Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/10549/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульський Г. М. - головуючий, Рогач Л. І., Краснов Є. В.,

секретар судового засідання Салівонський С. П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міської прокуратури

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2025 (колегія суддів у складі: Алданова С. О. - головуючий, Євсіков О. О., Корсак В. А.) та рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2024 (суддя Демидов В. О.)

за позовом заступника керівника Оболонської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до Товариства з обмеженою відповідальністю ?БУДБІЛДІНГ?

за участю третьої особи, яка не заявляє вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю ?АТП - 13057 - 7?

про стягнення суми

за участю:

прокурор - Єреп В. В.,

позивача - Шевченко І. Є.,

відповідача - Якімлюк Н. О.,

третьої особи - Самофалова О. Ю., Попов А. Г.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1 Заступник керівника Оболонської окружної прокуратури міста Києва (далі - прокурор) звернувся в інтересах держави в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - позивач), до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ?БУДБІЛДІНГ? (далі - відповідач), у якому просив стягнути з відповідача до бюджету міста Києва на користь позивача 18 578 941,72 грн.

1.2 Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач всупереч вимогам законодавства не виконав обов`язок щодо сплати грошових коштів до місцевого бюджета за пайову участь в розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури міста, чим порушує права та охоронювані законом інтереси позивача, що є підставою для їх захисту в судовому порядку шляхом стягнення коштів.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1 Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.10.2024, у задоволенні позову відмовлено.

2.2 Рішення суду мотивовано тим, що прокурор звернувся до суду із позовом до неналежного відповідача, оскільки замовником будівництва є Товариство з обмеженою відповідальністю ?АТП - 13057 - 7?, а не відповідач, договір про пайову участь позивачем та відповідачем не укладався, що є підставою для відмови у позові.

2.3 Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2025 вказане рішення суду змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

2.4 Свій висновок апеляційний суд мотивував тим, що відсутність доручення Київської міської ради виданого позивачу на представництво інтересів у суді для вирішення питання про стягнення з відповідача грошових коштів пайової участі, свідчить про те, що позов прокурора направлений для захисту інтересів Київської міської ради, як органу місцевого самоврядування, тому саме рада у даних правовідносинах є уповноваженим органом місцевого самоврядування, а не позивач, що виключає порушення інтересів останнього відповідачем.

3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи

3.1 У касаційній скарзі заявник просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити.

3.2 На обґрунтування касаційної скарги заявник посилався на те, що судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Заявник касаційної скарги вказує, що суди не врахували правових висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, які викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16 - ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, у постановах Верховного Суду від 13.12.2022 у справі № 910/21307/21, від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21, від 03.12.2024 у справі № 910/6226/23, від 20.02.2024 у справі № 910/20216/21 та суди не дослідили зібрані у справі докази.

3.3 Відповідач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на правильне застосування судами норм чинного законодавства, зазначив про безпідставність доводів та вимог, викладених у касаційній скарзі, у зв`язку з чим просив відмовити у її задоволенні.

3.4 Поданий позивачем відзив на касаційну скаргу не може бути прийнятий до розгляду виходячи із наступного.

3.5 Відповідно до приписів частини другої статті 295 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) відзив на касаційну скаргу має містити, зокрема, обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги.

3.6 Згідно статті 297 ГПК України учасники справи мають право приєднатися до касаційної скарги, поданої особою, на стороні якої вони виступали. До касаційної скарги мають право приєднатися також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (ч.1). До заяви про приєднання до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору та докази направлення заяви іншим учасникам справи (ч.3).

3.7 Отже, оскільки поданий позивачем відзив не містить обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, а за своєю суттю є приєднанням до касаційної скарги, однак ним не додано документу про сплату судового збору, а ГПК України не містить положень щодо надання строку для усунення недоліків стосовно приєднання до касаційної скарги, поданий відзив залишається без розгляду.

3.8 Подані Товариством з обмеженою відповідальністю ?АТП-13057-7? (далі - третя особа) письмові пояснення від 20.07.2025 не можуть бути прийняті до розгляду виходячи із наступного.

