Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 916/3607/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Селіваненка В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський торговий дім"

на ухвалу господарського суду Одеської області від 10.01.2018 ( головуючий суддя - Лічман Л.В.) та

постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.02.2018 (головуючий - Величко Т.А., судді: Бєляновський В.В., Поліщук Л.В.)

за позовом публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Порто-Франко" (далі - Банк)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський торговий дім" (далі - Товариство)

про стягнення 2 275 361,00 грн,

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Банк звернувся до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Товариства 2 275 361,00 грн. заподіяної шкоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між Банком та Товариством було укладено договір оренди нежитлового приміщення від 02.04.2012 № 263 та відповідно до акта приймання -передачі від 02.04.2012 передано майно відповідачу. 01.04.2015 під час проведення робочою групою перевірки майна (нежитлового приміщення), переданого в оренду за договором, встановлено наявність численних пошкоджень майна, яке стало непридатним для використання за призначенням та знаходиться у технічно несправному стані. Згідно з висновком про оцінку майна розмір шкоди складає 2 275 361,00 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 10.05.2017, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.07.2017 зі справи № 916/3607/15, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.11.2017 скасовано постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.07.2017 та рішення господарського суду Одеської області від 10.05.2017, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

14.12.2017 від Товариства надійшло клопотання про заміну позивача у справі № 916/3607/15 з Банку на Товариство. Клопотання обґрунтоване тим, що власником майна стало Товариство, а відтак відповідно до приписів статті 386 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) належним позивачем у спорі про відшкодування шкоди, завданої пошкодженням нерухомого майна, чи стягнення заподіяних збитків є власник в особі Товариства.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.01.2018, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.02.2018, у задоволенні клопотання Товариства про заміну сторони у справі № 916/3607/15 правонаступником відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні клопотання про заміну позивача у справі № 916/3607/15, суди попередніх інстанцій встановили, що Банк є належним позивачем у справі і наділений правом вимагати відшкодування шкоди, яка заподіяна майну за період, коли Банк мав статус власника цього майна.

Товариство, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу господарського суду Одеської області від 10.01.2018 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.02.2018 скасувати, та постановити нове рішення про задоволення клопотання про заміну сторони у справі.

Так, згідно з доводами Товариства:

- суди неправильно та без врахування приписів статей 317-319, 379, 386 ЦК України застосували статтю 52 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), якою передбачено у господарському процесі такий випадок процесуального правонаступництва, як заміна особи у відносинах, щодо якої виник спір;

- у зв'язку із зміною власника приміщення, право вчиняти дії, спрямовані на повернення нерухомого майна у стан, який був до моменту нанесення йому шкоди, належить виключно власнику такого майна, тобто Товариству;

- станом на момент винесення ухвали від 10.01.2018 Банк не був власником 9/50 частини приміщення, оскільки власником цього приміщення було Товариство.

Від Банку відзив на касаційну скаргу не надходив.

Розгляд касаційної скарги Товариства здійснено судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи, у відповідності до частини п'ятої статті 301 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017).

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Попередні судові інстанції у винесенні оскаржуваних судових актів виходили з такого.

Предметом позову у даній справі є стягнення 2 275 361,00 грн. заподіяної шкоди внаслідок пошкодження майна, переданого в оренду.

Рішенням господарського суду Одеської області від 10.05.2017, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.07.2017 зі справи № 916/3607/15, у задоволенні позову було відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.11.2017 скасовано постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.07.2017 та рішення господарського суду Одеської області від 10.05.2017, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

14.12.2017 Товариство звернулось до господарського суду Одеської області з клопотанням про заміну позивача у справі № 916/3607/15 з Банку на Товариство. Клопотання обґрунтоване тим, що власником майна є Товариство, а відтак відповідно до приписів статті 386 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) належним позивачем у спорі про відшкодування шкоди, завданої пошкодженням нерухомого майна, чи стягнення заподіяних збитків, є власник цього майна в особі Товариства.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.01.2018, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.02.2018 у задоволенні клопотання Товариства про заміну сторони у справі № 916/3607/15 правонаступником відмовлено.

Причиною подання касаційної скарги стала незгода Товариства з оскаржуваними судовими рішеннями.

Відповідно до статті 52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

За загальним визначенням, правонаступництво - це перехід прав і обов'язків від одного суб'єкта до іншого. Правонаступництво може бути універсальним або частковим (сингулярним). За універсального правонаступництва до правонаступника (фізичної або юридичної особи) переходять усі права і обов'язки того суб'єкта, якому вони належали раніше. За часткового (сингулярного) правонаступництва від одного до іншого суб'єкта переходять лише окремі права і обов'язки.

Правонаступництво є самостійною підставою заміни кредитора у зобов'язанні. Правонаступництво слід розглядати як певний юридичний механізм похідного правонабуття, за яким до правонаступника переходять суб'єктивні права та обов'язки попередника. Правонаступництво для юридичних осіб може наставати в разі їх припинення з правонаступництвом. Припинення юридичної особи з правонаступництвом, тобто реорганізація юридичної особи, може проводитися у формі злиття, приєднання, виділу тощо. Доказами правонаступництва щодо окремого зобов'язання може бути: відповідний договір, на підставі якого воно виникло, передавальний акт чи розподільчий баланс, статут правонаступника.

Правонаступник продовжує участь у процесі правопопередника, і всі дії, у тому числі розпорядчі, вчинені у процесі правопопередником до вступу у справу правонаступника, є обов'язковими для останнього. Водночас заміна позивача правонаступником має відбуватися тільки за наявності згоди останнього на таку заміну і на вступ у процес.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що в процесі розгляду справи, Товариство в установленому законом порядку 24.10.2017 набуло право власності на приміщення, яке було зареєстроване, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 13.12.2017 № 107469298. Підставою виникнення права власності Товариства в т.ч. на 4-й поверх приміщення за адресою: м. Одеса, вул. Новощіпний ряд, 2, є рішення господарського суду Одеської області від 06.12.2016 р. та постанова Одеського апеляційного господарського суду від 11.10.2017 зі справи № 916/2587/16.

Судами встановлено і те, що рішенням господарського суду Одеської області від 06.12.2016 р. по справі № 916/2587/16, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.10.2017: задоволено позов Товариства до Банку в порядку статті 365 ЦК України; припинено право власності Банку на 9/50 частин нежилих приміщень 1-го, 4-го поверхів та техприміщення, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Новощіпний ряд, 2; визнано за Товариством право власності на 9/50 частин нежилих приміщень 1-го, 4-го поверхів та техприміщення, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Новощіпний ряд, 2; перераховано з депозитного рахунку господарського суду Одеської області на користь Банку вартість 9/50 частин нежилих приміщень 1-го, 4-го поверхів та техприміщення, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Новощіпний ряд, 2, у загальному розмірі 5922800,00 грн.

До прийняття зазначених рішень належним власником приміщень 4-го поверху за адресою: м. Одеса, вул. Новощіпний ряд, 2 був Банк, який передав їх Товариству в оренду на підставі договору від 02.04.2012 № 263.

Право власності, набуте на підставі судових рішень по справі № 916/2587/16, зареєстровано за Товариством 24.10.2017, про що свідчить інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відтак Товариство стало власником, зокрема, 4-го поверху приміщення за адресою: м. Одеса, вул. Новощіпний ряд, 2 та може реалізовувати всі пов'язані з цим правомочності з 24.10.2017. Водночас у правовідносинах, зобов'язання за якими виникли до 24.10.2017, стороною є Банк як попередній власник приміщень.

Як встановлено судами та вбачається з копій матеріалів справи з позовною заявою, Банк звернувся до суду у серпні 2015 року та просить стягнути з Товариства завдану шкоду, заподіяну майну станом на 02.04.2012, коли Товариство не було власником спірних приміщень.

З огляду на таке суди дійшли правомірного висновку, що Банк є належним позивачем у справі № 916/3607/15.

Водночас відповідно до статті 45 ГПК України сторонами в судовому процесі позивачами і відповідачами можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.

Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.

Тобто процесуально неможливе поєднання в одній юридичній особі статусу позивача і відповідача, які є різними учасниками судового процесу.

Крім того, позивачем у справі є особа, яка подала позов або в інтересах якої подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. У разі здійснення заміни сторони (позивача) у справі за клопотанням Товариства фактично замість Банку (який внаслідок вчинення відповідної процесуальної дії набув статусу позивача) вирішуватимуться питання про те, чи вважає останній свої права порушеними та чи існують підстави для звернення з позовом до суду (і намір скористатися таким правом).

Згідно з частиною третьою статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частин першої та другої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до приписів статті 309 ГПК України у відповідній редакції суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишити касаційну скаргу Товариства без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін судові акти попередніх інстанцій, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський торговий дім" залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Одеської області від 10.01.2018 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.02.2018 у справі № 916/3607/15 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов

Суддя В. Селіваненко