Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 910/592/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Львова Б.Ю. (головуючий), Булгакової І.В. і Пількова К.М.,

розглянувши касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Махаєвої Регіни Павлівни

на ухвалу господарського суду міста Києва від 06.02.2017 (суддя Спичак О.М.)

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2017 (головуючий: Ткаченко Б.О., судді: Зеленін О.В., Зубець Л.П.)

за заявою фізичної особи-підприємця Махаєвої Регіни Павлівни

про скасування рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Український правовий альянс" від 25.07.2014 у справі № 05-01/14

за позовом фізичної особи-підприємця Літошенко Світлани Ярославівни (далі - ФОП Літошенко С.Я.)

до фізичної особи -підприємця Махаєвої Регіни Павлівни (далі - ФОП Махаєва Р.П.)

про стягнення заборгованості, штрафу та пені,

В С Т А Н О В И В:

ФОП Махаєва Р.П. звернулася до господарського суду міста Києва із заявою про скасування рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Український правовий альянс" від 25.07.2014 у справі № 05-01/14 за позовом ФОП Літошенко С.Я. до Махаєвої Регіни Павлівни (далі - Махаєва Р.П.) про стягнення заборгованості, штрафу та пені.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.02.2017, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2017, у задоволенні заяви ФОП Махаєвої Р.П. відмовлено, рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Український правовий альянс" від 25.07.2014 у справі № 05-01/14 залишено без змін.

Судові рішення попередніх інстанцій мотивовано відсутністю підстав для скасування рішення третейського суду, виключний перелік яких визначено частиною третьою статті 51 Закону України "Про третейські суди" та частиною другою статті 1225 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в редакції, чинній до 15.12.2017.

У касаційній скарзі ФОП Махаєва Р.П. просить ухвалу місцевого та постанову апеляційного господарських судів у справі скасувати внаслідок прийняття їх з порушенням норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення про задоволення позову. Згідно з доводами скаржника суди попередніх інстанцій, виносячи оскаржувані судові рішення, надали неправильну оцінку тому, що:

- справа, у якій прийнято оскаржуване рішення, не підвідомча третейським судам України, оскільки Махаєва Р.П. є нерезидентом України;

- склад третейського суду було сформовано з порушенням вимог закону;

- третейська угода є нікчемною внаслідок її недійсності, встановленої законом.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Розгляд касаційної скарги здійснено судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи відповідно до частини п'ятої статті 301 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017).

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі встановлено, що:

- 13.02.2013 ФОП Літошенко С.Я. (продавець) та Махаєвою Р.П. (покупець) укладено договір про порядок та строки розрахунку за отриманий товар, за умовами якого покупець зобов'язалася здійснити розрахунок у сумі 6 210,21 грн. за отриманий товар згідно з актом звірки взаєморозрахунків від 13.02.2013 у строк до 05.10.2013 (далі - Договір);

- Договір укладено сторонами в межах їх господарської діяльності, оскільки ФОП Літошенко С.Я. здійснювала поставку товару Махаєвій Р.П., який вона реалізовувала в мережах супермаркетів міста Житомира. Розрахунки за товар здійснювалися з рахунку, відкритого для ведення підприємницької діяльності ФОП Махаєвої Р.П., у зв'язку з чим правовідносини між сторонами виникли саме як між господарюючими суб'єктами;

- у пункті 5.1 Договору сторони погодили, що всі спори між ними за даним Договором вирішуються шляхом переговорів. Спори, з яких не було досягнуто згоди, вирішуються в постійно діючому Третейському суді при Асоціації "Український правовий альянс" згідно з регламентом цього суду;

- 13.06.2014 ФОП Літошенко С.Я. звернулася до постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Український правовий альянс" з позовом до Махаєвої Р.П. про стягнення заборгованості за Договором у розмірі 2 210,21 грн. та штрафних санкцій у розмірі 258 344,36 грн. Рішенням постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Український правовий альянс" від 25.07.2014 у справі № 05-01/14 позов ФОП Літошенко С.Я. до Махаєвої Р.П. задоволено частково, стягнуто з Махаєвої Р.П. на користь ФОП Літошенко С.Я. 2 210,21 грн. основного боргу та 226 672,30 грн. пені;

- не погоджуючись із зазначеним рішенням третейського суду, боржник звернувся до господарського суду міста Києва із заявою про його скасування.

Згідно з частиною другою статті 51 Закону України "Про третейські суди" рішення третейського суду може бути оскаржене сторонами, третіми особами, а також особами, які не брали участь у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки у випадках, передбачених цим Законом, до компетентного суду відповідно до встановлених законом підвідомчості та підсудності справ.

Частиною третьою статті 51 Закону України "Про третейські суди" та частиною другою статті 1225 ГПК України (у редакції, що діяла на момент звернення ФОП Махаєвої Р.П. до суду із заявою про скасування рішення третейського суду) встановлено виключний перелік підстав, з яких може бути скасоване рішення третейського суду, а саме:

1) справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;

2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;

3) третейську угоду визнано недійсною компетентним судом;

4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам статей 16-19 цього Закону;

5) третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.

Як на підставу для скасування рішення третейського суду ФОП Махаєва Р.П. посилається на те, що справа не підвідомча третейському суду відповідно до пункту 12 частини першої статті 6 Закону України "Про третейські суди", оскільки на час укладення третейського застереження вона мала громадянство Російської Федерації та була нерезидентом України.

Згідно з пунктом 12 частини першої статті 6 Закону України "Про третейські суди" третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком справ, коли хоча б одна із сторін спору є нерезидентом України.

Правовий статус резидента/нерезидента України визначається Митним та Податковим кодексами України.

Відповідно до підпункту "в" пункту 33 та підпункту "в" пункту 50 статті 4 Митного кодексу України резидентом визнаються фізичні особи: громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які мають постійне місце проживання в Україні, у тому числі ті, які тимчасово перебувають за кордоном. Нерезидентами є фізичні особи: іноземці та особи без громадянства, громадяни України, які мають постійне місце проживання за межами України, у тому числі ті, які тимчасово перебувають на території України.

За приписами підпункту "в" підпункту 14.1.213 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України резидентом є фізична особа, яка має місце проживання в Україні. У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв'язки (центр життєвих інтересів) в Україні. Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім'ї або її реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності.

Як було з'ясовано судами попередніх інстанцій на підставі матеріалів справи, Махаєва Р.П. є громадянкою Російської Федерації, має постійне місце проживання в Україні за адресою: м. Житомир, пр-т Миру, буд. 17, кв. 130 на підставі тимчасової посвідки на постійне місце проживання серії ЖТ № 14743, виданої 29.05.2006 (безстроково) ВГІРФО УМВС, та зареєстрована як фізична особа-підприємець згідно із законодавством України з місцезнаходженням за постійним місцем проживання в Україні.

За таких обставин справи, виходячи з наведених положень Митного та Податкового кодексів України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про те, що Махаєва Р.П. є резидентом України, а оскаржуване рішення третейського суду прийнято за відсутності порушень правил підвідомчості спору.

Доводи касаційної скарги ФОП Махаєвої Р.П. не спростовують висновків судів попередніх інстанцій у цій частині, а фактично зводяться до переоцінки доказів у справі та довільного тлумачення положень законодавства. Посилання скаржника на те, що центр її життєвих інтересів знаходиться у Російській Федерації спростовується наявністю у неї діючого статусу суб'єкта підприємницької діяльності, що саме по собі є достатньою підставою для визнання ФОП Махаєвої Р.П. резидентом України згідно з Податковим кодексом України.

Як на підставу для скасування рішення третейського суду ФОП Махаєва Р.П. також посилається на те, що склад третейського суду, яким прийнято оскаржуване рішення, не відповідав вимогам закону внаслідок порушення процедури погодження складу третейського суду.

Частиною першою статті 17 Закону України "Про третейські суди" передбачено, що формування складу третейського суду в постійно діючому третейському суді здійснюється в порядку, встановленому регламентом третейського суду.

Відповідно до частини першої статті 20 Регламенту постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Український правовий альянс" (далі - Регламент) склад третейського суду формується шляхом призначення (обрання) третейських суддів (третейського судді) зі списку третейських суддів.

Згідно з частиною третьою статті 20 Регламенту якщо немає угоди сторін про кількість третейських суддів або ж не визначено конкретного суддю (суддів), то формування складу третейського суду здійснюється в такому порядку:

1) особа, що звертається до суду з позовною заявою, протягом 3 робочих днів обирає одного суддю зі списку третейських суддів;

3) ухвалою про порушення третейського провадження, оформленою відповідно до статті 17 цього Регламенту, відповідачу повідомляється прізвище судді, що був обраний позивачем чи призначений головою третейського суду;

4) відповідач після отримання ухвали про порушення третейського провадження має право протягом 10 днів або погодитись на кандидатуру, запропоновану в даній ухвалі, або обрати ще одного третейського суддю зі списку третейських суддів;

5) у випадку, якщо після спливу 10 денного строку відповідач не погодить кандидатуру третейського судді, зазначеного в ухвалі про порушення третейського провадження, чи не обере ще одного третейського суддю зі списку третейських суддів, справа розглядається суддею, що був обраний позивачем чи призначений головою третейського суду, одноособово;

6) у випадку, якщо відповідач обере ще одного третейського суддю зі списку третейських суддів, обрані судді протягом 10 днів обирають ще одного третейського суддю зі списку третейських суддів для забезпечення непарної кількості третейських суддів, та третейський розгляд здійснюється у складі трьох суддів.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що:

- разом з позовною заявою до третейського суду ФОП Літошенко С.Я. було подано заяву про обрання для розгляду справи третейського судді Кострюкова В.І. зі списку третейських суддів;

- ухвалою постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Український правовий альянс" від 16.06.2014 було порушено третейське провадження у справі № 05-01/14, призначено третейським суддею у цій справі Кострюкова В.І. та запропоновано відповідачу в 10-денний строк з дня отримання ухвали погодитися на кандидатуру третейського судді, запропонованого в ухвалі про порушення третейського провадження, або обрати ще одного третейського суддю зі списку третейських суддів. Зазначена ухвала 17.06.2014 була надіслана на адресу Махаєвої Р.П. (АДРЕСА_1) та отримана нею 20.06.2014, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 0405322986505;

- доказів звернення відповідача у 10-денний строк з дня отримання ухвали з метою погодження кандидатури третейського судді, зазначеного в ухвалі про порушення третейського провадження, або обрання ще одного третейського судді зі списку третейських суддів матеріали справи не містять;

- у зв'язку з цим справа розглядалася суддею, що був обраний позивачем та призначений головою третейського суду одноособово.

За таких обставин суди дійшли правомірного висновку щодо відповідності порядку формування складу третейського суду у справі № 05-01/14 положенням Закону України "Про третейські суди" та Регламенту.

Посилання ФОП Махаєвої Р.П. у касаційній скарзі на неповідомлення її про розгляд справи третейським судом та неможливість у зв'язку з цим взяти участь у формуванні складу третейського суду спростовуються встановленими судами обставинами справи. У свою чергу, твердження скаржника про неналежність рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення 0405322986505 через наявність у ньому підпису невстановленої особи замість підпису ФОП Махаєвої Р.П. не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів, оскільки зводяться до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, встановлених статтею 300 ГПК України (тут і надалі в редакції, чинній з 15.12.2017).

Не можуть слугувати підставою для скасування рішення третейського суду і доводи скаржника про те, що третейська угода є нікчемною, оскільки у Договорі, який містить третейське застереження, відсутні відомості про місце його укладення.

Так, частиною п'ятою статті 12 Закону України "Про третейські суди" встановлено, що третейська угода має містити відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, предмет спору, місце і дату укладання угоди.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 211 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) якщо у правочині не вказане місце його вчинення, то місце вчинення дво- або багатостороннього правочину встановлюється відповідно до статті 647 цього Кодексу.

Статтею 647 ЦК України передбачено, що договір є укладеним у місці проживання фізичної особи або за місцезнаходженням юридичної особи, яка зробила пропозицію укласти договір, якщо інше не встановлено договором.

Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій правомірно відхилили зазначені доводи ФОП Махаєвої Р.П.

Відповідно до частин першої та другої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За приписами статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з положеннями статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Таким чином, викладені у касаційній скарзі доводи ФОП Махаєвої Р.П. не знайшли свого підтвердження за результатами перегляду справи в касаційному порядку, тому Касаційний господарський суд дійшов висновку щодо залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень першої та апеляційної інстанцій - без змін як таких, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального права (статті 51 Закону України "Про третейські суди") та додержанням норм процесуального права.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, а також враховуючи те, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, здійсненних у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись статтями 300, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Махаєвої Регіни Павлівни залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва від 06.02.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2017 у справі № 910/592/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Б. Львов

Суддя І. Булгакова

Суддя К. Пільков