Історія справи

Ухвала КГС ВП від 23.04.2020 року у справі №922/2593/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2020 року

м. Київ

Справа № 922/2593/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І. С. - головуючого, Міщенка І. С., Сухового В. Г.,

за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О. В.,

за участю представників:

Офісу Генерального прокурора - Томчук М. О.,

Харківської міської ради - не з`явився,

Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради - не з`явився,

Товариства з обмеженою відповідальністю «Бенедикт Бізнес» - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.02.2020

(у складі колегії суддів: Білецька А. М. (головуючий), Пелипенко Н. М.,

Чернота Л. Ф.)

та рішення Господарського суду Харківської області від 16.12.2019

(суддя Рильова В. В.)

у справі № 922/2593/19

за позовом Заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 Харківської області

до Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Бенедикт Бізнес»

про скасування рішення, визнання недійсним договору та повернення майна,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2019 року Заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 Харківської області (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Харківської міської ради (далі - Рада), Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (далі - Управління) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Бенедикт Бізнес» (далі - ТОВ «Бенедикт Бізнес») про:

визнання незаконним та скасування п. 23, 40 додатку 1 до рішення Харківської міської ради «Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова» від 20.09.2017 № 757/17 (далі - оспорюване рішення);

визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 30.01.2018 № 5545-В-С, укладеного між Управлінням та ТОВ «Бенедикт Бізнес», посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Саутенко Н. В. та зареєстрованого в реєстрі за номером 284 (далі - договір купівлі-продажу від 30.01.2018 № 5545-В-С), скасувавши його державну реєстрацію;

зобов`язання ТОВ «Бенедикт Бізнес» повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення першого поверху № 1-:-7, 9, 10 та другого поверху № 1-:-10, загальною площею 301,2 м2, та нежитлові приміщення підвалу № 1-:-9 та першого поверху № 8, загальною площею 110,0 м2, розташовані в нежитловій будівлі за адресою: м. Харків, вул. Мироносицька, 3, літ. «А-2» (далі - спірні нежитлові приміщення).

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що приймаючи рішення від 20.09.2017 № 757/17 про відчуження ТОВ «Бенедикт Бізнес» спірних нежитлових приміщень, про що зазначено у п. 23, 40 додатку 1 до цього рішення, Рада порушила вимоги Закону України «Про приватизацію державного майна», Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та рішення Ради від 21.06.2017 №691/17 «Про Програму приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Харкова на 2017-2022 рр.», оскільки незаконно обрала спосіб приватизації товариством цих нежитлових приміщень шляхом викупу, а не продажу на аукціоні або за конкурсом, чим порушила інтереси держави та територіальної громади міста Харкова.

Договір купівлі-продажу від 30.01.2018 № 5545-В-С не відповідає вимогам законодавства, суперечить інтересам держави і суспільства, а тому підлягає визнанню недійсним відповідно до ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а спірні приміщення підлягають поверненню ТОВ «Бенедикт Бізнес» територіальній громаді міста Харкова на підставі ч. 1 ст. 216 ЦК України.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 16.12.2019, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 25.02.2020, в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що рішення від 20.09.2017 № 757/17 про відчуження ТОВ «Бенедикт Бізнес» спірних нежитлових приміщень шляхом викупу, про що зазначено у п. 23, 40 додатку 1 до цього рішення, прийнято Радою в межах своєї компетенції та з дотримання вимог чинного на момент прийняття цього рішення законодавства про приватизацію. Рада як орган приватизації мала право самостійно обирати спосіб приватизації спірних нежитлових приміщень. Договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 30.01.2018 № 5545-В-С не суперечить вимогам чинного законодавства та інтересам держави і суспільства, а ТОВ «Бенедикт Бізнес» є добросовісним набувачем права власності на спірні нежитлові приміщення з огляду на дотримання ним порядку та умов приватизації, визначених Радою.

