Історія справи

Постанова КГС ВП від 11.05.2023 року у справі №921/286/22
Постанова КГС ВП від 11.05.2023 року у справі №921/286/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2023 року

м. Київ

cправа № 921/286/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.

за участю секретаря судового засідання - Росущан К. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця Шкарупи Світлани Павлівни

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 07.09.2022 (суддя Чопко Ю. О.)

і постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.02.2023 (головуючий суддя Орищин Г. В., судді Галушко Н. А., Желік М. Б.)

у справі № 921/286/22

за позовом Тернопільської міської ради

до 1) суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця Шкарупи Світлани Павлівни і 2) Монастирської міської ради,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Відділ технічного нагляду Тернопільської міської ради,

про скасування державної реєстрації права власності,

(у судовому засіданні взяла участь представниця позивача - Ахтемейчук Н. М.)

ВСТУП

1. Суб`єкт підприємницької діяльності фізична особа-підприємець Шкарупа Світлана Павлівна (далі - відповідачка-1, ФОП Шкарупа С. П.) зареєструвала за собою право власності на нежитлове приміщення - будівлю торгівельно-побутового призначення.

2. Тернопільська міська рада (далі - позивач, Тернопільська міськрада) як власник земельної ділянки, на якій розташоване майно, щодо якого вчинена спірна реєстраційна дія, не погоджується з такою реєстрацією, посилаючись на те, що об`єкт торгівельно-побутового призначення не є нерухомим майном, речові права щодо якого підлягають державній реєстрації, а також на відсутність необхідних документів для проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

3. Суди першої та апеляційної інстанцій, у тому числі з урахуванням обставин, установлених у інших судових справах за участі відповідачки-1, стосовно того, що об`єкт торгівельно-побутового призначення є тимчасовою спорудою, а у відповідачки-1 відсутні зареєстровані речові права на земельну ділянку, на якій це майно розташоване, дійшли висновку, що підстав для реєстрації права власності на нерухоме майно не було.

4. Не погодившись із вказаними судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, ФОП Шкарупа С. П. звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою.

5. Перед Верховним Судом постало ключове у цій справі питання щодо того, чи були підстави для реєстрації права власності на спірний об`єкт як об`єкт нерухомості.

6. Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо спірного у цій справі питання та не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій

7. Рішенням Тернопільської міськради від 30.04.2009 №5/26/81 ФОП Шкарупі С. П. затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0250 га, в тому числі за рахунок земель житлової та громадської забудови, площею 0,0114 га, за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, площею 0,0136 га для будівництва та обслуговування зупинки громадського транспорту "вул.Протасевича" з об`єктом торгівельно-побутового призначення за адресою: вул. Протасевича з наданням земельної ділянки, загальною площею 0,0250 га в оренду терміном на п`ять років для будівництва та обслуговування зупинки громадського транспорту "вул.Протасевича" з об`єктом торгівельно-побутового призначення за адресою: вул. Протасевича.

8. 31.07.2009 на підставі вказаного рішення, між Тернопільською міськрадою (орендодавець) і ФОП Шкарупою С. П. (орендар) укладено договір оренди землі (далі - Договір оренди землі), згідно з умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення землі житлової та громадської забудови, загальною площею 250,00 кв.м, що є землями змішаного використання, що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Протасевича, з терміном дії до 30.04.2014.

9. 19.11.2009 між сторонами договору підписано акт приймання-передачі земельної ділянки.

10. 24.11.2010 Товариством з обмеженою відповідальністю "Міське бюро технічної інвентаризації" на замовлення ФОП Шкарупи С. П. виготовлено технічний паспорт на громадський будинок торгівельно-побутового призначення по вул. Протасевича у м. Тернополі.

