Історія справи

Ухвала КГС ВП від 01.04.2020 року у справі №904/2636/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2020 року

м. Київ

Справа № 904/2636/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пількова К. М., суддів: Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

за участю секретаря судового засідання - Жураховської Т. О.

учасники справи:

позивач - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Робоча 65"

представник позивача - Бондаренко О. Д., Хандога В. В.

відповідач - Дніпровська міська рада

представник відповідача - Ресенчук О. Ю.

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Робоча 65" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.02.2020 (головуючий суддя Іванов О. Г., судді Антонік С. Г., Березкіна О. В. ) у справі Господарського суду Дніпропетровської області за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Робоча 65" до Дніпровської міської ради про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити дії та скасування запису про право власності на нерухоме майно.

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1.21.06.2019 Об'єднання співвласників багатоквартирного буднику "Робоча 65" (далі - Позивач, ОСББ) звернулося до Дніпровської міської ради (далі - Відповідач, Рада) з позовом про визнання незаконними дій Відповідача, спрямованих на безпідставне проведення державної реєстрації права власності за територіальною громадою м. Дніпра в особі Ради, а також зобов'язання Відповідача припинити дії, що порушують право спільної сумісної власності співвласників багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Робоча, 65; зобов'язання Відповідача виключити з Реєстру об'єктів права комунальної власності територіальної громади міста Дніпра наступні об'єкти нерухомого майна:

- житловий будинок літ. А-16, розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Робоча, 65, площею 32 789,46 кв. м;

- нежитлове приміщення, розташоване на І поверсі житлового будинку літ. А-16 за адресою: м. Дніпро, вул. Робоча, 65, площею 18,12 кв. м;

- нежитлове приміщення, розташоване на І поверсі житлового будинку літ. А-16 за адресою: м. Дніпро, вул. Робоча, 65, площею 68 кв. м;

- нежитлове приміщення, розташоване на І поверсі житлового будинку літ. А-16 за адресою: м. Дніпро, вул. Робоча, 65, площею 67,20 кв. м;

- нежитлове приміщення, розташоване на І поверсі житлового будинку літ. А-16 за адресою: м. Дніпро, вул. Робоча, 65, площею 138,81 кв. м;

- нежитлове приміщення, розташоване на І поверсі житлового будинку літ. А-16 за адресою: м. Дніпро, вул. Робоча, 65, площею 92,72 кв. м;

- нежитлове приміщення, розташоване на І поверсі житлового будинку літ. А-16 за адресою: м. Дніпро, вул. Робоча, 65, площею 278,97 кв. м;

- нежитлове приміщення, розташоване на І поверсі житлового будинку літ. А-16 за адресою: м. Дніпро, вул. Робоча, 65, площею 93,30 кв. м;

- нежитлове приміщення, розташоване на І поверсі житлового будинку літ. А-16 за адресою: м. Дніпро, вул. Робоча, 65, площею 68,10 кв. м;

- нежитлове приміщення, розташоване на І поверсі житлового будинку літ. А-16 за адресою: м. Дніпро, вул. Робоча, 65, площею 53,62 кв. м;

- нежитлове приміщення, розташоване на І поверсі житлового будинку літ. А-16 за адресою: м. Дніпро, вул. Робоча, 65, площею 72 кв. м,

зобов'язання Відповідача припинити дії, що порушують право спільної сумісної власності співвласників багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: м.

Дніпро, вул. Робоча, 65,

а також зобов'язання Відповідача виключити з Реєстру об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Дніпра наступні об'єкти нерухомого майна:

- житловий будинок літ. А-16, розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Робоча, 65, площею 32 789,46 кв. м;

- нежитлове приміщення, розташоване на І поверсі житлового будинку літ. А-16 за адресою: м. Дніпро, вул. Робоча, 65, площею 18,12 кв. м;

- нежитлове приміщення, розташоване на І поверсі житлового будинку літ. А-16 за адресою: м. Дніпро, вул. Робоча, 65, площею 68 кв. м;

- нежитлове приміщення, розташоване на І поверсі житлового будинку літ. А-16 за адресою: м. Дніпро, вул. Робоча, 65, площею 67,20 кв. м;

- нежитлове приміщення, розташоване на І поверсі житлового будинку літ. А-16 за адресою: м. Дніпро, вул. Робоча, 65, площею 138,81 кв. м;

- нежитлове приміщення, розташоване на І поверсі житлового будинку літ. А-16 за адресою: м. Дніпро, вул. Робоча, 65, площею 92,72 кв. м;

- нежитлове приміщення, розташоване на І поверсі житлового будинку літ. А-16 за адресою: м. Дніпро, вул. Робоча, 65, площею 278,97 кв. м;

- нежитлове приміщення, розташоване на І поверсі житлового будинку літ. А-16 за адресою: м. Дніпро, вул. Робоча, 65, площею 93,30 кв. м;

- нежитлове приміщення, розташоване на І поверсі житлового будинку літ. А-16 за адресою: м. Дніпро, вул. Робоча, 65, площею 68,10 кв. м;

- нежитлове приміщення, розташоване на І поверсі житлового будинку літ. А-16 за адресою: м. Дніпро, вул. Робоча, 65, площею 53,62 кв. м;

- нежитлове приміщення, розташоване на І поверсі житлового будинку літ. А-16 за адресою: м. Дніпро, вул. Робоча, 65, площею 72 кв. м, (далі - Приміщення)

та скасувати записи про право власності Територіальної громади міста Дніпропетровська в особі Ради на наступні об'єкти нерухомого майна:

- нежитлове приміщення загальною площею 136,4 кв. м, розташоване на першому поверсі у житловому будинку літ. А-16 за адресою: м. Дніпро, вулиця Робоча (Чечелівський район), будинок 65, корп. І, приміщення ХIV, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1640624712101, внесений 11.09.2018 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру об'єктів права комунальної власності територіальної громади м. Дніпра;

- нежитлове приміщення загальною площею 67,2 кв. м, розташоване на першому поверсі у житловому будинку літ. А-16 за адресою: м. Дніпро, вулиця Робоча (Чечелівський район), будинок 65, корп. 2, приміщення ХVI, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1639532012101, внесений 10.09.2018 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру об'єктів права комунальної власності територіальної громади м. Дніпра;

- нежитлове приміщення загальною площею 68,1 кв. м, розташоване на першому поверсі у житловому будинку літ. А-16 за адресою: м. Дніпро, вулиця Робоча (Чечелівський район), будинок 65, корп. 2, приміщення ХV, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1640264012101, внесений 10.09.2018 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру об'єктів права комунальної власності територіальної громади м. Дніпра;

- нежитлове приміщення загальною площею 68 кв. м, розташоване на першому поверсі у житловому будинку літ. А-16 за адресою: м. Дніпро, вулиця Робоча (Чечелівський район), будинок 65, корп. 4, приміщення 2, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1635416712101, внесений 04.09.2018 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру об'єктів права комунальної власності територіальної громади м. Дніпра;

- нежитлове приміщення загальною площею 138,4 кв. м, розташоване на першому поверсі у житловому будинку літ. А-16 за адресою: м. Дніпро, вулиця Робоча (Чечелівський район), будинок 65, корп. 5, приміщення № ІІ, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1639995012101, внесений 10.09.2018 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру об'єктів права комунальної власності територіальної громади м. Дніпра.

1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що, оскільки власниками спірних приміщень були співвласники житлового будинку, у Територіальної громади м. Дніпра в особі Відповідача право власності на спірні нежитлові приміщення не виникало, а дії Відповідача з реєстрації за ним права власності на ці приміщення у період дії заборони вчинення таких дій, встановленої ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25.10.2017 про забезпечення позову у справі № 200/13101/17, є неправомірними.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

2.1.22.10.2019 Господарський суд Дніпропетровської області (суддя Бондарєв Е.

М. ) позов задовольнив частково; зобов'язав Раду припинити дії, що порушують право спільної сумісної власності співвласників багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Робоча, 65; скасував записи про право власності територіальної громади міста Дніпропетровська в особі Ради на наступні об'єкти нерухомого майна:

- нежитлове приміщення загальною площею 136,4 кв. м, розташоване на першому поверсі у житловому будинку літ. А-16 за адресою: м. Дніпро, вулиця Робоча (Чечелівський район), будинок 65, корп. І, приміщення ХIV, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1640624712101, внесений 11.09.2018 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру об'єктів права комунальної власності територіальної громади м. Дніпра;

- нежитлове приміщення загальною площею 67,2 кв. м, розташоване на першому поверсі у житловому будинку літ. А-16 за адресою: м. Дніпро, вулиця Робоча (Чечелівський район), будинок 65, корп. 2, приміщення ХVI, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1639532012101, внесений 10.09.2018 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру об'єктів права комунальної власності територіальної громади м. Дніпра;

