Історія справи

Ухвала КГС ВП від 02.06.2020 року у справі №911/688/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2020 року

м. Київ

Справа № 911/688/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Пількова К. М.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача - не з`явилися,

відповідача - Бідного Є М. (адвокат),

третьої особи - не з`явилися,

розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бісквітний комплекс "Рошен" на рішення Господарського суду Київської області від 08.10.2019 (суддя Кошик А. Ю.) і постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2020 (головуючий - Гаврилюк О. М., судді Сулім В. В., Ткаченко Б. О.) у справі

за первісним позовом виконавчого комітету Бориспільської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бісквітний комплекс "Рошен",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, - Комунального підприємства "Виробниче управління комунального господарства",

про визнання укладеною додаткової угоди до договору про пайову участь

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бісквітний комплекс "Рошен"

до виконавчого комітету Бориспільської міської ради

про визнання суми пайового внеску зменшеною.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У березні 2019 року виконавчий комітет Бориспільської міської ради (далі - виконком Бориспільської міськради, Виконком) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бісквітний комплекс "Рошен" (далі - ТОВ "БК "Рошен", Товариство, Замовник) про визнання укладеною додаткової угоди № 2 до договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Борисполя від 10.03.2016 № 3/16 (далі - договір про пайову участь, договір № 3/16), укладеного між сторонами, у наступній редакції:

"Додаткова угода № 2 до Договору № 3/16 про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Борисполя

Виконавчий комітет Бориспільської міської ради (далі - Виконком), в особі міського голови Федорчука Анатолія Соловйовича, що діє на підставі Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", рішення міської ради від 20 грудня 2011 року № 1562-19-VI "Про внесення змін та доповнень до рішення міської ради від 03.03.2009 № 5493-48-V "Про затвердження Порядку пайової участі замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Борисполя", рішення міської ради від 21 грудня 2017 року № 2754-36-VII "Про внесення змін у рішення міської ради від 04 березня 2016 року № 457-3 6-VII "Про встановлення розміру пайової участі на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Борисполя" та рішення міської ради від 11.12.2018 № 3900-48-VII "Про внесення змін до рішення міської ради від 20.11.2018 № 3877-47-VII "Про прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Борисполя від товариства з обмеженою відповідальністю "Бісквітний комплекс "Рошен" основних засобів по об`єкту "Будівництво фабрики по виробництву виробів з борошна по вулиці Привокзальна, 82 у місті Борисполі", з однієї сторони,

та Товариство з обмеженою відповідальністю "Бісквітний комплекс "Рошен", в особі директора Руденка Сергія Васильовича (надалі за текстом - Замовник), що діє на підставі Статуту з другої сторони, при спільному найменуванні - Сторони,

Керуючись п. 3.3 Додаткової угоди № 1 від 14.11.2018 року до Договору № 3/16 про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Борисполя від 10.03.2016 року, склали даний розрахунок розміру пайової участі Товариства з обмеженою відповідальністю "Бісквітний комплекс "Рошен" у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Борисполя при здійсненні будівництва об`єкта "Будівництво фабрики по виробництву виробів із борошна по вул. Привокзальна, 82 у м. Бориспіль" (надалі - Розрахунок) та домовились про наступне.

1. Розрахунок здійснено на підставі затвердженої в установленому порядку проектно-кошторисної документації, розробленої згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами.

2. Величина пайової участі Замовника визначається на рівні 10% кошторисної вартості будівництва Об`єкта, без врахування витрат на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

- По зведеному кошторисному розрахунку вартість будівництва становить 667308,829 тис. грн.

- При розрахунку розміру пайової участі не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

Глава 4. Об`єкти енергетичного господарства становлять 11180,022 тис. грн.

Глава 6. Зовнішні мережі та споруди водопостачання, водовідведення, теплопостачання та газопостачання становлять 39091,8696 тис. грн.

Всього по зведеному кошторисному розрахунку вартості будівництва для розрахунку пайового внеску визначається 617036,9374 тис. грн.

Пайовий внесок становить 10 %, що складає 61703,6938 тис. грн.

3. Витрати, пов`язані з будівництвом Замовником інженерних мереж та об`єктів інженерної інфраструктури поза межами земельних ділянок, відведених під будівництво Об`єкта, передбачені технічними умовами та кошторисною документацією, і на суму яких зменшується розмір пайової участі - 8510,071 тис. грн., а саме:

Винесення за межі ділянки існуючої зливної каналізації по будівництву об`єкта "Фабрики по виробництву виробів із борошна по вул. Привокзальна, 82 у м. Бориспіль" на виконання Технічних умов, виданих Комунальним підприємством "Виробниче управління комунального господарства" № 34 від 16 листопада 2015р.

4. Розмір пайової участі Замовника при будівництві І черги (перший та другий пускові комплекси) фабрики по виробництву виробів із борошна по вул. Привокзальна, 82 у м. Бориспіль, яку Замовник зобов`язаний сплатити, складає:

61703,6938 тис. грн. - 8510,071 тис. грн. = 53193,6228 тис. грн.

Сторони дійшли згоди, що кошти в сумі 30000 тис. грн. (платіжне доручення №315 від 30.08.2016 та платіжне доручення № 919 від 31.05.2017), сплачені Замовником, зараховано Замовнику, як сплата пайового внеску при будівництві І черги (перший та другий пускові комплекси) фабрики по виробництву виробів із борошна по вул. Привокзальна, 82 у м. Бориспіль. При цьому, Замовник сплачує різницю в сумі 23193,6228 тис. грн. до місцевого бюджету (Отримувач: Бориспільське УК/Бориспіль/24170000, Код ЄДРПОУ 38007070, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, р/р 31515921010004. Призначення платежу: ККД 24170000, пайова участь відповідно до договору від "10" березня 2016 року № 3/16). Реквізити та підписи сторін.", з посиланням на положення статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 179, 187, 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

2. Позовна заява обґрунтовується безпідставним зволіканням Товариства з підписанням додаткової угоди № 2 до договору № 3/16, укладення якої необхідне для визначення величини пайової участі (внеску) Замовника у розвитку інфраструктури м. Борисполя.

