Історія справи

Ухвала КГС ВП від 23.07.2018 року у справі №925/106/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2018 року

м. Київ

Справа № 925/106/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є.В. - головуючого, Мачульського Г.М., Кушніра І.В.,

за участю секретаря судового засідання - Шевченко Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.06.2018 та рішення Господарського суду Черкаської області від 27.03.2018 у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" про стягнення 6 024 756,54 грн,

за участю представників:

позивача - Лисенко В.О., адвокат;

відповідача - Бунякін М.М., адвокат,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У лютому 2018 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Комунального підприємства теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" (далі - КП "Черкаситеплокомуненерго") про стягнення 1 865 253,50 грн пені, 3 950 483,68 грн інфляційних втрат та 209 019,36 грн - 3 % річних у зв'язку із неналежним виконанням умов договору купівлі-продажу природного газу від 31.01.2014 № 2724/14-КП-36 (далі - договір № 2724/14КП-36).

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами

2.1. 31.01.2014 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавцем) та КП "Черкаситеплокомуненерго" (покупцем) було укладено договір № 2724/14КП-36, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю з 01.01.2014 по 31.12.2014 природний газ обсягом до 7 895 тис. м3, а покупець - прийняти та оплатити природний газ на умовах цього договору.

2.2. Згідно з пунктом 5.2 договору № 2724/14КП-36 ціна за 1 000 м3 газу становить 3 113 грн без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2 %; податок на додану вартість за ставкою - 20 %. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 287 грн, та ПДВ - 20 % - 57,40 грн, всього з ПДВ - 344,40 грн. До сплати за 1 000 м3 природного газу - 3 462,26 грн, крім того ПДВ - 20 % - 692,45 грн, всього з ПДВ - 4 154,71 грн.

2.3. Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу . Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (пункт 6.1 договору № 2724/14КП-36).

2.4. Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.01.2014 і діє в частині реалізації газу до 31.12.2014, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (розділ 11 договору № 2724/14КП-36).

2.5. На виконання умов договору № 2724/14КП-36 протягом 2014 року ПАТ "НАК "Нафтогаз України" передало, а КП "Черкаситеплокомуненерго" прийняло природний газ на загальну суму 12 054 428,88 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (а.с. 35 - 46), яку було сплачено відповідачем із порушенням встановлених договором № 2724/14КП-36 строків, а повний розрахунок за отриманий за цим договором природний газ відповідачем було проведено лише 31.03.2016, що стало підставою для звернення із цим позовом.

3. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3.1. Рішенням Господарського суду Черкаської області (суддя Спаських Н.М.) від 27.03.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: Іоннікової І.А., Тищенко О.В., Разіної Т.І.) від 27.06.2018, у задоволенні позову відмовлено.

3.2. Судові рішення мотивовані тим, що відповідачем сплачено заборгованість за договором № 2724/14КП-36 до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", який набрав чинності 30.11.2016, тому нарахування позивачем пені, інфляційних втрат та 3 % річних суперечить вимогам частини 3 статті 7 цього Закону, якою встановлено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

3.3. Водночас суди відхилили доводи позивача про те, що для застосування норм Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" обов'язковим є включення відповідача до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, з відомостями про наявний обсяг нарахувань зі сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за природний газ, що утворилася в період до 01.07.2016, з посиланнями на те, що застосування приписів частини 3 статті 7 вказаного Закону (яка є нормою прямої дії) не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності цим Законом. Суди вказали, що застосування даної норми не потребує включення підприємства до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

При цьому суди посилалися на правову позицію, наведену в постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 927/1152/16.

4. Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги

4.1. У касаційній скарзі ПАТ "НАК "Нафтогаз України" зазначає, що матеріали справи не містять доказів включення КП "Черкаситеплокомуненерго" до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, а тому судами попередніх інстанцій безпідставно застосовано приписи частини 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" до спірних правовідносин сторін.

На підтвердження викладених ним доводів скаржник посилається на правову позицію наведену у постановах Вищого господарського суду України у справах № 910/15010/16, № 910/16766/13, № 914/2851/16, № 922/1110/15, № 908/3125/16, № 922/4355/14, № 908/2114/16, № 910/17076/16, № 914/1111/16, № 912/3303/16, № 927/1442/15, № 910/15873/13, № 917/348/16, № 911/3951/16, № 911/3951/16.

4.2. Також у касаційній скарзі ПАТ "НАК "Нафтогаз України" акцентує, що в оскаржуваних судових рішеннях не враховано жодного аргументу, доводу чи доказу позивача та не зазначено мотивів такого неврахування, чим порушено вимоги статей 7, 76, 77, 79, 86, 238 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

4.3. У касаційній скарзі ПАТ "НАК "Нафтогаз України" просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

5.1. У відзиві на касаційну скаргу КП "Черкаситеплокомуненерго" просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін із підстав їх законності та обґрунтованості. При цьому відповідач зазначає, що правомірність позиції, наведеної судами в оскаржуваних рішеннях, підтверджується практикою Верховного Суду, викладеною в постанові від 07.02.2018 у справі № 927/1152/16.

У судовому засіданні представник позивача підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити, а представник відповідача заперечив проти касаційної скарги та просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

6. Позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції

6.1. Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.2. Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши наведені обставини, Верховний Суд у межах перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи, викладені у касаційній скарзі, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права під час ухвалення оскаржуваного судового рішення, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, зважаючи на таке.

6.3. Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

6.4. Згідно приписів статті 526 ЦК України та статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

6.5. У відповідності з частиною 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

6.6. Положеннями статті 611 ЦК України та статті 230 ГК України унормовано, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

6.7. Як уже було зазначено вище, судами встановлено, що на виконання умов договору № 2724/14КП-36 протягом 2014 року ПАТ "НАК "Нафтогаз України" передало а КП "Черкаситеплокомуненерго" прийняло природний газ на загальну суму 12 054 428,88 грн, яку було сплачено відповідачем із порушенням встановлених договором № 2724/14КП-36 строків, а повний розрахунок за отриманий за цим договором природний газ відповідачем було проведено лише 31.03.2016 та до звернення позивача до суду з даним позовом, у зв'язку з чим позивачем заявлено вимоги про стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних.

6.8. Відповідно до вимог статті 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

6.9. Згідно зі статтею 2 вказаного Закону його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

6.10. У відповідності з частиною 1 статті 3 названого Закону для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

6.11. Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 № 93 затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром (далі - Порядок), який визначає механізм формування, ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а також користування його даними.

6.12. Згідно пункту 14 Порядку у реєстрі відображаються дані про підприємства, зокрема зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно із Законом; обсяг не відшкодованої станом на 01.01.2016 заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016.

6.13. Водночас частиною 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", якою врегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

6.14. Таким чином, із правового аналізу наведених норм матеріального права вбачається, що частина 3 статті 7 зазначеного Закону є нормою прямої дії, при цьому її застосування не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності цим Законом. Зокрема, виконання даної норми не потребує включення підприємства до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

6.15. Аналогічну правову позицію наведено у постановах Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 914/3131/15, від 29.01.2018 у справі № 904/10745/16 та від 07.02.2018 у справі № 927/1152/16.

6.16. З огляду на викладене, спростовуються доводи, викладені позивачем у касаційній скарзі, про безпідставне застосування судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин сторін приписів частини 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" у зв'язку з відсутністю доказів включення відповідача до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, та посилання на правову позицію Вищого господарського суду України, наведену у перелічених вище справах.

6.17. Щодо доводів ПАТ "НАК "Нафтогаз України", наведених у касаційній скарзі, про невмотивованість оскаржуваних рішень, слід зазначити наступне.

6.18. Європейський суд з прав людини у справах "Руїс Торіха проти Іспанії", "Суомінен проти Фінляндії", "Гірвісаарі проти Фінляндії" неодноразово наголошував на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

6.19. Зміст оскаржуваних судових рішень містить підстави та нормативне обґрунтування, з яких виходили суди, дійшовши висновків про відмову у задоволенні позову, тому твердження скаржника про їх невмотивованість є безпідставними.

6.20. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, зводяться до обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, з чим колегія суддів погоджується.

6.21. Відповідно до статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

6.22. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

7.1. За таких обставин, оскільки фундаментальних порушень не встановлено, рішення судів попередніх інстанцій прийняті з додержанням вимог матеріального та процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.

8. Судові витрати

8.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.06.2018 та рішення Господарського суду Черкаської області від 27.03.2018 у справі № 925/106/18 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. Краснов

Судді: Г. Мачульський

І. Кушнір