ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 червня 2019 року
м. Київ
Справа № 916/1522/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючого - Пєскова В.Г.,
суддів: Банаська О.О., Катеринчук Л.Й.,
за участю помічника судді - секретаря судового засідання - Любимової І.І.;
учасники справи:
позивач - Національний банк України,
представник позивача - Янголь О.О.,
відповідачі: Публічне акціонерне товариство "Імексбанк" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Шевченківський Девелопмент",
представник ПАТ "Імексбанк" в судове засідання не з`явився,
представник ТОВ "Шевченківський Девелопмент" - Фельдман О.А., Новікова Т.О.,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Шевченківський Девелопмент"
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.02.2019
у складі колегії суддів: Філінюка І.Г. (головуючий), Аленіна О.Ю., Лавриненко Л.В.,
та на рішення Господарського суду Одеської області від 21.11.2018
у складі судді Смелянець Г.Є.
у справі за позовом Національного банку України
до Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Шевченківський Девелопмент",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Фонду гарантування вкладів фізичних осіб,
про визнання недійсним договору оренди,
ВСТАНОВИВ
Обставини справи встановлені судами першої та апеляційної інстанції
1. 17.04.2009 між Національним банком України та Публічним акціонерним товариством "Імексбанк" (далі - ПАТ "Імексбанк") було укладено кредитний договір № 48 про надання стабілізаційного кредиту шляхом відкриття невідновлювальної кредитної лінії.
2. 02.06.2009 між Національним Банком України (іпотекодержатель) та ПАТ "Імексбанк" (іпотекодавець) укладений іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. та зареєстровано в реєстрі за № 1784.
3. Згідно з пунктом 1.1 договору цей договір іпотеки забезпечує вимоги іпотекодержателя за договором №48 про надання стабілізаційного кредиту шляхом відкриття не відновлювальної кредитної лінії від 17.04.2009, який укладено між іпотекодержателем та АКБ "Імексбанк" стосовно повернення отриманої суми кредиту, несплачених відсотків, комісії, неустойок і штрафів у повному обсязі тощо.
4. Відповідно до п. 1.3 договору предметом іпотеки є нерухоме майно: нежила будівля бізнес-центру, що складається з: нежилої 16-ти поверхової будівлі, загальною площею 12 101,4 кв.м., яка розташована за адресою: м. Одеса, проспект Гагаріна, будинок 12-А, на земельній ділянці, площею 12 426 кв.м., яка знаходиться в оренді, згідно з договором оренди землі, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. 04.08.2008 за реєстровим №3449, зареєстрованим в Одеському міському відділі ОРВ ДП "Центр ДЗК" 02.06.2009 за №040950500043, користування не зареєстровано.
5. Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві приватної власності: 91/100 частина - на підставі рішення господарського суду Одеської області від 02.02.2005, справа №25/32-05-847, право власності на яку зареєстровано 28.02.2005 КП "ОМБТІ та РОН" в книзі 42неж-84 номер запису 3671; 6/100 частин - на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 11.03.2005 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Задорожнюк В.К. за реєстровим №У-58, право власності на яку зареєстровано 16.03.2005 КП "ОМБТІ та РОН" в книзі 42-неж-125, номер запису 3611; 3/100 частини - на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 11.03.2005 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Задорожнюк В.К. за реєстровим №У-59, право власності на яку зареєстровано 16.03.2005 КП "ОМБТІ та РОН" в книзі 42-неж-126, номер запису 3611. Згідно з витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно №22408847, виданим КП "ОМБТІ та РОН" 07.04.2009, реєстраційний номер вищевказаної нежилої будівлі бізнес-центру становить 9136820.
6. Згідно з пунктом 3.1.5 договору іпотекодержатель має право вимагати від боржника незалежно від настання строку погашення кредиту дострокового виконання зобов`язань за кредитним договором, а при незадоволені його вимоги - звернути стягнення на предмет іпотеки у відповідності до закону та цього договору при наявності також наступних підстав, зокрема, невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором; здійснення правочинів щодо відчуження іпотекодавцем предмету іпотеки або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без письмової згоди іпотекодержателя, тощо.
7. Відповідно до пункту 4.1.5 договору іпотекодавець зобов`язаний не відчужувати предмет іпотеки у будь-який спосіб та не обтяжувати його зобов`язаннями з боку третіх осіб (зокрема, не передавати його в оренду, найм, не передавати в наступну заставу тощо), не видавати довіреності на користування та/або розпорядження предметом іпотеки, а також не виступати поручителем за третіх осіб без отримання попередньо письмової згоди на це від іпотекодержателя.
8. Згідно з пунктом 4.2.1 договору іпотекодатель має право володіти та користуватися предметом іпотеки на протязі дії цього договору, відповідно до його призначення.
9. Відповідно до пункту 7.1 договору цей договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до повного виконання Боржником зобов`язань за кредитним договором та додаткових договорів/угод до нього.
10. 26.11.2009 між Національним Банком України (Кредитор, позивач) та ПАТ "Імексбанк" (Позичальник) укладений кредитний договір №29 про рефінансування, за умовами якого кредитор надає позичальнику кредит рефінансування (з урахуванням раніше здійсненого) в сумі 2 900 000 000 грн.
11. Згідно з преамбулою договору, враховуючи власні взаємні інтереси та необхідність подальшої оптимізації своїх договірних зв`язків, сторони прийняли рішення про припинення своїх зобов`язань за договорами, в т.ч. кредитним договором №48 про надання стабілізаційного кредиту шляхом відкриття не відновлювальної кредитної лінії від 17.04.2009.
12. 26.03.2014 між Національним Банком України та ПАТ "Імексбанк" укладений договір про зміни № 5 до іпотечного договору, посвідченого 02.06.2009 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. та зареєстрований в реєстрі за № 1784, з договором про зміни №1, посвідченим 21.09.2009 за реєстровим №3289, договором про зміни №2, посвідченим 26.11.2009 за реєстровим № 4135, договором про зміни №3, посвідченим 24.03.2011 за реєстровим № 784 та договором про зміни №4, посвідченим 20.10.2011 за реєстровим № 3485, згідно з яким сторони у зв`язку з укладенням додаткового договору №9 від 25.03.2014 до кредитного договору №29 про рефінансування від 26.11.2009 сторони домовились внести зміни до іпотечного договору.
13. 31.07.2015 між ПАТ "Імексбанк" (орендодавець) в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Імексбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Шевченківський Девелопмент" (далі - ТОВ "Шевченківський девелопмент", орендар) укладений договір оренди, згідно з яким орендодавець передає орендарю в тимчасове платне користування на умовах оренди нерухоме майно, а саме, частину нежитлових приміщень, що зображені схематично на викопіюванні (додаток №1) з поетажного плану цокольного, 1-го, 2-го та 6-го поверхів нежилої будівлі бізнес-центру, загальною площею 5 273,1 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Одеса, проспект Гагаріна, будинок 12-А (об`єкт оренди), а орендар зобов`язується прийняти об`єкт та оплачувати орендну плату.
14. Відповідно до пункту 1.2 договору об`єкт оренди належить орендодавцю на праві власності.
15. Згідно з пункту 1.3 договору метою передачі об`єкту в оренду є: організація ефективного використання та експлуатації об`єкту оренди, підтримання об`єкту оренди в належному технічному стані, забезпечення належної експлуатації об`єкта оренди, відповідно до його призначення. Згідно з пункту 1.6 договору об`єкт оренди надається орендарю для використання його у господарській діяльності орендаря.
16. Відповідно до пункту 1.4. договору протягом строку дії договору орендар має право передавати об`єкт оренди повністю або частково в суборенду третім особам, при цьому попередню згоду орендодавця на вчинення зазначених дій не потрібно. Умови договорів, що укладаються орендарем з третіми особами, не повинні суперечити та мають відповідати умовам (в т.ч. враховувати його положення) даного договору.
17. Відповідно до п. 8.1 договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 01.05.2016 із автоматичним (без укладення сторонами додаткової угоди) продовження терміну дії договору у випадку зміни (збільшення) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб строку проведення ліквідаційної процедури Орендодавця на термін до настання 1-го числа останнього місяця строку ліквідації, зміненого (збільшеного) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб. Із врахуванням можливих термінів вищевказаного продовження терміну дії договору його загальний строк дії становить два роки та одинадцять місяців, а подальша пролонгація можлива виключно шляхом укладання сторонами відповідних додаткових угод, або шляхом укладення нового договору оренди.
18. 01.08.2015 сторонами договору оренди підписано акт приймання-передачі об`єкта до договору оренди від 31.07.2015, згідно з яким: на виконання умов договору, укладеного сторонами, орендодавець передав, а орендар прийняв об`єкт оренди, а саме: частину нежитлових приміщень, що зображені схематично на викопіюванні (додаток №1) з поетажного плану цокольного, 1-го, 2-го та 6-го поверхів нежилої будівлі бізнес-центру, загальною площею 5 273,1 кв.м., які знаходяться за адресою: м . Одеса , проспект Гагаріна, будинок 12-А.
Обґрунтування позову
19. 28.07.2018 Національний банк України звернувся до ПАТ "Імексбанк" та ТОВ "Шевченківський Девелопмент" з позовом, в якому просить Господарський суд Одеської області визнати недійсним договір оренди, укладений 31.07.2015 між ПАТ "Імексбанк" та ТОВ "Шевченківський Девелопмент".
20. Позовні вимоги обґрунтовані абзацом 4 частини третьої статті 9, частиною третьою статті 12 Закону України "Про іпотеку". Позивач стверджує, що спірний договір оренди укладений та ПАТ "Імексбанк" всупереч вимогам законодавства та умов пункту 4.1.5 договору іпотеки за відсутності згоди іпотекодержателя на його укладення, а тому є недійсним.
Обґрунтування відзивів на позовну заяву
21. Заперечуючи проти позовних вимог, ТОВ "Шевченківський Девелопмент" стверджує, що 27.05.2015 введено процедуру ліквідації ПАТ "Імексбанк", а тому в силу положень пункту 6 частини першої статті 46, частини п`ятої статті 51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, з метою отримання доходу мала право передати об`єкт нерухомого майна, що належить ПАТ "Імексбанк" на праві власності та переданий Національному банку України в іпотеку, до реалізації цього майна в установленому порядку.
22. Також, відповідач стверджує, що майно, яке є саме предметом іпотеки в оренду не передано, оскільки предметом іпотеки є нежитлова 16-ти поверхова будівля бізнес-центру, а предметом оренди є частина нежитлових приміщень 1-го, 2-го та 6-го поверхів нежитлової будівлі бізнес-центру. Протягом дії договору орендар належним чином виконує свої обов`язки за спірним договором. Позивачем не зазначено, які саме та яким чином порушено його права оспорюваним договором оренди. Реалізація прав іпотекодержателя здійснюється в повному обсязі.
23. Також, ТОВ "Шевченківський Девелопмент" стверджує, що питання законності укладення договору оренди від 31.07.2015, який є предметом спору у даній справі вже було розглянуто господарським судом Одеської області у справі №916/368/18.
24. ПАТ "Імексбанк" у відзиві на позовну заяву погодився з правовою позицією позивача - Національного банку України та зазначив про наявність правових підстав для визнання недійсним договору оренди, укладеного 31.07.2015 між ТОВ "Шевченківський Девелопмент" та ПАТ "Імексбанк", оскільки спірний договір укладено без згоди іпотекодержатля всупереч положенням Закону України "Про іпотеку" та умовам іпотечного договору.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
25. 21.11.2018 рішенням Господарського суду Одеської області у справі № 916/1522/18 позов Національного банку України задоволено. Визнано недійсним договір оренди, укладений 31.07.2015 між ПАТ "Імексбанк" та ТОВ "Шевченківський Девелопмент". Стягнуто з ПАТ "Імексбанк" на користь Національного банку України судовий збір у розмірі 881 грн. Стягнуто з ТОВ "Шевченківський Девелопмент" на користь Національного банку України судовий збір у розмірі 881 грн.
26. 05.02.2019 постановою Південно-західного апеляційного господарського суду у справі № 916/1522/18 рішення Господарського суду Одеської області від 21.11.2018 у справі № 916/1522/18 - залишено без змін. Апеляційну скаргу ТОВ "Шевченківський Девелопмент" - залишено без задоволення. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладено на ТОВ "Шевченківський Девелопмент".
27. Суди першої та апеляційної інстанцій виходи з того, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження наявності згоди Національного Банку України як іпотекодержателя за іпотечним договором від 02.06.2009 щодо передачі частини предмету іпотеки в оренду ТОВ "Шевченківський девелопмент" на підставі договору оренди від 31.07.2015, тому, враховуючи що частиною 3 статті 12 Закону України "Про іпотеку" встановлено недійсність правочину щодо передачі в оренду переданого в іпотеку майна, договір оренди від 31.07.2015, укладений між відповідачам є нікчемним в силу Закону України "Про іпотеку".
28. Суд першої інстанції також зазначив, що господарським судом при розгляді справи №916/368/18 за позовом ПАТ "Імексбанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Імексбанк" до ТОВ "Шевченківський Девелопмент" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на стороні позивача Національного банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання договору недійсним та застосування наслідків недійсності правочину, не надавалось оцінки договору оренди від 31.07.2015 щодо відповідності вимогам законодавства. При цьому, відмовляючи у задоволенні позову у справі №916/368/18 господарський суд виходив з підстав недоведеності позивачем (ПАТ "Імексбанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Імексбанк") відповідного порушеного суб`єктивного права або охоронюваного законом інтересу у зв`язку з укладанням спірної угоди із зазначенням, що порушення як вимог Закону України "Про іпотеку", так і умов іпотечного договору в даному випадку свідчать про порушення, в першу чергу, прав Національного Банку України, а не позивача.
29. Апеляційний господарський суд також зазначив, що Законом України "Про іпотеку" прямо передбачений обов`язок отримання попередньої згоди іпотеко держателя на передачу предмету іпотеки в оренду, при цьому положення Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не містять виключень, встановлених у такому випадку для уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
30. Щодо твердження ТОВ "Шевченківський Девелопмент" про невідповідність орендованого майна з іпотечним майном, то судами вказано, що предмет оренди входить до складу предмету іпотеки, оскільки в іпотеку передано всю будівлю, а в оренду лише декілька поверхів будівлі.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
31. 05.03.2019 ТОВ "Шевченківський Девелопмент" подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.02.2019 та рішення Господарського суду Одеської області від 21.11.2018 у справі № 916/1522/18 повністю; ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Національного банку України відмовити повністю.
32. Скаржник вважає, що судами першої та апеляційної інстанції порушено норми частини третьої статті 12 Закону України "Про іпотеку" на не враховано положення Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним та пріоритетним відносно інших законодавчих актів.
33. Скаржник посилається на статті 73, 76, частину третю статті 86 Господарського процесуального кодексу країни та стверджує, що висновки судів попередніх інстанцій суперечать обставинам даної справи.
34. Також, скаржник стверджує про неправильне посилання суду апеляційної інстанції на правові позиції Верховного Суду, викладені у справах № 916/40/18 та № 916/23/18, оскільки зазначені справи мають відмінний предмет доказування, правовідносини між сторонами, суб`єктний склад та правове регулювання від даної справи № 916/1522/18.
35. В касаційній скарзі також вказується, що Національний банк України не довів порушення спірним правочином своїх прав та інтересів, а оскільки позивач не є власником об`єкта оренди, то положення статті 41 Конституції України та статей 317, 319 Цивільного кодексу України не підлягають застосуванню у даному випадку. Скаржник посилається на практику Верховного Суду України у справах № 6-658цс15, 6-849цс15, 6-84цс14 стосовно необхідності судам встановити наявність порушеного права позивача.
Б. Доводи, викладені у відзивах на касаційну скаргу
36. 10.04.2019 до Верховного Суду від Національного банку України надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач просить залишити без змін прийняті у справі рішення та постанову, посилаючись на їх законність та вказує, що Національний банк України не надавав згоду на укладення спірного договору оренди, а тому такий є недійсним, відповідно до положень частини третьої статті 12 Закону України "Про іпотеку".
37. 22.04.209 від ПАТ "Імексбанк" також надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить залишити без змін рішення та постанову судів попередніх інстанцій, а касаційну скаргу - без задоволення, посилаючись на її безпідставність.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
А. Оцінка аргументів учасників справи
і висновків судів першої й апеляційної інстанцій
А. Щодо суті касаційної скарги
38. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
39. Оцінивши доводи касаційної скарги та здійснивши перевірку правильності застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі не знайшли своє підтвердження, а висновки суду апеляційної інстанції є законними та обґрунтованими, з огляду на наступне.
40. Предметом касаційного перегляду у даній справі є питання наявності/відсутності підстав для визнання недійсним спірного договору оренди нерухомого майна від 31.07.2015.
41. Відповідно до положень статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Частиною першою статті 203 Цивільного кодексу встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
42. Як встановлено судами попередніх інстанцій, за спірним договором оренди ПАТ "Імексбанк" передало в користування ТОВ "Шевченківський девелопмент" частину нерухомого майна, яке було передано в іпотеку Національному банку України в забезпечення кредитних зобов`язань ПАТ "Імексбанк", відповідно до іпотечного договору від 02.06.2009.
43. Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
44. Абзацом четвертим частини третьою статті 9 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування. Наслідки недотримання цієї вимоги передбачені положеннями частини третьої статті 12 зазначеного Закону, відповідно до якої правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.
45. Крім того, як вже зазначалося вище, умовами спірного договору оренди від 31.07.2015 (пункт 4.1.5), укладеного між відповідачами у справі, передбачено, що іпотекодавець зобов`язаний не відчужувати предмет іпотеки у будь-який спосіб та не обтяжувати його зобов`язаннями з боку третіх осіб (зокрема, не передавати його в оренду, найм, не передавати в наступну заставу тощо), не видавати довіреності на користування та/або розпорядження предметом іпотеки, а також не виступати поручителем за третіх осіб без отримання попередньо письмової згоди на це від іпотекодержателя.
46. При цьому, судами попередніх інстанцій встановлено відсутність згоди іпотекодержателя - Національного банку України на передачу нерухомого майна, що предметом іпотеки в оренду ТОВ "Шевченківський девелопмент".
47. Отже, враховуючи, що частиною третьою статті 12 Закону України "Про іпотеку" встановлено недійсність правочину щодо передачі в оренду переданого в іпотеку майна за відсутності згоди іпотекодержателя, суди дійшли вірного висновку про те, що договір оренди від 31.07.2015, укладений між ПАТ "Імексбанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та ТОВ "Шевченківський девелопмент" є нікчемним в силу частини третьої статті 12 Закону України "Про іпотеку".
48. Також, Суд вважає за необхідне зазначити, що статтею 215 Цивільного кодексу України проводиться розмежування видів недійсності правочинів на нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом, та на оспорювані, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом. Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Однак, у випадку невизнання іншою стороною такої недійсності правочину в силу закону та при наявності відповідного спору вимога про встановлення нікчемності може бути пред`явлена до суду окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У такому разі суд своїм рішенням не визнає правочин недійсним, а лише підтверджує його недійсність в силу закону у зв`язку з її оспоренням та не визнанням іншими особами. Аналогічна правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 02.03.2016 у справі № 6-308цс16.
49. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із правомірними та обґрунтованими висновками судів попередніх інстанцій про визнання недійсним договору оренди, укладеного 31.07.2015 між ПАТ "Імексбанк" та ТОВ "Шевченківський Девелопмент".
50. Стосовно доводів ТОВ "Шевченківський девелопмент", викладених в касаційній скарзі про те, що судами попередніх інстанцій не враховано положення Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним та пріоритетним відносно інших законодавчих актів, колегія суддів відзначає наступне.