3. У травні 2019 року ТОВ "БК "Рошен" звернулося до Господарського суду Київської області із зустрічним позовом до виконкому Бориспільської міськради про визнання суми пайового внеску відповідно до договору № 3/16, укладеного між Товариством та Виконкомом, зі змінами, внесеними додатковою угодою від 14.11.2018 № 1 (далі - додаткова угода № 1), зменшеною та сплаченою на загальну суму в розмірі 44400589 грн щодо виконаних робіт зі: 1) спорудження зливної каналізації по будівництву об`єкта "Фабрики по виробництву виробів із борошна по вул. Привокзальна, 82 у м. Бориспіль" вартістю 8510071 грн на виконання Технічних умов від 16.11.2015 № 34, виданих Комунальним підприємством "Виробниче управління комунального господарства" (далі - КП "Виробниче управління комунального господарства"); 2) будівництва дороги промислової і комунально-складської зони (вул. Героїв Крут) вартістю 20319070 грн на виконання пункту 4 Технічних умов від 16.11.2015 № 34, виданих КП "Виробниче управління комунального господарства"; 3) капітального ремонту асфальтобетонного покриття проїжджої частини вул. Привокзальна (від перехрестя Героїв Крут до ПСО Р-03) вартістю 15571448 грн відповідно до Додатку № 05 від 18.04.2018 до Технічних умов від 19.11.2015 № 35, виданих КП "Виробниче управління комунального господарства" (зі змінами від 23.08.2018), з посиланням на положення статей 3, 6, 509, 627, 629 ЦК України, статей 1, 4, 30, 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (у редакції, чинній до 01.01.2020) і статті 1 Закону України "Про автомобільні дороги".

4. Зустрічна позовна заява аргументована тим, що: 1) дороги є об`єктами інженерної (інженерно-транспортної) інфраструктури і передача їх до комунальної власності є підставою для зменшення розміру пайової участі на вартість відповідних об`єктів і свідчить про виконання вимог частин 2, 3 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" за змістом яких замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту; 2) оскільки необхідність будівництва спірних об`єктів (доріг) поза межами земельної ділянки було передбачено технічними умовами, то з огляду на частину 5 статті 30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується на суму їх кошторисної вартості, а такі інженерні мережі та/або об`єкти передаються у комунальну власність. Відповідне положення також передбачене пунктом 5.4 Порядку залучення та розрахунку розміру пайової участі у розвитку і створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Борисполя (Додаток до рішення міської ради від 20.12.2011 № 1562-19-УІ); 3) у порушення умов пункту 1.3 договору № 3/16 в редакції додаткової угоди № 1 виконком Бориспільської міськради фактично відмовився зменшити розмір пайової участі на суму кошторисної вартості проведених робіт у порядку, встановленому договором, хоча ані сам договір (у редакції додаткової угоди № 1), ані технічні умови ніким, у тому числі Виконкомом не оспорюються, а, навпаки, є чинними і такими, що відповідають законодавству України.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

5. Рішенням Господарського суду Київської області від 08.10.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2020, первісний позов задоволено у повному обсязі. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

6. Рішення та постанова мотивовані посиланням на положення статей 179, 187, 193 ГК України, статей 1, 30, 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (у редакції, чинній до 01.01.2020), статей 1, 16 Закону України "Про автомобільні дороги" та статей 73, 74, 76- 79, 236, 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з урахуванням яких суди дійшли висновку про обґрунтованість первісного позову та необґрунтованість зустрічних позовних вимог з огляду на те, що: 1) у частині 5 статті 30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" йдеться виключно про інженерні мережі та об`єкти інженерної інфраструктури, які створюються з розробленням технічних умов, а самі по собі технічні умови не є документом, який може змінювати чи розширювати наведені у законі поняття та визначення, особливо в частині, яка стосується зменшення розміру пайової участі; 2) умови запропонованого позивачем проекту додаткової угоди № 2 до договору про пайову участь відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, містять детальні розрахунки пайової участі на підставі затвердженої в установленому порядку проектно-кошторисної документації, розробленої згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами; 3) Товариство безпідставно вимагає виключення з суми пайового внеску вартості спорудження зливної каналізації по будівництву об`єкта "Фабрика по виробництву виробів із борошна по вул. Привокзальна, 82 у м. Бориспіль" на виконання Технічних умов від 16.11.2015 № 34, виданих КП "Виробниче управління комунального господарства", оскільки відповідні обставини враховано Виконкомом у проекті додаткової угоди № 2; 4) у частині 5 статті 30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", якою передбачено відшкодування замовнику різниці між здійсненими витратами та розміром пайової участі замовника у розвитку інфраструктури, йдеться лише про кошторисну вартість інженерних мереж та/або інженерну інфраструктуру, натомість ця стаття не містить положень щодо відшкодування кошторисної вартості транспортної інфраструктури, тоді як основними структурними елементами інженерної інфраструктури є системи водопостачання, каналізації, водовідведення, енергопостачання, зв`язку; 5) звернення ТОВ "БК "Рошен" щодо прийняття у комунальну власність дороги (вул. Героїв Крут) та капітального ремонту асфальтобетонного покриття проїжджої частини (вул. Привокзальна) суперечать положенням частин 1, 3 статті 16 Закону України "Про автомобільні дороги", оскільки зазначені дороги належать до комунальної власності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Не погоджуючись з рішенням місцевого суду та постановою апеляційної інстанції, ТОВ "БК "Рошен" звернулося з касаційною скаргою, у якій просить зазначені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні первісного позову та про задоволення зустрічного позову.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

8. В обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник посилається на неправильне застосування та порушення судами попередніх інстанцій положень статей 3, 509, 526, 599 ЦК України, частини 5 статті 30 і частин 2, 4, 7 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (у редакції, чинній до 01.01.2020), статті 1 Закону України "Про автомобільні дороги" та статей 13, 236 ГПК України, наголошуючи, що: 1) на теперішній час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування у подібних правовідносинах норми частини 5 статті 30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (у редакції, чинній до 01.01.2020) щодо того, чи охоплює поняття ?об`єкти інженерної інфраструктури?, яке міститься у цій нормі, поняття ?дороги?, та, відповідно чи має замовник право на зменшення розміру пайової участі на кошторисну вартість таких об`єктів, якщо будівництво таких об`єктів інфраструктури поза межами земельної ділянки замовника було передбачено виданими йому технічними умовами; 2) системний аналіз положень Законів України "Про регулювання містобудівної діяльності" та "Про автомобільні дороги", Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого і введеного в дію наказом Держстандарту України від 17.08.2000 № 507, свідчить про те, що дороги, як об`єкт будівництва, належать до категорії "інженерні споруди", яка, в свою чергу, охоплюється поняттям "об`єкти інженерної інфраструктури" в розумінні частини 5 статті 30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", отже, дороги є об`єктами інженерної інфраструктури; 3) обов`язковість Технічних умов від 16.11.2015 № 34 та їх чинність до завершення будівництва об`єкта презюмується в силу положень частин 1, 7 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", у зв`язку з чим здійснення будівництва та капітального ремонту доріг на виконання зазначених технічних умов надає Товариству право на зменшення розміру пайової участі на вартість таких робіт; 4) невчинення Виконкомом дій зі зменшення розміру пайової участі Товариства на вартість будівництва та капітального ремонту доріг призвело до непропорційного втручання у мирне володіння майном Товариства, суперечить принципу добросовісності, порушує справедливий баланс між суспільними і приватними інтересами, а також покладає на Замовника надмірний індивідуальний тягар, позаяк розмір пайової участі ТОВ "БК "Рошен" становитиме 97594211,80 грн замість 61703693,80 грн, що більш як на 35 млн грн перевищує встановлений законом розмір пайової участі Товариства; 5)суд апеляційної інстанції необґрунтовано залишив без розгляду клопотання Товариства про призначення семантико-текстуальної (лінгвістичної) експертизи та клопотання про виклик спеціаліста для встановлення того, чи охоплює поняття ?інженерна інфраструктура?, яке міститься в частині 5 статті 30 Закону України ?Про регулювання містобудівної діяльності? (у редакції, чинній на момент укладення договору про пайову участь), поняття ?дороги?, що має значення для правильного вирішення справи і свідчить про оскарження судових рішень у цій справі з підстави, передбаченої пунктом 3 частини 3 статті 310 ГПК України (в редакції, чинній з 08.02.2020); 6) Виконком безпідставно послався на лист-роз`яснення Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 18.12.2018 № 7/15.3/14873-18, який не є нормативно-правовим актом, а має лише інформаційний (рекомендаційний) характер, про що прямо зазначено у цьому листі.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

9. Виконком не подав відзиву на касаційну скаргу.

Розгляд справи Верховним Судом

10. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.06.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "БК "Рошен" на рішення Господарського суду Київської області від 08.10.2019 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2020 у справі № 911/688/19 і призначено розгляд справи у судовому засіданні на 16.06.2020.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

11. Листом від 17.02.2016 № 9 Товариство звернулося до виконкому Бориспільської міськради з пропозицією укласти договір пайової участі, однак, на час звернення з листом, до нього не було долучено інформації про загальну кошторисну вартість об`єкту будівництва. В листі було проінформовано про попередню оцінку будівництва і прохання визначити розмір пайової участі у твердій грошовій сумі (30000000 грн), а оскільки договір укладається не пізніше 15 днів з моменту реєстрації звернення замовника будівництва, було прийнято рішення про укладення договору на суму 30000000 грн.

12. У подальшому, 10.03.2016 на підставі рішення Бориспільської міської ради від 04.03.2016 № 457-6-7 "Про встановлення розміру пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Борисполя", укладено договір про пайову участь, за умовами пунктів 1.1, 2.2.1, 3.1, 4.1, 7.1 якого Замовник взяв на себе зобов`язання прийняти участь у створенні та розвитку інженерно-транспортної інфраструктури та соціальної інфраструктури м. Борисполя при здійсненні будівництва фабрики по виробництву виробів борошна по вул. Привокзальній, 82 у місті Бориспіль (далі - "Об`єкт"). Замовник зобов`язався здійснювати будівництво об`єкта відповідно до погодженої проектно-кошторисної документації з дотриманням державних будівельних норм, стандартів і правил, отриманих технічних умов. Розмір пайової участі становить 30000000 грн., які Замовник сплачує згідно з графіком, визначеним пунктом 4 договору, до місцевого бюджету. Виконання Замовником зобов`язань за договором полягає у відрахуванні до міського бюджету повної суми коштів (за реквізитами та в сумі, що вказані у пункті 3.1 договору) до прийняття об`єкту будівництва в експлуатацію, згідно з наступним графіком сплати пайової участі: І платіж, що становить 50 % суми пайової участі та складає 15000000 грн - у строк до 01.09.2016; II платіж, що становить решту суми пайової участі - 15000000 грн у строк до 01.06.2017. Цей договір діє до повного виконання зобов`язань.

13. На виконання умов договору № 3/16 ТОВ "БК "Рошен" сплатило до місцевого бюджету м. Борисполя пайову участь у розмірі 30000000 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 30.08.2016 № 315 та від 31.05.2017 № 919.

14. 21.12.2017 Бориспільська міська рада прийняла рішення № 2754-36-VII "Про внесення змін у рішення міської ради від 04.03.2016 року № 457-6-VII "Про встановлення розміру пайової участі на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Борисполя", яким вирішила внести зміни у рішення від 04.03.2016 № 457-6-VII, а саме: пункт 1 рішення викласти в новій редакції, згідно з якою встановити розмір пайової участі на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Борисполя товариству з обмеженою відповідальністю "Бісквітний комплекс "Рошен" при здійсненні будівництва фабрики по виробництву виробів з борошна по вул. Привокзальна, 82 у м. Бориспіль у розмірі 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об`єкту. Розмір пайової участі визначений відповідно до умов даного рішення зменшується на суму коштів, а саме: 30000000 грн, сплачених Замовником відповідно до умов договору про пайову участь, при цьому повернення та відшкодування Замовнику не здійснюється.

15. 18.04.2018 КП "Виробниче управління комунального господарства" видало Товариству додаток до Технічних умов від 19.11.2015 № 35 на будівництво фабрики з виробництва виробів із борошна по вул. Привокзальна, 82 в м. Борисполі, (затверджений першим заступником голови Бориспільської міської ради 18.04.2018), згідно з яким доручено ТОВ "БК "Рошен" виконати поточний ремонт асфальтобетонного покриття проїжджої частини вул. Привокзальна (від перехрестя вул. Героїв Крут до ПСО-Р03).

На виконання зазначених технічних умов ТОВ "БК "Рошен" здійснило: 1)будівництво дороги промислової і комунально-складської зони (вул. Героїв Крут); 2) ремонт асфальтобетонного покриття проїжджої частини вул. Привокзальна (від перехрестя вул. Героїв Крут до південно-східного обходу Р-03) м. Бориспіль, Київська область; 3) винесення за межі ділянки існуючої зливної каналізації по об`єкту "Будівництво фабрики по виробництву виробів з борошна по вул. Привокзальна, 82 у м. Бориспіль".

16. 24.07.2018 Товариство звернулося до Бориспільської міської ради з листом № 160, у якому просило зазначені об`єкти прийняти до комунальної власності територіальної громади.