При вирішенні спору суди попередніх інстанцій також врахували практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у т. ч. щодо застосування ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Не погоджуючись з постановою Східного апеляційного господарського суду від 25.02.2020 та рішенням Господарського суду Харківської області від 16.12.2019, у березні 2020 року Заступник прокурора Харківської області подав до Касаційного господарського суду касаційну скаргу (із урахуванням уточненої редакції цієї касаційної скарги), у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права та наявність випадку, передбаченого п. 3 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просив скасувати постановлені у справі судові рішення, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, прокурор зазначив, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм Закону України «Про приватизацію державного майна» (ч. 2 ст. 16-2), Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» (ст. 10, ч. 1, 3 ст. 11, абз. 1 ч. 1 ст. 18-2), положень наказу Фонду державного майна України від 02.04.2012 № 439 «Про затвердження Порядку продажу об`єктів малої приватизації шляхом викупу, на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону» (п. 8.1), та рішення Ради від 21.06.2017 № 691/17, яким затверджено програму приватизації на певні роки, у подібних правовідносинах;

при вирішенні спору суди допустили порушення норм процесуального права, оскільки не надали правової оцінки доводам прокурора щодо порушення Радою під час відчуження спірного нерухомого майна вимог законодавства у сфері приватизації;

суди не надали оцінки доводам прокурора щодо відсутності доказів здійснення ТОВ «Бенедик Бізнес» невід`ємних поліпшень спірного нерухомого майна у розмірі не менш як 25 % ринкової вартості майна.

Ухвалою Верховного Суду від 28.05.2020 відкрито касаційне провадження у справі №922/2593/19 з підстави, передбаченої п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 17.06.2020.

15.06.2020 до Верховного Суду надійшли:

від Управління та Ради - клопотання про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції, у задоволенні яких Верховним Судом відмовлено у зв`язку з їх оформленням з порушенням вимог ст. 197 ГПК України, про що постановлено окрему ухвалу від 15.06.2020, а також заяви про зупинення провадження у справі №922/2593/19 до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №912/2385/18;

від Управління - відзив на касаційну скаргу, у якому Управління заперечило доводи касаційної скарги, просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

17.06.2020 ТОВ «Бенедикт Бізнес» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому заперечило доводи касаційної скарги, просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, а також клопотання про відкладення розгляду справи до завершення карантину.

У судове засідання 17.06.2020 Рада, Управління та ТОВ «Бенедикт Бізнес» своїх представників не направили, хоча були повідомлені про дату, час і місце судового засідання належним чином відповідно до вимог ст. 120, 294 ГПК України.

Ураховуючи наведене, положення ч. 2 ст. 202, ч. 1 ст. 301 ГПК України, висновки Європейського суду з прав людини у справі «В`ячеслав Корчагін проти Росії», те, що явка учасників справи в суд касаційної інстанції не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, з метою дотримання строків розгляду справи, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги за відсутності представників Ради, Управління та ТОВ «Бенедикт Бізнес».

При цьому, розглянувши у судовому засіданні 17.06.2020 клопотання ТОВ «Бенедикт Бізнес» про відкладення розгляду справи до завершення карантину, колегія суддів дійшла висновку про відмову у його задоволенні, виходячи з наступного.

Місцезнаходженням ТОВ «Бенедикт Бінес» є місто Київ, транспортний зв`язок у якому на час проведення судового засідання відновлено. Окрім того, відповідно до змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», внесених постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» від 04.05.2020 № 343 щодо дозволу діяльності адвокатів та положень ч. 4 ст. 197 ГПК України (із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 30.03.2020 № 540-ІХ) передбачена можливості участі учасників справи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, у т. ч. поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Одночасно суд приймає до уваги те, що із клопотанням про відкладення розгляду справи звернувся представник ТОВ «Бенедикт Бізнес», який є адвокатом і позиція якого у справі наведена у відзиві на касаційну скаргу, який розглянуто колегією суддів.

