Історія справи

Ухвала КГС ВП від 21.01.2018 року у справі №915/282/17

Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 915/282/17

Верховний Суд у складі колегії суддів палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду:

головуючого - Міщенка І.С., суддів: Берднік І.С., Сухового В.Г.

учасники справи:

позивач - Центральний районний центр зайнятості міста Миколаєва

відповідач - Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України міста Миколаєва Миколаївської області

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Центрального районного центру зайнятості міста Миколаєва

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 05 липня 2017 року у складі Фролова В.Д. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16 серпня 2017 року у складі Діброви Г.І., Колоколова С.І., Разюк Г.П.

за позовом Центрального районного центру зайнятості міста Миколаєва

до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України міста Миколаєва Миколаївської області

про стягнення 4 843, 40 грн. майнової шкоди

Історія справи

Короткий зміст та підстави позовних вимог

1. 23 травня 2013 року громадянин ОСОБА_5 звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі міста Миколаєва із заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах.

2. 12 червня 2013 року рішенням Комісії з пенсійних питань Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі міста Миколаєва №235 ОСОБА_5 відмовлено у призначенні пенсії, у зв'язку з відсутністю необхідного спеціального стажу, передбаченого пунктом 6 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

3. ОСОБА_5 з рішенням Комісії з пенсійних питань Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі міста Миколаєва не погодився, тому звернувся до Центрального районного суду міста Миколаєва з адміністративним позовом про скасування даного рішення в частині відмови в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

4. 09 жовтня 2013 року ОСОБА_5, з метою реалізації права на соціальний захист, звернувся до Центрального районного центру зайнятості міста Миколаєва із заявою про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю.

5. Відповідно до витягу із наказів Центрального районного центру зайнятості міста Миколаєва з 16 жовтня 2013 року по 10 жовтня 2014 року громадянину ОСОБА_5 здійснювалися виплати допомоги по безробіттю. Розрахунок виплаченої допомоги по безробіттю ОСОБА_5 з жовтня 2013 року по липень 2014 року становить 4843, 40 грн. допомоги по безробіттю.

6. Постановою Центрального районного суду міста Миколаєва від 15 серпня 2014 року визнано неправомірним та скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі міста Миколаєва від 12 липня 2013 року №235 в частині відмови в призначенні ОСОБА_5 пенсії за віком на пільгових умовах та зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі міста Миколаєва вирішити питання про призначення пенсії ОСОБА_5, у зв'язку з досягненням ним пенсійного віку та пільгових умовах.

7. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2014 року у справі №490/13696/13-а постанову Центрального районного суду міста Миколаєва від 15 серпня 2014 року скасовано, рішення Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі міста Миколаєва від 12 червня 2013 року №235 - визнано протиправним та скасовано, зобов'язано відповідача зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_5 період роботи виконавцем робіт у ВЧ39821 МОУ з 20 серпня 1986 року по 25 серпня 1994 року та зобов'язано відповідача розглянути питання про призначення пенсії ОСОБА_5, у зв'язку з досягненням ним пенсійного віку та пільгових умовах. Дана постанова набрала законної сили 19 листопада 2014 року.

8. Вважаючи, що відмова відповідача у призначенні ОСОБА_5 пенсії на пільгових умовах потягла за собою неправомірну реєстрацію останнього в службі зайнятості з призначенням особі статусу безробітного та незаконною виплатою допомоги по безробіттю в сумі 4 843, 40, чим спричинило шкоду позивачу на вказану суму, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанції

9. Суди першої та апеляційної інстанцій відмовили у задоволенні вимог позивача на підставі того, що останнім не доведено причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та шкодою, завданою позивачу, що є обов'язковою умовою для стягнення позадоговірної шкоди відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України.

10. Суди прийшли до висновку, що у діях відповідача не вбачається наявності складу цивільного правопорушення, а отже відсутні підстави для стягнення з нього заявлених позивачем в якості шкоди збитків у розмірі 4 843 грн. 40 коп.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

11. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Центральний районний центр зайнятості міста Миколаєва подав касаційну скаргу на оскаржувані рішення, в якій просить:

11.1. оскаржувані рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Центрального районного центру зайнятості міста Миколаєва задовольнити у повному обсязі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)

12. Скаржник не погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанції, оскільки вважає, що деліктна відповідальність Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України міста Миколаєва Миколаївської області доведена у повному обсязі, адже наявні всі елементи цивільного правопорушення:

12.1. протиправна поведінка (дії чи бездіяльності) особи:

Протиправною поведінкою відповідача є незаконна відмова Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України міста Миколаєва Миколаївської області у призначенні пенсії ОСОБА_5 за віком з 23 травня 2013 року;

12.2. шкідливий результат такої поведінки (шкоди):

Шкідливий результат поведінки (збитки) є грошові кошти, які були виплачені Центральним районним центром зайнятості міста Миколаєва, як допомога по безробіттю ОСОБА_6, адже статус безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугою року), відповідно до пункту 1 частини 1 статті 43 Закону України "Про зайнятість населення". Отже допомога по безробіттю призначена ОСОБА_5 була призначена саме через неправомірні дії відповідача;

12.3. причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою:

Відмова в призначенні відповідачем дострокової пенсії на пільгових умовах ОСОБА_5 потягла за собою неправомірну реєстрацію в службі зайнятості з наданням особі статусу безробітного та незаконною виплатою допомоги по безробіттю в сумі 4 843, 40 грн., оскільки відповідно до частини 1 статті 43 Закону України "Про зайнятість населення"статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії;

12.4. вина особи, яка заподіяла шкоду:

На думку скаржника, винність відповідача полягає в неправомірності дій останнього в частині відмови у призначенні пенсії, що призвело до невірного нарахування та виплати останньому допомоги по безробіттю.

Позиція відповідача, викладена у відзиві на касаційну скаргу (узагальнено)

13. 02 лютого 2017 року відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити судові рішення без змін, оскільки вони прийняті за умов правильного застосування норм матеріального і процесуального права, повного і всебічного з'ясування обставин справи, доведеності обставин, що мають значення для справи та відповідності висновків суду обставинам справи. У відзиві на касаційну скаргу, відповідач наводить наступні доводи:

13.1. відсутність у діях Управління Пенсійного фонду України складу цивільного правопорушення, а отже і підстав для стягнення шкоди;

13.2. виплата допомоги по безробіттю ОСОБА_5 проводилась Центральним районним центром зайнятості міста Миколаєва добровільно, у зв'язку з наданням йому статусу безробітного, а отже виплата не може вважатися матеріальною шкодою;

13.3. позивачем не зазначено, які правові норми, що регулюють правовідносини між Центральним районним центром зайнятості та Управлінням Пенсійного фонду України, не були дотримані Управлінням Пенсійного фонду України, що в результаті призвело до завдання шкоди;

13.4. відсутність прямого зв'язку між відмовою в призначення пенсії та збитками.

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанції

14. Верховний Суд не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо відмови у задоволенні вимог позивача на підставі того, що останнім не доведено причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та шкодою, завданою позивачу, що є обов'язковою умовою для стягнення позадоговірної шкоди відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України.

15. Частинами 1 і 2 статті 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

16. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

17. Положеннями статті 1173 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

18. При цьому відповідальність за шкоду, завдану органом державної влади, органом влади Автономної республіки Крим або органом місцевого самоврядування, настає незалежно від вини цих органів, тобто і при випадковому завданні.

19. За таких обставин, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

20. Суб'єктами відповідальності, відповідно до статті 1173 Цивільного кодексу України є органи державної влади або місцевого самоврядування.

21. Згідно статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

22. Відповідно до пункту 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року №280, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.

23. За пунктом 7 цього Положення Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

24. Отже, Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі міста Миколаєва є органом виконавчої влади, тобто суб'єктом відповідальності в розумінні статті 1173 Цивільного кодексу України.

25. Таким чином, позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди, має довести наявність лише трьох елементів цивільного правопорушення: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

26. За частиною 1 статті 107 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" Пенсійний фонд, його органи та посадові особи за шкоду, заподіяну особам внаслідок несвоєчасного або неповного надання соціальних послуг, призначення (перерахунку) та виплати пенсій, передбачених цим Законом, а також за невиконання або неналежне виконання ними обов'язків з адміністративного управління Накопичувальним фондом несуть відповідальність згідно із законом.

27. У відповідності до частини 1 статті 43 Закону України "Про зайнятість населення" статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії.

28. Положенням пункту 2 частини 1 статті 44 Закону України "Про зайнятість населення" визначено, що зареєстровані безробітні мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та цього Закону.

29. Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі призначення чи отримання права на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, пенсії за вислугу років або досягнення особою встановленого законом пенсійного віку.

30. Згідно з частиною 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються під час розгляду інших справ, у яких приймають участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

31. Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Центрального районного суду міста Миколаєва від 15 серпня 2014 року визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі міста Миколаєва щодо відмови ОСОБА_5 у призначенні пенсії за віком на пільговим умовах. Саме ця неправомірна відмова призвела до безпідставного нарахування та виплати ОСОБА_5 допомоги по безробіттю, оскільки на момент звернення останнього до позивача з заявами про надання статусу безробітного, підстав для відмови у наданні такого статусу не було.

32. Таким чином, своїми неправомірним діями відповідач завдав матеріальну шкоду у розмірі отриманої ОСОБА_5 допомоги по безробіттю в загальній сумі 4 843,40 грн.

33. На довід відповідача щодо відсутності правового регулювання правовідносин між позивачем та відповідачем, суд зазначає, що таке правове регулювання не є необхідним елементом для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди. Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення шкоди з органу державної влади, як вже зазначалося необхідні лише три елементи: неправомірні дії органу виконавчої влади, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Відповідно до статті 1173 Цивільного кодексу України відповідальність за шкоду, завдану органом державної влади настає незалежно від вини цих органів, тобто і при випадковому завданні.

34. Посилання відповідача на те, що заявлена до стягнення сума сплачена позивачем добровільно, Верховний Суд також відхиляє, оскільки положенням пункту 2 частини 1 статті 44 Закону України «Про зайнятість населення» визначено, що зареєстровані безробітні мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та цього Закону. Отже, виплата допомоги по безробіттю здійснювалася позивачем не добровільно, а на виконання вимог Закону України «Про зайнятість населення», і така виплата відповідно до частини 1 статті 43 Закону України «Про зайнятість населення», пункту 7 частини 1 статті 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» не здійснювалася би у випадку своєчасного призначення та виплати пенсії ОСОБА_5, що свідчить про наявність шкоди у позивача та причинного зв'язку між неправомірними діями відповідача та заподіяною шкодою.

35. Враховуючи вищенаведене, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірний дій цього державного органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями та заподіяною шкодою. При цьому, неправомірність рішення, дій або бездіяльності органу державної влади має підтверджуватись відповідним рішенням суду, яке буде мати преюдиціальне значення для справи про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

36. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України у справі № 915/606/17 від 05 грудня 2017 року, № 906/451/17 від 11 грудня 2017 року, № 915/439/17 від 13 грудня 2017 року.

37. Зважаючи на вищевикладене, суд відхиляє доводи, викладені в відзиві на касаційну скаргу, з огляду на їх необґрунтованість.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

38. Зважаючи на викладене, суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права до спірних правовідносин,у зв'язку з чим Верховний Суд вважає за необхідне застосувати повноваження, передбачені пунктом 3 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України - задовольнити касаційну скаргу Центрального районного центру зайнятості міста Миколаєва, оскаржувані судові рішення скасувати з ухваленням нового рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат

39. Відповідно до приписів пункту 18 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" Пенсійний фонд України та його органи, органи Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та Фонду соціального страхування України звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, у зв'язку з чим розподіл судових витрат не здійснюється.

40. Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 311, 314,315,317 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Центрального районного центру зайнятості міста Миколаєва задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Миколаївської області від 05 липня 2017 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16 серпня 2017 року у справі № 915/282/17 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

4. Стягнути з Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України міста Миколаєва Миколаївської області (54018, місто Миколаїв, пр-т. Богоявленський,55 Е; ідентифікаційний код 41250753) на користь Центрального районного центру зайнятості міста Миколаєва (54001, місто Миколаїв, вул. Нікольська, 68; ідентифікаційний код 20917678) 4 843, 40 грн. майнової шкоди.

5. Доручити Господарському суду Миколаївської області видати відповідний наказ.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати складення повного судового рішення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Суховий В.Г.