Історія справи

Постанова КГС ВП від 05.09.2023 року у справі №926/3244/22
Постанова КГС ВП від 05.09.2023 року у справі №926/3244/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2023 року

м. Київ

cправа № 926/3244/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючий), Булгакової І.В., Колос І.Б.,

за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,

представників учасників справи:

позивача - комунального підприємства "Чернівціводоканал" (далі - Підприємство, позивач) - не з`явився,

відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Чернівецька обласна енергопостачальна компанія" (далі - Товариство, відповідач, скаржник) - Чорна Г.Б. (самопредставництво),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 03.01.2023 (головуючий - суддя Гончарук О.В.)

та постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.05.2023 (головуючий - суддя Якімець Г.Г., судді Бойко С.М., Бонк Т.Б.)

у справі №926/3244/22

за позовом Підприємства

до Товариства

про визнання недійсними додаткових угод.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

ВСТУП

Причиною звернення до суду є наявність/відсутність підстав для визнання недійсними додаткових угод.

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Підприємство звернулося до суду з позовною заявою до Товариства про визнання недійсними, укладених Товариством і Підприємством, додаткових угод до договору про постачання електричної енергії споживачу.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні додаткові угоди укладені без належних на те підстав та обґрунтованого документального підтвердження щодо коливання ціни на ринку електричної енергії, а відтак додаткові угоди підлягають визнанню недійсними.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 03.01.2023, яке залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 29.05.2023 у справі №926/3244/22, позов задоволено повністю.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Товариство, посилаючись на ухвалення судами попередніх інстанцій оскаржуваних судових рішень з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить Суд скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. На обґрунтування своєї правової позиції у касаційній скарзі в новій редакції Товариство із посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі- ГПК України) вказує, що оскаржувані судові рішення є необґрунтованими, незаконними та прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а саме суди неправомірно застосували пункт 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (далі - Закон), шостий абзац частини другої статті 3 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", статтю 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України); суди безпідставно залишили поза увагою положення пунктів 4, 8 частини третьої статті 51, частини шостої статті 67 Закону України "Про ринок електричної енергії", підпункту 4 пункту 3.7.1. Правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, та порушили приписи статті 73, частини третьої статті 86, частини четвертої статті 236 ГПК України.

4.2. Скаржник зазначає, що суди не врахували висновки, які викладені в постановах Верховного Суду від 16.02.2023 у справі №903/383/22, від 29.03.2019 у справі №826/6926/17, від 05.07.2021 у справі №826/11063/17, від 10.04.2019 у справі №390/34/17, від 30.07.2020 у справі №357/7734/18.

5. Позиція інших учасників справи

5.1. У відзиві на касаційну скаргу Підприємство заперечило проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просило відмовити у її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 04.02.2021 Товариством (постачальник) і Підприємством «Чернівціводоканал» (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №69 (далі - Договір), за умовами якого:

- Договір встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції (далі - товар) споживачу постачальником. Код товару згідно з ДК 021:2015-09310000-5 - електрична енергія та укладається сторонами на підставі Закону (пункт 1.1);

- постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами Договору (пункт 2.1);

- споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до Договору (пункт 5.1);

- ціна (тариф) електричної енергії за 1 кВт год вираховується за формулою = А+В+С, де

А - фактична вартість виробленої електроенергії, яка закуповуватиметься постачальником на організованих сегментах ринку електричної енергії, в тому числі витрати постачальника на послуги оператора ринку, встановлені Постановою НКРЕКП, з урахуванням індивідуального графіка споживача і складає 1,12155298 грн без ПДВ;

В - тариф на послуги постачальника, що становить 0,01 грн без ПДВ;

С - тариф на послуги з передачі електроенергії, встановлений регулятором (НКРЕКП) 0,29393 грн кВТ год без ПДВ;

- вартість 1 кВт електричної енергії споживача.

Зміна ціни за одиницю товару та/або ціни договору допускається у випадках зміни складових ціни електричної енергії за взаємною згодою сторін та відповідно до вимог частини п`ятої статті 41 Закону, зокрема: фактична вартість виробленої електроенергії, яка закуповуватиметься постачальником на організованих сегментах ринку електричної енергії (А); тарифу на послуги з передачі електричної енергії , встановлений НКРЕКП (С).

Постачальник зобов`язується надати документальне підтвердження, видане уповноваженим органом, щодо зміни складової ціни.

Зміна ціни за 1 кВт електроенергії в бік збільшення не більше, ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни електричної енергії на ринку (А), може відбуватися тільки відносно її фактичної вартості, не враховуючи при цьому тариф на послуги постачальника (В) і тариф на передачу на послуги з передачі електричної енергії, встановлений НКРЕКП (С).

Зміна ціни 1 кВт електроенергії в бік збільшення не більше, ніж на 10 відсотків у разі збільшення тарифу на передачу на послуги з передачі електроенергії, встановлений НКРЕКП (С), може відбуватися тільки відносно її фактичної вартості, не враховуючи при цьому тариф на послуги постачальника (В) і вартість електричної енергії (А).

Ціна за одиницю товару (1 кВт год) є незмінною протягом розрахункового періоду (1 (одного) календарного місяця) [пункт 5.2];

- інформація про діючу ціну електричної енергії має бути розміщена на офіційному веб-сайті постачальника не пізніше ніж за 20 днів до початку її застосування із закінченням порядку її формування (пункт 5.3);

- розрахунковим періодом за Договором є календарний місяць (пункт 5.5);

- ціна Договору становить: 65 686 256 грн з ПДВ, в тому числі ПДВ - 10 948 009,57 грн. Ціна Договору складається з коштів місцевого бюджету в розмірі 38 000 000 грн, в тому числі ПДВ та власних коштів споживача в розмірі 27 686 256 грн, в тому числі ПДВ (пункт 5.14);

- Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) сторін і діє в частині постачання електричної енергії до 31.12.2021, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (пункт 13.1);

- зміни та доповнення, додаткові угоди та додатки до Договору є його невід`ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі та підписані уповноваженими представниками сторін (пункт 13.3);

- істотні умови Договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

збільшення ціни за одиницю товару до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії;

покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

продовження строку дії Договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку;

зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг оподаткування;

зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових коригувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;

зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини шостої статті 41 Закону (пункт 13.4).

6.1.1. Споживачем 04.02.2021 підписано заяву-приєднання до договору про постачання електричної енергії, де у пункті 7 визначено, що постачання починається 04.02.2021.

6.1.2. Товариством і Підприємством 04.02.2021 підписано заяву-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу.

6.1.3. Комерційною пропозицією сторони визначили, що ціна електроенергії за 1 кВт становить 1,42548298 грн без ПДВ або 1,71057958 грн з ПДВ, всього кВт год 38400000, всього сума грн. з ПДВ 65686256,00.

6.2. Сторонами 12.02.2021 укладено додаткову угоду №1, за якою сторони домовилися збільшити ціну за одиницю товару - код CVP за ДК 021:2015-09310000-5 «Електрична енергія», не більше ніж на 10 відсотків, у зв`язку із коливанням ціни такого товару на ринку, та без збільшення загальної вартості договору. У разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

6.2.1. Комерційною пропозицією сторони визначили, що ціна електроенергії за 1 кВт становить 1,53763 грн без ПДВ або 1,84516 грн з ПДВ, всього кВт год 35599219,6, всього сума грн. з ПДВ 65686256,00, а ціна складової А становить 1,23370 грн без ПДВ.

6.2.2. За наявними в матеріалах справи документами, суд першої інстанції встановив, що додаткова угода від 12.02.2021 №1 укладена на підставі довідки №150/1 від 10.02.2021 Чернівецької торгово-промислової палати (далі - ТПП), яка визначає ціну на ринку «на добу наперед» на 04.02.2021, яка складає 1774,34 грн/МВт.год.

6.2.3. Відповідно до листа від 10.02.2021 №2746 Товариства та даних з веб-сайту ДП «Оператор ринку» середньозважена ціна на ринку електричної енергії станом на 04.02.2021 становить 1 774,34 грн (ціна на дату укладення Договору).

6.2.4. Судами попередніх інстанцій встановлено, що додатковою угодою від 12.02.2021 №1 збільшено ціну за одиницю товару з 1,71057958 грн з ПДВ (згідно з комерційною пропозицією до Договору) до 1,84516 грн з ПДВ (відповідно до комерційної пропозиції до додаткової угоди від 12.02.2021 №1) за 1 кВт год, тобто на 7,87%, за рахунок збільшення її складової ціни А з 1,12155298 грн без ПДВ за 1 кВт год до 1,23370 грн без ПДВ 1 кВт год, тобто на 10%.

6.2.5. Також, судом першої інстанції встановлено, що у комерційній пропозиції до Договору обсяг споживання становить 38400000 кВт год, а комерційною пропозицією до додаткової угоди від 12.02.2021 №1 обсяг споживання зменшено до 35599219,6 кВт год, тобто на 2800780,40 кВт год або 7,87%, загальну суму Договору не змінено.

6.2.6. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, вказав, що довідка від 10.02.2021 №150/1 ТПП не містить інформації щодо коливання ціни в період між укладенням Договору та додаткової угоди від 12.02.2021 №1, адже містить відомості щодо визначення ціни на ринку «на добу наперед» на 04.02.2021 (дата укладення Договору), а не інформацію про коливання (зміну) ціни у зазначений період та 12.02.2021 (дату укладення додаткової угоди №1).

6.3. Сторонами 22.02.2021 укладено додаткову угоду №2, якою останні домовилися збільшити ціну за одиницю товару - код CVP за ДК 021:2015-09310000-5 «Електрична енергія», не більше ніж на 10 відсотків у зв`язку із коливанням ціни такого товару на ринку, та без збільшення загальної вартості Договору. У разі зміни Договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

6.3.1. Комерційною пропозицією сторони визначили, що ціна електроенергії за 1 кВт становить 1,66101 грн без ПДВ або 1,99321 грн з ПДВ, всього кВт год 32955010,2, всього сума грн з ПДВ 65686256,00 грн з ПДВ, а ціна складової А становить 1,35707 грн без ПДВ.

6.3.2. За наявними в матеріалах справи документами, суд першої інстанції встановив, що додаткова угода від 22.02.2021 №2, укладена на підставі довідки від 17.02.2021 №177/1 ТПП, яка визначає ціну на ринку «на добу наперед» на січень 2021 року, яка складає 1 462,52 грн/МВт.год та довідки від 17.02.2021 №177/2 ТПП, яка визначає ціну на ринку «на добу наперед» за 10 днів лютого 2021 року, яка складає 1698,79 грн/МВт.год.

6.3.3. Суди попередніх інстанцій вказали, що також дані угоди укладені на підставі даних з веб-сайту ДП «Оператор ринку», щодо середньозважених цін купівлі-продажу електроенергії «РДН» по торговій зоні «ОЕС України» за першу декаду січня 1 МВт год становить 1 149,41 грн, за другу декаду січня 1 МВт год становить 1 546,47 грн та третю декаду січня 1 МВт год становить 1 622,23 грн, про що відповідачем зазначено у своєму листі від 17.02.2021 №3188.

6.3.4. Відповідно до відомостей з веб-сайту ДП «Оператор ринку», щодо середньозважених цін купівлі-продажу електроенергії «РДН» по торговій зоні «ОЕС України», середня ціна 1 МВт/год у 2 декаді лютого 2021 року (11.02-20.02) становить 1 630,10 грн, а у 1 декаді лютого 2021 року (01.02-10.02) - 1 698,79 грн.

6.3.5. Судом першої інстанції встановлено, що додатковою угодою від 22.02.2021 №2 збільшено ціну за одиницю товару з 1,84516 грн з ПДВ (відповідно до комерційної пропозиції до додаткової угоди від 12.02.2021 №1) до 1,99321 грн з ПДВ (відповідно до комерційної пропозиції до додаткової угоди від 22.02.2021 №2) за 1 кВт год, тобто на 8,02%, за рахунок збільшення її складової ціни А з 1,23370 грн без ПДВ за 1 кВт год до 1,35707 грн без ПДВ за 1 кВт год, тобто на 10%.

6.3.6. Також судом першої інстанції встановлено, що у комерційній пропозиції до додаткової угоди від 12.02.2021 №1 обсяг споживання становить 35599219,6 кВт год, а комерційною пропозицією до додаткової угоди від 22.02.2021 №2 обсяг споживання зменшено до 32955010,2 кВт год, тобто на 2644209,4 40 кВт год або 8,02%, загальну суму Договору не змінено.

6.3.7. Судами попередніх інстанцій вказано, що відповідно до пункту 5.2 Договору ціна за одиницю товару (1 кВт год) є незмінною протягом розрахункового періоду (1 (одного) календарного місяця).

6.3.8. Суд першої інстанції виснував, що надані відповідачем дані про середньозважену ціну, на підставі яких укладено додаткову угоду від 22.02.2021 №2, не охоплюють періоду між укладенням додаткової угоди від 12.02.2021 №1 та додатковою угодою від 22.02.2021 №2. Крім того, ціна за 1 кВт год повинна бути незмінною протягом розрахункового періоду (одного календарного місяця).

6.4. 23.03.2021 сторонами укладено додаткову угоду №3, якою сторони домовилися збільшити ціну за одиницю товару - код CVP за ДК 021:2015-09310000-5 «Електрична енергія», не більше ніж на 10 відсотків у зв`язку із коливанням ціни такого товару на ринку, та без збільшення загальної вартості Договору. У разі зміни Договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

6.4.1. Комерційною пропозицією сторони визначили, що ціна електроенергії за 1 кВт становить 1,796707 грн без ПДВ або 2,156048 грн з ПДВ, всього кВт год 30466045,3, всього сума 65686256,00 грн. з ПДВ а ціна складової А становить 1,492777 грн без ПДВ.

6.4.2. За наявними в матеріалах справи документами, суд встановив, що додаткова угода від 23.03.2021 №3 укладена на підставі довідки від 17.03.2021 №356/1 ТПП, яка визначає ціну на ринку «на добу наперед» на 18.03.2021, яка складає 1 644,72 грн/МВт.год (без ПДВ).

6.4.3. Судами попередніх інстанцій встановлено, що дані угоди укладені на підставі даних з веб-сайту ДП «Оператор ринку», щодо середньозважених цін купівлі-продажу електроенергії «РДН» по торговій зоні «ОЕС України» станом на 18.03.2021, де середня ціна 1 МВт/год складає 1 644,72 грн, про що відповідачем зазначено у своєму листі від 18.03.2021 №4824.

6.4.4. Відповідно до відомостей, веб-сайту ДП «Оператор ринку», щодо середньозважених цін купівлі-продажу електроенергії «РДН» по торговій зоні «ОЕС України» середня ціна 1 МВт/год у третій декаді лютого порівняно з попередньою декадою середньозважена ціна зменшилася з 1 625,30 грн до 1 565,39 грн; порівняно з третьою декадою лютого середньозважена ціна першої декади березня 2021 року зменшилася з 1 565,39 грн до 1 359,94 грн; у другій декаді березня порівняно з першою декадою березня середньозважена ціна зросла з 1 359,94 грн до 1 386,86 грн. Крім цього, середня ціна за двадцять днів березня у порівнянні з лютим 2021 зменшилася з 1 659,96 грн до 1 374,59 грн.

6.4.5. Судом першої інстанції встановлено, що в період з 22.02.2021 (дата укладення додаткової угоди №2) до 23.03.2021 (дата укладення додаткової угоди №3) коливання середньозважених цін не призводили до підняття середньої ціни вище рівня другої декади лютого (період до укладення додаткової угоди від 22.02.2021 №2.

6.5. За наявними в матеріалах справи документами, суд встановив, що додаткові угоди від 12.02.2021 №1, від 22.02.2022 №2, від 23.03.2021 №3 укладені на підставі довідок ТПП від 10.02.2021 №150/1, від 17.02.2021 №177/1, від 17.02.2021 №177/2, від 17.03.2021 №356/1, не є належним доказом внесення змін до Договору, оскільки вони не містять динаміку ціни на електроенергію, аналіз вартості ціни електроенергії на конкретну дату у порівнянні з попередніми періодами чи будь-які інші дані, які б підтверджували коливання ціни електроенергії на ринку. Тобто не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов договору на підставі пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону. Оскільки у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження, викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі №912/1580/18 від 13.10.2020).

6.5.1. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, вказав, що надані ж відповідачем на підтвердження коливання ціни на товар довідки, містять інформацію лише про ціну товару (електричної енергії) на певну дату або декілька днів, що не охоплюють періоду на підставі якого укладено додаткові угоди.

6.5.2. Враховуючи викладене, зокрема, відсутність в матеріалах справи доказів збільшення ціни за одиницю товару, суд першої інстанції, зазначив, що слід констатувати, що не було законних підстав для укладення додаткових угод від 12.02.2021 №1, від 22.02.2021 №2, від 23.03.2021 №3 до Договору, а сторонами на момент вчинення цих правочинів не дотримано вимог Закону.

6.6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 14.06.2022 Управління західного офісу держаудитслужби в Чернівецькій області (далі - Управління) звернулося до Підприємства з листом у якому повідомило, що Управлінням у період з 27.04.2022 до 10.05.2022 проведено перевірку закупівлі в Підприємстві за предметом «Електрична енергія», якою встановлено порушення, що відображені в акті перевірки від 17.05.2022 №31-34/1.

6.6.1. Під час перевірки встановлено порушення внаслідок укладення додаткових угод (від 12.02.2021 №1, від 22.02.2021 №2, від 23.03.2021 №3) на збільшення ціни закупівлі за одиницю товару (електричної енергії) всупереч нормам пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону, Підприємством за період з 01.03.2021 до 31.07.2021 недоотримано електричну енергію за Договором у кількості 2992669,98 кВт та зайво сплачено коштів за отриману електричну енергію за підвищеними цінами у сумі 5 867 225,29 грн, в тому числі коштів місцевого бюджету 3 508 755,01 та коштів підприємства 2 358 407,28 грн.

6.6.2. Управління вимагало, щоб Товариство передало Підприємству недопоставлену електричну енергію або повернуло сплачені грошові кошти.

6.6.3. У разі невиконання Товариством вище згаданих вимог, Управління просило Підприємство звернутися до суду з вимогою про визнання недійсними додаткових угод.

6.7. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.01.2022 у справі №600/1997/21-а за апеляційною скаргою Управління на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 20.09.2021 за адміністративним позовом Підприємства до Західного офісу Держаудитслужби про визнання протиправним та скасування висновку про результати моніторингу закупівель, вирішено апеляційну скаргу Управління задовольнити повністю та скасувати рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 20.09.2021 у справі за адміністративним позовом Підприємства до Західного офісу Держаудитслужби про визнання протиправним та скасування висновку про результати моніторингу закупівель.

6.7.1. У даній постанові суд дійшов висновку про те, що «підприємством документально не підтверджено факт коливання ціни за 1 кВт електричної енергії на ринку, відтак ним безпідставно збільшено вартість за одиницю товару (істотну умову) Договору №69, додатковими угодами від 12.02.2021 №1, від 22.02.2021 №2 та від 23.03.2021 №3, а як встановлено відповідачем, обсяг постачання зменшився на 20,66 %, що є порушенням вимоги пункту другого частини п`ятої статті 41 Закону № 922».

6.7.2. Судом першої інстанції у процесі розгляду справи встановлено, що наданим позивачем рішенням від 26.01.2022 у справі №600/1997/21-а встановлювались обставини, пов`язані з відсутністю документального підтвердження факту коливання ціни за 1 кВт електричної енергії на ринку та безпідставним збільшенням вартості за одиницю товару додатковими угодами від 12.02.2021 №1, від 22.02.2021 №2 та від 23.03.2021 №3 до Договору.

6.7.3. З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції виснував, що обставини встановлені рішенням від 26.01.2022 у справі №600/1997/21-а мають преюдиціальне значення під час розгляду справи №926/3244/22.

7. Межі та порядок розгляду справи судом касаційної інстанції

7.1. Ухвалою Верховного Суду від 17.08.2023, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі №926/3244/22 на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.

7.2. Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 28.08.2023 у зв`язку з відпусткою судді Бенедисюка І.М. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №926/3244/22, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Малашенкова Т.М. (головуючий), Булгакова І.В., Колос І.Б.

7.3. Від Товариства через "Електронний суд" 04.09.2023 надійшло вступне слово.

7.4. Суд протокольною ухвалою від 05.09.2023 долучив вказаний документ до матеріалів справи з огяду на статтю 42 ГПК України та водночас оцінюватиме у межах 300 ГПК України.

7.5. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.6. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

7.7. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина четверта статті 300 ГПК України).

7.8. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина друга статті 2 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.2. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.3. Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема, на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

8.4. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

8.5. Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

8.6. При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

8.7. Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.

8.8. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

8.9. При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

8.10. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

8.11. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

8.12. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [див. постанови від 27 березня 2018 року у справі №910/17999/16 (пункт 32); від 25 квітня 2018 року у справі №925/3/17 (пункт 38); від 16 травня 2018 року у справі №910/24257/16 (пункт 40); від 5 червня 2018 року у справі №243/10982/15-ц (пункт 22); від 31 жовтня 2018 року у справі №372/1988/15-ц (пункт 24); від 5 грудня 2018 року у справах №522/2202/15-ц (пункт 22) і №522/2110/15-ц (пункт 22); від 30 січня 2019 року у справі №706/1272/14-ц (пункт 22)]. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

8.13. Скаржник посилається на низку постанов Верховного Суду, які вказані у пункті 4.2 цієї постанови, зазначаючи про те, що судами попередніх інстанцій не було враховано правові висновки.

8.14. Слід зазначити, що предметом розгляду даної справи є визнання недійсними додаткових угод до договору про постачання електричної енергії споживачу.

8.14.1. Позовні вимоги мотивовані тим, що додаткові угоди укладені з порушенням частини п`ятої статті 41 Закону.

8.15. Предметом розгляду справи №903/383/22 було визнання недійсними низки додаткових угод до договору про постачання електричної енергії споживачу.

8.15.1. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при укладанні додаткових угод сторонами оспорюваних угод було всупереч положенням пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону змінено ціну за одиницю товару у бік збільшення на 96% від первинної ціни при відсутності відповідного коливання ціни такого товару на ринку, внаслідок чого безпідставно зменшено обсяги закупівлі. Наведені обставини є підставою для визнання додаткових угод недійсними в судовому порядку та стягнення з відповідача на користь Відділу освіти 311 665,41 грн безпідставно сплачених коштів.

8.16. Предметом розгляду справи №826/6926/17 було визнання протиправною та скасування вимоги Держаудитслужби України щодо усунення порушень законодавства у ході перевірки державних закупівель Міністерства оборони України, яка оформлена листом.

8.17. Предметом розгляду справи №826/11063/17 були позовні вимоги Північного офісу Державної аудиторської служби України до Територіального управління Державної судової адміністрації в м. Києві про стягнення заборгованості.

8.18. Предметом розгляду справи №390/34/17 було визнання договору оренди неправомірним та повернення земельної ділянки з незаконного володіння.

8.19. Предметом розгляду справи №357/7734/18 було визнання недійсним договору оренди землі та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди.

8.20. З огляду на викладене, справи №826/6926/17, №826/11063/17, №390/34/17, №357/7734/18 та дана справа у контексті змістовного критерію, визначеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, є неподібними ні з точки зору спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників, ні за предметом розгляду, ні за підставами позову, ані за нормативно-правовим регулюванням правовідносин, що виникли між їх учасниками, ураховуючи контекст даної справи щодо підстави визнання додаткових угод недійсними.

8.21. Що ж до справи №903/383/22 і даної справи, то вони є схожими в частині, що стосується предмету позову (визнання визнання недійсними додаткових угод до договору про постачання електричної енергії споживачу), за підставами позову (частина п`ята статті 41 Закону), нормативно-правовим регулюванням спірних правовідносин, а тому у контексті змістовного критерію є подібними.

8.22. Верховний Суд виходить з того, що неврахуванням висновку Верховного Суду є саме неврахування висновку щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.

8.23. Так, скаржник вказує, що суди попередніх інстанцій безпідставно залишили поза увагою положення пункти 4, 8 частини третьої статті 51, частини шостої статті 67 Закону України "Про ринок електричної енергії" і підпункт 4 пункту 3.7.1 Правил ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, та в порушення приписів статті 73, частини третьої статті 86, частини четвертої статті 236 ГПК України не врахували висновок Верховного Суду, викладеного у постанові від 16.02.2023 у справі №903/383/22, а саме такого змісту:

"7.21. Суд також зазначає про те, що чинне законодавство не передбачає, які саме документи мають підтверджувати факт коливання цін. Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що частина п`ята статті 41 Закону №922-У1І1 дає можливість змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% та має на меті запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника. Разом з тим, ця норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Документи щодо коливання ціни повинні підтверджувати, чому відповідне підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні запропонованій замовнику на тендері та/або чому виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним (подібна за змістом позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №915/346/18, від 12.02.2020 у справі №913/166/19, від 21.03.2019 у справі №912/898/18, від 25.06.2019у справі №913/308/18, від 12.09.2019у справі №915/1868/18)".

8.24. На думку відповідача, суди попередніх інстанцій дійшли неправомірного висновку стосовно того, що довідка ТПП не містить інформації про коливання ціни в період між укладенням Договору та додаткової угоди від 12.02.2021 №1.

8.25. Також, скаржник вказує, що суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили надану відповідачем як доказ інформацію з офіційного сайту ДП "Оператор ринку".

8.26. Верховний Суд виходить з того, що фактично доводи касаційної скарги (дивись пункт 4.1 цієї постанови) зводяться до того, що судами попередніх інстанцій порушено приписи процесуального права (статті 73 86 236 ГПК України) в частині дослідження, оцінки доказів, які були визначені як підстава для укладення спірних додаткових угод у контексті пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону, та встановлення обставин.

8.27. Верховний Суд зазначає, що відповідно до преамбули Закону України "Про публічні закупівлі" цей Закон визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад.

Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Цей Закон також має на меті адаптувати законодавство України acquis Європейського Союзу на виконання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони.

8.28. Частиною четвертою статті 3 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачено, що відносини, пов`язані із сферою публічних закупівель, регулюється виключно цим Законом і не можуть регулюватися іншими законами, крім випадків, встановлених цим Законом.

8.29. З огляду на вказану норму доводи відповідача про те, що суди при вирішенні даного спору безпідставно залишили поза увагою положення Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правила ринку є необґрунтованими.

8.30. Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону, в редакції, що діяла на момент укладення спірних додаткових угод, істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

8.31. Верховний Суд неодноразово зазначав, що системний аналіз положень статей 651 652 ЦК України та положень пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" дає підстави для висновку про те, що зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов:

відбувається за згодою сторін;

порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації);

підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником);

ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%;

загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.

8.31.1. Подібний висновок, зокрема, наведений у постановах від 09.06.2022 у справі №927/636/21 та від 07.12.2022 у справі №927/189/22.

8.32. Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених Законом (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 12.09.2019 у справі №915/1868/18).

8.33. Верховний Суд виходить з того, що покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки. При цьому, така відмова покупця не надає постачальнику права в односторонньому порядку розірвати договір.

8.34. Саме з метою запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника, законодавець вказав у статті 41 Закону можливість сторін договору змінити його умови шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10%, враховуючи при цьому і інтереси покупця та запобігаючи безпідставному та необґрунтованому збільшенню ціни товару.

8.35. Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

8.36. Суд акцентує, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "факту", отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

8.37. Для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів. Суди першої та апеляційної інстанції є судами встановлення, дослідження та з`ясування питань про факти, і саме вони можуть встановлювати обставини справи, приймати, досліджувати та надавати оцінку доказам. На відміну від судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд є судом оцінки права, а не встановлення фактів, тому не має можливості приймати та оцінювати докази, надавати перевагу одних доказів над іншими, або додатково перевіряти докази в силу імперативної заборони передбаченої частиною другою статті 300 ГПК України.

8.38. Доводи касаційної скарги стосовно неврахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 16.02.2023 у справі №903/383/22 не знайшли свого підтвердження, оскільки зі змісту оскаржуваних судових рішень не вбачається, що суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування вказаного висновку.

8.39. Що ж до посилань скаржника на не дослідження судами попередніх інстанцій доказів (пункт 8.25 цієї постанови), то зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що суди здійснили відповідне дослідження та оцінку.

8.40. Щодо непогодження скаржника із висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо того, що довідка ТПП не містить інформації про коливання ціни, то слід зазначити таке.

8.41. Параграфом 1 глави 5 розділу 1 ГПК України унормовані основні положення про докази. При цьому Верховний Суд виходить із того, що спеціальним законодавством у сфері публічних закупівель не визначено певний орган чи особу, яку законодавець наділив би повноваженнями надавати інформацію на підтвердження коливання ціни товару на ринку.

8.42. Отже, під час визначення щодо доказів на підтвердження коливання ціни товару на ринку слід виходити як з аналізу норм чинного законодавства щодо повноважень та функцій суб`єктів надання такої інформації (наприклад, можна віднести, зокрема Державну службу статистики України, на яку постановою КМУ від 10.09.2014 №442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" покладено функцію з контролю за цінами в частині здійснення моніторингу динаміки цін (тарифів) на споживчому ринку; державне підприємство "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків", яке на замовлення суб`єкта господарювання виконує цінові/товарні експертизи, зокрема, щодо відповідності ціни договору наявній кон`юнктурі певного ринку товарів; Торгово-промислову палату України, яка у межах власних повноважень надає послуги щодо цінової інформації, тощо) так і положень щодо доказів, які закріплені у главі 5 Розділу 1 ГПК України.

8.43. Таким чином, довідки, експертні висновки Торгово-промислової палати України, тощо можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку. Втім, судами у порядку статті 86 ГПК України слід їх досліджувати та оцінювати за критеріями належності, допустимості, достовірності, вірогідності з точку зору саме факту коливання ціни на товар.

8.44. Відповідно до частини першої статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

8.45. Верховний Суд зазначає, що наведені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки доказів і встановленні інших обставин, у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про наявність підстав для скасування судових рішень і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

8.46. Втім, зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що у справі, яка розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій надали оцінку наданим сторонами доказам, якими вони обґрунтовують свої вимоги та/або заперечення і які мають значення для розгляду даного господарського спору, до переоцінки яких в силу приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73-80 86 300 ГПК України.

8.47. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 зі справи №373/2054/16-ц).

8.48. Що ж до посилань скаржника про те, що судами попередніх інстанцій під час розгляду даної справи неправомірно застосовано статтю 215 ЦК України, то слід зазначити таке.

8.49. Відповідач посилається на правові позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 04.07.2023 у справі №904/9132/21, та Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеної у постанові від 26.05.2023 у справі №905/77/21.

8.50. Втім, вказані справи та дана справа не є подібними у контексті змістовного критерію з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19.

8.51. Так, предметом розгляду у справі №904/9132/21 є визнання недійсним та скасування рішення, оформленого протоколом засідання тендерного комітету, визнання недійсним договору, зобов`язання припинити дії та звільнити земельні ділянки, а у справі №905/77/21 - визнання недійсними рішень тендерного комітету та договору на виконання робіт.

8.52. У даній справі як зазначено вище предметом розгляду є визнання недійсними додаткових угод до договору про постачання електричної енергії споживачу, водночас сам договір, який укладено за результатами проведеної публічної закупівлі, не визнається недійсним.

8.53. Отже, правові позиції, на які посилався скаржник у вступному слові, по-перше, не охоплювались підставами та доводами касаційного оскарження зазначених у касаційній скарзі, та подані поза межами строку визначеного частиною першою статті 298 ГПК України, а тому мають наслідки передбачені статтею 118 ГПК УКраїни, по-друге, у суду відсутні пістави вийти за межі доводів та вимог касаційного оскарження на підставі частини четвертої статті 300 ГПК України, адже з наведених у пунктах 8.49-8.52 міркувань, вони (позиції) не є релевантними у вирішенні даного господарського спору.

8.54. З огляду на викладене доводи касаційної скарги, не знайшли свого підтвердження.

8.55. Верховний Суд бере до уваги та вважає прийнятними доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу у межах, які узгоджуються з вказаними вище висновки Верховного Суду, які наведені у цій постанові.

8.56. Верховний Суд окремо вважає за необхідне вказати, що у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

8.57. Верховний Суд зазначає, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, наявність яких скаржником у цій справі аргументовано не доведено.

8.58. Разом з тим, при розгляді справи у суді першої інстанції було допущено порушення норм права стосовно судового збору, виходячи з такого.

8.59. Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (пункт 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц).

8.60. Стаття 123 ГПК України визначає види судових витрат, до яких належать судовий збір та витрати, пов`язані з розглядом справи.

8.61. Згідно із частиною другою статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

8.62.Закон України "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

8.63. Судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат (частина перша статті 1 Закону України "Про судовий збір").

8.63.1. Судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України (стаття 9 Закону України "Про судовий збір").

8.64. Підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставку судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру було встановлено: 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

8.65. Відповідно до абзацу другого частини третьої статті 6 Закону України "Про судовий збір" у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

8.66. Частина восьма статті 6 Закону України "Про судовий збір" визначає, що розподіл судового збору між сторонами та перевірка повноти сплати судового збору здійснюються відповідно до процесуального законодавства.

8.67. На час подання позову статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2022 встановлено у розмірі 2 481 грн.

8.68. Предметом позову у справі №926/3244/22 є три вимоги немайнового характеру: 1) визнання недійсною додаткової угоди від 12.02.2021 №1; 2) визнання недійсною додаткової угоди від 22.02.2021 №2; 3) визнання недійсною додаткової угоди від 23.03.2021 №3.

8.69. Таким чином, в силу приписів Закону України "Про судовий збір" розмір судового збору за подання позову у даній справі складає 7 443 грн (2 481 грн [ставка судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру] х 3 [кількість вимог немайнового характеру]).

8.70.Статтею 129 ГПК України передбачений порядок розподілу судових витрат.

8.71.Зі змісту рішення суду першої інстанції вбачається, що розмір судового збору, який було сплачено позивачем та в подальшому покладено на відповідача склав 2 481 грн. Водночас суд апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду даної справи не усунув порушення стосовно розміру судового збору сплаченого за подання позову.

8.72. Отже, ураховуючи правову природу судового збору, у порядку статті 129 ГПК України, з огляду на статті 2 300 308 311 ГПК УКраїни рішення суду першої інстанції слід змінити в частині стягнення судового збору за подання позовної заяви з урахуванням розміру, визначеного Законом України "Про судовий збір" шляхом викладення пункту 3 резолютивної частини рішення суду у редакції даної постанови.

8.73. ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

8.74. У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

8.75. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

9.2. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

9.4.За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

9.5. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а тому касаційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення.

10. Судові витрати

10.1. Судовий збір сплачений у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції покладається на скаржника, оскільки, Верховний Суд касаційну скаргу відповідача залишає без задоволення.

Керуючись статтями 129 300 308 309 315 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Чернівецька обласна енергопостачальна компанія" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 03.01.2023 у справі №926/3244/22 змінити в частині стягнення судового збору за подання позовної заяви, виклавши пункт 3 резолютивної частини даного рішення у такій редакції:

"Стягнути з комунального підприємства "Чернівціводоканал" (58023, м. Чернівці, вул. Комунальників, 5, код 03361780) до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 4 962 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Чернівецька обласна енергопостачальна компанія" (58001, м. Чернівці, вул. Целана Пауля, 6, код 42102122) на користь комунального підприємства "Чернівціводоканал" (58023, м. Чернівці, вул. Комунальників, 5, код 03361780) судовий збір у розмірі 7 443 грн".

3. У решті рішення Господарського суду Чернівецької області від 03.01.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.05.2023 у справі №926/3244/22 залишити без змін.

4. Видачу наказів доручити Господарському суду Чернівецької області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Булгакова

Суддя І. Колос