- нежитлове приміщення загальною площею 68,1 кв. м, розташоване на першому поверсі у житловому будинку літ. А-16 за адресою: м. Дніпро, вулиця Робоча (Чечелівський район), будинок 65, корп. 2, приміщення ХV, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1640264012101, внесений 10.09.2018 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру об'єктів права комунальної власності територіальної громади м. Дніпра;

- нежитлове приміщення загальною площею 68 кв. м, розташоване на першому поверсі у житловому будинку літ. А-16 за адресою: м. Дніпро, вулиця Робоча (Чечелівський район), будинок 65, корп. 4, приміщення 2, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1635416712101, внесений 04.09.2018 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру об'єктів права комунальної власності територіальної громади м. Дніпра;

- нежитлове приміщення загальною площею 138,4 кв. м, розташоване на першому поверсі у житловому будинку літ. А-16 за адресою: м. Дніпро, вулиця Робоча (Чечелівський район), будинок 65, корп. 5, приміщення № ІІ, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1639995012101, внесений 10.09.2018 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру об'єктів права комунальної власності територіальної громади м. Дніпра,

в іншій частині позову відмовив.

2.2. Судове рішення мотивоване тим, що відповідно до Рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради народних депутатів №440/3 від
25.06.1980, Планового завдання на проектування вбудованих приміщень комплексного приймального пункту в будівлі житлового будинку №3 по вул. Робочій в м.

Дніпропетровську, Планового завдання на проектування вбудованих приміщень роздавального пункту молочної кухні в будівлі житлового будинку № 3 по вул.

Робочій в м. Дніпропетровську, Планового завдання на проектування вбудованих приміщень клубу МЖК в будівлі житлового будинку № 3 по вул. Робочій у м.

Дніпропетровську, Рішення Дніпропетровської міської ради народних депутатів №586/1 від 18.06.1992 спірні приміщення будувалися для працівників ДП ВО ПМЗ ім.

О. М. Макарова з метою покращення житлових та соціально-побутових умов мешканців будинку. Таким чином, спірні приміщення на праві спільної власності належать усім власникам квартир, а діями Відповідача обмежується встановлене законом право співвласників багатоквартирного будинку в особі Позивача у здійсненні ними володіння і користування спільним спірним майном.

3. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

3.1.10.02.2020 Центральний апеляційний господарський суд рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2019 скасував; прийняв у справі нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Позивача про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити дії та скасування запису про право власності на Приміщення відмовив у повному обсязі.

3.2. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що спірні об'єкти як на час проектування, так і на момент проведення первинної інвентаризації (1992-1994 рр. ) і по теперішній час мали та мають статус нежитлових приміщень та вважаються відокремленим майном, всі об'єкти знаходяться на першому поверсі, мають окремі входи, транзитні комунікації та в яких відсутнє обладнання, яке обслуговує більше одного приміщення, а також інше обладнання, що забезпечує потреби усього житлового будинку. Отже, враховуючи, що спірні об'єкти нерухомого майна мають статус нежитлових, на ці приміщення не поширюється правовий режим спільної власності мешканців будинку.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги

4.1. Позивач (Скаржник) подав касаційну скаргу, в якій просить постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.02.2020 скасувати повністю, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2019 залишити в силі.

5. Доводи Скаржника, викладені у касаційній скарзі

5.1. Спірні приміщення є об'єктами оренди на підставі договорів, що виключає належність цих об'єктів до допоміжних.

5.2. Апеляційний господарський суд не звернув увагу на наявність чинної на час вчинення реєстраційних дій судової заборони та зазначив про вирішення Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська спору у справі № 200/13101/17, що суперечить правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 05.06.2018 у справі № 543/730/14-ц щодо того, що статтею 124 Конституції України визначено принцип обов'язковості судових рішень, який, з огляду на положення статей 14, 153 ЦПК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі для запобігання потенційним труднощам щодо подальшого виконання такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження суд установлює в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

5.3. Суд апеляційної інстанції не врахував правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 18.07.2018 у справі № 916/2069/17, в якій Суд вказав, що згідно з частиною 2 статті 382 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є, зокрема, приміщення загального користування (у тому числі допоміжні). Отже, на думку Скаржника, саме Відповідач мав надати судам докази того, що зазначені в апеляційній скарзі приміщення не є допоміжними, однак таких доказів надано не було, а Позивач не повинен доводити своє право власності на ці приміщення.

5.4. Суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови не врахував правові позиції, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 598/175/15-ц, у якій зазначено, що згідно зі статтею 1 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти й машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення). Велика Палата вказує, що для визначення призначення таких приміщень необхідно керуватись саме архітектурно-плановим завданням на складення проекту будівництва житлового будинку.

5.5.Також у пунктах 4.32,4.37 постанови Верховного Суду від 26.09.2019 у справі № 910/13903/18, зазначено, що у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 09.11.2011 № 14-рп/2011 вказано про те, що за законодавством України допоміжне приміщення у дво- або багатоквартирному будинку, гуртожитку має своє функціональне призначення, яке полягає у забезпеченні експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців; призначення спірного приміщення визначалось при проектуванні спірного будинку, тобто ще у період планування цокольного поверху будівлі даного будинку передбачалося, яким чином спірне приміщення буде використовуватися.

5.6. Звіт про проведення технічного обстеження від 12.09.2019, складений інженером за відсутності чинного сертифіката експерта, отже, відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не є належним і допустимим доказом. Не відповідають зазначеним положенням ГПК України і додаток до акта комісійного обстеження від 16.09.2019, оскільки висновки, що у ньому містяться, повністю відрізняються від висновків, зазначених у Звіті.

5.7. Недоречним є посилання суду апеляційної інстанції на ДБН В.2.2-15-2005, оскільки він має статус "не діючий", діючим є ДБН В.2.2-15:2019, за яким спірні об'єкти нерухомого майна не відповідають нежитловим приміщенням закладів громадського призначення, тому що будувалися як допоміжні приміщення.

5.8.Правомірність рішення суду першої інстанції підтверджується правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 22.01.2020 у справі № 461/4181/18, у якій Суд зазначив, що "частиною 2 статті 382 ЦК України передбачено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Частиною 1 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, в тому числі житловий фонд, нежитлові приміщення та інше майно, майнові права, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та статтею 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - це приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти й машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).

Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче- огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Згідно частин 1 -2 статті 5 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.

Конституційний Суд України у Рішенні від 02 березня 2004 року у справі № 4- рп/2004 за конституційним зверненням ОСОБА_4 та інших громадян про офіційне тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та за конституційним поданням 60 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків) зазначив, що, аналізуючи порушені у конституційному зверненні і конституційному поданні питання щодо права власників приватизованих і неприватизованих квартир багатоквартирних будинків та органів місцевого самоврядування і місцевих державних адміністрацій розпоряджатися допоміжними приміщеннями, а також конструктивними елементами таких будинків (фундамент, несучі стіни, міжповерхові перекриття, сходові марші і т. ін. ), Конституційний Суд України виходить з правової характеристики спільного майна власників квартир, конкретизованої у Законі України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку". У Рішенні від 09 листопада 2011 року у справі № 14-рп/2011 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА5 щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" Конституційний Суд України вказав, що за законодавством України допоміжне приміщення у дво- або багатоквартирному будинку, гуртожитку має своє функціональне призначення, яке полягає у забезпеченні експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців. Під поняттям "мешканці" треба розуміти власників, співвласників, наймачів, орендарів окремих житлових і нежитлових приміщень будинку, які проживають у будинку і становлять визначене коло суб'єктів, які реалізують право спільної власності на окремий її об'єкт - допоміжні приміщення. Крім того, таке функціональне призначення, як обслуговування дво- або багатоквартирного будинку, має і прибудинкова територія навколо нього, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою. З цього випливає, що допоміжне приміщення може бути розташоване і поза межами дво- або багатоквартирного будинку.

Разом з тим нежиле приміщення - це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно- правових відносин (стаття 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку").

У багатоквартирних жилих будинках можуть розташовуватись і нежилі приміщення, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять (частина 3 статті 4 Житлового кодексу Української РСР) і в результаті приватизації квартир такого будинку їх мешканцями право власності в останніх на ці приміщення не виникає.

Для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду, та нежилих приміщень, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять, слід виходити як з місця їхнього розташування, так і із загальної характеристики сукупності властивостей таких приміщень, зокрема способу і порядку їх використання.

Зазначений правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 598/175/15-ц (провадження № 14-363цс19)".

5.9.Також суд не врахував правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 05.06.2018 у справі № 543/730/14-ц, оскільки не перевірив, чи були скасовані заходи забезпечення позову, пославшись тільки на те, що реєстраційні дії були вчинені після вирішення Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська спору по суті у справі № 200/13101/17, а саме: "Статтею 124 Конституції України визначено принцип обов'язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 14, 153 ЦПК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову.

При цьому відповідно до частини 3 статті 151 ЦПК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих і недобросовісних дій відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі для запобігання потенційним труднощам щодо подальшого виконання такого рішення.

Ураховуючи особливості мети забезпечення позову, суд розглядає заяву про забезпечення позову в день її надходження, копія ухвали про забезпечення позову надсилається заявнику та заінтересованим особам негайно після її постановлення, відповідна ухвала суду виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень, при цьому оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання та не перешкоджає подальшому розгляду справи (стаття 153 ЦПК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника).

Зазначені обмеження суд установлює в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову (стаття 154 ЦПК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

За таких обставин місцевий суд, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, з'ясувавши, що спірні договори ОСОБА_4 уклав з порушенням закону, оскільки об'єктами, відчуженими за цими договорами, було забезпечено позов ОСОБАЗ в іншій справі ( № 752/3612/13-ц), дійшов обґрунтованих висновків про визнання спірних договорів недійсними за позовом позивачки як заінтересованої особи права та законні інтереси якої порушено вчиненням оспорюваних правочинів, і скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, здійсненої на підставі їх укладення, як похідної вимоги позивачки, що є правовим наслідком недодержання сторонами під час вчинення правочину вимог закону, адже недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (частина 1 статті 216 ЦК України).

Посилання заявника на те, що на момент укладення спірних договорів ухвала судді про забезпечення позову ще не перебувала на виконанні органів державної виконавчої та реєстраційної служб, не має правового значення, оскільки за змістом статті 153 ЦПК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, ухвала про забезпечення позову виконується негайно, а її оскарження не зупиняє виконання та не перешкоджає подальшому розгляду справи".

6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

6.1.10.06.2020 Рада подала відзив на касаційну скаргу, в якому зазначила, що доводи касаційної скарги безпідставні та такі, що не відповідають обставинам справи та наявним у справі доказам, отже касаційна скарга ОСББ задоволенню не підлягає.

6.2. Враховуючи, що позов ОСББ, який було забезпечено ухвалою від 25.10.2017, задоволено, посилання Позивача на постанову Верховного Суду від 05.06.2018, яка була ухвалена пізніше, не підлягає врахуванню під час розгляду цієї справи.

6.3. Відповідачем доведено статус спірних приміщень, а саме нежитлові приміщення, що вважаються відокремленим майном, знаходяться на першому поверсі, мають окремі входи, не мають жодних комунікацій або технічних обладнань та переважно всі мають певне функціональне призначення.

6.4.Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що з
10.09.2003 територіальна громада міста Дніпропетровська в особі міської ради набула право власності на цілісний майновий комплекс комунального підприємства Південне, до якого, зокрема, входили і спірні приміщення.

7. Розгляд справи Судом

7.1.Ухвалою Верховного Суду від 18.05.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСББ на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.02.2020 та призначено розгляд справи у судовому засіданні на
16.06.2020.

7.2. У судовому засіданні 16.06.2020 за участі представників Позивача та Відповідача оголошено перерву до 30.06.2020.

7.3. Суд враховує, що Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України № 392 від 20.05.2020 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" в чинній редакції, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 з 12.03.2020 по 31.07.2020 (в редакції останніх змін) на всій території України встановлено карантин.

7.4. В той же час Cуд звертає увагу на те, що за положеннями статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

7.5. З метою дотримання розумних строків розгляду справи, необхідності забезпечення захисту здоров'я учасників судового процесу і співробітників суду та з урахуванням наведених рекомендацій уповноважених суб'єктів щодо запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19 суд касаційної інстанції дійшов висновку про здійснення розгляду касаційної скарги у визначену дату.

7.6.Суд констатує, що учасники справи мали можливість висловити свої позиції у судовому засіданні, а також касаційній скарзі та відзиві на неї, а до визначеної дати проведення судового засідання від учасників справи не надійшло заяв, клопотань пов'язаних з рухом касаційної скарги, в т. ч. про перерву чи відкладення розгляду справи, що унеможливило б розгляд справи у призначеному судовому засіданні 30.06.2020.

