Історія справи

Ухвала КГС ВП від 03.04.2019 року у справі №926/3371/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2019 року

м. Київ

Справа № 926/3371/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Булгакова І.В.

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.

розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"

на рішення Господарського суду Чернівецької області

(судді - Дутка В.В.)

від 06.11.2018

та постанову Західного апеляційного господарського суду

(головуючий - Кордюк Г.Т., судді: Плотніцький Б.Д., Хабіб М.І.)

від 11.02.2019

у справі №926/3371/17

за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Львівської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Ковчег"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_3

про звернення стягнення на предмет іпотеки,

за участю представників учасників справи:

позивача - Хуторянець О.О.

відповідача - не з'явилися

третьої особи - не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" в особі Львівської обласної дирекції публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Ковчег" (далі - ТОВ "Агро-Ковчег") про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу з прилюдних торгів по початковій ціні, яка буде встановлена на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, а саме нежитлову будівлю АДРЕСА_1, що належить ТОВ "Агро-Ковчег" для погашення заборгованості в розмірі 19264,70 доларів США.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позичальник неналежним чином виконує взяті на себе грошові зобов'язання за кредитним договором за №014/0002/24152 від 26.10.2006, у зв'язку з чим позивач вказує на наявність підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № 011/0002/15400-011/0002/15410 від 28.10.2005 шляхом продажу з прилюдних торгів. Матеріально-правовою підставо визначено статті 3, 5-7, 9, 12, 33, 35, 39 Закону України "Про іпотеку", статті 29, 216, 526, 530, 572, 575-577, 583, 586, 589, 590 Цивільного кодексу України, статті 179, 181, 193, 197-199, 218-220 Господарського кодексу України.

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 06.11.2018 у справі №926/3371/17 відмовлено у задоволенні позову.

2.2. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 11.12.2018 рішення Господарського суду Чернівецької області від 06.11.2018 у справі №926/3371/17 залишено без змін.

2.3. Господарськими судами встановлено такі обставини:

- між АТ "Райффайзен Банк Аваль" (на дату укладення кредитного договору - АППБ "Аваль") та ОСОБА_3 (позичальник) 26.10.2005 укладено кредитний договір за №014/0002/24152;

- відповідно до кредитного договору позичальник отримав кошти в сумі 85000,00 доларів США із сплатою процентної ставки в розмірі 12,5% річних та терміном користування по 25 жовтня 2015 року;

- пунктом 8.1 кредитного договору встановлено, що даний договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань;

- згідно із пунктом 5.1. договору позичальник зобов'язаний повернути всю суму отриманих кредитних коштів не пізніше дати остаточного погашення кредиту, тобто до 25.10.2015;

- з метою забезпечення повернення кредиту та відсотків за користування ним, між Банком, як іпотекодержателем, та ОСОБА_3, як іпотекодавцем, укладений договір іпотеки № 011/0002/15400-011/0002/15410 від 28.10.2005, відповідно до якого в іпотеку АТ "Райффайзен Банк Аваль" передано, зокрема, нежитлову будівлю АДРЕСА_1, яке належало ОСОБА_3 на підставі Свідоцтва про право на нерухоме майно, виданого 31.08.2005 виконавчим комітетом Романківецької сільської ради Сокирянського району Чернівецької області на підставі рішення № 146 від 22.08.2005;

- приватним нотаріусом Сокирянського районного нотаріального округу Чернівецької області Шамбра В.А. 28.10.2005 до Державного реєстру іпотек був внесений запис про іпотеку № 2542865, що підтверджується Витягом з Державного реєстру іпотек від 28.10.2005 №5295088 та до Єдиного державного реєстру заборон на відчуження нерухомого майна запис про заборону на відчуження № 2542889, що підтверджується Витягом №5295222 від 28.10.2005;

- записи про іпотеку та заборону 02.12.2013 були перенесені у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно за записами 3632413 (запис про іпотеку) та 3632479 (запис про заборону) відповідно;

- відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майна, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єктів, виданої 30.05.2017, іпотека та обтяження майна були припинені 28.11.2016 на підставі довідки (листа) за № 34/121/16 від 22.11.2016, виданої ПАТ "Райффайзен банк Аваль" Чернівецька обласна дирекція;

- з копії довідки за № 34/121/16 від 22.11.2016 вбачається, що Банк просив реєстратора скасувати запис №3632413 про іпотеку та запис про обтяження за №3632479 у зв'язку з погашенням боргових зобов'язань в повному обсязі;

- між ОСОБА_3 (продавець) та ТОВ "Агро-Ковчег" (покупець) 30.11.2016 укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, за умовами якого продавець передає у власність покупця, а покупець приймає у власність нежитлову будівлю АДРЕСА_1, за що покупець сплачує 20 000,00 грн;

- право власності ТОВ "Агро-Ковчег" на спірне майно зареєстровано 30.11.2016 згідно з записом №17727885 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майна, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта станом на 05.10.2017;

- іпотекодержателю АТ "Райффайзен Банк Аваль" стало відомо, що за підробленим невідомими особами листом від 22.11.2016 запис про іпотеку (3632413) та запис про заборону (3632479) були знятті державним реєстратором Коровайко О.С. КП "Спецжитлофонд" та 05.10.2017 іпотекодержателю - АТ "Райффайзен Банк Аваль" стало відомо, що предмет іпотеки - нежитлова будівля АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу, посвідченому 30.11.2016 приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Хоменко М.О., була відчужена ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Ковчег";

- за даним фактом АТ "Райффайзен Банк Аваль" звернувся до Головного управління Національної поліції у міста Києві із заявою про вчинення кримінального правопорушення за вих.№140/5/5/380 від 06.07.2017;

- ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 02.10.2017 зобов'язано Головне управління Національної поліції Печерського Управління поліції у м. Києві внести відомості до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань;

- у зв'язку з наявністю у позичальника заборгованості перед Банком, яка станом на 09.10.2017 складає по тілу кредиту - 13302,68 доларів США, по відсотках - 5962,02 доларів США, та зважаючи на те, що записи про іпотеку та заборону, що унеможливлювали відчуження приміщення без згоди Банку, були знятті за підробленим документом, в силу ст. 23 Закону України "Про іпотеку", в силу дійсності договору іпотеки, що укладений між АТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_3, нежитлова будівля АДРЕСА_1 продовжує перебувати в іпотеці банку, а новий власник - ТОВ "Агро-Ковчег" є іпотекодавцем по відношенню до АТ "Райффайзен банк Аваль", зазначене стало підставою для звернення Банку з позовом до ТОВ "Агро-Ковчег" про звернення стягнення на предмет іпотеки.

2.4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд виходив з того, що оскільки здійснена державна реєстрація припинення іпотеки на підставі довідки ПАТ "Райффайзен банк Аваль" № 34/121/16 від 22.11.2016, договір іпотеки є припиненим, до відповідача не перейшли права та обов'язки іпотекодавця за іпотечним договором № 011/0002/15400-011/0002/15410 від 28.10.2005 в частині спірного об'єкту нерухомого майна - нежитлова будівля АДРЕСА_1

При цьому, місцевий господарський суд зазначив, що у випадку встановлення факту підроблення довідки Банку № 34/121/16 від 22.11.2016 вироком суду в кримінальному провадженні або ухвалою про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, та, як наслідок, визнання незаконними в судовому порядку дій державного реєстратора щодо здійснення державної реєстрації погашення запису про іпотеку № 3632413 та запису про обтяження за № 3632479, іпотека підлягає відновленню з моменту вчинення первинного запису в Державному реєстрі іпотек.

2.5. Погоджуючись із висновком суду першої інстанції, апеляційний господарський суд зазначив, що рішення місцевого суду є таким, що прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Чернівецької області від 06.11.2018 та постановою Західного апеляційного господарського суду від 11.02.2019, Акціонерне товариство "Райффайзен банк Аваль" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані рішення місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції скасувати та направити справу на новий розгляд до Господарського суду Чернівецької області.

3.2. Узагальнені доводи касаційної скарги Акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль":

- судами попередніх інстанцій не повно з'ясовано обставини справи та не надано належної правової оцінки наявним у справі доказам, внаслідок чого порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема, статті 1, 3, 11, 17, 23, 33 Закону України "Про іпотеку", статті 509, 526, 598, 599 Цивільного кодексу України;

- суди попередніх інстанцій дійшли безпідставного висновку про припинення дії договору іпотеки на підставі статті 17 Закону України "Про іпотеку" та пункту 6.2. договору іпотеки внаслідок вилучення обтяжень з Державних реєстрів. Вилучення обтяжень про іпотеку та заборону відчуження майна не тягне припинення договору іпотеки, оскільки така обставина у статті 17 Закону України "Про іпотеку" відсутня;

- судами першої та апеляційної інстанцій порушено вимоги статті 23 Закону України "Про іпотеку", за якою у разі вибуття заставного майна з власності іпотекодавця, законодавством встановлено механізм захисту прав іпотекодержателя шляхом перенесення всіх прав та обов'язків іпотекодавця на особу, до якої перейшло право власності на майно;

- судами попередніх інстанцій безпідставно та необґрунтовано відкинуто преюдиціальність обставин та фактів, встановлених у рішенні Сокирянського районного суду Чернівецької області від 03.07.2018 у справі № 722/1554/16-ц, яким з позичальника на користь Банку стягнуто заборгованість за кредитним договором №014/0002/24152, в зв'язку з чим не враховано, що погашення заборгованості не відбулося, а відтак зобов'язання за кредитним договором не припинилося.

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд

4.1. Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога Акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" до ТОВ "Агро-Ковчег" про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу з прилюдних торгів по початковій ціні, яка буде встановлена на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, а саме нежитлову будівлю АДРЕСА_1, що належить ТОВ "Агро-Ковчег" для погашення заборгованості в розмірі 19264,70 доларів США.

4.2. Згідно з частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

4.3. Відповідно до частини першої статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

4.4. Частиною першою статті 575 Цивільного кодексу України визначено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

4.5. Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом.

4.6. Частинами другою та п'ятою статті 3 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

4.7. Згідно з частиною першою статті 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

4.8. Відповідно до статті 11 Закону України "Про іпотеку" іпотекодавець (майновий поручитель) несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання в межах вартості предмета іпотеки.

4.9. За змістом статті 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі:

- припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору;

- реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону;

- набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки;

- визнання іпотечного договору недійсним;

- знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється;

- з інших підстав, передбачених цим Законом.

Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою.

Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

4.10. Відповідно до статті 23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

4.11. Згідно із статтею 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

4.12. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, висновки якого підтримав і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що згідно інформаційної довідки від 30.05.2017 № 88349880 Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна іпотека та обтяження спірного об'єкта нерухомості припинені 28.11.2016 на підставі довідки банку у зв'язку з погашенням зобов'язань за кредитним договором №014/0002/24152 від 26.10.2005, про що здійснена державна реєстрація припинення іпотеки.

4.13. Виходячи з загальних засад змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Тобто при зверненні з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором на позивача покладений тягар доведення обставин наявності заборгованості за кредитним договором у зв'язку з його не виконанням. Натомість відповідач повинен довести саме свої заперечення проти доводів позивача.

Суд зазначає, що належне дослідження доказів та встановлення обставин дійсності заборгованості за спірним кредитним договором має першочергове значення для вирішення питання про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки.

Водночас судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки обставинам та фактам наявності заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором №014/0002/24152 від 26.10.2005, встановлених у рішенні Сокирянського районного суду Чернівецької області від 03.07.2018 у справі № 722/1554/16-ц, яким стягнуто з ОСОБА_3 на користь банку заборгованість за вказаним кредитним договором в сумі 13302,68 доларів США по тілу кредиту, 3682,34 доларів США заборгованість по відсотках, 697320,98 грн заборгованість по нарахованій пені. При цьому судами лише констатовано факт наявності даного рішення, проте обґрунтувань відмови чи спростування відповідного доказу в оскаржуваних судових рішеннях не наведено. Судами обох інстанцій не встановлювалися обставини реальності наявної заборгованості, що має першочергове значення для вирішення питання про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки та потребує ретельної перевірки та встановлення судами.

4.14. Відповідно до частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

4.15. Виходячи зі змісту статті 17 Закону України "Про іпотеку" та пункту 6.2. договору іпотеки, колегія суддів вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій щодо припинення договору іпотеки у зв'язку із здійсненням державної реєстрації припинення іпотеки, оскільки вилучення обтяжень про іпотеку та заборону на відчуження не тягне припинення договору іпотеки.

4.16. Перехід права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи регулюється статтею 23 Закону України "Про іпотеку", якою передбачено, що у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця, має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Відтак, іпотека залишається дійсною незалежно від зміни власника майна.

Отже, у разі вибуття заставного майна з власності іпотекодавця, законодавством встановлено механізм захисту прав іпотекодержателя шляхом перенесення всіх прав та обов'язків іпотекодавця на особу, до якої перейшло право власності на майно.

4.17. Згідно частини третьої статті 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою до інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Проте суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки в контексті існування підстав для захисту відповідно до частини третьої статті 13 Цивільного кодексу України тій обставині, що новим власником спірного предмета іпотеки стало ТОВ "Агро-Ковчег", де ОСОБА_3 (позичальник та іпотекодавець) відповідно до витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 30.11.2016 на момент укладення договору купівлі-продажу спірного нерухомого майна був керівником, одним із засновників та кінцевим бенефіціарним власником та дійшли передчасного висновку, що до ТОВ "Агро-Ковчег" не перейшли права та обов'язки іпотекодавця за іпотечним договором №011/0002/15400-011/0002/15410 від 28.10.2005 в частині спірного об'єкту нерухомого майна - нежитлова будівля АДРЕСА_1 в силу статті 23 Закону України "Про іпотеку".

4.18. Відповідно до вимог статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З огляду на викладене, у справі, яка переглядається, суди не з'ясували усіх фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, чи відбулося погашення заборгованості за кредитним договором та наявності правових підстав припинення іпотеки, при цьому судами не наведено правової норми, на підставі якої відмовлено позивачу у захисті його права.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Суд касаційної інстанції згідно із статтею 300 Господарського процесуального кодексу України на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права і не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.2. Пунктом 2 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України встановлено повноваження суду касаційної інстанції, зокрема, скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

5.3. Згідно з частиною третьою статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

5.4. З врахуванням викладеного, а також того, що судами попередніх інстанцій всебічно, повно і об'єктивного не з'ясовано дійсних обставини справи та, враховуючи межі перегляду справ в суді касаційної інстанції, зазначене є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції з переданням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

5.5. Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги наведене в цій постанові і, в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством, прийняти відповідне рішення.

Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" задовольнити, рішення Господарського суду Чернівецької області від 06.11.2018 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.02.2019 у справі № 926/3371/17 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Господарського суду Чернівецької області.

2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді О. Баранець

І. Булгакова