Розглянувши у судовому засіданні 17.06.2020 заяви Управління та Ради про зупинення провадження у справі № 922/2593/19 до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 912/2385/18, яка була передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду з метою вирішення виключної правової проблеми, яка має значення для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики щодо підстав здійснення представництва інтересів держави в суді прокурором, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для їх задоволення з огляду на таке.

Суд касаційної інстанції розглядає у касаційному порядку судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження. Касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою прокурора (із урахуванням уточненої редакції цієї скарги) було відкрите Судом з підстави, передбаченої п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України і серед доводів касаційної скарги прокурором не зазначено порушення судами попередніх інстанцій положень ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». Разом з тим висновок щодо застосування судами ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» був сформований Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц. Окрім того, згідно інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень справа №912/2385/18 розглянута Великою Палатою Верховного Суду 26.05.2020, про що Управлінню та Раді відомо (вбачається із заяв про зупинення провадження).

16.06.2020 Рада надіслала до Верховного Суду засобами поштового зв`язку відзив на касаційну скаргу, який надійшов до Суду 18.06.2020, тобто після розгляду колегією суддів даної справи у судовому засіданні 17.06.2020, що вбачається зі штампу вхідної кореспонденції на відзиві, тому цей відзив не було розглянуто колегією суддів у судовому засіданні 17.06.2020 та залишається без розгляду відповідно до положень ст. 118 ГПК України.

08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Оскільки Заступник прокурора Харківської області подав касаційну скаргу (із урахуванням уточненої редакції цієї касаційної скарги) після набрання чинності цим Законом зазначена касаційна скарга розглядається у порядку, передбаченому ГПК України у редакції, чинній з 08.02.2020.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора, дослідивши наведені в касаційній скарзі (із урахуванням уточненої редакції цієї касаційної скарги) доводи, подані заперечення, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

У справі № 922/2593/19, яка розглядається, судами попередніх інстанцій встановлено, що 10.04.2017 між Управлінням (орендодавець) та ТОВ «Бенедикт Бізнес» укладено договір оренди № 2033, відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нежитлову будівлю загальною площею 411,2 м2, яка належить на праві комунальної власності територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради, та розташоване за адресою: м. Харків, вул. Мироносицька, 3, літ. «А-2».

За умовами п. 3.1, 5.2, 5.3, 5.6 договору оренди від 10.04.2017 № 2033 вартість об`єкта оренди станом на 31.01.2017 становить 1 801 600,00 грн. Орендар має право: за письмовою згодою орендодавця здійснювати, зокрема, капітальний ремонт (п. 5.2); вносити зміни до складу орендованого майна, провадити невід`ємні поліпшення, які необхідні для здійснення господарської діяльності, що зумовлює підвищення його вартості (п. 5.3); у разі належного виконання умов договору оренди та у разі продажу орендованих нежитлових приміщень має переважне право перед іншими особами на його викуп (п. 5.6).

Пунктом 10.1 договору оренди від 10.04.2017 № 2033 встановлено, що цей договір діє до 10.03.2020.

26.05.2017 ТОВ «Бенедикт Бізнес» звернулось до Управління із заявою № 7730 про надання дозволу на приватизацію орендованих згідно договору оренди від 10.04.2017 № 2033 нежитлових приміщень, площею 110,0 м2 та 301,2 м2, які розташовані за адресою: м. Харків, вул. Мироносицька, 3.

20.09.2017 Рада прийняла рішення № 757/17 «Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова», яким вирішено провести відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Харкова згідно з додатками 1, 2, зокрема, провести приватизацію (відчуження) ТОВ «Бенедикт Бізнес» орендованих нежитлових приміщень 1-го, 2-го поверхів в нежитловій будівлі літ. «А-2» по вул. Мироносицька, 3 у м. Харкові, загальною площею 301,2 м2 (п. 23 додатку 1) та нежитлових приміщень підвалу та 1-го поверху в нежитловій будівлі літ. «А-2» по вул. Мироносицька, 3 у м. Харкові, загальною площею 110,2 м2 (п. 40 додатку 1).

29.09.2017 ТОВ «Бенедикт Бізнес» звернулось до Управління із заявою № 3518 (у встановленій законодавством формі) про приватизацію орендованих нежитлових приміщень, які розташовані за адресою: м. Харків, вул. Мироносицька, 3, розглянувши яку, орган приватизації способом приватизації визначив викуп. До заяви ТОВ «Бенедикт Бізнес» надало документ, що посвідчує особу заявника, перелік номерів рахунків у банківських установах, з яких здійснюватимуться розрахунки за придбаний об`єкт, документ про внесення плати за подання заяви, а також документи, необхідні до подання у разі звернення із заявою юридичною особою.

На виконання вказаного рішення Ради проведено оцінку вартості об`єктів приватизації. За висновком від 31.10.2017 суб`єкта оціночної діяльності про вартість об`єкта оцінки, вартість нежитлових приміщень, загальною площею 411,2 м2, в нежитловій будівлі літ. «А-2», по вул. Мироносицька, 3 у м. Харкові становить 1 518 800,00 грн без ПДВ. При цьому у висновку зазначено, що конструкції будівлі знаходяться у незадовільному стані, а приміщення потребують виконання комплексного капітального ремонту.

30.01.2018, на підставі рішення Ради від 21.06.2017 № 691/17 «Про Програму приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 рр.» та рішення Ради від 20.09.2017 № 757/17, між територіальної громадою міста Харкова в особі Харківської міської ради, від імені якої діяло Управління (продавець) та ТОВ «Бенедикт Бізнес» (покупець) укладено договір № 5545-В-С купівлі-продажу нежитлових приміщень, орендованих ТОВ «Бенедикт Бізнес», за умовами якого продавець зобов`язався передати у власність, а покупець - прийняти нежитлові приміщення першого поверху № 1-:-7, 9, 10 та другого поверху № 1-:-10, загальною площею 301,2 м2, та нежитлові приміщення підвалу № 1-:-9 та першого поверху № 8, загальною площею 110,0 м2, розташовані в нежитловій будівлі за адресою: м. Харків, вул. Мироносицька, 3, літ. «А-2». Договір купівлі-продажу від 30.01.2018 № 5545-В-С посвідчений нотаріально та зареєстрований у реєстрі під номером 284.

29.03.2018 право власності на спірні нежитлове приміщення, загальною площею 301,2 м2 та 110,0 м2, зареєстровано за ТОВ «Бенедикт Бізнес», що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 13.08.2019 № 177305464.

Звертаючись до господарського суду із цим позовом, прокурор вказав на порушення Радою вимог законодавства у сфері приватизації при прийнятті рішення від 20.09.2017 № 757/17 щодо незаконного обрання способу приватизації (відчуження) спірних нежитлових приміщень шляхом викупу ТОВ «Бенедикт Бізнес» як орендарем. Прокурор зазначав, що у даному випадку ТОВ «Бенедикт Бізнес» у період з 10.04.2017 по 26.05.2017 не було здійснено поліпшень спірних нежитлових приміщень, які неможливо відокремити від орендованого нерухомого майна без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 % ринкової вартості майна, тому спірні нежитлові приміщенні могли бути відчужені Радою лише шляхом продажу їх на аукціоні або за конкурсом, а не шляхом викупу, що є підставою для визнання незаконним та скасування оспорюваного рішення Ради. Укладений на підставі незаконного рішення Ради договір купівлі-продажу від 30.01.2018 № 5545-В-С не є таким, що відповідає вимогам законодавства та інтересам держави і суспільства, що є підставою для визнання цього договору недійсним, і як наслідок просив повернути спірні нежитлові приміщення територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позову прокурора. З посиланням на Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закон України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», Закон України «Про оренду державного та комунального майна» та рішення Конституційного Суду України від 13.12.2000 № 14-рп/2000 у справі № 1-16/2000 суди зазначили, що Рада як орган приватизації мала право самостійно обирати спосіб приватизації майна, що належить до комунальної власності, за відсутності будь-яких додаткових умов, у т. ч. проведення невід`ємних поліпшень майна, у розмірі не менш як 25 % від його ринкової вартості. Договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 30.01.2018 № 5545-В-С не суперечить вимогам чинного законодавства та інтересам держави і суспільства, а вимога прокурора про зобов`язання ТОВ «Бенедикт Бізнес» повернути спірні нежитлові приміщення є безпідставною з огляду на те, що товариство є добросовісним набувачем права власності на ці приміщення.

