ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/21683/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М. і Малашенкової Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Малихіної О.В.,

представників учасників справи:

позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис" - Новотоцьких А.В. -представник за довіреністю від 31.07.2019,

відповідача -акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"- Опанасик В.В. -адвокат (свідоцтво РН№1213, довіреність від 03.01.2019),

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис"

на ухвалу господарського суду міста Києва від 12.03.2019 про закриття провадження у справі (суддя Гумега О.В.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2019 (головуючий суддя: Дидіченко М.А., судді: Пономаренко Є.Ю., Сулім В.В.)

у справі № 910/21683/17

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис" (далі -Товариство)

до акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (далі - Банк),

про стягнення 810 513,75 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

Товариство звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Банку про стягнення з останнього 810 513,75 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Банком взятих на себе зобов`язань зі сплати орендних платежів за договорами оренди, в тому числі, за договором оренди від 01.12.2016, у зв`язку з чим у Банку утворилася заборгованість за жовтень та листопад 2017року зі сплати орендних платежів.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.03.2019 закрито провадження у справі № 910/21683/17 в частині стягнення суми основної заборгованості зі сплати орендної плати за жовтень та листопад 2017 року, у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2019 ухвалу місцевого суду залишено без змін.

Судові акти попередніх інстанцій мотивовані зарахуванням зустрічних однорідних вимог в частині суми основної заборгованості зі сплати орендної плати за жовтень та листопад 2017 року за договором оренди від 01.12.2016, що складає 801 976 грн., у зв`язку з чим визнано припиненим зобов`язання Банку перед Товариством на вказану суму боргу.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.03.2019 у справі № 910/21683/17 позов задоволено частково; стягнуто з Банку на користь Товариства 2045,04 грн. пені, 3608,85 грн. інфляційних втрат, 1680,85 грн. -3% річних, 12139,66 грн. судового збору. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Товариство, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у закритті провадження у справі, просить суд касаційної інстанції ухвалу місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати, а справу в частині закриття провадження у справі - направити для продовження розгляду до господарського суду міста Києва.

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Скаргу мотивовано тим, що: суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки наявним у справі обставинам справи та доказам у їх сукупності; заява про припинення зобов`язання зарахуванням не відповідає необхідним вимогам безспірності вимог через відсутність передбачених статтею 601 Цивільного кодексу України (далі- ЦК України) умов для зарахування, у зв`язку з наявністю спору між сторонами щодо змісту, умов виконання та розміру зустрічних зобов`язань; строк виконання зобов`язань не настав, тому відсутні підстави для зарахування; суди не взяли до уваги судові рішення, які набрали законної сили в аналогічних справах, в яких судами встановлено преюдицію про те, що заліки за заявами Банку від 06.11.2017 та від 28.11.2017 не відбулися; судами не досліджено при зарахуванні первинну документацію, яку повинен був надати саме Банк, що підтверджує наявність заборгованості Товариства за кредитним договором; судами безпідставно не взято до уваги доводи Товариства про те, що останнім вже здійснено зарахування зустрічних вимог, в тому числі й за кредитним договором від 17.12.2008 № 08/104/К, за заявами Товариства від 16.10.2018 та від 14.11.2018, які оскаржуються Банком у судовому порядку в межах справ № 904/5712/18 та № 904/5710/18, відповідно зарахування відповідно до заяви від 17.11.2018 не відповідало вимогам статті 601 ЦК України, оскільки не було безспірним та прозорим; в порушення вимог статей 13, 76 - 78 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Банком не доведено факту припинення зобов`язань зі сплати орендної плати за договором оренди від 01.12.2016 шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

15.08.2019 від Товариства надійшли письмові пояснення, які останній просив суд врахувати при розгляді касаційної скарги.

Доводи Банку

Від Банку надійшов відзив на касаційну скаргу, відповідно до якого Банк просить суд відмовити у її задоволенні, а судові рішення попередніх інстанцій - залишити без змін.

