Історія справи

Ухвала КГС ВП від 17.10.2018 року у справі №906/170/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2019 року

м. Київ

Справа № 906/170/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пількова К. М., суддів: Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Державного підприємства "Коростишівське лісове господарство" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12.09.2018 (головуючий суддя Василишин А. Р., судді Філіпова Т. Л., Дужич С. П. ) у справі Господарського суду Житомирської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" до Державного підприємства "Коростишівське лісове господарство" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Одеської митниці Державної фіскальної служби та за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Реілтранс" про стягнення 220 734,12 грн,

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1.03.03.2018 Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" (далі - Позивач, Залізниця) звернулось до Державного підприємства "Коростишівське лісове господарство" (далі - Відповідач, Підприємство) з позовом про стягнення плати за користування вагонами у сумі 164 673,36 грн (з ПДВ), збору за зберігання вантажу у вагонах у сумі 54 297,72 грн (з ПДВ), збору за проведення маневреної роботи у сумі 1 616,64 грн, збору за повідомлення (телеграфне) - 146,40 грн (з ПДВ).

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані відмовою Відповідача сплатити нараховані Позивачем збори у зв'язку із затримкою вагонів.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

2.1.05.07.2018 Господарський суд Житомирської області (суддя Давидюк В. К. ) прийняв рішення, яким у задоволенні позову відмовив.

2.2. Рішення суду мотивоване тим, що згідно з контрактом № 2 від 01.09.2016 він укладений між Відповідачем та PPA TIMBER HOLDING LLP (Великобританія), та відповідно до додаткової угоди № 2 від 15.05.2017 до цього договору, продаж вантажу здійснюється на умовах FCA (Інкотермс - 2010), а одержувачем є фірма "PPA TIMBER TRADE" S.R.L. (Румунія). Також суд вказав, що експедитором вантажу визначено Товариство з обмеженою відповідальністю "Реілтранс" (далі - Третя особа-2), яке з Позивачем уклало договір про надання послуг з організації перевезень вантажів у власних напіввагонах від 05.06.2015 за №4216/215-2015 (в редакції додаткової угоди № 3 від 01.12.2015). 15.06.2017 вагони № 65882342, № ~organization0~ затримані за заявою відділу Митного оформлення №2 Митного поста "Кучурган", на підставі доручення на проведення огляду (переогляду) транспортних засобів комерційного призначення, наданого Управлінням Служби безпеки України в Одеській області, в якому міститься посилання на пункт 14 Переліку підстав, за наявності яких може проводитись огляд (переогляд) товарів, транспортних засобів комерційного призначення органами доходів і зборів України, відповідно до частини 5 статті 338 Митного кодексу України (далі - МК України). Крім того, суд констатував, що положення частини 2 статті 218 МК України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки затримка вагонів відбулася за вказівкою органів досудового розслідування, а не з метою проведення митних формальностей.

3. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

3.1.12.09.2018 Рівненський апеляційний господарський суд скасував рішення Господарського суду Житомирської області від 05.07.2018; прийняв нове рішення, яким позов задовольнив; стягнув з Підприємства на користь Залізниці 164 673,36
грн плати за користування вагонами, 54 297,72 грн збору за зберігання вантажу у вагонах, 1 616,64 грн збору за проведення маневреної роботи, 146,40 грн збору за повідомлення.

3.2. Постанова суду мотивована тим, що системний аналіз змісту положень статей Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, статей 218, 338 МК України, статей 119,121 Статуту залізниць України, пунктів 2,3,8,10-13,15,16 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 за № 113 (далі - Правила користування вагонами), пунктів 8,9 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 за № 644 (далі - Правила зберігання вантажів), свідчить про те, що вартість проведених залізницею розвантажувальних, навантажувальних та перевантажувальних робіт, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, має в будь-якому випадку оплачуватися вантажовласниками (вантажовідправниками) та власниками транспортних засобів, незалежно від того, чи виявлено митницею факт незаконного переміщення товару під час здійснення митного контролю. При цьому Позивач лише виконував вказівки Управління Служби безпеки України в Одеській області щодо проведення огляду (переогляду) вагонів. Також суд встановив, що відправником вагонів був саме Відповідач, а Третя особа-2 виступала платником за це перевезення, в той час як Відповідач не довів, що ним остаточно передавався вантаж в Коростишеві. Суд дійшов висновку про те, що здійснення митних процедур чи огляд за вказівкою Служби безпеки України не входять до переліку підстав звільнення вантажовідправника від плати за користування вагонами і контейнерами та такою підставою не є.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги

4.1. Підприємство подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12.09.2018, рішення Господарського суду Житомирської області від 05.07.2018 залишити в силі.

5. Доводи Скаржника, викладені в касаційній скарзі

5.1. На час затримання вагонів Відповідач не був ні користувачем вагонів, ні власником вантажу, ні платником за надання послуг з перевезення вантажу до вантажоодержувача, замовником та експедитором вагонів від ст. Коростишів була Третя особа-2.

5.2. Суд апеляційної інстанції не дослідив належним чином докази щодо того, що норми статті 218 МК України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки затримка вагонів відбувалася за вказівкою органів досудового розслідування та не з метою проведення митних формальностей, отже в порядку частини 5 статті 338 МК України. однак суд апеляційної інстанції цьому оцінки не надав.

5.3. Відсутні докази наявності вини Відповідача в затримці вагонів, а при нарахуванні додаткових платежів та зборів Позивач керувався Правилами розрахунків за перевезення вантажів, відповідно до пункту 1.10 яких доведеність чи наявність вини відправника є однією з ключових підстав стягнення коштів.

5.4. Суд апеляційної інстанції не перевірив відповідність акта загальної форми № 131 к від 02.09.2017 як доповнення до акта загальної форми № 66к від 15.06.2017, де вказано час затримання вагонів 1894 вагоно/годин, а в розрахунках плати за користування вагонами зазначається 1895 вагоно/годин, отже розрахунок виконаний неправильно. Оскільки затримка вагонів відбулась не з вини Відповідача, відповідно до пункту 8 правил зберігання вантажів підстави для нарахування збору за зберігання вантажу за час затримки вагонів відсутні.

5.5. Телеграм від Позивача Відповідач не отримував, а надані Позивачем докази не містять печатки пошти, реєстраційного номера пошти, відмітки про відправлення, кількості знаків, відмітки про вручення Відповідачу, який також послався на те, що інформація про затримку вагонів була передана працівникам підприємства, тому стягнення суми телеграфного збору є абсурдним. Пунктом 10 таблиці 3 Збірника тарифів передбачено справляння збору за видачу довідок, пов'язаних з перевезенням вантажу та проведення розрахунків за них телеграфом, однак такі довідки в матеріалах справи відсутні, телеграми про затримку вагонів адресовані іншим структурним підрозділам Позивача, стягнення збору за таке повідомлення не передбачено, отже у Відповідача відсутній обов'язок щодо його сплати.

5.6. Позивач не надсилав на адресу Відповідача з вимогою сплатити кошти жодних претензійних матеріалів, а копія листа не відповідає вимогам до претензії, встановленим статтею 222 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

5.7. Складені Позивачем акти загальної форми ГУ-23 за формою, наведеною у додатку 6 Правил користування вагонами та контейнерами, не містять усіх реквізитів, передбачених додатком 2 до службової інструкції до СМГС.

5.8. Суд апеляційної інстанції не врахував безпідставність будь-яких нарахувань за період з 04.08.2017-24.08.2017, оскільки затримка у цей період виникла виключно з вини Позивача, який вже 04.08.2017 отримав всі необхідні документи для розвантаження вагонів, про що сам стверджує в позовній заяві, отже заявлена ним сума необґрунтована та не підтверджена відповідними доказами.

5.9. Необґрунтованим є посилання на статті 16,28,32 СМГС в контексті відшкодування заходів, здійснення яких необхідно для митного контролю та митного оформлення, оскільки в матеріалах справи відсутні документи, які підтверджують проведення таких заходів.

5.10. Суд апеляційної інстанції допустив порушення статей 34, 36 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки поставив під сумнів Правила Інкотермс 2010, вимагаючи додаткових доказів та не дослідивши оригінали та копії супровідних документів до товару, що постачається згідно з міжнародним контрактом.

6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

6.1.05.12.2018 Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

6.2. Суд апеляційної інстанції правильно застосував статті 28,32 Угоди про міжнародні залізничні сполучення, статті 119,120 Статуту залізниць України, пунктів 2,13 Правил користування вагонами, пунктів 8,9 Правил зберігання вантажу та пункту 10 Таблиці 3 (пункт 2) розділу ІІІ Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з цим послуги.

6.3. Апеляційний суд правильно застосував до спірних правовідносин статтю 218 МК України, положення Правил користування вагонами і контейнерами, статтю 47 Угоди про міжнародні залізничні сполучення.

6.4. Здійснення митних процедур не входить до переліку підстав для звільнення вантажовідправника від плати за користування вагонами і контейнерами, зазначеного у статті 121 Статуту залізниць України та пункті 16 Правил користування вагонами і контейнерами, та не є підставою для звільнення вантажовідправника від плати за користування вагонами та контейнерами.

6.5.06.12.2018 Митниця подала відзив на касаційну скаргу, в якому зазначає, що постанова апеляційного суду прийнята у повній відповідності до фактичних обставин справи.

6.6. Положеннями частини 5 статті 338 МК України, статті 18 Закону України "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю", пункту 14 Вичерпного переліку підстав, за наявності яких може проводитися огляд (переогляд) товарів, транспортних засобів комерційного призначення митними органами України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від
23.05.2012 № 467, не передбачено можливості неприйняття митницею до виконання доручень правоохоронних органів.

6.7. Огляд товарів проводився на виконання доручень Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Одеській області, Управління Служби безпеки України в Одеській області як процесуальна дія в рамках кримінального провадження, Одеська митниця вагонів не затримувала.

7. Розгляд справи в суді касаційної інстанції

7.1. Ухвалою Касаційного господарського суд у складі Верховного Суду від
21.11.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Підприємства та ухвалено здійснювати перегляд постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 12.09.2018 у письмовому провадженні.

7.2. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від
03.12.2018 провадження у справі зупинено до розгляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 924/320/17.

7.3. Постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.06.2019 у справі № 924/320/17 оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 27.06.2019.

7.4. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від
08.07.2019 поновлено провадження за касаційною скаргою Підприємства на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12.09.2018 у письмовому провадженні.

8. Встановлені судами обставини

8.1.08.06.2017 Відповідачем зі станції Коростишів здійснено відправлення вагонів №65882342, №~organization1~ до станції Галац Ларга (Румунська залізниця) для вантажоодержувача PPA TIMBER TRADE SRL, з вантажем: "деревина паливна у вигляді колод, полін, сучків, в'язанок хмизу або в аналогічних видах" (том 1 а. с. 40-41).

8.2.15.06.2017 на станції Кучурган, за заявою Відділу Митного оформлення №2 Митного поста "Кучурган" Одеської митниці Державної фіскальної служби (далі - Третя особа-1, Митниця) на підставі доручення на проведення огляду (переогляду) транспортних засобів комерційного призначення, наданого Управлінням Служби безпеки України в Одеській області від 15.06.2017 за №65/4-5312, затримано вагони №65882342, №~organization2~ (том 1 а. с.18), що підтверджується актом загальної форми № 66к1 від 15.06.2017 о 17:10 (том 1 а. с. 19).

8.3. Про затримку вагонів для здійснення митного огляду на станцію відправлення (станція "Коростишів" Південно-Західної залізниці) відправлено телеграфне повідомлення № 3 від 15.06.2017, для інформування вантажовідправника (том 1 а. с. 21).

8.4.06.07.2017 Митниця прийняла рішення здійснити в період з 06.07.2017 по
13.07.2017 переогляд товару (деревина паливна), який переміщується у вагонах №65882342 та №~organization3~ (том 2 а. с. 11).

8.5.09.07.2017 здійснено обстеження вагонів та проведено переогляд, про що складено відповідні акти (том 2 а. с. 12,17).

8.6.18.07.2017 Слідчим управлінням ГУНП в Одеській області адресовано Митниці доручення про проведення слідчих (розшукових) дій (том 2 а. с. 18-19), в якому міститься: посилання на доручення про проведення огляду вантажу від 04.07.2017; лист-повідомлення про частковий огляд вантажу. Неналежне виконання працівниками митниці огляду вагонів стало підставою для переогляду лісопродукції у вагонах №65882342, №~organization4~.

8.7.11.08.2017 від Головного відділу з боротьби з корупцією та організованою злочинністю Управління СБУ в Одеській області на адресу Митниці надійшов лист на проведення огляду вантажу, що переміщується у вагонах №65882342, №~organization5~, на виконання вимог ухвали Приморського суду м. Одеси від 04.08.2017 (том 2 а. с. 20,21-22).

8.8. Згідно з протоколом огляду місця події від 24.08.2017, з 11 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв. 24.08.2017 старшим слідчим СУ ГУ НП в Одеській області підполковником поліції Макаровою М. М. за участю ст. о/у ГВ БКОЗ УСБУ в Одеській області полковника, старшого державного інспектора 5-го відділу аналітично-пошукової роботи управління боротьби з митними правопорушеннями Митниці, інженера лісових культур ДП "Одеське лісове господарство" проведено огляд вантажу у вагонах ( № 65882342, № ~organization6~), під час якого встановлено, що у вагонах переміщуються дрова (паливні, соснові - у вигляді колод, довжина біля 2 м та діаметром від 10 см до 34 см); деревина містить в собі ядрову гнилизну (том 1 а. с. 23-25).

8.9. На підставі листа вих. №4/125/9 від 28.08.2017 старшого слідчого СУ ГУ НП в Одеській області підполковника поліції Макарової М. М. повідомлено Митницю, що в ході проведеного огляду порушень Закону України "Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, пов'язаної з реалізацією та експортом лісоматеріалів" законних підстав для затримання залізничних вагонів відкритого типу за вказаними номерами, у досудового слідства не існує (том 1 а. с. 26).

8.10.02.09.2017 станцією "Кучурган" випущено затримані вагони №65882342, №~organization7~ з вантажем, про що складено акт загальної форми (том 1 а. с. 20).

8.11. У зв'язку із затримкою вагонів №65882342, №~organization8~ для митного огляду з
15.06.2017 по 02.09.2017 Підприємству нараховані Залізницею додаткові платежі, які включають послуги за користування вагонами, зберігання вантажу у вагонах, проведення маневрової роботи та телеграфне повідомлення.

8.12. Загальна сума нарахованих до стягнення з Відповідача платежів за затримку вагонів на прикордонній станції, відповідно до розрахунку, який проведено за ставками Збірника тарифів №1 (затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 за № 317) із застосуванням коригувального коефіцієнта 2,302 - становить 220 734,12 грн: 164 673,36 грн плати за користування вагонами, 54 297,72 грн збору за зберігання вантажу у вагонах, 1

616,64 грн збору за проведення маневрової роботи, 146,40 грн збору за повідомлення.

8.13. Станція "Коростишів" направила Відповідачу лист-претензію від 20.09.2017 за № 20/9 щодо оплати належних залізниці платежів (том 1 а. с. 27).

8.14. Відповідач листом за № 853 від 22.09.2017 повідомив начальника станції "Коростишів" про те, що він не погоджується з вказаними нарахуваннями, оскільки вагони простояли не з вини Господарства. Також Відповідач вказав, що митний огляд вантажу проведено за місцем завантаження вагону працівниками Житомирської митниці ДФС та експертом Житомирської торгово-промислової палати, а при повторному митному огляді порушень не виявлено (том 1 а. с. 28).

9. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права

9.1. Відповідно до частини 5 статті 306 ГК України загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються частини 5 статті 306 ГК України і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

9.2. Згідно з частиною 2 статті 908 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) загальні умови перевезення визначаються ЦК України, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено ЦК України, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

9.3. За положенням пункту 4 Статуту залізниць України перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення.

9.4. Оскільки, як встановлено судами, перевезення вантажу залізничними вагонами, за затримку яких Позивач нарахував Відповідачу відповідні платежу, є міжнародним залізничним перевезенням, на правовідносини сторін поширюється дія положень Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення з урахуванням змін і доповнень, які набрали чинності для України 01.07.2015 (далі - УМВС, Угода), до якої Україна приєдналась 05.06.1992, та якою встановлено єдині правові норми договору перевезення вантажу у прямому міжнародному залізничному сполученні та у прямому міжнародному залізнично-паромному сполученні.

9.5. Наведені висновки викладені у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.06.2019 у справі № 924/320/17.

9.6. Згідно з параграфом 6 статті 28 Угоди, якщо перешкода у перевезенні вантажу або його видачі виникла з причин, не залежних від перевізника, перевізнику мають бути оплачені додаткові перевізні платежі та витрати, понесені ним у зв'язку з перешкодою, а також неустойки, якщо вони передбачені національним законодавством.

9.7. Перевізнику має бути відшкодовано всі витрати, пов'язані з перевезенням вантажу, не передбачені тарифами, що застосовуються, і зумовлені причинами, незалежними від перевізника. Відшкодування додаткових витрат здійснюється в порядку, передбаченому статтею 31 "Сплата провізних платежів і неустойок" (стаття 32 Угоди).

9.8. Відповідно до пунктів 2,13 Правил користування вагонами і контейнерами за користування вагонами і контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під'їзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності (далі - вантажовласники) вносять плату. Плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці.

9.9. Згідно з пунктами 8,9 Правил зберігання вантажів визначено, що збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо). За зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки.

9.10. Отже, зазначені норми чинного законодавства передбачають обов'язок вантажовідправників/вантажовласників вносити плату за користування вагонами (стаття 119 Статуту, пункти 2,13 Правил користування вагонами і контейнерами), за зберігання вантажу (пункти 8,9 Правил зберігання вантажів).

9.11. Також пункт 10 Правил користування вагонами і контейнерами передбачає обов'язок станції призначення повідомляти вантажовласника про затримку вагонів, а відправник відповідно до положень статей 28,31,32 Угоди зобов'язаний оплатити залізниці витрати, понесені у зв'язку із надісланням зазначеного повідомлення.

9.12. Як встановлено судами затримання вагонів 15.06.2017 на станції "Кучурган" відбулось на підставі доручення на проведення огляду (переогляду) транспортних засобів комерційного призначення, наданого Управлінням Служби безпеки України в Одеській області та про затримку вагонів на станцію відправлення було відправлено телеграфне повідомлення.

9.13. Частиною 5 статті 338 МК України передбачено, що огляд (переогляд) товарів, транспортних засобів комерційного призначення може проводитися також за наявності достатніх підстав вважати, що переміщення цих товарів, транспортних засобів через митний кордон України здійснюється поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, у тому числі в разі отримання відповідної офіційної інформації від правоохоронних органів. Вичерпний перелік відповідних підстав визначається Кабінетом Міністрів України. З метою проведення огляду (переогляду) товарів посадові особи органів доходів і зборів самостійно вживають заходів, передбачених Частиною 5 статті 338 МК України, на всій митній території України, включаючи зупинення транспортних засобів для проведення їх огляду (переогляду), в межах контрольованого прикордонного району та прикордонної смуги. Такий огляд (переогляд) проводиться за рахунок органу, з ініціативи або на підставі інформації якого прийнято рішення про його проведення. Якщо в результаті проведення огляду (переогляду) виявлено факт незаконного переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, витрати, пов'язані з проведенням огляду (переогляду), відшкодовуються власником зазначених товарів, транспортних засобів або уповноваженою ним особою.

9.14. Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 21.03.2019 у справі № 911/3896/17, виходячи із системного аналізу змісту положень статей 28, 31, 32 Угоди, статей 218, 338 МК України, статей 119,121 Статуту, які регулюють правовідносини у сферах залізничних перевезень, митного контролю, та положень міжнародного договору - Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, вказала на те, що обов'язок зі сплати платежів за користування вагонами, за зберігання вантажу, витрат залізниці на повідомлення вантажовласника про затримку вантажу та інших операцій, здійснених залізницею для проведення митного контролю, зокрема зі зважування вагонів, маневрової роботи, вивантаження та завантаження вагонів, за участь агенту у зважуванні під час здійснення такого контролю тощо, покладений саме на вантажовласників (вантажовідправників).

9.15. У статті 121 Статуту залізниць та пункті 16 Правил користування вагонами і контейнерами визначені підстави для звільнення вантажовідправника, вантажоотримувача від плати за користування вагонами і контейнерами, до яких віднесено: 1) стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під'їзних коліях, а також стихійне лихо або аварія на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи; 2) подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність; 3) затримка прийняття залізницею вагонів, які пред'явлено їй до здачі, з причин, що залежать від залізниці.

9.16. При цьому, як правильно зазначив суд апеляційної інстанції здійснення митних процедур не входить до цього переліку та не є підставою для звільнення вантажовідправника від плати за користування вагонами та контейнерами, а існування передбачених законодавством підстав для звільнення вантажовласника (відповідача) від плати за користування вагонами у спірних правовідносинах суди попередніх інстанцій не встановили.

9.17. Враховуючи наведене, Суд вважає, що обов'язок вантажовідправника та власника товару оплатити перевізнику додаткові платежі, пов'язані із здійсненням перевезення у міжнародному сполученні на залізничному транспорті встановлений законодавчо. Аналогічний висновок викладено у пункті 20 постанови Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3715/17.

9.18. З огляду на викладене Суд відхиляє посилання Скаржника (підпункт 5.3) як на підставу для скасування судового рішення на відсутність доказів його вини в затримці вагонів.

9.19. Твердження про відсутність в матеріалах справи (підпункт 5.9) документів на підтвердження проведення заходів з митного контролю та митного оформлення, у зв'язку з чим посилання суду на статті 16.28,32 Угоди необґрунтовані, Суд вважає такими, що спростовуються встановленими обставинами справи, а зазначені норми застосовані апеляційним господарським судом правильно, оскільки регулюють спірні правовідносини.

9.20. Зауваження Скаржника (підпункт 5.1) щодо недослідження судом апеляційної інстанції доказів того, що норми статті 218 МК України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки затримка вагонів відбувалася за вказівкою органів досудового розслідування Суд відхиляє, з огляду на таке.

9.21. Відповідно до статті 218 МК України строки здійснення митних формальностей щодо залізничного рухомого складу визначаються керівником органу доходів і зборів за погодженням з іншими контролюючими органами та адміністрацією залізниці, а в пункті пропуску (пункті контролю) через державний кордон України - крім того, з керівником відповідного органу охорони державного кордону України.

Розвантажувальні, навантажувальні, перевантажувальні та інші операції, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, проводяться підприємствами залізниці за рахунок власників товарів або уповноважених ними осіб.

9.22. Тобто наведена норма визначає загальні положення здійснення митного контролю на залізничному транспорті, а передбачені частиною 5 статті 338 МК України дії є формою митного контролю згідно зі статтею 336 МК України.

9.23. Доводи Скаржника (підпункт 5.4) про те, що суд апеляційної інстанції не перевірив відповідність акта загальної форми № 131 к від 02.09.2017, в якому вказано час затримання вагонів 1894 вагоно/годин, а в розрахунках плати за користування вагонами зазначено 1895 вагоно/годин Суд відхиляє, з огляду на те, що, як свідчать встановлені у справі обставини, апеляційний господарський суд зазначений доказ дослідив та надав йому оцінку, а Відповідач у свою чергу не навів розрахунку з обґрунтуванням впливу зазначеної розбіжності на правильність загальної суми, присудженої до стягнення.

Поряд з цим, Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 2 статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або перевіряти докази.

9.24. Враховуючи положення наведеної норми Суд відхиляє також посилання Скаржника (підпункти 5.5,5.7,5.8) на те, що телеграми від Позивача не отримував, а надані останнім докази не містять печаток; акти загальної форми не містять усіх необхідних реквізитів, а затримка вагонів в період з 04.08.2017-24.08.2017 відбулась з вини Позивача, оскільки останній отримав усі необхідні документи.

9.25. Доводи Скаржника (підпункт 5.1) про те, що на час затримання вагонів Відповідач не був ні користувачем вагонів, ні власником вантажу, оскільки замовником та експедитором вагонів від ст. Коростишів була Третя особа-2, спростовуються встановленими судами обставинами, враховуючи, що, як вказав апеляційний господарський суд, Відповідач не довів того, що ним остаточно передавався вантаж у Коростишеві.

9.26. Аргументи Скаржника (підпункт 5.6) щодо того, що Позивач не надсилав на його адресу жодних претензійних матеріалів, а копія ли100 не відповідає вимогам до претензії, встановленим статтею 222 ГК України, наведених висновків не спростовує.

9.27. Доводи Скаржника (підпункт 5.10) про порушення апеляційним господарським судом статей 34, 36 ГПК України з посиланням на те, що суд апеляційної інстанції поставив під сумнів Правила Інкотермс 2010 неналежні, оскільки зазначені норми регулюють одноособовий або колегіальний розгляд справи та недопустимість повторної участі судді у розгляді справи і наведені доводи не обґрунтовують.

9.28. З огляду на викладене, Суд вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з Відповідача на користь Позивача плати за користування вагонами, збору за зберігання вантажу у вагонах, збору за проведення маневреної роботи, збору за повідомлення.

9.29. За таких обставин постанова суду апеляційної інстанції зміні чи скасуванню не підлягає, у зв'язку з чим касаційна скарга має бути залишена без задоволення.

Судові витрати

Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Коростишівське лісове господарство" залишити без задоволення.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12.09.2018 у справі № 906/170/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Пільков

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак