Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2023 року

м. Київ

cправа № 922/4278/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г. М. - головуючого, Рогач Л. І., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання Лихошерст І. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фермерського господарства «Подолівське»

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.12.2022 (колегія суддів: Зубченко І. В. - головуючий, Радіонова О. О., Чернота Л. Ф.) та рішення Господарського суду Харківської області від 05.10.2022 (суддя Новікова Н. А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Краєвид Агро»

до Фермерського господарства «Подолівське»

про стягнення коштів

за участю: позивача Оріщенко Н. С. (адвокат); відповідача Смілянський Я. Г. (адвокат)

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1 Товариство з обмеженою відповідальністю «Краєвид Агро» (далі - Товариство) звернулось з позовом до Фермерського господарства «Подолівське» (далі - Господарство), у якому просило стягнути (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) 12 099 628,64 грн, з яких: 1 741 037,09 грн безпідставно набутих коштів, 39 721,57 грн заборгованості за користування земельними ділянками, 9 607 600,45 грн неустойки у розмірі подвійної плати за користування земельними ділянками, 666 062,73 грн пені, 989,23 грн 3 % річних, нарахованих на несплачену суму заборгованості, 44 217,57 грн 3 % річних, нарахованих на суму безпідставно набутих коштів.

1.2 Позов обґрунтовано тим, що після закінчення строку дії договору суборенди землі від 03.01.2017 № 03/01/17-ПО (далі - Договір) відповідач орендовані ділянки не повернув і безпідставно продовжував користуватись ними, остаточні розрахунки у визначені Договором строки не провів, у зв`язку з чим позивач повинен нести відповідальність, встановлену чинним законодавством і умовами Договору.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1 Рішенням Господарського суду Харківської області від 05.10.2022, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.12.2022, позов задоволено частково; стягнуто з Господарства на користь Товариства 39 721,57 грн заборгованості за користування земельними ділянками, 9 607 600,45 грн неустойки у розмірі подвійної плати за користування земельними ділянками; в решті позову відмовлено.

2.2 Судові рішення мотивовані тим, що неповернення земельних ділянок за Договором після закінчення строку його дії відбулося виключно з вини самого суборендаря (відповідача), а тому наявні правові підстави для застосування до відповідача відповідальності у вигляді стягнення неустойки відповідно до частини другої статті 785 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), нарахованої за безпідставне користування спірним об`єктом оренди. Також за висновком судів матеріалами справи підтверджується заявлена до стягнення заборгованість з плати за фактичне користування земельними ділянками у 2020 році в розмірі 39 721,57 грн. Щодо решти позовних вимог суди дійшли висновку щодо відсутності підстав для їх задоволення.

3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи

3.1 У касаційній скарзі, з урахуванням доповнення до неї, Господарство просить скасувати зазначені судові рішення і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

3.2 На обґрунтування касаційної скарги відповідач посилається на те, що оскаржувані судові рішення прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права. Заявник касаційної скарги вважає, що суди не врахували правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, які викладено у постановах Верховного Суду.

3.3 Також на обґрунтування касаційної скарги відповідач посилається на те, що: в ухваленні рішення судом першої інстанції брав участь суддя, якому було заявлено відвід (пункт 2 частини 1 статті 310 Господарського процесуального кодексу України; далі - ГПК України); апеляційну скаргу розглянуто за відсутності представника відповідача (пункт 4 частини 1 статті 310 ГПК України); суд першої інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про витребування доказів (пункт 3 частини 3 статті 310 ГПК України). Крім того, скаржник посилається на зловживання правом з боку позивача та підстави для залишення позову без розгляду як самостійно окремо, так і в силу зловживання правом.

3.4 Товариство у відзиві на касаційну скаргу заперечує викладені в ній доводи, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

4. Мотивувальна частина

4.1 Суди встановили, що між Товариством (орендар) та Господарством (суборендар) укладено Договір, за умовами пункту 1.1 якого орендар надає, а суборендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходяться на території Барвінківського району.

4.2 Земельні ділянки, що орендуються, знаходяться у володінні та користуванні орендаря відповідно до договорів оренди землі, укладених між їх власниками та орендарем.

4.3 Як встановлено судами попередніх інстанцій, фактично за Договором з урахуванням додаткової угоди від 01.08.2018 площа земельних ділянок складає 797,2495 га.

Також суди зазначили, що матеріали справи, разом з іншим, містять надані відповідачем копії додаткових угод до Договору, а саме додаткову угоду від 27.12.2019 та додаткову угоду від 01.01.2020.

4.4 Додаткова угода від 27.12.2019 містить, зокрема, умову про строк дії договору: до 03.01.2021 включно (пункт 1).

4.5 Водночас позивач чинність вказаних додаткових угод не визнав, наголошуючи, зокрема, на непроведенні державної реєстрації змін до речового права суборенди земельних ділянок у частині зміни (продовження) строку такої суборенди на підставі додаткової угоди від 27.12.2019.

4.6 При цьому відповідач посилався на чинність зазначених додаткових угод та вказав на те, що додаткова угода від 27.12.2019 виконувалась сторонами шляхом надання земельних ділянок, сплати орендної плати у 2020 році та звітування про відповідні операції до контролюючих органів.

4.7 Оцінивши наведені обставини і доводи сторін, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про припинення права суборенди Господарства за Договором саме 03.01.2020. При цьому наявність у матеріалах справи актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) за Договором за 2020 рік, за висновком судів, свідчить не про продовження дії Договору на підставі додаткової угоди від 27.12.2019, а лише про те, що в 2020 році відповідач фактично без належних правових підстав користувався земельними ділянками, обставини чого (факт користування) не заперечуються сторонами.

4.8 Суди, вирішуючи спір у цій справі, виходили з того, що неповернення земельних ділянок за Договором після закінчення строку його дії відбулося виключно з вини самого суборендаря (відповідача).

4.9 Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права

4.10 Підставою для скасування оскаржуваних рішень відповідач вважає, зокрема, те, що рішення першої інстанції ухвалено суддею, якій заявлено відвід.

4.11 Відповідно до частини 1 статті 310 ГПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави його відводу обґрунтованими (пункт 2).

4.12 Як вбачається з матеріалів справи, з підстав вчинення позивачем дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями, у суді першої інстанції відповідачем було подано заяву про зловживання правом.

4.13 У рішенні місцевого господарського суду зазначено, що 10.11.2021 від відповідача надійшла заява про зловживання правом (вх. № 26485 від 10.11.2021), в якій останній просив визнати подання Товариством як позивачем, та/або адвокатом Соколик І. В., позовних заяв з недоліками до Господарства по справам №№ 922/4033/21, 922/4035/21, 922/4036/21, 922/4037/21, 922/4064/21, 922/4065/21, 922/4066/21, 922/4094/21, 922/4095/21, 922/4096/21, 922/4276/21, 922/4277/21, 922/4278/21, 922/4289/21, 922/4290/21, та 922/4291/21 - зловживанням правом та застосувати передбачені законом наслідки, а саме: позовну заяву по справі № 922/4278/21 повернути позивачеві, або позов по справі № 922/4278/21 залишити без розгляду.

4.14 Крім того, 13.12.2021 від Господарства до суду першої інстанції надійшли додаткові пояснення (вх. № 29345 від 13.12.2021) до заяви про зловживання правом від 10.11.2021 в порядку статей 43 та 169 ГПК України, у яких відповідач на підставі його аналізу матеріалів ухвал суду по 16 справам, позовної заяви та уточненої позовної заяви по поточній справі та, беручи до уваги пояснення позивача на обґрунтування відсутності зловживання правом, виклав пояснення до заяви про зловживання правом від 10.11.2021.

4.15 Із оскаржуваної у касаційному порядку постанови суду апеляційної інстанції вбачається, що Господарство звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно з резолютивною частиною якої просило, зокрема, визнати факт зловживання правом Товариством у силу подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями. За змістом апеляційної скарги Господарство вказувало на те, що позовна заява у справі, що розглядається, була однією з шістнадцяти аналогічних позовних заяв, які у строк з 04.10.2021 по 27.10.2021 були подані тим самим позивачем до того самого відповідача з тих самих підстав. Відповідач своєчасно звернувся із заявою про зловживання позивачем правом з вимогою застосувати передбачені законом наслідки. Ухвала Господарського суду Харківської області від 16.12.2021 про відмову у задоволенні заяви Господарства про зловживання правом, за переконанням останнього, є незаконною та необґрунтованою.

4.16 Перевіряючи зазначені твердження скаржника, Східний апеляційний господарський суд виходив із того, що під зловживанням процесуальним правом слід розуміти такі дії особи, які перешкоджають здійсненню правосуддя та виконанню завдань господарського судочинства. Станом на 26.10.2021 (дата надходження позову по справі, що розглядається), станом на момент прийняття рішення про залишення зазначеного позову без руху (27.10.2021) та станом на момент прийняття рішення щодо відкриття провадження у справі № 922/4278/21 (09.11.2021) було відсутнє відкрите провадження за такими позовами. Крім того, спори у справах № 922/4276/21 та № 922/4277/21 різняться як предметом спору, так і підставами, а тому саме лише подання позивачем вказаних позовів до суду жодним чином не може впливати на прийняття рішення щодо відкриття провадження у справі, яка розглядається, або свідчити про зловживання позивачем правом. Суд апеляційної інстанції у цій частині мотивував свою постанову тим, що норми ГПК України не містять імперативної заборони подавати декілька позовів до одного й того самого відповідача, а лише надають можливість суду визнати такі дії зловживанням процесуальними правами залежно від конкретних обставин та за наявності визначених умов (подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями).

4.17 За висновками Східного апеляційного господарського суду, подані Товариством позови не є аналогічними, оскільки позивач не обмежений в праві звертатись до суду з різними позовами про стягнення різних за своєю правовою природою сум (суми основного боргу, суми штрафних санкцій, суми безпідставно збережених коштів, неустойки), у зв`язку із чим подані Товариством позови не можуть вважатись позовами, подання яких у даному випадку може бути визнане зловживанням правом у розумінні положень пункту 2 частини 2 статті 43 ГПК України.

4.18 Крім того, відповідачем у суді першої інстанції було заявлено відвід судді Новіковій Н. А. Підставами вказаного відводу стало те, що: позивачем було подано 16 однотипних позовних заяв з недоліками, що, на думку відповідача, має ознаки маніпуляції автоматизованим розподілом справ між суддями з боку позивача для того, щоб справа потрапила на розгляд саме судді Новіковій Н. А., що може викликати сумніви щодо об`єктивності та неупередженості судді під час розгляду спору.

4.19 Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.12.2021 за результатами розгляду заяви про відвід судді вирішено визнати таку заяву необґрунтованою та відмовити в її задоволенні.

4.20 Перевіряючи викладені в касаційній скарзі аргументи Господарства щодо наявності підстав для відводу судді першої інстанції, Суд виходить з того, що такі підстави перебувають у безпосередньому взаємозв`язку з перевіркою доводів скаржника в частині зловживання правом позивачем.

4.21 Відповідно до частини 1, пункту 2 частини 2 статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема, подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.

4.22 Згідно з частиною 3 статті 43 ГПК України якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

4.23 Зловживання процесуальними правами - це процесуальне правопорушення, яке характеризується умисними недобросовісними діями учасників господарського процесу (їх представників), що призводять до порушення процесуальних прав інших учасників процесу, з метою перешкоджання господарському судочинству, що є підставою для застосування судом процесуальних санкцій (позбавлення права на процесуальну дію або застосування судом інших негативних юридичних наслідків, передбачених законом).

4.24 При цьому Суд зазначає, що у вирішенні питання про визнання тих чи інших дій зловживанням процесуальними правами позиція учасника справи є важливою, але не вирішальною, оскільки законодавець відносить відповідні повноваження до виключної компетенції судів. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 58/505 та від 28.04.2020 у справі № 910/6245/19.

4.25 Водночас у матеріалах справи відсутні копії поданих позивачем до Господарського суду Харківської області позовних заяв, на які відповідач посилався в обґрунтування заяви про зловживання правом позивачем, що унеможливлює перевірку відповідних доводів скаржника.

4.26 Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

4.27 З цього приводу Європейський суд з прав людини зазначив, що у контексті суб`єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, допоки не доведено протилежного. При оцінці об`єктивного критерію окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли би викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (пункти 29, 31 рішення Європейського суду з прав людини «Газета «Україна-центр» проти України» від 15.07.2010).

4.28 ГПК України не встановлює вичерпного переліку обставин, які свідчать про необ`єктивність судді, однак зазначається, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді.

4.29 Верховний Суд зазначає, що істинність твердження про упередженість та/чи небезсторонність судді має бути доведена, адже суб`єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді (суддів) під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.

4.30 Оскільки, як було зазначено, наразі не вбачається можливості повною мірою перевірити доводи відповідача щодо вчинення позивачем дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями, Верховний Суд не може погодитись чи не погодитись з мотивами відмови у задоволенні заяви про відвід судді, що викладені в ухвалі місцевого господарського суду від 06.12.2021.

4.31 З огляду на викладене передчасною вбачається перевірка інших доводів скаржника, викладених у поданій касаційній скарзі, зокрема, щодо розгляду справи по суті, оскільки у разі визнання зловживанням процесуальними правами позивача у зв`язку із поданням вказаних вище позовів до одного й того самого відповідача, з метою уникнення маніпуляцій автоматизованим розподілом справ між суддями суд має залишити позов без розгляду.

4.32 Відповідно до частин 1, 2 та 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (ч.1). Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права (ч.2). Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5).

4.33 Зазначеним вимогам норм права судові рішення не відповідають.

4.34 Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

4.35 Оскільки у матеріалах справи відсутні копії поданих позивачем до Господарського суду Харківської області позовних заяв, на які відповідач посилався в обґрунтування заяви про зловживання правом позивачем, що унеможливлює перевірку судом касаційної інстанції відповідних доводів скаржника, судові рішення у справі підлягають скасуванню, а справу належить передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

4.36 Виходячи з вищевикладеного Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.

4.37 Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду слід урахувати наведене, дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи.

4.38 Відповідно до приписів статті 129 ГПК України розподіл судових витрат у справі, в тому числі й сплачених за подання апеляційних та касаційних скарг, оскільки за результатами розгляду касаційної скарги спір у даній справі не вирішено, має здійснюватися господарським судом, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 240 300 308 310 315 317 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фермерського господарства «Подолівське» задовольнити частково.

Постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.12.2022 та рішення Господарського суду Харківської області від 05.10.2022 у справі № 922/4278/21 скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді Л.І. Рогач

Ю.Я. Чумак