Історія справи

Ухвала КГС ВП від 07.02.2019 року у справі №910/3359/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/3359/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Пількова К. М.,

секретар судового засідання - Овчарик В. М.,

за участю представників:

позивача - Лабунської М. П. (адвокат),

відповідача - Островерхого С. А. (адвокат),

третьої особи-1 - Мартиновського І. В. (адвокат), Пінака Є. Р. (адвокат),

третьої особи-2 - Костюченко І. В. (адвокат),

розглянув касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "F&C Realty" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2018 (суддя Босий В. П.) і постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.01.2019 (головуючий - Мальченко А. О., судді: Дикунська С. Я., Жук Г. А.) у справі

за позовом Приватного акціонерного товариства "F&C Realty"

до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит",

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінек",

2) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб,

про визнання іпотеки припиненою

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У березні 2018 року Приватне акціонерне товариство "F&C Realty" (далі - ПрАТ "F&C Realty", Товариство, Іпотекодавець) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом (з урахуванням заяви від 02.07.2018 про зміну підстав позову) до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (далі - ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", Банк, Іпотекодержатель) про визнання припиненою іпотеки за іпотечним договором №1268И/1105 від 25.11.2005 (далі - іпотечний договір №1268И/1105), укладеним між сторонами в забезпечення виконання грошового зобов'язання за договором про мультивалютну кредитну лінію №1248м-08 від 10.06.2008 (далі - кредитний договір №1248м-08), укладеним між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Промінек" (далі - ТОВ "Промінек", Позичальник, Боржник).

2. Позовна заява обґрунтовується наявністю підстав для визнання припиненою іпотеки за іпотечним договором №1268И/1105 зважаючи на зміну основного зобов'язання за кредитним договором №1248м-08 без згоди Товариства як майнового поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності Іпотекодавця, та обставини пропуску Іпотекодержателем строку позовної давності, закінчення строку дії іпотечного договору №1268И/1105, а також повного погашення Позичальником та його поручителями заборгованості.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.08.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.01.2019, у задоволенні позову відмовлено повністю.

4. Рішення та постанова мотивовані положеннями статей 16, 256, 266, 267, 572, 575, 593, 598, 599 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 1, 3, 11, 17, 33 Закону України "Про іпотеку" та статей 13, 73, 74, 76, 77, 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з урахуванням яких суди дійшли висновку про необґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що: 1) Законом України "Про іпотеку", який містить вичерпний перелік підстав припинення іпотеки, не визначено такої підстави як зміна зобов'язання, що призводило б до збільшення обсягу відповідальності Іпотекодавця; 2) норми глави 50 ЦК України (Припинення зобов'язання) не передбачають такої підстави для припинення зобов'язання як сплив позовної давності, у зв'язку з чим безпідставним є твердження позивача про припинення іпотеки за іпотечним договором №1268И/1105 внаслідок пропуску відповідачем строку позовної давності; 3) матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що основне зобов'язання за кредитним договором №1248м-08 є погашеним чи припиненим, тому відсутні правові підстави для припинення правовідносин, які виникли у сторін з метою забезпечення виконання вказаного зобов'язання.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись з рішенням місцевого суду та постановою апеляційної інстанції, ПрАТ "F&C Realty" звернулося з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій статей 253, 613, 616 ЦК України, статей 17, 18, 19 Закону України "Про іпотеку" (в редакції, чинній до 01.01.2006) та статей 74, 76, 77, 236, 238 ГПК України, наголошуючи на тому, що: 1) у зв'язку з відсутністю в іпотечному договорі №1268И/1105 такої істотної умови як порядок виконання основного зобов'язання, такий договір вважається неукладеним, відтак відносини іпотеки між сторонами не виникли; 2) судами не аргументовано відхилення додаткової угоди від 01.09.2015 до кредитного договору №1248м-08 та наявної у справі квитанції №ПН582401від 05.07.2018, якими підтверджується повне виконання Позичальником цього кредитного договору шляхом погашення ліміту заборгованості в сумі 4325 грн. з урахуванням відсотків; 3) строк дії іпотечного договору №1268И/1105 закінчився 01.06.2012, тобто з дати повернення кредиту, визначеної кредитним договором №1248м-08, внаслідок чого іпотечний договір припинився 01.06.2012, а положення вказаного кредитного договору про його дію до повного виконання Позичальником своїх зобов'язань є нікчемним; 4) при нарахуванні пені за прострочення сплати основного боргу та відсотків в іноземній валюті має місце прострочення кредитора, так як Банк з 02.06.2008 жодного разу не повідомив майнового поручителя про порушення Позичальником умов кредитного договору №1248м-08.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

7. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених у оскаржуваних судових рішеннях.

8. ТОВ "Промінек" у відзиві на касаційну скаргу просить її задовольнити в повному обсязі з урахуванням доводів, у ній наведених.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

9. 25.11.2005 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Банк "Фінанси та Кредит", правонаступником якого є ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" (Іпотекодержатель), та Закритим акціонерним товариством "F&C Realty", правонаступником якого є ПрАТ "F&C Realty" (Іпотекодавець), було укладено іпотечний договір №1268И/1105, за умовами пунктів 1, 2 якого Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю наступне нерухоме майно: нежиле приміщення (в літ. "Л"), що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 322,90кв.м. (далі - предмет іпотеки). Зазначений предмет іпотеки передається у заставу як забезпечення повернення кредитних ресурсів, виданих громадянину України ОСОБА_9 (позичальник) за кредитним договором №1631pv-10-05 від 31.10.2005 (надалі - основне зобов'язання) на суму 2400000 дол. США строком до 31.10.2006, а також процентів за користування кредитними ресурсами, виходячи з процентної ставки, вказаної в пункті 21 основного зобов'язання, а також комісійної винагороди за основним зобов'язанням, неустойки за цим договором або за основним зобов'язанням, враховуючи відшкодування збитків, завданих прострочкою платежів за основним зобов'язанням, відшкодування витрат по зверненню стягнення на предмет іпотеки в повному обсязі (в тому числі, витрати за виконавчим написом), визначеному на момент фактичного задоволення вимог.

10. 10.06.2008 між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ТОВ "Промінек" було укладено кредитний договір №1248м-08, за умовами якого Банк надає Позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового використання.

11. Договором від 08.07.2008 про внесення змін до іпотечного договору пункт 2 останнього викладено в наступній редакції: "Зазначений предмет іпотеки передається у заставу, як забезпечення кредитних ресурсів, виданих: 1) громадянину ОСОБА_10 (позичальник-1) за договором про відкриття кредитної лінії №1622pv-09-05 від 14.09.2005 на суму 1872428 дол. США; 2) ТОВ "Промінек" (позичальник-2) за договором про відновлювальну кредитну лінію №549 pv-01-05 від 10.05.2005 з усіма змінами і додатками до нього на загальну суму 84800000 дол. США; 3) ТОВ "Промінек" (позичальник-2) за кредитним договором №1248м-08 від 10.06.2008 з усіма змінами і додатками до нього на загальну суму 400000000 грн.

12. Договором від 24.06.2011 про внесення змін до іпотечного договору №1268И/1105 сторони погодили викласти пункт 2 цього договору в наступній редакції: "Зазначений предмет іпотеки передається в іпотеку як забезпечення повернення кредитних ресурсів, виданих ТОВ "Промінек" за договором про мультивалютну кредитну лінію №1248м-08 від 10.06.2008 з усіма змінами та додатками до нього (основне зобов'язання) на загальну суму 516000000 грн., строком до 01.06.2012, а також процентів за користування кредитом, визначених пунктом 3.1 основного зобов'язання та змінами до нього, а також сплати комісійної винагороди, неустойки за цим договором або за основним зобов'язанням, враховуючи відшкодування збитків, завданих прострочкою платежів за вищезазначеними договорами, відшкодування витрат по зверненню стягнення на предмет іпотеки в повному обсязі (в тому числі витрати за виконавчим написом), визначеному на момент фактичного задоволення вимог. Проценти за користування кредитом сплачуються Позичальником заставодержателю згідно пункту 3.4 основного зобов'язання та змін до нього. У випадку зміни сторонами основного зобов'язання, Іпотекодавець зобов'язується невідкладно укласти з Іпотекодержателем відповідний договір про внесення змін до цього договору.

13. У зв'язку з невиконанням боржником грошового зобов'язання за кредитним договором №1248м-08, ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" звернулося до ПрАТ "F&C Realty" з листом №3-242100/10899 від 04.10.2016, в якому вимагало протягом 30 днів з моменту отримання даної вимоги повернути кредитні кошти та погасити заборгованість за цим кредитним договором, яка станом на 01.09.2016 складала 450572622,53 грн., з яких: сума простроченої заборгованості по основному боргу кредиту - 75,29 дол. США та 100 Євро, сума простроченої заборгованості по відсоткам - 146524849,08 грн., 7236853,43 грн., 1319183,97 фунтів стерлінгів та 4308,92 Євро, а також пеня за прострочення основного боргу, відсотків - 70008867 грн. У вказаному листі відповідач зазначив, що у разі невиконання даних вимог останній залишає за собою право розпочати процедуру стягнення на заставлене майно, а саме: нежиле приміщення (в літ. "Л"), що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 322,90кв.м.

14. Додатковою угодою від 01.09.2015 до кредитного договору №1248м-08 та додатком №32 від 01.09.2015 до нього встановлено, що ліміт суми заборгованості ТОВ "Промінек" перед ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" становить 4325 грн., але не більше та не менше залишку фактичної позичкової заборгованості, яка має бути погашена до 01.03.2016 включно.

Позиція Верховного Суду

15. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

16. Відповідно до частини 1 статті 15 та частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

17. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

18. Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права способам, що встановлено чинним законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

19. Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

20. Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

21. Згідно з пунктом 7 частини 2 статті 16 ЦК України та абзацом 11 частини 2 статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення правовідношення (припинення господарських правовідносин).

22. Позивачем як іпотекодержателем обрано такий спосіб судового захисту як визнання припиненою іпотеки за іпотечним договором №1268И/1105 і така вимога є належним способом захисту цивільних прав (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №910/7228/17, від 31.05.2018 у справі № 910/4413/17 та від 18.07.2018 у справі № 910/18160/17).

23. Відповідно до частини 1 статті 593 ЦК України право застави припиняється у разі: 1) припинення зобов'язання, забезпеченого заставою; 2) втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; 3) реалізації предмета застави; 4) набуття заставодержателем права власності на предмет застави. Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом.

24. Разом з тим, згідно з частинам 1, 3 статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.

25. Колегія суддів зазначає, що особливості окремих видів застав, в тому числі іпотеки, можуть визначатися іншими законами, а саме Законом України "Про іпотеку".

26. Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном (абзац 3); іпотекодавець - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов'язання або зобов'язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель (абзац 7); майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника за основним зобов'язанням на підставі договору, закону або рішення суду (абзац 8); боржник - іпотекодавець або інша особа, відповідальна перед іпотекодержателем за виконання основного зобов'язання (абзац 10).

27. Таким чином іпотека є самостійним видом забезпечення виконання зобов'язання. Правова природа іпотеки полягає у забезпеченні можливості кредитора у разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого іпотекою, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку нерухомого майна переважно перед іншими кредиторами боржника. На відносини майнової поруки норми статті 559 ЦК України щодо припинення поруки не поширюються, оскільки іпотека за правовою природою є заставою та регулюється нормами параграфа 6 (статті 572-593) глави 49 ЦК України та спеціальним законом. Статтями 17, 18, 19 Закону України "Про іпотеку" встановлено підстави припинення іпотеки, істотні умови договору іпотеки і внесення змін і доповнень до іпотечного договору.

28. Так, згідно з імперативними вимогами частини 1 статті 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

29. Відхиляючи доводи позивача щодо припинення іпотечного договору №1268И/1105 з підстав зміни основного зобов'язання за кредитним договором №1248м-08 без згоди Товариства як майнового поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності Іпотекодавця, суди попередніх інстанцій вірно зазначили про те, що статтею 17 Закону України "Про іпотеку" не передбачено такої підстави припинення іпотеки як зміна зобов'язання, що призводило б до збільшення обсягу відповідальності іпотекодавця. Адже підстави припинення іпотеки, як окремого виду забезпечення виконання зобов'язання, безпосередньо врегульовані окремими нормами цивільного закону, а тому суд не може вдаватися до аналогії закону і застосовувати норми, які регулюють підстави припинення інших видів забезпечення виконання зобов'язання незалежно від ступеня їх подібності в суті відносин чи найменуванні сторін. Крім того, сприйняття положення частини 1 статті 583 ЦК України про те, що заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель), як підстави для застосування статті 559 ЦК України, суперечить змісту статті 8 ЦК України щодо аналогії закону. Правові статуси поручителя і майнового поручителя врегульовані окремо, з суттєвими видовими відмінностями, достатніми для їх розрізнення і для вирішення спорів з їх участю шляхом безпосереднього застосування відповідних норм цивільного закону (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 16.10.2012 у справах №№5004/2440/11; 5023/6981/11; 4/270-13/68 та постановах Верховного Суду від 02.07.2018 у справі №206/3076/17, від 04.10.2018 у справі №908/2116/17).

30. Враховуючи імперативну норму частини 1 статті 17 Закону України "Про іпотеку", колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що зміст вказаної норми є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає, а до наведеного переліку підстав припинення іпотеки не входить така підстава, як зміна зобов'язання без згоди майнового поручителя (іпотекодавця), внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Тобто на відміну від статті 28 Закону України "Про заставу", яка передбачає можливість припинення застави в інших випадках припинення зобов'язань, установлених законом (зокрема, згідно з частиною 1 статті 559 ЦК України), Закон України "Про іпотеку" таких випадків не встановлює. При цьому в даному випадку пріоритетність застосування до спірних іпотечних правовідносин імперативної норми частини 1 статті 17 Закону України "Про іпотеку" від 05.06.2003р. перед диспозитивною нормою статті 28 Закону України "Про заставу" від 02.10.1992р. вбачається з припису пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про іпотеку", відповідно до якого законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

31. Водночас, судами першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано спростовано твердження позивача в обґрунтування своїх вимог на пропуск Банком (Іпотекодержателем) строку позовної давності як підстави для припинення іпотеки за іпотечним договором №1268И/1105, з огляду на таке.

32. Правила припинення зобов'язання сформульовані в главі 50 "Припинення зобов'язання" розділу І книги 5 "Зобов'язальне право" ЦК України, норми якої передбачають, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599), переданням відступного (стаття 600), зарахуванням (стаття 601), за домовленістю сторін (стаття 604), прощенням боргу (стаття 605), поєднанням боржника і кредитора в одній особі (стаття 606), неможливістю виконання (стаття 607), смертю фізичної особи чи ліквідацією юридичної особи (статті 608 та 609). Спливу позовної давності як підстави для припинення зобов'язання норми глави 50 "Припинення зобов'язання" ЦК України не передбачають.

33. Позовна давність пов'язується із судовим захистом суб'єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку здійснити належне їй цивільне майнове право. Тобто сплив позовної давності позбавляє цивільне суб'єктивне право здатності до примусового виконання проти волі зобов'язаної особи.

34. У зобов'язальних відносинах (стаття 509 ЦК України) суб'єктивним правом кредитора є право одержати від боржника виконання його обов'язку з передачі майна, виконання роботи, надання послуги тощо. Зі спливом позовної давності в цих відносинах кредитор втрачає можливість у судовому порядку примусити боржника до виконання обов'язку. Так само й боржник зі спливом позовної давності одержує вигоду - захист від можливості застосування кредитором судового примусу до виконання обов'язку.

35. Однак за змістом статті 267 ЦК України сплив позовної давності сам по собі не припиняє суб'єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов'язання як у судовому порядку, так і без використання судового примусу. Зокрема, суд не має права застосовувати позовну давність інакше, як за заявою сторін, і без такої заяви може задовольнити позов за спливом строку позовної давності (частина 3 цієї статті). У разі пропуску позовної давності та наявності заяви сторони про її застосування суд може визнати причини пропуску поважними та прийняти рішення про задоволення позову (частина 5 цієї статті). Крім того, навіть після спливу позовної давності боржник може добровільно виконати зобов'язання і таке виконання закон визнає правомірним, здійсненим за наявності достатньої правової підстави (частина 1 цієї статті), установлюючи для особи, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, заборону вимагати повернення виконаного.

36. Отже, ЦК України не визнає сплив позовної давності окремою підставою для припинення зобов'язання. Виконання боржником зобов'язання після спливу позовної давності допускається та визнається таким, що має достатню правову підставу. Пропущення позовної давності також не породжує права боржника вимагати припинення зобов'язання в односторонньому порядку (частина 2 статті 598 ЦК України), якщо таке його право не встановлено договором або законом окремо. Таким чином, зі спливом позовної давності, навіть за наявності рішення суду про відмову в позові з підстави пропущення позовної давності, зобов'язання не припиняється (зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.04.2018 у справі №921/247/17-г/16).

37. Відповідно до частини 3 статті 13, частини 1 статті 76, частини 1 статті 78, частини 1 статті 79 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

38. Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

39. Відповідно до статті 599 ЦК України, яка кореспондується з положеннями статті 202 ГК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

40. При цьому належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

41. Пунктами 2.5, 8.5 кредитного договору №1248м-08 передбачено, що Позичальник зобов'язується повернути всі отримані кредитні кошти Банку в валютах заборгованостей по кожному траншу згідно Графіку погашення кредитної лінії (додаток №1 до даного договору) з остаточним строком погашення (який змінювався за умовами додаткових угод), шляхом перерахування грошових коштів на відповідні позичкові рахунки. Погашення заборгованості за кожним траншем здійснюється в тій же валюті, в якій були надані кредитні кошти. Банк надає Позичальнику виписки з позичкового рахунку, довідки про розмір заборгованості, відомості нарахованих відсотків.

42. Відтак умовами кредитного договору №1248м-08 встановлено обов'язок ТОВ "Промінек" повернути отримані кредитні кошти шляхом їх перерахування на рахунок, відкритий в Банку, а для підтвердження факту повної сплати заборгованості за цим договором, Позичальник не позбавлений можливості звернутися до Банку із заявою про видачу довідки про розмір заборгованості, яка в розумінні статті 73 ГПК України є належним доказом у цій справі.

43. Натомість, як встановлено судами, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, зокрема, платіжні доручення, банківські виписки, довідки Банку, на підтвердження факту перерахування Позичальником на користь АТ "Банк "Фінанси та Кредит" заборгованості у розмірі, встановленій у вимозі №3-242100/10899 від 04.10.2016.

44. Суди попередніх інстанцій, дослідивши обставини та зібрані у справі докази в їх сукупності, надавши належну оцінку умовам кредитного договору №1248м-08 (зі змінами та доповненнями) та іпотечного договору №1268И/1105 (зі змінами та доповненнями), врахувавши положення чинного цивільного законодавства, дійшли правильного висновку про те, що станом на час укладення додаткової угоди від 01.09.2015 у ТОВ "Промінек" (Позичальника) залишилася непогашеною заборгованість по відсоткам за користування кредитом та пеня за прострочення заборгованості за кредитом і відсотками, у зв'язку з чим ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до ПрАТ "F&C Realty" та ТОВ "Промінек" про звернення стягнення на предмет іпотеки, внаслідок чого відкрито провадження у справі №910/19971/16.

45. У зв'язку з вищенаведеним та зважаючи на межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд не приймає до уваги доводи скаржника і Позичальника про неаргументоване відхилення судами додаткової угоди від 01.09.2015 до кредитного договору №1248м-08 та наявної у справі квитанції №ПН582401від 05.07.2018, якими підтверджується повне виконання Позичальником цього кредитного договору шляхом погашення ліміту заборгованості в сумі 4325 грн. з урахуванням відсотків, оскільки такі заперечення позивача зводяться виключно до переоцінки доказів у справі.

46. При цьому апеляційним судом правомірно відхилено як неналежний доказ підписану директором та головним бухгалтером ТОВ "Промінек" довідку №48/07 від 05.07.2018 про повне погашення заборгованості Позичальника за кредитом станом на 05.07.2018, так як позивач не надав до суду первинних платіжних документів на підтвердження перерахування Позичальником коштів за кредитним договором №1248м-08 (платіжні доручення, банківські виписки тощо) у строк до 01.03.2016 включно, як це передбачалося додатковою угодою від 01.09.2015 до цього кредитного договору, тоді як зазначена довідка є суто внутрішнім фінансово-бухгалтерським документом ТОВ "Промінек", а тому правомірно не визнана судами належним і достовірним доказом по справі (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №910/23415/17).

47. Колегія суддів вважає безпідставним твердження скаржника про закінчення 01.06.2012 строку дії іпотечного договору №1268И/1105, тобто з дати повернення кредиту, визначеної кредитним договором №1248м-08, внаслідок чого іпотечний договір припинився 01.06.2012, а положення вказаного кредитного договору про його дію до повного виконання Позичальником своїх зобов'язань є нікчемним, оскільки вказані заперечення передусім ґрунтуються на помилковому ототожненні понять "строк договору" та "строк виконання зобов'язання".

48. Велика Палата Верховного Суду в пунктах 32-35 постанови від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, чітко розмежувавши зазначені правові поняття, висловила правову позицію про те, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (частина 1 статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина 3 цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина 4 статті 631 ЦК України). Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов'язків під час дії договору. Поняття "строк виконання зобов'язання" і "термін виконання зобов'язання" охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов'язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов'язання.

49. У зв'язку з цим суди попередніх інстанцій, відхиляючи вказані вище доводи скаржника, правомірно врахували ті обставини, що згідно з пунктом 17 іпотечного договору №1268И/1105 цей договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до повного виконання Позичальником своїх зобов'язань за основним зобов'язанням, а у пункті 2 договору від 24.06.2011 про внесення змін до іпотечного договору №1268И/1105 також визначено, що цей договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до повного виконання Позичальником своїх зобов'язань за основним зобов'язанням.

50. Водночас в силу презумпції правомірності правочину, визначеної статтею 204 ЦК України, Верховний Суд вважає передчасним аргумент позивача щодо нікчемності пункту 17 іпотечного договору №1268И/1105.

51. Колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника в обґрунтування своїх заперечень на помилкове незастосування положень частини 2 статті 19 Закону України "Про іпотеку", відповідно до якої будь-яке збільшення основного зобов'язання або процентів за основним зобов'язанням, крім випадків, коли таке збільшення прямо передбачене іпотечним договором, може бути здійснене після державної реєстрації відповідних відомостей про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою, оскільки як вірно зауважено апеляційним судом, пункт 14 іпотечного договору №1268И/1105 містить відповідне застереження, за змістом якого у разі зміни будь-якого строку виконання основного зобов'язання право іпотеки не припиняється. При цьому, якщо збільшується розмір основного зобов'язання, право іпотеки розповсюджується також і на такі зобов'язання.

52. Верховний Суд також вважає помилковим твердження скаржника і ТОВ "Промінек" про те, що у зв'язку з відсутністю в іпотечному договорі №1268И/1105 такої істотної умови як порядок виконання основного зобов'язання, такий договір вважається неукладеним, відтак відносини іпотеки між сторонами не виникли, з огляду на таке.

53. Вказане твердження ґрунтується на помилковому застосуванні позивачем до іпотечного договору №1268И/1105 від 25.11.2015 положень пункту 2 частини 1 статті 18 Закону України "Про іпотеку" (в первісній редакції від 05.06.2003, чинній на час його укладення), оскільки як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, договором від 08.07.2008 про внесення змін до іпотечного договору пункт 2 останнього викладено в наступній редакції: "Зазначений предмет іпотеки передається у заставу, як забезпечення кредитних ресурсів, виданих: 1) громадянину ОСОБА_10 (позичальник-1) за договором про відкриття кредитної лінії №1622pv-09-05 від 14.09.2005 на суму 1872428 дол. США; 2) ТОВ "Промінек" (позичальник-2) за договором про відновлювальну кредитну лінію №549 pv-01-05 від 10.05.2005 з усіма змінами і додатками до нього на загальну суму 84800000 дол. США; 3) ТОВ "Промінек" (позичальник-2) за кредитним договором №1248м-08 від 10.06.2008 з усіма змінами і додатками до нього на загальну суму 400000000 грн.

54. Таким чином предмет іпотеки лише з 08.07.2008 було визначено Банком і Позичальником в якості забезпечення виконання зобов'язань ТОВ "Промінек" за кредитним договором №1248м-08, відтак до спірних відносин, пов'язаних з укладенням іпотечного договору №1268И/1105, має застосовуватися законодавство, чинне на момент внесення до цього договору змін згідно з договором від 08.07.2008.

55. Відповідно до пункту 2 частини 1 та частини 2 статті 18 Закону України "Про іпотеку" (в редакції, чинній з 14.01.2006) іпотечний договір повинен містити такі істотні умови: зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання. У разі відсутності в іпотечному договорі однієї з вказаних вище істотних умов він може бути визнаний недійсним на підставі рішення суду.

56. З матеріалів справи не вбачається та сторонами не доведено визнання судом недійсним іпотечного договору №1268И/1105 з підстав відсутності однієї з істотних умов, чим спростовується безпредметне посилання скаржника і Позичальника на неукладеність цього договору.

57. Крім того, оформлене договорами від 08.07.2008 і від 24.06.2011 внесення змін та доповнень до іпотечного договору №1268И/1105 і направлення Банком на адресу Іпотекодавця вимоги №3-242100/10899 від 04.10.2016 протягом 30 днів з моменту її отримання повернути кредитні кошти та погасити заборгованість за кредитним договором №1248м-08 можуть свідчити про часткове виконання сторонами іпотечного договору №1268И/1105, тоді як у разі доведеності виконання спірного договору його сторонами, це виключає кваліфікацію договору як неукладеного. Зазначена обставина також виключає можливість застосування до спірних правовідносин частини 8 статті 181 ГК України, відповідно до якої визнання договору неукладеним (таким, що не відбувся) може мати місце на стадії укладання господарського договору, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних його умов, а не за наслідками виконання договору сторонами (зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.10.2018 у справі № 922/189/18, від 06.11.2018 №926/3397/17, та в постановах Верховного Суду України від 23.09.2015 у справі №914/2846/14 та від 06.07.2016 у справі №914/4540/14).

58. Касаційна інстанція не приймає до уваги як такі, що виходять за межі предмета даного спору, передчасні доводи скаржника про те, що при нарахуванні пені за прострочення сплати основного боргу та відсотків в іноземній валюті має місце прострочення кредитора, так як Банк з 02.06.2008 жодного разу не повідомив майнового поручителя про порушення Позичальником умов кредитного договору №1248м-08. Крім того, зазначені обставини не є підставами для припинення іпотеки за іпотечним договором.

59. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність виконання Позичальником в повному обсязі своїх зобов'язань за кредитним договором №1248м-08, що обумовлює відсутність передбачених законом підстав вважати припиненою іпотеку за іпотечним договором №1268И/1105.

60. Отже, ураховуючи положення чинного законодавства і обставини, встановлені судами попередніх інстанцій, колегія суддів погоджується з їх висновком щодо відмови у задоволенні позовних вимог.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

61. Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли вірного висновку щодо необґрунтованості позовних вимог, як наслідок, оскаржувані рішення та постанова ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

62. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для задоволення позову.

63. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновки судів попередніх інстанцій щодо задоволення позову, у зв'язку з чим, підстави для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваних рішення і постанови відсутні.

Щодо судових витрат

64. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "F&C Realty" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2018 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.01.2019 у справі №910/3359/18 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

К. М. Пільков