Листом від 13.08.2018 № 12-31-3324 Бориспільська міська рада повідомила Замовника про документи, необхідні для прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Борисполя об`єктів, вказаних Товариством у листі від 24.07.2018 № 160 (будівництво дороги, ремонт асфальтобетонного покриття та зливної каналізації), а саме складені підрядниками та замовником довідки форми КБ-3 та акти форми КБ-2в.

17. 19.09.2018 підписано акт готовності об`єкта до експлуатації щодо "Будівництва фабрики по виробництву виробів з борошна по вул. Привокзальна, 82 у м. Бориспіль (І черга, перший та другий пусковий комплекс), нове будівництво".

Листом від 18.10.2018 № 01-12-02 ТОВ "БК "Рошен" повторно звернулося до Бориспільської міської ради з проханням прийняти до комунальної власності територіальної громади міста Бориспіль винесену за межі ділянки частину існуючої зливної каналізації (колектор зливної каналізації).

18. За результатами опрацювання наданих Товариством Бориспільській міській раді документів було складено розрахунок розміру пайової участі, який 05.11.2018 Відділом економічної та інвестиційної політики Бориспільської міської ради електронною поштою було направлено на адресу ТОВ "БК "Рошен". Згідно з цим розрахунком загальна сума пайового внеску становить 61703,6938 тис. грн, з яких підлягає виключенню вартість спірних об`єктів інженерної інфраструктури на суму 44400,589 тис. грн, відповідно розмір внеску має становити 17303,1048 тис. грн, тобто менше, ніж вже сплачено (30000000 грн). Однак, вказаний розрахунок не було погоджено Виконкомом та не передано Замовнику.

19. 14.11.2018 на виконання рішень Бориспільської міської ради від 21.12.2017 № 2754-36-7 "Про внесення змін у рішення міської ради від 04.03.2016 року № 457-6-7 "Про встановлення розміру пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Борисполя" та для приведення договору № 3/16 у відповідність до законодавства, що регулює відносини щодо пайової участі, було укладено додаткову угоду № 1, якою договір про пайову участь викладено у новій редакції.

Так, згідно з пунктами 1.3, 3.1, 3.2, 3.3, 4.4 додаткової угоди № 1 договору № 3/16 відповідно до частини 5 статті 30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" сторони дійшли згоди, що у випадку, якщо технічними умовами передбачається необхідність будівництва Замовником інженерних мереж або об`єктів інженерної інфраструктури поза межами земельної ділянки, такі інженерні мережі або об`єкти передаються у комунальну власність м. Борисполя, а розмір пайової участі у розвитку інфраструктури м. Бориспіль зменшується на суму їх кошторисної вартості. Замовник сплачує до місцевого бюджету грошові кошти у розмірі 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта згідно з Розрахунком пайової участі Замовника у розвитку і створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Борисполя, який є невід`ємною частиною цього договору. Сторони підтверджують факт сплати Замовником грошових коштів пайової участі при будівництві І черги першого та другого пускового комплексу об`єкта в сумі 30000000 грн. Остаточний розмір пайової участі при будівництві об`єкта визначається згідно з відповідним Розрахунком пайової участі, який є невід`ємною частиною цього договору. Виконання взятих Замовником зобов`язань за договором полягає у відрахуванні до міського бюджету повної суми коштів пайової участі у порядку та строки, визначені договором та Розрахунком пайової участі Замовника у розвитку і створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Борисполя по завершенню будівництва та до прийняття в експлуатацію усіх черг об`єкта.

20. Згідно з рішенням Бориспільської міської ради від 20.11.2018 № 3877-47-7 "Про прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Борисполя від Товариства з обмеженою відповідальністю "Бісквітний комплекс "Рошен" основних засобів по об`єкту "Будівництво фабрики по виробництву виробів з борошна по вулиці Привокзальна, 82 у місті Борисполі" прийнято до комунальної власності територіальної громади міста Борисполя від Товариства з обмеженою відповідальністю "Бісквітний комплекс "Рошен" основні засоби по об`єкту "Будівництво фабрики по виробництву виробів з борошна по вул. Привокзальна, 82 у місті Борисполі" а саме: інженерні мережі закритого зливного колектору, виведеного за межі земельної ділянки, відведеної під будівництво об`єкту "Будівництво фабрики по виробництву виробів з борошна по вулиці Привокзальна, 82 у місті Борисполі" загальної протяжністю 1045,0 погонних метрів загальною вартістю виконаних робіт 10078429 грн (десять мільйонів сімдесят вісім тисяч чотириста двадцять дев`ять грн) в тому числі ПДВ 2015685,98 грн, в тому числі: труби залізобетонні Тс 120.30-2 діаметром 1200 міліметрів; основа для прокладання труб - плити залізобетонні ПП 10-15; колодязі діаметром 2,4 метри в кількості 7 штук; вхідний оголовок портального типу в кількості 2 штуки (№ 1, № 2); вихідний оголовок портального типу в кількості 1 штука; максимальна витрата водовідведення 884,5 л/с. Витрати, пов`язані з будівництвом інженерних мереж та об`єктів інженерної інфраструктури поза межами земельних ділянок, відведених під "Будівництво фабрики по виробництву виробів з борошна по вул. Привокзальна, 82 у місті Борисполі", які передбачені технічними умовами, відповідно до п. 5 ст. 30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", врахувати при визначенні розміру пайової участі. Передано КП "Виробниче управління комунального господарства" на баланс зазначені вище об`єкти.

21. Рішенням Бориспільської міської ради від 11.12.2018 "Про внесення змін до рішення міської ради від 20.11.2018 № 3877-47-VII "Про прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Борисполя від Товариства з обмеженою відповідальністю "Бісквітний комплекс "Рошен" основних засобів по об`єкту "Будівництво фабрики по виробництву виробів з борошна по вулиці Привокзальна, 82 у місті Борисполі", внесено зміни до рішення Бориспільської міської ради від 20.11.2018 № 38877-47-VII "Про прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Борисполя від Товариства з обмеженою відповідальністю "Бісквітний комплекс "Рошен" основних засобів по об`єкту "Будівництво фабрики по виробництву виробів з борошна по вул. Привокзальна, 82 у місті Борисполі", а саме: у пунктах 1.1 та 3.1 рішення слова "Інженерні мережі закритого зливного колектора виведеного за межі земельної ділянки, відведеної під будівництво об`єкту "Будівництво фабрики по виробництву виробів з борошна по вулиці Привокзальна, 82 у місті Борисполі" загальною протяжністю 1045,0 погонних метрів загальною вартістю виконаних робіт 10078429 грн (десять мільйонів сімдесят вісім тисяч чотириста двадцять дев`ять грн) в тому числі ПДВ 2015685,98 грн читати як "Винесення за межі ділянки існуючої зливної каналізації по об`єкту "Будівництво фабрики по виробництву виробів з борошна по вулиці Привокзальна, 82 у місті Борисполі" загальною протяжністю 1045,0 погонних метрів, загальною кошторисною вартістю 8510071 грн (вісім мільйонів п`ятсот десять тисяч сімдесят одна грн) в тому числі ПДВ 1418345,17 грн".

22. У подальшому, проект додаткової угоди № 2 та відповідний розрахунок направлено на адресу відповідача для підписання або надання протоколу розбіжностей щодо умов додаткової угоди або розрахунку листом від 21.01.2019 № 12-31-275, який в той же день було отримано представником Товариства.

23. У відповідь на цей лист, 04.02.2019 ТОВ "БК "Рошен" направило свої заперечення щодо розрахунку, на що Виконком надіслав пояснення щодо неможливості зарахування до пайової участі кошторисної вартості та прийняття у комунальну власність таких об`єктів як дороги, які забезпечували об`єкт будівництва, оскільки це питання виходить за межі, врегульовані Законом України "Про містобудівну діяльність" і насьогодні міська рада не має можливості поза межами чинного законодавства прийняти рішення щодо зарахування витрат на будівництво доріг, що забезпечували об`єкт будівництва, та прийняти їх у комунальну власність з подальшим зарахуванням цих коштів до пайової участі у будівництві.

24. Зазначена позиція виконкому Бориспільської міськради підтверджена листом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 18.12.2018 № 7/15.3/14873-18, у якому вказано, що забезпечення об`єкта дорогами не може передбачатися технічними умовами та відповідно їх будівництво не підпадає під положення частини 5 статті 30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а згідно з частиною 3 статті 40 цього Закону пайова участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури. Також у листі зазначено, що листи Міністерства мають виключно роз`яснювальний (інформаційний) характер і не встановлюють правових норм.

Водночас, стосовно внесених змін до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" Виконком повідомив Замовника про те, що відповідно до частини 3 статті 5 ЦК України якщо цивільні відносини виникли раніше і регулюються актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт застосовується до прав і обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності, таким чином, позивач зазначає, що на день звернення із позовом до суду не існує жодних підстав зволікати у підписанні додаткової угоди № 2 до договору № 3/16.

Позиція Верховного Суду

25. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши у межах вимог касаційної скарги наведені у ній доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.

26. Згідно з частиною 3 статті 179 та частиною 1 статті 187 ГК України укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. Спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

27. Пунктом 5 частини 1 статті 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що інженерно-транспортна інфраструктура - комплекс інженерних, транспортних споруд і комунікацій.

У свою чергу, в абзацах 2 і 7 статті 1 Закону України "Про автомобільні дороги" визначено, що автомобільна дорога - лінійний комплекс інженерних споруд, призначений для безперервного, безпечного та зручного руху транспортних засобів; вулиця - автомобільна дорога, призначена для руху транспорту і пішоходів, прокладання наземних і підземних інженерних мереж у межах населених пунктів.

28. Відповідно до частини 2 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції, чинній до 01.01.2020) замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною 4 цієї статті.

Зокрема, за змістом пункту 9 частини 4 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції, чинній до 01.01.2020) до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не залучаються замовники у разі будівництва об`єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об`єктів енергетики, зв`язку та дорожнього господарства (крім об`єктів дорожнього сервісу).

Колегія суддів зауважує, що зазначена правова норма жодним чином не обмежує можливість залучення Товариства до будівництва та капітального ремонту доріг у межах участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, оскільки ТОВ "БК "Рошен" є замовником будівництва фабрики по виробництву виробів із борошна, а не замовником будівництва виключно об`єктів інженерної/транспортної інфраструктури.

29. Згідно з пунктом 1 частини 5 та частиною 6 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції, чинній до 01.01.2020) величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій. Встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати: 1) 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта - для нежитлових будівель та споруд; 2) 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта - для житлових будинків.

30. За змістом пунктів 1, 2 Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого і введеного в дію наказом Держстандарту України від 17.08.2000 № 507, інженерні споруди - це об`ємні, площинні або лінійні наземні, надземні або підземні будівельні системи, що складаються з несучих та в окремих випадках огороджувальних конструкцій і призначені для виконання виробничих процесів різних видів, розміщення устаткування, матеріалів та виробів, для тимчасового перебування і пересування людей, транспортних засобів, вантажів, переміщення рідких та газоподібних продуктів та т. ін. До інженерних споруд відносяться: транспортні споруди (залізниці, шосейні дороги, злітно-посадкові смуги, мости, естакади тощо), трубопроводи та комунікації, дамби, комплексні промислові споруди, спортивні та розважальні споруди та т. ін.

При цьому до класу "Вулиці та дороги" групи "Автостради" підрозділу "Транспортні споруди" розділу "Інженерні споруди" включено міські та сільські вулиці, позаміські дороги та будь-які шляхи (включаючи відкриті транспортні розв`язки, стоянки, перехрестя, об`їзні та окружні дороги), наприклад, проспекти, алеї, провулки, обхідні дороги, під`їзні дороги, польові дороги, доріжки для верхової та велосипедної їзди, майдани, тротуари та пішохідні зони.

31. Відповідно до абзацу 1 частини 5 та абзацу 1 частини 7 статті 30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (у редакції, чинній до 01.01.2020) якщо технічними умовами передбачається необхідність будівництва замовником інженерних мереж або об`єктів інженерної інфраструктури (крім мереж, призначених для передачі та розподілу електричної енергії, трубопроводів, призначених для розподілу природного газу, транспортування нафти та природного газу) поза межами його земельної ділянки, розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується на суму їх кошторисної вартості, а такі інженерні мережі та/або об`єкти передаються у комунальну власність. Технічні умови є чинними до завершення будівництва об`єкта незалежно від зміни замовника. Зміни до технічних умов можуть вноситися тільки за згодою замовника.

32. У зв`язку з цим касаційна інстанція вважає обґрунтованим твердження скаржника про те, що обов`язковість Технічних умов від 16.11.2015 № 34 та їх чинність до завершення будівництва об`єкта презюмується в силу положень частин 1, 7 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", внаслідок чого здійснення будівництва та капітального ремонту доріг на виконання зазначених технічних умов надає Товариству право на зменшення розміру пайової участі на вартість таких робіт.

