Історія справи

Ухвала КГС ВП від 27.01.2021 року у справі №904/6387/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2021 року

м. Київ

Справа № 904/6387/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючий - Стратієнко Л. В.,

судді: Кібенко О. Р., Кондратова І. Д.,

за участю секретаря судового засідання - Юдицького К. О.;

за участю представників:

позивача - не з'явився,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Доненергопром",

на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області

(суддя - Петренко Н. Е.)

від 27.08.2020

та постанову Центрального апеляційного господарського суду

(головуючий - Подобєд І. М., судді - Антонік С. Г., Широбокова Л. П. )

від 12.11.2020,

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Доненергопром"

до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля",

про стягнення 2 780 381,86 грн,

ВСТАНОВИВ:

рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2020 задоволено позов ТОВ "Доненергопром" до ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля".

Стягнуто з ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь ТОВ "Доненергопром" 2 197
945,46 грн основного боргу, 192 226,04 грн 3% річних, 390 210,36 грн інфляційних втрат, 41 705,74 грн витрат зі сплати судового збору.

16.03.2020 ТОВ "Доненергопром" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з клопотанням про розподіл судових витрат та стягнення з ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" 76 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від
27.08.2020, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 12.11.2020, заяву ТОВ "Доненергопром" про розподіл судових витрат задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь ТОВ "Доненергопром" витрати на професійну правничу допомогу в сумі 28500,00 грн.

Приймаючи рішення, господарські суди дійшли висновків, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг.

У січні 2021 року ТОВ "Доненергопром" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення і прийняти нове, яким стягнути з ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" 76 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Підставами для скасування судових рішень позивач зазначає порушення норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій. Вказує, що судами не було враховано висновків щодо застосування статтей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 13.10.2020 у справі №922/3706/19, від 22.09.2020 у справі №910/5229/19, від 21.05.2019 у справі №903/390/18, від 13.12.2018 у справі №816/2096/17, від 16.05.2019 у справі №823/2638/18, від 09.07.2019 у справі №923/726/18, від 26.02.2020 у справі №910/14371/18, від 13.10.2020 у справі №911/688/19, від 07.09.2020 у справі №910/4201/19.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наявність зазначеної у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження судових рішень (п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України), дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи і перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

За змістом ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Згідно зі ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом з тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Отже, у розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України.

У ч. 4 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч. 4 ст. 129 ГПК України.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні ЄСПЛ "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у місцевому господарському суді позивач надав договір №02/19 від 13.02.2019 про надання правової допомоги, завдання №03/19 до договору про надання правової допомоги №02/19 від 13.02.2019, акт про надані послуги за завданням 03/19 до договору про надання правничої допомоги №02/19 від 13.02.2019 за період з 28.12.2019 по
11.03.2020, наказ №01-П від 01.02.2019, додаток №1 до наказу №01-П від
01.02.2019, рахунок-фактуру №03/19-1 від 11.03.2020.

Як встановлено господарськими судами з поданих позивачем доказів 13.02.2019 між Адвокатськім об'єднанням "Легарт" та ТОВ "Доненергопром" укладено договір №02/19 про надання правової допомоги.

Відповідно до договору про надання правової допомоги №02/19 від 13.02.2019 адвокатське об'єднання надає клієнту правничу допомогу на умовах передбачених Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", здійснює захист, представництво інтересів Клієнта та надає інші види правової допомоги.

Розмір гонорару (винагороди) адвокатського об'єднання за годину роботи становить 50 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на день оплати. Фіксований розмір гонорару (винагороди) адвокатського об'єднання може визначається в завданнях до цього договору з урахуванням Рекомендацій щодо застосування рекомендованих (мінімальних) ставок адвокатського гонорару, затверджених рішенням Ради адвокатів Харківської області №17 від 21.03.2018 (додаток №1 до договору) (пункт 3.1 договору).

Завданням №03/19 до договору про надання правової допомоги №02/19 від 13.02.2019 сторони погодили зміст, обсяг та вартість правової допомоги:

- 50 000,00 грн за усну консультацію та ознайомлення з документами, що наданні клієнтом: договором поставки №2071-ПУ від 01.02.2016, накладними, специфікаціями, рахунками, товарно-транспортними накладними до даного договору та банківськими виписками; складання позовної заяви клієнта;

- 16 000,00 грн за участь адвоката в судовому розгляді справи + 2 000,00 грн (за кожний наступний судодень).

Відповідно до додатку 1 до наказу №01-П від 01.02.2019 встановлено, що вартість правової допомоги за:

1) консультації:

- усна, без вивчення документів починається від 500,00 грн;

- усна, з вивченням документів починається від 1 500,00 грн;

- письмове роз'яснення з правових питань починається від 2 000,00 грн;

- підготовка аналітичної довідки щодо судової практики починається від 2 000,00
грн;

2) правовий аналіз правочину:

- складання адвокатського запиту починається від 800,00 грн;

- складання документів, звернень, заяв, скарг, інше починається від 1 500,00грн;

- ознайомлення з матеріалами справи, представництво інтересів клієнта в установах, організаціях, підприємствах, участь в переговорах з виїздом поза робоче місце адвоката починається від 500,00 грн за годину, включаючи час витрачений в дорогі;

- складання позовної заяви починається від 5 000,00 грн;

3) представництво в суді:

- участь в судовому розгляді справи починається від 16 000,00 гр. + 2 000,00
грн;

- участь в апеляційному розгляді справи, складання апеляційної скарги починається від 6000,00 грн + 2 000,00 грн;

- участь в касаційному розгляді справи починається від 15 000,00 грн;

- складання касаційної скарги починається від 6 000,00 грн;

- гонорар за прийняття рішення на користь клієнта починається від 5%.

11.03.2020 між адвокатським об'єднанням і клієнтом складено акт про надання послуги.

Згідно з зазначеним актом розмір правової допомоги за надану правову допомогу становить 76 000,00 грн, яка складається з:

- усної консультації та ознайомлення з документами, що надані клієнтом: договором поставки №2071-ПУ від 01.02.2016, накладними, специфікаціями, рахунками, товарно-транспортними накладними до даного договору та банківськими виписками; складання та подання позовної заяви клієнта до ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" про стягнення суми заборгованості за договором поставки №2071-ПУ від 01.02.2016 до Господарського суду Дніпропетровської області; ознайомлення з матеріалами справи №904/6387/19 в Господарського суді Дніпропетровської області 14.02.2020 - 50 000,00 грн;

- участь у судовому розгляді справи №904/6387/19, що відбувся в Господарському суді Дніпропетровської області 20.02.2020 - 16 000,00 грн;

- складання та подання письмових пояснень щодо підсудності спору від 28.02.2020 у справі №904/6387/19 до Господарського сулу Дніпропетровської області - 2
000,00 грн;

- участь у судовому розгляді справи № 904/6387/19, що відбувся у Господарському суді Дніпропетровської області 02.03.2020 - 2 000,00 грн;

- ознайомлення з матеріалами справи №904/6387/19 в Господарському суді Дніпропетровської області 04.03.2020, складання та подання відзиву на зустрічну позовну заяву "ДТЕК Павлоградвугілля" у справі №904/6387/19 до Господарського суду Дніпропетровської області - 4 000,00 грн;

- участь у судовому розгляді справи №904/6387/19, що відбувся у Господарському суді Дніпропетровської області 11.03.2020 - 2 000,00 грн.

Всього 76 000,00 грн.

Відповідач проти задоволення клопотання позивача про розподіл судових витрат та стягнення з ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" 76 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу заперечував, вважаючи їх неспівмірними зі складністю справи, обсягом виконаних робіт, часом витраченим представником позивача на виконання робіт та просив відмовити у задоволенні вказаного клопотання.

З урахуванням наданих доказів та відповідно до положень частин 1, 2, 3, 4, 5 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України, статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" судами досліджено обсяг наданих послуг та встановлено, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом є завищеним, не відповідає критеріям розумності та співмірності, у зв'язку з чим дійшли висновку про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, та наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 28
500,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених до стягнення позивачем витрат на професійну правничу допомогу судами враховано обставини справи, її складність, предмет та підстави позовних вимог, враховано, що спір про стягнення заборгованості за договором поставки є незначної складності, спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного та Господарського кодексу України, а тому великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають; позовна заява не містить посилань на практику Верховного Суду та/чи практику Європейського суду з прав людини, що може свідчити про підготовку документа високої складності; збір доказів адвокат не здійснював, оскільки всі докази були надані йому клієнтом.

При касаційному перегляді додаткового рішення місцевого суду та постанови апеляційної інстанції Верховний Суд не виявив в діях суду першої та апеляційної інстанцій порушень приписів статей 126, 129 ГПК України, неправильного застосування норм матеріального права або інших порушень норм процесуального права, які б призвели до ухвалення судами незаконних рішень.

За твердженням скаржника судами попередніх інстанцій не було враховано висновків щодо застосування статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від
13.10.2020 у справі №922/3706/19, від 22.09.2020 у справі №910/5229/19, від
21.05.2019 у справі №903/390/18, від 13.12.2018 у справі №816/2096/17, від
16.05.2019 у справі №823/2638/18, від 09.07.2019 у справі №923/726/18, від
26.02.2020 у справі №910/14371/18, від 13.10.2020 у справі №911/688/19, від
07.09.2020 у справі №910/4201/19.

Верховний Суд, проаналізувавши вказані постанови, висновки, в яких, на думку скаржника, не було враховано судами при ухваленні оскаржуваних рішень, встановив, що застосування судами попередніх інстанцій норм права в оскаржуваних рішеннях не суперечить жодному з вказаних скаржником висновків суду касаційної інстанції. Застосування судами статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України у вказаних справах залежало від доведеності надання адвокатами послуг з правничої допомоги, наданих до суду доказів на підтвердження здійснення відповідних витрат та від доведення іншою стороною неспівмірності відповідних витрат.

З огляду на вищевикладене, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження при касаційному перегляді та не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, що стали підставою для часткового задоволення заяви позивача про стягнення судових витрат на правничу допомогу.

За таких обставин постанова суду апеляційної інстанції та додаткове рішення першої інстанції прийняті з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування немає.

Зважаючи на те, що судовий збір за подання касаційної скарги на додаткове рішення та постанову про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу не сплачується, відповідно судом касаційної інстанції не розподіляється.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Доненергопром" залишити без задоволення, а додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.08.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.11.2020 у справі за № 904/6387/19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. Стратієнко

Судді О. Кібенко

І. Кондратова