Історія справи

Ухвала КГС ВП від 14.03.2018 року у справі №914/648/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 914/648/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Краснова Є.В. - головуючого, Мачульського Г.М., Кушніра І.В.,

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Архібуд" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 31.07.2017 та рішення Господарського суду Львівської області від 28.04.2017 у справі

за позовом Заступника військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі: Державної екологічної інспекції у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Архібуд" про стягнення шкоди в сумі 76 040,50 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Заступник військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Львівській області звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Архібуд" (далі - ТОВ "Архібуд") про стягнення шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в сумі 76 040грн. 50коп.

В обґрунтування позову прокурор зазначив, що відповідачем зрубано без відповідного дозволу дерева, які знаходились на території колишнього військового містечка по вул. Довбуша, 15 у м. Львові. Вказані дії є незаконною рубкою, внаслідок чого державі заподіяно шкоду на загальну суму 76 040,50 грн.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 28.04.2017 (суддя Іванчук С.В.) позов задоволено, стягнуто з ТОВ "Архібуд" на користь держави в особі Державної екологічної інспекції у Львівській області 76 040, 50 грн шкоди, завданої державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства.

Рішення мотивовано доведеністю наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, що є підставою для стягнення з відповідача шкоди, завданої незаконним знищенням дерев.

Постановою колегії суддів Львівського апеляційного господарського суду від 31.07.2017 у складі: Галушко Н.А., Данко Л.С., Орищин Г.В. рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ТОВ "Архібуд" у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Скарга обґрунтована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, положень Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) (у редакції, чинній до 15.12.2017), статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статті 34 Закону України "Про містобудівну діяльність".

На думку скаржника, прокурор не обґрунтував наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, не зазначив які саме інтереси держави порушені. Судами неправильно застосовано пункт 3 частини 1 статті 34 Закону України "Про містобудівну діяльність" та не взято до уваги те, що у дозволі відсутня графа, у якій мало б бути зазначено категорію складності об'єкта будівництва та не встановлено категорію об'єкта, для будівництва якого такий дозвіл видавався.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Заступник військового прокурора Західного регіону України у відзиві просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій залишити без змін. При цьому зазначає, що судами вірно встановлено законність проведеної позивачем перевірки, обгрунтованість та доведеність позовних вимог.

Доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої та апеляційної інстанцій

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Переглянувши у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи судові рішення, враховуючи визначені ГПК України межі такого перегляду, суд касаційної інстанції виходить із наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 11.12.2008 між Львівською міською радою (орендодавець) та ТОВ "Архібуд" (орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться у м. Львові на вул. О.Довбуша, 15.

Згідно листа Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 08.02.2017 № 8-1323-0.2-415/2-17 земельна ділянка у м. Львові на вул. Довбуша, 15 площею 2,8939 га для будівництва кварталу житлової забудови (код КВЦПЗ 02.03., категорія земель - землі житлової та громадської забудови) перебуває в оренді терміном на 10 років до 05.07.2017 у ТОВ "Архібуд".

Відповідно до матеріалів містобудівного обґрунтування 2010р., замовником будівництва за адресою м. Львів, вул. Довбуша,15 визначено ТОВ "Архібуд".

03.03.2017 Державною екологічною інспекцією у Львівській області проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства на території м. Львова по вул. Довбуша, 15, за результатами якої складено Акт №84/04/205.

Актом від 03.03.2017 №84/04/205 встановлено: "відповідно до листа №10/311-156 вих.17 від 02.03.2017р. військової прокуратури Західного регіону України, працівниками Державної екологічної інспекції у Львівській області проведено держконтроль за адресою: м. Львів, вул. Довбуша, 15. В ході проведення держконтролю за вищевказаною адресою встановлено будівельний майданчик, який огороджений металевим парканом висотою близько 2,5м. Згідно представленого паспорта об'єкта проводиться будівництво готельно-рекреаційного комплексу, замовник будівництва - ТОВ "Архібуд". На території будівельного майданчика разом із слідчим, учасниками слідчої дії, понятими та представниками ТОВ "Архібуд" виявлено влаштований котлован, зроблений ґрунтовий насип та 159 пнів зрізаних дерев різних листяних порід і 27 викорчуваних пнів (польова перелікова відомість до акту держконтролю додається). Крім того, до матеріалів держконтролю додається копія листа №8-1323-0.2-415/2-17 від 08.02.2017р. Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, де вказується, що вищезгадана ділянка відноситься до категорії земель - землі житлової та громадської забудови".

В акті від 03.03.2017 №84/04/205 зафіксовано, що представники ТОВ "Архібуд" ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 повідомили, що керівництвом вказаної юридичної особи скасовано всі довіреності та угоди із вказаними представниками та наголошено про заборону підписувати документи, а саме акт держконтролю. Вказані особи, незважаючи на попередження прокурора покинули адміністративне приміщення парку "Знесіння".

На підставі акта від 03.03.2017 № 84/04/05 проведено розрахунок шкоди, заподіяної зеленим насадженням, знищенням дерев до ступеня припинення росту по вул. Довбуша,15 у м. Львові відповідно до Додатку № 1 "Такса для обчислення розміру шкоди, заподіяної внаслідок знищення або пошкодження дерев і чагарників" до Постанови Кабінету Міністрів України від 08.04.1999 № 559 "Про такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної зеленим насадженням у межах міст та інших населених пунктів", згідно якого порядок проведення розрахунків шкоди проводиться із врахуванням діаметра дерева (у корі) біля шийки кореня в межах з "До 6 см." до "понад 50см.". Згідно даних розрахунків Державної екологічної інспекції у Львівській області від 06.03.2017 шкода, заподіяна зеленим насадженням, знищенням 159 дерев до ступеня припинення росту та незаконною зрізкою дерев з подальшим викорчовуванням 27 пнів по вул. Довбуша, 15 у м. Львові згідно акту держконтролю №84/04/205 від 03.03.2017 визначено загальну суму шкоди, що становить 76 040 грн 50 коп.

Вищенаведене стало підставою для звернення прокурора з даним позовом.

Колегія суддів зазначає, що змістом статті 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог: раціонального і економного використання природних ресурсів на основі широкого застосування новітніх технологій; здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища.

Згідно до статті 28 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" охороні та відновленню підлягають усі зелені насадження в межах населених пунктів під час проведення будь-якої діяльності, крім зелених насаджень, які висаджені або виросли самосівом в охоронних зонах повітряних і кабельних ліній, трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів і пристроїв. Охорона, утримання та відновлення зелених насаджень на об'єктах благоустрою, а також видалення дерев, які виросли самосівом, здійснюються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів залежно від підпорядкування об'єкта благоустрою, а на земельних ділянках, переданих у власність, наданих у постійне користування або в оренду, за рахунок коштів їх власників або користувачів відповідно до нормативів, затверджених у встановленому порядку.

Пунктом 5.5 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України , затверджених на виконання статті 28 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", визначено, що відповідальними за збереження зелених насаджень і належний догляд за ними на територіях земельних ділянок, які відведені під будівництво, є забудовники чи власники цих територій.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Архібуд" є користувачем земельної ділянки на правах оренди та замовником будівництва готельно-рекреаційного комплексу на даній земельній ділянці.

Частинами 1, 4 статті 68 цього Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, зазвичай у повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів (стаття 69 зазначеного Закону).

Згідно зі статтями 26, 40 Закону України "Про рослинний світ" охорона рослинного світу забезпечується встановленням юридичної відповідальності за порушення порядку охорони та використання природних рослинних ресурсів. Порушення законодавства про рослинний світ тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законами України.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування шкоди (збитків), потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Суди попередніх інстанцій при задоволенні позову дійшли висновку про наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення.

Згідно з абзацу 1 пункту 2 Порядку видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1045 від 01.08.2006 (далі - Порядок), видалення зелених насаджень зокрема здійснюється у разі будівництва об'єкта архітектури на підставі документів, визначених частиною 1 статті 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Частиною 1 статті 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції чинній на момент складення акта) визначено, що замовник має право виконувати будівельні роботи після: 1) подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України;

2) реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до I-III категорій складності;

3) видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до IV і V категорій складності.

Пунктом 3 Порядку, передбачено, що видалення зелених насаджень на території населеного пункту здійснюється: за рішенням виконавчого органу сільської, селищної, міської ради (далі - компетентний орган) на підставі ордера (крім випадків, передбачених пунктами 7-10 цього Порядку); на підставі одного з документів, визначених частиною першою статті 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", до прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів. Видалення зелених насаджень на підставі одного з документів, визначених частиною першою статті 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", до прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів не потребує прийняття рішення компетентним органом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що дозвіл Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області на виконання будівельних робіт від 26.05.2011 № ЛВ11411000653 (копія якого міститься в матеріалах справи), яким не визначено категорії складності об'єкта будівництва, не є належним доказом права відповідача на проведення видалення зелених насаджень без відповідного їх обстеження та визначення відновної вартості. Тобто, відповідачем не надано суду доказів в підтвердження наявності у нього документів передбачених частини 1 статті 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Проте, колегія суддів зазначає, що Постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 466 затверджено Порядок виконання будівельних робіт (в редакції станом на момент видачі дозволу на виконання будівельних робіт), у пункті 17 якого зазначено, що дозвіл на виконання будівельних робіт видається на безоплатній основі Інспекцією за місцезнаходженням об'єкта, а щодо об'єкта, розміщеного на території кількох адміністративно-територіальних одиниць, - Держархбудінспекцією за формою згідно з додатком 4.

Судами попередніх інстанцій не встановлено, чи відповідає наявний в матеріалах справи дозвіл на виконання будівельних робіт формі, визначеній у додатку 4 та чи взагалі міг містити дозвіл на виконання будівництва, виданий у відповідності до форми, встановленої Порядком виконання будівельних робіт станом на 26.05.2011, інформацію про складність об'єкта будівництва.

Крім того, судами не з'ясовано чи є зазначення складності об'єкта будівництва у дозволі визначальним для висновку про наявність документа, який є необхідним для початку будівництва та відповідно для видалення зелених насаджень без рішення компетентного органу у розумінні статті 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

При цьому, судами не взято до уваги, що відповідно до пунктів 1, 2 Порядку виконання будівельних робіт встановлено, що цей Порядок визначає процедуру виконання будівельних робіт.

Будівельні роботи - роботи з нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту.

Будівельні роботи можуть виконуватися замовником після отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію та:

подання замовником за формою згідно з додатком 1 повідомлення про початок виконання будівельних робіт Державній архітектурно-будівельній інспекції або її територіальному органу (далі - Інспекція) за місцезнаходженням об'єкта будівництва - щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт (далі - декларація) або отримання дозволу на виконання будівельних робіт, відповідно до переліку об'єктів, будівництво яких здійснюється після надіслання повідомлення про початок виконання будівельних робіт;

реєстрації відповідною Інспекцією декларації - щодо об'єктів будівництва, що належать до I - III категорії складності;

видачі замовнику Інспекцією дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до IV і V категорії складності.

Таким чином, без правильної оцінки доказів, наявних в матеріалах справи, висновки судів про відсутність у відповідача документів, передбачених частини 1 статті 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", є передчасними.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги знайшли своє часткове підтвердження, а тому приймаються до уваги.

Згідно пункту 48 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мала проти України" від 03.07.2014, остаточне 17.11.2014:

"Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах "Проніна проти України" (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, пункт 25, від 18.07.2006, та "Нечипорук і Йонкало проти України" (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), заява № 42310/04, пункт 280, від 21.04.2011)."

Крім того, колегія суддів зазначає, що згідно з абзацом 4 частини 1 статті 2 ГПК України (у відповідній редакції) господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною 2 згаданої статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, за відсутності ж такого органу або відсутності у нього повноважень зазначає про це в позовній заяві.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 з урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Колегія суддів зазначає, що ні суд першої інстанції, ні суд апеляційної інстанції не перевірили та не з'ясували в чому полягало порушення інтересів держави та обставини за яких позивач не міг здійснювати свої функції із здійснення державного контролю у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Оскільки зазначені питання мають важливе значення для правильного вирішення спору, колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій не можна вважати такими, що відповідають вимогам статті 43 ГПК України (у редакції чинній до 15.12.2017) щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Межі передбачені статтею 300 ГПК України розгляду справи судом касаційній інстанції не дають йому права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, постановлені у цій справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно, повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Судові витрати.

Відповідно до приписів статті 129 частини 4 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі підлягають розподілу під час вирішення спору по суті, а оскільки за результатами розгляду касаційної скарги спір у даній справі не вирішено, розподіл судових витрат за результатами розгляду касаційної скарги є передчасним.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Архібуд" задовольнити.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 31.07.2017 та рішення Господарського суду Львівської області від 28.04.2017 у справі № 914/648/17 скасувати, справу направити на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. Краснов

Судді: Г. Мачульський

І. Кушнір