Історія справи

Ухвала КГС ВП від 19.02.2018 року у справі №915/522/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2018 року

м. Київ

Справа № 915/522/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Пількова К.М., Чумака Ю.Я.,

секретар судового засідання: Підгірська Г.О.,

за участю представників:

позивача - Панченка С.В. (адвокат),

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.11.2017 (Будішевська Л.О. - головуючий, Мишкіна М.А., Таран С.В.) і рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.07.2017 (суддя Мавродієва М.В.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛ СТИВІДОРІНГ КОМПАНІ"

до Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"

про стягнення 1 355 363,69 грн,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Метал Стивідорінг Компані" (далі - ТОВ "Метал Стивідорінг Компані") звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Миколаївського морського порту) (далі - Миколаївська філія ДП "Адміністрація морських портів України") про стягнення 1 355 363,69 грн збитків на підставі статей 22, 1166 та 1172 Цивільного кодексу України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30.12.2016 позивачем отримано лист від Миколаївської філії ДП "Адміністрація морських портів України" № 18-14/7385, за змістом якого з 01.01.2017 узгодження прийому суден у Миколаївський морський порт під обробку здійснюватиметься лише за наявності укладеного між ДП "Адміністрація морських портів України" і портовим оператором договору, що передбачає доступ до причалу Адміністрації Миколаївського морського порту. У зв'язку з наведеним для доступу до причалу № 12 ТОВ "Метал Стивідорінг Компані" уклало з відповідачем договір від 12.01.2017 № 2-П-МИФ-17 зі строком дії до 09.02.2017. До закінчення строку дії цього договору, а саме 16.01.2017, позивач звернувся до відповідача із листом № 01-3/81 про продовження дії договору до 31.12.2017, проте 09.02.2017 отримав лист Миколаївської філії ДП "Адміністрація морських портів України" в якому відповідач не обґрунтовуючи своєї відмови у підписанні додаткової угоди у редакції позивача, запропонував продовжити строк дії договору до 09.03.2017. У відповідь на лист ТОВ "Метал Стивідорінг Компані" від 22.02.2017 про продовження дії договору на більш тривалий термін Миколаївська філія ДП "Адміністрація морських портів України" знову запропонувала продовження дії договору на один місяць - до 09.04.2017, у зв'язку з чим цю додаткову угоду було підписано ТОВ "Метал Стивідорінг Компані" із протоколом розбіжностей в частині строку дії договору до 31.12.2017, необхідність чого обґрунтовано позивачем у супровідному листі.

ТОВ "Метал Стивідорінг Компані" наголосило, що незважаючи на всі його пропозиції продовжити співробітництво шляхом продовження строку дії договору від 12.01.2017 № 2-П-МИФ-17 на більш тривалий термін, Миколаївська філія ДП "Адміністрація морських портів України" ігнорувало ці пропозиції та не вчиняло жодних дій для продовження строку дії договору, у зв'язку з чим 10.04.2017 договір припинив свою дію. Позивач вважає такі дії (бездіяльність) відповідача незаконними і такими, що порушують законне право позивача на здійснення підприємницької діяльності, чим завдано збитків (шкоди) підприємству.

Так, позивач зазначив про виставлення його контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Шиппінг" (далі - ТОВ "Метінвест-Шиппінг") претензії через невиконання перед ним зобов'язань на суму 1 355 363,69 грн, яку було задоволено, заявлені збитки перераховано позивачем згідно з платіжним дорученням від 16.05.2017 № 110.

Позивач також зазначав, що між ним і Миколаївською філією ДП "Адміністрація морських портів України" було укладено договір про забезпечення доступу портового оператора до причалу від 28.04.2017 № 63-П-АМПУ строком до 31.12.2017, але через блокування діяльності позивача у період із 10.04.2017 (дати закінчення попереднього договору) до укладення нового договору, позивач був позбавлений можливості здійснювати свою господарську діяльність з надання відповідних послуг з обслуговування суден, у зв'язку з чим зазначав збитків у заявленій до стягнення сумі.

Миколаївська філія ДП "Адміністрація морських портів України" заперечуючи проти позовних вимог, зазначила, що у разі порушення договірного господарського зобов'язання збитки визначаються за правилами статей 224 - 225 Господарського кодексу України, а у разі вчинення іншого позадоговірного цивільного правопорушення слід керуватись нормою статті 22 Цивільного кодексу України. При цьому відповідач акцентував, що новий договір з позивачем було укладено 28.04.2017 і сплата ТОВ "Метал Стивідорінг Компані" 16.05.2017 коштів за претензією ТОВ "Метінвест-Шиппінг" у розмірі 1 355 363,69 грн не може вважатися витратами, які особа зробила для відновлення свого порушеного права згідно з частиною 2 статті 22 Цивільного кодексу України, а отже не є збитками у розумінні зазначеної норми.

Відповідач наголосив, що Миколаївська філія ДП "Адміністрація морських портів України" не здійснювала жодних протиправних діянь і діяла виключно у межах наданих законом повноважень, а неукладення між сторонами договору з 10.04.2017 по 28.04.2017 відбулося виключно у зв'язку із недосягненням між сторонами домовленостей щодо усіх істотних умов такого договору, який, у свою чергу, не є обов'язковим у силу закону, що свідчить про відсутність вини відповідача та відсутність підстав для задоволення позову.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 26.07.2017 (суддя Мавродієва М.В.) позовні вимоги задоволено, стягнуто з Миколаївська філія ДП "Адміністрація морських портів України" на користь ТОВ "Метал Стивідорінг Компані" 1 355 363,69 грн майнової шкоди та 20 330,00 грн витрат зі сплати судового збору.

Суд першої інстанції обґрунтовуючи рішення, встановив, що ТОВ "Метал Стивідорінг Компані" мало змогу здійснювати діяльність на причалі № 12 Миколаївського морського порту виключно за умови надання йому з боку природного монополіста - Миколаївської філії ДП "Адміністрація морських портів України" послуг із забезпечення доступу портового оператора до причалу. Суд дійшов висновку, що внаслідок ігнорування відповідачем заявок на прийняття під обробку судна "КАZІМ DЕDЕ" та листів з проханням продовжити дію договору від 12.01.2017 № 2-П-МИФ-17 для виконання своїх зобов'язань перед ТОВ "Метінвест-Шиппінг", тобто внаслідок протиправної бездіяльності відповідача, позивачеві було заподіяно реальних збитків у виді сплачених останньому грошових коштів у сумі 1 355 363,69 грн для компенсації завданих контрагенту збитків.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.11.2017 (Будішевська Л.О. - головуючий, Мишкіна М.А., Таран С.В.) рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.07.2017 залишено без змін із тих же підстав.

Не погоджуючись із судовими рішеннями, Миколаївська філія ДП "Адміністрація морських портів України" у касаційній скарзі просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.11.2017 і рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.07.2017 та відмовити у задоволенні позову, вважаючи, що суди попередніх інстанцій, в порушення статті 43 Господарського процесуального кодексу України не з'ясували, чи було порушено господарське зобов'язання, зокрема умови договору, а також чи відповідають підстави позову його предмету.

На думку скаржника, ТОВ "Метал Стивідорінг Компані" не було наведено обґрунтованого розрахунку заявлених до стягнення коштів, а суди не надали оцінки відносинам між ТОВ "Метінвест-Шиппінг" і ТОВ "Метал Стивідорінг Компані" стосовно сплати 1 355 363,69 грн, зокрема підставам сплати цієї суми, можливого її повернення у подальшому позивачеві, а також штучного створення чи завищення розміру збитків.

Заявник касаційної скарги наголошує, що судами залишено поза увагою відсутність вини та протиправної поведінки відповідача, оскільки неукладення у продовж певного періоду часу (із 10.04.2017 по 28.04.2017) відповідного договору відбулося через недосягнення між сторонами згоди з усіх істотних умов цього договору. При цьому відповідач як учасник цивільних правовідносин має право на вільне волевиявлення при укладенні правочину. Водночас, у зв'язку із відсутністю у діях відповідача протиправної поведінки, а також недоведеність позивачем збитків, немає і причинно-наслідкового зв'язку.

ТОВ "Метал Стивідорінг Компані" у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без змін, а судові рішення - без змін, зазначаючи про правомірність висновків судів щодо завдання позивачеві збитків у заявленій до стягнення сумі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як убачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 30.12.2016 ТОВ "Метал Стивідорінг Компані" отримало від Миколаївської філії ДП "Адміністрація морських портів України " лист № 18-14/7385, за змістом якого з 01.01.2017 узгодження прийому суден у морський порт Миколаїв під обробку та інші операції здійснюватиметься лише у разі наявності укладеного між ДП "Адміністрація морських портів України" та портовим оператором договору, що передбачає доступ до причалу Адміністрації Миколаївського морського порту. У зв'язку з наведеним ТОВ "Метал Стивідорінг Компані" 27.12.2016 звернулося до відповідача із листом № 01-3/678 з проханням укласти договір про забезпечення доступу портового оператора до причалів № № 12, 13 починаючи з 01.01.2017.

12.01.2017 між ТОВ "Метал Стивідорінг Компані" та Миколаївською філією ДП "Адміністрація морських портів України" було укладено договір про забезпечення доступу портового оператора до причалу(ів) № 2-П-МИФ-17 з додатками, пунктом 7.1 якого визначено, що договір діє до 09.02.2017 включно.

Судами встановлено, що ТОВ "Метал Стивідорінг Компані" зверталося до Миколаївською філією ДП "Адміністрація морських портів України" з листами про необхідність продовження строку дії договору до 31.12.2017, проте, додатковими угодами до договору від 12.01.2017 № 2-П-МИФ-17 строк його дії продовжувався на один місяць.

Договір від 12.01.2017 № 2-П-МИФ-17 припинив свою дію 10.04.2017.

У подальшому між ТОВ "Метал Стивідорінг Компані" та Миколаївською філією ДП "Адміністрація морських портів України" 28.04.2017 було укладено договір про забезпечення доступу портового оператора до причалу № 63-П-АМПУ-17 строком дії до 31.12.2017.

Водночас, як установлено судами попередніх інстанцій, 04.01.2017 між ТОВ "Метал Стивідорінг Компані" (виконавець) і ТОВ "Метінвест-Шиппінг" (замовник) укладено договір № 01-Д/МСК, за умовами якого виконавець взяв на себе зобов'язання з виконання робіт (надання послуг), пов'язаних із навантаженням, вивантаженням, зберіганням і внутрішньопортовим супроводом через причали № № 12, 13 Миколаївського морського порту експортного генерального вантажу, що направляється контрагентами замовника в порт, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві вартість фактично наданих робіт і послуг. Згідно з пунктом 4.2 цього договору сторонами було досягнуто згоди щодо відшкодування та компенсації всіх збитків, завданих у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням умов договору.

04.04.2017 ТОВ "Метал Стивідорінг Компані" відповідно до пункту 5.6 Зводу звичаїв морського порту Миколаїв 2015 року на електронну адресу диспетчерської Миколаївської філії ДП "Адміністрація морських портів України" подало заявку (номінацію) № 01-3/533 про підтвердження прийому судна під завантаження 9500 тон металопродукції 10-13.04.2017 на причал № 12 порту, однак цю номінацію підтверджено не було, у зв'язку з чим позивач направив на адресу відповідача листи від 11.04.2017, від 12.04.2017 та від 14.04.2017.

18.04.2017 ТОВ "Метал Стивідорінг Компані" звернулося до Миколаївської філії ДП "Адміністрація морських портів України" з проханням укласти договір про забезпечення доступу портового оператора до причалу та підтвердити прийом судна "КАZІМ DЕDЕ", проте відповіді не отримало.

Завантаження судна "КАZІМ DЕDЕ" було здійснено позивачем 19.04.2017 на підставі разової заявки про надання послуги доступу портового оператора до причалу № 01-3/581 від 18.04.2017.

Предметом спору у справі, що розглядається є вимога ТОВ "Метал Стивідорінг Компані" про стягнення з Миколаївської філії ДП "Адміністрація морських портів України" на підставі, зокрема статей 22 та 1166 Цивільного кодексу України збитків у розмірі 1 355 363,69 грн, завданих незаконними діями (бездіяльністю) відповідача щодо укладення договору про забезпечення доступу до причалу портового оператора, у зв'язку з чим позивач не виконав зобов'язань за договором від 04.01.2017 перед своїм контрагентом - ТОВ "Метінвест-Шиппінг" і сплатив заявлену до стягнення суму на виконання його претензії.

За змістом частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача і вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Для застосування такого заходу відповідальності як відшкодування шкоди слід встановити як наявність у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки), так і ступінь вини у розумінні статті 1193 Цивільного кодексу України.

При цьому встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоди, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність є причиною, а збитки, яких зазнала потерпіла особа, - наслідком такої протиправної поведінки.

Питання про наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.

Як у випадках порушення зобов'язання за договором, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, цивільне законодавство (статті 614 та 1166 Цивільного кодексу України) передбачає презумпцію вини правопорушника.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги про стягнення збитків, дійшли висновку про бездіяльність відповідача, а саме непродовження строку дії договору від 12.01.2017 № 2-П-МИФ-17 до 31.12.2017 або неукладення нового договору про забезпечення доступу портового оператора до причалу, що мало наслідком завдання збитків (шкоди) позивачеві.

Разом із цим за змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 202 цього Кодексу правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтями 626 та 627 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (стаття 638 Цивільного кодексу України).

Загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов'язання наведено у статті 179 Господарського кодексу України, в якій зокрема зазначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування (частина 3 статті 179 Господарського кодексу України).

Відповідно до пункту 11 статті 1 Закону України "Про морські порти України" портовий оператор (стивідорна компанія) - суб'єкт господарювання, що здійснює експлуатацію морського терміналу, проводить вантажно-розвантажувальні роботи, обслуговування та зберігання вантажів, обслуговування суден і пасажирів, а також інші пов'язані з цим види господарської діяльності.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про морські порти України" функціонування та розвиток морських портів здійснюються зокрема за принципами: забезпечення конкуренції серед суб'єктів господарювання, що виробляють однакову продукцію (товари, роботи, послуги) у морському порту; рівності прав усіх суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у морському порту, недопущення дискримінації у доступі до об'єктів портової інфраструктури загального користування.

За змістом статті 18 Закону України "Про морські порти України" господарська діяльність у морському порту провадиться відповідно до законодавства, обов'язкових постанов по порту та зводу звичаїв морського порту.

Пунктом 5.6 Зводу звичаїв морського порту Миколаїв 2015 року установлено, що прийом суден у морський порт Миколаїв під обробку та інші операції проводиться на підставі укладених договорів (угод) та здійснюється тільки після попереднього узгодження з портовим оператором та адміністрацією порту.

Проте здійснюючи судовий розгляд справи та задовольняючи позовні вимоги про стягнення збитків суди першої та апеляційної інстанцій не з'ясували питання стосовно того, чи є обов'язковим для укладення договір про забезпечення доступу портового оператора до причалу(ів), зважаючи на приписи чинного законодавства, а отже і наявність чи, навпаки, відсутність у Миколаївської філії ДП "Адміністрація морських портів України" правових підстав для неукладення такого договору та укладення на певний строк.

При цьому, суди не надали оцінки доводам відповідача щодо неукладення договору про забезпечення доступу портового оператора до причалу(ів) із ТОВ "Метал Стивідорінг Компані" у період із дня закінчення попереднього договору від 12.01.2017 № 2-П-МИФ-17 - 10.04.2017 до укладення нового договору від 28.04.2017 № 63-П-АМПУ-17 саме з підстав недосягнення сторонами згоди щодо усіх істотних умов договору.

Суди попередніх інстанцій також дійшли висновку про неправомірність зволікань відповідача в укладенні договору, що мало наслідком завдання збитків позивачеві, встановивши при цьому факт завантаження позивачем судна "КАZІМ DЕDЕ" 19.04.2017 на підставі разової заявки про надання послуги доступу портового оператора до причалу від 18.04.2017 № 01-3/581. Однак, суди не з'ясували питання вжиття самим позивачем заходів щодо виконання укладеного із ТОВ "Метінвест-Шиппінг" договору від 04.01.2017 № 01-Д/МСК і недопущення завдання збитків шляхом звернення до відповідача стосовно видачі разової заявки про надання послуги доступу портового оператора до причалу за відсутності укладеного договору.

Таким чином, судами першої та апеляційної інстанцій не було встановлено обставин стосовно того, що саме протиправна дія чи бездіяльність відповідача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки, при цьому, не з'ясовано питання реальності цих збитків, за відсутності відповідного розрахунку. Крім того, суди залишили поза увагою приписи законодавства щодо презумпції вини правопорушника, а також доведення позивачем.

За змістом частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній після 15.12.2017, яка діяла на час здійснення касаційного провадження), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Пунктом 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно з частиною 3 статті 310 цього Кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

За таких обставин колегія суддів вважає висновок судів першої та апеляційної інстанцій передчасним і таким, що зроблений без дослідження всіх зібраних у справі доказів, тому судові рішення у справі підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду слід урахувати наведене, надати оцінку правомірності вимог позивача, оцінити всі доводи учасників справи із належним обґрунтуванням прийняття або неприйняття відповідних доводів і доказів, а отже і встановити обставини щодо наявності або, навпаки, відсутності підстав для задоволення позову.

Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України ).

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 2 частини 1 статті 308, статтями 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" задовольнити частково.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.11.2017 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.07.2017 у справі № 915/522/17 скасувати, справу передати на новий розгляд до Господарського суду Миколаївської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Т.Б. Дроботова

Судді К.М. Пільков

Ю.Я. Чумак