Наведеним також спростовується висновок місцевого та апеляційного господарського судів про те, що самі по собі технічні умови не є документом, який може змінювати чи розширювати наведені в статті 30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" поняття та визначення, особливо в частині, яка стосується зменшення розміру пайової участі, оскільки затверджені Виконкомом Технічні умови № 35 від 19.11.2015 ніким не оспорювалися та не скасовувалися у встановленому порядку як такі, що видані з порушенням вимог закону.

33. Таким чином, Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено імперативну норму щодо зменшення розміру пайової участі замовника будівництва у розвитку інфраструктури населеного пункту на суму кошторисної вартості інженерних мереж або об`єктів інженерної інфраструктури, будівництво яких поза межами його земельної ділянки є необхідним за технічними умовами (наведену правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 11.07.2018 у справі № 914/1996/17, від 25.07.2018 у справі № 910/19020/17, від 24.02.2020 у справі № 909/120/9).

34. Колегія суддів погоджується з доводами скаржника про те, що на теперішній час відсутній висновок Верховного Суду в питанні застосування у подібних правовідносинах норми частини 5 статті 30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (у редакції, чинній до 01.01.2020) у частині визначення того, чи охоплюється поняттям ?об`єкти інженерної інфраструктури?, яке міститься у цій нормі, поняття ?дороги?, та, відповідно чи має замовник право на зменшення розміру пайової участі на кошторисну вартість таких об`єктів, якщо будівництво таких об`єктів інфраструктури поза межами земельної ділянки замовника було передбачено виданими йому технічними умовами, з огляду на таке.

35. Адже, у постановах Верховного Суду від 24.02.2020 у справі № 909/120/19 (предмет позову - зменшення розміру пайової участі замовника на суму кошторисної вартості виконаних робіт з будівництва водопроводу), від 25.06.2019 у справі № 910/758/18 (предмет позову - визнання укладеними додаткових угод до договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту), від 29.05.2019 у справі № 911/150/18 (предмет позову - визнання укладеним договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту), від 11.07.2018 у справі № 914/1996/17 (предмет позову - відшкодування різниці між понесеними витратами замовника та розміром пайової участі), від 03.04.2018 у справі № 904/9051/15 (предмет позову - зменшення суми пайового внеску на вартість виконаних робіт з будівництва зовнішніх мереж водопроводу та каналізації), спір між органом місцевого самоврядування та замовником (забудовником) виникав із правовідносин зменшення розміру пайової участі замовника будівництва у розвитку інфраструктури населеного пункту на суму кошторисної вартості мереж водопостачання, водовідведення (каналізації) та теплопостачання, які відносяться до інженерних мереж у розумінні частини 5 статті 30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (у редакції, чинній до 01.01.2020).

У свою чергу, в постанові Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 903/248/19, предметом позову в якій зокрема було визнання недійсною додаткової угоди до договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, висловлено правову позицію про те, що побудовані/реконструйовані замовником об`єкти (відпочинкові зони, пішохідні доріжки, площадки для занять спортом та відпочинку, дитячі майданчики), в розрізі визначення інженерних споруд, не відносяться до інженерних споруд як за своєю формою, так і за способом їх будівництва.

За таких обставин наразі відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо питання віднесеності/невіднесеності автомобільних доріг до об`єктів інженерної інфраструктури у розумінні частини 5 статті 30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (у редакції, чинній до 01.01.2020).

36. Отже, виходячи з комплексного застосування у подібних правовідносинах норм статей 1, 30, 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (у редакції, чинній до 01.01.2020), статті 1 Закону України "Про автомобільні дороги", і положень Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого і введеного в дію наказом Держстандарту України від 17.08.2000 № 507, Верховний Суд доходить до висновку про те, що автомобільні дороги, як об`єкт будівництва, належать до інженерних споруд, які, в свою чергу, відносяться до об`єктів інженерної інфраструктури у розумінні частини 5 статті 30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (у редакції, чинній до 01.01.2020), отже, автомобільні дороги, які розташовані поза межами земельної ділянки замовника та збудовані ним, є об`єктами інженерної інфраструктури, на суму кошторисної вартості яких підлягає зменшенню розмір пайової участі замовника у розвитку інфраструктури населеного пункту, оскільки зазначеною нормою Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" не встановлено як вичерпного переліку об`єктів інженерної інфраструктури, так і обмеження цього переліку виключно системами водопостачання, каналізації, водовідведення, енергопостачання, газопостачання, зв`язку, чим спростовується помилковий висновок апеляційного суду про зворотне, який (висновок) ґрунтується на довільному звуженому тлумаченні судом апеляційної інстанції змісту частини 5 статті 30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (у редакції, чинній до 01.01.2020) без урахування необхідності її комплексного застосування з положеннями статей 1, 40 цього Закону, статті 1 Закону України "Про автомобільні дороги", Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого і введеного в дію наказом Держстандарту України від 17.08.2000 № 507.

Наведений правовий висновок зумовлено також тим, що імперативна норма частини 5 статті 30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (у редакції, чинній до 01.01.2020) чітко визначає перелік розташованих поза межами земельної ділянки замовника об`єктів інженерної інфраструктури (мережі, призначені для передачі та розподілу електричної енергії, трубопроводів, призначених для розподілу природного газу, транспортування нафти та природного газу), на суму кошторисної вартості яких зменшується розмір пайової участі замовника у розвитку інфраструктури населеного пункту, тобто до таких об`єктів належать саме об`єкти трубопровідного транспорту, а не автомобільні дороги, які є інженерними спорудами, призначеними для безперервного, безпечного та зручного руху транспортних засобів.

37. Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020), отримала підтвердження під час касаційного провадження, а тому висновок судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення первісного позову є таким, що не ґрунтується на вимогах законодавства та дослідженні усіх обставин і зібраних у справі доказів та доводів учасників справи, а умови запропонованого Виконкомом проекту додаткової угоди № 2 до договору про пайову участь не відповідають вимогам чинного законодавства у сфері містобудування і фактичним обставинам справи.

38. Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

39. Відповідно до підпункту "в" пункту 3 частини 1 статті 282 ГПК України у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції мають бути зазначені мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

40. Суди попередніх інстанцій достовірно встановили і сторони не заперечують того факту, що на виконання Технічних умов від 16.11.2015 № 34 і від 19.11.2015 № 35, виданих третьою особою і затверджених першим заступником міського голови м. Борисполя, Товариство за межами наданої йому земельної ділянки збудувало спірні об`єкти інженерної інфраструктури загальною вартістю 44400589 грн, з яких: 1) зливна каналізація по будівництву об`єкта "Фабрики по виробництву виробів із борошна по вул. Привокзальна, 82 у м. Бориспіль" вартістю 8510071 грн; 2)будівництво дороги промислової і комунально-складської зони (вул. Героїв Крут) вартістю 20319070 грн; 3) капітальний ремонт асфальтобетонного покриття проїжджої частини вул. Привокзальна (від перехрестя Героїв Крут до ПСО Р-03) вартістю 15571448 грн, проте навіть після укладення між сторонами додаткової угоди від 14.11.2018 № 1 до договору № 3/16 Виконком не погодив та не передав Замовнику розрахунок розміру пайової участі, який є невід`ємною частиною цього договору.

41. У разі, коли за результатами перевірки судом касаційної інстанції буде встановлено, що фактичні обставини, які входять до предмета доказування у цій справі, з`ясовані судом першої або апеляційної інстанції з достатньою повнотою, однак допущено помилки у застосуванні норм матеріального права, у зв`язку з чим, висновки суду першої та апеляційної інстанції не відповідають цим обставинам, суд касаційної інстанції приймає нове рішення.

42. З огляду на те, що в основу оскаржуваних рішення та постанови покладено помилковий висновок судів попередніх інстанцій про те, що у частині 5 статті 30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", якою передбачено відшкодування замовнику різниці між здійсненими витратами та розміром пайової участі замовника у розвитку інфраструктури, йдеться лише про кошторисну вартість інженерних мереж та/або інженерну інфраструктуру, але ця стаття не містить положень щодо відшкодування кошторисної вартості об`єктів транспортної інфраструктури, а Верховний Суд за наслідками комплексного застосування норм статей 1, 30, 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (у редакції, чинній до 01.01.2020), статті 1 Закону України "Про автомобільні дороги", і положень Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого і введеного в дію наказом Держстандарту України від 17.08.2000 № 507, дійшов правового висновку про належність збудованих Товариством автомобільних доріг до складу об`єктів інженерної інфраструктури у розумінні частини 5 статті 30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (у редакції, чинній до 01.01.2020), тобто наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020), дістала підтвердження під час касаційного провадження, колегія суддів вважає наявними достатні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень у частині задоволення первісного позову з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні цього позову.

43. Колегія суддів також вважає помилковим висновок апеляційного суду про те, що звернення ТОВ "БК "Рошен" щодо прийняття у комунальну власність дороги (вул. Героїв Крут) та капітального ремонту асфальтобетонного покриття проїжджої частини (вул. Привокзальна) суперечать положенням частин 1, 3 статті 16 Закону України "Про автомобільні дороги" щодо належності зазначених доріг місцевого значення до комунальної власності, оскільки згідно з частиною 1 статті 41 цього Закону фінансування будівництва, реконструкції, ремонту та утримання вулиць і доріг міст та інших населених пунктів здійснюється за рахунок бюджетів міст та інших населених пунктів, а також інших джерел фінансування, визначених законодавством.

Відтак чинне законодавство допускає можливість фінансування будівництва, реконструкції, ремонту вулиць і доріг у населених пунктах за рахунок грошових коштів суб`єктів господарювання незалежно від перебування відповідних доріг у комунальній власності місцевих територіальних громад.

44. Зважаючи на викладене касаційна інстанція бере до уваги аргументи скаржника про те, що: 1) невчинення Виконкомом дій зі зменшення розміру пайової участі Товариства на вартість будівництва та капітального ремонту доріг призвело до непропорційного втручання у мирне володіння майном Товариства, суперечить принципу добросовісності, порушує справедливий баланс між суспільними і приватними інтересами, а також покладає на Замовника надмірний індивідуальний тягар, позаяк розмір пайової участі ТОВ "БК "Рошен" становитиме 97594211,80 грн замість 61703693,80 грн, що більш як на 35 млн грн перевищує встановлений законом розмір пайової участі Товариства; 2) Виконком безпідставно послався на лист-роз`яснення Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 18.12.2018 № 7/15.3/14873-18, який не є нормативно-правовим актом, а має лише інформаційний (рекомендаційний) характер, про що прямо зазначено у цьому листі.

45. Разом з тим Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення зустрічного позову з наступних мотивів.

46. Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

47. Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

48. Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

49. Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

Крім того Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.

50. Касаційна інстанція вважає, що заявлена зустрічна позовна вимога про визнання розміру пайового внеску зменшеною та сплаченою на певну суму за умов невнесення відповідних змін до договору про пайову участь не є ефективним способом захисту прав забудовника, оскільки її задоволення не призведе до поновлення порушених прав Товариства зважаючи на відсутність механізму виконання відповідного судового рішення, оскільки за змістом частини 5 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції, чинній до 01.01.2020) величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

Така позовна вимога спрямована виключно на встановлення факту, що має юридичне значення.

51. Водночас колегія суддів відхиляє передчасне посилання скаржника в обґрунтування своїх заперечень на постанову Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 904/9051/15, оскільки, по-перше, подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 у справі № 910/3040/16).

По-друге, під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, слід розуміти рішення у тих справах, де однаковими є предмет і підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені фактичні обставини, а також матеріально-правове регулювання спірних відносин.

52. На відміну від справи № 910/3040/16, у якій вартість об`єктів інженерної інфраструктури, на суму яких підлягає зменшенню розмір пайового внеску замовника в силу імперативної норми частини 5 статті 30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (у редакції, чинній до 01.01.2020), було підтверджено належними і допустимими доказами, у справі № 911/688/19 між сторонами виник спір щодо розрахунку розміру пайової участі Товариства, не погодженого Виконкомом, який (розрахунок) відповідними доказами не підтверджено, що свідчить про різні фактичні обставини у зазначених справах, а отже, виключає застосування правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 03.04.2018 у справі № 904/9051/15, до спірних правовідносин, які не є подібними.

53. Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 310 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020) підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

54. Колегія суддів відхиляє безпідставні доводи скаржника щодо необґрунтованого залишення судом апеляційної інстанції без розгляду клопотань Товариства про призначення семантико-текстуальної (лінгвістичної) експертизи та про виклик спеціаліста, заявлених для встановлення того, чи охоплює поняття ?інженерна інфраструктура?, яке міститься в частині 5 статті 30 Закону України ?Про регулювання містобудівної діяльності? (у редакції, чинній на момент укладення договору про пайову участь), поняття ?дороги?, що має значення для правильного вирішення справи і свідчить про оскарження судових рішень у цій справі з підстави, передбаченої пунктом 3 частини 3 статті 310 ГПК України (в редакції, чинній з 08.02.2020), оскільки, по-перше, з ухвали Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2020 вбачається, що вказані клопотання правомірно залишено без розгляду з огляду на їх подання після закінчення встановленого апеляційним судом строку та без обґрунтування причин його несвоєчасного подання. По-друге, у одному з цих клопотань скаржником порушується питання про призначення судової експертизи з метою надання тлумачення та роз`яснення щодо застосування певної норми матеріального права, яке (правозастосовче питання) суд повинен вирішувати самостійно, позаяк згідно з імперативними вимогами пункту 2 частини 2 статті 98 ГПК України предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

55. При цьому висновок експерта у галузі права, який в розумінні статей 108, 109 ГПК України має допоміжний (консультативний) характер, не є доказом у справі та не є обов`язковим для суду, може бути подано до суду виключно учасником справи (наведена правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.10.2018 у справі №910/9971/17).

56. Отже, у розумінні пункту 3 частини 3 статті 310 ГПК України (в редакції, чинній з 08.02.2020) заявлені Товариством 30.01.2020 клопотання не підпадають під ознаки іншого клопотання (заяви) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, що переконливо свідчить про те, що інша наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020), не отримала свого підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних рішення і постанови саме з цієї підстави.

57. З огляду на те, що суди попередніх інстанцій достатньо повно встановили фактичні обставини справи, однак під час розгляду справи у частині первісного позову про визнання укладеною додаткової угоди № 2 до договору про пайову участь неправильно застосували норму матеріального права (частину 5 статті 30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" у редакції, чинній на момент укладення договору про пайову участь), а заявлена у касаційній скарзі підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020), отримала підтвердження під час касаційного провадження, то Верховний Суд вбачає достатні підстави для скасування оскаржуваних рішень та постанови в частині задоволення зазначеної позовної вимоги і ухвалення нового рішення про відмову в цій частині позову.

58. Водночас у частині відмови у задоволенні зустрічного позову про визнання суми пайового внеску за договором № 3/16 зменшеною та сплаченою на загальну суму 44400589 грн суди дійшли правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог, що виключає підстави для скасування судових рішень у відповідній частині.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

59. Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

60. Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

61. Відповідно до частин 1 та 3 статті 311 ГПК України (в редакції, чинній з 08.02.2020) суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

62. За наведених обставин, висновки судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення первісного позову не відповідають положенням статей 1, 30, 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (у редакції, чинній до 01.01.2020), статті 1 Закону України "Про автомобільні дороги" та статей 86, 236, 269, 282 ГПК України.

63. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, з урахуванням фактичних і правових підстав первісного позову і заперечень на них, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли передчасного висновку про обґрунтованість позовної вимоги про визнання укладеною додаткової угоди № 2 до договору про пайову участь, як наслідок, оскаржувані рішення та постанову в цій частині ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

64. У свою чергу, надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, з урахуванням фактичних і правових підстав зустрічного позову і заперечень на них, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання суми пайового внеску за договором № 3/16 зменшеною та сплаченою, як наслідок, прийняли обґрунтоване і законне судове рішення в цій частині позову.

65. Зважаючи на те, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми процесуального права, а також допущено неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково - скасувати рішення та постанову в частині задоволення первісного позову і ухвалити нове рішення про відмову в цій частині позову. При цьому в частині відмови у задоволенні зустрічного позову оскаржувані судові рішення необхідно залишити без змін.

Висновки про застосування норм права

66. Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що у контексті спірних правовідносин положення частини 5 та абзацу 1 частини 7 статті 30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (у редакції, чинній до 01.01.2020) необхідно застосовувати таким чином:

"Виходячи з комплексного застосування у подібних правовідносинах норм статей 1, 30, 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (у редакції, чинній до 01.01.2020), статті 1 Закону України "Про автомобільні дороги", і положень Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого і введеного в дію наказом Держстандарту України від 17.08.2000 № 507, автомобільні дороги, як об`єкт будівництва, належать до інженерних споруд, які, в свою чергу, відносяться до об`єктів інженерної інфраструктури у розумінні частини 5 статті 30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (у редакції, чинній до 01.01.2020), отже, автомобільні дороги, які розташовані поза межами земельної ділянки замовника та збудовані ним, є об`єктами інженерної інфраструктури, на суму кошторисної вартості яких підлягає зменшенню розмір пайової участі замовника у розвитку інфраструктури населеного пункту, оскільки зазначеною нормою Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" не встановлено як вичерпного переліку об`єктів інженерної інфраструктури, так і обмеження цього переліку виключно системами водопостачання, каналізації, водовідведення, електропостачання, газопостачання, зв`язку.

Наведений правовий висновок зумовлено також тим, що імперативна норма частини 5 статті 30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (у редакції, чинній до 01.01.2020) чітко визначає перелік розташованих поза межами земельної ділянки замовника об`єктів інженерної інфраструктури (мережі, призначені для передачі та розподілу електричної енергії, трубопроводів, призначених для розподілу природного газу, транспортування нафти та природного газу), на суму кошторисної вартості яких не зменшується розмір пайової участі замовника у розвитку інфраструктури населеного пункту, тобто до таких об`єктів належать саме об`єкти трубопровідного транспорту, а не автомобільні дороги, які є інженерними спорудами, призначеними для безперервного, безпечного та зручного руху транспортних засобів".

Розподіл судових витрат

67. З огляду на те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з ухваленням нового рішення в частині первісного позову, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат, передбаченими статтею 129 ГПК України, колегія суддів вбачає підстави для здійснення пропорційного розподілу судових витрат скаржника у вигляді сплаченого ним судового збору у сумі 6723,5 грн, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної та касаційної інстанції, шляхом покладання обов`язку відшкодування цих витрат на позивача за первісним позовом.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бісквітний комплекс "Рошен" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Київської області від 08.10.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2020 у справі № 911/688/19 скасувати в частині задоволення первісного позову.

Ухвалити у цій частині нове рішення про відмову в задоволенні первісного позову.

У решті рішення Господарського суду Київської області від 08.10.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2020 у справі № 911/688/19 залишити без змін.

Стягнути з виконавчого комітету Бориспільської міської ради (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, 72, ідентифікаційний код 33003375,) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бісквітний комплекс "Рошен" (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Привокзальна, 76-А, кімната 405, ідентифікаційний код 34717491) 6723 (шість тисяч сімсот двадцять три) грн 50 коп. витрат по сплаті судового збору за розгляд справи в суді апеляційної та касаційної інстанції.

Доручити видати наказ Господарському суду Київської області.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

К. М. Пільков