ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/15442/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Сухового В.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

Приватного підприємства "Явір-2000" - не з'явився,

Публічного акціонерного товариства

"Банк "Фінанси та Кредит" - не з'явився,

Відділу примусового виконання рішень

Департаменту Державної виконавчої служби

Міністерства юстиції України - не з'явився,

ОСОБА_4 - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4

на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2018 (у складі колегії суддів: Чорногуз М.Г. (головуючий), Агрикова О.В., Мальченко А.О.)

у справі № 910/15442/17

за позовом Приватного підприємства "Явір-2000"

до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та Кредит",

Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_4,

про визнання права власності та зняття арешту з рухомого майна,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.11.2017 позов Приватного підприємства "Явір-2000" (далі - ПП "Явір-2000") задоволено. Визнано за ПП "Явір-2000" право власності на транспортні засоби, перелік яких наведено у резолютивній частині рішення. Знято арешт з цих транспортних засобів, накладений згідно з постановою від 10.07.2015 ВП № 48095441 про арешт рухомого майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, виданої державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та зареєстрований в Єдиному реєстрі обтяжень рухомого майна 10.07.2015 за № 15422090. Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та Кредит" на користь ПП "Явір-2000" 12 842,84 грн витрат зі сплати судового збору. Стягнуто з Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на користь ПП "Явір-2000" 12 842,84 витрат зі сплати судового збору.

На зазначене рішення суду першої інстанції 27.12.2017 ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2018 апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без руху та надано час для усунення недоліків, а саме: протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали, звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від14.02.2018 відмовлено ОСОБА_4 у відкритті апеляційного провадження у справі № 910/15442/17 на рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2017 з підстав, передбачених пунктом 4 частини 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК). Матеріали апеляційної скарги разом з доданими матеріалами повернуто заявнику.

При цьому апеляційний суд виходив із того, що 07.02.2018 на адресу Київського апеляційного господарського суду повернуто поштове відправлення з відміткою відділення поштового зв'язку Укрпошта - "за закінченням терміну зберігання". Суд послався на положення пункту 2 частини 7 статті 120 ГПК, частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" і зазначив, що скаржнику ухвалу про усунення недоліків було направлено на адресу, зазначену в апеляційній скарзі, ця ухвала має публічний характер та знаходиться у вільному доступі в Єдиному державному реєстрі судових рішень, отже скаржник мав можливість ознайомитися з її змістом та усунути недоліки у визначений судом строк. Станом на 14.02.2018 до суду апеляційної інстанції від ОСОБА_4 заяви про поновлення строку не надходило, тому за встановлених обставин, суд відмовив у відкритті апеляційного провадження.

Не погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції, у березні 2018 року ОСОБА_4 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2018, а справу передати до апеляційного суду для розгляду апеляційної скарги по суті.

Касаційну скаргу ОСОБА_4 обґрунтовує зокрема тим, що у суду апеляційної інстанції не було достатніх підтверджень вручення скаржнику ухвали про усунення недоліків, а відмітка відділення поштового зв'язку "за закінченням терміну зберігання" не свідчить про вчинення працівниками пошти дій, спрямованих на вручення поштової кореспонденції адресату; суд, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, діяв всупереч положень статей 120, 242 ГПК та вийшов за межі цих положень процесуального закону, встановивши факт вручення ухвали на підставі відмітки, не передбаченої частиною 6 статті 242 ГПК.

Учасники справи в судове засідання своїх представників не направили, хоча були повідомлені про дату, час і місце судового засідання належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.

Ураховуючи наведене, те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов'язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, Верховний Суд у складі колегії дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності зазначених представників.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

З матеріалів справи вбачається, що з метою реалізації права на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2017 у справі № 910/15442/17 ОСОБА_4 27.12.2017 звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на зазначене рішення місцевого господарського суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2018 апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без руху згідно з положеннями статті 119 ГПК та надано час для усунення недоліків, а саме: протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали, звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку з огляду на те, що повний текст рішення суду першої інстанції складено і підписано 07.12.2017, а останнім днем строку для його оскарження є 18.12.2017 відповідно до статті 93 ГПК у редакції, чинній до 15.12.2017, з урахуванням підпункту 13 пункту 1 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК у редакції, чинній з 15.12.2017, проте, ОСОБА_4 з апеляційною скаргою звернулася 27.12.2017, тобто поза межами строку на оскарження судового рішення, відповідне клопотання суду не надала.

Зазначену ухвалу суду апеляційної інстанції направлено ОСОБА_4 25.01.2018, про що свідчить відтиск штампу вихідної кореспонденції на звороті цієї ухвали, на адресу зазначену в апеляційній скарзі: Дніпропетровська обл., м. Кривий ріг, АДРЕСА_1, рекомендованим листом з повідомленням про вручення з позначкою на конверті "Судова повістка/ухвала про залишення апеляційної скарги без руху".

Відповідно до пункту 4 частини 6 статті 242 ГПК днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Як убачається зі статусу рекомендованого поштового відправлення ОСОБА_4 на сайті Укрпошти за номером 0411620235270, за місцем виконання операції відділенням зв'язку "Кривий Ріг 27" 01.02.2018 і 03.02.2018 було здійснено невдалі спроби вручення цієї поштової кореспонденції адресату.

07.02.2018 на адресу Київського апеляційного господарського суду повернуто поштове відправлення з відміткою відділення поштового зв'язку Укрпошта - "за закінченням строку зберігання".

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Також необхідно зазначити, що за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2018 було оприлюднене у Єдиному державному реєстрі судових рішень 25.01.2018 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/71717201), а тому скаржник міг ознайомитися з текстом цієї ухвали.

Разом із тим право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за свою природою потребує регулювання державною. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами.

Як правильно встановлено судом апеляційної інстанції, ОСОБА_4 не була позбавлена об'єктивної можливості дізнатися про рух поданої нею апеляційної скарги, користуючись засобами поштового зв'язку, відкритим безоплатним цілодобовим доступом до Єдиного державного реєстру судових рішень тощо, однак наданими їй процесуальними правами не скористалася, недоліків апеляційної скарги, у тому числі щодо подання заяви про поновлення строку або зазначення інших підстави для поновлення строку, не виконала.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 261 ГПК суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Ураховуючи наведене, судом апеляційної інстанції було дотримано всіх необхідних вимог щодо повідомлення ОСОБА_4 про вчинення відповідних процесуальних дій, а оскільки остання не виконала вказівки суду у встановлений строк, то у суду апеляційної інстанції було достатньо підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження.

Сам лише факт не отримання скаржником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

У зв'язку з наведеним колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали суду апеляційної інстанції, оскільки її постановлено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цього не спростовують.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2018 у справі № 910/15442/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І.С. Берднік

Судді: І.С. Міщенко

В.Г. Суховий