Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2025 року

м. Київ

cправа № 914/136/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача - не з`явився,

відповідача-1 - Лепак А. Я. (у порядку самопредставництва),

відповідача-2 - не з`явився,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Львівської області від 01.10.2024 (суддя Яворський Б. І.) та постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.01.2025 (судді: Бойко С. М. - головуючий, Бонк Т. Б., Якімець Г. Г.) у справі

за позовом ОСОБА_1

до: 1) Бориславської міської ради Львівської області, 2) голови Бориславської міської ради

про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Бориславської міської ради Львівської області та голови Бориславської міської ради про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Бориславська міська рада Львівської області не дотрималася порядку поновлення договору оренди землі, передбаченого статтею 33 Закону України "Про оренду землі". Позивач вважає, що він дотримався процедури повідомлення орендодавця про намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк. Крім цього позивач продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії договору і сплачує орендну плату.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Львівської області від 01.10.2024, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 24.01.2025, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

4. Суди попередніх інстанцій встановили, що наведені позивачем підстави визначення строку дії договору є помилковими, а саме строк дії договору, з урахуванням його поновлення, закінчився 19.09.2017 і ОСОБА_1 у визначеному статтею 33 Закону України "Про оренду землі" порядку до 19.09.2017 та протягом місяця після цієї дати не звертався до орендодавця із пропозицією продовжити договірні відносини. Суди встановили, що докази надіслання позивачем 14.12.2018 листа до Бориславської міської ради про поновлення строку договору оренди землі у матеріалах справи відсутні. Таким чином, суди дійшли висновку про те, що позивач не довів наявність підстав для задоволення позовних вимог до Бориславської міської ради, а міський голова не є стороною договору, тому вимоги заявлені до неналежного відповідача- 2 є самостійною підставою для відмови у цій частині позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 01.10.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.01.2025, прийняти нове рішення, яким визнати укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки (державна реєстрація від 20.09.2007 № 04.07.439.00060) з додатковими угодами (05.02.2014)).

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржник посилається на неправильне застосуванням судами попередніх інстанції норм матеріального права, а саме положень статті 654 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), без з`ясування правової природи підписаного між сторонами додатку та без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування зазначеної норми, викладених у постанові від 31.05.2021 у справі № 917/265/18, де було розмежовано поняття "додаткова угода до договору" та "додаток до договору".

Скаржник наголошує на тому, що суди попередніх інстанцій помилково обрахували присічний строк дії договору оренди землі № 04.07.439.00060, що на думку судів сплив в 2017 році, а тому не надали належної уваги доводам позивача, що відповідач-2 ухиляється від укладення додаткової угоди до договору оренди землі, обов`язковість укладення якої передбачена частиною 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Крім того, скаржник вважає, що суди неправильно застосували норми матеріального права, зокрема частину 1 статті 1261 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), відповідно до якої орендар, на земельній ділянці якого розміщене нерухоме майно, має право на поновлення договору оренди. Наявність забудови, підтвердженої матеріалами технічної інвентаризації, демонструє факт створення об`єкта нерухомості, що обов`язково має бути враховано при аналізі спірних правовідносин.

Скаржник, посилаючись на неправильне застосування норм процесуального права, зазначив, що суд першої інстанції в порушення статті 86 ГПК України не надав оцінки доводам позивача про втрату фіскального документу та не надав оцінки наявному опису вкладення у цінний лист наданого АТ "Укрпошта" з огляду на стандарти вірогідності, а тому дійшов безпідставного висновку, що надані позивачем описи вкладення у цінний лист не можуть підтвердити факт надання йому послуг поштового зв`язку із приймання, обробки, перевезення та доставки відповідачу проекту додаткової угоди.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

7. Бориславська міська рада Львівської області у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваних судових рішеннях.

Розгляд справи Верховним Судом

8. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.04.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Львівської області від 01.10.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.01.2025 у справі № 914/136/24 та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 06.05.2025.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

9. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 20.09.2007 Бориславською міською радою Львівської області та приватним підприємцем ОСОБА_1. укладено договір оренди землі № 04.07.439.00060, відповідно до умов пункту 2 якого в оренду передано земельну ділянку загальною площею 0,0060 га, розташовану на АДРЕСА_1 . Договір укладено на 5 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк, у цьому разі орендар повинен не пізніше як за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (пункт 8 договору). 20.09.2007 договір зареєстрований у Бориславському міському відділі Львівської регіональної філії Центру державного кадастру. Цього ж дня сторони підписали акт приймання-передачі об`єкта оренди.

10. 28.03.2013 Бориславська міська рада, розглянувши заяву ОСОБА_1 , прийняла рішення № 917, яким поновила громадянину ОСОБА_1 терміном на п`ять років договір оренди землі від 20.09.2007.

11. 05.02.2014 укладено відповідну додаткову угоду, якою термін дії договору поновлено на п`ять років. Згідно з пунктом 4 додаткової угоди орендаря із фізичної особи - підприємця замінено на орендаря громадянина ОСОБА_1 . Державна реєстрація права оренди в реєстрі речових прав проведена 04.03.2015.

12. У матеріалах справи міститься копія пропозиції ОСОБА_1 до Бориславської міської ради від 14.12.2018 щодо укладення додаткової угоди на продовження терміну дії договору на 10 років, а також проект додаткової угоди про поновлення договору оренди. До позовної заяви позивач також долучив копію опису вкладення до рекомендованого листа на ім`я Бориславської міської ради, у якому "найменування вкладення" зазначено пропозиція угоди і проект додаткової угоди та стоїть штамп з датою 14.12.2018.

13. Суд пропонував позивачу надати фіскальний чек про надіслання відповідного відправлення, але позивач не надав такого документу, пояснивши, що через значний період часу, що минув, у нього він відсутній.

14. У листі від 20.03.2019 № 01-20/188 управління комунальної власності, земельних відносин та архітектури Бориславської міської ради повідомляло ОСОБА_1 , що у нього існує заборгованість з орендної плати у сумі 4 407,29 грн.

15. У листі від 07.10.2019 № 3-18/1951 Бориславська міська рада повідомляла ОСОБА_1., що відповідно до листа ДПС України ГУ ДПС у Львівській області від 27.09.2019 № 3560/10/53-09-06 у нього існує заборгованість з орендної плати у сумі 2 164,00 грн.

16. 02.04.2020 Бориславська міська рада надіслала ОСОБА_1. лист-повідомлення № 3-18/530 про те, що термін дії договору оренди закінчився і рада не буде продовжувати його дію, а тому просить повернути земельну ділянку за відповідним актом (копія конверта, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, довідки про повернення знаходяться у матеріалах справи, а оригінали були оглянуті у судовому засіданні).

17. У червні 2021 року ОСОБА_1 звертався до міського голови із заявою про поновлення договору оренди землі, на що 12.07.2021 отримав відповідь, де зазначено, що договір оренди закінчив свою дію, а орендар про поновлення не звертався, орендну плату за користування земельною ділянкою не сплачував.

18. 31.07.2023 ОСОБА_1 звертався до Бориславського міського суду з позовом до Бориславської міської ради та міського голови про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі. Ухвалою Бориславського міського суду від 03.08.2023 у справі № 438/1142/23 відмовлено у відкритті провадження, оскільки на момент укладення договору оренди земельної ділянки ОСОБА_1 , який є стороною договору, здійснював підприємницьку діяльність і був зареєстрований як ФОП, отже, спір виник між юридичною особою та ФОП. Постановою Львівського апеляційного суду від 20.11.2023 ухвалу Бориславського міського суду від 03.08.2023 залишено без змін, апеляційний суд погодився із висновком місцевого суду про те, що такий спір підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.

19. Спір у справі виник з приводу продовження дії договору оренди землі на новий строк в порядку реалізації позивачем свого переважного права згідно з положеннями статті 33 Закону України "Про оренду землі". Крім цього позивач стверджує, що продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії договору і сплачує орендну плату.

Позиція Верховного Суду

20. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

21. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається, з огляду на таке.

22. Статтею 33 Закону України "Про оренду землі", у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, було визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря, як більш уразливої сторони в цих правовідносинах, від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря.

Дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, він (орендар) зобов`язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені частиною 2 статті 33 вказаного Закону) повідомити про це орендаря та надіслати проєкт додаткової угоди. Мета такого повідомлення - запобігання укладенню орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв`язку з відсутністю в нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. При цьому таке завчасне повідомлення з надсиланням проєкту додаткової угоди є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення (укладення на новий строк). Орендодавець, розглянувши у місячний термін таке повідомлення і проєкт додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов`язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення (частини 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

23. Зі встановлених судами попередніх інстанцій обставин вбачається, що 20.09.2007 сторони уклали договір оренди землі № 04.07.439.00060, строк оренди становить 5 років. 20.09.2007 договір зареєстрований у Бориславському міському відділі Львівської регіональної філії Центру державного кадастру. 28.03.2013 Бориславська міська рада Львівської області поновила громадянину ОСОБА_1. терміном на п`ять років договір оренди землі від 20.09.2007. Відповідну додаткову угоду укладено 05.02.2014, якою термін дії договору поновлено на п`ять років.