51. Відповідно до положень частини п`ятої статті 51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з метою отримання доходу Фонд має право укладати договори про передачу окремого майна (активів) неплатоспроможного банку в оренду до реалізації цього майна в установленому порядку. При цьому, Верховний Суд зазначає, що Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не містить виключень щодо отримання згоди іпотекодержателя на передачу в оренду нерухомого майна банку, що ліквідується, та є об`єктом іпотеки.
52. Стосовно посилань скаржника в касаційній скарзі на те, що спірний договір оренди не порушує прав Національного банку України, Суд зазначає наступне.
53. Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
54. Згідно з частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
55. Частиною другою статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
56. Сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. (частини 1, 2 статті 45 Господарського процесуального кодексу України).
57. Відповідно до частини першої статті 162 Господарського процесуального кодексу України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
58. Відповідно до норм статей 215, 216 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути пред`явлена однією зі сторін правочину або заінтересованою стороною, права яких були порушені укладенням спірного правочину.
59. Заінтересованою особою є будь-яка особа, яка має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.
60. Отже, крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів, позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.
61. Судами попередніх інстанцій встановлено, що сторонами договору оренди є ТОВ "Шевченківський девелопмент" та ПАТ "Імексбанк", предметом договору є нерухоме майно, яке також становить предмет іпотеки за іпотечним договором від 02.06.2009, укладеним між "Імексбанк" та Національним банком України.
62. Отже, особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору, повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси, як заінтересованої особи, безпосередньо порушені спірним договором та в результаті визнання недійсним договору майнові інтереси заінтересованої особи будуть відновлені. Позивач, реалізуючи право на судовий захист, звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, в свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.12.2018 у справі № 916/23/18.
63. Так, позивач, обґрунтовуючи порушення своїх прав спірним договором оренди посилався, зокрема, на пункт 1.4. договору оренди, яким передбачено, право орендаря (ТОВ "Шевченківський девелопмент") передавати об`єкт оренди повністю або частково в суборенду третім особам, при цьому попередню згоду орендодавця на вчинення зазначених дій не потрібно. Таким чином, на думку позивача, орендодавець може в подальшому вільно розпоряджатися орендованим майном, без згоди не тільки Національного банку України як іпотекодержателя, але і без згоди власника майна.
64. З огляду на викладене суд касаційної інстанції вважає, що права позивача у зв`язку із укладенням між відповідачами спірного договору оренди від 31.07.2015 є порушеними та підлягають захисту.
65. Таким чином, встановивши нікчемність спірного договору та обставини порушення спірним договором прав та охоронюваних законом інтересів позивача, суди першої та апеляційної інстанцій правильно задовольнили позовну вимогу Національного банку України про визнання недійсним спірного договору оренди від 31.07.2015, як таку, що є законною, обґрунтованою та доведеною.
66. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.
Б. Висновки щодо застосування норми права
67. Абзацом четвертим частини третьою статті 9 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування. Відповідно до положень частини п`ятої статті 51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з метою отримання доходу Фонд має право укладати договори про передачу окремого майна (активів) неплатоспроможного банку в оренду до реалізації цього майна в установленому порядку. При цьому, Верховний Суд зазначає, що Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не містить виключень щодо отримання згоди іпотекодержателя на передачу в оренду нерухомого майна банку, що ліквідується, та є об`єктом іпотеки.
В. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
68. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновків про те, що рішення та постанова у справі прийняті з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, із дотриманням норм матеріального та процесуального права.
69. Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Шевченківський Девелопмент" підлягає залишенню без задоволення, а прийняті у справі постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.02.2019 та рішення Господарського суду Одеської області від 21.11.2018 - залишенню без змін.
Г. Розподіл судових витрат
70. У зв`язку з тим, що Суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення Суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Шевченківський Девелопмент" залишити без задоволення.
2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.02.2019 та рішення Господарського суду Одеської області від 21.11.2018 у справі № 916/1522/18 залишити без змін.
3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Пєсков
Судді О. Банасько
Л. Катеринчук