Одночасно, врахувавши практику ЄСПЛ щодо застосування ст. 1 Першого протоколу Конвенції, суди вказали, що самі по собі порушення, допущені Радою при визначенні умов та порядку приватизації не можуть бути безумовною підставою для визнання приватизаційного договору недійсним, повернення приватизаційного майна державі в порушення права власності покупця, якщо такі порушення не допущені внаслідок винної, протиправної поведінки самого покупця.

У касаційній скарзі (із урахуванням уточненої редакції цієї касаційної скарги) прокурор оскаржує постанову суду апеляційної інстанції від 25.02.2020 та рішення суду першої інстанції від 16.12.2019 з підстави, передбаченої п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

Частиною 1 ст. 300 ГПК України визначено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Оскаржуючи судові рішення з підстави, передбаченої п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, прокурор посилався на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм Закону України «Про приватизацію державного майна» (ч. 2 ст. 16-2), Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» (ст. 10, ч. 1, 3 ст. 11, абз. 1 ч. 1 ст. 18-2), положень наказу Фонду державного майна України від 02.04.2012 № 439 «Про затвердження Порядку продажу об`єктів малої приватизації шляхом викупу, на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону» (п. 8.1), та рішення Ради від 21.06.2017 № 691/17, яким затверджено програму приватизації на певні роки, у подібних правовідносинах.

Після відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції не встановлено наявності висновку Верховного Суду щодо питання застосування наведених прокурором норм права у подібних правовідносинах з урахуванням конкретних обставин справи.

Прокурор у своїй касаційній скарзі (із урахуванням уточненої редакції цієї касаційної скарги) зазначив, що висновки судів про відповідність рішення Ради від 20.09.2017 №757/17, у частині п. 23, 40 додатку 1 до цього рішення, вимогам законодавства про приватизацію, та про правомірність обрання Радою способу приватизації ТОВ «Бенедикт Бізнес» спірних нежитлових приміщень шляхом викупу, про що зазначено у п. 23, 40 додатку 1 до цього рішення, зроблені без урахування, зокрема, положень Закону України «Про приватизацію державного майна», Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» та рішення Ради від 21.06.2017 № 691/17 «Про Програму приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Харкова на 2017-2022 рр.».

Перевіряючи такі доводи касаційної скарги прокурора Касаційний господарський суд дійшов наступних висновків.

В оспорюваному рішенні Ради від 20.09.2017 № 757/17 зазначено, що його прийнято на підставі Законів України «Про приватизацію державного майна», «;Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» та Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 рр., затвердженої рішенням Ради від 12.06.2017 № 691/17 (далі - Програма приватизації).

Відповідно до п. 1.1 Програми приватизації, її розроблено відповідно до Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «;Про приватизацію державного майна», «;Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» та інших законодавчих актів, що регулюють питання власності.

Метою приватизації є підвищення ефективності використання майна, створення конкурентного середовища, залучення інвестицій з метою забезпечення соціально-економічного розвитку міста, а також забезпечення надходження коштів від приватизації до міського бюджету (п. 1.2 Програми приватизації).

Відповідно до п. 3.3, 3.4 Програми приватизації, приватизація об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова здійснюється способами, що визначаються законодавством України і цією Програмою. Викуп застосовується щодо об`єктів комунальної власності, якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено законодавчими та нормативними актами, а також щодо тих, які не продано на аукціоні, за конкурсом.

