Історія справи

Постанова КГС ВП від 15.02.2023 року у справі №902/1078/16
Постанова КГС ВП від 15.02.2023 року у справі №902/1078/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2023 року

м. Київ

cправа № 902/1078/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Картере В.І.

за участю секретаря судового засідання Ксензової Г.Є.

за участю ліквідатора Дочірнього підприємства "Дитячий санаторій імені М.М. Коцюбинського" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" арбітражного керуючого Белінської Н.О. та представника Приватного акціонерного товариства Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" - Баумана Ю.Т.

розглянув у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу ліквідатора Дочірнього підприємства "Дитячий санаторій імені М.М. Коцюбинського" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" арбітражного керуючого Белінської Наталії Олександрівни

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.09.2022

у справі № 902/1078/16

за заявою Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області

до Дочірнього підприємства "Дитячий санаторій імені М.М. Коцюбинського" Закритого акціонерного товариства Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

У провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа №902/1078/16 за заявою Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (далі - Управління ДПС) про визнання банкрутом Дочірнього підприємства "Дитячий санаторій імені М.М. Коцюбинського" Закритого акціонерного товариства Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (далі - Підприємство, Боржник).

Провадження у справі знаходиться на стадії ліквідаційної процедури, ліквідатором Підприємства призначено арбітражну керуючу Белінську Н.О.

30.11.2021 ліквідатор Боржника арбітражний керуючий Белінська Н.О. звернулась до господарського суду зі заявою про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Підприємства в сумі 1 572 761,51 грн на його власника - Приватне акціонерне товариство Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (далі - Товариство), у зв`язку з доведенням до банкрутства.

Заява з посиланням на приписи частини другої статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) мотивована тим, що сукупність дій та бездіяльності Товариства, попри його обов`язок як засновника Підприємства передбачити можливість настання негативних для останнього наслідків при наполяганні та сприянні підписання договорів оренди земельних ділянок, а також обов`язок вчинити передбачені законом заходи щодо запобігання банкрутству Боржника, перебувають у причинно-наслідковому зв`язку із обставинами неможливості здійснення Підприємством господарської діяльності та отримання прибутку, істотним збільшенням суми зобов`язань, що в подальшому створили умови та підстави для порушення справи про банкрутство з неможливістю задовольнити ці вимоги у межах цієї справи за рахунок майна Боржника.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 10.06.2022, серед іншого, задоволено заяву арбітражної керуючої Белінської Н.О. та покладено субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями Підприємства в сумі 1 572 761,54 грн на його власника - Товариство; стягнуто з Товариства на користь Підприємства грошові кошти в сумі 1 572 761,54 грн.

Ухвала суду в зазначеній частині мотивована тим, що укладення між Підприємством та Вінницькою міською радою договорів оренди земельних ділянок від 04.10.2010 з орендною платою 151 437,59 грн/рік не несло жодної економічної вигоди для Боржника, а лише призвело в подальшому до зростання його кредиторської заборгованості. Відтак, наполягання Товариства, як засновника та власника Підприємства, на укладенні завідомо невигідного для Боржника договору є ознакою дій з доведення до банкрутства.

Судом також враховано, що єдиним можливим шляхом для погашення кредиторських вимог є покладення субсидіарної відповідальності на власника Боржника, оскільки через відсутність майнових активів проведення реалізації майна банкрута є неможливим.

Не погодившись з ухвалою місцевого господарського суду, Товариство оскаржило її в апеляційному порядку.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.09.2022 у справі № 902/1078/16 апеляційну скаргу Товариства задоволено частково; ухвалу Господарського суду Вінницької області від 10.06.2022 в частині задоволення заяви арбітражного керуючого Белінської Н.О. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Боржника на його власника в сумі 1 572 761,54 грн, у зв`язку з доведенням до банкрутства (пункти 1-4 резолютивної частини ухвали) скасовано; прийнято в цій частині нове рішення, яким у задоволенні цієї заяви відмовлено; в решті ухвалу залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції у своїй постанові не погодився з позицією місцевого господарського суду щодо наявності підстав для покладення згідно вимог частини другої статті 61 КУзПБ субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Боржника на його засновника, обґрунтовуючи свою позицію, серед іншого, наступним:

