ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2020 року

м. Київ

Справа № 914/261/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В.,

секретар судового засідання: Лихошерст І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Танк Транс"

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.10.2019 (колегія суддів: Бонк Т.Б. - головуючий, Бойко С.М., Зварич О.В.) та на рішення Господарського суду Львівської області від 26.06.2019 (суддя Король М.Р.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Танк Транс"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

про визнання недійсним одностороннього правочину

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Звернувшись в суд з позовом Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (далі - позивач, ПАТ "Дельта Банк") просило визнати недійсним односторонній правочин - заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Танк Транс" (далі - відповідач, ТОВ "Танк Транс") від 09.02.2015 про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних вимог.

1.2. Позовні вимоги мотивовано тим, що спірна заява не відповідає вимогам законодавства, а тому в силу статей 203, 215 Цивільного кодексу України вказаний правочин має бути визнаний недійсним.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Справа судами розглядалась неодноразово.

2.2. Останнім рішенням Господарського суду Львівської області від 26.06.2019, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 01.10.2019, позов задоволено повністю, визнано недійсним односторонній правочин про:

- часткове припинення зобов`язань щодо сплати ТОВ "Танк Транс" на користь ПАТ "Дельта Банк" суми заборгованості за кредитом за договором кредитної лінії №ВКЛ-2005880 від 09 червня 2011 року у розмірі 8 059 033,82 євро (що за крос-курсом станом на 09 лютого 2015 року складає еквівалент 9 090 590,15 доларів США) та

- припинення зобов`язань щодо сплати ПАТ "Дельта Банк" на користь ТОВ "Танк Транс" заборгованості на загальну суму 9 090 590,15 доларів США (що за крос-курсом станом на 09 лютого 2015 року складає еквівалент 8 059 033,82 євро) за наступними акредитивами:

- безвідкличний акредитив №LC/IM/08/092013 на суму 5 498 790 доларів США, виданий ПАТ "Дельта Банк" на користь CFSIT, inc (у повній сумі відступлених прав (10,3963658% надходжень), що станом на 09 лютого 2015 року складає 571 674,33 доларів США, що за кpoc-курсом станом на 09 лютого 2015 року складає еквівалент 506 804,48 євро);

- безвідкличний акредитив №LC/IM/09/092013 на суму 4 999 280 доларів США, виданий ПАТ "Дельта Банк" на користь CFSIT, inc (у повній сумі акредитиву, що за крос-курсом станом на 09 лютого 2015 року складає еквівалент 4 431 985,82 євро);

- безвідкличний резервний акредитив №LC/SB/018/042014 на суму 979 962,45 доларів США, виданий ПАТ "Дельта Банк" на користь CFSIT, inc (у повній сумі акредитиву, що за крос-курсом станом на 09 лютого 2015 року складає еквівалент 868 761,04 євро);

- безвідкличний резервний акредитив №LC/SВ/019/042014 на суму 688 832,27 доларів США, виданий ПАТ "Дельта Банк" на користь CFSIT, inc (у повній сумі акредитиву, що за крос-курсом станом на 09 лютого 2015 року складає еквівалент 610 666,91 євро);

- безвідкличний резервний акредитив №LC/SB/020/042014 на суму 788 885,60 доларів США, виданий ПАТ "Дельта Банк" на користь CFSIT, inc (у повній сумі акредитиву, що за крос-курсом станом на 09 лютого 2015 року складає еквівалент 699 366,67 євро);

- безвідкличний резервний акредитив №LC/SB/022/042014 на суму 222 505,16 доларів США, виданий ПАТ "Дельта Банк" на користь CFSIT, inc (у повній сумі акредитиву що за крос-курсом станом на 09 лютого 2015 року складає еквівалент 197 256,35 євро);

- безвідкличний резервний акредитив №LC/SB/023/042014 на суму 839 450,34 доларів США, виданий ПАТ "Дельта Банк" на користь CFSIT, inc (у повній сумі акредитиву, що за крос-курсом станом на 09 лютого 2015 року складає еквівалент 744 193,56 євро),

внаслідок зарахування зазначених зустрічних однорідних вимог. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

2.3. Судові рішення мотивовані тим, що, умови та спосіб виконання акредитивів №LС/ІМ/08/092013 та №LС/ІМ/09/092013 передбачають платіж з відстрочкою, тобто передбачають виконання наказодавцем (банком-емітентом, виконуючим банком) зобов`язання за ними шляхом їх сплати з настанням строку платежу - 14.03.2015 та 21.03.2015 відповідно. Спосіб виконання безвідкличних резервних акредитивів №LC/SB/018/042014, №LC/SB/019/042014, №LC/SB/020/042014, №LC/SB/022/042014, №LC/SB/023/042014 передбачає, що проведення розрахунків за акредитивами можливе виключно у строк їх дії та у разі належного представлення і акцепту Покупцем (ТОВ "Агроновоком") документів, перелік яких визначено умовами Договорів купівлі-продажу, наданих Продавцем (Компанія Каргілл Файненшіал Сервісіз Інтернешнл, Інк. (Cargill Financial Services International, Inc.) (CFSIT)), однак всупереч цьому матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів вчинення відповідних дій. Крім того, зобов`язання сторін за договорами кредитної лінії та акредитивами підлягають виконанню у різних валютах - євро та доларах США відповідно, тому такі вимоги не можна вважати однорідними з огляду на те, що євро та долар США (хоч і є грошовими коштами) є різними валютами, які згідно з умовами вказаних договорів не є рівнозначними. Відтак односторонній правочин про зарахування однорідних вимог не відповідає приписам статті 601 Цивільного кодексу України.

3. Короткий зміст вимог касаційних скарг та узагальнюючи доводи інших учасників справи

3.1. Відповідач у касаційній скарзі просить скасувати прийняті у справі рішення та постанову і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права.

3.2. Так в скарзі відповідач зазначає, що вираження грошового зобов`язання у різних валютах та відповідний валютний курс, що є виразом ціни грошової одиниці однієї країни у грошових одиницях, не змінюють самої суті грошового зобов`язання. Однорідність вимог, що полягає у грошових зобов`язаннях, виражених у різних валютах, підтверджена в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 №5, в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/13547/17. Отже, гроші є різновидом речей з родовими ознаками, які володіють такою здатністю як замінність і тому є однорідними, оскільки мають однакову природу і суть.

4. Мотивувальна частина

4.1. Згідно зі статтею 601 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги (ч.1). Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї зі сторін (ч.2).

Виходячи із зазначеного, вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду); строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо).

4.2. Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч.1). Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним (ч.2). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.3).

Відповідно до частини першої статті 203 вказаного Кодексу зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Отже правочин про припинення зобов`язання шляхом зарахування у разі не відповідності вимогам, викладеним в статті 601 Цивільного кодексу України, підлягає визнанню недійсним.

4.3. Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірна заява стосується зустрічного зарахування вимог, які виникли на підставі договору кредитної лінії від 09.06.2011 №ВКЛ-2005880 (за якими позивач є кредитором, а відповідач - боржником), а також вимог за акредитивами (згідно з яким бенефіціаром є CFSIT, а право вимоги до банка-емітента останній відступив відповідачу, а позивач є банком - емітентом), загальним розміром 8 059 033,82 євро та 9 090 590,15 доларів США відповідно.

При цьому відповідач не заперечував наявність обов`язку за договором кредитної лінії від 09.06.2011 №ВКЛ-2005880 повернути ПАТ "Дельта Банк" суму у 36 834 160,99 євро. Відповідач заборгованості по кредитному договору не погасив, однак звернувся до банку із заявою від 09.02.2015 про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних вимог на підставі того, що ним відповідно до договорів про відступлення права вимоги №АА8 та №АА9 від 05.02.2015, укладених з Каргілл Файненшіал Сервісіз Інтернешнл, Інк. (Cargill Financial Services International Inc.) (далі - CFSIT), було набуто права кредитора (бенефіціара) за наступними документарними інструментами, випущеними ПАТ "Дельта Банк" на користь первісного кредитора (CFSIT), як бенефіціара: безвідкличним резервним акредитивом №LC/SB/018/042014 на суму 979 962,45 доларів США, безвідкличним резервним акредитивом №LC/SВ/019/042014 на суму 688 832,27 доларів США, безвідкличним резервним акредитивом №LC/SB/020/042014 на суму 788 885,60 доларів США, безвідкличним резервним акредитивом №LC/SB/022/042014 на суму 222 505,16 доларів США, безвідкличним резервним акредитивом №LC/SB/023/042014 на суму 839 450,34 доларів США, а також безвідкличним акредитивом №LC/IM/08/092013 на суму 5 498 790 доларів США, виданим банком на користь первісного кредитора (CFSIT) у розмірі відносної частки 10,3963658% акредитиву, безвідкличним акредитивом №LC/IM/09/092013 на суму 4 999 280 доларів США, виданим банком на користь первісного кредитора (CFSIT).

4.4. Відповідно до положень статті 1093 Цивільного кодексу України у разі розрахунків за акредитивом банк (банк-емітент) за дорученням клієнта (платника) - заявника акредитива і відповідно до його вказівок або від свого імені зобов`язується провести платіж на умовах, визначених акредитивом, або доручає іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж на користь одержувача грошових коштів або визначеної ним особи - бенефіціара (ч.1). У разі відкриття покритого акредитива при його відкритті бронюються грошові кошти платника на окремому рахунку в банку-емітенті або виконуючому банку. У разі відкриття непокритого акредитива банк-емітент гарантує оплату за акредитивом при тимчасовій відсутності коштів на рахунку платника за рахунок банківського кредиту (ч.2).

Згідно приписів статті 1096 цього Кодексу для виконання акредитива одержувач грошових коштів подає до виконуючого банку документи, які передбачені умовами акредитива, що підтверджують виконання всіх умов акредитива. У разі порушення хоча б однієї з цих умов виконання акредитива не провадиться (ч.1). Якщо виконуючий банк відмовляє у прийнятті документів, які за зовнішніми ознаками не відповідають умовам акредитива, він повинен негайно повідомити про це одержувача грошових коштів і банк-емітент із визначенням причин відмови (ч.2). Якщо банк-емітент, одержавши прийняті виконуючим банком документи, вважає, що вони не відповідають за зовнішніми ознаками умовам акредитива, він має право відмовитися від їх прийняття і вимагати від виконуючого банку суму, сплачену одержувачеві грошових коштів з порушенням умов акредитива (ч.3).

Згідно з пунктом 1.4 розділу І Положення про порядок здійснення уповноваженими банками операцій за документарними акредитивами в розрахунках за зовнішньоекономічними операціями, затвердженого Постановою Національного банку України від 03.12.2003 № 514, у редакції, чинній на час складення оспорюваного правочину, в акредитиві має бути чітко зазначено спосіб виконання акредитива: сплатити за пред`явленням документів, якщо акредитив виконується шляхом платежу за пред`явленням; взяти на себе зобов`язання щодо відстроченого платежу та сплатити з настанням строку платежу, якщо акредитив виконується шляхом відстроченого платежу; акцептувати переказний вексель (тратту), який виписаний бенефіціаром, та сплатити з настанням строку платежу, якщо акредитив виконується шляхом акцепту.

4.5. Судами було встановлено, що за акредитивами №LC/ІМ/08/092013 та №LС/ІМ/09/092013, які були відкриті (емітовані) на виконання Угод про торговий кредит, укладених між Компанією Каргілл Файненшіал Сервісіз Інтернешнл, Інк. (Cargill Financial Services International, Inc.) (CFSIT) та ТОВ "Яблуневий дар" (а саме: Угода про торговий кредит №1643 2013 від 21.08.2013 (зі змінами) (№LC/ІМ/08/092013); Угода про торговий кредит №1644 2013 від 30.08.2013р. (зі змінами) (№LС/ІМ/09/092013)), передбачались платежі з відстрочкою, тобто передбачалось виконання наказодавцем (банком-емітентом, виконуючим банком) зобов`язання за ними шляхом їх сплати з настанням строку платежу - 14.03.2015 та 21.03.2015 відповідно.

Проте спірна заява про припинення зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог була складена 09.02.2015, до настання строку платежу за вищевказаними акредитивами.

Як встановлено судами, безвідкличні резервні акредитиви №LC/SB/018/042014, №LC/SB/019/042014, №LC/SB/020/042014, №LC/SB/022/042014, №LC/SB/023/042014 виконуються за пред`явленням, тобто сплата відбувається за пред`явленням документів. Вказані акредитиви повинні відкриватися на виконання Договорів купівлі-продажу, укладених між Компанією Каргілл Файненшіал Сервісіз Інтернешнл, Інк. (Cargill Financial Services International, Inc.) (CFSIT), ТОВ "Агроновоком" та Компанією Рабітурна Лімітед (принципал) (а саме: №CFSIT288.11-7-S від 23.11.2011 (зі змінами), №CFSIT288.11-8-S від 23.11.2011 (зі змінами), №CFSIT288.11-9-S від 23.11.2011 (зі змінами)), згідно умов яких проведення розрахунків за акредитивами можливе виключно у строк їх дії та у разі належного представлення і акцепту Покупцем (ТОВ "Агроновоком") документів, перелік яких визначено умовами Договорів купівлі-продажу, наданих Продавцем (Компанія Каргілл Файненшіал Сервісіз Інтернешнл, Інк. (Cargill Financial Services International, Inc.) (CFSIT)), однак всупереч цьому матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів вчинення відповідних дій.

Отже, судами встановлено, що за умовами акредитивів, права вимоги за якими були передані відповідачу, обов`язок банку їх виконати на момент складення заяви про припинення зобов`язання зарахуванням не настав, що свідчить про невідповідність заяви про припинення зобов`язання зарахуванням вимогам, які викладені в статті 601 Цивільного кодексу України.

4.6. Крім того, спірна заява, як зазначалось вище, стосується зустрічного зарахування вимог, які виникли на підставі договору кредитної лінії від 09.06.2011 №ВКЛ-2005880, а також вимог за акредитивами, загальним розміром 8 059 033,82 євро та 9 090 590,15 доларів США відповідно.

Із встановлених судами обставин справи вбачається, що умовами договору кредитної лінії від 09.06.2011 №ВКЛ-2005880 з урахуванням додаткової угоди №42 від 06.05.2014, сторони дійшли згоди про те, що погашення кредиту здійснюється саме в наданій валюті (євро) згідно графіку. Тобто умовами виконання зобов`язань з повернення кредиту за цими договорами не передбачено отримання банком відповідних платежів у доларах США.

Акредитиви, право вимоги за якими відступлені відповідачеві у цій справі, емітовані у доларах США.

Відповідно до статті 184 Цивільного кодексу України річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою.

Отже, оскільки у цій справі зобов`язання сторін за договорами кредитної лінії та акредитивами підлягають виконанню у різних валютах - євро та доларах США відповідно, такі вимоги не можна вважати однорідними з огляду на те, що євро та долар США (хоч і є грошовими коштами) є різними валютами, які згідно з умовами вказаних договорів не є рівнозначними.

Таким чином, оскільки зустрічні вимоги позивача і відповідача не є однорідними, зарахування таких зустрічних вимог за відповідним одностороннім правочином не відповідає статті 601 Цивільного кодексу України.

Подібна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30.10.2018 у справі №914/3217/16, яку суд враховує при перегляді даної справи.

Згідно вимог ч.4 ст.236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 45 Закону України від 02.06.2016 "Про судоустрій і статус суддів" саме Велика Палата Верховного Суду у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.

А в постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

Господарським процесуальним законом визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів указує на те, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного господарського суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного господарського суду.

4.7. Тому посилання відповідача на правову позицію, викладену в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/13547/17, а також в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 №5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" не спростовують вищевикладених висновків про невідповідність оскарженого правочину приписам статті 601 Цивільного кодексу України.

Відповідно до положень статті 311 Господарського процесуального кодексу України Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (ч.1). Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення (ч.2). Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (ч.3). Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (ч.4).

Оскільки в касаційній скарзі відповідача не доведено неправильного застосування судами норм матеріального права, що вказано як підставу скасування оскаржених рішень, прийняті судами попередніх інстанцій рішення мають бути залишені без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

Керуючись статтями 301, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Танк Транс" залишити без задоволення, а постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.10.2019 у справі Господарського суду Львівської області №914/261/18, залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді І.В. Кушнір

Є.В. Краснов