Історія справи

Ухвала КГС ВП від 28.01.2018 року у справі №916/2507/16
Постанова КГС ВП від 09.05.2018 року у справі №916/2507/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2018 року

м. Київ

Справа № 916/2507/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткач І.В. - головуючий, Вронська Г.О., Стратієнко Л.В.,

розглянувши без повідомлення учасників справи заяву Головного управління ДФС в Одеській області

про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 09.08.2017

(головуючий - Мачульський Г.М., судді - Коробенко Г.П., Дроботова Т.Б.)

у справі № 916/2507/16

за позовом Пайового товариства "GLORIA COMMERCE OU"

до 1. Головного управління ДФС в Одеській області,

2. Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-1 - Товариство з обмеженою відповідальністю "КВ ТРЕЙД"

про стягнення 670 789,19 грн,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Пайове товариство "Gloria Commerce Ou" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (відповідач-1) та Головного управління Державної казначейської служби в Одеській області (відповідач-2) про відшкодування шкоди, завданої органом досудового розслідування у сумі 670 789,19 грн.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані завданням відповідачем-1 збитків внаслідок втрати майна позивача, а саме спирту етилового ректифікованого, який був вилучений органом досудового розслідування на зберігання в межах відповідного кримінального провадження.

2. Короткий зміст судових рішень, ухвалених у справі

2.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 23.11.2016 у задоволенні позову відмовлено повністю.

2.1.1. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювана шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою та вину заподіювача шкоди. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Проте за висновком суду позивач не довів наявності у діях відповідачів складу цивільного правопорушення.

2.2. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.03.2017 рішення суду першої інстанції скасоване та прийнято нове, яким позов задоволено у повному обсязі.

2.3. Задовольняючи позов, суд дійшов таких висновків.

2.3.1. Протиправна поведінка відповідача-1 полягає у недотриманні приписів ст. 100 Кримінально-процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент вилучення та прийняття рішення про зберігання речових доказів). Відповідно до ч. 1 ст. 100 Кримінально-процесуального кодексу України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160 - 166, 170 - 174 цього Кодексу. В свою чергу, слідчими внаслідок неналежного ставлення до виконання своїх службових обов'язків, допущено тяганину: спирт був вилучений 05.06.2014, результати експертного дослідження отримані 18.08.2014, а кримінальне провадження закрито 08.10.2015, вилучене майно не поверталось.

В аспекті зазначеного суд також вказав на неточності в складених протоколі огляду від 05.06.2014 та протоколі обшуку від 13.11.2014.

Все це, на думку суду апеляційної інстанції, вказує на помилковість висновку суду першої інстанції про відсутність в діях відповідача-1 складу цивільного правопорушення.

При цьому, суд відхилив доводи Головного управління ДФС в Одеський області стосовно того, що вина її посадової особи при проведенні виїмки та обшуку не доведена в межах кримінального провадження, а отже, відсутні докази противоправної поведінки зі сторони ДФС, оскільки такі висновки, на думку суду, суперечать висновкам Європейського суду з прав людини.

2.4. Постановою Вищого господарського суду України від 09.08.2017 постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.03.2017 залишено без змін.

2.4.1. У постанові суду касаційної інстанції зазначено таке. Спирт зберігався за адресою: м.Одеса, пров. Локомотивний, 21, де співробітниками відповідача-1 13.11.2014 було проведено обшук та виявлено відсутність спирту.

2.4.2. Врахувавши ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 15.10.2014, якою скасовано ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 06.06.2014 про накладення арешту на майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Нечипорук транспорт" (перевізника), а саме на тягач та причеп, та зобов'язано старшого слідчого з ОВС 1 ВКР СУ ФР ГУ Міндоходів в Одеській області Вірановського Є.В. повернути товариству тягач та причеп, суд касаційної інстанції погодився з висновком апеляційного господарського суду про те, що оскільки відповідач-1 не забезпечив збереження вилученого у позивача майна у визначеному законодавством порядку та не повернув його з огляду на скасування ухвалою незаконного арешту цього майна, у діях відповідача вбачається склад цивільного правопорушення.

3. Короткий зміст заяви Головного управління ДФС в Одеській області

3.1. Головне управління ДФС в Одеській області, зазначаючи про неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, звернулося до Верховного Суду України із заявою про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 09.08.2017 у справі № 916/2507/16 з підстав, передбачених пунктом 1 частини 1 ст. 111-16 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017).

3.2. В обґрунтування вимог своєї заяви заявник посилається на постанову Вищого господарського суду України від 02.12.2015 у справі №917/2290/14. На думку заявника, у зазначеній постанові по-іншому застосовано норми матеріального права, а саме ст.ст. 22, 368, 1166, 1176 ЦК України, ніж у постанові Вищого господарського суду України від 09.08.2017, про перегляд якої подано заяву.

3.3. Заявник зазначає про недоведеність вини відповідача-1, як необхідної складової для відшкодування шкоди в порядку, визначеному ст.ст.1166, 1176 ЦК України. Відповідач-1 вказує, що у матеріалах справи відсутні докази того, що позивач звертався до суду зі скаргами на неправомірні, на його думку, дії слідчого щодо вилучення речей та документів позивача. В судовому порядку дії та рішення Головного управління ДФС в Одеській області стосовно вилучення речей Пайового товариства "Gloria Commerce Ou" незаконними чи протиправними не визнавалися. Неправомірність рішення, дій або бездіяльність органу державної влади, на думку заявника, повинна підтверджуватись відповідним рішенням суду, яке буде мати преюдиціальне значення для відшкодування шкоди.

При цьому, перевірка правомірності дій чи бездіяльності органів дізнання, досудового слідства чи прокуратури при проведенні дій, передбачених Кримінально-процесуальним кодексом України, не відноситься до компетенції судів господарської юрисдикції, про що зазначено у постанові Вищого господарського суду України від 02.12.2015 у справі № 917/2290/14.

Проте у цій справі, про перегляд постанови у якій подано заяву, суд касаційної інстанції погодився з висновками апеляційного суду, який самостійно надав правову оцінку діям слідчого при веденні кримінального провадження. Крім того, поза увагою суду касаційної інстанції залишилося і питання визначення розміру збитків, заявлених позивачем до стягнення.

3.4. Відтак, на переконання заявника, Вищий господарський суд України по-різному застосував норми матеріального права у подібних правовідносинах, у зв'язку з чим відповідач-2 просить скасувати постанову Вищого господарського суду України від 09.08.2017 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.03.2017 у справі №916/2507/16, а рішення Господарського суду Одеської області від 23.11.2016 залишити в силі.

4. Оцінка аргументів заявника на підставі здійсненого судом аналізу постанов Вищого господарського суду України у справах №916/2507/16 та №917/2290/14

4.1. Щодо повноважень Верховного Суду та меж розгляду справи

4.1.1. Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності 15.12.2017, викладено у новій редакції Господарський процесуальний кодекс України.

4.1.2. Згідно з підпунктом 1 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017) заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України у господарських справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного господарського суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

4.1.3. Відповідно до статті 111-16 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Зміст правовідносин із метою з'ясування їх подібності у різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Ухвалення різних за змістом судових рішень має місце у разі, коли суд (суди) касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог, встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

4.2. Щодо суті заяви Головного управління ДФС в Одеській області

4.2.1. Спір у справі стосується відшкодування майнової шкоди, завданої позивачу, внаслідок неповернення вилученого посадовими особами відповідача-2 належного йому товару - спирту етилового ректифікованого.

4.2.2. Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

4.2.3. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною 1 статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини 1 статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини 6 цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

4.2.4. Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов'язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов'язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення заподіяної шкоди.

4.2.5. За таких обставин застосування судами попередніх інстанцій у справі, що переглядається, положень ст.1166 ЦК України є помилковим. Тоді як факт неправомірних дій посадових осіб відповідача-1, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою судами не встановлювався. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

4.2.6. При цьому, як вірно зазначено у постанові Вищого господарського суду України від 02.12.2015 у справі №917/2290/14, необхідним є встановлення правомірності дій чи бездіяльності органів дізнання, досудового слідства чи прокуратури при проведенні дій, передбачених Кримінально-процесуальним кодексом України.

Твердження судів апеляційної та касаційної інстанцій у цій справі про наявність в діях посадових осіб відповідача-2 складу цивільного правопорушення ґрунтуються на скасуванні арешту вилученого у ТОВ "Нечипорук транспорт сервіс" тягача д/н ВО9913АО та причепа д/н ВО1718ХХ, тобто майна, відшкодування вартості якого не є предметом спору у цій справі. Висновки господарських судів апеляційної та касаційної інстанцій про стягнення з держави шкоди без встановлення незаконності вилучення товару (спирту етилового ректифікованого), вартість якого просить стягнути позивач, є помилковими, оскільки суперечать зазначеним вище положенням статей 1176, 1173, 1174 ЦК України. Отже, для застосування зазначених статей необхідним є встановлення незаконності дій чи бездіяльності органів досудового розслідування.

5. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду заяви

5.1. Відповідно до статті 111-23 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) Верховний Суд України розглядає справи за правилами перегляду судових рішень у касаційному порядку, а тому не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку.

5.2. Відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості досліджувати докази, що містяться у справі, перешкоджає можливості з'ясувати дійсні обставини справи та встановити наявність чи відсутність у діях відповідача-1 обов'язкових умов, необхідних для притягнення його до відповідальності у вигляді стягнення шкоди.

5.3. Зважаючи на викладене, враховуючи положення ч.4 ст.111-25 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) справу слід передати на новий розгляд до суду першої інстанції для з'ясування усіх фактичних обставин справи та дослідження питання незаконності дій відповідача-2 щодо вилучення товару (спирту етилового ректифікованого), а також встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою.

Керуючись підпунктом 1 п. 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017), статтями 111-14 111-16 111-24 111-25 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017), Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Головного управління ДФС в Одеській області про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 09.08.2017 у справі №916/2507/16 задовольнити частково.

2. Постанову Вищого господарського суду України від 09.08.2017, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.03.2017, рішення Господарського суду Одеської області від 23.11.2016 у справі №916/2507/16 скасувати.

3. Справу №916/2507/16 передати на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: І. Ткач

Судді: Г. Вронська

Л. Стратієнко