ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2019 року

м. Київ

Справа № 925/1693/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. - головуючого, Сухового В.Г., Пєскова В.Г.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Катеринопільський торговий дім",

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроплюс 2006",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Югевротранс",

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроплюс 2006"

на постанову Київського апеляційного господарського суду

від 07.08.2018

у складі колегії суддів: Дідиченко М.А. (головуючий), Смірнової Л.Г., Кропивної Л.В.,

у справі за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Катеринопільський торговий дім",

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроплюс 2006",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Югевротранс",

про стягнення 217 803, 01 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Катеринопільський торговий дім" звернулось до господарського суду Черкаської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро плюс 2006" про стягнення 217803, 01 грн., у тому числі: 104 228, 00 грн. - суми, сплаченої позивачем відповідачу за товар, від прийняття якого позивач відмовився; 69 224, 92 грн. - штрафу за поставку товару неналежної якості; 2 798, 45 грн. - 35 % річних; 31 955, 10 грн. - вартості перевезення товару; 1 586, 94 грн. - вартості приймання та складського зберігання товару та 8 009, 60 грн. - упущеної вигоди.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 02.01.2018 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Югевротранс".

Рішенням господарського суду Черкаської області від 02.04.2018 у справі № 925/1693/17 відмовлено у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, вказав, що позивач не довів того, що недоліки товару виникли до його передання відповідачем позивачу або з причин, які існували до цього моменту.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2018 у справі № 925/1693/17 скасовано вищезазначене судове рішення місцевого господарського суду та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволенні частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро плюс 2006" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Катеринопільський торговий дім" 104 228, 00 грн. - заборгованості, 69 224, 92 грн. - штрафу, 2 798, 45 грн. - 35 % річних, 31 955, 10 грн. - відшкодування вартості перевезення товару, 1 586, 94 грн. -відшкодування вартості приймання та складського зберігання товару та 3 146, 90 грн. - судового збору за подачу позовної заяви. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро плюс 2006" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Катеринопільський торговий дім" 4 720,35 грн. судового збору за подання апеляційної скарги та 11 900,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відповідачем не надано позивачу документів щодо підтвердження якості зерна сорго на момент його відвантаження для здійснення перевезення, а моментом прийняття позивачем товару по якості є результати визначення якості сертифікованою лабораторією місця розвантаження товару, тоді як актом повернення зерна № 11 від 15.11.2017 при прийнятті товару було виявлено його неякісність.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2018 у справі № 925/1693/17, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроплюс 2006" звернулось з касаційною скаргою, в якій просило її скасувати та залишити в силі судове рішення місцевого господарського суду. Також скаржником подано заяву про зупинення виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2018 у справі № 925/1693/17 до закінчення її перегляду у суді касаційної інстанції.

В обґрунтування своїх вимог заявник касаційної скарги зазначає, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права (ст. ст. 22, 678, 679 Цивільного кодексу України, ст. 224 Господарського кодексу України) та вказує на недоведеність того, що недоліки товару виникли до його передання відповідачем позивачу або з причин, які існували до цього моменту.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 925/1693/17 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Суховий В.Г., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.09.2018.

Згідно з ч. 4 ст. 301 ГПК України перегляд рішень суду першої інстанції та постанов апеляційної інстанції у справах, ціна позову в яких не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, здійснюється без повідомлення учасників справи, крім справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

За приписами ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Верховного Суду від 27.09.2018 прийнято касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроплюс 2006" до провадження для здійснення перегляду постанови Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2018 у справі № 925/1693/17 в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Зупинено виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2018 у справі № 925/1693/17 до закінчення її перегляду в касаційному порядку. Надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 23.10.2018.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просив оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, оскільки її доводи не спростовують висновків суду та зводяться до переоцінки доказів.

Перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 17.10.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Катеринопільський торговий дім" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро Плюс 2006" (постачальник) укладений договір поставки № 17/10/89, відповідно до умов якого постачальник передає у власність покупцеві, а покупець приймає та оплачує сільськогосподарську продукцію, загальна кількість, якість, часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна вартість яких визначається сторонами у специфікаціях, що є невід'ємними частинами (додатками) до цього договору. Товар поставляється партіями, відповідно до окремих специфікацій.

Якість товару має відповідати вимогам державних стандартів та додатковим критеріям, зазначеним в специфікаціях. При цьому не допускається: вмісту в товарі домішок протруєних зерен амброзії чи інших карантинних рослин; наявності в товарі запаху за наслідками фумігації чи інших не властивих запахів зерен; наявності зерен зафарбованих протруювачами (п. 1.4 договору).

Відповідно до п. 2.2 договору приймання товару за якістю здійснюється покупцем в порядку, що визначається чинним законодавством України. Достатнім підтвердженням відповідності якості товару умовам договору є результати визначення якості сертифікованою лабораторією місця розвантаження товару, визначеному покупцем.

Згідно з п. 2.3 договору постачальник зобов'язується передати покупцеві при укладанні договору та додатково до кожної специфікації наступні документи: 1) статут постачальника в останній редакції; 2) накази про призначення керівника і головного бухгалтера; 3) довідку про відсутність заборгованості зі сплати податків та інших обов'язкових платежів; 4) копії паспортів керівника та головного бухгалтера; 5) витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з датою видачі не більше 30 днів з дня укладення даного Договору; 6) витяг з реєстру платників ПДВ; 7) довідку про кількісний склад земель або довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (за даними форми 6-зем), видану територіальними органами Держгеокадастру; 8) звіт форми 4-сг"Посівні площі сільськогосподарських культур"; 9) звіт форми 29-сг "Підсумки збору врожаю сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду"; 10) звіт форми №37-сг "Про сівбу та збирання врожаю сільськогосподарських культур, проведення інших польових робіт"; 11) видаткову накладну (оригінал); 12) рахунок-фактуру (оригінал).

Відповідно до п. 4.1.1 договору порушенням договору є його невиконання або неналежне, виконання, тобто виконання і з порушенням умов, визначених змістом цього договору, зокрема не поставка, не повна поставка, поставка неякісного товару, не передання товару зі зберігання або передання товару іншої якості, порушення інших гарантій та умов договору.

Постачальник за порушення обов'язків, визначених цим договором, зобов'язаний сплатити, останньому штраф у розмірі тридцяти процентів від вартості партії товару щодо якої допущено порушення (п. 4.2 договору).

Пунктом 4.8 договору передбачено, що в разі, якщо в місці розвантаження автомобілів з придбаним в постачальника товаром виявиться невідповідність якості товару умовам цього договору і сторони не дійдуть згоди щодо пониження ціни товару - товар за рішенням покупця може бути повернутий постачальнику і в такому разі постачальник зобов'язується повернути отримані кошти, сплатити тридцять п'ять процентів річних за користування чужими коштами за товар та відшкодувати вартість перевезення.

17.10.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Катеринопільський торговий дім" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Югевротранс" (перевізник) укладений договір перевезення №41-П, відповідно до умов якого перевізник зобов'язався за замовленням замовника здійснювати перевезення та доставку вантажу, а замовник зобов'язався проводити оплату наданих перевізником послуг.

13.11.2017 між позивачем та відповідачем узгоджена та підписана специфікація до договору поставки, у якій визначені відомості щодо поставки товару: найменування товару - сорго; вимоги щодо якості товару - ДСТУ 4962:2008, вологість 14,0 %, сміттєва домішка 2,0 %, зернова домішка не більше 10 %, зокрема биті зерна 5 %; строк поставки - 13.11.2017 - 20.11.2017; умови поставки FCA "франко-перевізник" (Черкаська область, Кам'янський район, с. Тимошівка); кількість товару - 65, 00 тон; ціну товару без ПДВ - 2 958, 33 грн., вартість партії товару без ПДВ - 192 291, 45 грн. і з ПДВ - 230 749, 74 грн.; строки оплати товару - 80% вартості товару по факту навантаження на автомобільний транспорт, наданий покупцем, решту протягом 3-х банківських днів з дати поставки товару та реєстрації податкової накладної в ЄДР, а також передбачили знижку в розмірі 60, 00 грн. у разі перевищення на 1 % сміттєвої домішки і знижку у розмірі 95, 00 грн. у разі перевищення на 1 % вологості та зазначили, що у разі якщо за наслідками виконання договору в межах даної специфікації показники якості не відповідатимуть показникам договірної якості, то сторони в порядку, зазначеному вище перераховують ціну поставленого товару, про що за необхідності підписують акт погодження договірної ціни.

14.11.2017 позивач перерахував відповідачу 104 228, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 7402 з призначенням платежу "за сорго, зг. Договору поставки № 17/10/89 від 17.10.2017 р.".

Також господарськими судами попередніх інстанцій встановлено та не заперечується сторонами, що відповідно до договору поставки та специфікації до нього, 14.11.2017 відповідач у с. Тимошівка Кам'янського району Черкаської області завантажив у поданий позивачем автомобіль МАN з реєстраційним номером ВЕ7562ВК та причіп з реєстраційним номером ВЕ3425ХР насипом 36 755 кг сорго.

Виходячи із умов договору поставки, апеляційною інстанцією встановлено, що моментом прийняття позивачем товару по якості є результати визначення якості сертифікованою лабораторією місця розвантаження товару.

Так, проведеними 21.11.2017 випробувальною лабораторією харчової продукції та продукції легкої промисловості випробувального центру державного підприємства "Черкасистандартметрологія" на замовлення позивача випробуваннями наданих позивачем зразків зерна сорго з автомобіля МАN з реєстраційним номером ВЕ7562ВК і з причепу з реєстраційним номером ВЕ3425ХР на предмет їх відповідності ДСТУ 4962:2008 та ГОСТ 10967-90 була встановлена невідповідність, яка проявилася у наявності запаху не властивому здоровому зерну (пліснявілий) про що складений протокол випробувань від 21.11.2017 № 4701/17-ВЦ/1-№4702/17-ВЦ.

Судами також встановлено, що 24.11.2017 та 06.12.2017 позивач звертався до відповідача з письмовими вимогами № 02-02/122 та № 02-02/135 в яких повідомив про відмову від договору через поставку неякісного товару та вимагав забрати і вивезти не прийнятий покупцем товар зі зернового складу СТОВ "Злагода", повернути сплачені за товар грошові кошти, 35 % річних за користування чужими коштами, штраф за поставку неякісного товару, вартість перевезення товару та вартість приймання та складського зберігання товару.

Проте, вищезазначені вимоги залишені відповідачем без відповіді та реагування, що й стало підставою для звернення до суду з даною позовною заявою.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, що передбачені цим Кодексом.

Статтями 525, 526, 629 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 6 ст. 265 ГК України та ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

За змістом ст. 678 ЦК України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: пропорційного зменшення ціни; безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; вимагати заміни товару.

Встановивши, що в місці розвантаження автомобіля було виявлено невідповідність якості товару умовам договору поставки (наявність запаху не властивому здоровому зерну), апеляційний господарський суд дійшов правомірного висновку, що у позивача виникає право для повернення сплаченої за товар грошової суми.

При цьому, апеляційною інстанцією зауважено, що відповідачем документів щодо підтвердження якості зерна на момент його відвантаження для здійснення перевезення позивачу надано не було.

Згідно з ч. 3 ст. 693 ЦК України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до ст. 536 ЦК України від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

В свою чергу ст. 536 ЦК України визначений обов'язок боржника по сплаті процентів за користування чужими грошовими коштами. При цьому розмір зазначених процентів встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції перевіривши здійснений позивачем розрахунок процентів річних за користування чужими грошовими коштами, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для їх стягнення з відповідача на користь позивача у розмірі 2 798, 45 грн.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч. 4 ст. 231 ГК України.

У справі, що переглядається, договором визначено, що постачальник за порушення обов'язків, визначених цим договором, зобов'язаний сплатити, останньому штраф у розмірі тридцяти процентів від вартості партії товару щодо якої допущено порушення (п. 4.2 договору).

Апеляційним господарським судом вірно зазначено, що відповідно п. 4.1.1 договору порушенням договору є його невиконання або неналежне, виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього договору, зокрема не поставка, не повна поставка, поставка неякісного товару, не передання товару зі зберігання або передання товару іншої якості, порушення інших гарантій та умов договору.

За таких підстав, слід погодитись з висновком суду апеляційної інстанції про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивач 69 224,92 грн. штрафу.

Щодо витрат, які були понесенні позивачем на перевезення товару, апеляційна інстанція з урахуванням п. 4.8 договору та з огляду на їх доведеність матеріалами справи, дійшла вірного висновку, що у відповідача виникає обов'язок з відшкодування позивачу вартості перевезення товару.

Щодо позовної вимоги про стягнення вартості приймання та складського зберігання товару, апеляційною інстанцією враховані положення ст. 690 ЦК України приписами якої унормовано, що витрати покупця у зв'язку із зберіганням товару, його реалізацією або поверненням продавцеві підлягають відшкодуванню продавцем.

Що стосується вимоги про відшкодування упущеної вигоди, суд апеляційної інстанції виходив з того, що остання базується на розрахунку можливого прибутку, який є теоретичним, побудованим на можливих очікуваннях отримання певного доходу та не підтверджений відповідними документами, іншими належними і допустимими доказами, що свідчили б про конкретний розмір прибутку, який міг би і повинен був отримати позивач, якщо б відповідач не здійснював протиправних дій.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову в цій частині, оскільки такі вимоги позивача щодо стягнення упущеної вигоди є документально не підтвердженими, в т.ч. в частині визначеного позивачем розміру.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Росії") щодо реалізації права на справедливий суд (п. 1 ст. 6 Конвенції): "одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру".

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У справі, що розглядається, Верховний Суд доходить висновку, що судом апеляційної інстанції було надано скаржникові вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням викладеного, не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов'язані з переоцінкою доказів, визнанням доведеними/недоведеними або встановленням по новому обставин справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (ст. 309 ГПК України).

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроплюс 2006" та залишення постанови Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2018 у справі № 925/1693/17 без змін.

У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 332 ГПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Оскільки ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.09.2018 зупинено виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2018 у справі № 925/1693/17 до закінчення її перегляду в касаційному порядку, виконання вказаної постанови суду апеляційної інстанції підлягає поновленню.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315, 322 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроплюс 2006" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2018 у справі № 925/1693/17 залишити без змін.

3. Поновити виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2018 у справі № 925/1693/17.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді В.Г. Пєсков

В.Г. Суховий