ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2019 року

м. Київ

Справа № 904/2158/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючий - Стратієнко Л.В.,

судді: Баранець О.М., Мамалуй О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Сігнаєвської К.І.;

за участю представників:

позивача - не з'явився,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ПК-Сервіс"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду

(головуючий - Широбокова Л.І., судді - Подобєд І.М., Орєшкіна Е.В.)

від 21.01.2019,

у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ІКС-Маркет",

до товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ПК-Сервіс",

про стягнення 2 359 915,15 грн,

В С Т А Н О В И В:

у травні 2018 року ТОВ "ІКС-Маркет" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВ "НВП "ПК-Сервіс" про стягнення 2 220 366,60 грн боргу, 339 077,37 грн штрафних санкцій та 11 314,75 грн 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань в частині своєчасної та повної оплати поставленого товару.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2018 у задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи рішення, суд дійшов висновків, що позивачем неправильно визначені підстави позову з огляду на наявність укладеного між сторонами договору, тому такі вимоги не можуть бути задоволені судом.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 21.01.2019 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2018 скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "НВП "ПК-Сервіс" на користь ТОВ "ІКС-Маркет" 2 220 366,60 грн боргу та 11 314,75 грн 3% річних.

Рішення апеляційного суду обґрунтовано доведеністю факту поставки товару, що підтверджується видатковою накладною. У зв'язку з чим суд дійшов висновку, що у відповідача виник обов'язок з оплати отриманого товару.

ТОВ "НВП "ПК-Сервіс" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду та залишити в силі рішення місцевого суду.

Підставами для скасування постанови відповідач зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції. Вказує на наявність укладеного між сторонами договору поставки, який позивач не зазначав підставою позову. Стверджує, що позивачем порушено умови такого договору щодо надання документів на підтвердження якості поставленого товару, в зв'язку з чим строк оплати товару не настав.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи і перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Як встановлено господарськими судами, 14.11.2012 між ТОВ "ІКС-Маркет" як постачальником та ТОВ "НВП "ПК-Сервіс" як покупцем укладено договір поставки №14/11/12-П, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупця, а останній прийняти та оплатити обладнання, зазначене у п. 1.2 договору, в порядку та на умовах, передбачених договором.

Згідно з умовами п. 1.2 договору, обладнанням за цим договору є ваговимірювальна техніка, електронні контрольно-касові реєстратори, обладнання для зчитування та нанесення штрихових кодів, термінали збору даних, РОS-термінали, обладнання для маркування товарів, а також видаткові матеріали. Асортимент, кількість та вартість обладнання, що постачається, визначається сторонами шляхом підписання специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору (додаток №1 до цього договору). Сторони мають право встановити дію специфікації на певний період або кількість обладнання поставки.

У п. 3.11 договору сторони встановили, що незалежно від посилання на цей договір у товарно-супровідних документах на обладнання, усі здійснені постачальником поставки вважаються поставками обладнання на виконання умов такого договору.

За змістом п. 11.1 договору, сторони дійшли згоди, що будь-яка партія обладнання, яка передана постачальником покупцю в період дії договору, вважається переданою в рамках такого договору (навіть якщо на супровідних документах на партію обладнання відсутнє посилання на договір).

Відповідно до умов п. 10.1 договору строк його дії починається з моменту підписання сторонами та діє до 31.12.2013, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань або до моменту його припинення з інших підстав.

У разі якщо не пізніше ніж за 30 календарних днів до закінчення строку дії цього договору жодна зі сторін не заявить про його припинення, договір вважається пролонгованим кожного разу на один календарний рік, на тих самих умовах (п. 10.2 договору).

Сторонами було складено та підписано специфікацію № 1 від 14.12.2012 (додаток №1 до договору), в якій сторонами було визначено постачання обладнання п'яти найменувань.

За накладною МП-8443 від 30.01.2018 позивач поставив, а відповідач прийняв ваги самообслуговування Dibal D955D 12,1 6/15KG Ukraine в кількості 50 штук ціною 37 006,11 грн за одиницю, на загальну суму 2 220 366,60 грн з ПДВ. В накладній зазначено, що товар поставлений у відповідній кількості, комплектності, асортименті та з належною документацією. Заперечення щодо товару в накладній відсутні, вона скріплена печатками постачальника та покупця.

Від імені відповідача товар отримав представник ОСОБА_1 (менеджер оптової торгівлі), який діяв на підставі довіреності № 17 від 30.01.2018, виданої для отримання матеріальних цінностей на підставі рахунку МП-8443 від 30.01.2018.

Вказаний рахунок МП-8443 від 30.01.2018 долучений до матеріалів справи, в якому зазначені ті ж самі відомості про товар, що і у видатковій накладній, та вказано, що рахунок дійсний до сплати протягом одного банківського дня з моменту виписки рахунку (а.с. 145, т. 1).

Факт поставки товару у вказаній кількості та загальною вартістю 2 220 366,60 грн не заперечувався відповідачем.

Позивачем була направлена відповідачу вимога № 21-03/18 від 07.03.2018 про оплату поставленого товару протягом семи днів (а.с. 27, т. 1).

На таку вимогу відповідач надав відповідь №1/903-18 від 19.03.2018, в якій, посилаючись на пункт 6.4 договору № 14/11/12-П від 14.11.2012, вказав, що покупець сплачує вартість поставленого обладнання протягом 32 календарних днів з моменту його реалізації кінцевому споживачу і при умові отримання від постачальника оригіналів документів, зазначених у п. 3.4 цього договору. Також вказував на своє право, передбачене п. 3.5 договору, на відстрочку дати розрахунку за поставлене обладнання до моменту надання цих документів (а.с. 30, т. 1). Переліку документів, які не надано постачальником, зазначений лист не містить.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За правилами статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених вказаним Кодексом.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст.ст. 193, 198 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати суму боргу за поставлений товар за накладною МП-8443 від 30.01.2018, Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного суду про визнання вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 220 366,60 грн заборгованості належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Необхідно зазначити, що накладна - це супроводжуючий первинний документ, що використовується в бухгалтерському обліку та містить основні облікові дані про товар, що передається, відправляється, транспортується.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст. 205 ЦК України).

Отже, накладна є належним документом, що підтверджує оформлення договірних відносин між сторонами.

Суд першої інстанції помилково погодився з доводами відповідача, що спірна поставка була здійснена в межах договору поставки №14/11/12-П від 14.11.2012 та відмовив в позові з тих підстав, що позивач не обґрунтував свої вимоги посиланням на такий договір.

Апеляційний суд надав правильну оцінку правовідносин сторін та зробив обґрунтований висновок, що спірна поставка була здійснена поза межами договору поставки №14/11/12-П від 14.11.2012, оскільки сторонами цього договору було узгоджено лише одну специфікацію №1 від 14.11.2012, в якій було визначено інший асортимент, кількість та вартість товару, ніж у спірній накладній на поставку товару.

Згідно зі ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, Верховний Суд погоджується з правомірністю застосування апеляційним господарським судом норм матеріального права в частині нарахування на суму боргу та стягнення з ТОВ "НВП "ПК-Сервіс" 11 314,75 грн 3% річних. При цьому судом були вчинені необхідні дії з перевірки розрахунку суми позовних вимог, зокрема в частині встановлення періоду нарахування із врахуванням розміру основного боргу, що підлягає стягненню.

Щодо стягнення штрафних санкцій в сумі 339 077,77 грн, які позивач просив стягнути з відповідача за період прострочення з 15.03.2018 по 11.09.2018 з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ з посиланням на ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", необхідно зазначити таке.

Відповідно до ст. ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, різновидом якої є пеня та штраф. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

У статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Враховуючи, що між сторонами у спірних правовідносинах не укладався відповідний письмовий правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання відповідачем у вигляді штрафних санкцій та/або пені за несвоєчасне виконання зобов'язання з оплати боргу за поставлений товар, висновок апеляційного суду про відсутність підстав для їх стягнення є законним і обґрунтованим.

Твердження скаржника, що спірна поставка була здійснена в межах договору №14/11/12-П від 14.11.2012 є помилковими, спростовуються вищевикладеним та зводяться до довільного тлумачення умов такого договору.

Аргументи касаційної скарги про неотримання відповідачем документів на товар, що є підставою для відстрочення його оплати, відхиляються Верховним Сумом, оскільки у видатковій накладній МП-8443 від 30.01.2018 зазначено, що товар передано з належною документацією.

Верховний Суд вважає, що висновки апеляційного суду про наявність підстав для часткового задоволення позову, відповідає матеріалам справи, встановленим судом обставинам та вимогам закону. При прийнятті рішення місцевий господарський суд вказаного не врахував та необґрунтовано відмовив у стягненні 2 220 366,60 грн боргу та 11 314,75 грн 3% річних.

Постанова суду апеляційної інстанції прийнята з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування немає.

З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно з ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ПК-Сервіс" залишити без задоволення, а постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.01.2019 у справі за № 904/2158/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. Стратієнко

Судді О. Баранець

О. Мамалуй