Історія справи

Ухвала КГС ВП від 24.05.2018 року у справі №922/3775/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2018 року

м. Київ

Справа № 922/3775/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю.Я. - головуючого, суддів: Дроботової Т.Б., Пількова К.М.,

секретар судового засідання - Овчарик В.М.,

за участю представників:

позивача - Павленко В.І. (адвокат), Чередникової А.С. (адвокат),

відповідача - Вакуленко О.М. (адвокат),

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на рішення Господарського суду Харківської області від 14.12.2017 (суддя Буракова А.М.) та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.04.2018 (головуючий - Тихий П.В., судді: Сіверін В.І., Терещенко О.І.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерснабстрой"

до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"

про визнання недійсним договору,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У листопаді 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерснабстрой" (далі - ТОВ "Інтерснабстрой", Товариство, іпотекодавець) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк", Банк, іпотекодержатель) про визнання недійсним іпотечного договору №805/13/18-5/8-826 від 13.10.2008 (далі - іпотечний договір), укладеного між сторонами.

Позовна заява обґрунтовується посиланням на встановлення висновком судово-почеркознавчої експертизи №10215/15375 від 29.08.2017, складеним у межах кримінального провадження №12015220490005266, тих обставин, що підпис учасника Товариства - ОСОБА_5 на протоколі позачергових зборів учасників ТОВ "Інтерснабстрой" від 30.09.2008 вчинений іншою особою, що свідчить про відсутність у директора ТОВ "Інтерснабстрой" повноважень на укладення іпотечного договору від 13.10.2008 (далі - іпотечний договір), як наслідок, іпотечний договір є недійсним як такий, що укладений без достатньої правової підстави, а саме без погодження учасника Товариства, якому належить частка у статутному капіталі 50%, чим порушено приписи частини 2 статті 203 658 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) щодо наявності у особи, яка вчиняє правочин, необхідного обсягу цивільної дієздатності.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 14.12.2017, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.04.2018, позов задоволено.

Рішення та постанова мотивовані приписами статей 16, 92, 96, 202, 203, 215, 236, 1054 ЦК України, статей 20, 207 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 1, 18 Закону України "Про іпотеку", статей 41, 59, 60 Закону України "Про господарські товариства", статей 33, 34, 42, 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в редакції, чинній до 15.12.2017, та статей 91, 269 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, виходячи з яких суди дійшли висновку про наявність підстав, з якими закон пов'язує визнання недійсним оспорюваного правочину, оскільки іпотечний договір вчинено особою (директором ТОВ "Інтерснабстрой" ОСОБА_6) без належного обсягу повноважень та вільного волевиявлення учасника правочину, так як директор Товариства при укладенні цього договору діяв на підставі протоколу позачергових загальних зборів учасників ТОВ "Інтерснабстрой" від 30.09.2008, факт підробки підпису учасника на якому підтверджується висновком експерта, попередженого про кримінальну відповідальність. При цьому суд першої інстанції залишив без задоволення заяву Банку про застосування позовної давності з огляду на обізнаність виконавчого органу Товариства з порушення своїх прав лише з моменту отримання висновку судово-почеркознавчої експертизи від 29.08.2017, а суд апеляційної інстанції, застосовуючи аналогію права до рішення загальних зборів ТОВ "Інтерснабстрой", оформленого протоколом від 30.09.2008, зазначив, що таке рішення є нікчемним в силу відсутності кворуму при його прийнятті та непідписання усіма учасниками Товариства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції та постановою апеляційної інстанції, ПАТ "Укрсоцбанк" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить зазначені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, зокрема приписів статей 92, 203, 215, 237, 257, 261, 267 ЦК України, статей 36, 43 ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017, та статей 35, 38, 91, 86, 236 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, наголошуючи на тому, що: 1) судом апеляційної інстанції помилково було прийнято заяву Товариства про відвід головуючому колегії Слободіну М.М. після спливу майже 2 місяців після відкриття апеляційного провадження за відсутності причин пропуску строку її подання та задоволено цю заяву з підстав, прямо заборонених процесуальним законом; 2) надана позивачем копія висновку судово-почеркознавчої експертизи №10215/15375 від 29.08.2017 є неповною (не містить всіх сторінок) та засвідчена невідомою особою, а експертиза призначена не судом, тому ця копія є неналежним доказом; 3) сама лише обставина перевищення директором ТОВ "Інтерснабстрой" повноважень під час укладення іпотечного договору не може бути підставою його недійсності, позаяк такий договір може бути визнано недійсним у тому разі, якщо буде встановлено, що сама третя особа (Банк) як контрагент позивача за договором, діяла недобросовісно і нерозумно, що не доведено позивачем з огляду на необізнаність з таким перевищенням самого директора Товариства; 4) директор ТОВ "Інтерснабстрой" ОСОБА_6, який також був присутній на загальних зборах від 30.09.2008, достеменно знав (принаймні мав знати) про особу, що зробила підпис на протоколі загальних зборів учасників від імені ОСОБА_5, а, отже, і про вчинення дій з перевищенням повноважень в момент укладення оспорюваного договору.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи (доводи, викладені у відзивах на касаційну скаргу)

Позивач у відзиві на касаційну скаргу та письмових поясненнях просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених у оскаржуваних судових рішеннях.

Доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої та апеляційної інстанцій

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 13.10.2008 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (кредитор), правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк", та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 (позичальник-1) та ОСОБА_8 (позичальник-2) було укладено генеральний договір про надання кредитних послуг №805/6/18/8-135.

В забезпечення виконання зобов'язання за генеральним договором про надання кредитних послуг №805/6/18/8-135 13.10.2008 між Банком (іпотекодержатель) та ТОВ "Інтерснабстрой" (іпотекодавець) укладено іпотечний договір №805/13/18-5/8-826, за умовами пункту 1.1 якого іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю в якості забезпечення виконання позичальниками зобов'язань за генеральним договором наступне нерухоме майно: 1) нежитлові приміщення першого поверху №66-1-:-66-6, 66-2а, 66-8-:-66-12, 66-17, 66-17а, 66-18 в літ. "А-5", загальною площею 421,2кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, і належать іпотекодавцю на праві власності на підставі договору №2598-В-С купівлі-продажу нежитлових приміщень, нотаріально посвідченого 07.07.2003 за реєстровим №807, акта прийому-передачі №2598-В-С, свідоцтва №2598-В-С від 21.08.2003 про право власності, виданого Управлінням комунального майна та приватизації Головного управління економіки та комунального майна Виконавчого комітету Харківської міської ради та зареєстрованого у КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" 14.10.2003 за №1714359, реєстраційний №1293360, номер запису 4780 в книзі 1.

Іпотечний договір від імені ТОВ "Інтерснабстрой" було підписано директором ОСОБА_6

Статутом ТОВ "Інтерснабстрой" (в редакції від 29.12.2004), а саме підпунктом "з" пункту 9.2 встановлено, що до компетенції Загальних зборів належить, зокрема, відчуження майна Товариства на суму, що становить 50 і більше відсотків майна Товариства.

Пунктом 9.2 Статуту ТОВ "Інтерснабстрой" також передбачено, що загальні збори учасників вважаються повноважними якщо на них присутні учасники що володіють у сукупності більше як 60% голосів.

Тобто для прийняття рішення про відчуження майна, належного Товариству, необхідно, щоб на загальних зборах були присутні 60% голосів учасників та за таке рішення проголосувало більше половини голосів учасників Товариства.

Учасники Товариства ОСОБА_9 та ОСОБА_5 володіють по 50% голосів кожен.

Протоколом позачергових зборів учасників ТОВ "Інтерснабстрой" від 30.09.2008 ОСОБА_6 було уповноважено на підписання іпотечного договору.

Протокол позачергових зборів учасників ТОВ "Інетрснабстрой" було підписано засновниками ТОВ "Інтерснабстрой" - ОСОБА_8 та ОСОБА_5

В рамках кримінального провадження №12015220490005266 проведено судово-почеркознавчу експертизу. Висновком судово-почеркознавчої експертизи №10215/15375 від 29.08.2017 було встановлено наступне: "Підпис від імені ОСОБА_5 в досліджуваному документі "Протокол № б/н внеочередного собрания участников общества с ограниченной ответственностью "ООО Интерснабстрой" Идентификационный код - 24661232 от 30.09.2008г." розташований у рядку праворуч від надрукованого тексту "ОСОБА_10" виконаний рукописним способом без попередньої технічної підготовки та використання технічних засобів не ОСОБА_5, а іншою особою.

В основу оскаржуваних рішення та постанови покладено висновки місцевого та апеляційного господарських судів про те, що оспорюваний іпотечний договір укладено директором Товариства без необхідного обсягу цивільної дієздатності та вільного волевиявлення, а саме на підставі підробленого протоколу позачергових загальних зборів учасників ТОВ "Інтерснабстрой" від 30.09.2008, який (протокол) є нікчемним по аналогії з нікчемністю правочину. При цьому суд першої інстанції не застосував позовну давність за заявою Банку з тих мотивів, що факт підписання зазначеного протоколу не одним із засновників Товариства - ОСОБА_5, а іншою особою, був встановлений тільки 29.08.2017 під час проведення судово-почеркознавчої експертизи в рамках кримінального провадження №12015220490005266.

Проте, колегія суддів не погоджується з передчасними висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Відповідно до абзацу 3 частини 2 статті 20 ГК України права та законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Частиною 1 статті 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з частинами 1 і 3 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Натомість частинами 1, 3 статті 167 ГК України передбачено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Відповідно до частини 5 статті 98 ЦК України рішення загальних зборів може бути оскаржене учасником товариства до суду.

Зазначеною нормою встановлено презумпцію правомірності рішення загальних зборів господарського товариства, тобто рішення загальних зборів та інших органів управління господарського товариства, що за своєю правовою природою є актами, дійсні, якщо у судовому порядку не буде встановлено інше.

Судам необхідно враховувати, що рішення загальних зборів учасників (акціонерів) та інших органів господарського товариства є актами, оскільки ці рішення зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. При цьому в судовому порядку недійсним може бути визнано рішення загальних зборів учасників товариства, а не протокол загальних зборів. Протокол є документом, який фіксує факт прийняття рішення загальними зборами, і не є актом за змістом статті 20 ГК України.

Згідно зі статтею 8 ЦК України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). У разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права).

Виходячи з системного аналізу змісту положень статей 8, 98, 202 ЦК України, статей 20, 167 ГК України колегія суддів вважає помилковим висновок апеляційного суду про застосування у спірних господарських правовідносинах аналогії права, згідно з якою рішення загальних зборів ТОВ "Інтерснабстрой", оформлене протоколом від 30.09.2008, є нікчемним в силу відсутності кворуму при його прийнятті та непідписання усіма учасниками Товариства, тоді як чинне законодавство чітко передбачає саме можливість визнання рішення загальних зборів господарського товариства недійсним у судовому порядку, на відміну від нікчемності правочину, за умов якої (нікчемності) визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (пункт 1 частини 2 статті 215 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 43 ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017 (на час прийняття рішення від 14.12.2017), господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно з частинами 1, 4 статті 269 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до підпункту "в" пункту 3 частини 1 статті 282 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції мають бути зазначені мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

В порушення вимог статей 43, 84 ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017, і статей 269, 282 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи належним чином не спростовано доводи Банку про те, що рішення загальних зборів ТОВ "Інтерснабстрой" від 30.09.2008, яке, на думку суду, стало підставою для укладення оспорюваного іпотечного договору, ніким не оскаржувалося в судовому порядку та не визнавалося недійсним, тоді як визнання апеляційним судом цього рішення нікчемним по аналогії з нікчемністю правочину не відповідає чинному цивільному законодавству.

Крім того, в іпотечному договорі не міститься жодних вказівок про те, що директор Товариства при його укладенні діяв на підставі рішення загальних зборів ТОВ "Інтерснабстрой" від 30.09.2008.

Судами попередніх інстанцій залишено поза увагою та без належної правової оцінки підпункт "з" пункту 9.2 та пункт 9.5 Статуту ТОВ "Інтерснабстрой" (в редакції від 29.12.2004, чинній на час вчинення оспорюваного правочину), за змістом яких до компетенції Загальних зборів належить виключно відчуження майна Товариства на суму, що становить 50 і більше відсотків майна Товариства, а не погодження укладення договорів застави (іпотеки). Директор Товариства без довіреності виконує дії від імені Товариства, зокрема, укладає договори та контракти.

Так, відповідно до частини 1 статті 546 та частини 1 статті 575 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно з абзацом 3 статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частинами 1 і 3 статті 9 та частиною 1 статті 18 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що Іпотекодавець має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом. Іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя передавати предмет іпотеки у наступну іпотеку, відчужувати предмет іпотеки тощо. Іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Наведені вище норми цивільного законодавства переконливо свідчать про те, що іпотека є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання, тобто передача нерухомого майна в іпотеку не означає його відчуження на користь іпотекодержателя, оскільки, на відміну від договорів купівлі-продажу, міни або дарування, предмет іпотеки залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, тобто у його власності, і виключно у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою основного зобов'язання іпотекодержатель має право одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.

Таким чином, колегія суддів не виключає наявність підстав вважати, що судами при вирішенні спору помилково ототожнено оспорюваний іпотечний договір з правочином відчуження майна Товариства в розумінні пункту 9.2 Статуту ТОВ "Інтерснабстрой" (в редакції від 29.12.2004).

Крім того, господарські суди, обмежившись покладанням в основу оскаржуваних судових актів висновку судово-почеркознавчої експертизи №10215/15375 від 29.08.2017, складеного у межах кримінального провадження №12015220490005266 на виконання постанови старшого слідчого СВ Київського ВП ГУНП в Харківській області від 15.06.2017, не звернули уваги на те, що згідно з частиною 1 статті 41 та частини 1 статті 42 ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Дульський проти України" від 01.06.2006 (заява № 61679/00) одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи, що складає невід'ємну частину судової процедури, є експертиза, призначена судом, тоді як матеріали справи не містять доказів призначення почеркознавчої експертизи у межах кримінального провадження №12015220490005266 саме судом, а не органом досудового розслідування.

Частиною 6 статті 75 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, визначено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Аналіз зазначеної норми права вказує, що преюдиціальне значення надається лише вироку суду у кримінальному провадженні. Тому обставини, вказані в інших процесуальних документах органів досудового розслідування, не мають преюдиціального значення при розгляді господарських спорів. Не має такого значення і висновок, підготовлений в рамках кримінального провадження особою, яка є атестованим судовим експертом (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.03.2018 у справі №5011-66/7999-2012).

Таким чином, висновок судів попередніх інстанцій про порушення прав Товариства внаслідок укладення з Банком оспорюваного іпотечного договору у спірних правовідносинах є таким, що не ґрунтується на вимогах законодавства та дослідженні усіх обставин і зібраних у справі доказів та доводів учасників справи.

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного в касаційній скарзі та відзиві на касаційну скаргу

Касаційна інстанція погоджується з твердженням скаржника про те, що сама лише обставина перевищення директором ТОВ "Інтерснабстрой" повноважень під час укладення іпотечного договору не може бути підставою його недійсності, позаяк такий договір може бути визнано недійсним у тому разі, якщо буде встановлено, що сама третя особа (Банк) як контрагент позивача за договором, діяла недобросовісно і нерозумно, що не доведено позивачем з огляду на необізнаність з таким перевищенням самого директора Товариства, оскільки наведене випливає зі змісту частини 3 статті 92 ЦК України.

Разом з тим, колегія суддів відхиляє посилання скаржника на помилкове прийняття судом апеляційної інстанції заяви Товариства про відвід головуючому колегії Слободіну М.М. після спливу майже 2 місяців після відкриття апеляційного провадження за відсутності причин пропуску строку її подання та задоволення цієї заяви з підстав, прямо заборонених процесуальним законом, оскільки порушені Банком з цього приводу питання зводяться передусім до оцінки ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 06.03.2018 на предмет законності її постановлення, тоді як ухвала, якою вирішується заява про відвід судді, не включена до передбаченого пунктом 3 частини 1 статті 287 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, вичерпного переліку ухвал суду апеляційної інстанції, які підлягають касаційному оскарженню.

В свою чергу, касаційна інстанція не може прийняти до уваги як доводи Банку про те, що надана позивачем копія висновку судово-почеркознавчої експертизи №10215/15375 від 29.08.2017 є неповною (не містить всіх сторінок) та засвідчена невідомою особою, а експертиза призначена не судом, тому ця копія є неналежним доказом, так і про те, що директор ТОВ "Інтерснабстрой" ОСОБА_6, який також був присутній на загальних зборах від 30.09.2008, достеменно знав (принаймні мав знати) про особу, що зробила підпис на протоколі загальних зборів учасників від імені ОСОБА_5, а, отже, і про вчинення дій з перевищенням повноважень в момент укладення оспорюваного договору, оскільки достовірне з'ясування цих фактичних обставин виходить за межі повноважень касаційної інстанції, передбачених статтею 300 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, та має бути здійснено в ході нового розгляду справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 236 ГПК України у редакції, чинній з 15.12.2017, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За наведених обставин, висновки судів попередніх інстанцій не можна вважати такими, що відповідають приписам статей 33, 34, 43, 84 ГПК України у редакції, чинній до 15.12.2017, та статей 74, 75, 76, 86, 269 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, щодо всебічного, повного, об'єктивного і безпосереднього розгляду всіх обставин справи в їх сукупності.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, поданих сторонами з урахуванням фактичних і правових підстав позовних вимог і заперечень на них, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли передчасного висновку щодо наявності підстав для визнання недійсним іпотечного договору, як наслідок, оскаржувані рішення та постанову ухвалено з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Оскільки передбачені статтею 300 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, межі розгляду справи судом касаційної інстанції не надають йому права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, постановлені у цій справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

З огляду на викладене, колегія суддів вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.

Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду слід врахувати наведене, дослідити та об'єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з'ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

З огляду на те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а справа - передачі на новий розгляд, з урахуванням статті 129 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, розподіл судових витрат у справі, у тому числі витрат на оплату послуг адвоката та судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг, має здійснити господарський суд, який прийматиме рішення по суті спору, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314-317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Харківської області від 14.12.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.04.2018 у справі №922/3775/17 скасувати.

Справу №922/3775/17 передати на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Ю.Я. Чумак

Судді: Т.Б. Дроботова

К.М. Пільков