Історія справи

Ухвала КГС ВП від 30.05.2018 року у справі №910/6099/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/6099/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.

учасники справи:

позивач - науково-технічна виробнича фірма "ПРОМСЕРВІС" у формі овариства з обмеженою відповідальністю

представник позивача - не з'явився

відповідач-1 - Головне управління Державної фіскальної служби в Одеській області

представник відповідача-1 - не з'явився

відповідач-2 - Прокуратура Вінницької області

представник відповідача-2 - не з'явився

відповідач-3 - Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області

представник відповідача - 3 - не з'явився

відповідач-4 - Державна казначейська служба України

представник відповідача-4 - не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу науково-технічної виробничої фірми "ПРОМСЕРВІС" у формі товариства з обмеженою відповідальністю

на постанову Київського апеляційного господарського суду у складі Зубець Л.П. - головуючого, Мартюк А.І., Алданової С.О. від 22 березня 2018 року та рішення Господарського суду міста Києва у складі Головіної К.І. від 11 грудня 2017 року

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. Науково-технічна виробнича фірма "Промсервіс" у формі товариства з обмеженою відповідальністю звернулась до Господарського суду міста Києва із позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, Прокуратури Вінницької області, Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, Державної казначейської служби України про стягнення з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шкоду, завдану органами досудового розслідування, у загальному розмірі 16 244 800,00 грн. (з них: 35 500,00 грн. - моральна шкода, 16 209 600,00 грн. - матеріальна шкода).

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в результаті дій відповідачів 21.01.2014 відносно позивача було безпідставно порушено кримінальне провадження №12014020000000018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 212 КК України. В результаті незаконно проведених оперативно-розшукових заходів під час досудового слідства, позивачу були завдані збитки у вигляді неотримання очікуваного прибутку та погіршення ділової репутації підприємства.

3. Вимоги позивача обґрунтовані нормами Законів України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю", ст. ст. 22, 23, 1176 Цивільного кодексу України.

Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

4. Державною податковою інспекцією у Приморському районі міста Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області було проведено позапланову перевірку позивача з питань дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 30.09.2013.

5. На підставі матеріалів названої перевірки, слідчим управлінням УМВС України у Вінницькій області 21.01.2014 було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014020000000018 щодо порушення кримінального провадження відносно посадових осіб позивача за ознаками ст. 212 ч. 3 КК України.

6. Відповідачем-2 було винесено постанову від 23.01.2014 про визначення підслідності та місця провадження досудового розслідування, згідно з якою визначено підслідність та місце проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12014020000000018 від 21.01.2014 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 212 КК України за СУ ФР ГУ Міндоходів в Одеській області.

7. 23.12.2014 СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області було винесено постанову про закриття кримінального провадження №12014020000000018 на підставі ч.1 п.2 ст. 284 КПК України, у зв'язку із відсутністю у діях службових осіб позивача складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 212 КК України.

8. Позивач вважає, що вищевказане кримінальне провадження №12014020000000018 було порушено неправомірно, а внаслідок проведення в межах цього провадження органами досудового розслідування оперативно-розшукових заходів було зупинено виробництво на підприємстві позивача, у зв'язку з чим останній не зміг виробити і поставити своєму контрагенту - Публічному акціонерному товариству "Мотор Січ" 307 електромеханізми, а також не отримав очікуваний прибуток та зазнав матеріальної шкоди у сумі 16 209 600,00 грн.

9. З урахуванням викладеного, позивач направив до СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області вимогу №01/23/01 від 23.01.2017 про відшкодування шкоди, завданої органом досудового розслідування.

10. Розглянувши вимогу позивача, ГУ ДФС в Одеській області було винесено постанову від 30.01.2017, якою у задоволенні вимоги відмовлено, з посиланням на недоведеність завдання збитків позивачу в ході здійснення розслідування СУ ГУ ДФС в Одеській області кримінального провадження №12014020000000018.

11. Зважаючи на відмову у добровільному порядку відшкодувати завдану шкоду, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду та просив стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шкоду, завдану органами досудового розслідування, у загальному розмірі 16 244 800,00 грн., з яких 35 500,00 грн. - моральна шкода, 16 209 600,00 грн. - матеріальна шкода.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

12. Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.12.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2018, у задоволенні позову було відмовлено повністю.

13. Рішення судів мотивованє тим, що позивачем не було доведено наявності всіх складових цивільного правопорушення, з якими законодавство пов'язує відшкодування шкоди (збитків). Позивачем не доведено спричинення йому збитків у вигляді моральної шкоди та не підтверджено порушення його ділової репутації внаслідок дій посадових осіб відповідачів. Також позивач не надав доказів, які б свідчили про наявність причинного зв'язку між діями органів досудового розслідування і прокуратури та неспроможністю позивача виготовляти та постачати товар за укладеним із замовником цього товару (ПАТ "Мотор Січ") договором.

14. Крім того, судами зазначено, що положеннями ст.1174 ЦК України допускається можливість відшкодування шкоди незалежно від вини заподіювача шкоди - суб'єкта владних повноважень, тобто за наявності трьох елементів складу правопорушення, а саме: (1) неправомірності поведінки особи, (2) наявності збитків (шкоди) та (3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками (шкодою). Водночас, позивачем не доведено наявність всіх трьох елементів складу правопорушення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

15. Не погоджуючись із вказаними рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані рішення скасувати, прийняте нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)

16. Скаржник вважає оскаржувані рішення необґрунтованими та ухваленими із порушенням норм матеріального права, прийнятими без дослідження обставин справи та розміру шкоди, завданої діями відповідачів. Зокрема, позивач зазначає,що:

16.1. судами не враховано, що факт необґрунтованого втручання у діяльність та майновий стан позивача визнається рішенням у формі постанови слідчого про закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення;

16.2. судами не враховано, що ст. 130 КПК України гарантує відшкодування завданої матеріальної і моральної шкоди особам щодо яких застосовувалися заходи кримінально-правового характеру;

16.3. cудами не застосовано Закон України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", що є дискримінацією гарантованих Конституцією та ЦК України прав та основоположних свобод позивача;

16.4. судом не враховано пояснення прокуратури щодо відсутності наглядового провадження і не взято до уваги факт відсутності доказів наявності події кримінального правопорушення з боку позивача, щодо наявності якого було викладено лише у службовому документі податкового органу, який не створює правових наслідків для платників податків;

16.5. норми ст. 1166 Цивільного кодексу України не передбачають необхідності дослідження правомірності дій відповідачів при вирішенні спору в частині відшкодування завданої такими діями шкоди. Однак відповідна правова норма не була застосована судами;

16.6. судами було проігноровано постанову Слідчого управління фінансових розлідувань ГУ ДФС в Одеській області від 23.12.2014 про закриття кримінального провадження за відсутністю складу кримінального правопорушення щодо позивача, яка містить посилання на застосування до позивача заходів кримінально-правового характеру навіть без застосування процедури наглядового провадження з боку прокуратури та безпідставність їх застосування.

Позиція Головного управління Міністерства внутрішніх справи України у Вінницькій області, викладена у відзиві на касаційну скаргу

17. Головне управління Міністерства внутрішніх справи України у Вінницькій області вважає постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2017 законними та обґрунтованими, у зв'язку з чим просить залишити оскаржувані рішення без змін, а касаційну скаргу науково-технічної виробничої фірми "ПРОМСЕРВІС" у формі товариства з обмеженою відповідальністю - без задоволення.

Позиція Прокуратури Вінницької області, викладена у відзиві на касаційну скаргу

18. Прокуратура Вінницької області вважає касаційну скаргу безпідставною та необґрунтованою, а вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, аналогічні мотивам, з яких виходили суди попередніх інстанцій при прийнятті рішення у справі.

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

19. Верховний Суд, здійснивши перегляд судових рішень у справі на підставі встановлених фактичних обставин справи та в межах доводів та вимог касаційної скарги, погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог та стягнення на користь позивача матеріальної та моральної шкоди, завданої неправомірними діями органів досудового розслідування.

20. Предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідачів шкоди, заподіяної незаконними діями органами досудового слідства, а саме безпідставного порушення кримінального провадження та проведення тривалого досудового розслідування .

21. На спірні правовідносини поширюється дія спеціальної норми ст.1176 ЦК України, згідно якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах, тобто на підставі ст.1166 ЦК України, а порядок відшкодування такої шкоди встановлюється законом.

22. Відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової або господарсько-правової відповідальності, для застосування якої необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: (1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи); (2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; (3) причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; (4) вини особи, яка заподіяла шкоду.

23. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

24. Шкода, заподіяна особі і майну громадянина або майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

25. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі №925/1112/17.

26. Враховучи вищенаведе, Суд вважає помилковим твердження судів щодо необхідності застосування положень ст. 1174 ЦК України, яка регулює відшкодування шкоди, завданої фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органів державної влади та допускає можливість відшкодування шкоди незалежно від вини заподіювача шкоди - суб'єкта владних повноважень, тобто за наявності трьох елементів складу правопорушення, а саме: неправомірності поведінки особи, наявності збитків (шкоди) та причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками (шкодою). Водночас, ця норма не є спеціальною у правовідносинах, де заподіювачем шкоди є орган досудового розслідування, на відміну від ст. 1176 ЦК України.

27. Тим не менш, посилання судів на іншу норму матеріального права не мало наслідком ухвалення незаконного рішення у справі.

28. Верховний Суд, враховуючи надані йому повноваження ст. 300 ГПК України, перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставинах справи.

29. Судами попередніх інстанцій встановлено, що в обґрунтування протиправної поведінки відповідачів у вигляді незаконних дій органів досудового розслідування, позивач посилався на те, що кримінальне провадження було порушене безпідставно, посадові особи підприємства протягом 11 місяців знаходились під слідством без наявності у їх діях ознак ухилення від сплати податків та відсутності податкової заборгованості, на підтвердження чого надав постанову СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області від 23.12.2014 про закриття кримінального провадження №12014020000000018 за відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 212 КК України.

30. Крім того, позивач посилається на рішення судів у адміністративній справі №815/2105/14, якими були скасовані повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 20.12.2013 №0003752204, прийняті за результатами проведеної позапланової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 30.09.2013, що свідчить про помилковість позиції органів досудового розслідування у відношенні товариства.

31. Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що рішення в адміністративній справі, на які посилався позивач, не встановлюють факту незаконності дій органів прокуратури, дізнання, досудового слідства під час порушення кримінального провадження та проведення слідчих дій, воно лише констатує факт скасування повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси, прийняті за результатами позапланової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

32. В свою чергу, перевірка правомірності відповідних дій чи бездіяльності органів дізнання, досудового слідства чи прокуратури здійснюється у відповідності до положень КПК України, та не відноситься до компетенції судів господарської юрисдикції.

33. При цьому, судами не встановлено, а сторонами не надано доказів існування судового рішення, яким би було встановлено незаконність дій посадових осіб відповідача-1, відповідача-2 та відповідача-3, вчинених ними під час порушення кримінального провадження та проведення досудового розслідування кримінального провадження №12014020000000018.

34. Таким чином, в даному випадку позивачем не доведено наявності неправомірної (протиправної) поведінки органів досудового розслідування та прокуратури під час здійснення досудового розслідування кримінального провадження.

35. Щодо доводів позивача про зупинення виробництва у зв'язку із звільненням працівників, що призвело до матеріальних збитків у сумі 16 209 600,00 грн. внаслідок невиконання позивачем своїх зобов'язань перед контрагентом - Публічним акціонерним товариством "Мотор Січ" 307 з поставки електромеханізмів, Верховний Суд встановив, що судам не надано доказів тимчасового припинення діяльності підприємства позивача, зокрема, наказів про простій на підприємстві, звільнення працівників, та інше, внаслідок чого позивач не зміг поставити відповідне обладнання своєму контрагенту на загальну суму 16 209 600,00 грн.

36. Щодо посилань позивача, як на підставу відшкодування шкоди, на норми Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", Суд зазначає.

37. Закон України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" врегульовує правовідносини відшкодування шкоди, завданої громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" та іншими актами законодавства.

38. Предметом даного спору є відшкодування позадоговірної шкоди, завданої юридичній особі внаслідок незаконного рішення органу попереднього (досудового) слідства, що не слід ототожнювати.

39. Враховуючи вищенаведене, позивачем не доведено неправомірної (протиправної) поведінки органів досудового розслідування та прокуратури під час здійснення досудового розслідування кримінального провадження №12014020000000018, наявності та розміру понесених збитків, причинного зв'язку між діями органів досудового розслідування і прокуратури та неспроможністю позивачем виготовляти та постачати товар своєму контрагенту.

40. Оскільки наявність цих елементів складу правопорушення, передбаченого ст. 1166 Цивільного кодексу України, є недоведеною, вимога позивача про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 16 209 600,00 грн. правомірно визнана судами необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

41. Як вбачається з матеріалів справи, вимоги в частині стягнення моральної шкоди позивач обґрунтовує тим, що у зв'язку із проведенням досудового розслідування, позивач фактично був позбавлений можливості здійснювати господарську діяльність, що мало наслідком втрату довіри контрагентів та ділової репутації підприємства.

42. Право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав гарантоване ст. 56 Конституції України та ст. 23 ЦК України особа. Моральна шкода полягає у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

43. У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

44. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: (1) наявність такої шкоди, (2) протиправність діяння її заподіювача, (3) наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та (4) вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

45. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа, як учасник суспільних відносин.

46. Тобто, в даному випадку підлягає з'ясуванню, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

47. Як уже зазначалося вище, в процесі розгляду даної справи не знайшли свого підтвердження доводи позивача про протиправність поведінки відповідача-1, відповідача-2 та відповідача-3, а також наявність причинно-наслідкового зв'язку між шкодою і діями відповідачів. В свою чергу, здійснення дій на виконання посадовими особами своїх процесуальних обов'язків, навіть у випадку подальшого їх скасування, не може трактуватися, як приниження честі, гідності або підрив ділової репутації позивача.

48. Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії", від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Понамарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

49. З урахуванням наведеного, а також меж перегляду справи судом касаційної інстанції, доводи касаційної скарги відхиляються, оскільки зводяться до переоцінки доказів та вимог про встановлення обставин справи.

50. Відповідно до ч. 1 ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

51. Верховний Суд вважає, що постанову суду апеляційної інстанції та рішення першої інстанції прийнято із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх скасування не вбачається.

52. Оскільки підстав для скасування постанови і рішення та задоволення касаційної скарги немає, судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на скаржника.

53. Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу науково-технічної виробничої фірми "ПРОМСЕРВІС" у формі товариства з обмеженою відповідальністю залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11 грудня 2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22 березня 2018 року у справі № 910/6099/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Суховий В.Г