3.9 Частиною першою статті 295 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.

3.10 У даній справі ухвалою Верховного Суду від 26.06.2025 учасникам справи було встановлено строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 15.07.2025. Проте додаткові письмові пояснення, які за своєю суттю є відзивом, надіслані засобами електронного зв`язку 20.07.2025, тобто поза межами зазначеного строку.

3.11 Згідно частини 4 статті 13 цього Кодексу кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

3.12 Відповідно до положень частини 1 статті 118 вказаного Кодексу право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

3.13 Отже, поза межами вказаного строку право на подачу письмових пояснень відсутнє.

3.14 На підставі викладеного, додаткові письмові пояснення залишені судом без розгляду, оскільки вони були подані після закінчення строку, наданого для їх подання, без наявності поважних причин.

4. Мотивувальна частина

4.1 Суди встановили, 29.12.2017 Державною архітектурно-будівельною інспекцією України третій особі видано дозвіл № ІУ113173632120 на виконання будівельних робіт із будівництва житлового комплексу з об`єктами торговельного та соціально-побутового призначення за адресою: вул. Бережанська, 15 в Оболонському районі м. Києва.

4.2 Державною архітектурно-будівельною інспекцією України зареєстровано та видано сертифікати про готовність до експлуатації закінчених будівництвом об`єктів:

- № ІУ123210721769 від 05.09.2021 (ІІ черга, 2-й пусковий комплекс);

- № ІУ123210906783 від 14.09.2021 (ІІ черга, 1-й пусковий комплекс);

- № ІУ123210907694 від 14.09.2021 (ІV черга, 1-й пусковий комплекс).

4.3 Згідно з інформацією, наведеною у вказаному дозволі та сертифікатах готовності, замовником будівництва є третя особа.

4.4 08.07.2016 третьою особою та відповідачем укладено договір № 1 про будівництво та купівлю-продаж майнових прав, який викладений у новій редакції додатковим договором від 14.05.2017 про внесення змін та доповнень до договору № 1 від 08.07.2016 (далі - додатковий договір).

4.5 Як вбачається з преамбули додаткового договору, сторони уклали цей договір у зв`язку з наявністю наміру реалізувати проект забудови земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:78:018:0010 за адресою: м. Київ, Оболонський район, вул. Бережанська, 15.

4.6 Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 договору, у редакції додаткового договору, предметом цього договору є надання третьою особою виключних повноважень (функцій замовника будівництва) відповідача на виконання всіх дій, у тому числі на вчинення правочинів щодо закупівель товарів, робіт та послуг, укладання відповідних договорів та контролю за їх виконанням, що стосуються проектування, отримання дозвільних документів, будівництва та прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом всіх об`єктів будівництва на земельній ділянці для реалізації проекту забудови, для набуття кожною із сторін у свою власність майнових прав на об`єкти нерухомого майна в об`єктах будівництва та об`єктів нерухомого майна відповідно до умов цього договору. При виконанні цього договору відповідач не набуває права оренди (орендаря, суборендаря) на земельну ділянку.

4.7 Пунктом 5.1.23 договору, у редакції додаткового договору, визначено, що укладанням цього договору третя особа надала повноваження відповідачу здійснювати за власний рахунок функції замовника будівництва об`єкту, які визначені законодавством і належать третій особі, а саме вчиняти інші дії, які замовник проектування та/або будівництва об`єктів будівництва зобов`язаний чи вправі вчинити відповідно до законодавства України, нормативних документів, договорів, інших правочинів чи на іншій підставі з метою належного проектування, будівництва та прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів будівництва, в т.ч. компенсувати третій особі грошові кошти, які та сплатила або зобов`язана сплатити за договором про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту.

4.8 Згідно з пунктом 5.2 договору, у редакції додаткового договору, у випадку, якщо чинним законодавством не передбачена можливість одноособово відповідачем укладати вищевказані у пункті 5.1 договору, договори чи вчиняти відповідні дії, а така можливість передбачена спільно у обох сторін, то третя особа зобов`язана вчинити такі дії спільно з відповідачем, а у випадку якщо чинним законодавством не передбачена можливість укладення обома сторонами вищевказаних у цьому пункті договору договорів чи вчиняти відповідні дії, а так можливість передбачена виключно для третьої особи, то остання зобов`язана укласти відповідні договори та вчинити відповідні дії від свого імені, або надати визначеній відповідачу особі довіреність на вчинення відповідних дій (в тому числі, але не виключно, на укладення відповідних договорів). При цьому, у випадку, якщо чинним законодавством не визначено іншого, відповідач вправі самостійно визначати умови вищевказаних у цьому пункті договору договорів та осіб, з котрими укладаються такі договори.

4.9 Відповідно до пункті 6.1 договору, у редакції додаткового договору, відповідач несе всі витрати, пов`язані з реалізацією проекту забудови, окрім тих, щодо яких вказаний обов`язок покладений на третю особу.

4.10 За умовами пункту 6.2.5 договору, у редакції додаткового договору, до витрат відповідача належать у тому числі, але не виключно, сплата або компенсація третій особі пайової участі в розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту в розмірі, передбаченому договором про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту.

4.11 Пунктом 9.3.5 договору, у редакції додаткового договору, передбачено, що відповідач зобов`язаний нести всі витрати, які має понести третя особа в зв`язку із пайовою участю третьої особи у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури, зокрема, але не виключно, в зв`язку із будівництвом дитячих садків, навчальних закладів, закладів надання медичної допомоги, доріг загального користування, під`їзних доріг, облаштування дитячих майданчиків тощо, як цього вимагатиме законодавство України та буде закріплено у відповідному договорі.

4.12 Договір діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань (пункт 12.4 договору, у редакції додаткового договору).

4.13 Спір у справі виник у зв`язку з тим, як стверджує прокурор, що відповідачем всупереч вимог законодавства обов`язок щодо сплати коштів для створення і розвитку інфраструктури міста Києва не виконано, що підтверджується листами позивача від 11.03.2024 №050/08-1052, від 16.04.2024 №050/08-1600.

4.14 Крім того встановлено, що позивачем неодноразово направлялися відповідачу та третій особі вимоги від 04.07.2023 № 050/08-2522, від 17.05.2023 № 050/08-1876 щодо підписання та сплати розрахунку пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва, однак розрахунок не підписаний, а грошові кошти пайової участі не сплачені.

4.15 Прокурор вказував, що ввівши об`єкт в експлуатацію та ухилившись у 2021 році від сплати коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Києва, відповідач прострочив виконання відповідного нормативного обов`язку, що існував станом на 05.09.2021 та 14.09.2021.

4.16 Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог викладених у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.17 Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що відсутність доручення Київської міської ради виданого позивачу на представництво інтересів у суді для вирішення питання про стягнення з відповідача грошових коштів пайової участі, виключає порушення інтересів позивача відповідачем, оскільки саме Київська міська рада у даних правовідносинах є уповноваженим органом місцевого самоврядування, а не позивач.

4.18 Утім, колегія суддів не може погодитися з таким висновком апеляційного суду, оскільки він є помилковим, суперечить обставинам справи, чинному законодавству та правовим висновкам Верховного Суду в аналогічних справах.

4.19 Відповідно статей 1, 11, 54 Закону України ?Про місцеве самоврядування в Україні? виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами. Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення) рада у межах затверджених нею структури і штатів може створювати відділи, управління та інші виконавчі органи для здійснення повноважень, що належать до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.

4.20 Рішенням Київської міської ради від 02.03.2023 № 6025/6066 затверджено Положення про Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Положення), за приписами якого Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент) є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), утворений відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" у структурі виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за рішенням Київської міської ради від 20.06.2002 № 28/28 "Про утворення виконавчого органу Київської міської ради та затвердження його структури і загальної чисельності".

4.21 Відповідно до пункту 6.9 Положення Департаменту надано право здійснювати представництво (самопредставництво) інтересів Київської міської ради, виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту, їх посадових осіб у судах України на всіх стадіях судового процесу через посадових осіб юридичної служби Департаменту, які без окремого доручення беруть участь у справах з усіма правами, крім відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди, що надані законодавством про адміністративне, господарське, цивільне судочинство Кодексом України з процедур банкрутства, та на стадії примусового виконання рішень судів позивачу, відповідачу третій особі, учаснику судового провадження, учаснику виконавчого провадження, стягувачу, боржнику, представнику.

4.22 З метою вдосконалення порядку залучення, розрахунку розмірів і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва Київська міська рада рішенням від 15.11.2016 № 411/1415 затвердила Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва.

4.23 Згідно з пунктом 3.3 розділу ІІІ Порядку в усіх питаннях щодо залучення коштів пайової участі Київська міська рада виступає в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

4.24 Пунктом 3.4 розділу ІІІ Порядку визначено, що Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є єдиним органом, уповноваженим здійснювати розрахунок пайової участі та укладання, зміну та розірвання договорів про пайову участь (з урахуванням особливостей інших положень цього Порядку).

4.25 Верховний Суд у постанові від 26.06.2025 у справі № 910/18540/23 виснував, що Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є єдиним органом, уповноваженим здійснювати розрахунок пайової участі та укладання, зміну та розірвання договорів про пайову участь (з урахуванням особливостей інших положень цього Порядку). Отже в усіх питаннях щодо залучення коштів пайової участі Київська міська рада виступає в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

4.26 Наявність процесуальної дієздатності у Департаменту бути позивачем у позовах про стягнення з замовників будівництва коштів пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва, у тому числі на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України, неодноразово була підтверджена зокрема у постановах Верховного Суду від 03.12.2024 № 910/6226/23, від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21, від 20.02.2024 у справі № 910/20216/21.

4.27 Відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

4.28 У справі, яка розглядається, Департамент відповідно до Положення є саме тим іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, про який йдеться у статті 23 Закону України "Про прокуратуру", адже у Положенні заначено, що Департамент виконує функції органу місцевого самоврядування та, у визначених законодавством України випадках, виконує функції державної виконавчої влади.

4.29 Звідси висновується, що Департамент має необхідний обсяг процесуальної дієздатності у правах щодо стягнення сум пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва, виконує функції органу місцевого самоврядування та, у визначених законодавством України випадках, виконує функції державної виконавчої влади, тому прокурор має відповідну процесуальну дієздатність подати позов в інтересах держави в особі Департаменту щодо стягнення коштів пайової участі до відповідного місцевого бюджету для створення і розвитку інфраструктури міста Києва у порядку, визначеному статтею 23 Закону України "Про прокуратуру".

4.30 Отже, суд апеляційної інстанції дійшов помилкових висновків про не дотримання прокурором вимог статті 23 Закону України ?Про прокуратуру? та подання позовної заяви до суду в інтересах позивача, як компетентного органу.

4.31 За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов помилкових висновків про те, що у даних правовідносинах Київська міська рада є уповноваженим органом місцевого самоврядування, а не позивач.

4.32 З огляду на викладене, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з неправильним застосуванням норм матеріального права, тому її не можна визнати законною та обґрунтованою, що є підставою для її скасування із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

4.33 При цьому, колегія суддів зазначає, що сторонами в судовому процесі - позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування (стаття 4 та частина перша статті 45 ГПК України).

4.34 Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор) та яка звернулася до суду з відповідним позовом, а відповідачем - особа, яка за твердженням позивача повинна виконати зобов`язання (боржник).

4.35 Визначення в позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) повинне відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2023 у справі № 686/20282/21).

4.36 Належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріальних правовідносин, тобто особа, за рахунок якої можна задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20).

4.37 З`ясовуючи належність суб`єктного складу учасників справи, Велика Палата Верховного Суду у постанові 02.09.2022 у справі № 125/2157/19 зазначила, що встановивши факт пред`явлення позову до неналежного відповідача, відсутність клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем, незалучення до участі у справі співвідповідача, суд відмовляє в задоволенні позову саме із зазначених підстав.

4.38 Пред`явлення позовної вимоги до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у позові та виключає необхідність надавати оцінку іншим аргументам скаржника, які стосуються передусім з`ясування обставин обґрунтованості/необґрунтованості позову, оскільки дослідженню цих обставин має передувати встановлення належного суб`єктного складу учасників спірних правовідносин (близький за змістом висновок сформульований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20).

4.39 Приписами частини сьомої статті 37 Закону України ?Про регулювання містобудівної діяльності" визначено, що у разі якщо право на будівництво об`єкта передано іншому замовникові або змінено генерального підрядника чи підрядника (якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників), а також у разі коригування проектної документації замовник протягом трьох робочих днів повідомляє про такі зміни відповідний орган державного архітектурно-будівельного контролю з поданням засвідчених у встановленому порядку копій документів, що підтверджують зазначені зміни. Продовження виконання будівельних робіт без такого повідомлення забороняється.

4.40 Частиною другою статті 39 вказаного Закону, у редакції станом на дату видачі сертифікатів про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, регламентовано, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, здійснюється на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Акт готовності об`єкта до експлуатації підписується замовником, генеральним проектувальником, генеральним підрядником або підрядником (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників), субпідрядниками, страховиком (якщо об`єкт застрахований).

4.41 Аналіз наведених норм Закону свідчить про те, що особа, яка має намір щодо забудови території повинна подати у встановленому законом порядку заяву про намір такої забудови, а також отримати передбачені чинним законодавством дозвільні документи, а у разі замовника або делегування його функцій іншій особі, замовник у визначений законом строк зобов`язаний повідомити про такі зміни орган державного архітектурно-будівельного контролю.

4.42 Згідно частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

4.43 Отже, вільно обираючи умови договору його сторони зобов`язані ураховувати вимоги законодавства, розумності та справедливості, а відтак і положення наведених норм права, якими врегульовано порядок зміни замовника будівництва.

4.44 Із встановлених судом першої інстанції обставин справи вбачається, що 29.12.2017 Державною архітектурно-будівельною інспекцією України видано дозвіл № ІУ113173632120 на виконання будівельних робіт із будівництва об`єкта: «Будівництво житлового комплексу з об`єктами торговельного та соціально-побутового призначення за адресою: вул. Бережанська, 15 в Оболонському районі м. Києва» саме третій особі, як замовнику.

4.45 При цьому встановлено, що згідно з інформацією, наведеною у вказаному дозволі та сертифікатах готовності, замовником об`єкту будівництва житлового комплексу з об`єктами торговельного та соціально-побутового призначення за адресою: вул. Бережанська, 15 в Оболонському районі м. Києва є третя особа.

4.46 Судами не встановлено, а прокурором та позивачем не спростовано подання до суду будь-яких доказів зміни замовника або ж передачі його функцій відповідачу у встановленому законодавством порядку.

4.47 За таких обставин, висновок суду першої інстанції про те, що прокурор звернувся до суду із даним позовом до неналежного відповідача, є законним та обґрунтованим.

4.48 За таких обставин, у зв`язку із пред`явленням позову до неналежного відповідача, колегія суддів не надає оцінку усім іншим доводам заявника касаційної скарги, оскільки вони не мають правового значення для правильного вирішення спору.

4.49 Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства і мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

4.50 Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення ("Руїс Торіха проти Іспанії").

4.51 Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

4.52 Отже вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.

4.53 За вказаних обставин для виправлення фундаментальних порушень, які допустив суд апеляційної інстанції, суд касаційної інстанції вважає за необхідне скасувати постанову апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

4.54 Відповідно до приписів статті 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги належить покласти на прокурора.

Керуючись статтями 240 300 301 308 312 315 316 317 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Київської міської прокуратури у справі № 910/10549/24 задовольнити частково.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2025 скасувати, а рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2024 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді Л. І. Рогач

Є. В. Краснов