3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі встановлено, що:

- 01.12.2016 Товариством (орендодавець, позивач) та Банком (орендар, відповідач) укладено договір оренди приміщення (далі -Договір);

- в порядку та на умовах визначених Договором орендодавець зобов`язується передати орендареві, а орендар - прийняти у тимчасове користування (оренду) приміщення, визначене у Договорі за плату і на умовах, та на обумовлений строк для здійснення господарської діяльності (пункт 1.1 Договору);

- приміщення, яке передається в оренду за Договором, знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вул. Мечникова, буд. 18 , має загальну площу 2846,2 кв. м, і належить орендареві на підставі права власності (пункт 1.2 Договору);

- сторони погодили, що приміщення передається орендареві для використання його у банківській діяльності орендаря (пункт 1.4 Договору) ;

- приміщення передається орендодавцем і приймається в оренду орендарем на умовах сплати останнім орендодавцю плати за користування приміщенням шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок, зазначений орендодавцем (пункт 2.1 Договору );

- орендна плата підлягає сплаті до 20 числа поточного місяця за поточний місяць, із розрахунком 140,00 грн. за 1 кв. м, в тому числі ПДВ 23,33 грн., всього 400 988,00 грн. (разом з ПДВ) за перший місяць оренди. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць підлягає індексації з коефіцієнтом рівним 1 (одиниці). Розмір орендної плати може бути переглянутий два рази на рік та змінений за згодою сторін, про що укладається додаткова угода до даного договору (п. 2.2 Договору).

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що:

- грошове зобов`язання перед позивачем за договором оренди приміщення від 01.12.2016 зі сплати орендної плати було припинено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог згідно із заявою Банку від 17.12.2018 № 20.1.0.0.0/7 693007/01;

- в заяві від 17.12.2018 Банком було повідомлено Товариство про зарахування зустрічних однорідних вимог, у тому числі за спірним договором оренди приміщення від 01.12.2016, в загальному розмірі 76 008 124,78 грн., а саме: зобов`язання Банку перед Товариством зі сплати орендних платежів за користування належними позивачу приміщеннями у період з жовтня 2017 року по листопад 2018 року (в т.ч. спірним приміщенням згідно з договором оренди від 01.12.2016 у період жовтень -листопад 2017 року) та частково зобов`язання Товариства перед Банком за кредитним договором від 17.12.2008 № 08/104/К щодо повернення суми кредиту та сплати відсотків за користування кредитним коштами;

- в свою чергу, Товариство заперечувало щодо припинення спірного зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за вказаною заявою Банку з посиланням на те, що Товариством вже було здійснено зарахування зустрічних однорідних вимог згідно із заявами від 16.10.2018 та від 14.11.2018, в тому числі за кредитним договором від 17.12.2008 № 08/104/К в рахунок погашення заборгованості Банку зі сплати орендних платежів за іншими договорами оренди, тому заява Банку від 17.12.2018 не відповідає вимогам статті 601 ЦК України, оскільки визначені в ній вимоги, зокрема, за кредитним договором від 17.12.2008 № 08/104/К вже зараховані Товариством у залік зустрічних однорідних вимог. При цьому Товариство посилалося на те, що станом на дату направлення спірної заяви від 17.12.2018, Банком у судовому порядку оскаржувалися заяви Товариства про зарахування зустрічних вимог від 16.10.2018 та від 14.11.2018 (справи № 904/5712/18, № 904/5710/18). Отже, з огляду на вказані обставини, Товариство стверджувало, що вимоги, визначені в заяві Банку від 17.12.2018, не є безспірними та прозорими, тому неможливо здійснити вказане зарахування.

4. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

ЦК України:

стаття 202:

- правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків;

- правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори);

- одностороннім правочином є дія однією сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами;

стаття 601:

- зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги;

- зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін;

стаття 602:

- не допускається зарахування зустрічних вимог: про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю; про стягнення аліментів; щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності; за зобов`язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; в інших випадках, встановлених договором або законом.

Господарський кодекс України (далі -ГК України):

стаття 203:

- господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. Господарське зобов`язання може бути припинено зарахуванням страхового зобов`язання, якщо інше не випливає з закону або змісту основного чи страхового зобов`язання.

