Історія справи

Ухвала КГС ВП від 23.12.2020 року у справі №15/933-б

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2021 року

м. Київ

Справа № 15/933-б

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткаченко Н. Г. - головуючого, Жукова С. В., Огородніка К. М.,

за участю секретаря судового засідання Громак В. О.

за участю арбітражного керуючого В'язовченка А. М. та його представника - адвоката Ніколаєва І. С.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу арбітражного керуючого В'язовченка Анатолія Михайловича

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2020

та ухвалу Господарського суду м. Києва від 24.06.2020

у справі № 15/933-б

за заявою ОСОБА_1

до Київської аграрно-кредитної спілки "Сенатек"

про визнання банкрутом, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2007 порушено провадження у справі № 15/933-б про банкрутство Київської аграрно-кредитної спілки "Сенатек".

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.07.2015 у справі № 15/933-б розпорядником майна Київської аграрно-кредитної спілки "Сенатек" призначено арбітражного керуючого В'язовченка А. М.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.02.2016 припинено процедуру розпорядження майном боржника та задоволено клопотання голови комітету кредиторів та розпорядника майна боржника арбітражного керуючого В'язовченка А. М. про відкриття процедури санації боржника - Київської аграрно-кредитної спілки "Сенатек", керуючим санацією призначено арбітражного керуючого В'язовченка А. М.

Ухвалами Господарського суду міста Києва строк процедури санації та повноважень керуючого санацією Київської аграрно-кредитної спілки "Сенатек" неодноразово продовжувався.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.06.2020 у справі № 15/933-б (суддя Чеберяк П. П. ) відсторонено арбітражного керуючого В'язовченка А. М. від виконання обов'язків керуючого санацією Київської аграрно-кредитної спілки "Сенатек". Призначено керуючим санацією Київської аграрно-кредитної спілки "Сенатек" арбітражного керуючого Микитьона В. В. Зобов'язано керуючого санацією Київської аграрно-кредитної спілки "Сенатек" арбітражного керуючого Микитьона В. В. виконати вимоги ухвали суду від 08.02.2016.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2020 у справі №15/933-б (колегія суддів: Копитова О. С. - головуючий, Ходаківська І. П., Грек Б. М. ) ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.06.2020 у справі № 15/933-б - залишено без змін.

Арбітражний керуючий В'язовченко А. М. звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2020 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.06.2020 у справі № 15/933-б скасувати повністю.

Підставами касаційного оскарження арбітражний керуючий В'язовченко А. М. у касаційній скарзі (з урахуванням заяви про усунення недоліків касаційної скарги) зазначає п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України - неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 28.08.2018 у справі 5011-46/8219-2012, від 12.112019 у справі № 5017/2833/2012, від 14.11.2018 у справі № 5009/2987/12, від 05.02.2019 у справі № 10/Б-5022/1319/2011, а також п. 4 ч.2 ст. 287 ГПК України.

Так, за твердженням заявника касаційної скарги, Північний апеляційний господарський суд не врахував правові позиції, викладені в постановах Верховного Суду щодо застосування ч. 8 ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, яка діяла до 19.01.2013), порушив вимоги ч. 8 ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" щодо процедури відсторонення арбітражного керуючого від виконання обов'язків керуючого санацією та помилково не прийняв до уваги доводи апеляційної скарги, про те, що суд першої інстанції не наділений повноваженнями щодо відсторонення арбітражного керуючого від здійснення повноважень керуючого санацією за власною ініціативою суду.

Водночас, заявник касаційного скарги вказує на те, що суд апеляційної не прийняв до уваги подані ним докази та доводи щодо порушення норм процесуального права Господарським судом м. Києва, які, на думку арбітражного керуючого В'язовченка А. М., призвели до грубого порушення прав останнього.

При цьому арбітражний керуючий В'язовченк А. М., послався на те, що судом першої інстанції справу розглянуто за його відсутності, та наголосив, що йому взагалі не було відомо про подання комітетом кредиторів клопотання про відсторонення його від здійснення повноважень керуючого санацією, що позбавило можливості надати заперечення на таке клопотання.

Відзиви на касаційну скаргу до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не надходили.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н. Г., перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення арбітражного керуючого В'язовченка А. М. та його представника, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому ч. 6 ст. 12 ГПК України, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Як вбачається з матеріалів справи, провадження у справі № 15/933-б про банкрутство Київської аграрно-кредитної спілки "Сенатек" порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2007 відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, чинній до 19.01.2013).

Провадження у справі про банкрутство Київської аграрно-кредитної спілки "Сенатек" знаходиться на стадії процедури санації, відкритої ухвалою господарського суду міста Києва від 08.02.2016.

З 21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства.

Відповідно до п.2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, з дня введення в дію ч. 6 ст. 12 ГПК України визнано таким, що втратив чинність, зокрема, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Разом з тим, згідно з п.4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, з дня введення в дію ч. 6 ст. 12 ГПК України подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень ч. 6 ст. 12 ГПК України незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію ч. 6 ст. 12 ГПК України перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відтак, у даному випадку підлягає застосуванню Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, чинній до
19.01.2013).

Частиною 1 ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що санація - система заходів, що здійснюються під час провадження у справі про банкрутство з метою запобігання визнання боржника банкрутом та його ліквідації, спрямована на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації підприємства, боргів і капіталу та (або) зміну організаційно-правової та виробничої структури боржника.

Санація є основною формою фінансового оздоровлення боржника, яка передбачає ефективні механізми відновлення його платоспроможності, спрямовані на запобігання банкрутству та знищенню господарюючого суб'єкта. У зв'язку з чим, введення такої процедури щодо боржника є пріоритетним при здійсненні провадження у справі про банкрутство.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, введена ухвалою суду від 08.02.2016 процедура санації Київської аграрно-кредитної спілки "Сенатек" неодноразово продовжувалась судом першої інстанції і на момент винесення оскаржуваної ухвали тривала більше 4 років.

Частиною 1 ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що санація вводиться на строк не більше дванадцяти місяців, а за клопотанням комітету кредиторів чи керуючого санацією або інвесторів цей строк може бути продовжено ще до шести місяців або скорочено.

Повноваження керуючого санацією визначені нормами ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Так, згідно з ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" керуючий санацією зобов'язаний: прийняти в господарське відання майно боржника та організувати проведення його інвентаризації; відкрити спеціальний рахунок для проведення санації та розрахунків з кредиторами; розробити та подати на затвердження комітету кредиторів план санації боржника; організувати ведення бухгалтерського і статистичного обліку та фінансової звітності; здійснювати заходи щодо стягнення дебіторської заборгованості перед боржником; від імені боржника заявляти позови про стягнення заборгованості з дебіторів боржника, а також з осіб, які несуть з боржником відповідно до закону або договору субсидіарну (додаткову) чи солідарну відповідальність; розглядати вимоги кредиторів щодо зобов'язань боржника, які виникли після порушення справи про банкрутство в процедурі розпорядження майном боржника та санації; заявляти в установленому порядку заперечення щодо заявлених до боржника вимог кредиторів, зазначених в абзаці сьомому цієї частини; звітувати перед комітетом кредиторів щодо послідовної реалізації плану санації; повідомляти у десятиденний строк з дня винесення господарським судом відповідної ухвали державний орган з питань банкрутства про своє призначення, затвердження мирової угоди, закінчення виконання плану санації, звільнення від обов'язків; забезпечувати визначення початкової вартості майна шляхом проведення незалежної оцінки в разі відчуження майна у процедурі санації; здійснювати інші повноваження, передбачені ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

При цьому, за приписами ч. 6 ст. 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" при реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий зобов'язаний діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів.

Невиконання або неналежне виконання обов'язків, покладених на арбітражного керуючого згідно з ч. 6 ст. 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що завдало значної шкоди боржнику чи кредиторам, може бути підставою для анулювання його ліцензії. Про невиконання або неналежне виконання обов'язків, покладених на арбітражного керуючого, господарський суд може винести ухвалу, яка направляється державному органу з питань банкрутства (ч.8 ст. 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

Водночас, відповідно до ч. 9 ст. 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" невиконання або неналежне виконання обов'язків, покладених на арбітражного керуючого згідно з ч. 9 ст. 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", за відсутності наслідків, передбачених цією статтею, може бути підставою для усунення арбітражного керуючого від виконання ним своїх обов'язків, про що господарський суд виносить ухвалу.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою Господарського суду м. Києва від
08.02.2016, на підставі якої було відкрито процедуру санації боржника - Київської аграрно-кредитної спілки "Сенатек" та призначено керуючим санацією арбітражного керуючого В'язовченка А. М., зобов'язано останнього протягом трьох місяців з дня винесення ухвали про санацію боржника подати комітету кредиторів для схвалення план санації Київської аграрно-кредитної спілки "Сенатек", а також подати господарському суду на затвердження схвалений комітетом кредиторів план санації боржника та протокол засідання комітету кредиторів Київської аграрно-кредитної спілки "Сенатек" у строк не пізніше п'яти днів з дня його проведення.

Надаючи оцінку діям керуючого санацією - арбітражного керуючого В'язовченка А. М., з урахуванням обставин справи, суд першої інстанції встановив, а апеляційний суд перевірив, що процедура санації боржника триває вже понад 4 роки, водночас, керуючим санацією В'язовченко А. М. станом на день розгляду справи не виконано приписів ухвали Господарського суду м. Києва від 08.02.2016, зокрема, не складено та не подано суду на затвердження схвалений комітетом кредиторів план санації Київської аграрно-кредитної спілки "Сенатек".

Крім того, як встановлено судами попередніх інстанцій, матеріали справи не містять поточних звітів керуючого санацією про стан проведення процедури санації боржника, доказів проведення аналізу фінансово-господарської діяльності боржника, інвентаризації його майна, а також доказів виконання інших обов'язків, встановлених ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Крім того, як встановлено попередніми судовими інстанціями та підтверджується матеріалами справи, посилаючись на незадовільну роботу керуючого санацією В'язовченка А. М., до господарського суду міста Києва неодноразово звертались кредитори боржника з вимогами щодо його відсторонення та призначення нового керуючого санацією.

Так, зокрема, 20.12.2019 було подано клопотання на виконання зборів кредиторів Київської аграрно-кредитної спілки "Сенатек" (протокол від 29.11.2019) та в подальшому тричі від імені комітету кредиторів: 27.01.2020,04.03.2020 та
23.06.2020.

Як досліджено судом апеляційної інстанції, всі подані клопотання про усунення керуючого санацією були аналогічного змісту, зокрема, кредитори посилалися на той факт, що за період з 08.02.2016 по 29.11.2019 керуючий санацією В'язовченко А. М. не розробив та не подав на затвердження господарському суду схвалений кредиторами план санації боржника, грубо порушував законодавство з процедур банкрутства, діяв недобросовісно, не розсудливо та неналежно виконував рішення комітету кредиторів, зборів кредиторів та господарського суду, зловживав правами керуючого санацією, подав до суду неправдиві відомості, спотворює фактичні обставини у справі, має приватний інтерес та створив реальний конфлікт інтересів, що може вплинути на об'єктивність чи неупередженість прийняття ним рішень.

Предметом даного судового розгляду є клопотання комітету кредиторів Київської аграрно-кредитної спілки "Сенатек" від 23.06.2020 про усунення керуючого санацією, яке обґрунтовано рішенням комітету кредиторів, згідно якого діяльність керуючого санацією В'язовченка А. М. в період його повноважень визнано незадовільною, ухвалено відсторонити арбітражного керуючого В'язовченка А. М. від виконання повноважень керуючого санацією Київської аграрно-кредитної спілки "Сенатек" за недобросовісне виконання обов'язків і зловживання правами та призначити керуючим санацією боржника арбітражного керуючого Микитьона В. В. (протокол №КК2003 від 12.06.2020).

Однак, надавши оцінку поданим комітетом кредиторів доказам та запереченням керуючого санацією В'язовченко А. М., встановивши, що кредитор ОСОБА_2 та керуючий санацією - арбітражний керуючий В'язовченко А. М. не брали участь у засіданні комітету кредиторів від 12.06.2020 та не були належним чином повідомлені про проведення 12.06.2020 засідання комітету кредиторів боржника, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, обгрунтовано не прийняв до уваги вказане рішення комітету кредиторів.

Водночас, надавши оцінку доводам та запереченням сторін, фактичним обставинам справи і наявним у справі доказам в їх сукупності, зокрема, рішенню зборів кредиторів Київської аграрно-кредитної спілки "Сенатек" від 29.11.2019, встановивши обставини неналежного виконання арбітражним керуючим В'язовченком А. М. покладених на нього обов'язків керуючого санацією у даній справі впродовж більше, ніж 4 років, як суд першої, так і суд апеляційної інстанції, дійшли висновку про наявність підстав для відсторонення (усунення) арбітражного керуючого В'язовченка А. М. від виконання обов'язків керуючого санацією Київської аграрно-кредитної спілки "Сенатек".

При цьому апеляційним судом було правильно зазначено, що в даному випадку господарський суд, який здійснює постійний нагляд за всіма процедурами в справі про банкрутство, встановивши неналежне виконання арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) своїх обов'язків або виявивши конфлікт інтересів тощо, має беззаперечне право звільнити такого арбітражного керуючого від виконання обов'язків, при цьому в такому випадку суд не зв'язаний поданим чи неподаним клопотанням комітету кредиторів, а вчиняє такі дії із застосуванням судового розсуду.

Господарський суд, відповідно до ст. 86 ГПК України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Зазначена норма зобов'язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ст. 300 ГПК України).

Виходячи з аналізу наведених вище норм, встановлених судами обставин невиконання/неналежного виконання арбітражним керуючим В'язовченком А. М. обов'язків, визначених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", та з огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає законними та обґрунтованими висновки місцевого та апеляційного судів про відсторонення (усунення) арбітражного керуючого В'язовченка А. М. від виконання обов'язків керуючого санацією Київської аграрно-кредитної спілки "Сенатек" з підстав, зазначених в оскаржуваних судових рішеннях, а аргументи касаційної скарги такими, що не спростовують висновків судів.

При цьому, матеріали справи свідчать про те, що оцінка аргументів учасників справи та наявних у справі доказів була здійснена судами першої та апеляційної інстанцій з дотриманням приписів ст. 86 ГПК України.

Викладені у касаційній скарзі доводи арбітражного керуючого В'язовченка А. М. про відсутність підстав для відсторонення арбітражного керуючого від виконання обов'язків керуючого санацією за ініціативою суду, зводяться до помилкового тлумачення скаржником норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" стосовно настання наслідків невиконання або неналежного виконання обов'язків, покладених на арбітражного керуючого згідно з Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Разом з тим, аналіз наведених у касаційній скарзі постанов Верховного Суду від
28.08.2018 у справі 5011-46/8219-2012, від 12.112019 у справі № 5017/2833/2012, від 14.11.2018 у справі № 5009/2987/12, від 05.02.2019 у справі № 10/Б-5022/1319/2011 та оскаржуваної постанови у справі, яка переглядається, не дає підстав для висновку про неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, оскільки прийняття відповідних судових рішень зумовлено різними фактичними обставинами, які були встановлені під час розгляду справ, перевірка правильності встановлення яких не входить до повноважень Верховного Суду.

Доводи ж арбітражного керуючого В'язовченка А. М. про те, що прийняття судом першої інстанції оскаржуваної ухвали від 24.06.2020 без його участі є беззаперечною підставою для її скасування, були предметом дослідження апеляційного господарського суду та обґрунтовано відхилені як безпідставні з посиланням на встановлені обставини справи, і колегія суддів погоджується з ним.

Так, як було з'ясовано судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, ухвалою господарського суду міста Києва від 03.06.2020 розгляд справи було відкладено на 24.06.2020.

У судове засідання суду першої інстанції 24.06.2020 арбітражний керуючий В'язовченко А. М. не з'явився, при цьому, 23.06.2020 звернувся з клопотанням про відкладення розгляду справи на іншу дату з посиланням на неможливість прибути в судове засідання у зв'язку з продовженням карантинних заходів через погіршення показників захворювання в Україні на COVID -19 та з огляду на наявність у нього хронічної хвороби та необхідність уникати місць скупчення громадян.

Зазначене клопотання про відкладення розгляду справи було розглянуто господарським судом міста Києва та в його задоволенні було відмовлено (протокол судового засідання від 24.06.2020).

Враховуючи викладене та оскільки, як свідчать матеріали справи і не заперечується скаржником, про дату час і місце судового засідання арбітражний керуючий В'язовченко А. М. був повідомлений належним чином, наведені останнім доводи про те, що судом першої інстанції справу розглянуто за його відсутності, не можуть розглядатися як підстави касаційного оскарження ухвалених у даній справі судових рішень згідно п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

Водночас, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів, суд касаційної інстанції виходить з того, що Європейським судом з прав людини у рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації"), яку згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ як джерело права, повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Відтак, наведені арбітражним керуючим В'язовченко А. М. у касаційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони спростовуються встановленими у справі обставинами та не доводять порушення або неправильного застосування місцевим та апеляційним судами норм матеріального та процесуального права, а колегія суддів не встановила фундаментальних порушень, допущених судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді питання щодо наявності/відсутності підстав для усунення (відсторонення) керуючого санацією від виконання його обов'язків у разі їх невиконання або неналежного виконання.

Таким чином, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що постанова Північного апеляційного господарського суду від
21.10.2020 та ухвала Господарського суду м. Києва від 24.06.2020 у справі № 15/933-б прийняті судами у відповідності до фактичних обставин, вимог матеріального та процесуального права і підстав для їх зміни або скасування не вбачається.

Оскільки суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає і підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається, судові витрати відповідно до ст.129 ГПК України покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 314, 315, 317 ГПК України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу арбітражного керуючого В'язовченка Анатолія Михайловича залишити без задоволення.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2020 та ухвалу Господарського суду м. Києва від 24.06.2020 у справі № 15/933-б залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий, суддя Ткаченко Н. Г.

Судді Жуков С. В.

Огороднік К. М.