Історія справи

Ухвала КГС ВП від 27.12.2020 року у справі №908/2846/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2021 року

м. Київ

Справа № 908/2846/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

помічник судді, який за дорученням судді здійснює повноваження секретаря судового засідання, - Вилегжаніна М. В.,

за участю представників:

позивача - не з'явилися,

відповідача - не з'явилися,

третьої особи - не з'явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Агрофірма "Україна"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.11.2020 (судді: Кощєєв І. М. - головуючий, Кузнецова І. Л., Чус О. В. ) і рішення Господарського суду Запорізької області від 04.09.2020 (судді: Зінченко Н. Г. - головуючий, Горохов І. С., Мірошниченко М. В. ) у справі

за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Агрофірма "Україна"

до Воскресенської сільської ради Приазовського району Запорізької області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Приазовська районна державна адміністрація Запорізької області,

про визнання протиправним і скасування запису про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. У жовтні 2019 року Сільськогосподарський виробничий кооператив "Агрофірма " Україна" (далі - СВК "Агрофірма "Україна") звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом до Воскресенської сільської ради Приазовського району Запорізької області (далі - Воскресенська сільрада) про визнання протиправним і скасування запису про державну реєстрацію права комунальної власності (номер запису ~organization0~) за Воскресенською сільрадою на земельну ділянку, кадастровий номер 2324582200:01:002:0044, площею 6,4 га, внесеного державним реєстратором Приазовської районної державної адміністрації Новіковим Артемом Валерійовичем (далі - державний реєстратор).

На обґрунтування позову позивач послався на відсутність підстав для внесення державним реєстратором оспорюваного запису про проведення державної реєстрації права комунальної власності за Воскресенською сільрадою на зазначену земельну ділянку, оскільки у заявника - Воскресенської сільради не було технічної документації, якою визначено площу земельної ділянки, а також місце її розташування у контурі, тому дії щодо внесення такого запису повинні бути визнані судом протиправними, а такий запис скасовано.

1.2. У відзиві на позов Воскресенська сільрада просила застосувати позовну давність до заявлених вимог та відмовити у позові, посилаючись, зокрема, на те, що права та охоронювані законом інтереси позивача під час проведення державної реєстрації права власності Воскресенської сільради на спірну земельну ділянку порушені не були.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 04.09.2020, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від
12.11.2020, у позові відмовлено.

2.2. Аргументуючи судове рішення, господарський суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та виходив із того, що рішенням Приазовського районного суду Запорізької області від 26.04.2011 у справі № 2-0-20/2011 ухвалено передати у власність територіальної громади Воскресенської сільради право на земельну частку (пай) розміром 7,79 в умовних кадастрових гектарах; остаточний розмір спірної земельної ділянки визначений на підставі технічної документації з землеустрою, що зазначено у витягу із Державного земельного кадастру про земельну ділянку; позивач не довів належними та допустимими доказами наявності порушення його прав відповідачем, тому підстав для визнання протиправним і скасування запису про державну реєстрацію права комунальної власності (номер запису ~organization1~) на земельну ділянку у наведеному випадку немає. Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку з їх необґрунтованістю, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування позовної давності.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

3.1. СВК "Агрофірма "Україна", не погоджуючись з ухваленими у справі судовими рішеннями, подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 04.09.2020 і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.11.2020, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області.

Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що касаційна скарга подається на підставі пункту 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України та посилається на пункту 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Зокрема, скаржник вважає, що суди належним чином не дослідили наявні в матеріалах справи докази (зокрема лист Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 03.09.2019 № 29-8-0.301-4835/2-19) та не з'ясували обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору; порушили норми процесуального права, а саме статті 13, 14, 15, 74, 86, 236, 269 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник акцентує на тому, що наявні матеріали справи підтверджують факт недотримання державним реєстратором вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" під час вчинення спірної реєстраційної дії.

3.2. Від Воскресенської сільради відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

3.3. Від Нововасилівської селищної ради Приазовського району Запорізької області надійшло клопотання про розгляд справи без участі представників ради.

4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що правових підстав для задоволення касаційної скарги немає.

4.2. Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій,
27.04.2009 між Приазовською районною державною адміністрацією (орендодавець) та СВК "Агрофірма "Україна" (орендар) укладено договір оренди земельної частки (паю), за змістом якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду невитребувані земельні частки (паї) загальною площею 138,0400 га, у т. ч. 138,0400 га - рілля, виділені в натурі в контурі № 21-14,1800 га, № 3-12,5600 га, № 18-6,0900 га, № 68-6,6100 га, № 5-44,800 га, № 25-11,7600 га, згідно зі схемою поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) КСП "Україна" Приазовського району Запорізької області.

Згідно з пунктом 2.1 зазначеного договору невитребувані земельні частки (паї) передаються в оренду для товарного сільськогосподарського виробництва.

Договір оренди на невитребувані земельні частки (паї) укладено до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, але в будь-якому випадку не більш ніж на 49 років (пункт 2.3 договору).

Договір зареєстрований 27.04.2009 у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Воскресенської сільради за № 111.

Сторонами вносилися зміни до вказаного договору оренди землі.

У подальшому до договору оренди сторони неодноразово вносили зміни. Зокрема, у додатковій угоді від 08.07.2009 сторони визначили, що орендодавець передає, а орендар приймає в оренду невитребувані земельні частки (паї) загальною площею 96,0000 га, у т. ч. 96,0000 га - рілля, виділені в натурі в контурі № 21-14,1800 га, № 3-12,5600 га, № 18-6,0900 га, № 68-6,6100 га, № 5-44,800 га, № 25-11,7600 га, згідно зі схемою поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) КСП "Україна" Приазовського району Запорізької області.

Додаткова угода до договору оренди землі від 27.04.2009 № 111 зареєстрована
08.07.2009 у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Воскресенської сільради за № 113.

Згідно з додатковою угодою від 24.10.2012 було внесено зміни у договір щодо площі невитребуваних паїв, змінено загальну площу невитребуваних паїв 138,0400 га, у т. ч. 138,0400 га - рілля на загальну площу 89.7201 га, у т. ч. 89.7201 га - рілля. Додаткова угода зареєстрована 12.11.2012 у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Воскресенської сільради за № 17.

У подальшому за додатковою угодою, зареєстрованою 17.02.2014 у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Воскресенської сільради за № 20, сторони замінили загальну площу невитребуваних земельних часток (паїв) 89,7201 га на 64,4300 га, у тому числі 64,4300 га - рілля, виділені в натурі в контурі № 3-6,2800 га, № 5-25,6000 га, № 25-11,7600 га, № 21-14,1800 га, № 68-6,6100 га, згідно зі схемою поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) КСП "Україна" Приазовського району Запорізької області.

Згідно з додатковою угодою, зареєстрованою 05.05.2016 у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Воскресенської сільради за № 22, сторони виклали розділ "Предмет договору" в іншій редакції, визначивши, що орендодавець передає, а орендар приймає в оренду невитребувані земельні частки (паї) загальною площею 43,9700 га, у тому числі ріллі - 43,9700 га, із земель колишнього КСП "Україна" Приазовського району Запорізької області.

4.3. Рішенням Приазовського районного суду Запорізької області від 26.04.2011 у справі № 2-0-20/2011 визнано відумерлою спадщину, яка відкрилася після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 і складається з права на земельну частку (пай) розміром 7,79 в умовних кадастрових гектарах вартістю 87 776,00 грн, належної йому на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії РН № 201995.

Вирішено передати у власність територіальній громаді Воскресенської сільради право на земельну частку (пай) розміром 7,79 в умовних кадастрових гектарах вартістю 87 776,00 грн, яке належало ОСОБА_1 на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії РН № 201995.

Згідно з рішенням позачергової сесії 7 скликання Воскресенської сільради від
28.07.2016 № 1 вирішено на виконання рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 26.04.2011 у справі № 2-0-20/2011 прийняти у власність територіальної громади Воскресенської сільради земельну ділянку загальною площею 7,79 умовно-кадастрових га вартістю 87 776 грн, розташовану на території Воскресенської сільради, що визнана судом відумерлою спадщиною; надано згоду на підготовку матеріалів для передачі земельної ділянки розміром 7,79 умовно-кадастрових га та вартістю 87 776 грн до земель комунальної власності територіальної громади.

За змістом інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (номер інформаційної довідки ~organization2~, дата формування:
05.08.2016) державний реєстратор Приазовської районної державної адміністрації Новіков А. В. 02.08.2016 зробив запис про проведення державної реєстрації права комунальної власності (номер запису про право власності: ~organization3~) за Воскресенською сільрадою на земельну ділянку, кадастровий номер 2324582200:01:002:0044, площею 6,4 га. Підставою виникнення права власності зазначено рішення Приазовського районного суду Запорізької області від
26.04.2011 у справі № 2-0-20/2011. Підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 30800589 від 05.08.2016, Новіков А. В., Приазовська районна державна адміністрація.

4.4. Спір у справі, що розглядається, виник у зв'язку з реєстрацією права власності за Воскресенською сільрадою на земельну ділянку, кадастровий номер 2324582200:01:002:0044.

4.5. Як свідчить зміст касаційної скарги, її подано на підставі пункту 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України та мотивовано тим, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази, які мають значення для правильного вирішення спору.

Верховний Суд, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, а також матеріали справи, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

За змістом пункту 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених пункту 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази, які мають значення для правильного вирішення спору, чим порушили положення статей 13, 86, частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, за змістом пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин недостатніми є доводи скаржника про неповне дослідження судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів за умови необґрунтованості підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, саме тільки посилання скаржника на те, що господарський суд не в повному обсязі дослідив докази та не з'ясував дійсні обставини справи, без належного обґрунтування не можуть ставити під сумнів судове рішення; доводи касаційної скарги, які стосуються з'ясування обставин, вже встановлених господарськими судами, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, не можуть бути враховані судом касаційної інстанції з огляду на положення частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас за змістом пунктів 3, 4 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України (посилання на які містить касаційна скарга) достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права у разі якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 3); якщо суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4).

Скаржник наголошував на тому, що у Воскресенської сільради була відсутня технічна документація із землеустрою, тому підстав для внесення запису про проведення державної реєстрації права комунальної власності за відповідачем на земельну ділянку не було; фактичні обставини проведення реєстратором державної реєстрації права власності встановлені судами на підставі неналежних (недопустимих) доказів.

Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

При цьому відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Водночас у статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, з'ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених у статті 86 Господарського процесуального кодексу України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

До загального предмета доказування у спорах про скасування запису про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно входить факт здійснення державним реєстратором реєстраційних дій з порушенням/дотриманням норм чинного законодавства, зокрема, Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній на дату проведення спірної реєстрації) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно (пункт 9 частини 1 статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Згідно з пунктом 1 Порядку цей Порядок визначає умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державної реєстрації, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Як установив господарський суд першої інстанції, відділ у Приазовському районі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області подав інформацію (лист від 30.01.2020 вих. № 9-8-0.32-65/111-20), що за відомостями з Державного земельного кадастру земельна ділянка площею 6,4000 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 2324582200:01:002:0044, розташована на території Воскресенської сільради, була зареєстрована на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) 21.05.2013. До матеріалів справи подано копію заяви Воскресенської сільради до відділу Держземагенства у Приазовському районі Запорізької області про державну реєстрацію земельної ділянки.

На виконання ухвали суду від 18.12.2019 до суду від відділу державної реєстрації та надання адміністративних послуг Приазовської районної державної адміністрації надійшли копії документів, що зберігаються в реєстраційній справі, а саме: заява (реєстраційний номер заяви 17925750) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень стосовно земельної ділянки кадастровий номер 2324582200:01:002:0044, рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 26.04.2011 у справі № 2-0-20/2011; рішення позачергової сесії 7 скликання Воскресенської сільради від
28.07.2016 № 1; витяг із Державного земельного кадастру про земельну ділянку від
19.07.2016 № НВ-2302277222016 щодо земельної ділянки площею 6,4000 га, кадастровий номер 2324582200:01:002:0044.

Також на виконання ухвали суду від 18.12.2019 до суду від Приазовської районної державної адміністрації із супровідним листом від 10.01.2020 вих. № 02294/01-34 надійшли витяги з реєстраційної справи земельної ділянки площею 6,4 га, кадастровий номер 2324582200:01:002:0044, яка розташована на території Воскресенської сільради. Суд установив, що у зазначеній реєстраційній справі містяться: заява (реєстраційний номер заяви 17925750) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень стосовно земельної ділянки, кадастровий номер 2324582200:01:002:0044, розташованої на території Воскресенської сільради; рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 26.04.2011 у справі № 2-0-20/2011; рішення позачергової сесії 7 скликання Воскресенської сільради від 28.07.2016 № 1; витяг із Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 19.07.2016 № НВ-2302277222016 щодо земельної ділянки площею 6,4000 га, кадастровий номер 2324582200:01:002:0044, розташованої на території Воскресенської сільради (у витягу зазначено дату державної реєстрації земельної ділянки - 21.05.2013, підстава здійснення державної реєстрації земельної ділянки - технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), 14.03.2012); кадастровий план земельної ділянки, кадастровий номер 2324582200:01:002:0044; інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (номер інформаційної довідки ~organization4~, дата формування: 05.08.2016).

Таким чином, враховуючи наведене, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що державному реєстратору були подані документи, визначені Порядком, зокрема був поданий витяг із Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки з кадастровим номером undefined, в якому зазначено площу земельної ділянки - 6,4000 га.

Отже, попередні судові інстанції надали правову оцінку доказам, наявним у справі, відповідно до вимог статей 86, 236 Господарського процесуального кодексу України.

Доводи скаржника зводяться до того, що він вважає неналежними докази, на підставі яких суди дійшли висновку про проведення державним реєстратором державної реєстрації відповідно до вимог чинного законодавства, проте аргументів про їх недопустимість не наводить, як і не доводить наявності встановлених законом обставин, які би зумовлювали визнання доказу недопустимим. Отже, такі доводи не можна визнати аргументованими, тому вони відхиляються колегією суддів як такі, що спрямовані на переоцінку доказів, наявних у справі, з метою встановлення інших фактичних обставин справи, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Водночас подана касаційна скарга не містить аргументів щодо того, що суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 3 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України), тому вони також не можуть розглядатися як підстава для скасування оскаржених у цій справі судових рішень, а в суду касаційної інстанції, у свою чергу, відсутні підстави для виходу за межі вимог касаційної скарги.

Таким чином, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. У статті 296 Господарського процесуального кодексу України визначено вичерпний перелік підстав закриття касаційного провадження, серед яких немає такої підстави як необґрунтованість підстави касаційного оскарження, передбаченої у статті 296 Господарського процесуального кодексу України. Тому у разі, коли після відкриття касаційного провадження виявилося, що передбачена у пункті 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підстава не знайшла підтвердження, Верховний Суд має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, що випливає з положень другого речення пункту 4 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якого, якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом.

5.2. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.3. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

5.4. За змістом статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.5. Ураховуючи межі перегляду справи у касаційній інстанції, передбачені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, та зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані рішення і постанову - без змін.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки касаційна скарга задоволенню не підлягає, витрати зі сплати судового збору в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Агрофірма " Україна" залишити без задоволення.

Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.11.2020 і рішення Господарського суду Запорізької області від 04.09.2020 у справі № 908/2846/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак