Історія справи

Ухвала КГС ВП від 21.04.2020 року у справі №910/11621/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2020 року

м. Київ

справа № 910/11621/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т. М. (головуючий), Бенедисюка І. М., Колос І. Б.,

за участю помічника судді Наумкіної П. В. (за дорученням головуючого судді),

представників учасників справи:

позивача - Приватного підприємства "Виробничо-дистриб'юторська компанія "Дім Вина "Скала" (далі - ПП "Дім Вина "Скала", позивач, скаржник) - ОСОБА_2. (директор),

відповідачів: 1) Дніпровського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві (далі - Дніпровське РУ ГУ МВС України в м. Києві, відповідач-1) - Кухаревської Н. О. (адвокат, свідоцтво від 05.10.2017 №000756);

2) Державної казначейської служби України (далі - відповідач-2) - не з'явились,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ПП "Дім Вина "Скала"

на рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2016 (головуючий - суддя Привалов А. І.) та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2020 (головуючий - суддя Іоннікова І. А., судді Тарасенко К. В., Шаптала Є. Ю.),

у справі №910/11621/16

за позовом ПП "Дім Вина "Скала"

до Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві, Державної казначейської служби України,

про стягнення моральної шкоди.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. ПП "Дім Вина "Скала" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві, Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди у розмірі 4 850 560 грн.

1.2. Позовна заява мотивована неправомірними діями відповідача-1, які полягають у незаконному порушенні кримінальних справ, внаслідок чого позивачу завдано моральну шкоду та привело до зупинення господарської діяльності позивача.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.09.2016 припинено провадження у справі №910/11621/16 в частині стягнення 1 896 091 грн моральної шкоди. В частині стягнення 2 954 469 грн моральної шкоди відмовлено.

2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2020 рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2016 у справі №910/11621/16 скасовано частково, а саме в частині припинення провадження у справі №910/11621/16 щодо стягнення 1 896 091 грн моральної шкоди та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2016 залишено без змін.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. ПП "Дім Вина "Скала", посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції оскаржувані судові рішення у справі скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу:

4.1. оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм міжнародного та національного матеріального і процесуального права, зокрема статей 19, 41, 55, 56, 68, 124, 126 Конституції України, суперечить вимогам статей 1, 2, 3, 4, 25, 26, 57 Закону України "Про міліцію" КПК України ЦК України ГК України, статті 14 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність органів досудового розслідування, прокуратури і суду", без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 19.12.2018 у справі №910/4014/16;

4.2. також скаржник посилається на постанови Пленуму Верховного Суду України від
31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" та від 27.02.2009 №1 "Про судову практику у справах про захист гідності і честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", а також низку інших постанов Пленуму Верховного Суду України тощо.

5. Позиція інших учасників справи

5.1. Відзиви на касаційну скаргу не надійшли.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1.19.10.2012 Дніпровським РУ ГУ МВС України в м. Києві було порушено щодо ОСОБА_2 кримінальну справу № 54-3708, за ознаками складу злочину стосовно грубого порушення законодавства про працю передбаченого частинами 1 , 2 статті 172 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

6.2.25.10.2012 проведено обшук у приміщенні ОСОБА_2. - директора ПП "Дім Вина "Скала" по вул. Луначарського, 24 в м. Києві, без рішення суду, погодження на це прокурора, без опису вилучено комп'ютерну, кадрову та бухгалтерську документацію, алкогольні напої належні ПП "Дім Вина "Скала".

6.3.26.10.2012 Дніпровським РУ ГУ МВС України в м. Києві порушено щодо ОСОБА_2 кримінальну справу №04-33441 за частиною 1 статті 199 КК України.

6.4.26.10.2012 об'єднано вказані кримінальні справи відносно ОСОБА_2 в одну та присвоєно їй №54-3708.

6.5.21.11.2012 слідчим СВ Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві внесено до ЄРДР відомості про вчинення ОСОБА_2 дій, що мають ознаки кримінального правопорушення, передбаченого частинами 1 , 2 статті 172 КК України, №12012110040000005.

6.6.09.12.2012 слідчим СВ Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві внесено до ЄРДР відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 199 КК України, № 42013110040000307.

6.7.23.02.2013 кримінальні провадження №12012110040000005 та №42013110040000307 об'єднані в одне, об'єднаному провадженню присвоєно №12012110040000005.

6.8.29.03.2013 виділено матеріали кримінального провадження про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 199 КК України, №42013110040000307 в самостійне провадження.

6.9.23.04.2014 Дніпровським РУ ГУ МВС України в м. Києві прийнята постанова про закриття кримінального провадження, внесеного в ЄРДР за №42013110040000307, у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення передбаченого частиною 1 статті 199 КК України.

6.10. Кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 за частинами 1 , 2 статті 172 КК України №12012110040000005 з обвинувальним актом передано на розгляд до Дніпровського районного суду міста Києва.

6.11. Вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 19.09.2016 року виправдано ОСОБА_2 за відсутності в його діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого частинами 1 , 2 статті 172 КК України.

7. Межі та порядок розгляду справи судом касаційної інстанції

7.1. Імперативними приписами частини 2 статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

7.2. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1. Причиною виникнення спору є незаконні, на думку позивача, дії відповідача-1, які виразились у протиправному порушенні проти ОСОБА_2 кримінальних справ за частинами 1 , 2 статті 172 КК України, та за частиною 1 статті 199 КК України, у зв'язку з чим органом досудового розслідування останньому завдана моральна шкода у розмірі 4 850 560,00 грн, яка була розрахована за методикою ОСОБА_3.

Відтак, спір стосується відшкодування немайнової шкоди, завданої позивачу, внаслідок дій відповідача-1, пов'язаних з порушенням кримінальних справ щодо директора позивача, з подальшим закриттям у зв'язку з відсутністю події складу кримінального правопорушення та винесення вироку, яким ОСОБА_2 виправдовано.

8.2. Припиняючи провадження у справі №910/11621/16 на підставі пункту 2 частини 1 статті 80 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) в частині стягнення з відповідача-1 суми 1 896 091,00 грн позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/4014/16, яке не було оскаржене позивачем та набрало законної сили, підтверджений факт звернення позивача до суду із вимогами до Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві та Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди в розмірі 1 896 091,00 грн на підставі незаконного порушення кримінальних справ №04-33441 за фактом незаконного виготовлення та зберігання з метою використання при продажу товарів, підроблених марок акцизного збору за частиною 1 статті 199 КК України та №54-3708 за ознаками складу злочину, передбаченого частиною 1 статті 172 КК України.

Відмовляючи у задоволенні іншої частини позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про їх безпідставність.

Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення суду в частині припинення провадження у справі №910/11621/16, дійшов висновку, що позовні вимоги у справі №910/11621/16 та у справі №910/4016/16 стосуються різних кримінальних справ, а тому не можуть бути пов'язані між собою підставами відшкодування моральної шкоди.

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про не доведеність позивачем належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами відповідно до норм статей 76, 77, 78, 79 ГПК України наявність всіх елементів складу правопорушення (протиправність поведінки, шкода, причинний зв'язок між ними) для застосування такої міри деліктної відповідальності як відшкодування моральної шкоди, а тому позовні вимоги у даній справі не підлягають задоволенню.

8.3. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права виходить з такого.

8.4. Згідно зі статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

У статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема:...4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Частиною 1 статті 91, статтею 201 ЦК України передбачено, що юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров'я, життя, честь, гідність і ділова репутація, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Відповідно до пункту 26 частини 1 статті 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" ділова репутація є сукупністю документально підтвердженої інформації про особу, що дає можливість зробити висновок про відповідність її господарської та/або професійної діяльності вимогам законодавства.

Тож під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, потрібно розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошення комерційної таємниці, також вчинення дій спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно низки факторів, як-то: характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

8.5. Згідно із загальними підставами цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Таким чином, для настання цивільно-правової відповідальності відповідача за заподіяння моральної шкоди позивачеві необхідно встановити наявність усієї сукупності зазначених ознак складу цивільного правопорушення, тоді як відсутність хоча б однієї з цих ознак виключає настання відповідальності.

Згідно з частиною 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У частині другій зазначеної статті визначено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Згідно з положеннями статті 1176 ЦК України, якою врегульовано питання відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Згідно зі статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до статті 1174 цього ж Кодексу шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Предмет доказування під час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій складають факти, якими сторони обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню під час ухвалення судового рішення.

Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов'язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов'язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для доказування у спорах про відшкодування шкоди.

8.6. Визначивши характер спірних правовідносин та застосовуючи до них приписи статей 1167, 1173, 1174, 1176 ЦК України, суд має встановити, зокрема: кому завдана шкода (фізичній чи юридичній особі з урахуванням суб'єктного складу злочину у відповідності до статті 172 КК України); чим підтверджується заподіяння позивачеві втрат немайнового характеру та в чому конкретно вони полягали/проявились (наприклад: у приниженні ділової репутації юридичної особи, у посяганні на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошення комерційної таємниці, або у вчиненні дій спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності), за яких обставин та якими конкретно рішеннями, діями, бездіяльністю вони заподіяні; невідповідність цих рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади..чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; факт заподіяння цими рішеннями, діями чи бездіяльністю шкоди саме юридичній особі та її розмір; причино-наслідковий зв'язок між незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю.

За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду на підставі цих статей саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

Разом із тим, виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди юридичній особі, завданої органами державної влади саме позивач має довести на підставі належних і допустимих доказів, які втрати немайнового характеру настали у юридичної особи; якими конкретно рішеннями, діями, бездіяльністю вони заподіяні; невідповідність цих рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади.. вимогам закону чи іншого нормативного акта; факт заподіяння цими рішеннями, діями чи бездіяльністю шкоди саме юридичній особі та її розмір; причино-наслідковий зв'язок між незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю та шкодою.

8.7.Доводи скаржника про необхідність застосування до спірних правовідносин статті 8 ЦК України та Закон України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" є помилковим з огляду на характер спірних правовідносин та суб'єктно-об'єктний склад.

8.8. При цьому Верховний Суд відзначає, що за змістом частини 4 статті 23 ЦК України при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

З огляду на те, що "розумність" і "справедливість" є оціночними поняттями, суди, насамперед першої та апеляційної інстанцій, які заслуховують сторін та встановлюють фактичні обставини справи, мають широкий діапазон розсуду під час визначення розумного та справедливого (співмірного) розміру відшкодування моральної шкоди.

На підтвердження своїх вимог позивач послався на обставини заподіяння йому моральної шкоди внаслідок неправомірних дій відповідача-1 щодо здійснення протиправних перевірок його діяльності та особисто як директора підприємства, притягнення останнього до кримінальної відповідальності, анулювання ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними засобами, і як наслідок зупинення господарської діяльності, що змусило позивача захищати свою честь, гідність і ділову репутацію шляхом проведення на свій захист мирних мітингів, оскаржувати в прокуратурі чисельні протиправні дії відповідача-1. Також на свій захист позивач був змушений звертатись до Прем'єр-міністра, прокурора міста Києва, голови ДПА України, Генерального прокурора України про притягнення відповідача-1 до відповідальності. Також позивачем наголошено, що у зв'язку із проведенням відносно нього протиправних дій з боку відповідача-1, значною мірою погіршилась ділова репутація позивача та не було проведено ряд заходів у сфері виноробства.

Відповідно до частини 1 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України застосовується судами України як частина національного законодавства, гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У справі "ОСОБА_4 проти України" (заява N 40450/04, п. 64, від 15.10.2009) Європейський суд з прав людини зазначив, що засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося.

Як уже було зазначено вище, вирішуючи спір про відшкодування шкоди у цій справі обов'язковому з'ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача та наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача.

Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою полягає в тому, що шкода стає об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Під шкодою розуміється майнова шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права.

Чинне законодавство не містить визначення поняття ділової репутації юридичної особи, оскільки воно є морально-етичною категорією й одночасно особистим немайновим благом, якому закон надає значення самостійного об'єкта судового захисту (стаття 201 ЦК України).

Під діловою репутацією юридичної особи розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Ділова репутація має свою вартість (гудвіл) та є однією з складових ринкової вартості юридичної особи. Відповідно до пункту 14.1.40 Податкового кодексу України гудвіл визначено як нематеріальний актив, вартість якого визначається як різниця між ринковою ціною та балансовою вартістю активів підприємства як цілісного майнового комплексу, що виникає в результаті використання кращих управлінських якостей, домінуючої позиції на ринку товарів, послуг, нових технологій тощо. При цьому поняття гудвілу та ділової репутації не є тотожними.

Гудвіл, на відміну від ділової репутації, є активом, який має вартісне вираження та використовується у бухгалтерському і податковому обліку.

Юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації. Способами захисту ділової репутації може бути вимога про відшкодування збитків та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної такими порушеннями юридичній особі.

Зазначені вимоги розглядаються відповідно до загальних підстав щодо відповідальності за заподіяння шкоди (стаття 94 ЦК України).

8.9. Суди попередніх інстанцій при вирішенні позову ПП "Дім Вина "Скала" про відшкодування моральної шкоди, обмежившись лише посиланням на недоведеність позивачем належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами відповідно до норм статей 76, 77, 78, 79 ГПК України наявність всіх елементів складу правопорушення (протиправність поведінки, шкоди, причинний зв'язок між ними) для застосування такої міри деліктної відповідальності як відшкодування моральної шкоди, не врахували наведені вище положення чинного законодавства, якими урегульовано питання відшкодування моральної шкоди, завданої особі неправомірними діями органів державної влади та підстави такого відшкодування, не надали належної правової оцінки наведеним позивачем доречним і вагомим доводам/міркуванням та поданим ним доказам на підтвердження позовних вимог; не з'ясували правового змісту позовних вимог; фактичних обставин, якими вони обґрунтовані, та наявність/відсутність всіх елементів складу деліктної відповідальності правопорушення завданою державними органами.

Разом із тим суди попередніх інстанцій, пославшись на безпідставне визначення позивачем заявленого до стягнення розміру моральної шкоди із застосуванням методики професора Ерделевського А. М., взагалі не дослідили та не навели обґрунтування визначеного у розділі 8 цієї Постанови.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом, обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом у порядку статті 86 ГПК України як окремо так і, враховуючи вірогідність взаємозв'язок доказів у їх сукупності, та має бути відображено у судовому рішенні.

Проте зі змісту рішення та постанови судів попередніх інстанцій у цій справі випливає, що суди попередніх інстанцій, всупереч вимогам статті 86 ГПК України, не надали належної правової оцінки всім доказам у справі з урахуванням предмета дослідження під час судового розгляду.

Таким чином, належним чином не дослідивши зібрані у справі докази, не встановивши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи та які є достатньою підставою відповідно до норм матеріального права для відшкодування моральної шкоди, завданої особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову про відшкодування моральної шкоди.

8.10. Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на низку рішень Європейського суду з прав людини, зокрема у справах "Довженко про України", "Бочан проти України", "Хамідов проти Росії ", "Анджельковіч проти Сербії" щодо дискреційних повноважень суду, верховенства права, свавільності рішення суду тощо, оскільки скаржник аргументовано не мотивував з вказівкою на фактичні обставини в чому, на його думку, полягали (виявились) порушення судами попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень принципу верховенства справа, свавільності рішення суду, дискреційних повноважень суду тощо.

8.11. Що ж до доводів скаржника щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині припинення провадження, то Верховний Суд відзначає, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано скасував рішення суду першої інстанції в цій частині.

8.12. Верховний Суд відхиляє доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права щодо розгляду справи за його відсутності з огляду на таке.

Безумовною підставою для скасування судового рішення є розгляд справи за відсутності будь-кого з учасників справи належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Як убачається з матеріалів справи, а також встановлено судом апеляційної інстанції, позивач був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи.

Таким чином, судом апеляційної інстанції дотримано вимог господарського процесуального законодавства щодо належного повідомлення учасника справи - позивача та забезпечено можливістю реалізувати надані йому законом права, а тому такі доводи скаржника відхиляються Судом.

8.13. Водночас Верховний Суд приймає до уваги доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального справа, а саме статей 224, 225 ГК України, оскільки правовідносини у даній справі стосуються деліктної відповідальності органів державної влади та посадових осіб, а зазначені норми регулюють відшкодування збитків особою, яка допустила господарське правопорушення у разі належного виконання зобов'язання.

8.14. Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом частини 1 статті 237 ГПК при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

У зв'язку з наведеним судові рішення зазначеним вимогам процесуального закону не відповідають, оскільки суд не дослідив належним чином зібрані у справі докази, не встановив пов'язані з ними обставини, що входили до предмета доказування, а також не застосував до спірних правовідносин правової норми, яка підлягає застосуванню, що у відповідності до положень частини 3 статті 310 ГПК України є підставою для скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Порушення судами норм матеріального та процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи та які не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції.

8.15. Водночас, оскільки передача судом касаційної інстанції справи на новий розгляд ще не означає остаточного вирішення цієї справи, а, отже, й остаточного формування правових висновків Верховного Суду в ній та в судових рішеннях з неї, а тому відсутні підстави для відступу від правових позицій Верховного Суду.

8.16. Крім того Верховний Суд зазначає, що постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" та від 27.02.2009 №1 "Про судову практику у справах про захист гідності і честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", а також інші, з огляду на приписи статті 11 ГПК України, статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" не є джерелом права.

8.17. Ураховуючи наведені вище обставини, згідно з частиною 3 статті 310 ГПК України, є підстави для скасування судових рішень та передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень за результатами перегляду справи в касаційному порядку частково знайшли своє підтвердження з мотивів, викладених у Розділі 8 цієї постанови.

9.2. За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу ПП "Дім Вина "Скала" задовольнити, судові рішення у справі скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

9.3. Під час нового розгляду суду необхідно урахувати викладене, оцінити правомірність вимог позивача, надати належну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, всім доводам учасників справи та поданим ними доказам із детальним обґрунтуванням прийняття або неприйняття відповідних доводів і доказів. У залежності від встановленого судам необхідно вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні.

10. Судові витрати

10.1. За результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат у справі.

Керуючись статтями 300, 308, 310, 315, 317 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства "Виробничо-дистриб'юторська компанія "Дім Вина "Скала" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2016 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2020 у справі №910/11621/16 скасувати.

3. Справу №910/11621/16 передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Колос