Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2025 року

м. Київ

cправа № 904/4405/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2024 (суддя Ярошенко В. І.) та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.05.2025 (Кощеєв І. М. - головуючий, судді Чус О. В., Іванов О. Г.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"

до Українського державного університету науки і технологій

про стягнення 3 922 822,42 грн,

(у судове засідання представники сторін не з`явилися),

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Українського державного університету науки і технологій пені у розмірі 3 497 960, 26 грн., 3% річних у розмірі 292 117, 01 грн. та інфляційних втрат у розмірі 132 745, 15 грн.

Позов обґрунтований порушенням Відповідачем зобов`язань за договором постачання природного газу № 03-2395/22-БО-Т від 05.12.2022 у частині своєчасного розрахунку за поставлений Позивачем у період січень-березень 2023 року природний газ, що є підставою для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат у вказаному вище розмірі.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами

2.1. Як установили суди попередніх інстанцій і свідчать матеріали справи, 05.12.2022 між ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (Постачальником) та Українським державним університетом науки і технологій (Споживачем) було укладено договір № 03-2395/22-БО-Т, відповідно до п.1.1 якого Постачальник зобов`язується поставити Споживачеві природний газ за ДК 021:2015 код 09120000-6 "Газове паливо" (природний газ), а Споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.

Пунктом 2.1 договору сторони встановили, що Постачальник передає Споживачу на умовах цього Договору замовлений Споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період з 01.01.2023 року по березень 2023 року (включно), в кількості 1 750 тис. куб. метрів куб. метрів), в тому числі по місяцях (далі також розрахункові періоди) (тис. куб. м.):

Постачальник передає Споживачу у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи.

Право власності на природний газ переходить від Постачальника до Споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ Споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ (п. 3.1 договору).

Згідно з п. 4.1 договору ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим Договором, встановлюється наступним чином:

ціна природного газу за 1000 куб м газу без ПДВ -13 658, 33 грн,

крім того податок на додану вартість за ставкою 20%,

ціна природного газу за 1000 куб. м з ПДВ - 16 390, 00 грн;

крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124, 16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді нарівні 1, 10 умовних, одиниць, всього з коефіцієнтом - 136, 576 грн, крім того ПДВ 20% - 27, 315 грн, всього з ПДВ - 163, 89 грн. за 1000 куб. м.

Всього ціна газу за 1 000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 16553, 89 грн.

Загальна вартість цього договору на дату укладання становить 2 414 089, 58 грн, крім того ПДВ 4 828 217, 92 грн, разом з ПДВ 28 969 307, 50 грн (п. 4.3 договору).

Відповідно до п. 5.1 договору оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:

- 70% вартості фактично переданого відповідно до акта приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акта приймання-передачі природний газ здійснюється Споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому Споживач повинен був сплатити 70 % грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акта-приймання передачі, фактична вартість використаного Споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього Договору.

Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.

Згідно з п.5.3 договору оплата за природний газ здійснюється Споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника, зазначений в розділі 14 цього Договору.

Споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1 цього Договору.

Кошти, які надійшли від Споживача, зараховуються як передоплата за умови оплати Споживачем 100% вартості природного газу, замовленого на попередній розрахунковий період, та 100% оплати вартості фактично переданого природного газу у попередні розрахункові період.

За умовами п.7.2 договору у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього Договору, Споживач зобов`язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Даний договір набирає чинності з « 01» січня і діє в частині поставки газу до « 31» березня 2023 року включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення Договору можливе за взаємною згодою Сторін шляхом підписання додаткової угоди до Договору.

На виконання умов зазначеного договору, у період січень-березень 2023 року, Позивач передав у власність Відповідача природний газ на загальну суму 14 757 256, 75 грн, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу.

Відповідач оплату за переданий газ здійснив у повному обсязі у розмірі 14 757 256, 75 грн (підтверджується витягом з електронних виписок), але із значним простроченням, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги п. 5.1 Договору.

Вищезазначені обставини стали підставою для нарахування Позивачем пені у розмірі 3 497 960, 26 грн, 3 % річних у розмірі 292 117, 01 грн та інфляційних втрат у розмірі 132 745, 15 грн.

Неоплата Відповідачем вказаних вище сум пені, річних та інфляційних втрат стала підставою для звернення Позивача з позовом у даній справі.

3. Короткий зміст судових рішень у справі

3.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2024 у справі №904/4405/24, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 14.05.2025, позов задоволено частково. Стягнуто з Українського державного університету науки і технологій на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" пеню у розмірі 1 748 980, 13 грн., 3 % річних, у розмірі 292 117, 01 грн., інфляційні втрати, у розмірі 132 745, 15 грн. та витрати зі сплати судового збору, у розмірі 44 528, 60 грн.. В іншій частині позову відмовлено.

