Головна Сервіси для юристів ... База рішень" Протокол " Ухвала КГС ВП від 20.08.2018 року у справі №916/1689/17 Ухвала КГС ВП від 20.08.2018 року у справі №916/16...
print
Друк
search Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Державний герб України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2020 року

м. Київ

Справа № 916/1689/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В.Г. - головуючого, Міщенка І.С., Случа О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Журавльова А.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора Одеської області на постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від 05.11.2019 (Поліщук Л.В., Будішевська Л.О., Таран С.В.) та рішення Господарського суду Одеської області від 26.06.2019 (Погребна К.Ф.) у справі №916/1689/17

за позовом Прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Підприємства Федерації професійних спілок України "Проектно-вишукувальний інститут "Укркурортпроект" про витребування майна з чужого незаконного володіння

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. У липні 2017 року Прокурор Одеської області (далі - Прокурор) звернувся в Господарський суд Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Фонду державного майна України (далі - Позивач) до Підприємства Федерації професійних спілок України "Проектно-вишукувальний інститут "Укркурортпроект" (далі - Відповідач) про витребування майна з чужого незаконного володіння.

2. В обґрунтування позовних вимог Прокурор зазначив, що спірне нерухоме майно є державною власністю, а тому не могло бути передано у будь-яку іншу власність (зокрема, у власність Відповідача) без згоди на те Позивача, оскільки передача спірного майна у власність Відповідача відбулася з порушенням законодавства, тому Прокурор вважає, що Позивач, в інтересах якого заявлено позов, має право витребувати зазначене майно у Відповідача.

3. 03.08.2017 до місцевого господарського суду від Відповідача надійшла заява про застосування позовної давності.

Попередні судові рішення у справі

4. Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.02.2018, яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26.04.2018, позов задоволено у повному обсязі.

5. Постановою Верховного Суду від 20.02.2019 постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.04.2018 та рішення Господарського суду Одеської області від 12.02.2018 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

Короткий зміст оскаржуваного рішення, ухваленого судом першої інстанції

6. За результатами нового розгляду, рішенням Господарського суду Одеської області від 26.06.2019 в задоволенні позову відмовлено.

7. Рішення суду мотивовано тим, що Позивач, в силу постанов Верховної Ради України №2268-ХІІ від 10.04.1992 та №3943-ХІІ від 04.02.1994, а також положень Закону України "Про Фонд державного майна України", саме з 1992 року, як власник спірного майна був зобов`язаний безпосередньо здійснювати контроль за майном громадських організацій колишнього Союзу РСР, які розташовані на території України. Починаючи з травня 2011 року, місцевими прокуратурами України на підставі доручення Генеральної прокуратури України було подано більше 200 позовів щодо визнання державною власністю майна профспілкових організацій та їх суб`єктів господарювання в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, про що свідчить Єдиний державний реєстр судових справ. За таких обставин, суд відхилив посилання Позивача на те, що про обставини вибуття з державної власності спірного об`єкта нерухомості він дізнався лише з позовної заяви прокуратури у справі №522/11951/15-ц, тобто, у червні 2015 року, а Прокурору, у свою чергу, про вказані обставини стало відомо лише 17.04.2015 - після звернення ГО "Правозахисне товариство "Співдружність".

Короткий зміст оскаржуваної постанови, прийнятої судом апеляційної інстанції

8. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.11.2019 рішення Господарського суду Одеської області від 26.06.2019 залишено без змін.

9. Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд не погодився з висновком місцевого господарського суду щодо часу, коли Прокурор та Позивач могли дізнатися про порушення прав Позивача. Суд дійшов висновку, що строк позовної давності, в даному випадку, сплив у лютому 2017 року, оскільки, згідно з доданим Прокурором до позовної заяви витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень №18967271 від 13.03.2014, право приватної власності на нежитлове приміщення загальною площею 1996,2 м2 (спірне майно), зареєстровано за Відповідачем 24.02.2014, а тому саме з 24.02.2014 (дата державної реєстрації за Відповідачем права власності на спірний об`єкт нерухомості) Прокурор та Позивач у даній справі могли, відповідно до частини 1 статті 261 ЦК України, довідатися про порушення прав останнього на вказаний об`єкт. Проте, Прокурор звернувся з позовом у даній справі лише у липні 2017 року, тобто, з пропуском цього строку.

При цьому, апеляційний господарський суд зазначив, що звернення у червні 2015 року прокуратурою Одеської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Підприємства Федерації професійних спілок України "Проектно-вишукувальний інститут "Укркурортпроект" та ОСОБА_1 до Приморського районного суду м.Одеси про витребування майна з чужого незаконного володіння в межах справи №522/11951/15-ц не перериває строку позовної давності для звернення до суду з позовом у даній справі з огляду на те, що при зверненні Прокурора з позовом у червні 2015 року ним не було дотримано вимог процесуального закону щодо правил суб`єктної юрисдикції та об`єднано в одному позові вимоги, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, у зв`язку з чим постановою Верховного Суду України від 12.04.2017 у справі №522/11951/15-ц провадження в частині позовних вимог до Відповідача було закрито з підстав порушенням вимог статті 16 ЦПК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги Прокурора

10. Прокурор подав касаційну скаргу на рішення та постанову судів попередніх інстанцій, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Аргументи учасників справи

Доводи Прокурора, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

11. Судами не враховано, що при розгляді справи №522/11951/15-ц Верховним Судом України встановлено, що позов Прокурором заявлено з дотриманням позовної давності з огляду на час, коли зацікавленим особам стало відомо про порушення своїх прав.

12. Судами в порушення статей 256, 257, 261 ЦК України не взято до уваги, що Позивач дізнався про порушення свого матеріального права після отримання в червні 2015 року позовної заяви Прокурора у справі №522/11951/15-ц, а тому перебіг позовної давності почався саме з червня 2015 року коли Позивачу стало відомо про факт порушення його права.

13. Судом апеляційної інстанції не враховано, що постановою Апеляційного суду Одеської області від 22.06.2016 у справі №522/11951/15-ц позовні вимоги Прокурора задоволено повністю, а постановою Верховного Суду України від 12.04.2017 закрито провадження у справі в частині вимог до Відповідача і 01.02.2017 здійснено реєстрацію права власності на спірний об`єкт за державою в особі Позивача, і це свідчить не про переривання строків позовної давності у даній справі, а взагалі про відсутність перебігу строків давності, оскільки Прокурор звернувся до суду з позовом у даній справі в липні 2017 року.

Позиція Позивача у відзиві на касаційну скаргу

14. Позивачем 22.01.2020 (відмітка на конверті "Укрпошта Стандарт") до Верховного Суду подано пояснення, яке є, по суті, відзивом на касаційну скаргу, в якому Позивач підтримав доводи касаційної скарги Прокурора, просив її задовольнити, рішення та постанову судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Однак, враховуючи встановлений ухвалою Верховного Суду від 29.12.2019 строк для подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу до 20.01.2020, але не більше 10 днів з дня вручення цієї ухвали, а згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення ухвалу суду Позивачу вручено 08.02.2020, тому, зважаючи на норми статей 118, 295 ГПК України, зазначений відзив підлягає залишенню без розгляду, як такий, що подано за межами процесуального строку.

Позиція Відповідача у відзиві на касаційну скаргу

15. Судами попередніх інстанцій правомірно відмовлено в задоволенні позову у зв`язку з пропуском позовної давності, оскільки постановою Верховного Суду України від 12.04.2017 у справі №522/11951/15-ц підтверджено лише правомірність та не пропущення строку позовної давності Прокуратури із зверненням з частиною вимоги, що стосується виключно фізичної особи - ОСОБА_1

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

16. Як зазначалося вище, постановою Верховного Суду від 20.02.2019 рішення Господарського суду Одеської області від 12.02.2018 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.04.2018 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

16.1. Направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції погодився з висновком судів попередніх інстанцій про те, що право власності на спірний об`єкт нерухомого майна набула держава і розпорядження ним повинно здійснюватися Позивачем, а Відповідач не мав правових підстав для розпорядження цим майном.

16.2. Відповідач послався на пропущення Прокурором строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Позивача, зазначаючи, що Позивач мав дізнатися про ймовірність порушення свого права власності з моменту прийняття постанов Верховної Ради України №2268-ХІІ від 10.04.1992 та №3943-ХІІ від 04.02.1994, відповідно до яких майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР тимчасово передано Позивачу та зобов`язано останнього прийняти вказане майно до 01.05.1992. Крім того, на думку Відповідача, Позивач мав дізнатися про порушення свого права із судових рішень у справах №16/509-05-11699, №30/276-06-8252А, №20/59-08-999, які розміщені в Єдиному державному реєстрі судових рішень, доступ до якого є відкритим. Враховуючи викладене, Відповідач просив відмовити у позові у повному обсязі та застосувати позовну давність.

16.3. У свою чергу, Позивач стверджував, що про обставини вибуття з державної власності спірного об`єкту нерухомості дізнався з позовної заяви прокуратури у справі №522/11951/15-ц, тобто, у червні 2015 року; прокуратурі про вказані обставини стало відомо лише 17.04.2015 - після звернення ГО "Правозахисне товариство "Співдружність".

16.4. Прокурор, посилаючись на практику Верховного Суду України, зазначив, що позовна давність до позовних вимог про витребування майна у порядку статті 388 ЦК України не застосовується, оскільки право особи на власність підлягає захисту протягом усього часу наявності у особи титулу власника.

16.5. Під час здійснення перегляду судових рішень попередніх інстанцій, Верховний Суд звернув увагу на те, що для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти. Порівняльний аналіз змісту термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України (у редакції, чинній з 15.12.2017), про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше. Вказана правова позиція напрацьована усталеною судовою практикою як Верховного Суду України в постановах від 17.02.2016 у справі №6-2407цс15, від 01.07.2015 у справі №6-178гс15, так і Верховного Суду, зокрема, в постанові від 15.05.2018 у справі №911/3210/17, від 08.05.2018 у справі №911/2534/17.

16.6. Суд дійшов висновку, що при новому розглядi справи, суди мають встановити момент, коли саме право Позивача було порушено та, відповідно, від якого має відліковуватися початок перебігу строку позовної давності, та визначити, з урахуванням правових позицій Верховного Суду та Верховного Суду України, чи пропущено Позивачем такий строк.

17. За результатами нового розгляду рішенням Господарського суду Одеської області від 26.06.2019, яке залишено без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.11.2019, в задоволенні позову відмовлено.

17.1. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що Позивач, в силу постанов Верховної Ради України №2268-ХІІ від 10.04.1992 та №3943-ХІІ від 04.02.1994, а також положень Закону України "Про Фонд державного майна України", саме з 1992 року, як власник спірного майна був зобов`язаний безпосередньо здійснювати контроль за майном громадських організацій колишнього Союзу РСР, які розташовані на території України. Починаючи з травня 2011 року, місцевими прокуратурами України на підставі доручення Генеральної прокуратури України було подано більше 200 позовів щодо визнання державною власністю майна профспілкових організацій та їх суб`єктів господарювання в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, про що свідчить Єдиний державний реєстр судових справ. За таких обставин, суд відхилив посилання Позивача на те, що про обставини вибуття з державної власності спірного об`єкта нерухомості він дізнався лише з позовної заяви прокуратури у справі №522/11951/15-ц, тобто у червні 2015 року, а Прокурору, у свою чергу, про вказані обставини стало відомо лише 17.04.2015 - після звернення ГО "Правозахисне товариство "Співдружність".

18. Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд не погодився з висновком місцевого господарського суду щодо часу, коли Прокурор та Позивач могли дізнатися про порушення прав Позивача. Суд дійшов висновку, що строк позовної давності, в даному випадку, сплив у лютому 2017 року, оскільки, згідно з доданим Прокурором до позовної заяви витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень №18967271 від 13.03.2014, право приватної власності на нежитлове приміщення загальною площею 1996,2 м2 (спірне майно), зареєстровано за Відповідачем 24.02.2014, а тому саме з 24.02.2014 (дата державної реєстрації за Відповідачем права власності на спірний об`єкт нерухомості) Прокурор та Позивач у даній справі могли, відповідно до частини 1 статті 261 ЦК України, довідатися про порушення прав останнього на вказаний об`єкт. Проте, Прокурор звернувся з позовом у даній справі лише у липні 2017 року, тобто, з пропуском цього строку. З такими висновками суду апеляційної інстанції слід погодитися.

18.1. При цьому, апеляційний господарський суд зазначив, що звернення у червні 2015 року Прокуратурою Одеської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Підприємства Федерації професійних спілок України "Проектно-вишукувальний інститут "Укркурортпроект" та ОСОБА_1 до Приморського районного суду м.Одеси про витребування майна з чужого незаконного володіння в межах справи №522/11951/15-ц не перериває строку позовної давності для звернення до суду з позовом у даній справі з огляду на те, що при зверненні Прокурора з позовом у червні 2015 року ним не було дотримано вимог процесуального закону щодо правил суб`єктної юрисдикції та об`єднано в одному позові вимоги, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, у зв`язку з чим постановою Верховного Суду України від 12.04.2017 у справі №522/11951/15-ц провадження в частині позовних вимог до Відповідача було закрито з підстав порушенням вимог статті 16 ЦПК України.

19. Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Статтею 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно з частиною 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20.12.2007 у справі "Фінікарідов проти Кіпру").

20. Як встановлено судом апеляційної інстанції, здійснюючи перегляд справи №522/11951/15-ц (постанова від 12.04.2017) за позовом Прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Підприємства Федерації професійних спілок України "Проектно-вишукувальний інститут "Укркурортпроект" та ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння, Верховний Суд України закрив провадження в частині позовних вимог до Підприємства Федерації професійних спілок України "Проектно-вишукувальний інститут "Укркурортпроект" з підстав порушенням вимог статті 16 ЦПК України та залишив без змін ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22.09.2016 та рішення Апеляційного суду Одеської області від 22.06.2016, якими встановлено, що Прокурором заявлено позов з дотриманням позовної давності з огляду на час, коли зацікавленим особам стало відомо про порушення своїх прав.

21. При цьому, зазначеними судовими рішеннями не встановлено дотримання строку позовної давності для звернення до суду з позовом в межах справи №522/11951/15-ц лише щодо вимог, які стосуються фізичної особи - ОСОБА_1 , а тому доводи відзиву на касаційну скаргу Відповідача, які наведені в пункті 15 постанови щодо обставин, які, на думку Відповідача, викладені в постанові Верховного Суду України від 12.04.2017, є помилковими. Водночас, Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ Апеляційним судом Одеської області встановлено, що позов Прокурора в інтересах держави в особі Позивача поданий в межах строку позовної давності.

22. Отже, як встановлено судами під час розгляду справи №522/11951/15-ц, Прокурор в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Підприємства Федерації професійних спілок України "Проектно-вишукувальний інститут "Укркурортпроект" та ОСОБА_1 позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння звернувся в межах строку позовної давності.

23. Як встановлено судами попередніх інстанцій, в межах розгляду цієї справи Прокурор звернувся з позовом у липні 2017 року, тобто, через 3 місці після прийняття Верховним Судом України постанови від 12.04.2017, за результатами якої Прокурору та Позивачу стало відомо, що даний спір підвідомчий господарському суду.

24. Статтею 264 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Пред`явлення позову до суду - це реалізація позивачем права на звернення до суду. Саме з цією процесуальною дією пов`язується початок процесу у справі.

Відповідно до вимог процесуального законодавства суддя відкриває провадження у справі не інакше, як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому процесуальним кодексом.

25. Виходячи з аналізу наведених норм права, перебіг позовної давності шляхом пред`явлення позову може перериватися в разі звернення позивача до суду, в тому числі й направлення позовної заяви поштою, здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства. Якщо суд у прийнятті позовної заяви відмовив або повернув її, то перебіг позовної давності не переривається. Не перериває перебігу такого строку й подання позову з недодержанням правил підвідомчості, а також з іншим предметом спору та з іншими матеріально-правовими підставами.

26. Отже, подання позову з недодержанням правил підвідомчості/підсудності (навіть у разі наступного закриття провадження у справі, а не відмови в позові або повернення позову), не перериває перебігу позовної давності.

27. За змістом статті 267 ЦК України, сплив позовної давності сам по собі не припиняє суб`єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов`язання як у судовому порядку, так і без використання судового примусу.

28. Закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності. Тому, дане питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу по суті заявлених вимог.

29. До висновку про поважність причин пропуску строку позовної давності можна дійти лише після дослідження усіх фактичних обставин та оцінки доказів у кожній конкретній справі. При цьому, поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред`явлення позову неможливим або утрудненим.

30. При цьому, очевидно, що перебування справи у провадженні судових органів, вчинення в ній передбачених законом дій на думку добросовісного розсудливого спостерігача виключає необхідність вчинення процесуальних дій спрямованих на припинення цього процесу, а саме подачі заяв про закриття провадження у справі, подачі позовів в порядку іншого судочинства тощо. За таких обставин є неправильним та несправедливим покладення виключно на позивача відповідальності за помилку у визначенні підвідомчості відповідної справи і позбавлення його права на захист у спірних правовідносинах.

31. У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Іліан проти Туреччини", зазначено правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Практика Європейського суду з прав людини при застосуванні положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16.12.1992).

32. Частиною 5 статті 267 ЦК України передбачено, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

33. Аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку, що подання позову з недодержанням правил підвідомчості/підсудності не перериває перебігу позовної давності, але, разом з тим, з урахуванням конкретних обставин справи, може бути поважною причиною для поновлення строку позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права.

34. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №902/326/16, від 24.09.2019 у справі №922/1151/18 та в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2020 у справі №922/1467/19, і колегія суддів не вбачає підстав для відступлення від висновку щодо застосування наведених норм права у подібних правовідносинах, викладених в раніше ухвалених судових рішеннях Верховного Суду.

35. З огляду на зазначене, колегія суддів вважає помилковим посилання Прокурора, наведене в пункті 13 постанови.

36. Таким чином, з метою недопущення порушення права особи на доступ до правосуддя, визначеного статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, а також принципи справедливості, добросовісності і розумності, судам попередніх інстанцій, виходячи з фактичних обставин справи, слід надати оцінку всім зібраним у справі доказам, в тому числі, судовим рішенням у справі №522/11951/15-ц з урахуванням вимог чинного законодавства та усталеної судової практики, з точки зору наявності або відсутності підстав, пов`язаних з поважністю причин для поновлення строку позовної давності для звернення до суду Прокурора за захистом порушеного права Позивача та при вирішенні вказаного питання всебічно, повно та об`єктивно дослідити матеріали справи в їх сукупності, дати вірну юридичну оцінку обставинам справи, наявним у справі доказам і доводам учасників справи щодо наявності підстав для поновлення строку позовної давності та захисту порушеного права Позивача.

37. Відповідно до частини 5 статті 267 ЦК України саме на суд покладено обов`язок перевірки поважності причин пропущення позовної давності з урахуванням конкретних обставин справи та наявних доказів у справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

38. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

39. Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

40. Оскільки передбачені статтею 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції не надають йому права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, постановлені у цій справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

41. З огляду на викладене колегія суддів вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги. Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду слід врахувати наведене в даній постанові, дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувати обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Щодо судових витрат

42. Оскільки справа передається на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України (в редакції до 08.02.2020), суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Заступника прокурора Одеської області задовольнити частково.

2. Постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від 05.11.2019 та рішення Господарського суду Одеської області від 26.06.2019 у справі №916/1689/17 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В.Г.

Судді Міщенко І.С.

Случ О.В.

logo

Юридичні застереження

Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

Повний текст

Приймаємо до оплати