24. Колегія суддів вважає помилковими доводи позивача про те, що договір діяв до 04.02.2019 (2014+5), водночас погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що рішенням органу місцевого самоврядування земельну ділянку передано в оренду на 5 років і згодом ще на 5 років міськрадою було продовжено дію договору оренди, тобто сторони досягли згоди щодо оренди загалом на 10 років (з 20.09.2007 на 5 років + 5 років продовження), тобто договір діяв безперервно з 20.09.2007 до 19.09.2017.

25. Обчислення строку дії договору шляхом, який запропоновано позивачем, призвело б до переривання орендних відносин у період з 2012 року до 2014 року та користування позивачем спірною земельною ділянкою без правових підстав. У такому випадку договір оренди землі був би припинений у зв`язку із закінченням його строку, а у сторін виникнула б необхідність укладення нового договору оренди землі щодо цієї земельної ділянки, що не відповідає самій сутності інституту поновлення договору оренди землі, передбаченого статтею 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент існування спірних правовідносин).

26. Отже, договір оренди договір оренди землі від 20.09.2007 № 04.07.439.00060 набрав чинності з дня його державної реєстрації і з урахуванням його поновлення діяв упродовж десяти років - з 20.09.2007 до 19.09.2017, однак ОСОБА_1 у порядку, визначеному статтею 33 Закону України "Про оренду землі", до 19.09.2017 та протягом місяця після цієї дати не звертався до орендодавця із пропозицією продовжити договірні відносини.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України

27. На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України ОСОБА_1 посилається на невідповідність висновків судів попередніх інстанцій правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 31.05.2021 у справі № 917/265/18, де було розмежовано поняття "додаткова угода до договору" та "додаток до договору".

28. Щодо наведеної скаржником постанови Верховний Суд зазначає таке.

У постанові від 31.05.2021 у справі № 917/265/18 предметом розгляду було стягнення заборгованості за простроченим кредитом, заборгованості за простроченими відсотками, пені за несвоєчасне повернення відсотків, 3% річних від суми прострочених відсотків, штрафу.

Верховний Суд у зазначеній постанові зробив правовий висновок, на який посилається скаржник у касаційній скарзі:

"Необхідно розрізняти поняття "додаток до договору" та "додаткова угода до договору".

Так, додаток до договору - це документ, який містить доповнення, уточнення, додаткові роз`яснення, пояснення умов договору, перелік конкретних товарів, послуг тощо. Тобто додаток до договору - це документ, який уточнює або більш детально розкриває зміст договірних умов.

Водночас додаткова угода - є правочином, що вносить зміни до вже існуючого договору. І саме до додаткової угоди можуть застосовуватись вимоги ст. 654 ЦК України, а також положення про нікчемність".

29. Справа № 917/265/18 відрізняються від справи, що розглядається, оскільки за змістовим, суб`єктним і об`єктним критеріями спірні правовідносини в цих справах не є подібними з огляду на істотні відмінності у фактичних обставинах таких спорів, пов`язаних з правами та обов`язками їх сторін, що зумовлює різний зміст спірних правовідносин і виключає застосування зазначених правових позицій під час вирішення цього спору.

При цьому колегія суддів дійшла висновку про відсутність протиріч між висновком Верховного Суду, на який посилається скаржник у касаційній скарзі, і висновками судів першої та апеляційної інстанцій.

30. Отже, Верховний Суд констатує, що наведена ОСОБА_1 підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не підтвердилася під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави.

31. Колегія суддів відхиляє твердження скаржник про порушення судом першої інстанції норм процесуального права (статті 86 ГПК України) щодо ненадання оцінки доводам позивача про втрату фіскального документу та наявному опису вкладення у цінний лист, оскільки додаткову угоду на підставі заяви позивача від 08.06.2021 не могло бути укладено до договору строк дії якого закінчився на момент подання такої заяви.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

32. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

33. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

34. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

35. Оскільки наведені скаржником підстави касаційного оскарження не підтвердилися під час касаційного провадження, касаційна скарга підлягають залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - залишенню без змін.

Розподіл судових витрат

36. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Львівської області від 01.10.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.01.2025 у справі № 914/136/24 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай