Історія справи

Постанова КГС ВП від 05.10.2023 року у справі №904/4334/22
Постанова КГС ВП від 05.10.2023 року у справі №904/4334/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2023 року

м. Київ

cправа № 904/4334/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранця О. М. - головуючого, Вронської Г.О., Кібенко О.Р.

за участю секретаря судового засідання - Шпорт В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області

у складі судді Фещенко Ю. В.

від 30.01.2023

та постанову Центрального апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Чередка А. Є., Коваль Л. А., Мороза В. Ф.

від 06.06.2023

у справі за позовом Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення заборгованості за договором про надання послуги з постачання теплової енергії №551т від 01.10.2020 у загальному розмірі 9 256 702,87 грн (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 20.12.2022)

за участю представників:

від позивача: Кісілевич Є.Є.,

від відповідача: Боголіп Ю.В.

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

Акціонерне товариство "Дніпровська теплоелектроцентраль" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", в якому просило, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 20.12.2022, стягнути з відповідача заборгованість за договором про надання послуги з постачання теплової енергії №551т від 01.10.2020 у загальному розмірі 9 256 702 грн. 87 коп., а саме: 7 336 775 грн. 10 коп. - основний борг; 1 720 372 грн. 77 коп. - інфляційні втрати; 199 555 грн. 00 коп. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором про надання послуги з постачання теплової енергії №551т від 01.10.2020 в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлену позивачем в період з листопада 2020 року по березень 2022 року теплову енергію, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 7 336 775 грн. 10 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з січня 2021 року по листопад 2022 року у сумі 1 720 372 грн. 77 коп., а також 3% річних за загальний період прострочення з 21.12.2020 по 09.12.2022 у сумі 199 555 грн.

Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

01.10.2020 між Акціонерним товариством "Дніпровська теплоелектроцентраль" (виконавець) та Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (споживач) укладено договір про надання послуги з постачання теплової енергії №551т, відповідно до умов якого виконавець зобов`язується надавати споживачеві послугу з постачання теплової енергії для потреб опалення / на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення (далі - послуга) відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені договором.

Згідно з умовами пункту 2.1 договору виконавець забезпечує постачання теплової енергії в опалювальний період на будівлі/приміщення споживача безперервно з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску згідно адрес: вулиця Енергетиків, 28Б по приладу обліку Джерело - ДТЕЦ;

а) опалювальна площа будівлі/приміщення - 7 149,60 м2 (в тому числі підвал - 227,10 м2);

б) об`єм - м3;

в) планове проектне теплове навантаження на опалення будівлі/приміщення по вузлу комерційного обліку: 1,13940 Гкал/год; 820,37 Гкал/міс; 4 676,10 Гкал/рік. Теплові втрати: 4,24%;

г) гаряче водопостачання - м3/міс; планове теплове навантаження будівлі/приміщення без приладу обліку - Гкал/год - Гкал/міс - Гкал/рік.

Згідно з пунктом 4.4. договору виконавець формує та після 10-го сила місяця, наступного за розрахунковим, надає рахунок та акт про постачання теплової енергії на оплату послуги. Рахунок та акт про постачання теплової енергії надсилається на електронну пошту споживача, зазначену у розділі "Реквізити та підписи сторін" договору, а також надається на паперовому носії. Споживач зобов`язаний самостійно отримати у виконавця рахунок та акт про постачання теплової енергії на оплату спожитої послуги не пізніше ніж за 10 днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу.

Пунктом 4.5. договору передбачено, що споживач здійснює оплату за договором на підставі платіжних вимог та двостороннього акту про постачання теплової енергії щомісяця не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Двосторонній акт про постачання теплової енергії споживач підписує і один екземпляр повертає виконавцю в 5-ти денний термін. У разі неповернення акту в зазначений термін та відсутності мотивованої (письмової) відмови, кількість отриманої теплової енергії вважається беззаперечної та прийнятою до сплати.

Відповідно до пункту 4.9. договору споживач щомісячно зобов`язаний проводити звірку розрахунків за теплову енергію в бухгалтерії виконавця. У разі невиконання звірки протягом кварталу сума боргу нараховується у безспірному порядку.

На виконання своїх зобов`язань за договором у період з листопада 2020 року по березень 2022 року позивачем було поставлено відповідачу теплову енергію на загальну суму 7 336 775 грн. 10 коп., про що позивачем було складено відповідні акти про постачання теплової енергії, а саме:

- акт про постачання теплової енергії №11-0000188 від 30.11.2020, складений позивачем про те, що за період з 01.11.2020 по 30.11.2020 постачальником реалізовано, а споживачем отримано теплову енергію в обсязі 178,06 Гкал на суму 302 450 грн. 58 коп.;

- акт про постачання теплової енергії №12-0000483 від 31.12.2020, складений позивачем про те, що за період з 01.12.2020 по 31.12.2020 постачальником реалізовано, а споживачем отримано теплову енергію в обсязі 133,91 Гкал на суму 227 457 грн. 92 коп.;

- акт про постачання теплової енергії № 1-00000643 від 31.01.2021, складений позивачем про те, що за період з 01.01.2021 по 31.01.2021 постачальником реалізовано, а споживачем отримано теплову енергію в обсязі 200,9 Гкал на суму 397 017 грн. 78 коп.;

- акт про постачання теплової енергії № 2-00000788 від 28.02.2021, складений позивачем про те, що за період з 01.02.2021 по 28.02.2021 постачальником реалізовано, а споживачем отримано теплову енергію в обсязі 200,9 Гкал на суму 397 017 грн. 78 коп.;

- акт про постачання теплової енергії № 3-00000975 від 31.03.2021, складений позивачем про те, що за період з 01.03.2021 по 31.03.2021 постачальником реалізовано, а споживачем отримано теплову енергію в обсязі 218,353 Гкал на суму 431 508 грн. 32 коп.;

- акт про постачання теплової енергії № 11-0001318 від 30.11.2021, складений позивачем про те, що за період з 01.11.2021 по 30.11.2021 постачальником реалізовано, а споживачем отримано теплову енергію в обсязі 107,548 Гкал на суму 708 949 грн. 92 коп.;

- акт про постачання теплової енергії № 12-0001645 від 31.12.2021, складений позивачем про те, що за період з 01.12.2021 по 31.12.2021 постачальником реалізовано, а споживачем отримано теплову енергію в обсязі 211,32 Гкал на суму 1 161 087 грн. 59 коп.;

- акт про постачання теплової енергії №1-00001784 від 31.01.2022, складений позивачем про те, що за період з 01.01.2022 по 31.01.2022 постачальником реалізовано, а споживачем отримано теплову енергію в обсязі 282,566 Гкал на суму 1 937 824 грн. 06 коп.;

- акт про постачання теплової енергії № 2-00001990 від 28.02.2022, складений позивачем про те, що за період з 01.02.2022 по 28.02.2022 постачальником реалізовано, а споживачем отримано теплову енергію в обсязі 195,087 Гкал на суму 1 346 397 грн. 60 коп.;

- акт про постачання теплової енергії № 3-00000116 від 31.03.2022, складений позивачем про те, що за період з 01.03.2022 по 31.03.2022 постачальником реалізовано, а споживачем отримано теплову енергію в обсязі 180,3 Гкал на суму 427 063 грн. 55 коп.

Відповідач зобов`язання за договором про надання послуги з постачання теплової енергії №551т від 01.10.2020 в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлену позивачем у період з листопада 2020 року по березень 2022 року теплову енергію не виконав, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 7 336 775 грн. 10 коп.

Короткий зміст оскаржуваних рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх ухвалення

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.01.2023 у справі №904/4334/22 позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" 7 336 775 грн. 10 коп. - основного боргу, 1 720 372 грн. 77 коп. - інфляційних втрат, 199 555 грн. 00 коп. - 3% річних та 138 850 грн. 54 коп. витрат по сплаті судового збору.

Центральний апеляційний господарський суд, переглянувши судове рішення в оскаржуваній частині, а саме в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 1 720 372 грн. 77 коп. - інфляційних втрат, 199 555 грн. - 3 % річних, постановою від 06.06.2023 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.01.2023 у справі № 904/4334/22 залишив без змін.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.01.2022 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.06.2023 у справі №904/4334/22 у частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат, в якій просить скасувати рішення та постанову в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга подана на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, з посиланням на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме щодо застосування ст. 233 Господарського процесуального кодексу України та ст. ст. 3 625 Цивільного кодексу України в період введення воєнного стану в Україні, з урахуванням обставин у спірних правовідносинах та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» з подальшими змінами.

Скаржник стверджує, що виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи відсутність у справі доказів негативних наслідків, що свідчили б про погіршення фінансового стану позивача, ускладнення в його господарській діяльності чи завдання йому збитків в результаті дій відповідача, а також враховуючи стратегічне значення Акціонерного товариства «Українська залізниця», як важливого підприємства залізничного транспорту, яке здійснює в першу чергу на даний час військових, медичних вантажів та вантажів гуманітарної допомоги, судами безпідставно не зменшено штраф, заявлений позивачем до стягнення.

Також зазначає, що при стягненні 3 % річних та інфляційних втрат суди не дали оцінку доказам, а саме що в матеріалах справи відсутні докази щодо отримання відповідачем або надсилання на адресу відповідача рахунків на оплати, а відповідно до п. 4.5 Договору споживач здійснює оплату на підставі платіжних вимог, тому підстави для нарахування 3 % річних і інфляційних втрат за поданими позивачем рахунками - фактури відсутні.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу позивач зазначає, що відповідач не виконував обов`язків з оплати заборгованості ще до введення воєнного стану. Також позивач звертає увагу, що Акціонерне товариство "Дніпровська теплоелектроцентраль" є стратегічно важливим підприємством м. Кам`янське.

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків місцевого господарського суду та суду апеляційної інстанції

Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Судові рішення попередніх інстанцій переглядаються Верховним Судом в оскаржуваній скаржником частині, а саме в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач належним чином виконував свої зобов`язання за договором №551т від 01.10.2020, тоді як відповідач свої зобов`язання порушив, оскільки не оплатив спожиту в період з листопада 2020 року по березень 2022 року теплову енергію на суму 7 336 775 грн. 10 коп. у визначені договором порядку та строки, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 7 336 775 грн. 10 коп.

Господарські суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги про стягнення основного боргу в сумі 7 336 775 грн. 10 коп. визнали їх обґрунтованими та підтвердженими належними доказами.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв`язку з простроченням відповідачем виконання зобов`язання щодо оплати теплової енергії у визначені в договорі строки, позивачем на підставі статті 625 Цивільного кодексу України були нараховані та заявлені до стягнення 3% річних за загальний період прострочення з 21.12.2020 по 09.12.2022 у сумі 199 555 грн. та інфляційні втрати за загальний період з січня 2021 року по листопад 2022 року у сумі 1 720 372 грн. 77 коп.

Місцевим господарським судом, з яким погодився апеляційний господарський суд, здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат та 3% річних, та встановлено, що ці розрахунки зроблені позивачем арифметично правильно.

Відповідач, в господарському суді першої інстанції у відзиві на позовну заяву просив суд зменшити розмір заявлених до стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, посилаючись на майновий стан відповідача, та на те, що порушення зобов`язання зі сторони Акціонерного товариства "Укрзалізниця" не завдало збитків позивачу.

Місцевий господарський суд, відмовляючи в задоволенні клопотання про зменшення заявлених до стягнення сум, вказав, що підстави для зменшення інфляційних втрат та 3% річних у цій справі відсутні.

Апеляційний господарський суд зазначив, що в даному випадку відповідачем не доведено існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення належних до стягнення 3% річних, а інфляційні втрати не є штрафними санкціями, тому суд не може за клопотанням відповідача (боржника) зменшити розмір заявлених до стягнення інфляційних втрат.

Відповідач не погоджується з такими висновками господарських судів попередніх інстанцій та стверджує про порушення судами ст. 233 Господарського процесуального кодексу України та ст. ст. 3 625 Цивільного кодексу України з урахуванням введення воєнного стану в Україні та обставин у спірних правовідносинах.

Відповідно до частини 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Верховний Суд звертає увагу, що частиною другою статті 625 ЦК України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (ч. 2 ст. 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц).

Визначені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18 зазначила про те, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Відповідне зменшення заявлених до стягнення відсотків річних Велика Палата Верховного Суду допустила саме з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, що склалися у справі №902/417/18, та зокрема з урахуванням критеріїв розумності, справедливості та пропорційності. У справі №902/417/18 сторони у договорі погодили зміну розміру процентної ставки, передбаченої частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України і встановили її у розмірі 40 % річних від несплаченої вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути оплачений, та 96 % річних від несплаченої ціни товару з моменту спливу дев`яноста календарних днів до дня повної оплати. Велика Палата Верховного Суду у справі № 902/417/18 дійшла висновку про те, що фактично визначені договором 96 % річних є саме способом отримання кредитором доходу, а тому з метою запобігання такому безпідставному збагаченню розмір належної до стягнення з відповідача у зазначеній справі суми відсотків річних було обмежено.

Із цього випливає, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, штрафу, процентів річних є правом суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення. Велика Палата Верховного Суду також вказала про те, що відсотки річних, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника та не можуть розглядатися як спосіб отримання кредитором доходів.

Велика Палата Верховного Суду у справі №902/417/18, зменшуючи розмір неустойки, штрафу, процентів річних, не позбавила кредитора можливості захистити власні інтереси шляхом стягнення процентів річних у тому розмірі, який відповідно до обставин справи одночасно виконує компенсаційну функцію для кредитора, але не є надмірним для боржника.

Отже, Велика Палата Верховного Суду у справі №902/417/18 здійснила зменшення розміру відсотків річних з урахуванням конкретних обставин справи, а саме: з огляду на встановлення в укладеному між сторонами зазначеної справи договорі процентної ставки річних на рівні 40 % та 96 % і її явної невідповідності принципу справедливості.

Верховний Суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у зазначеній постанові про можливість за наявності виняткових обставин зменшити заявлений до стягнення розмір відсотків річних, проте звертає увагу, що у даній справі №904/4334/22, на відміну від справи №902/417/18, позивач заявив до стягнення з відповідача відсотки річних у розмірі, передбаченому законом, а саме: частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України - 3 відсотки.

Суди попередніх інстанцій у справі, що переглядається, не встановили відповідних обставин очевидної неспівмірності заявленої до стягнення суми процентів річних.

Розмір заявлених до стягнення відсотків річних відповідає розміру, встановленому законом (три відсотки). А наведені відповідачем підстави, зокрема те, що Акціонерне товариство "Українська залізниця" у воєнний час працює в особливому режимі роботи, здійснюючи військові перевезення залізничним транспортом, та те, що після початку військових дій комерційні перевезення значно скоротились, а в деяких регіонах повністю припинились - не можуть бути підставою для зменшення розміру трьох відсотків річних без встановлення судом виключних (надзвичайних) обставин.

При цьому, Верховний Суд звертає увагу, що інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання і виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Як вірно зазначено апеляційним господарським судом, суд не може за клопотанням відповідача (боржника) зменшити розмір заявлених до стягнення інфляційних втрат.

У касаційній скарзі також стверджується, що при стягненні 3 % річних та інфляційних втрат суди не дали оцінку доказам, а саме що в матеріалах справи відсутні докази щодо отримання відповідачем або надсилання на адресу відповідача рахунків на оплати, а відповідно до п. 4.5 Договору споживач здійснює оплату на підставі платіжних вимог, тому підстави для нарахування 3 % річних і інфляційних втрат за поданими позивачем рахунками - фактури відсутні.

Як встановлено судами, згідно з пунктом 4.4. договору виконавець формує та після 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим, надає рахунок та акт про постачання теплової енергії на оплату послуги. Рахунок та акт про постачання теплової енергії надсилається на електронну пошту споживача, зазначену у розділі "Реквізити та підписи сторін" договору, а також надається на паперовому носії. Споживач зобов`язаний самостійно отримати у виконавця рахунок та акт про постачання теплової енергії на оплату спожитої послуги не пізніше ніж за 10 днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу.

Розділ "Реквізити та підписи сторін" у графі "Споживач" не містить даних електронної пошти споживача.

Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного господарського суду про те, що враховуючи зміст пункту 4.4. договору споживач мав самостійно отримувати у виконавця рахунок та акт про постачання теплової енергії, чим спростовуються доводи скаржника.

З огляду на викладене вище та встановлені судами обставини, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача спірних грошових коштів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскільки підстави касаційного оскарження судових рішень не підтвердились, у задоволенні касаційної скарги слід відмовити, а оскаржувані рішення та постанову - залишити без змін.

Судові витрати

З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.01.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.06.2023 у справі № 904/4334/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді Г. Вронська

О. Кібенко