Історія справи

Ухвала КГС ВП від 23.07.2019 року у справі №910/6790/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/6790/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В. П. (головуючий), Бенедисюка І. М. і Булгакової І. В.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Воленс Трейд" (далі - Товариство)

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2021 (головуючий суддя - Сулім В. В., судді Коротун О. М. і Майданевич А. Г. )

зі справи № 910/6790/18

за позовом Національного антикорупційного бюро України (далі - Бюро)

до: державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Українська залізниця ", далі - АТ "Укрзалізниця");

Товариства

про визнання правочинів недійсними,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - АТ "Укрзалізниця",

ВСТАНОВИВ:

1. Позов було подано до господарського суду міста Києва до відповідача-1 -державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" (далі - Підприємство), відповідача - 2 - Товариства про визнання правочинів недійсними.

2. Позов обґрунтовано тим, що між відповідачами було укладено договір поставки від 27.10.2015 № ЦХП - 14-01015-01 (далі - Договір), а протягом жовтня - листопада 2015 року низку додаткових угод до Договору (далі - Додаткові угоди), якими збільшено ціну дизельного палива, у зв'язку з чим позивач просив визнати недійсними Додаткові угоди як такі, що укладені всупереч інтересам держави.

3. Рішенням названого суду від 12.02.2019 (суддя Блажівська О. Є.): позовні вимоги задоволено; визнано недійсними Додаткові угоди №1-5 до Договору; на відповідачів покладено судові витрати зі справи.

4. Постановою Північного апеляційного господарського суду 14.09.2020 (колегія суддів у складі: Пономаренко Є. Ю. - головуючий, судді Калатай Н. Ф і Дідиченко М. А.): апеляційні скарги відповідачів залишено без задоволення; згадане рішення місцевого господарського суду змінено з викладенням його мотивувальної частини в редакції цієї постанови апеляційної інстанції; в решті зазначене рішення залишено без змін; судові витрати зі сплати удового збору за подання апеляційної скарги покладено на відповідачів у справі.

5. Постановою Верховного Суду від 16.02.2021 відповідну постанову апеляційної інстанції залишено без змін, а касаційну скаргу Товариства - без задоволення.

6. Товариство звернулося до Північного апеляційного господарського суду із заявою про перегляд за виключними обставинами постанови цього суду від
14.09.2020.

7. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2021 у задоволенні згаданої заяви Товариства відмовлено, постанову названого суду від
14.09.2020 залишено без змін.

8. У касаційній скарзі до Верховного Суду Товариство просить: скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2021; ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву Товариства про перегляд за виключними обставинами постанови Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2020 у цій справі; скасувати рішення господарського суду міста Києва від 12.02.2019, зміненого постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2020 у цій справі, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Бюро у повному обсязі.

9. Касаційну скаргу обґрунтовано:

- порушенням господарським судом пункту 1 частини 3 статті 320 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України);

- необхідністю відступлення від відповідних висновків Верховного Суду;

- незастосуванням судом частини 3 статті 1311 Конституції України, порушенням частини 6 статті 11 ГПК України.

10. Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

11. У постановлені оскаржуваної ухвали судом апеляційної інстанції з'ясовано й зазначено, зокрема, таке.

11.1. Як на виключну обставину для перегляду постанови Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2020 заявник посилався на те, що рішенням Конституційного Суду України від 05.06.2019 у справі № 4-р (ІІ)/2019 названий Суд визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення пункту 13 частини першої статті 17 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України" від 14.10.2014 року № 1698-VII, відповідно до якого Бюро надається право "за наявності підстав, передбачених законом, подавати до суду позови про визнання недійсними угод у порядку, встановленому законодавством України". Тобто цим рішенням Конституційний Суд України визнав неконституційною норму, яка надавала Бюро повноваження на подання позову в даній справі.

11.2. Обставина (визнання неконституційною норми, яка надавала Бюро повноваження на подання позову в даній справі), на яку вказує заявник, виникла до винесення постанови Північного апеляційного господарського суду і була врахована ним при розгляді апеляційних скарг відповідачів у цій справі.

11.3. Оскільки положення пункту 13 частини першої статті 17 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України" від 14.10.2014 №1698-VII мали юридичну силу на час подання позовної заяви у даній справі, а у згаданому Рішенні Конституційного Суду України не зазначено про надання зворотної сили/дії статтями 129, 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, то у суду відсутні підстави для застосування положень пункту 1 частини 3 статті 320 Господарського процесуального кодексу України.

11.4. Згідно з висновками, викладеними в постанові Верховного Суду від
16.02.2021 у цій справі: "Щодо доводів скаржника про те, що НАБУ є неналежним позивачем у цій справі, а апеляційний господарський суд безпідставно послався на правову позицію, викладену в ухвалі Верховного Суду від 27.08.2019 року у справі № 910/24263/16, Верховний Суд звернув увагу на правову позицію викладену у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 910/127/17. У цій постанові від 17.03.2020 Верховний Суд зазначив, що згідно з пунктом 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України положення пункту 13 частини 1 статті 17 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України" від
14.10.2014 року № 1698-VII, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Відповідно до абзацу 3 пункту 4 Рішення Конституційного Суду України від 24.12.1997 року № 8-зп у справі за конституційним поданням народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) розпоряджень Президента України про призначення перших заступників, заступників голів обласних, Київської міської державних адміністрацій, виданих протягом липня - грудня 1996 року, січня 1997 року (справа щодо призначення заступників голів місцевих державних адміністрацій), № 3/690-97 ч. 2 ст. 152 Конституції України закріплює принцип, за яким закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. За цим принципом закони, інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю. Таким чином, положення пункту 13 частини 1 ст. 17 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України" від 14.10.2014 року № 1698-VII втратило чинність з 05.06.2019 року та зворотної сили не має.

Викладеним спростовуються наведені доводи скаржника".

12. Близькі за змістом правові висновки викладено в постановах Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 910/127/17, від 27.02.2020 у справі № 910/10324/18.

13. Відповідно до положень статті 320 ГПК України:

- рішення, постанови та ухвали господарського суду, якими закінчено розгляд справи, можуть бути переглянуті, зокрема, за виключними обставинами (частина перша);

- підставами для перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане (пункт 1 частини третьої).

14. З огляду на наведені законодавчі приписи та з урахуванням встановлених обставин справи суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні заяви Товариства про перегляд судового рішення за виключними обставинами.

15. При цьому посилання скаржника на правовий висновок, наведений у пункті 8.18 постанови Верховного Суду від 25.02.2020 зі справи № 908/1811/17, не приймається Судом. Наводячи даний пункт у своїй касаційній скарзі, Товариство вдається до "вихоплювання" відповідної цитати з контексту постанови, тим самим перекручуючи та нівелюючи зміст останньої. Згідно з повним текстом згаданого пункту 8.18:

"8.18. Суд вважає слушними доводи Скаржника (пункти 6.3, 6.4) про те, що, встановивши наявність підстав, визначених статтею 320 ГПК України, особа може з великою долею вірогідності передбачати своє право подати відповідну заяву і ця норма не містить посилань на взаємозалежність такого права від дати ухвалення рішення Конституційним Судом України, при цьому визначальним є не момент втрати нормативним актом чи його окремим положенням чинності, а можливість врахувати висновки про неконституційнійсть (конституційність) цього акта або його положення для виправлення судової помилки, оскільки за інших умов право особи ініціювати перегляд судового рішення на підставі пункту 1 частини 3 статті 320 ГПК України було б примарним. Однак у цій справі рішення місцевого господарського суду не може бути переглянуто у зв'язку з виключними обставинами на підставі пункту 1 частини 3 статті 320 ГПК України з огляду на те, що є виконаним, тобто правові наслідки, передбачені цим рішенням настали для учасників справи на час ухвалення Конституційним Судом України рішення, на яке посилається Скаржник."

Курсивом виділено ту частину тексту, яку скаржник не вважав за потрібне наводити, оскільки вона цілком спростовує його доводи як у згаданій справі № 908/1811/17, так і в даній справі № 910/6790/18.

16. Таким чином, жодної "різної практики" застосування вказаних скаржником норм матеріального і процесуального права у застосуванні положення пункту 1 частини 3 статті 320 ГПК України у Верховного Суду не існує, а, відповідно, немає й підстав для відступу від будь-яких правових висновків названого Суду.

17. Посилання скаржника на порушення судом попередньої інстанції частини 6 статті 11 ГПК України, незастосування ним положень частини 3 статті 8, статті 1311 Конституції України Судом також не приймається.

Згаданою частиною 6 статті 11 ГПК України передбачено, що якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії. У розгляді даної справи місцевий господарський суд не дійшов такого висновку, а тому не мав й підстав для незастосування до спірних правовідносин пункту 13 частини першої статті 17 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України". Те, що цим положенням Закону Бюро наділено повноваженнями, які відповідно до статті 1311 Конституції України належать прокуратурі, було з'ясовано й встановлено Конституційним Судом України в його Рішенні, прийнятому вже після розгляду даної справи в господарському суді першої інстанції.

18. Звертаючись з касаційною скаргою, відповідач-2 не спростував наведених висновків апеляційного господарського суду та не довів неправильного застосування ним норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятого ним судового рішення.

За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу

Товариства залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу апеляційного господарського суду - без змін за відсутності визначених процесуальним законом підстав для її скасування.

19. Понесені відповідачем-2 у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на відповідача-2, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Воленс Трейд" залишити без задоволення, а ухвалу Північного апеляційного господарського суду від
01.06.2021 у справі № 910/6790/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Булгакова