- Боржник, як дочірнє підприємство Товариства, використовувало земельні ділянки в своїй господарській діяльності; їх використання повинно було бути оформлене відповідно до вимог земельного законодавства, а тому укладення договорів оренди від 04.10.2010 відбулось на вимогу Земельного Кодексу України (далі - ЗК України) та не може бути розцінено як дії засновника Підприємства, які вчинені з метою доведення останнього до банкрутства та виключають вину Товариства;

- Товариство та Підприємство - це окремі юридичні особи, які мають самостійні баланси та самостійно здійснюють господарську діяльність;

- основними причинами збитковості Підприємства послугувала відсутність держзакупівель на путівки, застаріла матеріальна база, що в умовах високої конкуренції зробило санаторій не привабливим для комерційного продажу путівок. Наявність боргів, судовий процес з Фондом державного майна України робили неможливим його участь у державних закупівлях, а оформлення Підприємством земельних відносин щодо земельних ділянок, які перебували в його фактичному користуванні, у відповідність до чинного законодавства та спонукання Товариством до укладання дочірнім підприємством відповідних угод оренди цих земельних ділянок не можуть бути підставами, які призвели до погіршення фінансового-господарської санаторію та до його банкрутства.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

Не погодившись з постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.09.2022 у цій справі, ліквідатор Боржника арбітражний керуючий Белінська Н.О. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила оскаржувану постанову скасувати та залишити в силі ухвалу Господарського суду Вінницької області від 10.06.2022.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що судом апеляційної інстанції невірно застосовано норми матеріального права (частини другої статті 61 КУзПБ) та порушено процесуальні норми щодо повного та всебічного дослідження обставин, доказів та аргументів сторін, що мають значення для правильного розгляду справи та є підставою в порядку частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України) для скасування оскаржуваної постанови.

Вказані процесуальні порушення полягають, на думку скаржника, зокрема у не дослідженні апеляційним судом наявних у справі доказів, а саме: листа від 08.09.2005 за № 05- 39/1613 Голови правління Товариства Пожидаєва В.В., яким останній звернувся до директорки Підприємства Пасікової Т.Д.; докази звернення Товариства до Вінницької міської ради; листи директорки Підприємства від 14.02.2013, 15.04.2013, 29.11.2013, 23.12.2013, 03.03.2014, 21.01.2014, адресовані Голові Правління Товариства; Статутні документи (а саме, хто приймає рішення щодо взяття в оренду земельних ділянок); твердження Товариства про постійне надання безповоротної фінансової допомоги (даний факт зафіксовано в ухвалі першої інстанції від 10.06.2022).

Також скаржник стверджує, що при вирішення питання наявності або відсутності підстав для покладення субсидіарної відповідальності на засновника Боржника суд апеляційної інстанції не дослідив питання справжності мотивів та причин оформлення земельних ділянок Банкрутом, не встановив, які факти призвели до наростання заборгованості та призвели до банкрутства Підприємства.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

Кредитор у справі - Головне управління Державної податкової служби у Вінницькій області подав відзив, у якому просив касаційну скаргу задовольнити з викладених у відзиві підстав.

Товариство подало письмові пояснення, за змістом яких спростувало доводи скаржника про неповноту дослідження апеляційним судом доказів та обставин справи, просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - залишити без змін, вважаючи її законною та обґрунтованою.

Касаційне провадження

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 902/1078/16 визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - головуючий, Банасько О.О., Жуков С.В., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.11.2022.

Ухвалою Верховного Суду від 07.12.2022 касаційну скаргу ліквідатора Боржника залишено без руху; надано скаржнику строк для усунення недоліків.

На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 07.12.2022 до касаційного суду від скаржника надійшло клопотання про усунення недоліків касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 27.12.2022, серед іншого, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ліквідатора Підприємства арбітражного керуючого Белінської Н.О. на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.09.2022 у справі № 902/1078/16; призначено касаційну скаргу до розгляду на 25.01.2023 о 10:45 год.

Ухвалою Верховного Суду від 17.01.2023 задоволено клопотання скаржника про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Верховного Суду від 25.01.2023 оголошено перерву у судовому засіданні у справі № 902/1078/16 з розгляду касаційної скарги ліквідатора Підприємства арбітражного керуючого Белінської Н.О. до 15.02.2023 о 11:00 год.

У зв`язку з відпусткою судді Банаська О.О., розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №902/1078/16, за результатом якого автоматизованою системою документообігу суду визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - головуючий, Картере В.І., Жуков С.В., що підтверджується витягом з протоколу від 13.02.2023.

Ухвалою Верховного Суду від 14.02.2023 задоволено клопотання Товариства про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Судове засідання 15.02.2023 відбулось за участю у режимі відеоконференції скаржника - ліквідатора Підприємства арбітражного керуючого Белінської Н.О. та представника Товариства, які надали пояснення у справі. Інші учасники справи (кредитори) явку повноважних представників не забезпечили, про час та дату судового засідання були сповіщені належним чином.

Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов`язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю представників інших учасників справи.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Відповідно до положень Статуту Підприємства (редакція за 2003 рік):

- засновником та власником Підприємства є Товариство (пункт 1.2);

- до компетенції Правління Товариства належить: прийняття рішень про відчуження земельних ділянок, про передачу їх в оренду, про передачу прав користування землею та про відмову від землі (пункт 4.4.5);

- до компетенції Голови правління Товариства належить, серед іншого, затвердження договорів оренди окремих будівель, споруд, приміщень та інших об`єктів господарського призначення, які укладаються Підприємством, а також договорів відчуження майна Підприємства, укладених ним на підставі відповідних рішень органів Товариства, контроль за надходженням коштів (пункт 4.5.6);

- Головний лікар (директор) Підприємства, серед іншого, укладає угоди, контракти, договори (підряду, оренди, кредитування, застави, купівлі-продажу, тощо) на суму, що не перевищує 2 відсотки від вартості основних фондів Підприємства, при перевищенні - лише за погодженням з Головою Правління Товариства (пункт 5.6).

У пункті 3.7 Статуту Підприємства в редакції від 2006 року (нова редакція) зазначено, що Підприємство не відповідає за зобов`язаннями Товариства, а Товариство не відповідає за зобов`язаннями Підприємства.

26.03.1998 рішенням Виконавчого комітету Вінницької міської ради (далі - Виконком) № 367 розглянуто клопотання Товариства та філії - санаторію сезонного функціонування ім. Коцюбинського про посвідчення права користування землею та було вирішено: надати Акціонерному товариству лікувально-оздоровчих закладів профспілок (далі - АТ ЛОЗП) України "Укрпрофоздоровниця" (філія-санаторій сезонного функціонування ім. Коцюбинського) земельні ділянки по вул. Маяковського, 243 для лікувально-профілактичних потреб: 1.1. Площею 5,5204 га в постійне користування; 1.2. Площею 2,2479 га в тимчасове дострокове користування строком на 5 років; 1.3. Площею 0,5092 га в тимчасове дострокове користування строком на 5 років.

03.06.1999 Вінницьким обласним об`єднаним бюро технічної інвентаризації (далі - Бюро), на підставі рішення Виконкому № 652 від 27.05.1999, видано свідоцтво № 44 про право власності на будівлі філії-санаторію ім. М.М. Коцюбинського Хмільницького відділення АТ, які складаються з лікувального корпусу, корпусів № 1, № 3, № 4, № 5, № 10, клубу, бібліотеки, харчоблоку, контори, розташованих по вул. Маяковського 243 в м. Вінниці.

29.06.1999 Бюро видано реєстраційне посвідчення на об`єкти нерухомого майна, які належать юридичним особам, за яким будівлі філії-санаторію ім. М.М. Коцюбинського Хмільницького відділення АТ, що в цілому складаються з будівель літер А; Б; В; Г; Е; Ж; Р; С; Т; У; Ф; Ч; Ц; Ч; КБ; М; Ш; Щ; З; И; О; П; Л; К, загальною площею 2 756,8 кв.м та розташовані в м. Вінниці, по вул. Маяковського, 243, зареєстровані за АТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця" на праві колективної власності (за свідоцтвами про право власності № 44 від 03.06.1999).

28.12.2001 рішенням Виконкому № 2467 "Про внесення змін в рішення виконкому міської ради від 26.03.2998 р. № 367" розглянуто клопотання Хмільницького відділення ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" (філія санаторію ім. Коцюбинського).

Згідно рішення Виконкому від 28.12.2001 № 2467 визначено землекористування санаторію ім. М.М. Коцюбинського ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" та вирішено видати державний акт на право постійного користування землею площею 6,0296 га по вул. Маяковського, 243.

08.09.2005 Голова правління Товариства направив лист № 05-39/1613 директору Підприємства, в якому зазначив, що правління Товариства отримало копію листа Вінницького міського управління земельних ресурсів стосовно оформлення права користування земельною ділянкою Підприємства, та просив надати пояснення щодо зволікання в оформленні договору оренди земельної ділянки.

07.10.2005 директор Підприємства листом № 49 повідомив Голову правління Товариства про те, що адміністрація санаторію займається оформленням права користування земельною ділянкою, зокрема

05.10.2006 ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" у м. Хмільник було надіслано до Голови Вінницької міської ради лист № 01-08/86, з якого вбачається, що ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" листом № 05-39/151 від 27.01.2005 звернулось до Голови Вінницької міської ради з проханням укласти договір оренди землі на земельну ділянку, що знаходиться в користуванні Підприємства.

24.06.2010 рішенням Вінницької міської ради № 2877 передано Підприємству в оренду земельну ділянку загальною площею 4,6016 га, що розташована на вул. Маяковського, 243, терміном на 25 років для громадського використання, без права зміни цільового призначення та відчуження земельної ділянки на період її оренди.

04.08.2010 між Вінницькою міською радою, як орендодавцем, та Підприємством, як орендарем, було укладено 5 договорів оренди земельної ділянки, згідно умов яких орендодавець надає, а орендар набуває право на оренду землі, яка знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. Маяковського, 243, загальною площею 4,601 га з цільовим призначенням - землі житлової та громадської забудови, цільове використання - для громадського використання терміном 25 років з орендною платою у 3% від грошової оцінки земельних ділянок.

20.12.2011 рішенням Господарського суду Вінницької області, залишеним без змін у відповідній частині постановою Рівненського апеляційного Господарського суду від 1501.2014 у справі № 9/171/2011/5003 (за позовом Першого заступника прокурора області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Виконкому та Товариства, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Підприємства та Комунального підприємства "Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації", про визнання недійсним рішення № 652 від 27.05.1999, скасування свідоцтва про право власності № 44 від 03.06.1999 та визнання права власності на будівлі за державою Україна), серед іншого, визнано право власності за державою Україна на нерухоме майно Підприємства (згідно переліку).

Апеляційним судом встановлено, що згідно пояснювальної записки начальника фінансово-бюджетного управління та начальника бюджетно-планового відділу за 9 місяців 2011 року Підприємство виконало план на 55,4%, а сума збитку склала 229,5 тис. грн. Основною причиною збитковості визначається - практично відсутня держзакупівля у 2011 році. Підприємство мало залежність від замовлень з боку соціальних фондів. Застаріла матеріальна база, висока конкуренція не робили санаторій привабливим для комерційного продажу путівок. Знаходження санаторію у лісі не робило його привабливим для надання в оренду. Все це породжувало накопичування боргів (в т.ч. по орендній платі за землю, заробітній платі і т.д), а наявність боргів, застаріла база, судовий процес з Фондом державного майна України робила неможливим державні закупівлі.

