ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2018 року

м. Київ

Справа № 920/739/17

Верховний Суд у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого,

суддів: Берднік І. С., Краснова Є. В., Кушніра І. В., Мачульського Г. М., Міщенка І. С., Пількова К. М., Сухового В. Г., Чумака Ю. Я.,

за участю представників:

позивача - Серт О. В., Литвинець В. М.,

відповідача - Рудік А. А.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного підприємства "Карла Маркса-2"

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.12.2017 у справі

за позовом Приватного підприємства "Карла Маркса-2"

до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області

про поновлення договору оренди,

В С Т А Н О В И В:

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. У серпні 2017 року Приватне підприємство "Карла Маркса-2" (далі - ПП "Карла Маркса-2") звернулося до Господарського суду Сумської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання поновленим на тих самих умовах на наступні 7 (сім) років строком до 01.04.2024 договору оренди від 24.03.2010 земельної ділянки загальною площею 31,3960 га, кадастровий номер 5923882300:09:001:0011.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до статті 33 Закону України "Про оренду землі", зокрема частини 6 цієї норми, після закінчення строку укладеного між Путивльською районною державною адміністрацією і ПП "Карла Маркса-2" договору оренди від 24.03.2010, позивач отримав право на поновлення цього договору. Так, ПП "Карла Маркса-2" наголосило, що належним чином виконувало зобов'язання за договором, на виконання вимог пункту 8 договору направило Головному управлінню Держгеокадастру у Сумській області лист-повідомлення від 31.01.2017 із проектом додаткової угоди, відповіді на який не отримало, продовжує користуватися земельною ділянкою і не погоджується із листами-повідомленнями відповідача щодо неможливості поновлення договору оренди землі, тому звернулося до суду.

1.3. У подальшому ПП "Карла Маркса-2" подало до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій просило суд визнати поновленим договір оренди, укладений 24.03.2010 (зареєстровано 01.04.2010 за № 041063300527), вважаючи укладеною угоду про поновлення договору на той самий строк на тих самих умовах у редакції, наведеній позивачем у заяві про уточнення позову.

1.4. За змістом протоколу судового засідання від 19.09.2017 заяву ПП "Карла Маркса-2" про уточнення позовних вимог прийнято до розгляду (а.с. 69- 70).

1.5. Головне управління Держгеокадастру у Сумській області, не погоджуючись із позовними вимогами, просило відмовити в їх задоволенні, акцентуючи, що у листі-повідомленні від 16.03.2017 ПП "Карла Маркса-2" поінформовано про прийняте рішення № 28-18-0.6-3929/2-17 щодо заперечення у поновленні договору оренди від 24.03.2010. Крім того, відповідач зазначив, що за змістом додаткової угоди у редакції, запропонованій позивачем, змінено вимоги стосовно строку повідомлення про намір поновлення договору, визначено орендну плату в розмірі 8 % від нормативної грошової оцінки землі, а також наведено розмір нормативної грошової оцінки землі, який нічим не підтверджено, тобто змінено умови договору, що унеможливлює його поновлення на тих самих умовах і на той самий строк у порядку статті 33 Закону України "Про оренду землі".

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Сумської області від 21.09.2017 (суддя Котельницька В. Л.) позов задоволено, визнано поновленим договір оренди, укладений 24.03.2010 (зареєстровано 01.04.2010 за № 041063300527, внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 19.12.2016 запис № 18200453), визнано укладеною угоду про поновлення договору на той самий строк на тих самих умовах у редакції позивача, викладеній судом у резолютивній частині рішення.

2.2. Суд першої інстанції послався на положення частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та дійшов висновку про доведеність і обґрунтованість позовних вимог, наголошуючи, що позивач після закінчення строку дії договору оренди належним чином виконує обов'язки за спірним договором, продовжує використовувати спірну земельну ділянку та має намір у подальшому користуватися нею за цільовим призначенням, сплачуючи орендну плату. При цьому відповідач, ухвалюючи у відповідь на звернення позивача рішення про відмову в поновленні договору, вийшов за межі норм, зокрема як вимог, так і строків, передбачених статтею 33 Закону України "Про оренду землі". Крім того, суд дійшов висновку, що відповідач не спростовує продовження належного користування позивачем земельною ділянкою після закінчення терміну дії договору.

Крім того, суд зазначив, що право відмовити орендодавцеві у поновленні договору оренди землі через те, що ним не додано до листа-повідомлення інших документів, окрім проекту додаткової угоди, у орендодавця відповідно до статті 33 Закону України "Про оренду землі" відсутнє. Отже суд дійшов висновку, що саме відповідачем була порушена процедура реалізації позивачем переважного права на поновлення договору відповідно до частин 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

2.3. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.12.2017 (Гетьман Р. А. - головуючий, Ільїн О. В., Сіверін В. І.) рішення Господарського суду Сумської області від 21.09.2017 скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

2.4. Суд апеляційної інстанції установив, що у відповідь на лист-повідомлення від 31.01.2017 № 60 Головне управління Держгеокадастру у Сумській області 21.03.2017 направило на адресу позивача лист-повідомлення про прийняте рішення № 28-18-0.6-3929/2-17 стосовно заперечення у поновленні договору оренди землі. При цьому зазначену відмову позивачем не оскаржено. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спірний договір не поновлено автоматично з огляду на положення частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", а також звернув увагу, що у справі немає доказів на підтвердження порушення відповідачем переважного права позивача на отримання в оренду земельної ділянки, яку визначено предметом позову.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.12.2017, ПП "Карла Маркса-2" у касаційній скарзі просить її скасувати, а рішення Господарського суду Сумської області від 21.09.2017 залишити без змін, наголошуючи, що позивач мав право скористатися своїм переважним правом на поновлення договору оренди, оскільки більше ніж за 30 днів до закінчення строку його дії направив до Головного управління Держгеокадастру в Сумській області лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі разом із проектом відповідної додаткової угоди та інші документи. Отже, орендар належним чином виконав передбачений договором обов'язок щодо повідомлення орендодавця про намір поновити договір оренди від 24.03.2010. Натомість лист-повідомлення від 16.03.2017 про відмову позивачеві у поновленні договору оренди відповідач направив лише 21.03.2017, тобто із порушенням місячного терміну для повідомлення орендаря про прийняте рішення, що дало позивачеві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди з урахуванням змісту частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" у судовому порядку.

3.2. Зокрема, скаржник зазначає, що звертаючись із позовною заявою, ПП "Карла Маркса-2" не розмежовувало двох окремих підстав поновлення договору оренди земельної ділянки, передбачених частинами 1- 5 і частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі". При цьому позовну заяву було обґрунтовано як наявністю фактів, передбачених частинами 1- 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі", а саме: належним виконанням орендарем своїх обов'язків за договором; повідомленням орендарем орендодавця в установлені строки до закінчення строку дії договору про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; долученням орендарем до листа-повідомлення проекту додаткової угоди; неповідомленням орендодавцем протягом місяця орендареві про наявність заперечень та своє рішення; так і наявністю фактів, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", - орендар продовжує користуватися земельною ділянкою і належним чином виконує обов'язки за договором.

3.3. Отже, ПП "Карла Маркса-2" вважає, що рішення суду першої інстанції повністю відповідає вимогам закону, який захищає законне право орендаря на поновлення договору оренди землі.

3.4. У відзиві на касаційну скаргу Головне управління Держгеокадастру в Сумській області просить залишити її без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.12.2017 - без змін, наголошуючи, що між сторонами не було укладено додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 24.03.2010 у місячний строк, у зв'язку з чим договір не поновлений і припинив свою дію відповідно до положень статті 31 Закону України "Про оренду землі" з 01.04.2017 у зв'язку зі спливом строку, на який його було укладено, переважне право позивача припинилося, що свідчить про неправомірність вимог ПП "Карла Маркса-2". При цьому Головне управління Держгеокадастру в Сумській області наголошує на безпідставності посилань підприємства на лист від 31.01.2017 № 60, оскільки ПП "Карла Маркса-2" у позові просить поновити договір оренди землі від 24.03.2010 (зареєстровано 01.04.2010 за № 041063300527), натомість зазначений лист-повідомлення позивача стосується поновлення договору оренди від 10.03.2010. Разом із цим у передбачені законом строки Головне управління Держгеокадастру в Сумській області повідомило ПП "Карла Маркса-2" про рішення, ухвалене у відповідь на лист від 16.03.2017.

4. Розгляд касаційної скарги

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

4.2. Як убачається із матеріалів справи та установлено судами, 24.03.2010 між Путивльською районною державною адміністрацією (орендодавець) і ПП "Карла Маркса-2" (орендар) укладено договір оренди, за умовами пунктів 1, 2 якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування за рахунок земель державної власності земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 31,3960 га, у тому числі 31,3960 га ріллі, розташовану за адресою: Сумська область, Путивльський район, В'язенська сільська рада.

Відповідно до пункту 41 договору оренди він набирає чинності після його підписання сторонами та державної реєстрації.

4.3. Відповідно до пункту 8 договору його укладено строком на 7 (сім) років. Після закінчення строку дії договору орендар має право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Як установлено судами, договір оренди зареєстровано у реєстраційному відділі Сумської регіональної філії ДПЦ ДЗК, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 01.04.2010 № 041063300535.

Отже, строк дії договору встановлено до 01.04.2017.

4.4. Так, суди установили, що ПП "Карла Маркса-2" направило на адресу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області лист-повідомлення від 31.01.2017 № 60 про надання згоди на пролонгацію договору оренди землі на той самий строк на умовах додаткової угоди, копію якої додано до цього листа-повідомлення.

4.5. Суди установили, що лист-повідомлення ПП "Карла-Маркса-2" від 31.01.2017 № 60 отримано Головним управлінням Держгеокадастру в Сумській області 17.02.2017, що підтверджується відбитком штемпеля про реєстрацію вхідної кореспонденції (вхідний реєстраційний № 2035).

4.6. Водночас 16.03.2017 Головне управління Держгеокадастру в Сумській області направило на адресу ПП "Карла Маркса-2" лист-повідомлення про ухвалення рішення № 28-18-0.6-3929/2-17, зокрема відповідач поінформував, що не вважає за можливе поновити договір оренди від 24.03.2010 (державна реєстрація від 01.04.2010 № 041063300535) земельної ділянки загальною площею 31,3960 га.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. За змістом частини 2 статті 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Законом України "Про оренду землі" визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі, а статтею 13 передбачено, що договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Колегія суддів зазначає, що ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системності та послідовності у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії. Для оцінки правовідносин у даному спорі колегія керується правилами, викладеними Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні в справі The Sunday Times v. United Kingdom. У цій справі ЄСПЛ зазначив, що закон повинен бути досить доступним, він повинен служити для громадянина відповідним орієнтиром, достатнім у контексті, в якому застосовуються певні правові норми у відповідній справі; норма не може вважатися законом, якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, яка дає можливість громадянинові регулювати свою поведінку.

У справі Steel and others v. The United Kingdom ЄСПЛ наголосив, що Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, аби дати змогу громадянинові, якщо виникне потреба, з належною порадою, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне застосовувати правові норми та судову практику таким чином, яким вона є найбільш очевидною та передбачуваною для учасників цивільного обороту в Україні.

5.2. Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (частини 1- 5 цієї норми), так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (частина 6 цієї норми).

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що для застосування положень частини 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належним чином виконує свої обов'язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення із проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

Частиною 6 статті 33 зазначеного Закону врегульовано пролонгацію договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на пролонгацію договору).

При цьому необхідно звернути увагу, що повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", не вимагається. Суть поновлення договору оренди згідно з цією частиною статті саме і полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв'язку з належним виконанням договору оренди землі.

Відсутність такого заперечення, як уже зазначалося, може мати прояв у "мовчазній згоді".

У контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідно зауважити, що такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах. Щодо прав та обов'язків орендодавця слід акцентувати, що він має право заперечити стосовно поновлення згідно із цією частиною статті 33 Закону України "Про оренду землі", і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, що безпосередньо випливає зі змісту частини 6 зазначеної статті.

У подальшому, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди і орендодавець не надав заперечень стосовно поновлення цього договору протягом одного місяця після його закінчення, орендар має право звернутися із вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк. Орендодавець, у свою чергу, в будь-який час до укладення додаткової угоди стосовно поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах може звернутися із вимогою про звільнення земельної ділянки. Тобто договір оренди землі вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди, про що безпосередньо зазначено у частині 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі". При цьому відмову або зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено у суді.

Правову позицію щодо розрізнення цих підстав було сформульовано Верховним Судом України, зокрема у постанові від 25.02.2015 у справі № 6-219цс14 і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц.

Отже, підстави для поновлення договору оренди земельної ділянки, передбачені у частинах 1- 5 і частині 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", не пов'язані одна з іншою.

5.3. Суд першої інстанції установив, що ПП "Карла Маркса-2" більше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору оренди землі (31.01.2017) направило до Головного управління Держгеокадастру в Сумській області лист-повідомлення про поновлення цього договору разом із проектом відповідної додаткової угоди (отримано відповідачем 17.02.2017), а також інші документи. Таким чином, орендар земельної ділянки належним чином виконав свій обов'язок щодо повідомлення орендодавця не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору про намір його поновити, як це передбачено умовами договору оренди від 24.03.2010 та не суперечить положенням частини 2 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

5.4. Суд першої інстанції також установив, а суд апеляційної інстанції не спростував, що ПП "Карла Маркса-2" протягом строку дії договору оренди, а також у квітні-серпні 2017 року, після закінчення строку його дії, продовжувало користуватися земельною ділянкою та сплачувало орендну плату за неї.

Відповідачем факт продовження належного користування позивачем земельною ділянкою після закінчення терміну дії договору не спростовано, доказів заперечення протягом строку, встановленого частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", не надано.

5.5. Законодавцем у частині 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" визначено алгоритм дій, який зобов'язує орендодавця після отримання листа-повідомлення орендаря:

1) розглянути лист-повідомлення на відповідність вимогам закону;

2) узгодити з орендарем (за необхідності) істотні умови договору;

3) за відсутності заперечень прийняти рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності);

4) укласти з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.

За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендареві направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Зазначені положення слід розуміти таким чином:

а) орендодавець у разі невідповідності змісту листа-повідомлення та умов проекту додаткової угоди вимогам закону повинен протягом місяця із дати його отримання повідомити орендареві про такі невідповідності, що, у свою чергу, може бути підставою для заперечення у задоволенні заяви орендаря;

б) може запропонувати свою редакцію істотних умов договору оренди землі.

При цьому необхідно мати на увазі, що заперечення орендодавця щодо невідповідності листа-повідомлення із проектом додаткової угоди вимогам закону мають бути обґрунтованими і містити конкретні посилання на порушення закону, зазначені у листі-повідомленні або проекті додаткової угоди, або містити конкретні істотні умови договору, щодо яких орендодавець пропонує зміни.

Якщо орендар та орендодавець у процесі погодження фактично дійшли згоди щодо нових істотних умов договору оренди землі, але не уклали додаткової угоди, то способом захисту прав орендаря буде саме його звернення до суду із позовом про укладення додаткової угоди на нових узгоджених істотних умовах, а не автоматична пролонгація на попередніх умовах.

5.6. Натомість, як установлено судом першої інстанції та залишено поза увагою судом апеляційної інстанції, лист-повідомлення від 16.03.2017 № 28-18-0.6-3929/2-17 про відмову позивачеві у поновленні договору оренди землі Головне управління Держгеокадастру у Сумській області направило лише 21.03.2017 (згідно з копією поштового чека про відправлення).

Отже, суд першої інстанції установив факт порушення відповідачем місячного терміну для повідомлення орендареві про прийняте рішення, що, у свою чергу, дало позивачеві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

5.7. Таким чином, у разі встановлення обставин дотримання орендарем процедури і строків звернення до орендодавця із повідомленням про намір поновити договір оренди землі та невиконання орендодавцем установленого частиною 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" обов'язку у місячний термін розглянути надісланий орендарем лист-повідомлення поведінку орендодавця не можна визнати добросовісною.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Саме тому у конкретних правовідносинах, зокрема щодо поновлення договору оренди землі на підставі статті 33 Закону України "Про оренду землі", добросовісність орендодавця по суті становить гарантію дотримання прав менш захищеної сторони, якою у спірних правовідносинах є орендар.

За встановлених судом обставин належного виконання орендарем обов'язків за договором, своєчасного звернення до орендодавця із листом-повідомленням про поновлення договору з наданням проекту додаткової угоди орендодавець порушив право позивача на встановлений законом порядок розгляду питання про поновлення договору оренди на новий строк, а отже і на укладення додаткової угоди до договору.

5.8. При цьому, як убачається зі змісту листа-повідомлення від 16.03.2017 № 28-18-0.6-3909/2-17, Головне управління Держгеокадастру у Сумській області поінформувало, що не вважає за можливе поновити договір оренди через відсутність, зокрема, витягу із технічної документації з нормативно-грошової оцінки землі.

Водночас Закон України "Про оренду землі" не передбачає надання орендарем в обов'язковому порядку інших додаткових документів до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі, крім проекту додаткової угоди.

5.9. За змістом пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України і частини 1 статті 13 Закону України "Про оцінку земель" для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності обов'язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими і затвердженими нормативами (стаття 1 Закону України "Про оцінку земель").

Тобто нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України "Про оцінку земель" підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5- 7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5- 7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7- 10 років (стаття 18 Закону України "Про оцінку земель").

Частинами 1, 2 статті 20 цього Закону передбачено, що за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Відповідно до частин 1, 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з частиною 4 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" рішення рад, зазначених у цій статті, щодо технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок набирають чинності у строки, встановлені відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України, якою, в свою чергу, передбачено, що рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Згідно з пунктами 34, 35 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції сільської, селищної, міської ради належить вирішення на пленарних засіданнях питань регулювання земельних відносин; затвердження ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України.

Пунктом 288.1 статті 288 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, а згідно з пунктом 288.4, підпунктами 288.5.1, 288.5.2 пункту 288.5 наведеної норми розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Як убачається зі змісту договору, розмір орендної плати визначено сторонами у межах законодавства, а зміна такого розміру за відсутності погодження між сторонами може бути окремою підставою для звернення до суду. При цьому лист-повідомлення Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 16.03.2017 № 28-18-0.6-3909/2-17 не містить заперечень щодо визначеного у договорі розміру орендної плати або застережень про незгоду із будь-якими істотними умовами договору.

5.10. Отже, слід визнати правильним висновок суду першої інстанції стосовно того, що оскільки нормативна грошова оцінка земель - основа для визначення розміру орендної плати, її зміна є підставою для перегляду розміру орендної плати в процесі узгодження з орендарем усіх істотних умов договору, а не підставою для відмови у поновленні договору оренди саме через ненадання витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки землі, натомість у листі-повідомленні відповідач неправомірно послався на необхідність надання додаткових документів, не зазначаючи конкретних підстав для відмови у поновленні договору оренди земельної ділянки.

Таким чином суд першої інстанції обґрунтовано наголосив, що саме відповідачем була порушена процедура реалізації позивачем переважного права на поновлення договору відповідно до вимог статті 33 Закону України "Про оренду землі".

5.11. За змістом статті 15 Цивільного кодексу України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Для визначення предмета позову як способу захисту права чи інтересу важливим є перелік способів захисту цивільного права та інтересу, наведений у статті 16 Цивільного кодексу України, за змістом якої способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, тощо. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

У Рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) надано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес" як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовленого загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкованого у суб'єктивному праві простого легітимного дозволу, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

ПП "Карла Маркса-2" звернулося до суду за захистом свого порушеного права на поновлення договору оренди землі в силу закону із дотриманням відповідної процедури та порядку, при цьому уточнення позовних вимог мало на меті конкретизувати формулювання позовної вимоги, а не зміни її по суті. За результатами розгляду цієї вимоги суд першої інстанції відновив порушене право позивача, установивши належне виконання позивачем умов договору оренди земельної ділянки, продовження користування нею після закінчення дії договору, сплату орендної плати за користування спірною земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди та неспростування цих фактів відповідачем.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 308 цього Кодексу суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Статтею 312 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Ураховуючи положення закону, а також зважаючи на викладене, колегія суддів зазначає, що оскаржене у справі рішення Господарського суду Сумської області від 21.09.2017 відповідає чинному законодавству, натомість постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.12.2017 ухвалено із порушенням норм матеріального і процесуального права, отже постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення місцевого суду - залишенню в силі.

Керуючись статтями 300, 301, 304, пунктом 4 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ПП "Карла Маркса-2" задовольнити.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.12.2017 у справі № 920/739/17 скасувати, а рішення Господарського суду Сумської області від 21.09.2017 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді І. С. Берднік

Є. В. Краснов

І. В. Кушнір

Г. М. Мачульський

І. С. Міщенко

К. М. Пільков

В. Г. Суховий

Ю. Я. Чумак