8. Встановлені судами обставини

8.1.Рішенням Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради народних депутатів № 440/3 від 25.06.1980 дозволено Виробничому об'єднанню "Південний машинобудівний завод" будівництво трьох 16-ти поверхових житлових будинків по вул. Робоча та зобов'язано керівництво ВО "Південний машинобудівний завод" замовити в спеціалізованій проектній організації проект забудови та благоустрою відповідно до "Паспорту земельної ділянки", виданого Головним архітектурно-планувальним управлінням; проектну документацію до затвердження погодити в Головному архітектурно-планувальному управлінні. Відповідно до пункту
2.2 вказаного рішення до кожного з трьох житлових будинків запроектувати і побудувати двоповерхові блоки обслуговування: І - промтоварний магазин, кафе, приймальний пункт пральні, роздавальну молочної кухні, житлово-експлуатаційну контору, клубні і піонерські кімнати; II - аптеку І категорії, медико-профілактичний пункт, перукарню, приймальний пункт хімчистки; III - продтоварний магазин, відділення зв'язку, ощадкасу, бібліотеку.

8.2.Розпорядженням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради народних депутатів № 73 від 22.05.1980 житловому будинку по вул. Робоча, будівельний № 3 присвоєно поштову адресу: вул. Робоча, 65.

8.3.Адміністрацією ПО ЮМЗ з метою покращення житлових та соціально-побутових умов молодих сімей, створено громадську організацію - Молодіжний житловий комплекс (далі - МЖК) та затверджено статут МЖК. Згідно з пунктом 1.6 статуту в житловому комплексі створювались найбільш досконалі форми комунально-побутового обслуговування і з цією метою для членів МЖК проектувались побутовий комбінат, фізкультурно-оздоровчий комплекс, торговий центр, стіл замовлень, домова кухня, кафе, їдальня. Також адміністрацією ПО ЮМЗ затверджені планові завдання з проектування вбудованих приміщень клубу МЖК, молочної кухні та комплексного приймального пункту.

8.4.Відповідно до статуту МЖК ПО ЮМЗ Розділом І "Завдання та основні напрямки діяльності комплексу" визначено, що метою МЖК є покращення житлових та соціально побутових умов молодих сімей. З цією метою передбачалося створення читальних залів, бібліотек, радіоцентра, кінозалу, робота молодіжного кафе, кінолекторія, дискотеки, організація екскурсій тощо.

8.5.Окрім того, відповідно до пункту 3.2 статуту передбачено, що член МЖК має право користуватися в установленому порядку об'єктами соціально-побутового та культурного підпорядкування та майном колективу МЖК.

8.6.Рішенням Дніпропетровської міської ради народних депутатів №586/1 від
18.06.1992 затверджено Акт приймальної комісії від 01.06.1992 про прийняття в експлуатацію 16-ти поверхового 75-ти квартирного будинку по вул. Робітничій 3/2, житловою площею 2940 кв. м, загальною площею - 5 270 кв. м, з вбудованими приміщеннями МЖК загальною площею 327 кв. м, побудованими будівельним управлінням № 4 тр. 17 для виробничого об'єднання "Південний машинобудівний завод" та дозволено ВО "Південний машинобудівний завод" ввести в експлуатацію цей житловий будинок.

8.7.30.06.2016 співвласниками багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Робоча, буд. 65, створено та зареєстровано Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Робоча 65", про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

8.8.Відповідно до затвердженого рішенням установчих зборів ОСББ (протокол № 1 від 02.06.2016) статуту метою створення об'єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов'язків, належне утримання та використання спільного майна будинку.

8.9.Рішенням загальних зборів ОСББ вирішено прийняти житловий комплекс, розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Робоча, буд. 65 на баланс ОСББ (виписка з протоколу загальних зборів об'єднання № 4 від 18.05.2017).

8.10. На час розгляду справи Відповідачем не прийнято рішення про передачу будинку за адресою: м. Дніпро, вул. Робоча, буд. 65 на баланс ОСББ.

8.11. Згідно з витягом з Реєстру об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Дніпра балансоутримувачем спірних приміщень є Комунальне підприємство "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Ради.

8.12. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за Територіальною громадою міста Дніпра в особі Ради зареєстровано право комунальної власності на такі об'єкти нерухомого майна:

- нежитлове приміщення загальною площею 136,4 кв. м розташоване на першому поверсі у житловому будинку літ А-16 за адресою: м. Дніпро, вулиця Робоча (Чечелівський район), будинок 65, корп. І, приміщення XIV, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1640624712101, внесений 11.09.2018 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру об'єктів права комунальної власності територіальної громади міста Дніпра;

- нежитлове приміщення загальною площею 67,2 кв. м розташоване на першому поверсі у житловому будинку літ А-16 за адресою: м. Дніпро, вулиця Робоча (Чечелівський район), будинок 65, корп. 2, приміщення XVI, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1639532012101, внесений 10.09.2018 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру об'єктів права комунальної власності територіальної громади міста Дніпра;

- нежитлове приміщення загальною площею 68,1 кв. м розташоване на першому поверсі у житловому будинку літ А-16 за адресою: м. Дніпро, вулиця Робоча (Чечелівський район), будинок 65, корп. 2, приміщення XV, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1640264012101, внесений 10.09.2018 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру об'єктів права комунальної власності територіальної громади міста Дніпра;

- нежитлове приміщення загальною площею 68 кв. м розташоване на першому поверсі у житловому будинку літ А-16 за адресою: м. Дніпро, вулиця Робоча (Чечелівський район), будинок 65, корп. 4, приміщення 2, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1635416712101, внесений 04.09.2018 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру об'єктів права комунальної власності територіальної громади міста Дніпра;

- нежитлове приміщення загальною площею 138,4 кв. м розташоване на першому поверсі у житловому будинку літ А-16 за адресою: м. Дніпро, вулиця Робоча (Чечелівський район), будинок 65, корп. 5, приміщення № II, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1639995012101, внесений 10.09.2018 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру об'єктів права комунальної власності територіальної громади міста Дніпра.

8.13. Також в матеріали справи надано додаток до акта комісійного обстеження від
16.09.2019, підписаний комісією у складі представника Ради, представниками ОСББ та представником КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Ради, з якого вбачається, що спірні приміщення згідно з проектом 5291-87-03 АР будувалися як приміщення Молодіжного житлового комплексу.

9. Позиція Верховного Суду

9.1.Відповідно до Конституції України всі суб'єкти права власності рівні перед законом. У багатоквартирних будинках, де не всі квартири приватизовані чи приватизовані повністю, власник (власники) неприватизованих квартир (їх правонаступники) і власники приватизованих квартир багатоквартирного будинку є рівноправними співвласниками допоміжних приміщень. Вони є рівними у праві володіти, користуватися і розпоряджатися допоміжними приміщеннями. Ніхто з власників квартир не має пріоритетного права користуватися та розпоряджатися цими приміщеннями, в тому числі і з питань улаштування мансард, надбудови поверхів і та ін. (рішення Конституційного Суду України від 02.03.2004 у справі № 4-рп/2004).

9.2. Правові та організаційні засади створення, функціонування, взаємодії власників жилих та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку регулюються Законами України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" та "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку".

9.3. Правовідносини щодо володіння, користування та розпорядження спільною власністю також регулюються положеннями Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

9.4. Частиною 2 статті 382 ЦК України передбачено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

9.5. Відповідно до частини 2 статті 369 ЦК України розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою співвласників.

9.6.Згідно з частиною 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" власники квартир багатоквартирних будинків та жилої площі в гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін. ) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

9.7.При цьому, законодавство розділяє поняття допоміжного приміщення та нежилого приміщення як окремого об'єкта нерухомості.

9.8.Так, допоміжними приміщеннями багатоквартирного будинку є приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти й машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення). Разом з тим, нежиле приміщення - це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин.

9.9.Скасовуючи рішення місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог про зобов'язання Ради припинити дії, що порушують право спільної сумісної власності співвласників багатоквартирного будинку та скасування записів про право власності територіальної громади міста Дніпропетровська в особі Ради на Приміщення, апеляційний господарський суд виходив з того, що спірні об'єкти як на час проектування, так і на момент проведення первинної інвентаризації (1992-1994 рр. ) та по теперішній час мали та мають статус нежитлових приміщень та вважаються відокремленим майном. Всі об'єкти знаходяться на першому поверсі, мають окремі входи, транзитні комунікації та в яких відсутнє обладнання, яке обслуговує більше одного приміщення, а також інше обладнання, що забезпечує потреби усього житлового будинку. Отже, враховуючи, що спірні об'єкти нерухомого майна мають статус нежитлових, на ці приміщення не поширюється правовий режим спільної власності мешканців будинку.

9.10. Також суд апеляційної інстанції відхилив доводи Позивача про вчинення Радою реєстрації права власності на Приміщення в період дії заборони на їх вчинення, встановленої ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25.10.2017 у справі № 200/13101/17 про забезпечення позову як такі, що не відповідають обставинам справи, враховуючи, що оскаржувані реєстраційні дії були вчинені у вересні-жовтні 2018 року, тобто після вирішення Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська спору по суті у справі № 200/13101/17 (29.05.2018).

9.11. Втім, дійшовши наведених висновків, апеляційний господарський суд не врахував таке.

9.12. Судове рішення є обов'язковим до виконання; обов'язковість судового рішення належить до основних засад судочинства (пункт 9 частини 2 статті 129, частина 1 статті 129-1 Конституції України).

9.13. У постанові від 05.06.2018 у справі № 543/730/14-ц, яку Суд у цій справі враховує mutatis mutandis, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі для запобігання потенційним труднощам щодо подальшого виконання такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника).

Отже, ухвала суду про забезпечення позову, зокрема про заборону відчуження нерухомого майна, встановлює обтяження такого майна незалежно від того, зареєстроване це обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи ні.

9.14. Водночас відповідно до пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

9.15. У постанові від 25.05.2016 у справі № 6-605цс16 Верховний Суд України дійшов висновку про те, що той факт, що встановлені судом в ухвалі обмеження не було зареєстровано у відповідному державному реєстрі, ведення якого передбачено Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" сам по собі не може слугувати підставою для висновку про відсутність такого обмеження і про те, що відповідач має право вільно розпоряджатися нерухомим майном, якщо про встановлену судом заборону відчужувати майно відповідачу достеменно відомо.

9.16. Отже, добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень.

Наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17.

Крім того, у вказаній постанові Суд вказав, що заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно в разі задоволення позову. Іпотека або арешт нерухомого майна, що накладається виконавцем у межах виконавчого провадження, мають ту ж саму мету. Тому іпотека або арешт, що зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно раніше, мають вищий пріоритет, ніж заборона відчуження або арешт майна, накладені судом, які були зареєстровані пізніше. У цьому разі заборона відчуження або арешт майна, накладені судом, не є перешкодою для реалізації майна, а покупець такого майна набуває право власності на нього вільним від зазначених обтяжень. Якщо ж майно не буде реалізоване, а іпотека буде припинена або буде знятий арешт, накладений виконавцем (зокрема, у випадку повного виконання боржником свого обов'язку), то заборона відчуження або арешт майна, накладені судом, і надалі виконуватимуть функцію забезпечення позову.

9.17. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції доводи Позивача про те, що дії з реєстрації права власності територіальної громади на спірні Приміщення вчинені в період дії заборони, встановленої ухвалою про забезпечення позову в адміністративній справі, належним чином не перевірив та не з'ясував, чи діяли заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Бабушкінського районного суду м.

Дніпропетровська на час реєстрації за Відповідачем, якщо так, то які саме заходи були вжиті щодо спірних у даній справі Приміщень.

9.18. Також суд не з'ясував, чи була встановлена вказаною ухвалою заборона зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, як і не встановили, чи знав або міг знати про неї Відповідач, виходячи з дотримання принципу добросовісності, що належить до загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України).

9.19. Водночас, варто також зазначити, що суд апеляційної інстанції, відхиливши посилання Позивача на вказану ухвалу в адміністративній справі, достеменно не встановив, спір щодо яких вимог розглядався у вказаній справі та чи мають ці обставини значення для розгляду цієї справи про зобов'язання Відповідача припинити дії, що порушують право спільної сумісної власності на спірні Приміщення, зобов'язання виключити ці Приміщення з реєстру об'єктів права комунальної власності, а також скасування записів про право власності територіальної громади міста Дніпропетровська на Приміщення.

9.20. Відповідно до частини 4 статті 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

9.21. З огляду на викладене, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із направленням справи на новий розгляд до апеляційного господарського суду, у зв'язку з чим касаційну скаргу необхідно задовольнити частково.

9.22. Під час нового розгляду суду апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, перевірити доводи сторін, з'ясувати усі істотні обставини справи, дослідивши надані учасниками справи докази, надати їм належну оцінку відповідно до положень процесуального закону та прийняти рішення відповідно до вимог закону.

10. Судові витрати

10.1. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Робоча 65" задовольнити частково.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.02.2020 у справі № 904/2636/19 скасувати.

3. Справу № 904/2636/19 направити на новий розгляд до Центрального апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Пільков

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак