Історія справи

Ухвала КГС ВП від 28.03.2018 року у справі №922/2632/17
Ухвала КГС ВП від 28.03.2018 року у справі №922/2632/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 922/2632/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.,

За участю секретаря судового засідання Суворкіної Ю.І.

розглянувши касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області на рішення Господарського суду Харківської області від 24.10.2017 (суддя Хотенець П.В.) та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.01.2018 (головуючий суддя: Россолов В.В., судді: Гетьман Р.А., Сіверін В.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інверс-Тім"

до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Харківський національний медичний університет,

про зобов'язання вчинити певні дії,

за участю прокуратури Харківської області,

За участю представників:

прокуратури - Зарудяна Н.О.- прокурор відділу, посвідчення,

позивача - не з'явився,

відповідача - Голіна О.Ю.

третьої особи - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовом про зобов'язання Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області виконати свій наказ №1177 від 07 липня 2015 року "Про укладання договору оренди нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Трінклера, 6 з Товариством з обмеженою відповідальністю "Інверс-Тім" в частині укладання зазначеного договору з урахуванням норм частини 5 статті 63 Закону України "Про освіту" та частини 2 статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Позовні вимоги обґрунтовані фактом визнання недійсним лише договору оренди № 5936-Н від 13 липня 2015 року, а не наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області № 1177 від 07 липня 2015 року, оскільки наказ є чинний, тому позивач вважає, що вказаний наказ повинен бути виконаний.

Рішенням господарського суду Харківської області від 24.10.2017, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.01.2018, у справі №922/2632/17 позов задоволено повністю; зобов'язано Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області виконати свій наказ № 1177 від 07 липня 2015 року "Про укладання договору оренди нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Трінклера, 6 з Товариством з обмеженою відповідальністю "Інверс-Тім" в частині укладання зазначеного договору з урахуванням норм частини 5 статті 63 Закону України "Про освіту" та частини 2 статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"; стягнуто з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інверс-Тім" 1600,00 грн. судового збору.

Задовольняючи позов суди виходили з чинності наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області № 1177 від 07 липня 2015 року, як існування обов'язку у Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області щодо його виконання.

09.02.2018 (згідно із поштовим штемпелем на конверті) Заступник прокурора Харківської області звернувся з касаційною скаргою на рішення Господарського Харківської області від 24.10.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.01.2018 у справі № 922/2632/17 до Касаційного господарського суду.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 16.03.2018 року у справі № 922/2632/17 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Мачульський Г.М., Краснов Є.В.

26.03.2018 суд постановив ухвалу про прийняття касаційної скарги до провадження та її розгляд призначено на 07.06.2018, а також повідомлено учасників справи про дату, час і місце розгляду скарги.

У касаційній скарзі Заступник прокурора Харківської області просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 24.10.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.01.2018, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу скаржник зазначає, що судові рішення прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також без з'ясування всіх обставин даної справи.

Скаржник вказує, що висновки судів про чинність оспорюваного наказу не відповідає обставинам справи та чинному законодавству, оскільки наказ є ненормативним правовим актом, який врегулював правовідносини між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та позивачем, та вичерпав свою дію після укладання договору оренди.

Заступник прокурора Харківської області вважає, що з урахуванням напрямку діяльності позивача, спірні приміщення , які перебувають на балансі Харківського національного медичного університету, у жодному випадку не можуть бути передані в оренду , оскільки не пов'язані з навчально-виховним процесом, що суперечить ст.63 Закону України "Про освіту".

Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому просив рішення залишити без змін, касаційну скаргу без задоволення.

Третя особа також надала свої письмові пояснення щодо касаційної скарги, в яких просить касаційну скаргу задовольнити, рішення скасувати, в позові відмовити.

У судове засідання з'явився прокурор та представник відповідача. Прокурор просив суд задовольнити касаційну скаргу, скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 24.10.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.01.2018, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Представник відповідача підтримує касаційну скаргу .

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора та представника відповідача, перевіривши наведені обставини, Верховний Суд в межах перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначеного судового рішення, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."

З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов'язані з переоцінкою доказів, визнанням доведеними/ недоведеними або встановленням по новому обставин справи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області (відповідача) № 1177 від 07 липня 2015 року було прийнято рішення щодо забезпечення укладання договору оренди з Товариством з обмеженою відповідальністю "Інверс-Тім" (позивачем) нежитлових приміщень - кімнат з № 1 по № 23 у підвалі 3-поверхової будівлі з триповерховою надбудовою у центральній частині та двома 4-х поверховими Науково-дослідного інституту гігієни праці та професійних захворювань Харківського національного медичного університету (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача), загальною площею 334,35 кв.м., розміщене за адресою: м. Харків, вул. Трінклера, 6. Балансоутримувачем зазначеного приміщення є - Харківський національний медичний університет.

На виконання вищезазначеного наказу, 13.07.2015р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та ТОВ "Інверс-Тім" було укладено договір оренди №5936-Н, відповідно до якого орендодавцем було передане орендарю в строкове платне користування державне окремо визначене майно. Мета оренди-розміщення кафе, яке не здійснює продаж товарів підакцизної групи.

Також судами встановлено, що керівник Харківської місцевої прокуратури № 1 Харківської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області звертався до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просив суд, між іншим, визнати недійсним договір оренди № 5936-Н від 13 липня 2015 року та припинити зобов'язання за цим договором на майбутнє.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на те, що зазначений договір суперечить положенням частини 5 статті 63 Закону України "Про освіту", частини 2 статті 4 Закону України "Про оренду".

Рішенням господарського суду Харківської області від 30.06.2016, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 29.08.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 23.11.2016, у справі №922/1469/16, позов задоволено в повному обсязі. Визнано договір оренди №5936-Н від 13 липня 2015 року недійсним, у зв'язку з чим припинені зобов'язання за цим договором на майбутнє.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач стверджував про невиконання відповідачем своїх зобов'язань з виконання наказу № 1177 від 07 липня 2015 року "Про укладання договору оренди нерухомого майна, розташованого за адресою: м.Харків, вул. Трінклера, 6 з Товариством з обмеженою відповідальністю "Інверс-Тім", оскільки вважав, що вказаний наказ не визнаний судом недійсний, тому повинен бути виконаний.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх судових інстанцій вказали, що наказ є чинний, тому у відповідача існує обов'язок для його виконання.

Розглядаючи доводи касаційної скарги та заперечення на неї колегія суддів касаційного суду відмічає наступне.

Відповідно до ч.3 ст.35 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній на момент розгляду справи в суді першої інстанції:

"Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини."

Згідно з ч.4 ст.35 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній на момент розгляду справи в суді апеляційної інстанції:

"Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом."

Як вбачається з матеріалів справи і в суді першої, і в суді апеляційної інстанції Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області та заступник прокурора Харківської області заперечували проти позову, вказуючи про неможливість виконання наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області № 1177 від 07 липня 2015 року, встановлену судовими рішеннями у справі № 922/1469/16.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій дані доводи відповідача та прокурора не дослідили, обмежившись формальним зазначенням, що з безпосереднього тексту рішень у справі № 922/1469/16 вбачається визнання судом недійсним лише договору оренди № 5936-Н від 13 липня 2015 року, відтак, наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області № 1177 від 07 липня 2015 року не скасовано і він є чинним до теперішнього часу, що створює для Товариства з обмеженою відповідальністю "Інверс-Тім" право виступати стороною договору оренди нерухомого майна за адресою: м. Харків, вул. Трінклера, 6.

При цьому, судами не досліджено та не встановлено:

- з яких саме правових та фактичних підстав у справі № 922/1469/16 судом визнано недійсним договір оренди № 5936-Н від 13 липня 2015 року;

- чи здійснювалася оцінка законності самої по собі передачі в оренду саме спірного об'єкту оренди, визначеного в наказі Відповідача № 1177 від 07 липня 2015 року ;

- чи здійснювалася оцінка законності самого даного наказу;

- з врахуванням вищевикладеного, чи мають обставини, встановлені рішенням суду в зазначеній справі, преюдиціальне значення для даної справи.

Разом з тим, перевірка і переоцінка доказів та встановлення по новому фактичних обставин справи в силу положень наведеної ч.2 ст.300 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до п.48 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мала проти України" від 3 липня 2014 року, остаточне 17.11.2014:

"Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах "Проніна проти України" (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25, від 18 липня 2006 року, та "Нечипорук і Йонкало проти України" (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), заява № 42310/04, п. 280, від 21 квітня 2011 року)."

Згідно з п.2 ч.1 ст.308 Господарського процесуального кодексу України:

"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду."

Відповідно до п.1 ч.3 ст.310 Господарського процесуального кодексу України:

"Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази."

З урахуванням викладеного суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги Заступника прокурора Харківської області та скасування рішення суду першої інстанції та постанови апеляційної інстанції з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

У зв'язку зі скасуванням попередніх судових рішень і передачею справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області на рішення Господарського суду Харківської області від 24.10.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.01.2018 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Харківської області від 24.10.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.01.2018 у справі №922/2632/17 скасувати повністю, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кушнір

Судді Є. Краснов

Г. Мачульський