Згідно з ч. 1 ст. 5-1 Закону України «Про приватизацію державного майна» з метою раціонального та ефективного застосування способів приватизації об`єкти приватизації класифікуються за такими групами: група А - окреме індивідуально визначене майно, у тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких таке майно розташовано.

Відповідно до ч. 2 ст. 5-1 Закону України «Про приватизацію державного майна» об`єкти приватизації, що належать до груп А, Д і Ж, є об`єктами малої приватизації.

Частиною 2 ст. 16-2 Закону України «Про приватизацію державного майна» передбачено, що викуп об`єктів малої приватизації здійснюється відповідно до Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».

Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірні нежитлові приміщення, які Рада рішенням від 20.09.2017 № 757/17 вирішила відчужити шляхом викупу ТОВ «Бенедикт Бізнес», про що зазначено у п. 23, 40 додатку 1 до цього рішення, є окремим індивідуально визначеним майном, тобто відноситься до групи А об`єктів приватизації, та перебуває у комунальній власності міста Харкова.

Згідно із ст. 3 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» (далі - у редакції, чинній на час прийняття Радою оспорюваного рішення) приватизація об`єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу, продажу на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), продажу за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону.

З моменту прийняття рішення про приватизацію об`єктів, які перебувають у комунальній власності, органами приватизації здійснюється підготовка до їх приватизації відповідно до ст. 8 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» (далі - у редакції, чинній на час прийняття Радою оспорюваного рішення), що полягає, зокрема, у встановлені ціни продажу об`єкта, що підлягає приватизації, зокрема, шляхом викупу з урахуванням результатів оцінки об`єкта, публікації інформації про об`єкти малої приватизації у відповідних інформаційних бюлетенях та місцевій пресі, а також вчинені інших дій, необхідних для підготовки об`єктів малої приватизації до продажу.

У ч. 1, 3 ст. 11 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» вказано, що викуп застосовується до об`єктів малої приватизації, які не продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено законодавчими актами. Порядок викупу об`єкта встановлюється Фондом державного майна України.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 18-2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» приватизація об`єктів групи А здійснюється з урахуванням таких особливостей: у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) орендар одержує право на викуп такого майна, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна.

Порядок викупу встановлений Фондом державного майна України. На час виникнення спірних правовідносин діяв Порядок продажу об`єктів малої приватизації шляхом викупу, на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону, затверджений Фондом державного майна України від 02.04.2012 № 439 (далі - Порядок № 439).

Згідно з п. 8.1 Порядку № 439 викуп об`єктів малої приватизації застосовується відповідно до пункту 3.3 розділу III та пункту 7.15 розділу VII цього Порядку щодо об`єктів малої приватизації, які не продані на аукціоні, за конкурсом, а також якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено чинним законодавством України.

Відповідно до п. 8.2 Порядку № 439 ціна продажу об`єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, установлюється на підставі результатів його оцінки.

Оцінка майна, яке підлягає приватизації, провадиться відповідно до Методики оцінки майна, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 № 1891 (далі - Методика № 1891).

Згідно з абз. 6 п. 73 Методики № 1891 (у редакції, чинній на час прийняття Радою оспорюваного рішення) порядок оцінки орендованого нерухомого майна (майна, що надавалося у концесію), що містить невід`ємні поліпшення, здійснені за час його оренди (концесії), під час приватизації, встановлюється Фондом державного майна. Порядком також визначається процедура ідентифікації невід`ємних поліпшень, здійснених за рахунок коштів орендаря (концесіонера).

Наказом Фонду державного майна України від 27.02.2004 № 377 затверджено Порядок оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід`ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації (далі - Порядок № 377).

Пункт 2.2 Порядку № 377 визначає перелік підтверджувальних документів про здійснення орендарем поліпшень, що подаються ним до органу приватизації.

З наведеного слідує, що Харківська міська рада має право прийняти рішення про продаж об`єктів нерухомого майна, що перебувають у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації, а саме Управління, має право укласти відповідний договір купівлі-продажу. При цьому такий продаж має бути проведений шляхом аукціону або за конкурсом. У виключних випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу, а саме в даному випадку продаж шляхом викупу орендарем об`єкта, який перебуває у нього в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 % ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна.

З огляду на наведене помилковим є висновок судів у справі, яка розглядається, про те, що Рада як орган місцевого самоврядування мала право самостійно обирати спосіб приватизації спірних нежитлових приміщень без урахування наведених законодавчих обмежень.

При цьому необґрунтованим є посилання судів попередніх інстанцій на підтвердження свого висновку про право Ради самостійно обирати будь-який спосіб приватизації на рішення Конституційного Суду України від 13.12.2000 № 14-рп/2000 у справі № 1-16/2000 за конституційним зверненням товариства покупців членів трудового колективу перукарні № 163 «Черемшина» щодо офіційного тлумачення окремих положень ст. 7 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» (справа про визначення способу малої приватизації), оскільки Конституційний Суд України в цьому рішенні роз`яснив, що право органів, які здійснюють функції розпорядження державною власністю, самостійно визначати спосіб приватизації обмежується випадками, передбаченими законом.

Розглянувши заявлений прокурором позов по суті, суди попередніх інстанцій, в порушення вимог 86 ГПК України залишили поза увагою та не надали будь-якої правової оцінки:

змісту наданого Приватною фірмою Агентством «Схід» висновку про незалежну оцінку спірного нерухомого майна від 31.10.2017, в якому відсутні будь-які відомості про те, що проводились ремонтні роботи у спірних нежитлових приміщеннях, у т. ч. невід`ємні поліпшення;

змісту договору купівлі-продажу від 30.01.2018 № 5545-В-С, укладеного між Управлінням та ТОВ «Бенедикт Бізнес», відповідно до умов якого ТОВ «Бенедикт Бізнес» приватизувало спірні нежитлові приміщення за ціною 1 518 800,00 грн, в той час, як його вартість на час укладення договору оренди від 10.04.2017 № 2033 згідно висновку про вартість майна складала 1 801 600,00 грн (п. 3.1 договору оренди від 10.04.2017 № 2033);

обставинам можливості ТОВ «Бенедикт Бізнес» здійснити невід`ємні поліпшення орендованого майна за період його перебування у нього в оренді з 10.04.2017 по 26.05.2017 (до дати подачі заяви до місцевої ради про викуп орендованих нежитлових приміщень) - 47 діб;

факту неподання ТОВ «Бенедикт Бізнес» до органу приватизації (до Управління) документів, передбачених п. 2.2 Порядку № 377.

Оскільки передчасним є висновок судів про відсутність підстав для задоволення позовних вимог прокурора про визнання незаконними та скасування п. 23, 40 додатку 1 до рішення Ради від 20.09.2017 № 757/17, то і передчасними є висновки про відмову у задоволенні позовних вимог прокурора про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 30.01.2018 № 5545-В-С, укладеного між Управлінням та ТОВ «Бенедикт Бізнес», та зобов`язання ТОВ «Бенедикт Бізнес» повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради спірні нежитлові приміщення.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у ст. 73, 74, 76, 77, 86, 236-238, 282 ГПК України, визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Порушення попередніми судовими інстанціями норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, та які не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції (ст. 300 ГПК України).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Зважаючи на викладене, а також відповідно до положень ч. 3 ст. 310 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції від 25.02.2020 та рішення суду першої інстанції від 16.12.2019 у цій справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. При новому розгляді справи судам попередніх інстанцій необхідно врахувати викладене, дослідити зібрані у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого вирішити спір відповідно до закону. За результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат у справі.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області задовольнити частково.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.02.2020 та рішення Господарського суду Харківської області від 16.12.2019 у справі №922/2593/19 скасувати.

3. Справу № 922/2593/19 передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. С. Берднік

Судді: І. С. Міщенко

В. Г. Суховий