Історія справи

Ухвала КГС ВП від 01.05.2019 року у справі №910/4375/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/4375/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткач І.В. - головуючий, Кондратова І.Д., Кролевець О.А.,

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Військової частини 3077 Національної гвардії України

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2019

(головуючий суддя Жук Г.А., судді Мальченко А.О., Дикунська С.Я.)

та рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2018

(суддя Гулевець О.В.)

у справі №910/4375/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестєвробуд"

до Військової частини 3077 Національної гвардії України

за участю Військової прокуратури Центрального регіону України

про стягнення 349 637,80 грн,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Стислий виклад позовних вимог

1.1. У квітні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Вестєвробуд" (далі - ТОВ "Вестєвробуд") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Військової частини 3077 Національної гвардії України про стягнення заборгованості за договором №030316/1 від 03.03.2016 в розмірі 283031,21 грн, пені в сумі 40 531,61 грн, 3% річних в розмірі 4 187,00 грн та інфляційних втрат в сумі 21 887,98 грн, що разом складає 349 637,80 грн.

1.2. Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо повної та своєчасної оплати будівельно-монтажних робіт. У зв`язку з цим позивачем нараховано 3% річних, інфляційні втрати та пеню на підставі ст.ст. 549, 625 ЦК України.

1.3. Відповідачем до суду першої інстанції подано заяву про застосування позовної давності до вимог про стягнення 40 531,61 грн пені.

2. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

2.1. 03.03.2016 між ТОВ "Вестєвробуд" (виконавець) та Військовою частиною 3077 Національної гвардії України (замовник) в особі командира частини ОСОБА_1 укладений договір №030316/1 (далі - договір), відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець зобов`язується виконати роботи з військового будівництва навчальних класів зв`язку Військової частини 3077 Національної гвардії України за ДК: 016-2010 та ДК021:2015 з використанням матеріалів замовника на суму 283 031,21 грн (п. 1.1 договору).

Загальна сума договору складає 283 031,21 грн (п. 1.2 договору).

Згідно з п. 2.2 договору замовник здійснює оплату виконавцю після виконання робіт у розмірі 100% не пізніше 5 (п`яти) робочих днів на підставі акта виконаних робіт ПФ №КБ-2 в та довідки про вартість виконаних робіт ПФ №КБ-3.

Відповідно до п. 3.1, п. 3.2 договору початок виконання робіт - 01 лютого 2016 року. Закінчення виконання робіт - не пізніше 20 грудня 2016 року.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що робота вважається виконаною після підписання замовником акта виконаних робіт ПФ №КБ-2в та довідки про вартість виконаних робіт ПФ №КБ-3.

2.2. На виконання умов договору сторонами складено та підписано дефектний акт (додаток №1), договірну ціну (додаток №2) та локальний кошторис (додаток №3).

2.3. Згідно з актом №180316 приймання виконаних будівельних робіт від 18.03.2016 та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат від 18.03.2016, вартість виконаних позивачем робіт по договору №030316/1 від 03.03.2016 становить 283 031,21 грн.

Акт №180316 приймання виконаних будівельних робіт від 18.03.2016 підписаний сторонами без зауважень та заперечень.

2.4. Згідно з актом №1 прихованих робіт від 18.03.2016, комісією у складі представника технічного нагляду замовника, представника відповідача та виконавця будівельно-монтажних робіт встановлено, що роботи виконані відповідно до проектної документації, стандартів будівельних норм та правил.

2.5. В гарантійному листі від 01.02.2016, підписаним від імені відповідача командиром Військової частини ОСОБА_1, відповідач просив позивача продовжити виконання робіт та зазначав, що оплата заборгованості буде здійснюватись в термін до 20 грудня 2016 року.

2.6. 10.02.2018 позивач направив на адресу відповідача претензію вих. №52-1 від 09.02.2018 про сплату заборгованості, в тому числі за договором №030316/1 від 03.03.2016.

2.7. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджує, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором №030316/1 від 03.03.2016, оплату прийнятих робіт в повному обсязі не здійснив, внаслідок чого заборгованість відповідача за договором становить 283 031,21 грн.

2.8. В обґрунтування своїх заперечень на позов, відповідач посилається на те, що договір не реєструвався в управлінні Державної казначейської служби України у Вишгородському районі Київської області у 2016 році як бюджетне зобов`язання відповідно до Бюджетного кодексу України та Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах ДКС України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2012 №309; закупівля послуг за договором відсутня в додатку до річного плану закупівель на 2016 рік Військової частини 3077.

Відповідач вказує, що за результатами перевірок господарської діяльності Військової частини 3077, договір №030316/1 від 03.03.2016 відсутній.

Підписи посадових осіб Військової частини 3077, а саме підписи командира Військової частини 3077 полковника ОСОБА_1, який здійснював підписання договору та підпис заступника командира військової частини з матеріального забезпечення - начальника тилу підполковника ОСОБА_2 , який підписував акти виконаних робіт, у порівнянні із аналогічним періодом не співпадають із дійсними підписами вказаних осіб, що, на думку відповідача, вказує на можливий факт підроблення підписів.

Окрім того, Військовою прокуратурою Центрального регіону України здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні №42016110340000194 від 25.10.2016 за фактом недбалого ставлення військових службових осіб Військової частини 3077 до служби, вчинене в умовах особливого періоду, та перевищення військовими службовими особами Військової частини 3077 (Національна гвардія України, с. Нові Петрівці, Вишгородський район, Київська область) службових повноважень, вчинене в умовах особливого періоду, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 425 та ч. 4 ст. 426-1 Кримінального кодексу України.

3. Стислий виклад рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1. 11 жовтня 2018 року рішенням Господарського суду міста Києва позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Військової частини 3077 Національної гвардії України на користь ТОВ "Вестєвробуд" заборгованість у сумі 277 305,97 грн, 3% річних у сумі 4 125,40 грн, інфляційні втрати сумі 18 809,19 грн та судовий збір у розмірі 4 503,61 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

3.2. 20 березня 2019 року постановою Північного апеляційного господарського суду рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2018 залишено без змін.

3.2.1. Приймаючи такі рішення, господарські суди, встановивши обставини невиконання відповідачем умов договору з оплати вартості виконаних робіт, та посилаючись на приписи ст. 218 ГК України, ст.ст. 525, 629 ЦК України, дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу у сумі 277 305,97 грн.

3.2.2. Відсутність бюджетного фінансування не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення перед позивачем зобов`язання зі сплати заборгованості по договору.

3.2.3. Разом з тим, врахувавши встановлені за результатами перевірки фінансово-господарської діяльності відповідача розбіжності обсягів виконаних робіт за договором №030316/1 від 03.03.2016 у сумі 5 725,24 грн, а також те, що вимоги у цій частині позивач у судовому засіданні 11.10.2018 не підтримав, суди дійшли висновку про часткове задоволення позовних вимог. У зв`язку з викладеним, судами було здійснено перерахунок 3% річних та інфляційних втрат.

3.2.4. Крім того, відмовляючи у задоволенні стягнення пені, господарський суд першої інстанції зазначив, що стосовно пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис ч. 6 ст. 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Укладаючи договір, сторони не встановили іншого порядку нарахування штрафних санкції, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України, тому нарахуванням пені мало здійснюватись позивачем у період з 26.03.2016 до 26.09.2016.

Оскільки шестимісячний строк від дня, коли відповідач мав виконати зобов`язання з оплати за виконанні позивачем роботи за договором сплив 26.09.2016, то нарахування позивачем пені за період з 27.09.2017 по 26.03.2018 є необґрунтованим.

У зв`язку із наведеним, суд відмовив у задоволенні позовних вимоги в частині стягнення пені у сумі 40 531,61 грн у зв`язку з необґрунтованістю цієї вимоги. При цьому застосування позовної даності до зазначеної вимоги позивача судом не здійснювалось.

4. Стислий виклад вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

4.1. Військова частина 3077 Національної гвардії України звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2018, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

4.2. Скаржник обґрунтовує вимоги, що містяться у касаційній скарзі, зокрема, такими доводами.

