Історія справи

Постанова КГС ВП від 08.02.2022 року у справі №910/6635/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2022 року

м. Київ

cправа № 910/6635/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Вронська Г.О., Баранець О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Коровай Л.В.;

за участю представників учасників справи:

позивача - Жукова А.О. (адвокат);

відповідача - Остапенка С.Л. (адвокат);

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»

на рішення Господарського суду міста Києва

(суддя - Бондарчук В.В.)

від 05.07.2021

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий - Зубець Л.П., судді - Мартюк А.І., Алданова С.О.)

від 11.10.2021

у справі за позовом Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго»

до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»

про стягнення 407 896 541, 48 грн,

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У квітні 2021 року Акціонерне товариство «ДТЕК Дніпроенерго» (надалі - позивач, АТ «ДТЕК Дніпроенерго») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (надалі - відповідач, ПрАТ «НЕК «Укренерго») про стягнення 407 896 541, 48 грн, з яких: 375 571 569, 17 грн - основного боргу, 4 248 804, 60 грн - пені, 3 492 168, 15 грн - 3% річних та 24 583 999, 56 грн - інфляційних втрат.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про участь у балансуючому ринку №0421-41013, дата акцептування 27.05.2019, в частині оплати проданої балансуючої електричної енергії.

1.3. Відповідач у відзиві на позову заяву, заперечуючи проти позову стверджував, що неповна та несвоєчасна оплата вартості отриманої балансуючої електричної енергії виникла у зв`язку з несвоєчасною сплатою відповідачу учасниками балансуючого ринку на рахунок зі спеціальним режимом коштів. При цьому, відповідач зазначає, що оплата здійснюється ПрАТ «НЕК «Укренерго» на користь позивача щодня у межах доступної суми коштів на поточному рахунку зі спеціальним режимом використання.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами

2.1. 27.05.2019 ПрАТ «НЕК «Укренерго» приєднало АТ «ДТЕК Дніпроенерго» до умов договору (ідентифікатор договору № 0421-41013, дата акцептування 27.05.2019) про участь у балансуючому ринку, що підтверджується повідомленням №01/18994.

2.2. Пунктом 1.2 договору визначено, що за цим договором ППБ (постачальник послуг з балансування) зобов`язується надавати балансуючу електричну енергію на завантаження або розвантаження для здійснення ОСП (оператор системи передачі) балансування об`єднаної електричної енергетичної системи України. ОСП зобов`язується продавати балансуючу електричну енергію ППБ або купувати балансуючу електричну енергію у ППБ та отримувати оплату за продану ППБ балансуючу електричну енергію або сплачувати кошти за куплену балансуючу електричну енергію у ППБ відповідно до умов цього договору та Правил ринку.

2.3. Відповідно до п. 2.2 договору розрахунок ціни купівлі-продажу електричної енергії визначається у відповідності до Правил ринку.

2.4. Згідно з пунктом 4.1 договору виставлення рахунків та здійснення платежів здійснюється відповідно до процедур та графіків, визначених у Правилах ринку.

2.5. У відповідності до п. 4.3. договору ОСП здійснює остаточний розрахунок з ППБ протягом 7 робочих днів після підписання сторонами акта або з дати направлення його ППБ на адресу ОСП (у випадку непідписання та/або ненаправлення акта, та/або мотивованих зауважень до нього у п`ятиденний строк) за умови реєстрації ППБ податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до вимог ст. 201 Податкового кодексу України шляхом перерахування на поточний рахунок ППБ грошових коштів в обсязі, що відповідає фактичній вартості наданих послуг з балансування.

2.6. Пунктом 4.4. договору сторони погодили, що у випадку порушення строків розрахунків відповідно до Правил ринку та/або цього договору ППБ має право нарахувати пеню в розмірі 0,1 % від суми прострочення платежу (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на день прострочення) за кожен день такого прострочення у порядку, передбаченому Господарським кодексом України.

2.7. У період з серпня 2020 року по лютий 2021 року АТ «ДТЕК Дніпроенерго» належним чином виконувало свої зобов`язання за договором про участь у балансуючому ринку (ідентифікатор договору № 0421-41013, дата акцептування 27.05.2019), на підтвердження чого надало суду копії підписаних сторонами актів купівлі-продажу балансуючої електричної енергії.

2.8. При цьому, відповідач свої зобов`язання за цим договором належним чином не виконував, здійснював оплату за продану балансуючу електричну енергію частково та з порушенням строків, встановлених договором, що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких містяться в матеріалах справи.

2.9. За розрахунком позивача, станом на день підготовки позову до суду (20.04.2021) у відповідача існувала заборгованість у розмірі 375 571 569,17 грн.