Судові рішення аргументовані тим, що відповідачем порушено зобов`язання за договором у частині своєчасної оплати поставленого газу, у зв`язку з чим наявні підстави для стягнення з нього пені, річних та інфляційних втрат.

З урахуванням фактичних обставин справи, характеру порушення та обставин, що вплинули на прострочення, врахувавши інтереси обох сторін, а також виходячи із засад справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності як складових елементів загального конституційного принципу верховенства права, суди вважали, що наявні виняткові підстави для реалізації права на зменшення розміру пені на 50 процентів та задоволення позовних вимог про її стягнення з Відповідача у сумі 1748908,13грн.

Під час зменшення розміру пені, суди врахували: ступінь виконання зобов`язання відповідачем, а саме той факт, що до звернення позивача з позовом відповідачем у добровільному порядку оплачена заборгованість у повному обсязі; поведінку відповідача під час розгляду справи, адже останній не заперечував прострочення, а лише просив врахувати обставини, які ускладнили виконання зобов`язань; що пеня є санкцією, а не частиною основного боргу, тому її зменшення не завдасть значної шкоди фінансовому стану позивача. Одночасно, були враховані інтереси позивача, який мав правомірні очікування щодо оплати поставленого ним природного газу у строки, узгоджені сторонами в договорі, а також те, що діяльність ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" має важливе значення для надійного і безпечного функціонування газотранспортної системи.

Крім того, вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних та інфляційних втрат задоволено місцевим господарським судом і таке стягнення у певній мірі компенсує знецінення несвоєчасно сплачених Відповідачем коштів, про що також було зазначено в оскаржуваному рішенні.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення в частині відмови в стягненні 1 748 980,13 грн пені та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Підставою касаційного оскарження є пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

4.2. Скаржник стверджує, що судами не враховано висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №908/1453/14 та від 12.06.2018 у справі №922/1010/16).

На думку скаржника, судами не прийнято до уваги майновий стан позивача, зокрема, податкового боргу, що призвело до безпідставного надання переваги правам відповідача перед правами Позивача у справі. Відповідач був обізнаний з тим, що за неналежне виконання умов договору на нього буде покладено відповідальність відповідно до умов Договору.

Несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на Позивача державою обов`язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу.

Відповідач не обмежений у способах та шляхах виконання своїх зобов`язань, зокрема, шляхом перенесення оплати, взаємозаліку, залучення кредитних коштів, зменшення власних витрат тощо.

4.3. У відзиві на касаційну скаргу відповідач вказує на безпідставність доводів скаржника та просить залишити без змін оскаржені судові рішення.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

5.2. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.3. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України).

Суди попередніх інстанцій встановили, що відповідач своєчасно не виконав свій обов`язок щодо оплати вартості газу, поставленого йому позивачем .

Згідно із статтями 610 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина перша статті 549 ЦК України).

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина перша статті 550 ЦК України).

Відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За змістом цієї норми, вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов`язання, суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної суми штрафних санкцій таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо (постанова Верховного Суду від 03.12.2024 у справі №909/321/24).

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 ЦК України).

Застосоване у статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення (постанови Верховного Суду від 10.11.2022 у справі №910/15705/21, від 01.02.2023 у справі №914/3203/21, від 22.05.2024 у справі №911/95/20, від 18.12.2024 у справі №921/320/24).

Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі; тому, з метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена права компенсації своїх майнових втрат; такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі майнових втрат у спрощеному, порівняно зі стягненням збитків, порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків; такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 ЦК (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 наголосила, що для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.

Зменшення розміру неустойки є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. Так, за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статей 86 210 ГПК України на власний розсуд та за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статей 86 210 ГПК Україниза наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу; на встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин; умови конкретних правовідносин; наявність/відсутність наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення такої дії. Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, у постановах: від 05.09.2023 у справі №907/583/22, від 28.11.2023 у справі №916/1504/22, від 03.12.2024 у справі №904/872/24, від 03.12.2024 у справі №909/321/24, тощо.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 зазначив, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватися з положеннями статті 233 ГК України і частини третьої статті 551 ЦК, а також досліджуватися й оцінюватися судом у порядку статей 86 210 237 ГПК України. Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

Отже, висновки Верховного Суду щодо застосування статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України є усталеними та загальними (універсальними) для правовідносин про стягнення неустойки, однак результат їх застосування може бути різним (наявність або відсутність підстав для зменшення неустойки) у залежності від тих фактичних обставин, які будуть встановлені судом у кожній конкретній справі.

