Історія справи

Ухвала КГС ВП від 27.03.2018 року у справі №914/880/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 914/880/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є.В. - головуючого, Мачульського Г.М., Кушніра І.В.,

за участю секретаря судового засідання - Шевченко Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Львівський електроламповий завод "Іскра" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.12.2017 та рішення Господарського суду Львівської області від 05.09.2017 у справі

за позовом Приватного акціонерного товариства "Львівський електроламповий завод "Іскра" до: 1) Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз"; 2) Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення 3 366 835,75 грн,

за участю представників:

позивача - Поліщук О.М., адвокат;

відповідача-1 - Дороніна О.М., адвокат;

відповідача-2 - Лисенко В.О., адвокат,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У квітні 2017 року Приватне акціонерне товариство "Львівський електроламповий завод "Іскра" (далі - ПрАТ "Львівський електроламповий завод "Іскра") звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" (далі - ПАТ "Львівгаз"); 2) Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ НАК "Нафтогаз України"), в якому, з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 25.07.2017, просило стягнути з відповідачів солідарно 3 366 835,75 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає про те, що протягом 2014 року не відбувалось розподілу газу отримуваного ПрАТ "Львівський електроламповий завод "Іскра", оскільки 31.12.2013 закінчився строк дії договору оренди газопроводу від 01.01.2011 № 0102111/8104, укладений між ним та ПАТ "Львівгаз", тому посилаючись на положення статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та пункту 6.3 Правил користування природним газом для юридичних осіб, затверджених постановою НКРЕ № 1181 від 13.09.2012, позивач вважає, що у відповідачів виник солідарний обов'язок повернути йому сплачені ним кошти в сумі рівній вартості розподілу газу переданого на підставі договорів № 224/14 -ПР (Р) від 30.04.2014 та № 225/14-ПР від 30.04.2014 в період з січня по грудень 2014 року в сумі 3 366 835,75 грн.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 05.09.2017 (суддя Запотічняк О.Д.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.12.2017 (колегія суддів: Бонк Т.Б., Матущак О.І., Якімець Г.Г.), у позові відмовлено.

Судові рішення мотивовані посиланнями на те, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено безпідставного отримання відповідачами спірної суми грошових коштів.

При цьому суди виходили з того, що ПрАТ Львівський електроламповий завод "Іскра" отримало природний газ на підставі договорів № 224/14-ПР(Р) від 30.04.2014 та № 225/14-ГТР від 30.04.2014, що фактично сторонами не заперечується та встановлено в рішеннях Господарського суду Львівської області під час розгляду справ № 914/577/15 та № 914/578/15.

Також суди зазначили, що позивач не заперечуючи факту отримання газу не обґрунтовує, яким чином він його отримав без розподілу, хоча фактично газопровід високого тиску ГРС "Винники - ПАТ "Іскра" та 4 катодні станції, через який йому постачається газ перебував у користуванні ПАТ "Львівгаз", що встановлено в постанові Львівської апеляційного господарського суду у справі № 914/3691/14.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

У касаційній скарзі ПрАТ Львівський електроламповий завод "Іскра" посилається на порушення судами попередніх інстанцій приписів статей 1212 ЦК України та пункту 6.3 Правил користування природним газом для юридичних осіб, затверджених постановою НКРЕ № 1181 від 13.09.2012, та зазначає про те, що розподіл газу міг мати місце виключно у випадку перебування газорозподільних мереж у власності чи у користуванні ПАТ "Львівгаз".

Короткий зміст вимог касаційної скарги.

У касаційній скарзі ПрАТ Львівський електроламповий завод "Іскра" просить скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове рішення про задоволення його позовних вимог.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Львівгаз" зазначає про повне та всебічне встановлення судами попередніх інстанцій всіх дійсних обставин справи та правильне застосування норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

10.05.2018 від ПАТ НАК "Нафтогаз України" до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, який не враховуються судом, оскільки належним чином завірену копію ухвали Верховного Суду від 26.03.2018, в якій строк для подачі відзиву на касаційну скаргу встановлено до 16.04.2018, останнім було отримано 30.03.2018, тому було достатньо часу для підготовки та подачі відзиву на касаційну скаргу у зазначений в ухвалі строк.

Доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України (у редакції, чинній після 15.12.2017) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Переглянувши у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи судові рішення, враховуючи визначені ГПК України межі такого перегляду, суд касаційної інстанції виходить із наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.01.2011 між ПрАТ "Львівський електроламповий завод "Іскра" (орендодавець) та ПАТ "Львівгаз" (орендар) було укладено договір № 0102111/8104 оренди газопроводу, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове, платне користування (оренду) газопровід високого тиску ГРС "Винники" - ВАТ "Іскра" та 4 катодні станції для передачі природного газу споживачам, які належать орендодавцю на праві власності.

Посилаючись на закінчення 31.12.2013 строку дії договору № 0102111/8104, позивач зазначає про те, що починаючи з 01.01.2014 ПАТ "Львівгаз" не здійснювало розподіл газу газопроводом, у зв'язку з відсутністю у нього газопроводу на праві власності або користування, що свідчить про безпідставне отримання відповідачами грошових коштів за розподіл газу, переданого на підставі договорів від 30.04.2014 № 224/14-ПР(Р) та № 225/14-ПР в період з січня по грудень 2014 року.

Відповідно до приписів статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Судами встановлено, що рішенням Господарського суду Львівської області від 06.05.2014 у справі № 914/622/14, яке набрало законної сили, зобов'язано ПрАТ "Львівський електроламповий завод "Іскра" прийняти від ПАТ "Львівгаз" з оренди газопровід високого тиску ГРС "Винники (нова) - ПАТ "Іскра" та 4 катодні станції шляхом підписання акта прийому-передачі об'єкта оренди до договору від 01.01.2011№ 0102111/8104 та акта перевірки герметичності газопроводу.

Також судами встановлено, що Львівським апеляційним господарським судом у постанові від 20.04.2015 у справі № 914/3691/14 встановлено, що ПАТ "Львівгаз" після припинення дії договору оренди газопроводу ГРС "Винники" - ВАТ "Іскра" № 0102111/8104 та до фактичного передання цього газопроводу ПрАТ "Львівський електроламповий завод "Іскра" (01.10.2014) користувався газопроводом високого тиску ГРС "Винники"-ПАТ "Іскра" (ДУ=500мм, Р=6 кГс/кв.см., довжина 8 838,5 м.) без правової підстави, що також підтверджується умовами укладеної між сторонами Технічної угоди, відповідно до якого визначено порядок приймання-передачі газу УМГ "Львівтрансгаз" до газопроводів ПАТ "Львівгаз".

Таким чином, судами встановлено, що станом на жовтень 2014 року газопровід високого тиску ГРС "Винники (нова) - ПАТ "Іскра" та 4 катодні станції були у фактичному користуванні ПАТ "Львівгаз".

Крім того, судами встановлено, що Вищий господарський суд України, переглядаючи рішення Господарського суду Львівської області у справі №914/2511/15 за позовом ПрАТ "Львівський електроламповий завод "Іскра" до ПАТ "Львівгаз" про стягнення коштів за користування ПАТ "Львівгаз" газопроводом ГРС "Винники" - ВАТ "Іскра" після закінчення строку дії договору оренди, яким у задоволенні позову було відмовлено, у своїй постанові від 14.06.2016 зазначив, що кошти, які ПрАТ "Львівський електроламповий завод "Іскра" просить стягнути з ПАТ "Львівгаз", отримані останнім в якості встановленого для нього регульованого тарифу за здійснення ним як суб'єктом природної монополії (реєстр НКРЕКП) діяльності з транспортування природного газу розподільними трубопроводами та постачання природного газу на території міста Львова і Львівської області, по-перше, є його прибутком, отриманим відповідно до вимог чинного законодавства і який не може бути витребувано відповідно до положень статті 1214 ЦК України, а по-друге, не є доходом отриманим саме від трубопроводу в розумінні частини 1 статті 1214 ЦК України.

Постановою Верховного Суду України від 01.02.2017 відмовлено у задоволенні заяви ПрАТ "Львівський електроламповий завод "Іскра" про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 14.06.2016 у справі № 914/2511/15.

Згідно статті 35 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Водночас судами встановлено, що ПрАТ "Львівський електроламповий завод "Іскра" отримало природний газ згідно договорів купівлі-продажу природного газу № 224/14-ПР(Р) від 30.04.2014 та № 225/14-ГТР від 30.04.2014, укладених між ним та ПАТ НАК "Нафтогаз України", що сторонами не заперечується та підтверджено у судовому порядку згідно рішень Господарського суду Львівської області від 14.05.2015 у справі № 914/577/15 та від 30.11.2015 у справі №914/578/15 про стягнення з ПрАТ "Львівський електроламповий завод "Іскра" на користь на користь ПАТ НАК "Нафтогаз України" пені, 3 % річних та інфляційних втрат за несвоєчасну оплату отриманого природного газу.

Приписами статей 33, 34 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017) встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Надавши належну правову оцінку встановленим обставинам та зібраним у справі доказам у відповідності з вимогами статті 43 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017), суди попередніх інстанцій правильно встановили та виходили з того, що зазначаючи про те, що протягом 2014 року не відбулось розподілу газу який було отримано позивачем, останнім не доведено яким чином газ був ним отриманий без розподілу, враховуючи, що фактично газопровід високого тиску ГРС "Винники - ПАТ "Іскра" та 4 катодні станції, через який позивачу постачався газ, перебував у фактичному користуванні ПАТ "Львівгаз".

Також позивачем належними та допустимими доказами не доведено, що спірна сума коштів була отримана відповідачами безпідставно, оскільки природний газ у 2014 році отриманий ПрАТ "Львівський електроламповий завод "Іскра" на підставі договорів купівлі-продажу природного газу № 224/14-ПР(Р) від 30.04.2014 та № 225/14-ГТР від 30.04.2014, отримати який позивач не міг без його розподілу газопроводом, який як уже було зазначено вище, перебував у фактичному користуванні ПАТ "Львівгаз".

Враховуючи викладене, доводи касаційної скарги ПрАТ "Львівський електроламповий завод "Іскра" про безпідставне отримання відповідачами спірної суми грошових коштів, відхиляються колегією суддів, як необґрунтовані.

Твердження касаційної скарги ПрАТ "Львівський електроламповий завод "Іскра" про те, що розподіл газу міг мати місце виключно у випадку перебування газорозподільних мереж у власності чи у користуванні ПАТ "Львівгаз", не спростовують правильних висновків судів попередніх інстанцій про фактичне перебування газопроводу високого тиску ГРС "Винники - ПАТ "Іскра" та 4 катодних станцій у користуванні ПАТ "Львівгаз" та не підтверджують доводів скаржника про те, що протягом 2014 року не відбулось розподілу газу, який було отримано позивачем.

Доводи ПрАТ "Львівський електроламповий завод "Іскра", викладені у касаційній скарзі про те, що відмовляючи у позові, суди безпідставно посилалися на положення статті 1212 ЦК України, хоча позивач наголошував на тому, що дана норма не підлягає застосуванню до спірних правовідносин сторін, відхиляються колегією суддів, оскільки як вбачається зі змісту позовної заяви та заяви про збільшення позовних вимог від 25.07.2017 підставою позову ПрАТ "Львівський електроламповий завод "Іскра" вказано саме безпідставно отримані грошові кошти відповідачами, що регулюється положеннями статті 1212 ЦК України.

Окрім положень статті 1212 ЦК України у позовній заяві та заяві про збільшення позовних вимог від 25.07.2017, позивач в обґрунтування своїх вимог посилався на вимоги статей 623, 1166 ЦК України та статей 224, 226 Господарського кодексу України, якими передбачено відшкодування збитків, проте зміст позовної заяви не містить обґрунтування позивачем усіх елементів цивільного правопорушення, які є необхідними для відшкодування збитків, тому судами правильно розглянуто позовні вимоги із застосуванням приписів статті 1212 ЦК України.

У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Львівгаз" посилається на обґрунтованість оскаржуваних судових рішень та наводить судові рішення у інших справах за участю ПрАТ "Львівський електроламповий завод "Іскра", ПАТ "Львівгаз" та ПАТ НАК "Нафтогаз України", якими встановлені обставини, що мають значення для вирішення даного спору та в силу вимог статті 35 (у редакції, чинній до 15.12.2017) не підлягають доказуванню під час розгляду цієї справи, з чим колегія суддів погоджується.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

За таких обставин, оскільки фундаментальних порушень не встановлено, судові рішення у справі прийнято з додержанням вимог матеріального та процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.

Судові витрати.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України (у редакції, чинній з 15.12.2017), покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Львівський електроламповий завод "Іскра" залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.12.2017 та рішення Господарського суду Львівської області від 05.09.2017 у справі №914/880/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. Краснов

Судді: Г. Мачульський

І. Кушнір