2.10. Також, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором про участь у балансуючому ринку (ідентифікатор договору № 0421-41013, дата акцептування 27.05.2019), позивач нарахував на суму боргу пеню в розмірі 4 248 804,60 грн, 3% річних у розмірі 3 492 168,15 грн та інфляційні втрати в сумі 24 583 999,56 грн за період з 10.09.2020 по 20.04.2021.

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.07.2021 провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 8 101 949, 99 грн закрито, оскільки під час судового провадження відповідач сплатив заборгованість у цьому розмірі. В іншій частині позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 367 111 696, 49 грн основного боргу, 4 248 804, 60 грн пені, 3 491 217, 61 грн 3% річних, 24 583 999, 56 грн інфляційних втрат та 793 800, 99 грн судового збору.

3.2. 11.10.2021 Північний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою апеляційну скаргу відповідача залишив без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

3.3. Суди першої та апеляційної інстанцій виходили з таких обставин:

- ПрАТ «НЕК «Укренерго» в порушення умов договору про участь у балансуючому ринку, повністю не здійснило оплату за продану балансуючу електричну енергію, а тому заборгованість відповідача на момент звернення з цим позовом складала 375 213 646, 48 грн;

- відповідач під час розгляду справи здійснив часткову оплату заборгованості у розмірі 8 101 949, 99 грн, тому заборгованість, яка підлягає до стягнення становить 367 111 696, 49 грн;

- позивач допустився помилки при розрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат, а тому, здійснивши їх перерахунок, ці вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: пеня у розмірі 4 248 804, 60 грн, 3% річних у розмірі 3 491 217, 61 грн та інфляційні втрати у розмірі 24 583 999, 56 грн;

- умови договору не містять будь-яких застережень щодо використання відповідачем поточного рахунку зі спеціальним режимом використання, та відповідно умови про розрахунок за продану електричну енергію лише з такого рахунку;

- Закон України «Про ринок електричної енергії» не містить імперативної заборони щодо розрахунку відповідача з постачальником електричної енергії (позивачем) тільки грошовими коштами, які надходять від інших учасників балансуючого ринку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, навпаки, передбачено можливість відповідача для належного виконання грошових зобов`язань вносити грошові кошти з інших власних рахунків на рахунок зі спеціальним режимом використання.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу. Підстава (підстави) відкриття касаційного провадження

4.1. 06.12.2021 відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення суду першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

4.2. В обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми частин 4, 6 статті 75 Закону України «Про ринок електричної енергії», статті 625 Цивільного кодексу України, без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 16.10.2018 у справі № 910/19094/17, від 29.01.2019 у справі № 910/11249/17, від 04.12.2019 у справі № 910/15714/18, від 30.04.2020 у справі № 914/1001/19, що сплата 3% річних від простроченої суми, так само як і інфляційні нарахування, «є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові», проте враховуючи особливий порядок розрахунків на ринку електричної енергії та вимоги статті 75 Закону, відповідач не може користуватись коштами на рахунку зі спеціальним режимом використання, адже і джерела надходжень на вказаний рахунок, і напрямки сплати коштів з такого рахунку визначено законом, тому, на думку скаржника, позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат і 3% річних є необґрунтованими, а стаття 625 ЦК України не підлягала застосуванню.

4.3. Також скаржник, посилаючись на пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України вказує, що суди неправильно застосували до спірних правовідносин пункт 7.2.1 глави 7.2 розділу VII Правил ринку, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 307, оскільки у своїх розрахунках пені, 3% річних та інфляційних втрат позивач при відліку строку нарахування штрафних санкцій вказував не день фактичного підписання його сторонами, а 8-й день після дати складення та підписання актів лише відповідачем. Позивач штучно збільшував період «прострочення» проте з такою позицією позивача фактично погодилися суди в оскаржуваних рішенні та постанові, помилково застосувавши, зокрема, норму частини 2 статті 625 ЦК України, що не підлягала застосуванню, і відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування вище зазначеної норми права у подібних правовідносинах.

4.4. У відзиві на касаційну скаргу позивач просив відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін. Позивач стверджував, що боржник не позбавлений можливості здійснення розрахунків в т.ч. з поточного рахунка та не звільняється від відповідальності за порушення встановлених договором строків виконання грошових зобов`язань.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. У статті 287 ГПК України, якою регламентоване право касаційного оскарження, визначено перелік судових рішень, які підлягають касаційному оскарженню у господарському процесі, а також визначені підстави та випадки, коли касаційне оскарження допускається.

5.2. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовуються правила статті 300 ГПК України, відповідно до якої переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1).

5.3. Тобто суд касаційної інстанції розглядає справу в межах відкритого касаційного провадження в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, і не має право здійснювати додаткову перевірку доказів.

5.4. Як вже зазначалось, касаційне провадження у справі відкрито відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, яка визначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

5.5. Наведене узгоджується із ч. 4 ст. 236 ГПК України, яка визначає, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

5.6. Отже, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) відсутня постанова Верховного Суду про відступлення від такого висновку; (3) висновок стосується правовідносин, які є подібними.

5.7. Водночас, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі п.1 ч. 2 ст. 287 ГПК України судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними, то у такому разі суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 296 цього Кодексу.

5.8. Колегія суддів враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття «подібні правовідносини», а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду.

5.9. Так, у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 Велика Палата Верховного Суду визначила наступні критерії подібності правовідносин у розумінні норм процесуального законодавства:

- термін «подібні правовідносини» може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші (п. 24);

- для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями (п. 25);

- подібність спірних правовідносин, виявлена одночасно за трьома критеріями, означатиме тотожність цих відносин (однакового виду суб`єкти, однаковий вид об`єкта й однакові права та обов`язки щодо нього). Але процесуальний закон не вимагає встановлювати тотожність. З огляду на значення слова «подібний» не завжди означає тотожність (п. 28);

- у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин (п. 31).

5.10. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини) (п. 32 постанови ВП ВС від 12.10.2021 у справі №233/2021/19).

5.11. Здійснена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 конкретизація полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (п. 39).

5.12. Проаналізувавши висновки, що викладені у постановах Верховного Суду у справі, на які посилався скаржник у касаційній скарзі, суд касаційної інстанції вважає, що вони стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі, що переглядається, з огляду на таке.

5.13. У справі, що переглядається, предметом спору є стягнення заборгованості, пені, 3% річних та інфляційних втрат за несвоєчасну оплату придбаної балансуючої електричної енергії.

5.14. У справі № 910/19094/17 розглядався спір про стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені, нарахованих на суму боргу, яка стягнута судовим рішенням та утворилася у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди нежитлового приміщення.

5.15. У вказаній справі Верховний Суд погодився з висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для стягнення 3% річних та інфляційних втрат, а також про відмову у стягненні пені, оскільки вона не була передбачена умовами договору.

5.16. У справі № 910/11249/17 розглядався спір про солідарне стягнення з відповідачів боргу (курсової різниці), інфляційних втрат та 3% річних, які нараховані на заборгованість за невиконання рішення суду. У цій справі Верховний Суд погодився із правильністю здійсненого розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, а тому залишив оскаржувані рішення без змін.

5.17. У справі № 910/15714/18 розглядався спір про стягнення інфляційних втрат, 3% річних через порушення відповідачем строку виконання грошового зобов`язання за договором про відступлення права вимоги. Постановою від 04.12.2019 у справі № 910/15714/18 суд касаційної інстанції оскаржувані судові рішення в частині відмови у стягненні інфляційних втрат скасував та направив справу на новий розгляд у відповідній частині, оскільки суди попередніх інстанцій не з`ясували ряд обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

5.18. У справі № 914/1001/19 розглядалися позовні вимоги про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат через неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань у частині своєчасної оплати наданих послуг за договором на сервісне обслуговування.

5.19. Верховний Суд у справі № 914/1001/19 погодився з висновками судів попередніх інстанцій про доведеність факту несвоєчасної сплати відповідачем наданих послуг згідно з договором №02/01/17 від 30.12.2016, а також розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат визнав правильним.

5.20. Тобто висновки, які викладено у справах № 910/19094/17, № 910/11249/17, № 910/15714/18 та № 914/1001/19 суд касаційної інстанції зробив з огляду на інші встановлені судами фактичні обставини. Суд касаційної інстанції зауважує, що не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

5.21. При цьому, суд касаційної інстанції зазначає, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

5.22. Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду, на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

5.23. Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційно-го провадження, вважає, що наведена заявником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження.

5.24. З огляду на те, що аналіз висновків, зроблених у оскаржуваних судових рішеннях не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.25. Щодо оскарження рішень судів попередніх інстанцій з підстав, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.26. У касаційні скарзі скаржник стверджує, що суди неправильно застосували до спірних правовідносин пункт 7.2.1 глави 7.2 розділу VII Правил ринку, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 307, оскільки у своїх розрахунках пені, 3% річних та інфляційних втрат позивач при відліку строку нарахування штрафних санкцій вказував не день фактичного підписання його сторонами, а 8-й день після дати складення та підписання актів лише відповідачем. Позивач штучно збільшував період «прострочення» проте з такою позицією позивача фактично погодилися суди в оскаржуваних рішенні та постанові, помилково застосувавши, зокрема, норму частини 2 статті 625 ЦК України, що не підлягала застосуванню, і відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування вище зазначеної норми права у подібних правовідносинах.

5.27. Частиною 2 статті 68 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що виробники зобов`язані надавати послуги з балансування в обсягах та випадках, визначених цим Законом та правилами ринку. Надавати послуги з балансування мають право також споживачі у порядку, визначеному правилами ринку.

5.28. Частиною 3 статті 68 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що для надання послуг з балансування учасники ринку укладають з оператором системи передачі договір на основі типового договору про участь у балансуючому ринку. Постачальники послуг з балансування реєструються адміністратором розрахунків у порядку, визначеному правилами ринку. Типовий договір про участь у балансуючому ринку затверджується Регулятором.

5.29. Згідно з частиною 7 статті 68 Закону України «Про ринок електричної енергії» за результатами роботи балансуючого ринку за відповідну добу на підставі даних оператора системи передачі та адміністратора комерційного обліку адміністратор розрахунків розраховує платежі оператора системи передачі та постачальників послуг з балансування за електричну енергію, ціни небалансу електричної енергії, а також обсяги небалансів електричної енергії учасників ринку і відповідні платежі за них та виставляє відповідні рахунки у порядку, визначеному правилами ринку.

5.30. Відповідно до пункту 7.2.1 глави 7.2 розділу VII Правил ринку адміністратор розрахунків (АР) на щоденній основі надсилає через систему управління ринком платіжний документ кожному постачальнику послуг з балансування (ППБ) із зазначенням суми, яка повинна бути сплачена ППБ за відповідний період щодо закупівлі балансуючої енергії, та окремий платіжний документ із зазначенням суми, яка має бути сплачена ППБ щодо платежів за невідповідність. ППБ на щоденній основі надсилає АР платіжний документ із зазначенням суми, яка повинна бути сплачена АР за торговий день щодо закупівлі балансуючої енергії.

5.31. Пунктом 4.3. договору передбачено, що ОСП здійснює остаточний розрахунок з ППБ протягом 7 робочих днів після підписання сторонами акта або з дати направлення його ППБ на адресу ОСП (у випадку непідписання та/або ненаправлення акта, та/або мотивованих зауважень до нього у п`ятиденний строк) за умови реєстрації ППБ податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до вимог ст. 201 Податкового кодексу України шляхом перерахування на поточний рахунок ППБ грошових коштів в обсязі, що відповідає фактичній вартості наданих послуг з балансування.

5.32. Статтею 625 ЦК України перебачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

5.33. Стаття 625 ЦК України поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань. У разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема, щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини другої статті 625 ЦК України (правовий висновок ВП ВС від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17).

5.34. Пунктом 4.4. договору сторони погодили, що у випадку порушення строків розрахунків відповідно до Правил ринку та/або цього договору ППБ має право нарахувати пеню в розмірі 0,1 % від суми прострочення платежу (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на день прострочення) за кожен день такого прострочення у порядку, передбаченому Господарським кодексом України.

5.35. З огляду на умови договору та порядок застосування статті 625 ЦК України, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для нарахування та стягнення пені, 3% річних та інфляційній втрати за несвоєчасну оплату балансуючої електричної енергії.

5.36. Доводи відповідача, що при розрахунку штрафних санкцій суди допустили помилку, оскільки порахували прострочення з 8-го дня після дати складення та підписання актів лише відповідачем судом касаційної інстанції відхиляються, оскільки акти за спірний період підписані представником відповідача без зазначення дати, коли саме він їх підписував, а тому датою їх підписання є дата, яка вказана позивачем.

5.37. Твердження скаржника, що прострочення виникло не з його вини, оскільки він міг сплачувати вартість балансуючої електричної енергії виключно з поточного рахунка із спеціальним режимом використання відповідно до Правил ринку та за наявності коштів, що надійшли від інших учасників, Верховним Судом відхиляються з огляду на те, що наявність рахунку із спеціальним режимом використання не виключає застосування до споживача пені за прострочення в оплаті отриманої електричної енергії, а також відповідальності за прострочення грошового зобов`язання у порядку частини другої статті 625 ЦК України у вигляді сплати 3% річних та інфляційних втрат (постанова ВС у складі ОП КГС від 16.10.2020 у справі № 903/918/19).

5.38. Заперечення ПрАТ «НЕК «Укренерго» з посиланням на відповідну судову практику, що інфляційні втрати слід нараховували лише у випадку, якщо прострочення триває повний місяць, є помилковими, оскільки у пункті 38.2 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 об`єднана палата визначила методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

6.2. Відповідно до частини 1 статті 309 зазначеного Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.3. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена із додержанням норм процесуального та матеріального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.

6.4. Водночас, як уже зазначалося, оскільки підстава для касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі у цій частині.

7. Розподіл судових витрат

7.1. З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно з статтею 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 300, 301, пунктом 5 частини 1 статті 296, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Закрити касаційне провадження у справі № 910/6635/21 за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

2. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», в частині підстави, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.10.2021 у справі № 910/6635/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кондратова

Судді О. Баранець

Г. Вронська