Починаючи з 14.02.2013 (14 лютого, 15 квітня, 29 листопада і 23 грудня 2013 року, а також 03 березня і 21 січня 2014 року), Підприємство зверталось з листами до голови правління Товариства з проханням терміново вирішити питання надання поворотної фінансової допомоги для оплати за оренду землі, заборгованість по заробітній платі і платежів до пенсійного фонду. Також, повідомлялось, що: в ДПІ у м. Вінниці знаходиться в заставі майно підприємства; по заборгованості в податкову та пенсійний фонд через несплату нараховується пеня; прокуратура м. Вінниці зобов`язала санаторій виконати вимоги трудового законодавства по сплаті заробітної плати працівникам. Станом на 21.01.2014 заборгованості становили: - 185,6 тис. грн - за оренду землі; - 98,6 тис. грн - по заробітній платі; - 42,5 тис. грн - до пенсійного фонду; - 15,9 тис. грн - по прибутковому податку. Також, в останньому листі Підприємство просило терміново вирішити питання надання фінансової допомоги, особливо щодо великої заборгованості по оренді землі, яка може призвести до відчуження майна санаторію.

15.04.2013 директор Підприємства листом до Голови правління Товариства повідомив, що з 25.09.2010 Підприємство на вимогу Товариства заключило договір про оренду земельної ділянки, за яку сплачує 151,5 тис. грн за рік. Ця сума є непосильною для дитячого оздоровчого закладу вже третій рік. Навіть при позитивному результаті роботи санаторію він не в змозі сплачувати дану суму, так як недостатньо коштів на заробітну плату, виплат до Пенсійного фондута на інші витрати, та просив правління Товариства вирішити питання перенесення сплати орендної плати на Товариство або в інший спосіб.

11.03.2014 постановою Вінницького окружного адміністративного суду у справі №802/488/14-а стягнуто з Підприємства податковий борг з орендної плати за землю з юридичних осіб в сумі 63 099,00 грн.

02.10.2014 постановою Вінницького окружного адміністративного суду у справі №802/3332/14-а стягнуто з Підприємства з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника податків, податковий борг в сумі 131 380,27 грн.

25.03.2015 постановою Вінницького окружного адміністративного суду у справі №802/566/15-а стягнуто з Підприємства до державного бюджету України заборгованість з податку на додану вартість в розмірі 150,80 грн та заборгованість по орендній платі за землю в розмірі 93 883,07 грн до місцевого бюджету.

26.07.2016 постановою Вінницького окружного адміністративного суду у справі №802/943/16-а стягнуто з Підприємства кошти у рахунок погашення податкового боргу на суму 402 358,98 грн. З тексту рішення вбачається, що за Підприємством рахується заборгованість в загальній сумі 402 358 грн. 98 коп. Вказана заборгованість виникла внаслідок порушення відповідачем термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов`язання із земельного податку та не сплати грошових зобов`язань.

У той же час, за період з 12.02.2007 по 27.12.2016 Товариство надало поворотної фінансової допомоги Підприємству на ряд потреб (погашення поточної заборгованості, погашення боргу по заробітній платі, заборгованості по оплаті ЄСВ), зокрема:

- 25 240,00 грн згідно рішення правління Товариства № П1-13.10 від 26.01.2012;

- 20 000,00 грн згідно рішення правління Товариства № ВЗ-7р від 21.03.2012 і для сплати за оренду землі на суму 45 000,00 грн.

12.12.2016 Управління ДПС подало до Господарського суду Вінницької області заяву про порушення провадження у справі про банкрутство Підприємства та визнання кредиторських вимог в сумі 1 103 724.99 грн, у якій зазначило, що станом на день звернення до суду за Боржником обліковується податковий борг у вказаній сумі, з якої: 971 803,69 грн - за несплату зобов`язань згідно декларацій по орендній землі з юридичних осіб; 127 208,83 грн - заборгованість зі сплати сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування; 155,80 грн - податковий борг з податку на додану вартість; 4 556,67 грн - заборгованість по податку на нерухоме майно.

11.01.2017 ухвалою Господарського суду Вінницької області порушено провадження у справі № 902/1078/16 про банкрутство Підприємства.

09.03.2017 ухвалою Господарського суду Вінницької області визнано вимоги кредиторів Боржника та затверджено реєстр вимог кредиторів, до якого включено:

- Управління ДПС із сумою вимог 1 103 724,99 грн, з них: 1 040 858,79 грн заборгованості зі сплати податків - третя черга, 62 866,20 грн штрафних санкцій, пені - шоста черга задоволення, а також 13 780,00 грн судового збору за подання заяви до суду - перша черга задоволення;

- заборгованість по заробітній платі: ОСОБА_1 - 51 496,93 грн, ОСОБА_2 - 28 710,74 грн, ОСОБА_3 - 23 121,87 грн, ОСОБА_4 - 18 020,03 грн, ОСОБА_5 - 21 721,66 грн, ОСОБА_6 - 6 942,29 грн, ОСОБА_7 - 14 758,27 грн, ОСОБА_8 - 20 977,04 грн, ОСОБА_9 - 16 658, 96 грн - перша черга задоволення вимог кредиторів.

У ході розгляду справи про банкрутство працівники боржника додатково визнавались поточними кредиторами з вимогами щодо заборгованості по заробітній платі (ухвали від 29 жовтня, 17 листопада, 17 грудня 2020 року).

Також, 17.11.2020 ухвалою суду були затверджені поточні вимоги Управління ДПС, зокрема єдиний соціальний внесок в сумі 95 850,12 грн (основний платіж - 93 255,02 грн, штрафна санкція та пеня - 2 595,10 грн), дата виникнення 20.01.2017, що підтверджується карткою особового рахунку платника податків, деклараціями з ЄСВ за грудень 2016, деклараціями з ЄСВ за 2017, 2018 та 6 місяців 2019.

З бюджету Вінницької міської територіальної громади на погашення заборгованості по заробітній платі перед працівниками Підприємства направлялись 530 962,87 грн, а рішенням міської ради від 27.08.2021 № 525 внесені зміни до бюджету Вінницької міської територіальної громади на 2021 рік та передбачені видатки на погашення заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску працівникам Підприємства в сумі 223 059,00 грн.

Таким чином, під час процедури банкрутства була погашена заборгованість по заробітній платі в сумі 530 962,82 грн та погашено вимоги Управління ДПС в сумі 223 059,00 грн (сплата єдиного соціального внеску).

Не погашеною залишилась кредиторська заборгованість у справі №902/1078/16 про банкрутство Підприємства, яка становить 1 572 761,54 грн, з яких: 1 410 617,43 грн - Управління ДПС; 7 935,76 грн - Державний бюджет України; - 144 850,10 грн - заборгованість по заробітній платі ОСОБА_9 ; 9 358,25 грн - заборгованість по сплаті єдиного соціального внеску (нарахування по ОСОБА_9 ).

Водночас, судами встановлено, що у Підприємства відсутнє будь-яке майно та кошти.

Вказані вище обставини стали підставою для звернення ліквідатором Боржника із заявою в порядку частини другої статті 61 КУзПБ про покладення на Товариство (як засновника Підприємства) субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Боржника у цій справі.

Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши оскаржувану постанову апеляційного суду у касаційному порядку та перевіривши правильність застосування цим судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги з таких підстав.

Предметом судового розгляду є заява ліквідатора Боржника про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями останнього у зв`язку з доведенням до банкрутства на його власника.

Частиною 1 статті 619 Цивільного кодексу України передбачено, що договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

За змістом частини 1 статті 215 Господарського кодексу України (далі - ГК України) у випадках, передбачених законом, за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства передбачена юридична відповідальність, яка покладається на суб`єкта підприємництва-боржника, його засновників (учасників), власника майна, а також інших осіб.

Частиною 3 цієї статті кодексу визначено, що умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом.

Субсидіарна відповідальність - це додаткова відповідальність осіб, які разом з боржником відповідають за його зобов`язаннями у випадках, передбачених, зокрема КУзПБ.

Відповідно до частини другої статті 61 КУзПБ під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані тільки для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Законом.

Визначене нормами КУзПБ правопорушення, за вчинення якого покладається такий вид цивільної відповідальності, як субсидіарна, має співвідноситися із наявністю, відповідно до закону, необхідних умов (елементів), які є підставою для застосування цього виду відповідальності.

Об`єктом вказаного правопорушення та захисту при покладенні субсидіарної відповідальності є права кредиторів на задоволення вимог до боржника, що лишились не задоволеними у справі про банкрутство.

Суб`єктами правопорушення (субсидіарної відповідальності), що може бути покладена у справі про банкрутство за заявою ліквідатора, є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника, тобто вчиненні суб`єктом (суб`єктами) субсидіарної відповідальності винних дій, що призвели до банкрутства боржника.

Дослідження обставин поведінки (дій чи бездіяльності), яка повинна знаходитися в причинно-наслідковому зв`язку відносно порушення, передбаченого частиною другою статті 61 КУзПБ, а також встановлення вини суб`єктів субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство здійснюється судом, що вирішує спір про субсидіарну відповідальність у справі про банкрутство.

Водночас при вирішенні питання щодо вини (виду вини) суб`єкта субсидіарної відповідальності, необхідно виходити з обов`язків та повноважень суб`єктів відповідальності стосовно боржника, покладених на них законом та/або статутом, враховуючи при цьому положення частин першої і третьої статті 4 КУзПБ.

Щодо об`єктивної сторони правопорушення для покладення на суб`єктів субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство слід зазначити, що хоча приписи частини другої статті 61 КУзПБ і містять диспозицію (зміст) правопорушення- "доведення до банкрутства", за яке передбачена "санкція" у вигляді субсидіарної відповідальності, однак не конкретизують дії/бездіяльність суб`єктів цієї відповідальності, які вказують/доводять на його існування.

При цьому, виходячи з положень статті 73 та частини першої статті 74 ГПК України (щодо покладеного на сторону/учасника у справі про банкрутство тягаря доведення обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень), суд наголошує, що обставини існування або відсутності будь-якого із наведених елементів/складових об`єктивної сторони цивільного правопорушення (стверджуваних або заперечуваних: вчинення дії, бездіяльність, існування боргу в період вчинення боржником майнової дії тощо), мають бути доведені у встановленому законом порядку.

Відсутність (ненадання) належних доказів на підтвердження елементів/складових об`єктивної сторони порушення, тобто дій/бездіяльності конкретної особи (суб`єкта) відповідальності, що вказують на доведення до банкрутства або банкрутства, спростовує існування об`єктивної сторони порушення з доведення до банкрутства (банкрутства), а відповідно позбавляє суд підстав визначити суб`єктів відповідальності, встановити вину у діях/бездіяльності цих осіб та покласти субсидіарну відповідальність на її суб`єктів.

Зазначена правова позиція викладена Верховним Судом у постановах, зокрема, від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16 та від 15.02.2022 у справі № 927/219/20, врахованих судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

У цій справі судами попередніх інстанцій встановлено, що обґрунтовуючи свої доводи про наявність підстав для покладення субсидіарної відповідальності у зв`язку з доведенням до банкрутства Підприємства на його єдиного засновника та власника (Товариство), ліквідатор зазначав про наполягання та сприяння Товариством на укладення Боржником завідомо невигідних для нього договорів оренди земельних ділянок, а також про бездіяльність в частині вжиття передбачених законом заходів щодо запобігання банкрутству.

Такі ж висновки покладені в основу ухвали суду першої інстанції, якою зазначена заява ліквідатора Боржника була задоволена та покладено субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями Підприємства на його власника та засновника - Товариство шляхом стягнення з останнього коштів у розмірі різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

Скасовуючи вказану ухвалу, суд апеляційної інстанції на підставі встановлених обставин керувався відсутністю вини Товариства, як засновника Підприємства, у банкрутстві останнього.

Так, досліджуючи питання причинно-наслідкового зв`язку між укладенням відповідних договорів та банкрутством Підприємства, апеляційним господарським судом встановлено, що: (1) земельні ділянки по вул. Маяковського, 243, що були предметом договорів оренди земельної ділянки від 10.06.2022, використовувалась боржником задовго до укладення цих договорів (рішення Виконкому від 26.03.1998 № 367 та від 28.01.2001 №2467); (2) укладення зазначених договорів оренди відбулось внаслідок приведення у відповідність до чинного законодавства України правовідносин, які регулюють використання землі, адже Підприємство використовувало відповідні земельні ділянки, надані для обслуговування будівель і функціонування підприємства, в своїй господарській діяльності; (3) Товариство та Підприємство є окремими юридичними особами, які мають самостійні баланси та самостійно здійснюють господарську діяльність; (4) основними причинами збитковості Підприємства послугувала відсутність державних закупівель на путівки, застаріла матеріальна база, що в умовах високої конкуренції зробило санаторій не привабливим для комерційного продажу путівок; наявність боргів, судовий процес з Фондом державного майна України робили неможливим його участі у державних закупівлях.

На підставі встановлених обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оформлення Підприємством земельних відносин щодо земельних ділянок, які перебували в його фактичному користуванні, у відповідності до чинного законодавства та спонукання Товариством до укладання дочірнім підприємством (Боржником) відповідних угод оренди цих земельних ділянок не можуть бути підставами, які призвели до погіршення фінансового-господарського стану санаторію та до його банкрутства.

З урахуванням зазначених мотивів та з огляду на недоведеність вчинення Товариством дій/бездіяльності, що вказують на доведення до банкрутства Підприємства, колегія суддів вважає правомірною відмову апеляційним судом у задоволенні заяви ліквідатора Підприємства про покладення на Товариство субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства.

Доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема щодо не дослідження наявних у справі доказів та обставин, спростовуються змістом оскаржуваної постанови та спрямовані на переоцінку доказів та встановлення інших фактичних обставин справи, що виходить за межі встановленої законом компетенції Верховного Суду.

Саме лише прагнення скаржника здійснити нову перевірку обставин справи та переоцінку доказів у ній не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень попередніх інстанцій, оскільки згідно з імперативними приписами частини другої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, оскаржувана постанова ухвалена у відповідності до норм чинного законодавства, тому доводи скаржника про невірне застосування та порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів відхиляє з підстав їх необґрунтованості.

Усі інші аргументи скаржника, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Верховний Суд у прийнятті цієї постанови також керується принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Переглянувши у касаційному порядку в межах доводів та вимог касаційної скарги оскаржувану постанову апеляційного господарського суду, Верховний Суд не встановив порушення та невірного застосування норм права, на які посилався скаржник.

На підставі викладеного та беручи до уваги межі перегляду справи судом касаційної інстанції в порядку статті 300 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ліквідатора Підприємства та необхідність залишення оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду від 30.09.2022 у цій справі без змін.

Розподіл судових витрат

У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, судові витрати у вигляді судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 240 300 301 308 309 314 315 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ліквідатора Дочірнього підприємства "Дитячий санаторій імені М.М. Коцюбинського" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" арбітражного керуючого Белінської Наталії Олександрівни залишити без задоволення.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.09.2022 у справі № 902/1078/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя К.М. Огороднік

Судді С.В. Жуков

В.І. Картере