4.2.1. Статтею 877 ЦК України передбачено, що договором будівельного підряду мають бути визначені склад і зміст проектно-кошторисної документації, а також має бути визначено, яка із сторін і в який строк зобов`язана надати відповідну документацію. Згідно зі ст. 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" до складу проектної документації входять затверджені текстові та графічні матеріали, якими визначається містобудівні, об`ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні, технологічні вирішення, а також кошториси об`єктів будівництва. Однак, цього дотримано не було.

4.2.2. Судами не вірно встановлено, що акти №1, №2 огляду прихованих робіт від 20.03.2016 є належним доказом, оскільки підполковник ОСОБА_2 у період з 04.03.2016 по 23.03.2016 та з 25.03.2016 по 01.04.2016 перебував на лікуванні, що підтверджується довідками тимчасової непрацездатності №122 від 04.03.2016 та №178 від 14.03.2016, довідкою про тимчасову непрацездатність від 25.03.2016 №187, а його підпис не може засвідчувати технічний нагляд з боку Військової частини 3077, оскільки ОСОБА_2 не є представником технічного нагляду і не має відповідної освіти.

4.2.3. Судами першої та апеляційної інстанцій неналежно було досліджено акт позапланової виїзної ревізії фінансово-господарської діяльності військової частини 3077 Національної гвардії України за період з 01.01.2015 по 31.11.2016 №09-30/429. Також судами не враховано, що службовим розслідуванням, призначеним наказом командира Військової частини 3077 від 25.04.2018 №151, встановлено факт відсутності у Військової частини 3077 оригіналу договору №030316/1 від 03.03.2016 на суму 283 031,21 грн та додатків до нього; цей договір не реєструвався в управлінні Державної казначейської служби України у Вишгородському районі Київської області у 2016 році як бюджетне зобов`язання відповідно до Бюджетного кодексу України та Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах ДКС України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2012 №309, що підтверджується листом від УДКС України у Вишгородському районі Київської області від 11.05.2018, а тому є підстави вважати, що колишній командир Військової частини 3077 фактично не здійснював прийняття робіт за договором.

4.2.4. Позивачем не були виконані роботи згідно з умовами договору в повному обсязі. Заява свідка ОСОБА_1 від 11.06.2018, в якій визначено, що роботи виконані в повному обсязі, акт №180316 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2016 року, довідка про вартість виконаних будівельних робіт за березень 2016 року від 18.03.2016, є неналежними та недостовірними доказами у розумінні ст.ст. 76, 79 ГПК України, оскільки містять суперечливі дані.

4.2.5. Приписами ч. 4 ст. 853 ЦК України передбачено, що у разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза.

У зв`язку з викладеним, скаржник вважає, що порушено ст.ст. 73-80 ГПК України, оскільки оцінка доказів не відповідає фактичним даним та вимоги ст. 99 ГПК України, оскільки судом першої інстанції безпідставно відмовлено у клопотанні про проведення судової будівельно-технічної експертизи, що обмежило можливості Військової частини 3077 представити певні докази.

4.2.6. Отже, скаржник вважає, що при винесенні рішення Господарського суду м. Києва від 11.10.2018 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2019 суди не дослідили повністю зібрані в матеріалах справи докази, неповно з`ясували обставини, що мають значення для справи, безпідставно відхилили клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи, у зв`язку із чим прийняли необґрунтовані рішення.

4.3. Військова прокуратура Центрального регіону України подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2018, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

На думку прокуратури, при прийнятті рішення, що оскаржуються, суди керувалися доказами, які не відповідають вимогам ст.ст. 78, 79 ГПК України, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів щодо виконаних робіт на суму основного боргу - 277 305,97 грн. В цьому випадку визначення обсягів та вартості виконаних робіт за договором є спірними, встановлення цих обставин потребує спеціальних знань, а висновків експерта з цих питань сторони не надали, а клопотання про проведення судової будівельно-технічної експертизи заявлене у даній справі судами було необґрунтовано відхилено.

4.4. ТОВ "Вестєвробуд" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити рішення Господарського суду м. Києва від 11.10.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2019 без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

4.4.1. Відзив мотивовано тим, що ч. 2 ст. 317 ГК України чітко визначено, що до підрядних відносин у капітальному будівництві - договору підряду на капітальне будівництво, застосовуються загальні умови договорів підряду, які визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Таким чином, судом першої та апеляційної інстанцій при винесенні рішень було правильно визначено, що вказаний договір за своєю природою є договором будівельного підряду.

Крім того, договір містить усі умови, які передбачено загальними умовами укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 №668 та ч. 5 ст. 318 ГК України.

4.4.2. Також судом першої інстанції встановлено, що договір №030316/1 від 03.03.2016 є укладеним, оскільки сторони досягли всіх суттєвих умов щодо вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили ціну, строк дії договору відповідно до вимог ст.ст. 837, 853, 854, 875 ЦК України, а тому вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно з ст.ст. 173, 174, 175 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України) і відповідно до ст. 629 ЦК України є обов`язковим до виконання.

4.4.3. Судом першої інстанції було встановлено, що під час перевірки первинної документації по договору №030316/1 від 03.03.2016 (в тому числі за актом приймання виконаних будівельних робіт за березень 2016 року №180316 від 18.03.2018) Північним офісом Державної аудиторської служби України було встановлено розбіжність обсягів виконаних робіт ТОВ "Вестєвробуд" за договором №030316/1 від 03.03.2016. А саме, що ТОВ "Вестєвробуд" було завищено обсяги фактично виконаних робіт по договору №030316/1 від 03.03.2016 на суму 5 725,24 грн. В свою чергу представник позивача в судовому засіданні 11.10.2018, в якому здійснювалась фіксація технічними засобами, не підтримав вимог ТОВ "Вестєвробуд" щодо стягнення суми основного боргу в частині коштів у розмірі 5 725,24 грн.

4.4.4. Факт виконання позивачем підрядних робіт підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, гарантійним листом від командира військової частини 3077 НГУ, договором №030316/1 від 03.03.2016, актом №180316 від 18.03.2018 та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, актами огляду прихованих робіт.

Крім того, за наслідками дослідження матеріалів справи в судовому засіданні та за поясненнями представників сторін, судом було встановлено (а відповідачем не заперечувалось), що ремонт будівлі спеціального призначення (КТП) був виконаний позивачем в повному обсязі (на 100%), однак відповідачем заперечується загальна вартість таких робіт.

4.4.5. Позивач вважає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов`язань контрагентами правопорушника не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

4.4.6. Щодо відмови судів першої та апеляційної інстанцій у призначенні судової будівельно-технічної експертизи, то позивач зазначає, що судова експертиза призначається тільки у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. В матеріалах справи міститься достатньо доказів, які підтверджують належне та повне виконання ТОВ "Вестєвробуд" робіт за договором №030316/1 від 03.03.2016, що було і встановлено судом першої інстанції та підтверджено судом апеляційної інстанції.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

5.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

5.1.1. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

5.1.2. Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.1.3. З урахуванням визначених меж розгляду справи судом касаційної інстанції, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про неправильну оцінку судом апеляційної інстанції документів, що містяться у матеріалах справи, необхідність надання оцінки доказам у справі та повторного встановлення фактичних обставин справи.

5.2. Щодо суті касаційної скарги

5.2.1. Спір по справі стосується стягнення 283 031,21 грн боргу, 40 531,61 грн пені, 4 187,00 грн 3% річних та 21 887,98 грн інфляційних втрат, що разом складає 349 637,80 грн у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо повної та своєчасної оплати будівельно-монтажних робіт.

5.2.2. Положеннями ст.ст. 11, 629 ЦК України встановлено, що договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 526 ЦК України і ст. 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За договором підряду (ч. 1, ч. 2 ст. 837 ЦК України) одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з ч. 1 ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта (ч. 2 ст. 875 ЦК України).

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 ЦК України).

5.2.3. Судами враховано, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ч. 1 ст. 204 ЦК України).

Жодних доказів визнання договору недійсним в судовому порядку чи оспорення договору матеріали справи не містять.

Досудове розслідування в кримінальному провадженні №42016110340000194 від 25.10.2016 не є преюдиційною обставиною, яка встановлює факт недійсності договору та не потребує доказування в розумінні ст. 75 ГПК України.

Матеріали службового розслідування щодо використання бюджетних коштів, також не підтверджують доводів відповідача про недійсність договору.

В матеріалах справи наявна заява свідка - ОСОБА_1 від 11.06.2018, в якій зазначено, що як командир Військової частини 3077 він підписав договір, додатки до нього, а саме: дефектний акт, договірну ціну на виконання робіт, а також по факту виконання - акт №180316 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2016 року та довідку про вартість виконаних будівельних робіт за цей період від 18.03.2016.

5.2.4. За змістом ч. 3 ст. 237 ГПК України ухвалюючи рішення у справі, суд за заявою позивача, поданою до закінчення підготовчого провадження, може визнати недійсним повністю чи у певній частині пов`язаний з предметом спору правочин, який суперечить закону, якщо позивач доведе, що він не міг включити відповідну вимогу до позовної заяви із незалежних від нього причин.

Відповідно ст.ст. 46, 180 ГПК України відповідач має право подати до спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.

Отже, наведеними нормами процесуального закону визначено, що при ухваленні рішення, суд має право визнати недійсним договір за відповідною заявою позивача, в той час як відповідач не позбавлений права на подання зустрічного позову з вимогою про визнання недійсним договору, яка підлягала б розгляду спільно з первісним позовом.

Відтак, викладена у відзиві на позов вимога відповідача про визнання недійсним договору була обґрунтовано залишена без розгляду судом у межах даного спору.

5.2.5. Наданий відповідачем аудиторський звіт про результати фінансового аудиту та аудиту відповідності Військової частини 3077 за період її діяльності з 01.02.2013 по 31.07.2016 №27/35-308/11 від 16.09.2016, за здійсненою перевіркою відділу внутрішнього аудиту Головного управління Національної Гвардії України, не є належним доказом порушення законодавства внаслідок укладення договору, оскільки цей аудит є внутрішнім аудитом відповідача, не створює жодних наслідків для третіх осіб - суб`єктів господарювання, в даному випадку для ТОВ "Вестєвробуд".

5.2.6. Суди встановили, що протягом 2016 року в Військовій частині 3077 Національної гвардії України проведено перевірку внутрішнього фінансового аудиту та аудиту відповідності військової частини 3077 за період її діяльності з 01.02.2013 по 31.07.2016, за наслідками якої Відділом Внутрішнього аудиту Головного управління Національної гвардії України складено аудиторський звіт №27/35-308/11 від 16.09.2016.

Водночас під час перевірки фінансово-господарської діяльності Військової частини 3077 Національної гвардії України в період з 27.03.2017 по 31.07.2016 питання щодо обсягів виконаних робіт за договором не досліджувалось, відповідно посилання відповідача на цей звіт не заслуговують на увагу.

Північним офісом Державної аудиторської служби України встановлено розбіжність обсягів виконаних робіт ТОВ "Вестєвробуд" за договором, зокрема, завищення останнім обсягів фактично виконаних робіт за договором на суму 5725,24 грн.

Як зазначено господарськими судами, представник позивача не підтримав вимог щодо стягнення суми основного боргу в частині 5 725,24 грн.

Отже, господарські суди на підставі встановлених обставин справи встановили факт виконання позивачем за договором, їх обсяг та вартість у сумі 277 305,97 грн.

5.2.7. Суди правильно зауважили, що спірні відносини, які склались між сторонами на підставі договору підряду є цивільно-правовими та регулюються положеннями Цивільного та Господарського кодексів України, в той час як норми Бюджетного кодексу України не впливають на зобов`язання сторін за договором.

Частиною 2 ст. 218 ГК України та ст. 617 ЦК України не передбачено такої підстави для звільнення від відповідальності, як відсутність у боржника необхідних коштів.

Виходячи з положень ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України і ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших нормативно-правових актів, договору. Сама по собі відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях від 29.06.2004 у справі "Войтенко проти України" та від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Юліус проти України" вказав, що відсутність відповідних асигнувань у Державному бюджеті не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

На підставі ч. 2 ст. 617 ЦК України, ч. 2 ст. 218 ГК України та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Юліус проти України" від 18.10.2005 відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов`язання (постанова від 15.05.2012 у справі №11/446 за позовом ТОВ "Компанія "Тітал" до Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи).

Таким чином, відсутність бюджетного фінансування коштів не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення перед позивачем зобов`язання зі сплати заборгованості по договору в розмірі 277 305,97 грн.

З огляду на наведене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором обґрунтовано задоволені господарськими судами в розмірі 277 305,97 грн.

5.2.8. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний на підставі ст. 625 ЦК України сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення у їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

З урахуванням вимог ст. 625 ЦК України, здійснивши відповідний перерахунок заявлених до стягнення сум 3% річних та інфляційних втрат, господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 4 125,40 грн 3% річних та 18 809,19 грн інфляційних втрат.

5.2.9. Відповідно до п 6.2 договору сторони погодили, що у випадку порушення відповідачем термінів платежів (п. 2.2 договору), позивач має право застосувати до відповідача штрафні санкції у вигляді пені в розмірі 0,5% від суми невиконаних платежів за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент підписання сторонами актів виконаних робіт ПФ №КБ-2в та довідок про вартість виконаних робіт ПФ №КБ-3.

Порушенням зобов`язання на підставі ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 216 ГК України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 1, ч. 2 ст. 549 ЦК України ).

Суди встановили, що позивачем нараховано пеню за період з 27.09.2017 по 26.03.2018 в сумі 40 531,61 грн.

За приписами ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України).

За змістом ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушено, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушено, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові за спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовуються приписи ч. 6 ст. 232 ГПК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Суди встановили, що укладаючи договір, сторони не встановили іншого порядку нарахування штрафних санкції, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування пені мало здійснюватися позивачем в період з 26.03.2016 до 26.09.2016.

Оскільки шестимісячний строк від дня, коли відповідач мав виконати зобов`язання з оплати за виконанні позивачем роботи за договором сплив 26.09.2016, то нарахування позивачем пені за період з 27.09.2017 по 26.03.2018 є необґрунтованим, відтак суди попередніх інстанцій вірно відмовили в задоволенні вимог про стягнення 40 531,61 грн. Відповідно застосування позовної даності до зазначених вимог позивача не здійснюється, адже в їх задоволенні відмовлено за необґрунтованості їх нарахування.

5.2.10. Стосовно доводів скаржника щодо необґрунтованої відмови судом першої інстанції у клопотанні про проведення судової будівельно-технічної експертизи.

Пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 99 ГПК України передбачено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Суд касаційної інстанції, враховуючи предмет та підстави позову у цій справі, а також конкретні її обставини, встановлені судами попередніх інстанцій, про які йшлося у розділі 2 цієї постанови, вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання позивача про призначення судової будівельно-технічної експертизи у справі, з яким погодився апеляційний господарський суд.

Доводи відповідача про те, що не призначення судом проведення експертизи обмежило можливість Військової частини 3077 представити певні докази є безпідставними, оскільки кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 1, ч. 3 ст. 74 ГПК України).

Отже, відмова суду у клопотанні учасника справи про призначення експертизи не може вважатися обмеженням у поданні доказів учасником справи суду.

5.2.11. По суті всі доводи скаржника, наведені у касаційній скарзі, зводяться до необхідності повторної оцінки документів, що містяться у справі. Відтак, такі доводи не можуть бути прийняті до уваги судом касаційної інстанції з огляду на межі розгляду справи у суді касаційної інстанції, про що зазначено у розділі 5.1 постанови.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Верховний Суд вважає висновок судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позову обґрунтованим. Скаржником не доведено, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

6.2. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

6.3. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Військової частини 3077 Національної гвардії України без задоволення, а рішень, що оскаржуються, - без змін.

7. Судові витрати

7.1. Відповідно до статті 315 Господарського процесуального кодексу України у постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

7.2. Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу Військової частини 3077 Національної гвардії України без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317, 332 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Військової частини 3077 Національної гвардії України залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2018 у справі №910/4375/18 залишити без змін.

3. Поновити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2018 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2019 у справі №910/4375/18.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. Ткач

Судді І. Кондратова

О. Кролевець