11. Актом готовності об`єкта до експлуатації від 22.02.2011 №588 (далі - акт готовності об`єкта до експлуатації) підтверджено готовність до експлуатації закінченого будівництвом об`єкта зупинки громадського транспорту "вул. Протасевича" з об`єктом торгівельно-побутового призначення на вул. Протасевича в м. Тернополі, код об`єкта згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК018-2000 1230.1 (торгові центри, універмаги, магазини), а 03.03.2011 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області видано сертифікат відповідності №ТП000553 (далі - сертифікат відповідності), яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об`єкта зупинки громадського транспорту "вул.Протасевича" з об`єктом торгівельно-побутового призначення, що знаходиться за адресою: вул. Протасевича у м. Тернополі, проєктній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил та підтверджено готовність об`єкту до експлуатації.

12. Відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 19.02.2021 державним реєстратором Монастириської міської ради Тернопільської області Савкою С. В. вчинено запис №40652144 на підставі рішення №56725057 про державну реєстрацію права власності за Шкарупою С. П. на нежитлове приміщення будівлю торгівельно-побутового призначення, загальною площею 34 кв.м, що знаходиться за адресою Тернопільська область, м. Тернопіль, вул. Протасевича, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2295842661101. Вказана реєстрація здійснена на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації та сертифіката відповідності.

Короткий зміст позовних вимог

13. Тернопільська міськрада звернулася до Господарського суду Тернопільської області з позовом до ФОП Шкарупи С. П. і Монастириської міської ради (далі - відповідач-2, Монастирська міськрада), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Відділ технічного нагляду Тернопільської міськради про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності на нежитлове приміщення - будівлю торгівельно-побутового призначення, загальною площею 34 кв.м, яка знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Протасевича за Шкарупою С. П. з одночасним припиненням права власності на цей об`єкт та закриттям розділу щодо об`єкта нерухомого майна реєстраційний номер №2295842661101.

14. Позовні вимоги аргументовані протиправним внесенням державним реєстратором Монастириської міськради запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо права власності за Шкарупою С. П. на нежитлове приміщення, яке не є нерухомим майном, що спричиняє порушення права комунальної власності на землю територіальної громади в особі Тернопільської міськради.

15. Відповідачка-1 проти позову заперечує, зокрема, з тих підстав, що відповідно до пункту 15 Договору оренди землі земельна ділянка передавалась в оренду для будівництва та обслуговування зупинки громадського транспорту "вул.Протасевича" з об`єктом торгівельно-побутового призначення; орендована за цим договором земельна ділянка з кадастровим номером 6110100000:08:014:002 по сьогоднішній день зареєстрована за орендарем Шкарупою С. П., будь-які обмеження у використанні цієї земельної ділянки не зареєстровані; після укладення Договору оренди землі відповідачка-1 отримала дозвіл на початок будівельних робіт, здійснила будівництво об`єкта, отримала від приймальної комісії акт готовності об`єкта до експлуатації та сертифікат відповідності, який, за доводами останньої, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.10.2008 № 923 "Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів" (далі - Порядок № 923) є підставою для оформлення права власності на зазначений об`єкт.

Узагальнений зміст і обґрунтування рішень судів попередніх інстанцій

16. Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 07.09.2022, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 02.02.2023, позовні вимоги задоволено. Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення будівлю торгівельно-побутового призначення загальною площею 34 кв. м, яка знаходиться за адресою: Тернопільська область, м. Тернопіль, вул. Протасевича за Шкарупою Світланою Павлівною з одночасним припиненням права власності на цей об`єкт та закриттям розділу щодо об`єкта нерухомого майна за реєстраційним номером №2295842661101.

17. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій з урахуванням приписів, зокрема, статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", статті 331 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), виходили із того, що державній реєстрації підлягають виключно речові права на нерухоме майно або об`єкти незавершеного будівництва. Водночас, права на рухоме та інші види майна, які не мають ознак нерухомого, зокрема, на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, не підлягають державній реєстрації, що виключає наявність правових підстав для внесення запису про такі права до Державного реєстру прав.

18. Суди дослідили, що ФОП Шкарупа С. П., як на підставу для здійснення реєстрації права власності, посилається на акт готовності об`єкта до експлуатації, сертифікат відповідності і технічний паспорт від 24.11.2010.

19. Разом з тим, суди врахували, що із низки судових рішень убачаються такі обставини:

- у справі №921/225/16-г/13 ФОП Шкарупа С.П. зверталася до суду з позовом про визнання права власності на новостворений нею об`єкт у судовому порядку відповідно до приписів статті 331 ЦК України. Так, за результатами вирішення спору у справі №921/225/16-г/13 судом апеляційної інстанції відмовлено у задоволенні позову (постанова Львівського апеляційного господарського суду від 03.10.2016, залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 18.01.2017), виходячи з факту недоведення позивачкою належними і допустимими доказами, що об`єкт торгівельно-побутового призначення на зупинці громадського транспорту "вул. Протасевича" у м. Тернополі є нерухомою будівлею, оскільки наявність технічного паспорту, виготовленого 24.11.2010 де зазначено, що побудований позивачкою об`єкт містить залізобетонний фундамент, не підтверджує того, що останній є нерухомим майном. Також, суди встановили, що акт готовності об`єкта до експлуатації і сертифікат відповідності стосуються побудованого ФОП Шкарупою С.П. об`єкта в цілому - зупинки громадського транспорту з об`єктом торгівельно-побутового призначення.

- у справі № 921/231/17-г/17 відмовлено Шкарупі С. П. у визнанні права користування новоствореним нерухомим майном - зупинкою громадського транспорту з об`єктом торгівельно-побутового призначення та визнання сертифікату відповідності підставою для оформлення права власності на зупинку громадського транспорту "вул. Протасевича". Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 17.05.2017, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.09.2017 і постановою Верховного суду від 19.04.2018, встановлено, що на теперішній час ФОП Шкарупа С.П. не має зареєстрованого (у встановленому порядку оформленого) права користування земельною ділянкою, на якій знаходиться майно - зупинка громадського транспорту "вул. Протасевича" з об`єктом торгівельно-побутового призначення, за адресою: м. Тернопіль, вул. Протасевича і це сторонами не заперечується. У справі № 921/231/17-г/17 також встановлено, що на підставі рішення Тернопільської міськради від 12.12.2003 № 4/9/143 ФОП Шкарупі С. П. надавався дозвіл на підготовку матеріалів попереднього погодження місця розташування зупинки громадського транспорту "вул. Протасевича" з об`єктом торгівельно-побутового призначення на земельній ділянці до 250 кв.м з наданням земельної ділянки в оренду на 5 років. При цьому, визначення поняття об`єкта торгівельного, побутового призначення міститься в Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарська України від 21.10.2011 № 244, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за №1330/20068, відповідно до якого об`єкт торгівельно-побутового призначення є тимчасовою спорудою. Окрім того, суди, дослідивши технічний паспорт від 24.11.2010 на громадський будинок торгівельно-побутового призначення, встановили, що зазначений об`єкт складається із торгового залу, площею 26,3 кв.м, туалету пл.1,5 кв.м та кіоску для продажу квитків пл.6,2 кв.м, встановлений на залізобетонному фундаменті, а стіни, перекриття та покрівля виготовлені із сендвіч-панелей. Відтак, господарські суди у вказаній справі дійшли висновку, що позивачем здійснено будівництво саме тимчасової споруди.

- рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 31.01.2017 у справі №607/11262/16-а Шкарупі С. П. відмовлено у визнанні протиправною відмови у присвоєнні адресного номера об`єкту торгівельно-побутового призначення та зобов`язанні управління містобудування архітектури та кадастру Тернопільської міської ради присвоїти адресний номер об`єкту торгівельно-побутового призначення магазину "Христя", що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Протасевича.

- постановою восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2019 у справі №607/18607/18, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 11.12.2019, закрито провадження у справі в частині вимог Шкарупи С. П. про визнання акта управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради, який порушує право позивача здійснити державну реєстрацію майна, нечинним та відмовлено в задоволенні позовних вимог, зокрема про зобов`язання присвоїти адресний номер об`єкту "Христя".

- у справі № 921/556/17-г/6 припинено провадження за позовом ФОП Шкарупи С. П. про визнання права отримання документа з присвоєння адресного номера на прийнятий в експлуатацію об`єкт, який зазначений в сертифікаті відповідності та зобов`язання начальника управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міськради присвоїти адресний номер прийнятому до експлуатації об`єкту, який зазначений у сертифікаті відповідності.

20. З урахуванням викладеного вище, суди попередніх інстанцій виходили із того, що об`єкт торгівельно-побутового призначення не є об`єктом нерухомого майна, на момент реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності на такий об`єкт за Шкарупою С. П., остання не мала зареєстрованого права користування земельною ділянкою, на якій знаходиться майно, також у відповідачки-1 були відсутні докази того, що земельна ділянка надавалася саме для будівництва капітальної (не тимчасової) споруди та докази про присвоєння об`єкту адресного номеру.

21. Окрім того, суди встановили, що відповідачка-1 всупереч положенням пункту 41 Порядку про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 (далі - Порядок № 1127), не надала державному реєстратору документів, необхідних для здійснення державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомості.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

22. ФОП Шкарупа С. П. подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 07.09.2022 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.02.2023, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)

23. Відповідачка-1 посилається на неправильне застосування судами приписів пункту 41 Порядку № 1127, а також вказує, що суди повинні були застосувати положення Порядку № 923, на підставі якого відповідачці-1 видано сертифікат відповідності, який, за твердженнями останньої, є підставою для оформлення права власності на об`єкт нерухомості.

24. ФОП Шкарупа С. П. зазначає, що суди не дослідили зібрані у справі докази, а саме: повідомлення Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Тернопільській області (далі - ДАБІ) від 05.10.2018 № 40-1019-1.21/1895-18, повідомлення ДАБІ від 18.05.2018 № 40-1019-1.21/860-18 відповідно до яких відповідачка-1 збудувала спірний об`єкт за наявності дозвільних документів та ввела його в експлуатацію; витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 08.07.2022 № НВ- 0000597962022, а також не врахували норм пунктів 6, 12 постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 "Порядок ведення Державного земельного кадастру", що призвело до помилкового висновку про відсутність у відповідачки-1 зареєстрованого права користування земельною ділянкою, на якій знаходиться спірне майно, а також, що у відповідачки-1 відсутні докази виділення земельної ділянки саме для будівництва капітальної (не тимчасової) споруди).

25. Скаржниця зазначає, що суди не застосували приписи статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", висновки щодо якої викладені у постановах Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 761/310/17, від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17, від 27.02.2018 у справі № 925/1121/17, від 17.04.2019 у справі № 916/675/15, від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18. Також посилається на висновок Великої Палати Верховного Суду щодо державної реєстрації прийнятих в експлуатацію об`єктів нерухомого майна, викладений у постанові від 18.12.2019 у справі № 200/22329/14-ц.

26. Зазначає, що суд апеляційної інстанції всупереч вимог статей 80, 91, частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не розглянув клопотання відповідачки-1 та не долучив до матеріалів справи постанову Західного апеляційного господарського суду у справі № 921/274/21, що в свою чергу призвело до неврахування встановлених у цьому рішенні обставин. У цій частині скаржниця також посилається на неврахування судами приписів статті 19 Закону України "Про оренду землі", а також недослідження довідки Головного управління ДПС у Тернопільській області від 14.07.2022 № 12405.

27. Посилається на те, що суди попередніх інстанцій обґрунтували свої рішення недопустимими доказами, якими є непосвідчені належним чином копії судових рішень у справах №№921/225/16-г/13, 921/231/17-Г/17, 607/11262/16-а, 607/18607/18, 607/18607/18.

Позиція інших учасників справи

28. Тернопільська міськрада подала відзив у якому не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення, з підстав, викладених у них, залишити без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

29. Згідно із частинами 1 - 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

30. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

31. Касаційне провадження у справі відкрито з підстави, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України.

32. З обставин цієї справи слідує, що відповідачка-1 зареєструвала за собою право власності на нежитлове приміщення - будівлю торгівельно-побутового призначення, загальною площею 34 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Протасевича. Тернопільська міськрада не погоджується з такою реєстрацією та зазначає, що відповідачці-1 було надано дозвіл на будівництво зупинки громадського транспорту з об`єктом торгівельно-побутового призначення в цілому, разом з тим для вчинення спірної реєстраційної дії остання не надала держаному реєстратору всі необхідні документи, зокрема які б підтверджували, що будівля торгівельно-побутового призначення, загальною площею 34 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Протасевича (далі - спірна будівля) є об`єктом нерухомого майна, речові права щодо якого підлягають державній реєстрації.

33. Суди попередніх інстанцій погодилися з доводами позивача та на підставі поданих сторонами доказів дійшли висновку про те, що: спірна будівля, на яку ФОП Шкарупа С. П. зареєстровала право власності, не є об`єктом нерухомого майна; на момент реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності на нежитлове приміщення - спірну будівлю за Шкарупою С. П., остання не мала зареєстрованого права користування земельною ділянкою, на якій знаходиться це майно; у відповідачки-1 відсутні докази того, що земельна ділянка надавалася саме для будівництва капітальної (не тимчасової) споруди, а також відсутні докази про присвоєння об`єкту (спірній будівлі) адресного номера; відповідачка-1 не надала державному реєстратору документів, необхідних для здійснення державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомості.

34. ФОП Шкарупа С. П. повністю не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій та у поданій касаційній скарзі зазначає, що суди на підставі наявних у матеріалах справи доказів повинні були дійти протилежних висновків.

35. Зокрема, скаржниця зазначає, що надані державному реєстратору технічний паспорт, акт готовності об`єкта до експлуатації та сертифікат відповідності є достатньою підставою для вчинення спірної реєстраційної дії, а власне сам сертифікат відповідності, відповідно до положень Порядку № 923, є правовстановлюючим документом та посвідчує, що збудована спірна будівля є об`єктом нерухомого майна.

36. Колегія суддів зазначає, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях врахували доводи ФОП Шкарупи С. П. про те, що сертифікат відповідності відповідно до Порядку № 923, чинного на момент видачі відповідачці-1 сертифіката, є підставою для оформлення права власності на об`єкт нерухомості. Наведені обставини підтверджуються змістом оскаржуваних судових рішень.

37. Разом з тим, суди з урахуванням вимог чинного законодавства поклали в основу оскаржуваних судових рішень висновок про те, що державній реєстрації підлягають, зокрема, речові права на нерухоме майно, водночас, права на рухоме та інші види майна, які не мають ознак нерухомого, зокрема, на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, не підлягають державній реєстрації, що виключає наявність правових підстав для внесення запису про такі права до Державного реєстру прав.

38. Висновок судів попередніх інстанцій стосовно неподання ФОП Шкарупою С. П. для вчинення спірної реєстраційної дії необхідних документів поряд з наявними в матеріалах справи доказів, зумовлені, також установленими у інших справах за участі відповідачки-1 обставинами, зокрема, про те, що: акт готовності об`єкта до експлуатації та сертифікат відповідності стосуються побудованого відповідачкою-1 об`єкта в цілому - зупинки громадського транспорту з об`єктом торгівельно-побутового призначення, а сама спірна будівля є тимчасовою спорудою, якій не присвоєно адресний номер.

39. Саме необхідність переоцінки наведених обставин лягла в основу поданої касаційної скарги ФОП Шкарупи С. П. Разом з тим, з`ясування обставин, уже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, виходить за межі касаційного розгляду, визначеного приписами статті 300 ГПК України.

40. Колегія суддів зазначає, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Брумареску проти Румунії" №28342/95, пункт 61, ECHR 1999-VII).

41. У розумінні положень частини 4 статті 75 ГПК України однією із цілей цієї норми законодавець визначив, у тому числі, уникнення можливості різних висновків і тлумачень щодо наявних між сторонами обставин і правовідносин, що не відповідатиме принципу юридичної визначеності.

42. Таким чином, доводи скаржниці щодо необхідності здійснити переоцінку встановлених у справі обставин, зокрема, щодо правового статусу спірної будівлі, а також переоцінку наявних між сторонами обставин і правовідносин, установлених у інших справах, не можуть бути виключною правовою підставою для перегляду рішень судів попередніх інстанцій, а тому відхиляються як безпідставні.

43. Аналогічне стосується доводів відповідачки-1 щодо наявного у неї права користування земельною ділянкою на якій розташована спірна будівля.

44. Суди відхили твердження відповідачки про те, що за нею по сьогоднішній день зареєстровано право користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6110100000:08:014:0024, на якій розташована спірна будівля, на підставі Договору оренди. Протилежні доводи скаржниці спрямовані на переоцінку встановлених у справі обставин, що не входить до повноважень суду касаційної інстанції.

45. Посилання скаржниці на те, що вона відповідно до положень частини 2 статті 19 Закону України "Про оренду землі" має право на першочергове укладення договору оренди землі, на якій знаходиться зареєстроване державним реєстратором нерухоме майно, на строк до 50 років не є предметом розгляду цієї справи. Відповідні обставини підтверджується самою скаржницею у поданій касаційній скарзі із посиланням на господарську справу № 921/274/21 предметом розгляду в якій були вимоги ФОП Шкарупи С. П. про визнати недійсним акта Тернопільської міськради від 26.06.2020 №7/51/183 "Про відмову в наданні земельної ділянки за адресою вул. Протасевича Шкарупі С. П.", зобов`язання Тернопільську міськраду вирішити земельне питання Шкарупи С. П. з урахуванням вимог частини 2 статті19 Закону України "Про оренду землі".

46. Так, ФОП Шкарупа С. П. у касаційній скарзі зазначає, що судовими рішення у справі № 921/274/21 установлено її першочергове право користуватись спірною земельною ділянкою шляхом укладання нового договору оренди землі на строк до 50 років, що в свою чергу свідчить про те, що відповідачка-1 не порушила права Тернопільської міськради на цю земельну ділянку.

47. Колегія суддів зазначає, що у справі № 921/274/21 позовні вимоги задоволенні з посиланням, зокрема, на те, що Тернопільська міськрада повинна була розглядати заяву про надання земельної ділянки, не як заяву про надання земельної ділянки для обслуговування нерухомого майна, а як заяву про укладення нового договору оренди землі на підставі статті 19 Закону України "Про оренду землі" для обслуговування прийнятого до експлуатації майна "зупинка громадського транспорту з об`єктом торгівельно-побутового призначення". Саме з урахуванням таких мотивів суди вказали, що Тернопільська міськрада не розглянула заву ФОП Шкарупа С. П. по суті. Разом з тим, висновків щодо наявності / відсутності будь-яких прав ФОП Шкарупи С. П. щодо спірної земельної ділянки, зокрема, з урахуванням приписів статті 19 Закону України "Про оренду землі" судові рішення у вказаній справі не містять, а тому Верховний Суд відхиляє відповідні доводи касаційної скарги, як безпідставні.

48. Доводи ФОП Шкарупи С. П. щодо відсутності у неї заборгованості по орендній платі за землю також не спростовують установлених у справі, яка розглядається, обставин та, крім того, спрямовані на їх переоцінку, а тому відхиляються колегією суддів як безпідставні.

49. Посилання скаржниці на недослідження судами попередніх інстанцій доказів (пункт 24 цієї постанови) свідчать про її прагнення здійснити судом касаційної інстанції переоцінку вже оцінених судами попередніх інстанцій доказів, зокрема, сертифіката відповідності та вказати, що він підтверджує виникнення у ФОП Шкарупи С. П. права власності на нерухоме майно, а також надати нову оцінку наявним у матеріалах справи доказам стосовно права користування останньої земельною ділянкою на якій розташована спірна будівля, встановивши як наявність такого права, так і те, що земля виділялася їй для будівництва нерухомого майна. Разом з ти, як уже було зазначено вище, переоцінка встановлених у справі обставин не входить до повноважень суду касаційної інстанції.