5.4. В обґрунтування касаційної скарги, скаржник посилається на постанову Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №908/1453/14 і вважає, що суди мали взяти до уваги фінансовий стан позивача. Зокрема, станом на 31.12.2023, відповідно до звіту позивача про фінансовий стан та фінансові результати, розмір зобов`язань складає 98 210 804 грн. Фінансовий результат від господарської діяльності за 2023 рік складає 6 977 982 тис. грн чистого збитку. Фінансова звітність Позивача є загальнодоступним документом, який публікується на веб-сторінці Позивача. У постанові від 04.05.2018 у справі №908/1453/14, на яку посилається скаржник, Верховний Суд вказав, що суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені. При цьому, Верховний Суд у справі №908/1453/14 погодився із судами попередніх інстанцій, які відмовили у зменшенні розміру пені до 90%, зокрема, з огляду на те, що позивач мав заборгованість по заробітній платі та податковий борг.

Суд відхиляє вказані доводи та звертає увагу, що в справі, яка переглядається, під час зменшення розміру пені, суди врахували: ступінь виконання зобов`язання відповідачем, а саме той факт, що до звернення позивача з позовом відповідачем у добровільному порядку оплачена заборгованість у повному обсязі; поведінку відповідача під час розгляду справи, адже останній не заперечував прострочення, а лише просив врахувати обставини, які ускладнили виконання зобов`язань; що пеня є санкцією, а не частиною основного боргу, тому її зменшення не завдасть значної шкоди фінансовому стану позивача. Одночасно, були враховані інтереси позивача, який мав правомірні очікування щодо оплати поставленого ним природного газу у строки, узгоджені сторонами в договорі, а також те, що діяльність ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" має важливе значення для надійного і безпечного функціонування газотранспортної системи.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (стаття 13 ГПК України).

Згідно зі статтею 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З матеріалів справи слідує, що під час розгляду справи судами попередніх інстанцій скаржник не надавав доказів, які б свідчили, зокрема, про його неплатоспроможність, погіршення фінансового стану та ускладнення провадження господарської діяльності, у тому числі відповідність звітність.

Враховуючи зміст принципів змагальності та диспозитивності, доводи скаржника про те, що суд самостійно не перевірив його фінансову звітність, є необґрунтованими, оскільки свідчать про намагання скаржника перекласти на суд обов`язок збирання доказів.

Як вже було зазначено, наявність або відсутність підстав для зменшення неустойки залежить від фактичних обставин, які встановлені судами у справі.

Суди попередніх інстанцій, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням встановлені обставини та подані докази, врахувавши інтереси обох сторін, а також виходячи із засад справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності як складових елементів загального конституційного принципу верховенства права, суди вважали, що наявні виняткові підстави для реалізації права на зменшення розміру пені на 50 процентів та задоволення позовних вимог про її стягнення з Відповідача у сумі 1 748 908,13грн.

Отже, суди попередніх інстанцій у цій справі реалізували свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 ЦК України та статтею 233 ГК України, та, оцінивши за внутрішнім переконанням встановлені обставини і докази у справі, дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для зменшення пені на 50 %.

Аналіз висновків, зроблених судами першої та апеляційної інстанцій у цій справі щодо зменшення неустойки, не свідчить про їх невідповідність висновкам щодо застосування ст.551 ЦК та ст.233 ГК, викладеним у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №908/1453/14,, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, оскільки ці висновки (щодо наявності/відсутності підстав для зменшення розміру штрафних санкцій) не є різними за своїм змістом, а зроблені судами з урахуванням інших фактичних обставин, встановлених у кожній конкретній справі.

У свою чергу, суд визнає необґрунтованим посилання Скаржника на постанову Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 922/1010/16, оскільки у відповідній постанові не розглядалося питання зменшення неустойки згідно з положеннями частин першої та другої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України.

5.7. Зважаючи на викладене, оскільки доводи скаржника щодо неправильного застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права не знайшли підтвердження, колегія суддів не убачає підстав для скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2024 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 14.05.2025 у справі № 904/4405/24 в частині відмови в стягненні 1 748 980,13 грн пені.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та норми права, якими керувався суд

6.1. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.2. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.3. Ураховуючи викладене, зважаючи на зазначені положення законодавства, оскаржені у справі рішення у відповідній частині необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані рішення, то відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2024 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 14.05.2025 у справі № 904/4405/24 в частині відмови у стягненні 1 748 980,13 грн пені залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