Історія справи

Ухвала КГС ВП від 03.02.2019 року у справі №914/908/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2019 року

м. Київ

Справа № 914/908/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.

за участю секретаря судового засідання - Журавльова А.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Елітний-Люкс" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.12.2018 (головуючий суддя Скрипчук О.С., Матущак О.І., Мирутенко О.Л.) та рішення Господарського суду Львівської області від 21.08.2018 (суддя Березяк Н.Є.) у справі № 914/908/18

за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Елітний-Люкс"

до Львівської міської ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Резерв плюс"

про визнання незаконною та скасування ухвали Львівської міської ради № 2182 від 29.06.2017 "Про затвердження ТзОВ "Резерв плюс" проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на вул. Лемківській, 9"

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. У травні 2018 року Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Елітний - Люкс" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Львівської міської ради (далі - відповідач) про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, у якому просило визнати незаконною та скасувати ухвалу Львівської міської ради №2182 від 29.06.2017 про затвердження ТзОВ "Резерв Плюс" проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на вул. Лемківській, 9.

1.2. Обгрунтовуючи позовні вимоги у даній справі, позивач, посилаючись на приписи статті 92 Земельного кодексу України, зазначав, що при прийнятті оскаржуваної ухвали відповідачем не враховано існуючої містобудівної ситуації та порушено права власників багатоквартирного будинку, так як останні, внаслідок передання ТОВ "Резерв плюс" земельної ділянки в оренду, позбавлені оформити право користування земельною ділянкою, на якій фактично розташований заїзд до житлового будинку, що унеможливлює подальше користування власниками належними їм на праві власності об'єктами.

Також позивач зазначає про те, що ухвала Львівської міської ради №2182 від 29.06.2017 не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки передача земельної ділянки по вул. Лемківській 9 у м. Львові в користування ТОВ "Резерв плюс" здійснена без встановлення обсягу та умов використання спірною земельною ділянкою попереднім власником будівель ТОВ "Торговий дім "Геосистеми".

Короткий зміст оскаржуваних рішень

2. Рішенням Господарського суду Львівської області від 21.08.2018, яке залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 04.12.2018, в задоволенні позову відмовлено.

2.1. Обгрунтовуючи рішення у даній справі, господарські суди попередніх інстанцій, посилаючись на положення статті 120 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України, установили, що у ТОВ "Торговий дім "Геосистеми", а потім у ТОВ "Резерв плюс" виникло право користування земельною ділянкою площею 1,4804 га на вулиці Лемківській, 9. Оскільки норми чинного земельного законодавства передбачають єдиний правовий механізм відведення земельної ділянки із зміною її цільового призначення - через виготовлення (розроблення) проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскаржувана ухвала Львівської міської ради №2182 від 29.06.2017 прийнята з дотриманням порядку, встановленого статтею 123 Земельного кодексу України. Також суди попередніх інстанцій зазначили про те, що позивачем належним чином не обгрунтовано порушення оспорюваною ухвалою своїх прав чи охоронюваних законом інтересів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

3. Не погоджуючись з судовими рішеннями, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Елітний-Люкс" (позивач), подало до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить оскаржувані рішення скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи позивача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

4. Позивача було обмежено у праві на судовий захист та обмежено у праві на доступ до судочинства, що проявилось у залишенні без спростування та правової оцінки його доводів та безпідставному унеможливленні збирання доказів на підтвердження позовних вимог, шляхом необгрунтованої відмови у проведенні судової експертизи у суді першої інстанції та необгрунтованої відмови у відкладенні розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

4.1. Висновок судів попередніх інстанцій про те, що TOB "Резерв Плюс" набуло у встановленому законом порядку право власності на нерухоме майно, яке розміщене на земельній ділянці у м. Львові на вул. Лемківській, 9, у зв'язку з чим до нього перейшло право користування (оренди) цією земельною ділянкою на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача - TOB "Торговий дім "Геосистеми", зроблений за неповного з'ясування обставин справи, з неправильним застосуванням статей 120, 123, 125, 126 Земельного кодексу України, статті 22 Закону України "Про землеустрій", ч. 2, 4, 5 статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а встановлені обставини набуття права користування спірною земельною ділянкою TOB "Резерв Плюс" є непідтвердженими доказами.

4.2. Судами попередніх інстанцій допущено порушення вимог процесуального права, а саме статті 34 ГПК України, що проявилось у встановленні обставини набуття права користування земельною ділянкою по вул. Лемківській, 9 за TOB "Торговий Дім "Геосистеми" на підставі рішення Господарського суду м. Києва у справі № 32/558-57/241-2012 без врахування того, що такі обставини відповідно до статей 123, 125, 126 Земельного кодексу України, статей 2, 4, 5, 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно", статті 22 Закону України "Про землеустрій" можуть підтверджуватись доказами, які містять інформацію про наступні факти: 1) розроблення документації із землеустрою (проекту відведення) спірної земельної ділянки на користь TOB "Торговий дім "Геосистеми"; 2) наявність рішення Львівської міської ради про затвердження проекту відведення земельної ділянки на користь TOB "Торговий дім "Геосистеми"; 3) укладення договору оренди (або іншого договору) між ТОВ "Торговий дім "Геосистеми" та Львівською міською радою про користування земельною ділянкою та його подальшій державній реєстрації.

4.3. Порушення вимог матеріального права, а саме ст. 22 Закону України "Про землеустрій", статей 2, 4, 5, 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно", полягає у тому, що такі підлягали до застосування до спірних відносин, але не застосовувались судами попередніх інстанцій.

4.4. 11.06.2019 на адресу Верховного Суду надійшло клопотання позивача, у якому він просить врахувати факт наявності висновку експерта №4141 судової будівельно - технічної експертизи від 05.06.2019 та його зміст при розгляді касаційної скарги у даній справі. До клопотання додано, зокрема, копію висновку експерта №4141 судової будівельно - технічної експертизи від 05.06.2019.

4.5. Розглянувши дане клопотання, колегія суддів зазначає, що в силу приписів ч. 2 ст. 300 ГПК України, суд касаційної інстанції позбавлений можливості приймати до розгляду нові докази, з огляду на що відмовляє в задоволенні клопотання позивача.

Позиція відповідача у відзиві на касаційну скаргу

5. У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить відмовити в її задоволенні, а оскаржувані рішення залишити без змін з підстав дотримання господарськими судами попередніх інстанцій при ухваленні рішень норм матеріального та процесуального права, при цьому, доводи у відзиві на касаційну скаргу ідентичні аргументам, наведеним в оскаржуваних судових рішеннях.

Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій

6. 26.12.2016 Львівською міською радою прийнято ухвалу №1449 "Про надання ТОВ "Резерв плюс" дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Лемківській, 9", якою вирішено надати ТОВ "Резерв плюс" дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,4804 га (у тому числі площею 0,1945 га у межах червоних ліній) на вул. Лемківській, 9 для будівництва та обслуговування багатоквартирних житлових будинків з розміщенням торгово-офісних приміщень та об'єктів громадського призначення за рахунок земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення (з подальшим переведенням їх до земель житлової та громадської забудови) за функцією використання - землі комерції).

Пунктом 2 зазначеної ухвали зобов'язано ТОВ "Резерв плюс" подати у встановленому порядку міській раді на затвердження проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

6.1. 29.06.2017 Львівською міською радою на підставі звернення ТОВ "Резерв плюс" від 17.03.2017 №17/03/17 було прийнято оспорювану ухвалу №2182 "Про затвердження ТОВ "Резерв плюс" проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на вул. Лемківській, 9". Зазначеною ухвалою міська рада ухвалила затвердити ТОВ "Резерв плюс" проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надати земельну ділянку площею 1,4804 га (у тому числі площею 0,1945 га у межах червоних ліній з обмеженнями без права будівництва та посадки багаторічних насаджень) на вул. Лемківській, 9 в оренду терміном на 10 років для будівництва та обслуговування багатоквартирних житлових будинків з розміщенням торгово-офісних приміщень та об'єктів громадського призначення (код КВЦПЗ 03.15 - для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови) за рахунок земель житлової та громадської забудови, перевівши їх із земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

6.2. Як установлено судами, ТОВ "Резерв плюс" є власником об'єктів нерухомості, придбаних у ТОВ "Торговий дім "Геосистеми", розміщених на земельній ділянці за адресою: м. Львів, вул. Лемківська, 9. Право користування (оренди) земельною ділянкою площею 1,4804 га у м. Львові на вул. Лемківській, 9 було визнано у встановленому порядку за ТОВ "Торговий дім "Геосистеми" (попередній власник будівель) рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 32/558-57/241-2012 від 29.10.2013, яке набрало законної сили.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

7. Верховний Суд зазначає, що імперативними приписами частини 2 статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Компетенція суду касаційної інстанції відповідно до частини 1 вказаної статті полягає виключно в перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи.

8. Предметом даного спору є вимога про визнання незаконною та скасування ухвали Львівської міської ради № 2182 від 29.06.2017 "Про затвердження ТОВ "Резерв плюс" проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на вул. Лемківській, 9".

9. Відповідно до ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

10. Відповідно до п.п. "а", "в" ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

11. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

12. У відповідності до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

13. Судами попередніх інстанцій установлено, що ТОВ "Резерв плюс" є власником об'єктів нерухомості, придбаних у ТОВ "Торговий дім "Геосистеми", розміщених на земельній ділянці за адресою: м. Львів, вул. Лемківська, 9. Право користування (оренди) земельною ділянкою площею 1,4804 га у м. Львові на вул. Лемківській, 9 визнано у встановленому порядку за ТОВ "Торговий дім "Геосистеми" (попередній власник будівель) рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 32/558-57/241-2012 від 29.10.2013, яке набрало законної сили.

14. Посилаючись на положення ч. 1 та 2 ст. 120 Земельного кодексу України, статтю 377 Цивільного кодексу України, суди установили, що площа та межі земельної ділянки за адресою: м. Львів, вул. Лемківська, 9 були визначені ще до набуття ТОВ "Резерв Плюс" права власності на об'єкти нерухомості в установленому законом порядку, земельна ділянка була зареєстрована в Державному земельному кадастрі. Оскільки ТОВ "Резерв Плюс" набуло у встановленому законом порядку право власності на нерухоме майно, яке розміщене на земельній ділянці площею 1,4804 га у м. Львові на вул. Лемківська, 9, до нього перейшло право користування (оренди) цією земельною ділянкою на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача ТОВ "Торговий дім "Геосистеми".

15. Враховуючи те, що суди попередніх інстанцій установили, що у ТОВ "Торговий дім "Геосистеми", а потім у ТОВ "Резерв плюс" виникло право користування земельною ділянкою площею 1,4804 га на вулиці Лемківській, 9, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги в цій частині зводяться до переоцінки доказів та вимог про встановлення інших обставин справи, що виходить за межі повноважень Верховного Суду.

16. Судами також установлено, що 22.03.2016 ТОВ "Резерв плюс" (як власник об'єктів нерухомого майна) з метою належного оформлення права користування земельною ділянкою звернулось до Львівської міської ради із заявою про отримання дозволу на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,4804 га для будівництва та обслуговування багатоквартирних житлових будинків з розміщенням торгово-офісних приміщень та об'єктів громадського призначення.

17. Відповідно до положень статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання). Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

18. Враховуючи встановлені судами обставини дотримання Львівською міською радою при прийнятті оскаржуваної ухвали порядку надання земельної ділянки у користування, визначеного статтею 123 Земельного кодексу України, колегія суддів вважає обгрунтованою відмову у задоволенні позову.

19. Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що судами попередніх інстанцій надано оцінку доводам позивача про те, що надання земельної ділянки по вул. Лемківській, 9 у м. Львові в оренду ТОВ "Резерв плюс" позбавило мешканців будинку №9А на вул. Лемківській вже існуючих заїздів до своєї власності, чим, на думку позивача, порушено їхні права, та встановлено, що позивачем не надано до суду у даній справі доказів на обґрунтування таких доводів. Крім того, у пункті 3.1 оскаржуваної ухвали Львівської міської ради №2182 від 29.06.2017 надано вказівку Департаменту містобудування передбачити при розробленні містобудівної документації можливість заїзду до будинку №9А по вул. Лемківській.

20. Також судами попередніх інстанцій установлено, що рішенням Господарського суду Львівської області від 28.09.2017 у справі № 914/1521/17, яке залишено без змін постановою Верховного Суду від 17.04.2018, відмовлено в задоволенні позову Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Елітний - Люкс" та Державного підприємства "Львівський виробничо-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації", який заявлено до Львівської міської ради про визнання незаконною та скасування ухвали Львівської міської ради №2182 від 29.06.2017 "Про затвердження ТзОВ "Резерв плюс" проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на вул. Лемківській, 9".

21. В силу приписів ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

22. Рішенням у справі № 914/5121/17 встановлено, що ухвалою Львівської міської ради від 21.05.2015 №4657 "Про затвердження містобудівної документації "План зонування території м. Львова (зонінг). Залізничний та Шевченківський райони", затверджено План зонування Шевченківського району м. Львова (який є складовою частиною Плану зонування території міста Львова розроблений на основі рішень генплану міста). Згідно вказаного Плану, земельна ділянка на вул. Лемківській, 9 у м. Львові знаходиться в межах зони Г-2 (зона центрів обслуговування і комерційної діяльності районного і місцевого значення).

При цьому, зони центрів обслуговування і комерційної діяльності районного і місцевого значення Г-2 виділені для забезпечення правових умов формування місцевих (локальних) центрів з широким спектром комерційних і обслуговуючих функцій, орієнтованих на задоволення повсякденних і періодичних потреб населення (п.2.2. Розділу 2 Плану зонування території м. Львова - Перелік переважних і допустимих видів забудови та іншого використання земельних ділянок у кожній зоні). Згідно Переліку переважних і допустимих видів забудови та іншого використання земельних ділянок, видами забудови в зоні Г-2 є, зокрема, будівлі змішаного використання: з житловими одиницями у верхніх поверхах і розміщенням в нижніх поверхах об'єктів ділового, культурного, обслуговуючого і комерційного призначення при умові поверхового розділення різних видів використання.

Згідно із висновком державної експертизи землевпорядної документації від 14.03.2017 №205/82-17, проект відведення вищевказаної земельної ділянки відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим вимогам і правилам та оцінюється позитивно. В Генеральному плані міста Львова та плані зонування території не передбачено дороги (заїзду), про яку зазначає позивач, що свідчить про те, що Львівська міська рада не погоджувала встановлення заїзду та дороги з просп. В. Чорновола до існуючих житлових будинків по вул. Лемківській, 9 та 9А.

23. Крім того, колегія суддів зазначає, що конституційний принцип доступності правосуддя реалізується через приписи статті 4 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими, зокрема, юридичні особи мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів.

Отже, до господарського суду вправі звернутися особа, яка вважає, що її право чи законний інтерес порушено, невизнано чи оспорюється, при цьому має бути визначено які права позивача порушені відповідачем та якими законодавчими актами передбачено право позивача на звернення із заявленим позовом.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 р. поняття "охоронюваний законом інтерес" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

В силу наведених законодавчих норм, завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави, відтак, встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

При цьому, вказана норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

24. Як встановлено судами попередніх інстанцій, у матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до Львівської міської ради із заявою щодо оформлення землекористування для обслуговування багатоквартирного житлового будинку, який знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Лемківська, 9А, з огляду на що вірним є висновок про необґрунтованість позивачем порушення своїх прав чи законних інтересів.

25. Доводи позивача, викладені у касаційній скарзі щодо обмеження його у праві на судовий захист та обмеженні у праві на доступ до судочинства, що проявилось у залишенні без спростування та правової оцінки його доводів та безпідставному унеможливленні збирання доказів на підтвердження позовних вимог, шляхом необгрунтованої відмови у проведенні судової експертизи у суді першої інстанції та необгрунтованої відмови у відкладенні розгляду справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів відхиляє як необгрунтовані, враховуючи таке.

26. В силу приписів статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

27. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 ГПК України).

28. Відповідно до положень ч. 3 ст. 98 ГПК України висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

29. Статтею 99 ГПК України визначено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

30. Як вбачається з матеріалів справи, в суді першої інстанції позивачем заявлялось клопотання про призначення у справі комплексної експертизи (земельно - технічну експертизу та експертизу із землеустрою).

31. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 30.07.2018 у задоволенні такого клопотання позивача відмовлено з тих підстав, що позивачем не обгрунтовано та не надано належних доказів, що підтверджують обставини, викладені у клопотанні про призначення експертизи. З аналізу запропонованих позивачем питань, які він просить поставити експерту, суд встановив, що ряд з них є правовими, а решта не стосується предмету доказування і обставин, що є предметом дослідження у даній справі.

32. Також в суді апеляційної інстанції позивачем заявлено клопотання про відкладення розгляду справи для отримання висновку експертизи Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, яка виконується на підставі договору № 4141 від 17.08.2018, за дорученням ОСББ "Елітний -Люкс", яке було відхилено судом з тих підстав, що із переліку питань, які позивач поставив на вирішення експерта, деякі з них є правовими, а інші не є предметом дослідження у даній справі.

33. Колегія суддів зауважує, що відповідно до ч. 2 ст. 98 ГПК України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

34. У свою чергу, оскільки з аналізу питань, які позивач поставив на вирішення експерта, суди дійшли висновку, що частина із них є правовими, а інша частина не є предметом дослідження у даній справі, колегія суддів вважає мотивованою відмову у призначенні експертизи та відмову у задоволенні клопотання про відкладення. Крім того, колегія суддів зауважує, що в силу ч. 1 ст. 101 ГПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення, яке може бути реалізовано в порядку, визначеному чинним процесуальним законом, встановленим для подання доказів.

35. З огляду на наведене, аргументи касаційної скарги щодо порушення господарськими судами норм процесуального права колегією суддів відхиляються як такі, що не знайшли підтвердження матеріалами справи.

36. Таким чином, колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності оскаржуваних судових рішень виключно в межах, які безпосередньо стосуються правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв'язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом на результат вирішення спору не впливають.

37. За змістом ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

38. Колегія суддів відзначає, що господарськими судами дотримано вимоги зазначеної статті, доводи касаційної скарги щодо порушення судом норм процесуального та матеріального права не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження.

39. Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії", від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Понамарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

40. Оскільки доводи касаційної скарги не спростовують правомірності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних рішень, то Верховний Суд не вбачає підстав для їх зміни чи скасування та вважає, що оскаржувані рішення слід залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Щодо судових витрат

41. У зв'язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги, згідно вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Елітний-Люкс" залишити без задоволення.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.12.2018 та рішення Господарського суду Львівської області від 21.08.2018 у справі №914/908/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В.Г.

Судді Берднік І.С.

Міщенко І.С.