Історія справи

Постанова КГС ВП від 05.12.2023 року у справі №922/2183/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2023 року

м. Київ

cправа № 922/2183/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Багай Н. О., Берднік І. С.

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача - Беринді О. О. (адвокат),

відповідача-1 - Приймачука С. І. (адвокат),

відповідача-2 - не з`явилися,

від третьої особи-1 - Кустової Т. В. (адвокат),

від третьої особи-2 - не з`явилися,

розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства "Мегабанк" на рішення Господарського суду Харківської області від 31.03.2023 (суддя Калантай М. В.) та постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.07.2023 (головуючий - Шутенко І. А., судді Гребенюк Н. В., Слободін М. М.) у справі

за позовом Акціонерного товариства "Мегабанк"

до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Роял Пей Юроп" ("SIA "Royal Pay Europe"),

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Опціон-Трейд",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

та за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Легкобита С. О.,

про визнання правочинів недійними та скасування записів.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У листопаді 2022 року Акціонерне товариство "Мегабанк" (далі - АТ "Мегабанк", Банк, позичальник, іпотекодавець, позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Роял Пей Юроп" ("SIA "Royal Pay Europe") (далі - ТОВ "Роял Пей Юроп", вкладник, правовласник, іпотекодержатель, відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Опціон-Трейд" (далі - ТОВ "Опціон-Трейд", Товариство, правонабувач, відповідач-2), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО, Фонд, третя особа-1), та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Легкобита С. О. (далі - Нотаріус, третя особа-2), про:

1) визнання недійсним договору про відступлення та набуття прав від 01.02.2022 (далі - договір відступлення від 01.02.2022, оспорюваний договір відступлення), укладеного між AT "Мегабанк", ТОВ "Роял Пей Юроп" та TOB "Опціон-Трейд";

2) визнання недійсним іпотечного договору від 01.02.2022 (далі - іпотечний договір від 01.02.2022, оспорюваний іпотечний договір), укладеного між AT "Мегабанк" та ТОВ "Роял Пей Юроп" і посвідченого Нотаріусом за реєстровим № 72; 3) скасування таких записів, вчинених Нотаріусом:

- запис від 01.02.2022 № 46467113 про державну реєстрацію іпотеки, запис від 01.02.2022 № 46467127 про державну реєстрацію обтяжень (нежитлові приміщення 2-го поверху №№ 66, 66а, 67-74, 74а, 75-79, 81-93, І-VIII в літ. "А-5", що знаходяться за адресою: Харківська область, місто Харків, вулиця Сумська, будинок 39);

- запис від 01.02.2022 № 46467161 про державну реєстрацію іпотеки, запис від 01.02.2022 № 46467144 про державну реєстрацію обтяжень (нежитлові приміщення (опис: 1-го поверху №№ 47, 48, 50, 51, 65, 65а, 65б, II, в літ. "А-5"), що знаходяться за адресою: Харківська область, місто Харків, вулиця Сумська, будинок 39);

- запис від 01.02.2022 № 46467181 про державну реєстрацію іпотеки, запис від 01.02.2022 № 46467127 про державну реєстрацію обтяжень (нежитлові приміщення підвалу №№ І, Іа, Іб, II, ІІа, III, IlІa, VIII, IX, X, XI, XII, XIII, XIV, XV, XVI, XVIa, XVIб, XVII, цокольного поверху №№ 1, 16, 17, 21, 22, 23; 1-го поверху Va, Vб, IX в літ "А-5", що знаходяться за адресою: Харківська область, місто Харків, вулиця Сумська, будинок 39);

- запис від 01.02.2022 № 46467221 про державну реєстрацію іпотеки, запис від 01.02.2022 № 46467211 про державну реєстрацію обтяжень (нежитлове приміщення 1-го поверху V в літ. "А-5", що знаходиться за адресою: Харківська область, місто Харків, вулиця Сумська, будинок 39) (далі - оспорювані записи).

2. Позовна заява обґрунтовується посиланням на положення статей 11 15 16 203 215 216 236 316 317 321 391 572 575 583 638 640 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 71, 72 Закону України від 17.09.2008 № 514-VІ "Про акціонерні товариства", чинного до 31.12.2022 (далі - Закон України № 514-VІ), статей 5, 17 Закону України "Про іпотеку", статей 2, 26, 312 "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній з 16.01.2020), пункту 1.9 глави 1 розділу ІІ Інструкції про регулювання діяльності банків України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001 № 368 (далі - Інструкція № 368), а також на те, що: 1) угода про надання фінансового інструменту із можливістю списання від 26.01.2022 (далі - Угода) між АТ "Мегабанк" і ТОВ "Роял Пей Юроп" (права за Угодою були предметом оспорюваного договору відступлення) є неукладеною в зв`язку з відсутністю однієї з істотних умов - дозволу Національного банку України (далі - НБУ); 2) договір відступлення від 01.02.2022 має ознаки правочину щодо вчинення якого є заінтересованість, оскільки заінтересованою (пов`язаною) особою є акціонер АТ "Мегабанк" ОСОБА_1 як власник істотної участі в Банку та водночас кінцевий бенефіціарний власник ТОВ "Опціон-Трейд", тобто при укладенні цього правочину сторонами не дотримано вимог статті 71 Закону України № 514-VІ. Подальше схвалення Банком договору відступлення від 01.02.2022 мало відбуватися в порядку, встановленому для прийняття рішення про надання згоди на його вчинення, зокрема, шляхом проведення засідання Правління АТ "Мегабанк" з прийняттям відповідного рішення цим органом, а оскільки цього Банком зроблено не було, то оспорюваний договір відступлення є недійсним в силу закону; 3) метою укладення оспорюваного іпотечного договору було забезпечення банківських вкладів, а не забезпечення виконання Банком зобов`язань за договором відступлення від 01.02.2022, а з огляду на укладення оспорюваного договору відступлення з порушенням норм чинного законодавства є підстави і для задоволення похідної позовної вимоги про визнання недійсним іпотечного договору від 01.02.2022.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

3. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.02.2023 (суддя Калантай М. В.) заяву АТ "Мегабанк" про вжиття заходів забезпечення позову в справі № 922/2183/22 задоволено. Вжито заходи забезпечення позову, а саме накладено арешт на об`єкти нерухомого майна, що розташовані за адресою: Харківська область, місто Харків, вулиця Сумська, будинок 39, які є предметом іпотечного договору від 01.02.2022, а також заборонено вчиняти будь-які реєстраційні дії, спрямовані на зміну, виникнення, перехід, припинення прав власності, реєстрацію обтяжень та арештів, реєструвати заяви в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень в тому числі, але не обмежуючись, здійснювати державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, майнові права на нього, скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, майнові права на нього, відкриття та/або закриття розділів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, майнових права на нього, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів щодо вищевказаних об`єктів нерухомого майна та майнових прав на нього.

4. Рішенням Господарського суду Харківської області від 31.03.2023, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 04.07.2023, у задоволенні позову відмовлено. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.02.2023 у справі № 922/2183/22.

Рішення та постанова мотивовані посиланням на положення статей 203 204 215 638 640 1058 ЦК України, статті 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 71, 72 Закону України № 514-VІ, статті 52 Закону України "Про банки та банківську діяльність", статей 1, 3 Закону України "Про іпотеку", пункту 1.9 глави 1 розділу ІІ, пункту 1 глави 7 розділу III Інструкції № 368, статей 46 73 74 76 77 145 236 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), застосовуючи які місцевий та апеляційний господарські суди дійшли висновку про необґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що:

1) Угода не може вважатися неукладеною лише з підстав ненадання дозволу НБУ, оскільки виходячи зі змісту положень Інструкції № 368 спочатку між сторонами укладається договір про надання капітального фінансового інструменту і лише після його укладення копія такого договору подається Банком разом з іншими документами до НБУ, тобто Банк спочатку має залучити відповідні грошові кошти від інвестора на підставі вже укладеного між ними договору, узгодивши при цьому всі істотні умови, а вже потім отримати дозвіл НБУ на включення капітального інструмента з умовами списання/конверсії до капіталу Банку. Отже, згода НБУ необхідна не для укладення договору про надання капітального інструменту, а лише для використання залучених за таким договором грошових коштів від інвестора з метою включення їх до капіталу банку. Крім того, Інструкція № 368 містить правила та обмеження, обов`язкові для банків щодо їх дій (в цьому випадку можливості чи неможливості включення таких коштів до капіталу банку);

2) договір відступлення від 01.02.2022 є правочином, що безпосередньо пов`язаний з наданням банківських та інших фінансових послуг, а саме з правовідносинами щодо виконання умов Угоди, яка містить положення договору про надання банківського вкладу, в зв`язку з чим положення статті 71 Закону України № 514-VІ, які регулюють порядок прийняття рішення про надання згоди на вчинення правочинів із заінтересованістю, не поширюються на оспорюваний договір відступлення, як наслідок, недотримання Банком такого порядку не може свідчити про недійсність вказаного договору;

3) позивач належними доказами не довів наявності у договору відступлення від 01.02.2022 ознак правочину із заінтересованістю, позаяк надане позивачем рішення Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем НБУ від 04.04.2022 № 20/609-рк/БТ "Про відмову у наданні дозволу на включення капітального інструменту до капіталу АТ "Мегабанк" не може вважатися рішенням НБУ про визначення особи пов`язаною в розумінні частини 6 статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", оскільки вказане рішення було прийнято з іншого питання та в іншій процедурі (містить мотиви ненадання згоди на включення капітального інструменту до капіталу банку), тоді як первісних документів, які стали підставою для таких висновків НБУ, позивач до суду першої інстанції не надав;

4) Банк і вкладник як сторони Угоди, що містить елементи договору банківського вкладу, досягнули згоди щодо всіх істотних умов такого договору, зокрема, предмета договору банківського вкладу, процентної ставки за вкладом, умов і строку повернення вкладу. Банк отримав від ТОВ "Роял Пей Юроп" грошові кошти у розмірі 10 500 000 євро та подав до НБУ клопотання про надання дозволу на включення фінансового інструменту до капіталу банку;

5) недоведеність позивачем підстав для визнання недійсним договору відступлення від 01.02.2022 зумовлює відсутність підстав для задоволення похідних позовних вимог про визнання недійсним іпотечного договору від 01.02.2022 та скасування записів про іпотеку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та обтяжень, позаяк Інших (окремих) підстав для визнання недійсним оспорюваного іпотечного договору Банком не було наведено;

6) в силу вимог частини 9 статті 145 ГПК України повна відмова в задоволенні позову АТ "Мегабанк" зумовлює скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.02.2023 у цій справі.

При цьому суд першої інстанції, на відміну від суду апеляційної інстанції, не взяв до уваги аргумент позивача про укладення договору відступлення від 01.02.2022 з порушенням процедури, передбаченої для правочину із заінтересованістю нормами частини 1- 8 статті 71 Закону України № 514-VІ, якими (нормами) Банком власне й обґрунтовується позовна вимога про визнання вказаного договору недійсним, саме з тих мотивів, що пункт 5 частини 10 статті 71 Закону України № 514-VІ містить імперативну вказівку про незастосування положень цієї статті в разі вчинення банками правочинів, пов`язаних з наданням банківських та інших фінансових послуг, за умови дотримання положень статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", а оспорюваний договір відступлення є таким правочином (безпосередньо пов`язаний з наданням банківських (фінансових) послуг за угодою про надання фінансового інструменту із можливістю списання).

В свою чергу, апеляційний суд визнав безпідставним твердження скаржника про укладення оспорюваного іпотечного договору з метою забезпечення банківських вкладів, а не для забезпечення виконання Банком зобов`язань за договором відступлення від 01.02.2022, оскільки зі змісту пункту 1.1 іпотечного договору від 01.02.2022 чітко вбачається його укладання з метою забезпечення виконання іпотекодавцем (Банком) як майновим поручителем всіх (у повному обсязі) зобов`язань ТОВ "Опціон-Трейд" (правонабувача), які визначено договором відступлення від 01.02.2022, отже, іпотека забезпечує не вклад іпотекодержателя (ТОВ "Роял Пей Юроп"), а зобов`язання, які виникають з оспорюваного договору відступлення.

Разом з тим суд апеляційної інстанції, керуючись частиною 3 статті 46 ГПК України та відхиляючи наведені в поданих у березні 2023 року додаткових поясненнях доводи АТ "Мегабанк" про відсутність в особи, яка підписала договір відступлення від 01.02.2022, повноважень на його укладення від імені Банку (через відсутність відповідної довіреності), зазначив, що вказані пояснення хоч і є заявою про зміну підстав позову, однак, суд першої інстанції обґрунтовано залишив їх без розгляду з огляду на їх подання вже після початку розгляду справи по суті.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції, АТ "Мегабанк" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить зазначені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. На обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на неправильне застосування та порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, наголошуючи на тому, що суди не врахували: 1) висновку щодо застосування положень статей 215 638 640 ЦК України (в контексті того, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення), викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц; 2) висновку щодо застосування норм статей 638 640 ЦК України (в контексті того, що повне чи часткове виконання сторонами договору виключає підстави вважати його неукладеним), викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 та в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 456/2946/17; 3) висновку щодо застосування положень статті 212 ЦК України (щодо укладення договору під відкладальною обставиною), викладеного в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.09.2021 у справі № 909/51/19 та в постановах Вищого господарського суду України від 17.02.2016 у справі № 910/17610/15, від 07.04.2017 у справі № 905/2680/16; 4) висновку щодо застосування норми статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в контексті віднесення банком певних осіб до категорії пов`язаних осіб та наслідків такого віднесення, викладеного в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.04.2023 у справі № 910/18801/16; 5) висновку щодо дискреційних повноважень органу державної влади, викладеного в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.05.2023 у справі № 910/19008/21 та в постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 826/14930/18, від 15.12.2021 у справі № 1840/2970/18.

Зокрема скаржник вважає, що відсутність такої істотної для договору фінансового інструменту умови, як дозвіл НБУ на включення інструменту інвестора до капіталу Банку, є підставою вважати Угоду неукладеною, а виходячи з умов договору відступлення від 01.02.2022 строк продажу (передачі) та купівлі (набуття) відповідачем-2 всіх прав та обов`язків правовласника (кредитора) за Угодою було визначено з відкладальною обставиною, тобто такою, що настане лише в майбутньому (01.02.2027).

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

7. ТОВ "Роял Пей Юроп" у відзиві на касаційну скаргу просить закрити касаційне провадження в справі з тих мотивів, що висновки щодо застосування норм права, які викладено в постановах Верховного Суду та на які посилається скаржник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними зі спірними правовідносинами в цій справі.

ТОВ "Опціон-Трейд" і треті особи не скористалися правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Розгляд справи Верховним Судом

8. Ухвалою Верховного Суду від 02.10.2023 (Чумак Ю. Я. - головуючий, Багай Н. О., Берднік І. С.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "Мегабанк" на рішення Господарського суду Харківської області від 31.03.2023 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.07.2023 у справі № 922/2183/22 та призначено розгляд цієї справи у судовому засіданні на 31.10.2023.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 30.10.2023 у зв`язку з відпусткою судді Берднік І. С. справу № 922/2183/22 передано на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Чумак Ю. Я. - головуючий, Дроботова Т. Б., Багай Н. О.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.10.2023 оголошувалася перерва в судовому засіданні з розгляду касаційної скарги АТ "Мегабанк" на рішення Господарського суду Харківської області від 31.03.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.07.2023 у справі № 922/2183/22 до 14.11.2023.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 14.11.2023 у зв`язку з перебуванням судді Дроботової Т. Б. на лікарняному справу № 922/2183/22 передано на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Чумак Ю. Я. - головуючий, Багай Н. О., Берднік І. С.

Ухвалами Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.11.2023 і від 28.11.2023 оголошувалася перерва в судовому засіданні з розгляду касаційної скарги АТ "Мегабанк" на рішення Господарського суду Харківської області від 31.03.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.07.2023 у справі № 922/2183/22 до 28.11.2023 та 05.12.2023 відповідно.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

9. 23.12.2021 між AT "Мегабанк" (Банк) та ТОВ "Роял Пей Юроп" (вкладник) укладено договір банківського строкового вкладу юридичної особи № 74/2021 (далі - договір банківського строкового вкладу), за умовами якого вкладник розміщує в Банку грошові кошти (вклад) у сумі 4 000 000 євро строком з 23.12.2021 по 28.03.2022, а Банк зобов`язався на умовах та в порядку, встановлених договором, нараховувати та сплачувати вкладникові проценти за вкладом та повернути вклад.

