перешкодою для третейського розгляду і прийняття рішення, якщо причина ненадання документів або неявки сторін у засідання визнана третейським судом неповажною.

Тому, за відсутності доказів про отримання відповідачем направленого на його адресу позову з додатками, про належне повідомлення відповідача про відкрите третейське провадження, Третейський суд повинен був, виходячи з принципів рівності сторін та їх змагальності, з`ясувавши причин неявки представника відповідача у засідання, відкласти розгляд спору в межах строку визначеного Регламентом.

Розглянувши по суті в першому судовому засіданні позовну заяву ТОВ «НоваПей Кредит» за відсутності учасників справи, Третейський суд не надав можливість відповідачу бути присутнім на судовому засіданні, а також проігнорував положення статті 62 Регламенту, де закріплено можливість третейського суду відкласти розгляд справи, зокрема, у зв`язку з неявкою в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.

На відповідні процедурні порушення, допущенні Третейським судом відповідач вказував в заяві про скасування рішення Третейського суду, зазначаючи, що вони позбавили його права на захист, що призвело до прийняття незаконного рішення.

Крім того, у заяві про скасування рішення Третейського суду відповідач звертав увагу суду на те, що він є діючим військовослужбовцем, який позбавлений можливості вільно пересуватися, в будь-який час з`являтися за викликом у судові засідання, отримувати кореспонденцію і т.п. Він зазначив, що дані документи належать до категорії ДСК, а тому не можуть бути додані до заяви відповідно до Закону України «Про інформацію» та Типової інструкції про порядок ведення обліку, зберігання, використання і знищення документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 19.10.2016 № 736.

На підтвердження неможливість отримати кореспонденцію та взяти участь у судовому засіданні відповідач надав суду довідку, де зазначені номера бойових розпоряджень з позначенням «т» (таємно) і дати з 22.03.2025 по 09.03.2025, а також витяг з наказу Міністерства оборони України про відрядження за кордоном з 09.03.2025 по 21.03.2025, вважаючи ці докази об`єктивно важливими.

Апеляційний суд відхилив вказані доводи відповідача, зазначивши, що вони не входять до кола підстав, за наявності яких рішення третейського суду підлягає скасуванню, які передбачені статтею 350 ГПК України.

Колегія суддів вважає, що вищезазначені положення було застосовано до відповідача у даній справі занадто формально.

Завдання суду полягає не в абстрактному застосуванні відповідного законодавства та практики, а у визначенні того, чи призвів спосіб, у який вони застосувалися до заявника або вплинули на нього, до порушення Конвенції.

Колегія суддів зауважу, що принцип рівності сторін, який є одним із елементів концепції справедливого судового розгляду, вимагає, щоб кожній стороні була надана розумна можливість представити свою справу за умов, які не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її опонентом.

Загальна концепція справедливого судового розгляду, що охоплює фундаментальний принцип змагальності сторін вимагає, щоб усі сторони цивільного провадження мали можливість ознайомитися з позовним вимогами, поданими зауваженнями або наданими доказами з метою впливу на рішення суду.

Перш за все, це передбачає, що особа, проти якої порушено провадження, має бути проінформована про цей факт (див. Dilipak and Karakaya). Якщо судові документи, включаючи повістки на слухання, не вручаються особисто, то заявник може бути позбавлений можливості захищати себе в провадженні.

Колегія суддів зауважує, що законодавство не перешкоджає особі відмовитись за власним бажанням від розгляду справи за його участі (явно чи мовчазно). Однак, така відмова має бути встановлена однозначно, має супроводжуватися мінімальними гарантіями, що відповідають її важливості і не повинна суперечити інтересам учасників процесу.

З вказаного випливає, що у цій справі суд має розглянути питання чи був сумлінний позивач та Третейський суд в інформування відповідача про звернення до нього з позовом, про порушене провадження, чи надав суд відповідачу можливість для забезпечення змагального слухання справи.

Однак вказані питання апеляційним судом належним чином досліджені не були.

Водночас, встановлена касаційним судом відсутність доказів отримання відповідачем позовної заяви з додатками, ухвали про порушення провадження у третейській справі через помилкові дії позивача або ДП «Укрпошти», внаслідок чого кореспонденція приходила зовсім за іншим індексом, до зони обслуговування якого не відносить вулиця поштової адреси відповідача, про перебування відповідача, який є діючим військовослужбовцем, за кордоном у військовому відрядженні та проходження військової служби, свідчить про неможливість відповідача бути обізнаним про третейське провадження щодо нього, що призвело до негативних для відповідача наслідків.

Адже вказані процедурні порушення призвели до інших процедурних порушень - неможливість відповідача ознайомитися з позовною заявою, надати відзив на позов, надати інші документи та докази, можливість бути присутнім на судовому засіданні, призвело до порушення принципів рівності сторін та їх змагальності.

Розгляд Третейським судом справи по суті за відсутності відповідача, який є діючим військовослужбовцем Збройних Сил України, позбавив останнього можливості довести до відома Третейського суду свою позицію, зокрема про пільги, надані йому Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до пункту 15 статті 14 вказаного Закону військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Водночас, при вирішенні спору в Третейському суді не було враховано ключових доказів та пояснень відповідача, які могли б вплинути на прийняття рішення по справі, зокрема, наявність у відповідача статусу військовослужбовця, наявність пільг, надані йому Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Дані аргументи також не були враховані апеляційним господарським судом.

За загальним правилом, як вірно зазначив апеляційний суд у своїй ухвалі, під час розгляду заяви про скасування рішення третейського суду суд не перевіряє рішення третейського суду на відповідність нормам матеріального або процесуального права, а перевіряє лише на дотримання процедурних вимог, які встановлені законом.

Однак, такий підхід у цій конкретній справі, позбавив ФОП Ракіту Є.В. права на захист своїх прав та інтересів, порушив його право на справедливий розгляд справи, встановлений статтею 6 Конвенції та статтею 129 Конституції України, де однією із засад судочинства визначена рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Колегія суддів наголошує, що забезпечення державою соціального захисту громадян, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях і стоять на захисті суверенітету, незалежності та територіальної цілісності України, а також членів їхніх сімей є пріоритетом і вектором державної стратегії.

На державу покладено конституційний обов`язок всебічної державної підтримки, створення системи посиленої соціальної підтримки військовослужбовців і членів їхніх сімей та забезпечення для них гідних соціальних гарантій.

Відповідно, суди мають дотримуватися тих самих конституційних принципів і забезпечувати законний правопорядок шляхом об`єктивного та справедливого розгляду справ цих категорій.

Водночас, наслідки залишення без змін рішення Третейського суду, який вирішив питання про права та обов`язки ФОП Ракіта Є.В. як відповідача, який є діючим військовослужбовцем Збройних Сил України, за відсутності належного повідомлення його про третейський розгляд справи, чим фактично позбавив участі у справі, є непропорційними, враховуючи чільне місце, яке право на справедливий суд займає в демократичному суспільстві в розумінні Конвенції.

Частинами 3, 4 статті 349 ГПК України передбачено, що при розгляді справи в судовому засіданні суд встановлює наявність або відсутність підстав для скасування рішення третейського суду. Суд не обмежений доводами заяви про скасування рішення третейського суду, якщо під час розгляду справи буде встановлено підстави для скасування рішення третейського суду, визначені статтею 350 цього Кодексу.

Враховуючи викладене та фактичні обставини, колегія суддів дійшла висновку про надмірно формальний підхід апеляційного суду при застосуванні статті 350 ГПК України у даній справі, адже залишення поза увагою відповідних процедурних порушень, допущених Третейським судом при вирішення питання про права та обов`язки ФОП Ракіти Є.В. як відповідача, який є діючим військовослужбовцем Збройних Сил України, призвело до фактичного позбавлення його можливості права на захист, що фактично є підставою для скасування рішення Третейського суду.

На підставі викладеного Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали апеляційного суду з прийняттям нового рішення про скасувати рішення Третейського суду.

Судові витрати

Відповідно до частини 14 статті 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення чи ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на викладене, судовий збір, сплачений скаржником за подання заяви про скасування рішення Третейського суду та подання апеляційної скарги покладається на позивача.

Керуючись статтями 240 253 269 275 281 - 284 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Ракіти Євгена В`ячеславовича задовольнити.

2. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2025 у справі № 873/46/25 скасувати

3. Прийняти нове рішення, яким заяву Фізичної особи-підприємця Ракіти Євгена В`ячеславовича про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 08.04.2025 у справі №5/25 задовольнити.

4. Скасувати рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 08.04.2025 у справі № 5/25.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НоваПей Кредит» (03026, м. Київ, Столичне шосе, 103, оф. 1307, ЄДРПОУ 40055034) на користь Фізичної особи-підприємця Ракіти Євгена В`ячеславовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 1 514 (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять) грн судового збору за подання заяви про скасування рішення Третейського суду та 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Доручити Північному апеляційному господарському суду видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Огороднік К.М.

Судді Картере В.І.

Погребняк В.Я.