Господарський процесуальний кодекс України (далі - ГПК України):

частини перша-третя статті 13:

- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін;

- учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом;

- кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом;

частина перша статті 73:

- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи;

частина перша статті 74:

- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень;

стаття 76:

- належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування;

- предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення;

стаття 77:

- обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування;

- докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються;

стаття 78:

- достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи;

стаття 79:

- достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування;

- питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання;

частина перша та друга стаття 86:

- суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;

- жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності;

пункт 2 частини першої статті 231:

-господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору;

частини перша - п`ята статті 236:

- судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим;

- законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права;

- судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом;

- при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду;

- обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи;

пункт 2 частини першої статті 308:

- суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду;

частина шоста статті 310 ГПК України:

- підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

5. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків місцевого та апеляційного господарських судів

З аналізу статті 601 ЦК України вбачається, що зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов`язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов`язанні є кредитором у другому).

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам:

- бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим);

- бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв`язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов`язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо);

- строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Наслідком здійснення такого правочину є припинення як обов`язку заявника перед адресатом, так і обов`язку адресата перед заявником з моменту здійснення заяви про зарахування, що зумовлює необхідність визначення заявником тих вимог до нього, які відповідають вказаним вище умовам.

Спеціального порядку та форми здійснення відповідної заяви як одностороннього правочину не передбачено законодавством; за загальними правилами про правочини (наслідки недодержання його письмової форми), відповідну заяву про зарахування на адресу іншої сторони як односторонній правочин слід вважати зробленою та такою, що спричинила відповідні цивільно-правові наслідки, в момент усної заяви однієї з сторін на адресу іншої сторони чи в момент вручення однією стороною іншій стороні повідомлення, що містить письмове волевиявлення на припинення зустрічних вимог зарахуванням. Моментом припинення зобов`язань сторін у такому разі є момент вчинення заяви про зарахування у визначеному порядку.

Зарахування зустрічних однорідних вимог як односторонній правочин є волевиявленням суб`єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин. Інститут заліку покликаний оптимізувати діяльність двох взаємозобов`язаних, хоч і за різними підставами, осіб. Ця оптимізація полягає в усуненні зустрічного переміщення однорідних цінностей, які складають предмети взаємних зобов`язань, зменшує ризик сторін, який виникає при здійсненні виконання, а також їх витрати, пов`язані з виконанням.

Закриваючи провадження у справі в частині стягнення суми основної заборгованості зі сплати орендної плати за жовтень та листопад 2017 року в розмірі 801 976,00 грн. суди попередніх інстанцій виходили, зокрема, з того, що:

- грошове зобов`язання перед позивачем за Договором зі сплати орендної плати було припинено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог згідно із заявою Банку від 17.12.2018 № 20.1.0.0.0/7 693007/01;

- в заяві від 17.12.2018 Банком було повідомлено Товариство про зарахування зустрічних однорідних вимог, у тому числі за спірним договором оренди приміщення від 01.12.2016, в загальному розмірі 76 008 124,78 грн., а саме: зобов`язання Банку перед Товариством зі сплати орендних платежів за користування належними позивачу приміщеннями у період з жовтня 2017 року по листопад 2018 року (в т.ч. спірним приміщенням згідно з договором оренди від 01.12.2016 у період жовтень -листопад 2017 року) та частково зобов`язання Товариства перед Банком за кредитним договором від 17.12.2008 № 08/104/К щодо повернення суми кредиту та сплати відсотків за користування кредитним коштами;

- за кредитним договором від 17.12.2008 № 08/104/К відповідач є кредитором, а позивач - боржником, водночас за Договором позивач є кредитором, а відповідач - боржником, що свідчить про те, що вимоги, які виникли між сторонами на підставі цих договорів, є зустрічними.

Враховуючи викладене, суди попередніх судових інстанцій дійшли висновку про можливість здійснення зарахування зустрічних однорічних вимог та визнали припиненим зобов`язання Товариства в частині сплати суми основного боргу в розмірі 801 976,00 грн. на користь Банку за кредитним договором від 17.12.2008 № 08/104/К та зобов`язання Банку зі сплати на користь Товариства основного боргу в розмірі 801 976,00 грн. за Договором.

При цьому апеляційний господарський суд також вказав, що:

- якщо друга сторона не погоджується з проведенням такого зарахування та вважає, що заява першої сторони є нікчемним правочином, а відтак не припиняє зобов`язань (наприклад, недопустимість зарахування зустрічних вимог згідно з статтею 203 ГК України та статтею 602 ЦК України), то друга сторона вправі звернутися до господарського суду з позовом про примусове виконання зобов`язання першою стороною в натурі або про застосування інших способів захисту, встановлених законом (зокрема визнання такої заяви недійсною з урахуванням частини першої, пункту 2 частини другої статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України);

- заяви однієї сторони достатньо для проведення зарахування, а якщо інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, вона вправі звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до суду, що в подальшому буде підставою для перегляду рішення в даній справі за новивиявленими обставинами;

- докази оскарження позивачем вимоги про зарахування зустрічних вимог чи доказів неможливості зарахування зустрічних вимог, зазначених у заяві відповідача від 17.12.2018 № 20.1.0.0.0/7 69307/01, у матеріалах справи відсутні;

- заяви Товариства від 16.10.2018 та від 14.11.2018 про зарахування зустрічних однорідних вимог, які є предметом судового розгляду за позовом Банку у справах № 904/5712/18 та № 904/5710/18 не взято до уваги, оскільки в переліках зазначених заяв відсутній договір оренди від 01.12.2016, за яким здійснюється стягнення у даній справі;

- строк виконання зобов`язань за Договором та за кредитним договором від 17.12.2008 № 08/104/К (з урахуванням змін та доповнень), - настав;

- в матеріалах справи відсутні докази оспорювання відповідачем змісту, умов виконання та розміру зобов`язань, передбачених Договором;

- в матеріалах справи відсутні докази про оспорювання позивачем змісту, умов виконання та розміру зобов`язань передбачених кредитним договором від 17.12.2008 № 08/104/К (з урахуванням змін та доповнень);

- відповідно до договору від 28.03.2016 № 14 про внесення змін до кредитного договору від 17.12.2008 № 08/104/К позивачем станом на 28.03.2016 було визнано заборгованість за кредитним договором у розмірі 121 433 924,75 грн. (за тілом кредиту) та 21 876 976,38 грн. (за процентами);

- встановлені у справах № 910/21648/17 та № 910/21652/17 обставини не можуть бути преюдиціальними в розумінні статті 75 ГПК України для даної справи, оскільки у вказаних вище справах досліджувались листи від 06.11.2017 № 65.0.0.0/3-134182, від 28.11.2017 № 65.0.0.0/3-147662 про зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі кредитного договору від 17.04.2007 № 7/30/к, щодо якого наявний господарський спір у справі № 904/6511/17, тоді як у даній справі зарахування відбувалося на підставі заяви від 17.12.2018 № 20.1.0.0.0/7 693007/01 за кредитним договором від 17.12.2008 № 08/104/К, зміст, умови виконання та розмір зобов`язань за яким позивачем не оспорюється.

Посилаючись на практику Верховного Суду , викладену в постановах від 26.09.2018 у справі № 910/20105/17, від 02.04.2019 у справі № 918/539/18, від 04.04.2019 у справі № 918/329/18, суд апеляційної інстанції погодився з місцевим господарським судом про безспірність вимог, як зарахованих у рахунок виконання зобов`язань за Договором, так і за кредитним договором від 17.12.2008 № 08/104/К, тому дійшов висновку про правомірність зарахування зустрічних однорідних вимог.

Касаційний суд вважає, що суди правомірно відхилили доводи Товариства щодо існування аналогічних справ між тими ж сторонами, у яких ухвалені рішення (справа № 910/21648/17 та справа № 910/21652/17), встановлені обставини у яких, на думку Товариства, мають преюдиціальне значення для даної справи, оскільки в зазначених справах досліджувалися заяви Банку від 06.11.2017 № 65.0.0.0/3-134182, від 28.11.2017 № 65.0.0.0/3-147662 про зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі кредитного договору від 17.04.2007 № 7/30/к, щодо якого наявний господарський спір у справі № 904/6511/17, тоді як у справі № 910/21683/17 зарахування відбувалося на підставі заяви від 17.12.2018 № 20.1.0.0.0/7 693007/01 за кредитним договором від 17.12.2008 № 08/104/К.

Водночас висновки судів попередніх інстанцій про закриття провадження у справі в частині стягнення суми основної заборгованості зі сплати орендної плати за жовтень та листопад 2017 року, у зв`язку з відсутністю предмету спору є передчасними з огляду на таке.

Умовою, за наявності якої можливе припинення зобов`язання зарахуванням, є прозорість вимог, тобто коли між сторонами немає спору відносно характеру зобов`язання, його змісту, умов виконання.

Так, Товариство неодноразове наголошувало про те, що ним вже здійснено зарахування зустрічних однорідних вимог, в тому числі за кредитним договором від 17.12.2008 № 08/104/К, відповідно до заяв останнього від 16.10.2018 та від 14.11.2018, в рахунок погашення заборгованості Банку перед Товариством за іншими договорами оренди. Заяви Товариства від 16.10.2018 та від 14.11.2018 є предметом судового розгляду у справах № 904/5712/18 та № 904/5710/18 за позовом Банку, який не погоджується з таким зарахуванням.

Товариство звертало увагу судів на те, що в межах зазначених справ (№ 904/5712/18 та № 904/5710/18) розглядається незгода Банку із зарахуванням зустрічних однорідних вимог за заявами Товариства, при цьому, в зазначені зарахування входили і зобов`язання Товариства перед Банком за кредитним договором від 17.12.2008 № 08/104/К. Подвійне зарахування одного й того зобов`язання є неможливим та суперечить чинному законодавству.

Суди попередніх судових інстанцій необґрунтовано залишили поза увагою доводи Товариства про те, що ще однією важливою умовою для здійснення зарахування зустрічних вимог - є безспірність вимог, які зараховуються, а саме, відсутність спору щодо змісту, умови виконання та розміру зобов`язань. Наявність заперечень іншої сторони на заяву про зарахування чи відсутність будь-якої з названих вище умов, виключає проведення зарахування у добровільному порядку (аналогічні висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладені, зокрема, у постановах від 24.01.2018 по справі № 908/3039/16, від 05.04.2018 по справі № 910/13205/17, від 25.04.2018 по справі №910/6781/17, від 25.07.2018 по справі № 916/4933/15, від 22.08.2018 по справі №910/21652/17, від 11.09.2018 по справі № 910/21648/17, від 11.10.2018 по справі №910/23246/17 (в даній постанові застосовано термін «прозорість вимог»), від 13.11.2018 по справі № 914/163/14, від 02.04.2019 по справі № 918/539/18).

Суди попередніх судових інстанцій не врахували наведену вище правову позицію Верховного Суду стосовно необхідності дослідження наявності всіх необхідних умов для здійснення зарахування на підставі статті 601 ЦК України, не надали належної оцінки доводам Товариства в контексті того, що на момент направлення заяви Банку від 17.12.2018 Товариство вже здійснило зарахування зустрічних однорідних вимог, в тому числі за кредитним договором від 17.12.2008 № 08/104/К, а Банком вжиті заходи щодо оскарження такого зарахування у судовому порядку, тому вважати безспірними та прозорими вимоги Банку за заявою від 17.12.2018 є неможливим, відповідно, таке зарахування не відповідає вимогам закону.

Cуд також звертає увагу на те, що відповідно до визначень, які містяться у постанові Правління Національного банку України від 30.06.2016 № 351 «Про затвердження Положення про визначення банками України розміру кредитного ризику за активними банківськими операціями»:

- активна банківська операція (далі - актив) - операція, що обліковується банком за активними балансовими або позабалансовими рахунками Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17 червня 2004 року № 280, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 липня 2004 року за № 918/9517 (зі змінами) (далі - План рахунків). До таких операцій належать усі види кредитних операцій, операції з розміщення коштів на кореспондентських рахунках в інших банках, операції з придбання цінних паперів, дебіторська заборгованість, у тому числі дебіторська заборгованість за господарською діяльністю, інші активні банківські операції, уключаючи нараховані за всіма цими операціями доходи;

- боржник - сторона у зобов`язанні (юридична або фізична особа), яка повинна сплатити борг/виконати вимогу банку згідно з умовами укладеного договору.

Таким чином, клієнт банку, який отримав від Банку кредитні кошти не набуває автоматично статусу боржника у розумінні зобов`язальних правовідносин (статті 509 ЦК України, статей 174-175 ГК України) лише тільки з самого факту укладення ним договору та отримання кредитних коштів Банку, для встановлення статусу сторони у спірному кредитному зобов`язанні як боржника визначальним є саме факт настання обов`язку клієнта Банку сплатити борг згідно з умовами укладеного кредитного договору, що водночас кореспондується з такою обов`язковою умовою проведення зарахування зустрічних однорідних вимог, як настання строку виконання вимог.

Отже, відповідна обставина входить до предмета доказування при оцінці судами правомірності здійснення заліку та мала бути всебічно та повно досліджена судами, на підставі наданих Банком доказів при винесенні оскаржуваної ухвали, яка залишена без змін постановою суду апеляційної інстанції.

Водночас зі змісту оскаржуваних судових рішень та матеріалів справи вбачається, що судами не досліджено, коли саме настав строк виконання вимог за кредитним договором від 17.12.2008 № 08/104/К та в якому обсязі, які саме обставини, передбачені договором чи законом, зумовили його настання.

Що ж стосується посилання суду апеляційної інстанції на те, що заборгованість Товариства перед Банком за кредитним договором від 17.12.2008 № 08/104/К складає 121 433 924,75 грн. - за тілом кредиту та 21 876 976,38 грн. - за процентами, Суд звертає увагу на те, що вказані суми зазначені у договорі про внесення змін від 28.03.2016 № 14 до кредитного договору, у той час як заява Банку про зарахування зустрічних однорідних вимог датована 17.12.2018. Розмір заборгованості за кредитним договором станом на 17.12.2018 ані місцевим, ані апеляційним господарськими судами не встановлений.

Відповідно до пункту 48 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мала проти України" від 3 липня 2014 року, остаточне 17.11.2014:

"Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах "Проніна проти України" (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25, від 18 липня 2006 року, та "Нечипорук і Йонкало проти України" (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), заява № 42310/04, п. 280, від 21 квітня 2011 року)."

За таких обставин, Касаційний господарський суд вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень дійшли помилкового висновку про відсутність предмета спору в частині основної заборгованості зі сплати орендної плати за жовтень та листопад 2017 року у даній справі, зробивши передчасний висновок у вирішенні питання про зарахування зустрічних однорідних вимог про безспірність вимог та настання строку виконання зобов`язання, і, як наслідок, про закриття провадження з підстав передбачених пунктом 2 частини першої статті 231 ГПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Касаційна скарга Товариства підлягає задоволенню.

Ухвала суду першої інстанції від 12.03.2019 про закриття провадження по справі в частині стягнення суми основної заборгованості зі сплати орендної плати за жовтень та листопад 2017 року, у зв`язку з відсутністю предмету спору, та постанова суду апеляційної інстанції від 24.04.2019 підлягають скасуванню з передачею справи в тій частині, в якій провадження у справі було закрито, для подальшого розгляду до суду першої інстанції.

Під час такого розгляду справи судам слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об`єктивного встановлення обставин справи, прав і обов`язків сторін, і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні, ухваленому за результатами судового розгляду.

Судові витрати

Оскільки в даному випадку справа направляється для подальшого розгляду до суду першої інстанції, розподіл судових витрат Касаційним господарським судом не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 310, 314, 315, 316, 317 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис" задовольнити.

2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 12.03.2019 про закриття провадження у справі та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2019 зі справи № 910/21683/17 скасувати.

3. Справу № 910/21683/17 в частині закриття провадження у справі передати для подальшого розгляду до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Т. Малашенкова