26.01.2022 між AT "Мегабанк" і ТОВ "Роял Пей Юроп" укладено додаткову угоду № 1, згідно з якою до договору банківського строкового вкладу внесено зміни та доповнення, зокрема:

в пункті 1.1 договору змінено строк розміщення вкладу - "з 23.12.2021 по 28.03.2072";

розділ 1 договору доповнено пунктом 1.2, відповідно до якого вкладник зобов`язався в строк до 03.02.2022 додатково розмістити грошові кошти (вклад) у розмірі 6 500 000 євро.

10. 26.01.2022 між AT "Мегабанк" і ТОВ "Роял Пей Юроп" укладено Угоду, за умовами пункту "В" якої Банк і вкладник домовилися, що 100 % вкладу за договором банківського строкового вкладу, що становить 10 500 000 євро, повинні бути конвертовані в фінансовий інструмент із можливістю списання відповідно до умов, визначених у цьому договорі.

Пунктами 2.1, 2.4, 5.1.2 Угоди передбачено, що з урахуванням положень цього договору вкладник та Банк домовилися, що, починаючи з дати набрання чинності, вклад в сумі 10 500 000 євро був консолідований та перетворений в фінансовий інструмент із можливістю списання. Вклад не повинен бути забезпечений і не може бути предметом застави чи іншого обтяження. Дострокове повернення вкладу не здійснюється за винятком ліквідації Банку, після задоволення вимог інших кредиторів Банку, уключаючи за субординованим боргом.

Відповідно до пункту 9.1 Угоди кредитор може відступити, відчужити, обтяжити або делегувати будь-які свої права та зобов`язання за цим договором або сам договір чи його частину третій особі. У випадках, дозволених законом, Банк цим надає свою згоду, за умови, що новий вкладник вчасно надає документи, необхідні для отримання дозволу. Банк докладає максимальних зусиль для виконання вимог щодо Капіталу 1 рівня відповідно до застосовних законів і норм, а також отримує дозволи на заміну сторони та/або введення нового вкладника в результаті будь-якого відступлення, передачі, відчуження, обтяження або делегування за цим пунктом до будь-якого такого відступлення, передачі, відчуження, обтяження або делегування.

11. 01.02.2022 між ТОВ "Роял Пей Юроп" (правовласник), ТОВ "Опціон-Трейд" (правонабувач) та AT "Мегабанк" (позичальник) укладено трьохсторонній договір про відступлення та набуття прав, за умовами пункту 3 якого за ціною придбання та на дату оплати, зазначену нижче, правовласник цим безповоротно продає та передає правонабувачу, а правонабувач цим безповоротно купує та приймає у правовласника, відповідно до Угоди станом на дату оплати: (і) всі права та обов`язки правовласника як кредитора згідно з Угодою та будь-якими іншими документами або інструментами, що надаються до неї, в обсязі, вираженому сумою та відсотками, визначеними нижче, від усіх таких діючих прав та обов`язків правовласника, визначеними нижче, та (іі) в обсязі, дозволеному для відступлення відповідно до чинного законодавства, усі вимоги, позови, причини для позову та будь-якого іншого права правовласника (у якості Кредитора) проти будь-якої особи, будь то відомої чи невідомої, що виникають згідно або у зв`язку з Угодою, будь-які інші документи або інструменти, що надаються згідно з нею, або операції, що регулюються цією Угодою, або будь-яким способом зв`язаним з вищезазначеним, включаючи, але не обмежуючись цим, контрактні вимоги, деліктні вимоги, статутні вимоги та всі інші вимоги в рамках загального права або по праву справедливості, пов`язані з проданими та переданими правами та зобов`язаннями відповідно до пункту (і) вище (права та обов`язки, продані та передані правовласником правонабувачу відповідно до пунктів (і) та (іі) вище, спільно іменовані в цьому документі "Відступні вимоги").

Згідно з пунктами 5, 12, 13 договору відступлення від 01.02.2022 виконання правонабувачем зобов`язань за цим договором забезпечується майном позичальника шляхом укладення іпотечного договору між правовласником та позичальником. Дата оплати: 01.02.2027. Дата набрання чинності: 01.02.2022.

12. 31.01.2022 Правління АТ "Мегабанк" прийняло рішення про укладення з ТОВ "Роял Пей Юроп" іпотечного договору та передачу в іпотеку нерухомого майна Банку, що підтверджується витягом з протоколу чергового засідання Правління АТ "Мегабанк" від 31.01.2022.

13. 01.02.2022 між АТ "Мегабанк" (іпотекодавець) і ТОВ "Роял Пей Юроп" (іпотекодержатель) укладено нотаріально посвідчений іпотечний договір, за умовами пунктів 1.1, 1.2 якого цей договір забезпечує виконання іпотекодавцем всіх у повному обсязі зобов`язань, які визначені в договорі відступлення від 01.02.2022 та/або будь-яких додаткових угодах до нього, укладеному між іпотекодавцем, іпотекодержателем і ТОВ "Опціон-Трейд", із сумою відступних прав 10 500 000 EUR (євро) та строком оплати відступлених прав - 01.02.2027. Предметом іпотеки є нерухоме майно, що належить на праві власності Банку, а саме:

- нежитлові приміщення другого поверху №№ 66, 66а, 67-74, 74а, 75-79, 81-93, I-VIII в літ. "А-5", загальною площею 915,6 м2, що знаходяться за адресою: Харківська область, місто Харків, вулиця Сумська, будинок 39 (далі - предмет іпотеки-1);

- нежитлові приміщення першого поверху №№ 47, 48, 50, 51, 65, 65а, 65б, II, в літ. "А-5"), загальною площею 201,5 м2, що знаходяться за адресою: Харківська область, місто Харків, вулиця Сумська, будинок 39 (далі - предмет іпотеки-2);

- нежитлові приміщення підвалу №№ І, Іа, Іб, II, ІІа, III, IlІa, VIII, IX, X, XI, XII, XIII, XIV, XV, XVI, XVIa, XVIб, XVII, цокольного поверху №№ І, 16, 17, 21, 22, 23; 1-го поверху Va, Vб, IX в літ "А-5", загальною площею 653,6 м2, що знаходяться за адресою: Харківська область, місто Харків, вулиця Сумська, будинок 39 (далі - предмет іпотеки-3);

- нежитлове приміщення першого поверху V в літ. "А-5", загальною площею 57,9 м2, що знаходиться за адресою: Харківська область, місто Харків, вулиця Сумська будинок 39 (далі - предмет іпотеки-4).

У пункті 1.4 іпотечного договору від 01.02.2022 сторони домовилися, що загальна вартість предметів іпотеки-1,2,3,4 становить 153 522 498,38 грн.

14. З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна від 02.09.2022 № 308869511 вбачається, що на підставі іпотечного договору від 01.02.2022 Нотаріусом до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо вказаних об`єктів нерухомого майна внесено записи, а саме:

1) стосовно предмета іпотеки-1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 121840263101 (сторінка 19 інформаційної довідки): запис від 01.02.2022 № 46467113 про державну реєстрацію іпотеки (сторінка 20 інформаційної довідки), запис від 01.02.2022 № 46467127 про державну реєстрацію обтяжень (сторінка 20 інформаційної довідки);

2) стосовно предмета іпотеки-2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 834001663101 (сторінка 16 інформаційної довідки): запис від 01.02.2022 № 46467161 про державну реєстрацію іпотеки (сторінка 17 інформаційної довідки), запис від 01.02.2022 № 46467144 про державну реєстрацію обтяжень (сторінка 18 інформаційної довідки);

3) стосовно предмета іпотеки-3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2070820463101 (сторінка 3 інформаційної довідки): запис від 01.02.2022 № 46467181 про державну реєстрацію іпотеки (сторінка 4 інформаційної довідки); запис від 01.02.2022 № 46467196 про державну реєстрацію обтяжень (сторінка 4 інформаційної довідки);

4) стосовно предмета іпотеки-4 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1747188963101 (сторінка 11 інформаційної довідки): запис від 01.02.2022 № 46467221 про державну реєстрацію іпотеки (сторінка 11 інформаційної довідки); запис від 01.02.2022 № 46467211 про державну реєстрацію обтяжень (сторінка 12 інформаційної довідки).

15. 02.02.2022 АТ "Мегабанк" звернулося до НБУ з клопотанням про розгляд питання щодо надання дозволу на включення інструменту від інвестора-нерезидента "SIA "Royal Pay Europe" до капіталу Банку, однак НБУ листом 03.03.2022 повернув заявнику клопотання з причин ненадання всіх необхідних документів.

16. 24.03.2022 АТ "Мегабанк" повторно подало до НБУ клопотання про розгляд питання щодо надання дозволу на включення інструменту від інвестора-нерезидента "SIA "Royal Pay Europe" до капіталу Банку.

Рішенням Комітету з питань нагляду та регулюванню діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем НБУ від 04.04.2022 № 20/609-рк/БТ відмовлено АТ "Мегабанк" у наданні дозволу на включення залучених коштів на умовах капітального інструменту до капіталу Банку від інвестора-нерезидента "SIA "Royal Pay Europe" у сумі 10 500 000 євро строком на 50 років та один місяць відповідно до Угоди з тих підстав, що кінцевим бенефіціарним власником ТОВ "Опціон-Трейд" є акціонер АТ "Мегабанк", власник істотної участі ОСОБА_1 .

Позиція Верховного Суду

17. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

18. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

19. В основу оскаржуваних рішення та постанови покладено висновок місцевого та апеляційного господарських судів про недоведеність позивачем належними і допустимими доказами наявності передбачених законом підстав для визнання недійсними оспорюваних договору відступлення та іпотечного договору з огляду на те, що: 1) Угода не може вважатися неукладеною лише з підстав ненадання дозволу НБУ на включення капітального інструмента з умовами списання/конверсії до капіталу Банку, оскільки виходячи зі змісту положень Інструкції № 368 Банк спочатку має залучити відповідні грошові кошти від інвестора на підставі вже укладеного між ними договору, узгодивши при цьому всі істотні умови, а вже потім, тобто після укладення договору, з метою включення коштів до капіталу банку отримати відповідний дозвіл НБУ; 2) договір відступлення від 01.02.2022 є правочином, що безпосередньо пов`язаний з наданням банківських та інших фінансових послуг, а саме з виконанням умов Угоди, яка містить положення договору про надання банківського вкладу, в зв`язку з чим положення статті 71 Закону України № 514-VІ, які регулюють порядок прийняття рішення про надання згоди на вчинення правочинів із заінтересованістю, не поширюються на оспорюваний договір відступлення, як наслідок, недотримання Банком такого порядку не може свідчити про недійсність вказаного договору; 3) позивачем не доведено належними доказами наявності у договору відступлення від 01.02.2022 ознак правочину із заінтересованістю, позаяк надане позивачем рішення Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем НБУ від 04.04.2022 № 20/609-рк/БТ "Про відмову у наданні дозволу на включення капітального інструменту до капіталу АТ "Мегабанк" не може вважатися рішенням НБУ про визначення особи пов`язаною в розумінні частини 6 статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", оскільки вказане рішення було прийнято з іншого питання та в іншій процедурі (містить мотиви ненадання згоди на включення капітального інструменту до капіталу банку), тоді як первісних документів, які стали підставою для таких висновків НБУ, позивач до суду першої інстанції не надав.

20. АТ "Мегабанк" у поданій касаційній скарзі посилається на наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, а саме якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

21. Так, скаржник зазначає про неврахування судами попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень:

1) висновку щодо застосування положень статей 215 638 640 ЦК України (в контексті того, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення), викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц;

2) висновку щодо застосування норм статей 638 640 ЦК України (в контексті того, що повне чи часткове виконання сторонами оспорюваного договору виключає підстави вважати його неукладеним), викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 та в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 456/2946/17;

3) висновку щодо застосування положень статті 212 ЦК України (щодо укладення договору під відкладальною обставиною), викладеного в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.09.2021 у справі № 909/51/19;

4) висновку щодо застосування положень статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в контексті віднесення банком певних осіб до категорії пов`язаних осіб та наслідків такого віднесення), викладеного в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.04.2023 у справі № 910/18801/16;

5) висновку щодо дискреційних повноважень органу державної влади, викладеного в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.05.2023 у справі № 910/19008/21 та в постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 826/14930/18, від 15.12.2021 у справі № 1840/2970/18.

22. Колегія суддів відхиляє зазначені доводи скаржника з огляду на таке.

23. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).

При цьому на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (такий правовий висновок наведено в пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).

24. Касаційна інстанція зазначає, що за змістовим, суб`єктним і об`єктним критеріями правовідносини в справах №№ 145/2047/16-ц, 338/180/17, 456/2946/17, 909/51/19, 910/18801/16, 910/19008/21, 826/14930/18, 1840/2970/18 та в справі, що наразі розглядається, не є подібними з огляду на істотні відмінності в нормативно-правовому регулюванні прав та обов`язків сторін, що зумовлює різний зміст спірних правовідносин, і, як наслідок, виключає застосування під час вирішення цього спору вказаних скаржником правових висновків як нерелевантних.

25. Так, на відміну від цієї справи, під час розгляду якої суди першої та апеляційної інстанцій виходили з відсутності передбачених законом підстав для визнання недійсними договору відступлення від 01.02.2022 та іпотечного договору від 01.02.2022, ухвалюючи в справі № 145/2047/16-ц постанову від 16.06.2020 про зміну мотивувальних частин рішень судів попередніх інстанцій, якими відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення. При цьому, враховуючи підстави позову, наведені позивачем у позовній заяві та в додаткових поясненнях, а також заперечення відповідача, позивач у цивільній справі № 145/2047/16-ц наполягав на поверненні йому земельних ділянок, вважаючи, що ці ділянки знаходяться у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав. Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним з позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок. Тому у позові слід відмовити саме з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту, а не з підстав застосування наслідків пропуску позовної давності, позаяк суд розглядає питання про застосування позовної давності лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності.

26. Водночас у цивільній справі № 338/180/17 Велика Палата Верховного Суду, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій в частині визнання укладеним з 03.08.2016 договору підряду на виготовлення стінових брусів між відповідачем за первісним позовом і позивачем за первісним позовом та ухвалюючи у цій частині нове рішення (постанову від 05.06.2018), яким зустрічний позов у частині визнання укладеним з 03.08.2016 договору підряду на виготовлення стінових брусів залишено без задоволення, зазначила, що задоволення вимоги про стягнення різниці між перерахованим позивачем авансом і вартістю поставлених йому відповідачем брусів за результатами часткового виконання вже укладеного сторонами договору підряду було ефективним способом захисту права відповідача. Відтак, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону та залежно від встановлених обставин вирішити питання щодо наслідків його часткового чи повного виконання сторонами. У такому разі визнання вказаного договору укладеним не буде належним способом захисту (див. пункт 76 зазначеної постанови).

Натомість при вирішенні цього господарського спору суди виходили зі встановлених обставин часткового виконання сторонами Угоди, яка не є оспорюваним правочином, зокрема, таке виконання полягало в отриманні Банком від ТОВ "Роял Пей Юроп" грошових коштів у сумі 10 500 000 євро та поданні до НБУ клопотання про надання дозволу на включення фінансового інструменту до капіталу банку, в зв`язку з чим висновки судів попередніх інстанцій не суперечать наведеному вище правовому висновку Великої Палати Верховного Суду.

27. В свою чергу, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду, скасовуючи постанову апеляційного суду в справі № 456/2946/17 та залишаючи в силі рішення суду першої інстанції, яким первісний позов про стягнення суми боргу задоволено та відмовлено у задоволенні зустрічного позову про встановлення нікчемності правочину, в постанові від 18.03.2020 погодився з висновками суду першої інстанції про те, що позивач за первісним позовом виконав свої зобов`язання перед відповідачем за первісним позовом відповідно до договору від 11.07.2017 № 1107/1а щодо інформаційного забезпечення та сприяння в підписанні між третьою особою та відповідачем за первісним позовом договору купівлі-продажу квартири, а відповідачем за первісним позовом не виконані зобов`язання, передбачені вказаним договором, не оплатив виконавцеві за зазначену договором послугу, а тому необхідно стягнути з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом суму боргу в розмірі 44 200,00 грн за договором від 11.07.2017 № 1107/1а.

28. Натомість, ухвалюючи постанову від 30.09.2021 про залишення без змін рішення судів попередніх інстанцій в справі № 906/1205/20, якими частково задоволено позов про визнання укладеним з 10.04.2020 договору № 01-01/09/20 про надання дозволу на кабельну ретрансляцію об`єктів авторського права і суміжних прав, крім прав організацій мовлення на програми організацій мовлення у редакції, викладеній в позовній заяві, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду погодився з висновком судів про те, що в силу вимог частини 3 статті 20 Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" у відповідача існує прямий обов`язок укласти з позивачем договір про використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав. При цьому договірне зобов`язання між сторонами виникає саме на підставі судового рішення, отже, днем укладення договору вважається день набрання чинності рішенням суду у вказаній справі, а тому безпідставними є умови договору, визначені в пункті 3.1.2 договору щодо надання провайдером інформації громадській спілці "Коаліція аудіовізуальних і музичних прав" щодо найменувань програм організації мовлення, які ним ретранслюються станом на 10.04.2020 та інформації про кількість абонентів за перший квартал 2020 року.

Колегія суддів зауважує, що в зазначеній постанові Верховного Суду міститься висновок щодо застосування норми статті 212 ЦК України (в контексті укладення договору під відкладальною обставиною), який (висновок) жодним чином не стосується цієї справи, оскільки вказаною нормою матеріального права спірні правовідносини відступлення не регулюються з тих мотивів, а доводи скаржника про зворотне зводяться до помилкового ототожнення визначеної в оспорюваному договорі відступлення істотної умови щодо терміну майбутньої оплати відступлених прав з вчиненням правочину під відкладальною умовою, не враховуючи пункту 13 договору відступлення від 01.02.2022, згідно з яким чітко визначено дату набрання чинності договором - 01.02.2022.

29. Так само помилковим є посилання скаржника на постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.04.2023 у справі № 910/18801/16 (предмет позову - зобов`язання уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" і Фонду гарантування вкладів фізичних осіб вчинити дії щодо акцептування, внесення та затвердження змін до переліку (реєстру) вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", в якій (постанові) викладено саме висновок щодо застосування норми статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в контексті віднесення банком певних осіб до категорії пов`язаних осіб та наслідків такого віднесення), тобто в зазначеній постанові Верховного Суду взагалі не міститься висновку щодо застосування положень статті 71 Закону України "Про банки і банківську діяльність", порушенням якої позичальник у справі № 922/2183/22 власне й обґрунтовує позовну вимогу про визнання недійсним договору відступлення від 01.02.2022. Таким чином, неоднакове правове регулювання спірних відносин в справі № 910/18801/16 та справі, що наразі розглядається, є різним.

30. Водночас Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, ухвалюючи постанову від 30.01.2020 у справі № 826/14930/18, якою скасовано рішення судів попередніх інстанцій в частині визнання протиправним і скасування наказу Державного бюро розслідувань від 02.04.2018 № 37 ?Про утворення Конкурсної комісії № 2 з проведення відкритого конкурсу для призначення на посади у Державному бюро розслідувань та затвердження її персонального складу? та прийнято в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у скасованій частині, зазначив, що наказ Державного бюро розслідувань від 02.04.2018 № 37 не породжує для позивача права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом. Суди попередніх інстанцій, надаючи оцінку правомірності прийняття та призначення представників до складу Комісії № 2 з проведення відкритого конкурсу для призначення на посади у Державному бюро розслідувань, визначених Директором Бюро, фактично надавали вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції Державного бюро розслідувань, тобто надавали оцінку питанням, які виключно належать до компетенції Директора Бюро.

31. В свою чергу, в постанові від 15.12.2021 у справі № 1840/2970/18 Верховний Суд, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими відмовлено у задоволенні позову про визнання необґрунтованим та скасування розпорядження про преміювання від 20.12.2017 № 11, як такого, що прийняте з недотриманням Положення про преміювання, погодився з їх висновком про те, що оскаржуване розпорядження Будильского сільського голови Шкурко В. О. про преміювання від 20.12.2017 № 11 обґрунтоване та прийняте з дотриманням вимог чинного законодавства, тоді як доводи позивача про те, що преміювання працівників Будильської сільської ради за грудень 2017 року відбулося без дотримання вимог Положення про преміювання в зв`язку з відсутністю аналізу діяльності працівників є необґрунтованими, оскільки Положенням про преміювання не передбачено того, що при преміюванні працівників є необхідним зазначення аналізу кожного премійованого працівника за результатами роботи за місяць.

32. Крім того, в постанові від 18.05.2023 у справі № 910/19008/21, якою скасовано рішення судів попередніх інстанцій та передано справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив, що проведення розслідування у такий строк (майже понад 9 років) за трьома процедурами закупівель з двома учасниками, ураховуючи строки притягнення до відповідальності встановлені у статті 42 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (5 років з дня вчинення порушення дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення - з дня закінчення вчинення порушення; строк давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачені пунктами 13- 16 статті 50 цього Закону, становить 3 роки з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення - з дня закінчення вчинення порушення) має бути обґрунтовано об`єктивними та поважними причинами, які пов`язані безпосередньо із розглядом справи Антимонопольним комітетом України (далі - АМК), як-то складністю справи, поведінкою сторін (відповідачів антимонопольної справи), діями/бездіяльністю відповідних державних органів, у тому числі, АМК тощо. Однак, зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що суди попередніх інстанцій не з`ясували означені питання, які мають істотне та важливе значення для встановлення обставин. Також, з`ясуванню підлягає питання чи вплинуло розслідування у такий строк та прийняття рішення АМК після 9 років з початку розслідування на права Товариства, у тому числі майнові. Також оцінка доводів має відбуватися у тому числі в контексті реалізації Товариством права на захист у межах антимонопольної справи з урахуванням того чи не було надмірним тягарем для Товариства реалізація такого права у такий строк (9 років). Адже зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що суди попередніх інстанцій не з`ясували ці питання, які мають вагоме значення для встановлення обставин порушення/не порушення прав Товариства тривалим строком розслідування.

Колегія суддів наголошує, що скаржник належним чином не обґрунтував, як може викладений в зазначених вище постановах Верховного Суду висновок щодо дискреційних повноважень органу державної влади вплинути чи спростувати висновок господарських судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для визнання недійсними оспорюваних правочинів у цій справі.

33. Разом з тим касаційна інстанція не бере до уваги посилання скаржника на правові позиції, викладені в постановах Вищого господарського суду України від 17.02.2016 у справі № 910/17610/15, від 07.04.2017 у справі № 905/2680/16 та в постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", оскільки за змістом частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд має враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені саме у постановах Верховного Суду, тоді як постанови Вищого господарського суду України та постанова Пленуму Верховного Суду України не є джерелом правозастосовчої практики в розумінні цієї правової норми (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2020 у справі № 916/806/19, від 10.06.2020 у справі № 914/2259/17, від 18.06.2020 у справі № 910/7707/19, від 20.10.2020 у справі № 910/13356/17, від 14.03.2023 у справі № 904/1868/19, від 25.05.2023 у справі № 910/12415/21, від 20.06.2023 у справі № 922/2952/21).

34. Отже, в цій господарській справі та справах, на постанови Верховного Суду в яких посилається скаржник у касаційній скарзі, суди виходили з різних фактичних обставин, встановлених у кожній справі окремо на підставі доказів, наданих учасниками справи на підтвердження їх вимог і заперечень, та яким була надана оцінка згідно з вимогами процесуального закону.

Наведене вище переконливо свідчить про різні фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин і зумовлене цим їх неоднакове правове регулювання в справі № 922/2183/22 та в справах №№ 145/2047/16-ц, 338/180/17, 456/2946/17, 906/1205/20, 910/18801/16, 910/19008/21, 826/14930/18, 1840/2970/18.

У контексті наведеного відсутні підстави для висновку про подібність правовідносин у справі, що розглядається, та справах, на постанови Верховного Суду в яких посилається скаржник на обґрунтування наявності підстави касаційного оскарження ухвалених судових рішень.

35. Разом з тим колегія суддів вважає передчасним висновок судів попередніх інстанцій про недоведеність підстав для визнання оспорюваних правочинів недійсними з огляду на таке.

36. Згідно з частиною 4 статті 300 ГПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

37. В постанові Касаційного господарського суду у складі від 31.10.2023 у справі № 922/2172/22 (предмет позову - визнання недійсними договору про відступлення та набуття прав від 01.02.2022 та іпотечного договору від 01.02.2022, скасування записів про державну реєстрацію іпотеки), тобто зі спору, що виник з аналогічних правовідносин за участю АТ "Мегабанк", ТОВ "Опціон-Трейд", ФГВФО, Нотаріуса, викладено висновок про те, що відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, то судам при вирішенні даної справи, слід було встановити наявність та обсяг прав первісного кредитора за правочином, на підставі якого між Банком та Компанією "СТАРТЛІНГ ЛІМІТЕД" (STARTLING LIMITED) виникали спірні правовідносини, а також встановити правову природу такого правочину та оспорюваних правочинів і навести відповідне правове регулювання, а саме, які норми права підлягають застосуванню до спірних правовідносин, що не було дотримано судами попередніх інстанцій.

38. З огляду на те, що постанову Касаційного господарського суду у складі від 31.10.2023 у справі № 922/2172/22 офіційно оприлюднено 09.11.2023, тобто вже після подання касаційної скарги у цій справі (02.08.2023), суд касаційної інстанції вбачає підстави для застосування положень частини 4 статті 300 ГПК України шляхом виходу за межі доводів касаційної скарги з метою врахування правового висновку Верховного Суду про необхідність достовірного встановлення обставин щодо наявності та обсягу прав первісного кредитора за правочином (угодою про надання фінансового інструмента), на підставі якого між Банком і компанією-нерезидентом виникали спірні правовідносини.

39. Наведене, в свою чергу, свідчить про наявність достатніх правових підстав для скасування оскаржуваних судових рішень та передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

40. З викладених раніше мотивів Верховний Суд відхиляє доводи відповідача-1, викладені у відзиві на касаційну скаргу.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

41. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

42. За наведених обставин висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі не відповідає положенням статей 86 236 269 ГПК України.

43. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

44. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли передчасного висновку про необґрунтованість позовних вимог.

45. Отже, незважаючи на те, що зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, колегія суддів, керуючись положеннями частини 4 статті 300 цього Кодексу, вважає за необхідне вийти за межі доводів касаційної скарги з метою врахування правового висновку, викладеного в постанові Касаційного господарського суду у складі від 31.10.2023 у справі № 922/2172/22 зі спору, що виник з аналогічних правовідносин, що, в свою чергу, зумовлює скасування оскаржуваних судових рішень з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

46. Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду слід врахувати наведене, дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувати фактичні обставини справи та залежно від встановленого ухвалити обґрунтоване і законне судове рішення.

Розподіл судових витрат

47. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат у виді сплаченого скаржником судового збору не здійснюється.

Керуючись статтями 300 301 308 310 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Мегабанк" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Харківської області від 31.03.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.07.2023 у справі № 922/2183/22 скасувати.

Справу № 922/2183/22 передати на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Н. О. Багай

І. С. Берднік