Історія справи

Ухвала КГС ВП від 12.11.2019 року у справі №917/1307/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2019 року

м. Київ

Справа № 917/1307/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кушнір І. В. - головуючий, Краснов Є. В., Зуєв В. А.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення та виклику учасників справи касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Сердюкова Юрія Олександровича на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 05.08.2019 (суддя Паламарчук В. В. ) та постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.09.2019 (головуючий суддя: Радіонова О. О., судді: Гребенюк Н. В., Зубченко І. В. )

за позовом Фізичної особи-підприємця Сердюкова Юрія Олександровича

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Малі Будівельні Технології", 2.

Фізичної особи-підприємця Юр'євої Ірини Вікторівни

про визнання недійсним договору,

Учасники справи: не викликалися та не повідомлялися.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. Фізичною особою-підприємцем Сердюковим Юрієм Олександровичем (позивач) подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Малі Будівельні Технології" (відповідач-1) та Фізичної особи - підприємця Юр'євої Ірини Вікторівни (відповідач-2) про визнання договору відповідального зберігання з правом користування та реалізації № 03-03-16 від 03.03.2016 недійсним.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідача - 1 відсутнє право власності на майно, яке було предметом оспорюваного ним правочину; у відповідача - 2 відсутнє право власності на майно, яке було предметом оспорюваного ним правочину; майно, що є предметом оспорюваного договору, беззаперечно належить на праві власності ФОП Сердюкову Ю. О.

Позивач зазначає, що оскільки спірний договір з боку замовника (власника) майна, що передавалося на відповідальне зберігання, було підписано директором ТОВ "Малі Будівельні Технології", яке не було власником цього майна, а відповідно - не мало жодного права ані розпоряджатися цим майном (в тому числі передавати його на відповідальне зберігання), ані укладати цей договір відповідального зберігання, то це є достатньою правовою підставою для визнання цього договору недійсним.

При цьому, ФОП Сердюков Ю. О. посилається на рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2018 у справі №910/8937/18, яким визнано договір поставки №25/16 ДП, укладений між ТОВ "Малі Будівельні Технології" та ТОВ "Маркет Сістем", недійсним, ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12.05.2016 по справі № 202/2884/16-к, якою було визначено, що зазначене майно належить на праві власності саме Сердюкову Ю. О., а також на норми ч. 1, 5 ст. 203, ст. 215, ст. 656, ст. 658 ЦК України.

1.3.31.07.2019 від ФОП Юр'євої І. В. надійшла заява про відмову у відкритті провадження, оскільки ФОП Сердюков Ю. О. вчетверте звертається до суду з позовною заявою до тих самих сторін, про той самий предмет, з тих самих підстав: №916/2719/16, №917/1071/18, №917/1136/19.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 05.08.2019 у справі №917/1307/19, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 25.09.2019, відмовлено у відкритті провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст. 175 ГПК України.

3. Процедура касаційного провадження у Верховному Суді

3.1.15.10.2019 (згідно з реєстраційним номером АГС) Фізичною особою-підприємцем Сердюковим Юрієм Олександровичем подано касаційну скаргу на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 05.08.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.09.2019 у справі № 917/1307/19 до Касаційного господарського суду.

3.2. Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи від
01.11.2019 у справі № 917/1307/19 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І. В. (головуючий суддя), судді: Краснов Є. В., Зуєв В. А.

3.3. Відповідно до частини 5 статті 301 Господарського процесуального кодексу України перегляд ухвал суду першої та апеляційної інстанцій (крім ухвал, якими закінчено розгляд справи) здійснюється судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За приписами частини 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо частини 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

3.4. Ухвалою Верховного Суду від 11.11.2019 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою. Суд ухвалив розгляд скарги здійснити у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи; визначити строк для подання відзиву на касаційну скаргу з доказами надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи до 29.11.2019.

3.5.11.11.2019 від ФОП Сердюкова Ю. О. надійшли позовні матеріали в повному обсязі, які, на думку останнього, передчасно були повернуті позивачу апеляційним господарським судом та необхідні суду касаційної інстанції для всебічного та об'єктивного розгляду касаційної скарги.

3.6.19.11.2019 (згідно з поштовим штемпелем на конверті) ФОП Юр'євою І. В. направлено відзив на касаційну скаргу, який фактично надійшов до Касаційного господарського суду 21.11.2019.

4. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

4.1. У касаційній скарзі Фізична особа-підприємець Сердюков Юрій Олександрович (скаржник, позивач) просить скасувати ухвалу Господарського суду Полтавської області від 05.08.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.09.2019 у справі № 917/1307/19, справу направити на розгляд до Господарського суду Полтавської області.

4.2. Обґрунтовуючи касаційну скаргу скаржник вказує, що в Господарському суді Одеської області розглядалась справа №916/2719/16 за позовом ФОП Сердюкова Ю. О до ТОВ "Малі будівельні технології", ФОП Юр'євої І. В. про визнання недійсним з підстав фіктивності Договору відповідального зберігання з правом користування та реалізації №03-03-16 від 03.03.2016.

Предметом позову було визнання недійсним (фіктивним) договору відповідального зберігання з правом користування та реалізації №03-03-16 від 03.03.2016, укладеного між ТОВ "Малі будівельні технології" та ФОП Юр'євої І. В. Посилання на закон, з яким позивач пов'язує недійсність (фіктивність) договору - ст. 234 ЦК України (правові наслідки фіктивності правочину).

Фактичною підставою позову були докази, що подані до суду, які були витребувані господарським судом та існували станом на 27.03.2017.

Рішенням суду (остаточне) у справі №916/2719/16 відмовлено в задоволенні позову з посиланням на недоведеність.

Крім того, в Господарському суді Полтавської області перебувала справа №917/1071/18 за позовом ФОП Сердюкова Ю. О. до ТОВ "Малі будівельні технології", ФОП Юр'євої І. В. про визнання недійсним з підстав фіктивності Договору відповідального зберігання з правом користування та реалізації №03-03-16 від
03.03.2016.

У цій справі підставами позову були докази, що подані до суду та які отримані позивачем (докази з матеріалів кримінального провадження, заяви свідків, висновок експертизи, що дають підстави вважати про порушене право позивача та необхідність його захисту) після ухвалення рішення суду у справі №916/2719/16 від 27.03.2017.

Господарським судом Полтавської області відмовлено у відкритті провадження у справі №917/1071/18.

Також ФОП Сердюков Ю. О. посилається на справу №917/1136/19 про визнання недійсним з підстав, передбачених ч. 1, 5 ст. 203, ст. 215, ст. 656, ст. 658 ЦК України, Договору відповідального зберігання з правом користування та реалізації №03-03-16 від 03.03.2016.

При цьому, підставами позову визначені докази, що були подані до суду, рішення судів, що є підставою звільнення від доказування, висновки експерта, докази порушення прав позивача (подання позовів проти нього ФОП Юр'євою І. В. ) та інші документи, які перелічені в позові та свідчать про його обґрунтованість.

Господарським судом Полтавської області позовну заяву повернуто позивачу з підстав підписання позову особою, яка не має права її підписувати.

Разом з тим, позивач вважає, що позов у справі № 917/1307/19 поданий з іншою матеріально- правовою вимогою (з точки зору посилання на закон - посилання на частини 1, 5 ст. 203, ст.ст. 215, 656, 658 ЦК України, замість посилання на ст. 234 ЦК України по справі №916/2719/16), з іншою фактичною підставою позову (докази, що не були підставою в справі №916/2719/16, які отримані пізніше за часом, які мають преюдиціальне значення для справи), з іншою правовою підставою позову (посилання на частини 1, 5 ст. 203, ст.ст. 215, 656, 658 ЦК України замість посилання на ст. 234 ЦК України по справі №916/2719/16).

На думку скаржника, справи № 917/1071/18 та № 917/1136/19 не є тотожними, так як по ним не було ухвалено остаточного рішення по суті позовних вимог, а справи № 916/2719/16 та № 917/1307/19 не є тотожними, оскільки є різними за матеріально-правовою вимогою (щодо посилання на закон), мають інші як фактичні, так і правові підстави позову.

З огляду на зазначене ФОП Сердюков Ю. О. вважає, що судом першої інстанції була постановлена незаконна, необґрунтована та передчасна ухвала про відмову у відкритті провадження у справі (враховуючи, що не було належним чином досліджено зміст позовної заяви, невірно визначено підставу позову, невірно розмежовані підстави позовів в межах справ № 916/2719/16; № 917/1071/18; № 917/1136/19; № 917/1307/19, не були досліджені докази та матеріали справ №916/2719/16, №917/1071/18, №917/1136/19, на які посилався позивач як на обґрунтування своїх позовних вимог), а суд апеляційної інстанції, не проаналізувавши належним чином апеляційну скаргу, без належних мотивів та обґрунтувань залишив без змін ухвалу суду першої інстанції.

Крім того, позивач зазначає, що суд першої інстанції не міг долучати до справи заяву ФОП Юр'євої І. В. про відмову у відкритті провадження у справі, так як остання до моменту відкриття провадження по справі не є учасником справі, не є стороною в судовому процесі, отже не наділена правами та обов'язками учасника справи. Разом з тим, суд апеляційної інстанції безпідставно відхилив відповідні доводи скаржника.

4.3. У відзиві на касаційну скаргу ФОП Юр'єва І. В. просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Полтавської області від
05.08.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.09.2019 у справі № 917/1307/19- без змін. Відповідач-2 вважає, що суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний господарський суд, дійшов правильного висновку, що в межах судової справи №916/2719/16 розглядався спір між тими ж самими сторонами та з тих же підстав, що і в судовій справі №917/1307/19.

Крім того, відповідач-2 просить визнати дії ФОП Сердюкова Ю. О. щодо подання позову до тих самих сторін, з однаковим предметом, з однаковими підставами, зловживанням процесуальними правами та застосувати заходи процесуального примусу про стягнення в дохід державного бюджету з позивача штрафу у розмірі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб внаслідок зловживання процесуальними правами.

5. Фактичні обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

5.1. Господарським судом Одеської області від 27.03.2017 у справі №916/2719/16 було винесено рішення за позовом Фізичної особи - підприємця Сердюкова Юрія Олександровича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Малі Будівельні Технології" та Фізичної особи - підприємця Юр'євої Ірини Вікторівни про визнання недійсним договору, тобто позов того ж самого позивача до тих самих відповідачів з тим же предметом вимог - про визнання недійсним договору відповідального зберігання з правом користування та реалізації № 03-03-16 від 03.03.2016.

5.2. Як свідчать відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень (http://reyestr. court. gov. ua/Review/67749210), вказане вище рішення було скасоване постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.07.2017, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 30.10.2017, з прийняттям нового рішення про відмову в позові.

5.3. Крім того, позивач звертався до апеляційного господарського суду з заявою про перегляд постанови Одеського апеляційного господарського суду від 12.07.2017 у справі №916/2719/16 за нововиявленими обставинами, в якій просив заяву задовольнити, вищевказану постанову скасувати, відмовити у задоволенні апеляційної скарги ТОВ "Малі Будівельні Технології" на рішення господарського суду від 27.03.2017 у цій справі.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 17.05.2018 у задоволені заяви позивача про перегляд за нововиявленими обставинами постанови від
12.07.2017 у цій справі відмовлено, постанову суду залишено без змін.

Позивачем оскаржено ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від
17.05.2018 у справі №916/2719/16 до Касаційного господарського суду.

Постановою Верховного Суду від 08.08.2018 у справі №916/2719/16 касаційну скаргу позивача залишено без задоволення, ухвалу від 17.05.2018 у цій справі - без змін.

5.4. Крім того, як свідчать відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень (http://reyestr. court. gov. ua/Review/67749210) по справі 917/1071/18 ФОП Сердюков Ю. О. звертався до Господарського суду Полтавської області з позовом про визнання недійсним (фіктивним) договору відповідального зберігання з правом користування та реалізації від 03.03.2016, укладеного між ТОВ "Малі будівельні технології" і ФОП Юр'євою І. В.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 07.09.2018 у справі №917/1071/18 відмовлено у відкритті провадження у справі. Вказана ухвала суду з посиланням на пункт 2 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України мотивована існуванням судового рішення, що набрало законної сили, яким вирішено спір між тими самими сторонами, про той самий предмет спору за аналогічних підстав.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 28.11.2018 зазначену ухвалу Господарського суду Полтавської області від 07.09.2018 скасовано та направлено справу на розгляд місцевого суду.

Постановою Верховного Суду від 19.02.2019 постанову Східного апеляційного господарського суду від 28.11.2018 зі справи №917/1071/18 скасовано, ухвалу Господарського суду Полтавської області від 07.09.2018 залишено в силі.

6. Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

6.1. Суд першої інстанції дійшов висновку, що позов у справі №917/1307/19 подано до тих самих сторін, про той самий предмет і з тих самих підстав, що і в справі № 916/2719/16, тому наявні підстави для відмови у відкритті провадження у справі.

6.2. Апеляційний господарський суд погодився з висновком суду першої інстанції, заначивши, що різне формулювання не змінює суті позовних вимог, якими фактично є визнання недійсним договору відповідального зберігання з правом користування та реалізації № 03-03-16 від 03.03.2016.

Доводи скаржника, що суд першої інстанції не міг долучати до справи заяву ФОП Юр'євої І. В. про відмову у відкритті провадження у справі, так як остання до моменту відкриття провадження по справі не є учасником справи, не є стороною в судовому процесі, а отже не наділена правами та обов'язками учасника справи, суд апеляційної інстанції до уваги не прийняв з наступних підстав.

Відповідно до ст. 45 ГПК України сторонами у судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у ст. 45 ГПК України.

Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу. Учасники справи, зокрема, мають право подавати заяви та клопотання (ч. 3 ст. 42 ГПК України).

Сторони користуються рівними процесуальними правами (ч.1 ст. 46 ГПК України).

З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції зазначив, що господарський суд обґрунтовано розглянув та долучив до справи відповідну заяву відповідача-2 ФОП Юр'євої І. В.

7. Позиція Верховного Суду

7.1. Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.304 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК):

"1. Ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених ГПК.

3. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції."

7.2. Згідно зі ст.300 ГПК:

"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."

З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов'язані з переоцінкою доказів, визнанням доведеними/ недоведеними або встановленням по новому обставин справи.

7.3. Відповідно до п.2 ч.1 ст. 175 ГПК:

"Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо:

2) є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами."

Передумовою для застосування положень пункту 2 частини 1 статті 175 ГПК є наявність двох справ з тотожним суб'єктним складом, предметом та підставами.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

7.4. Як вбачається з матеріалів справи, в позовній заяві позивач просить визнати договір недійсним з підстав, передбачених ч. 1, 5 ст. 203, ст. 215, ст. 656, ст. 658 ЦК України.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що: у відповідача-1 відсутнє право власності на майно, яке було предметом оспорюваного ним правочину; у відповідача-2 відсутнє право власності на майно, яке було предметом оспорюваного ним правочину; майно, що є предметом оспорюваного Договору беззаперечно належать на праві власності ФОП Сердюкову Ю. О.

7.5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Господарським судом Одеської області від 27.03.2017 у справі №916/2719/16 було винесено рішення за позовом Фізичної особи - підприємця Сердюкова Юрія Олександровича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Малі Будівельні Технології" та Фізичної особи - підприємця Юр'євої Ірини Вікторівни про визнання недійсним договору, тобто позов того ж самого позивача до тих самих відповідачів з тим же предметом вимог - про визнання недійсним договору відповідального зберігання з правом користування та реалізації № 03-03-16 від 03.03.2016.

Як свідчать відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень (http://reyestr. court. gov. ua/Review/67749210), вказане вище рішення було скасоване постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.07.2017, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 30.10.2017, з прийняттям нового рішення про відмову в позові.

Одеським апеляційним господарським судом в прийнятій постанові зазначено, що позивачем не надано доказів, що майно, яке є предметом оспорюваного договору, належить саме ФОП Сердюкову Ю. О. на праві власності, оскільки дане майно не має індивідуально визначених ознак, які б свідчили, що саме вказаний підприємець є його власником.

Наявний в матеріалах справи договір поставки від 01.03.2016 №103, укладений між ТОВ "Економ-Схід" (постачальник) та ФОП Сердюков Ю. О. (покупець) та відповідні видаткові та товарно-транспортні накладні свідчать про придбання останнім одягу та взуття, які були у використанні, однак допустимих, належних та достатніх доказів того, що саме це майно є предметом оспорюваного договору, позивачем не надано.

Також в постанові зазначено, що позивачем не доведено, згідно ст.ст. 33, 34 ГПК України, порушення договором прав ФОП Сердюков Ю. О., а саме права власності на майно, передане на зберігання за оспорюваним договором, на яке посилається даний підприємець, як на підставу позову.

7.6. Крім того, позивач звертався до апеляційного господарського суду з заявою про перегляд постанови Одеського апеляційного господарського суду від 12.07.2017 у справі №916/2719/16 за нововиявленими обставинами, в якій просив заяву задовольнити, вищевказану постанову скасувати, відмовити у задоволенні апеляційної скарги ТОВ "Малі Будівельні Технології" на рішення господарського суду від 27.03.2017 у цій справі.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 17.05.2018 у задоволені заяви позивача про перегляд за нововиявленими обставинами постанови від
12.07.2017 у цій справі відмовлено, постанову суду залишено без змін.

Позивачем оскаржено ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від
17.05.2018 у справі №916/2719/16 до Касаційного господарського суду.

Постановою Верховного Суду від 08.08.2018 у справі №916/2719/16 касаційну скаргу позивача залишено без задоволення, ухвалу від 17.05.2018 у цій справі - без змін.

7.7. Як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, зміст постанови Одеського апеляційного господарського суду від 12.07.2017, а також зміст постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від
08.08.2018 по справі № 916/2719/16 свідчать про те, що в межах даної справи розглядався спір між тими ж сторонами (позивач - Фізична особа - підприємець Сердюков Юрій Олександрович, відповідачі:
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Малі Будівельні Технології", 2. Фізична особа - підприємець Юр'єва Ірина Вікторівна) про той самий предмет (про визнання недійсним договору відповідального зберігання з правом користування та реалізації № 03-03-16 від
03.03.2016) та з посиланням на ті ж самі обставини в обґрунтування позовних вимог (належність позивачу права власності на майно, яке було його предметом), тобто з тих самих підстав.

Зокрема, як зазначено в постанові Верховного Суду від 08.08.2018 у справі № 916/2719/16, ФОП Сердюков Ю. О. в обґрунтування своїх вимог посилався на неправомірність укладеного між ТОВ "Малі Будівельні Технології" та ТОВ "Маркет Сістем" договору поставки № 25/16 ДП від 25.01.2016. Також у вказаній постанові Верховного Суду встановлено, що ФОП Сердюков Ю. О. в якості доказу належності йому майна, що є предметом оспорюваного договору посилався на ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12.05.2016 у справі № 202/2884/16-к. Разом з тим, як зазначено в постанові Верховного Суду, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду в постанові від 12.07.2017 по справі № 916/2719/16 встановила, що вказана ухвала не має преюдиційного значення при вирішенні спору в даній справі.

Доказів винесення вироку у вказаному кримінальному провадженні, який може мати преюдиційне значення, позивачем не надано.

7.8. Крім того, як свідчать відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень (http://reyestr. court. gov. ua/Review/67749210) по справі 917/1071/18 ФОП Сердюков Ю. О. звертався до Господарського суду Полтавської області з позовом про визнання недійсним (фіктивним) договору відповідального зберігання з правом користування та реалізації від 03.03.2016, укладеного між ТОВ "Малі будівельні технології" і ФОП Юр'євою І. В.

Позов також було подано з посиланням, зокрема, на приписи статей 203, 215, 234 Цивільного кодексу України з тих підстав, що договір містить ознаки фіктивності, оскільки укладався без наміру створення правових наслідків, які ним обумовлювалися, позаяк товар, який був предметом Договору, ніколи не належав його сторонам, не перебував у їхньому володінні, користуванні, розпорядженні; майно (товар), яке є предметом договору, на праві власності належить позивачу.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 07.09.2018 у справі №917/1071/18 відмовлено у відкритті провадження у справі. Вказана ухвала суду з посиланням на пункт 2 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України мотивована існуванням судового рішення, що набрало законної сили, яким вирішено спір між тими самими сторонами, про той самий предмет спору за аналогічних підстав.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 28.11.2018 зазначену ухвалу Господарського суду Полтавської області від 07.09.2018 скасовано та направлено справу на розгляд місцевого суду.

Постановою Верховного Суду від 19.02.2019 постанову Східного апеляційного господарського суду від 28.11.2018 зі справи №917/1071/18 скасовано, ухвалу Господарського суду Полтавської області від 07.09.2018 залишено в силі.

Зокрема, колегія суддів Верховного Суду у своїй постанові зазначила, що місцевим господарським судом на підставі встановлених ним обставин з'ясовано, що фактично позов у даній справі № 917/1071/18 було подано за наявності такого, що набрало законної сили рішення суду зі справи № 916/2719/16 між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, а тому й зроблено висновок про відмову у відкритті провадження у справі. Вирішення судом даного спору фактично полягатиме у переоцінці обставин, встановлених рішеннями суду зі справи № 916/2719/16, які набрали законної сили.

7.9. Таким чином, судами попередніх інстанцій на підставі встановлених ними обставин вірно з'ясовано, що фактично позов у даній справі № 917/1307/18 було подано за наявності такого, що набрало законної сили, рішення суду зі справи №916/2719/16 між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, оскільки судом вже вирішувались заявлені позивачем по справі питання у справі №916/2719/16 за позовом ФОП Сердюкова Ю. О. до ТОВ "Малі будівельні технології" та до ФОП Юр'євої І. В. про визнання недійсним договору відповідального зберігання з правом користування та реалізації, а отже зазначені обставини свідчать про відсутність у скаржника права пред'явлення відповідного позову, тому й зроблено обґрунтований висновок про відмову у відкритті провадження у справі.

Суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що доводи апеляційної скарги, що справи №916/2719/16 та № 917/1307/19 не є тотожними, є різними за матеріально-правовою вимогою (щодо посилання на закон), мають інші як фактичні, так і правові наслідки, спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи.

Вирішення судом даного спору фактично полягатиме у переоцінці обставин, встановлених рішеннями суду зі справи № 916/2719/16, які набрали законної сили.

7.10. Доводи скаржника, що суд першої інстанції не міг долучати до справи, заяву ФОП Юр'євої І. В. про відмову у відкритті провадження у справі, так як остання до моменту відкриття провадження по справі не є учасником справи, не є стороною в судовому процесі, а отже не наділена правами та обов'язками учасника справи, суд апеляційної інстанції обґрунтовано не взяв вказані доводи до уваги з наступних підстав.

Відповідно до ст. 45 ГПК України сторонами у судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у ст. 45 ГПК України.

Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу. Учасники справи, зокрема, мають право подавати заяви та клопотання (ч. 3 ст. 42 ГПК України).

Сторони користуються рівними процесуальними правами (ч.1 ст. 46 ГПК України).

Отже, суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що господарський суд обґрунтовано розглянув та долучив до справи відповідну заяву відповідача-2 ФОП Юр'євої І. В.

Крім того, вказаний довід сам по собі не впливає на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень.

7.11. Згідно з ч.1 ст.300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє виключно правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Обґрунтованих та переконливих доводів щодо неправильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права касаційна скарга не містить.

З урахуванням викладеного колегія суддів касаційного господарського суду вважає доводи касаційної скарги необґрунтованими.

7.12. Крім того, суд касаційної інстанції не вбачає обґрунтованих підстав для задоволення заявленого у відзиві на касаційну скаргу клопотання відповідача-2 про визнання дій ФОП Сердюкова Ю. О. щодо подання позову до тих самих сторін, з однаковим предметом, з однаковими підставами, зловживанням процесуальними правами та застосування заходів процесуального примусу про стягнення в дохід державного бюджету з позивача штрафу у розмірі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб внаслідок зловживання процесуальними правами.

8. Висновки Верховного Суду

8.1. Відповідно до п.1 ч.1 ст.308 Господарського процесуального кодексу України:

"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення."

Згідно з ч.1 ст.309 Господарського процесуального кодексу України:

"Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права."

8.2. З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про необхідність залишити касаційну скаргу ФОП Сердюкова Ю. О. без задоволення, а ухвалу Господарського суду Полтавської області від 05.08.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.09.2019 у справі № 917/1307/19 - без змін.

8.3. У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Сердюкова Юрія Олександровича на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 05.08.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.09.2019 у справі № 917/1307/19 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Полтавської області від 05.08.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.09.2019 у справі № 917/1307/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кушнір

Судді Є. Краснов

В. Зуєв