50. Колегія суддів також визнає необґрунтованими посилання скаржниці на порушення судом апеляційної інстанції вимог статей 80, 91, частини 3 статті 269 ГПК України, оскільки останній не розглянув клопотання відповідачки-1 та не долучив до матеріалів справи постанову Західного апеляційного господарського суду у справі № 921/274/21, яка отримана відповідачкою-1 після ухвалення рішення місцевим господарським судом, оскільки судове рішення не є доказом у розумінні статті 73 ГПК України, тому безпідставними є доводи скаржниці про недолучення судом апеляційної інстанції постанови Західного апеляційного господарського суду у справі № 921/274/21 саме як доказу у справі.

51. Схожі за змістом висновки наведено у постановах Верховного Суду від 24.12.2021 у справі № 905/2419/18 та від 06.12.2021 у справі № 370/1226/15-ц, від 08.02.2022 у справі № 909/252/20.

52. Вказаним також спростовуються доводи касаційної скарги щодо ухвалення судами попередніх інстанції оскаржуваних рішень на підставі недопустимих доказів (пункт 27 цієї постанови), оскільки долучені позивачем до матеріалів справи копії судових рішень, які є публічно доступними та щодо яких наявні посилання у позовній заяві, як зазначено вище, не є доказами у розумінні статті 73 ГПК України, а тому відсутні підстави стверджувати про їх недопустимість з огляду на недотримання порядку засвідчення копій письмових доказів.

53. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що суть відповідних доводів скаржниці зводиться до незгоди останньої саме із установленими у вказаних судових справах обставинами, а також з врахуванням цим обставин судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях, що як уже було зазначено вище не може бути підставою касаційного оскарження з урахуванням меж розгляду справи в суді касаційної інстанції.

54. Колегія суддів зазначає, що посилання скаржниці на те, що суди не в повному обсязі дослідили докази та не з`ясували дійсні обставини справи, без належного обґрунтування не можуть ставити під сумнів судові рішення. Доводи скаржниці у цій частині зводяться до незгоди з обставинами, що були встановлені судами при вирішенні спору, до незгоди з оцінкою доказів у справі, а також до незгоди з висновками суду, які покладені в основу оскаржуваних судових рішень.

55. Разом з тим, зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що судами надано всебічну, повну, об`єктивну та безпосередню оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам за правилами, встановленими ГПК України, підтвердженням чому є їх детальний аналіз, який висвітлено судом касаційної інстанції вище у цій постанові.

56. Саме лише прагнення скаржниці здійснити нову переоцінку наявних у матеріалах справи доказів та перевірку обставин цієї справи з урахування її власних висновків щодо поданих доказів не є підставою для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки, як вже зазначалося, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

57. При цьому, встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див. правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц).

58. Окремо стосовно доводів ФОП Шкарупи С. П. про неналежне дослідження судами зібраних у справі доказів, колегія суддів зазначає таке.

59. Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

60. Таким чином, за змістом пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

61. Колегія суддів зазначає, що касаційна скарга відповідачки-1 не обґрунтована підставами касаційного оскарження, передбаченими пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу. Доводи останньої про те, що в оскаржуваних судових рішеннях відсутні посилання на висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України.

62. Колегія суддів також відхиляє доводи скаржниці про те, що суди попередніх інстанцій не застосували приписи статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (пункт 25 цієї постанови), оскільки: (1) вказане спростовується змістом оскаржуваних судових рішень; (2) наведені скаржницею у цьому контексті висновки Верховного Суду стосуються необхідності дослідження підстав виникнення права власності у особи, яка бажає зареєструвати за собою відповідне речове право, що в свою чергу було досліджено судами попередніх інстанцій із посиланням на відповідні обставини справи та долучені докази; (3) наведені скаржницею постанови Верховного Суду ухвалені у правовідносинах, які не є подібними до правовідносин у цій справі, яка розглядається (доводи щодо їх подібності також відсутні у касаційній скарзі); (4) відповідні доводи касаційної скарги не обґрунтовані підставами касаційного оскарження, передбаченими приписами частини 2 статті 287 ГПК України.

63. Окремо щодо згаданих і частково цитованих у касаційній скарзі постанов Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 761/310/17, від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17, від 27.02.2018 у справі № 925/1121/17, від 17.04.2019 у справі № 916/675/15, від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18, від 18.12.2019 у справі № 200/22329/14-ц суд касаційної інстанції зазначає, що посилання скаржниці на ці постанови не обґрунтовані як підстава касаційного оскарження, а тому колегією суддів оцінюються критично.

Правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги, що має своїм наслідком відповідно до статті 300 ГПК України розгляд касаційної скарги в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Верховний Суд не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями та обґрунтуванням підстав касаційного оскарження, яких не виклав сам скаржник. В іншому випадку вказане б призводило до порушення таких принципів господарського процесу, як змагальності та диспозитивності.

Разом з цим, колегія суддів вважає доцільним відмітити і те, що правовідносини у згаданих справах не є подібними до тих, що склалися між сторонами спору у справі № 921/286/22, адже вони не стосувалися вимог про скасування державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, який по суті таким не являється, зокрема (1) у справі № 761/310/17 спірні правовідносини стосувалися визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного щодо декількох земельних ділянок одночасно; (2) у справі № 911/3594/17 спірні правовідносини стосувалися визнання протиправним та скасувати рішення селищної ради про надання згоди на реєстрацію права спільної власності територіальних громад сіл, селищ на майно; (3) у справі № 925/1121/17 спірні правовідносини стосувалися визнання права власності на частину будівлі, право власності на яку було зареєстровано за банком на підставі іпотечних договорів; (4) у справі № 916/675/15 спірні правовідносини стосувалися питання визнання незаконним і скасування рішення ради і визнання недійсним укладеного на його підставі договору оренди земельної ділянки з підстав передачі земельної ділянки в оренду без проведення земельних торгів; (5) у справі № 910/10987/18 спірні правовідносини стосувалися питання звернення стягнення на предмет іпотеки; (6) у справі № 910/10987/18 спірні правовідносини виникли на підставі договорів пайової участі щодо нерухоме майно (квартир) у житловому будинку, а тому посилання скаржниці на постанови Верховного Суду у зазначених справах і з цих підстав є необґрунтованими.

64. За таких обставин недостатніми є доводи скаржниці про неналежне дослідження судами зібраних у справі доказів (пункт 1 частини 3 статті 310 ГПК України) за умови необгрунтування / непідтвердження підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2 чи 3 частини 2 статті 287 ГПК України.

65. Усі інші доводи касаційної скарги не обґрунтовані підставами касаційного оскарження, передбаченими частиною 2 статті 287 ГПК України, а відтак не підпадають під правове регулювання вказаної норми процесуального закону, а тому Суд в силу приписів статей 287 і 300 ГПК України не надає їм оцінку.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

66. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

67. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).

68. Звертаючись із касаційною скаргою, скаржниця, у межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не спростувала наведених висновків судів попередніх інстанцій та не довела неправильного застосування ними норм матеріального і порушення норм процесуального права як необхідної передумови для скасування оскаржуваних судових рішень у справі.

69. За таких обставин, касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу ФОП Шкарупи С. П. залишити без задоволення, а оскаржувані постанову апеляційного господарського суду і рішення місцевого господарського суду - без змін.

Розподіл судових витрат

70. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення, відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати необхідно покласти на скаржницю.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця Шкарупи Світлани Павлівни залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 07.09.2022 і постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.02.2023 у справі № 921/286/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил