Історія справи

Ухвала КГС ВП від 12.03.2020 року у справі №910/683/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/683/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О. А. - головуючий, Ткач І. В., Студенець В. І.,

за участю секретаря судового засідання Черненка О. В.,

представників учасників справи:

позивача: Вичівська О. Ю., Дяченко В. С.,

відповідача: Шутов О. О.,

третьої особи-1: Ярошенко А. С.,

третьої особи-2: не з'явився,

третьої особи-3: Бойко С. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної іпотечної установи

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2020

(головуючий - Демидової А. М., судді Владимиренко С. В., Корсак В. А.)

та рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2019

(суддя Борисенко І. І.)

у справі №910/683/19

за позовом Державної іпотечної установи

до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача 1) Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, 2) Кабінет Міністрів України

про припинення зобов'язання,

та за позовом третьої особи з самостійними вимогами щодо предмета спору Національного банку України

до 1) Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", 2) Державної іпотечної установи

про визнання недійсним одностороннього правочину,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. Державна іпотечна установа звернулась до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (далі - Банк) про визнання припиненим зобов'язання Позивача перед Банком щодо сплати відсоткового доходу за десятий відсотковий період за облігаціями серій "А3" згідно з Проспектом емісії облігацій серії "Z2", "А3, "В3 ", "С3 ", "D3" Позивача 2013 року (далі - Проспект емісії), а також щодо погашення облігацій серій "А3" у кількості 4565 штук.

2. Позов мотивований посиланням на положення частини 1 статті 601 Цивільного кодексу України, пункту 8 частини 2 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та обставини припинення спірних зобов'язань внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог щодо кредиторських вимог Позивача, які виникли на підставі договору банківського рахунку №26/995-070 від
27.02.2013.

3. Національний банк України (далі - Третя особа-3) звернувся до господарського суду з позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, до Позивача та Банку про визнання недійсним одностороннього правочину - заяв Позивача №5924/15/28 від 12.12.2018 і №5943/14/1 від 13.12.2018 про зарахування однорідних грошових вимог у рахунок погашення облігацій серії "А3" згідно з Проспектом емісії перед Банком.

4. Зазначений позов мотивований незаконністю зарахування відповідних однорідних зустрічних вимог згідно зі статтею 602 Цивільного кодексу України та порушенням у зв'язку з вчиненням такого правочину прав Третьої особи-3.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

5. Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.10.2019 у задоволенні позову Позивача відмовлено повністю, позов Третьої особи-3 задоволений повністю.

6. Рішення мотивоване тим, що вимоги Позивача до Банку за Договором рахунку є такими, що не настали, оскільки вони акцептовані в сьому чергу вимог кредиторів і право на їх погашення виникне після погашення всіх попередніх черг у порядку, визначеному Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", що на час направлення Позивачем заяв про зарахування однорідних зустрічних вимог не відбулось.

7. При цьому суд першої інстанції послався, зокрема, на положення пунктів 16,17 розділу VIII Положення про порядок складання і ведення реєстру акцептованих вимог кредиторів та задоволення вимог кредиторів банку, що ліквідується, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 21.08.2017 №3711.

8. Також суд зазначив, що окремі пункти Договору рахунку передбачають договірне списання, але оскільки порушення умов розрахунків за розрахунково-касове обслуговування не відбувалось, пункт 8 частини 2 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не поширюється на спірні правовідносини.

9. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2020 рішення суду першої інстанції залишено без змін.

10. Постанова мотивована тим, що при зарахуванні Позивачем зустрічних однорідних вимог за спірними облігаціями Третя особа-3 буде позбавлена права на задоволення своїх кредиторських вимог до Банку за рахунок предмета застави (облігацій), спірне зарахування Позивачем зустрічних однорідних вимог порушує право Третьої особи-3 на отримання задоволення своїх вимог до Банку за рахунок заставленого майна, а отже суперечить приписам частини 3 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та є підставою для визнання такого зарахування недійсним.

11. Водночас суд апеляційної інстанції погодився з доводами Позивача про неправомірне врахування місцевим господарським судом положень пунктів 16,17 розділу VIII Положення про порядок складання і ведення реєстру акцептованих вимог кредиторів та задоволення вимог кредиторів банку, що ліквідується, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 21.08.2017 №3711, адже вони визнані незаконними та нечинними рішенням Окружного адміністративного суду від 26.09.2018 у справі №826/15828/17.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

12. Позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

13. Касаційна скарга мотивована наявністю підстав для касаційного оскарження зазначених судових рішень, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

14. Позивач посилається на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій правових позицій Верховного Суду щодо застосування пункту 8 частини 2 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", викладених у постановах від 16.03.2018 у справі №904/10149/16, від 28.03.2018 у справі №910/14672/16, від 16.05.2018 у справі №910/13547/17, від 31.05.2018 у справі №910/4413/17, від 09.10.2018 у справі №910/17549/17, від 13.02.2019 у справі №922/1552/18, від 27.03.2019 у справі №910/7347/18, від 03.04.2019 у справі №757/31762/14-ц, від 09.04.2019 у справі №910/10418/18, від 19.06.2019 у справі №910/1921/18.

15. Позивач заперечує проти висновку судів першої та апеляційної інстанцій про ненастання строку виконання зобов'язання Банку перед Позивачем за Договором рахунку, адже строк виконання вказаного зобов'язання настав з дня початку процедури ліквідації Банку, а також проти відхилення його доводів про добровільне зарахування Банком інших однорідних зустрічних вимог Позивача і встановлення правомірності такого зарахування рішеннями у справах №910/4413/17, №910/1340/18, №910/12608/17, №910/10418/18.

16. При цьому Позивач зазначає про порушення судами першої та апеляційної інстанцій вимог частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України через відхилення наданих Позивачем доказів, що не потребують доказуванню, а саме обставин, встановлених Верховним Судом у подібних справах №910/4413/17, №910/12608/17, №910/1340/18, №910/10418/18. За доводами Позивача, під час розгляду справи суди не дослідили порядок погашення облігацій, встановлений Проспектом емісії.

17. Позивач вважає, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що відповідні кошти перебували на поточному рахунку Позивача на дату початку процедури виведення Банку з ринку та договірне списання з цього рахунку передбачено умовами Договору рахунку, а тому в спірних правовідносинах дотримані умови, встановлені абзацом 2 пункту 8 частини 2 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", і зарахування зустрічних однорідних вимог не могло порушити в цілому баланс інтересів інших кредиторів банку та черговості задоволення вимог кредиторів.

18. Позивач зазначає, що суди не взяли до уваги доводи Позивача про відповідність заяв про зарахування однорідних зустрічних вимог положенням підпункту 8 пункту 41 Статуту Позивача, а суд апеляційної інстанції не спростував висновків суду першої інстанції щодо укладення оскаржених правочинів з перевищенням повноважень та зробив помилковий висновок про те, що наявність застави цінних паперів, емітентом яких є боржник, позбавляє такого боржника права на припинення зобов'язань за цінними паперами шляхом зарахування однорідних зустрічних вимог.

19. На думку Позивача, суд апеляційної інстанції не застосував Закон України "Про цінні папери та фондовий ринок", який підлягав застосуванню та відповідно до положень якого після припинення обігу облігацій серії "А3" Третя особа-3 втратила право та можливість продажу, звернення стягнення та переходу права власності на заставні облігації.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

20. Третя особа-3 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні скарги в повному обсязі. Третя особа-3 вважає касаційну скаргу необґрунтованою, а викладені в ній вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

21. Відзив мотивований тим, що будь-які дії щодо предмета застави, здійснені без дотримання приписів частини 3 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є порушенням норм чинного законодавства України, а отримані Банком від погашення відповідних облігацій кошти підлягають перерахуванню Третій особі-3 в порядку позачергового задоволення її вимог як заставодержателя.

22. Третя особа-3 заперечує проти доводів Позивача про те, що її права не порушуються внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог за рахунок предмета застави (облігацій), оскільки при такому зарахуванні Третя особа-3 не отримає коштів для погашення заборгованості Банку за відповідним кредитним договором за рахунок предмета застави.

23. Також Третя особа-3 зазначає про безпідставність твердження Позивача про настання строку виконання вимог, за якими він просить здійснити зарахування, адже кошти, які обліковувались на рахунках Позивача, будуть повернуті йому в порядку черговості, що визначена статтею 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", після повного задоволення вимог попередніх черг.

24. Крім того, Третя особа-3 посилається на те, що договірне списання коштів за відповідним договором банківського рахунку в рахунок погашення предмету застави (облігацій) не передбачено, тому положення пункту 8 частини 2 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не можуть бути застосовані; спірні заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог підписані представником Позивача з перевищенням повноважень.

25. Відповідач також подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні скарги, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін. На думку Відповідача, доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

26. При цьому Відповідач наголошує на тому, що відповідний правочин про припинення зобов'язань підписаний представниками Позивача з перевищенням меж їх повноважень. Відповідач заперечує проти тверджень Позивача про припинення його зобов'язань як емітента цінних паперів, а також щодо преюдиційності фактів, встановлених у судових рішення в інших справах, оскільки у них інший предмет спору.

27. Крім того, Відповідач 6 серпня 2020 року надав письмові пояснення щодо змін у законодавстві, яке складає правові підстави позову в справі. Зазначені пояснення за своєю суттю є доповненням до відзиву на касаційну скаргу. З огляду на положення статей 118, 295 Господарського процесуального кодексу України Суд залишає зазначені письмові пояснення без розгляду як такі, що подані після закінчення встановленого Судом строку на подання відзиву.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

28. Між Банком та Позивачем (клієнт) укладений договір банківського рахунку №26/995-070 від 27.02.2013 (далі - Договір рахунку), за умовами якого Банк відкриває клієнту поточний рахунок у національній валюті та отримує плату за обслуговування рахунку згідно з тарифами банку на банківські послуги.

29. Пунктом 1.2 Договору рахунку передбачено, що Банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок грошові кошти, що надходять клієнту, виконувати розпорядження клієнта щодо перерахування відповідних сум з рахунка та проводити інші операції за рахунком у межах законодавства України.

30. Банк має право здійснювати примусове та договірне списання грошових коштів з Рахунку у випадках, передбачених цим договором, іншими договорами, укладеними з Банком, та чинним законодавством України (пп. 3.1.2 п. 3.1 Договору рахунку).

31. Банк має право без отримання додаткової згоди клієнта здійснювати договірне списання грошових коштів з Рахунку у випадках несвоєчасних розрахунків Клієнта з Банком по Договору рахунку (пп. 3.1.6 п. 3.1 Договору рахунку).

32. Банк зобов'язується: здійснювати договірне списання коштів з рахунків Клієнта у сумі невиконаних зобов'язань за договорами, укладеними між Клієнтом та Міністерством фінансів України про порядок відшкодування витрат державного бюджету, які можуть виникнути у разі виконання Кабінетом Міністрів України гарантійних зобов'язань, та про погашення заборгованості Клієнта перед державою за виконання гарантійних зобов'язань, на користь Міністерства фінансів України (пп. 3.3.8 п. 3.3 Договору рахунку).

33.26 грудня 2013 року правлінням Позивача прийнято рішення про закрите (приватне) розміщення облігацій серій "Z2", "A3", "B3", "C3", "D3". У пункті 4.2 Проспекту емісії наведені такі параметри випуску облігацій:

- характеристика облігацій: серія "Z2" - іменні, відсоткові, з додатковим забезпеченням; серія "A3" - іменні, відсоткові, з додатковим забезпеченням; серія "B3" - іменні, відсоткові, з додатковим забезпеченням; серія "C3" - іменні, відсоткові, з додатковим забезпеченням; серія "D3" - іменні, відсоткові, з додатковим забезпеченням;

- кількість облігацій: 50000 штук відсоткових іменних облігацій, у тому числі: серія "Z2" - 10000 штук; серія "A3" - 10000 штук; серія "B3" - 10000 штук; серія "C3" - 10000 штук; серія "D3" - 10000 штук;

- номінальна вартість облігацій (серій "Z2", "A3", "B3", "C3", "D3"): 100000,00

грн;

- загальна номінальна вартість випуску облігацій: 5000000000,00 грн, в тому числі: серія "Z2" - 1000000000,00 грн; серія "A3" - 1000000000,00 грн; серія "B3" - 1000000000,00 грн; серія "C3" - 1000000000,00 грн; серія "D3" - 1000000000,00 грн.

34. Банк є власником іменних відсоткових облігацій серії "А3" у кількості 4565 штук загальною номінальною вартістю 456500000,00 грн, емітованих Позивачем, що підтверджується реєстром власників іменних цінних паперів вих. №168405зв від
12.12.2018.

35. Пунктом 4.8 Проспекту емісії передбачено, що виплата відсоткового доходу здійснюється за рахунок коштів емітента в національній валюті депозитарною установою, з якою власник облігацій уклав договір про обслуговування рахунку в цінних паперах. Виплата відсоткового доходу за облігаціями здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок власника облігацій. Виплата відсоткового доходу за облігаціями здійснюється з періодичністю один раз на півроку. Виплата відсоткового доходу здійснюється на підставі реєстру власників, який складає Центральний депозитарій ПАТ "НДУ" на момент завершення операційного дня, що передує даті початку відповідної виплати (даті останньої виплати).

36. Відсоткова ставка для облігацій Позивача під державну гарантію, що належать на праві власності Банку, встановлюється на рівні для серії "АЗ" - 9% річних.

37. Проспектом емісії встановлена дата закінчення виплати відсоткового доходу за десятий відсотковий період для облігацій серії "АЗ" - 12 грудня 2018 року.

38. Крім того, між Третьою особою-3 та Банком для підтримання ліквідності рефінансування були укладені кредитні договори. У забезпечення виконання умов кредитного договору №132/04-14/КТ від 23.04.2014 між Третьою особою-3 (заставодержатель) і Банком (заставодавець) укладений Договір застави облігацій ДІУ №132/04-14/ДІУ від 23.04.2014 (надалі - Договір застави).

39. Відповідно до пункту 1.2 Договору застави заставодавець передав у заставу заставодержателю облігації Позивача, розміщення яких здійснюються під гарантії Кабінету Міністрів України, які мають наступні характеристики, надалі "Предмет застави": вид цінних паперів - облігації Позивача, забезпечені гарантією КМУ; міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів - UA4000178438; кількість цінних паперів, шт. - 4565; номінальна вартість за 1 шт. (грн) - 100000,0 грн; балансова вартість за 1 шт. (грн) - 103550,68; дата погашення - 11.12.2018.

40. Згідно з пунктом 1.3 Договору застави за рахунок застави вимоги заставодержателя задовольняються повністю, включаючи суму боргу за кредитом та нараховані проценти, штраф, пеню інші витрати заставодержателя, пов'язані з виконанням грошового зобов'язання заставодавця у повному обсязі.

41. На підставі постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015 №150 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних" виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийняла рішення від 02.03.2015 №51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк".

42. Згідно з рішенням виконавчої дирекції Фонду від 08.04.2015 №71 "Про внесення змін до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від
02.03.2015 №51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк", тимчасова адміністрація в Банку запроваджена строком на шість місяців з 03.03.2015 до 02.09.2015.

43. Рішенням виконавчої дирекції Фонду №147 від 03.08.2015 "Про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у АТ "Дельта Банк" було продовжено строки здійснення тимчасової адміністрації у Банку до 02.10.2015, продовжено повноваження уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у Банку до 02.10.2015.

44. На підставі постанови Правління Національного банку України від 02.10.2015 №664 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" виконавча дирекція Фонду прийняла рішення від
02.10.2015 №181 "Про початок ліквідації АТ "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку".

45. Відповідно до витягу з Переліку (Реєстру) вимог кредиторів Банку, затвердженого виконавчою дирекцією Фонду 11 січня 2016 року (з урахуванням змін №1, затверджених рішенням №291 Виконавчої дирекції Фонду від 03.03.2016) вимоги Позивача акцептовані на загальну суму 3332921190,01 грн та включені до сьомої черги погашення.

46. Кредиторські вимоги Третьої особи-3 до Банку включені до реєстру вимог кредиторів та забезпечені заставою майна Банку - облігаціями Позивача.

47. Банк довідкою №5370 від 21.06.2016 повідомив Позивача про те, що 17 лютого 2016 року були закриті рахунки, відкриті в Банку на ім'я Позивача, зокрема поточний рахунок за Договором рахунку.

48. Банк довідкою №05-3323787 від 03.10.2016 повідомив Позивача, що сума кредиторських вимог Позивача у розмірі 3332921190,01 грн акцептована та включена до сьомої черги Реєстру акцептованих вимог кредиторів, а задоволення кредиторських вимог Позивача здійснюватиметься у порядку та строки, визначені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

49. Згідно з витягом від 23.12.2016 про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (реєстрація змін) за ініціативою Третьої особи-3 були внесені відомості до Державного реєстру обтяжень рухомого майна щодо реєстрації звернення стягнення на предмет застави згідно з Договором застави.

50. Станом на 12 грудня 2018 року у Позивача виникло зобов'язання з виплати Відповідачу відсоткового доходу за облігаціями серії "А3" у розмірі 19135475,70

грн.

51. Відповідно до довідки про стан рахунку в цінних паперах на 12.12.2018 №4549 Відповідач пред'явив Позивачу до погашення облігації серії "АЗ" у кількості 10000 штук загальною вартістю 456500000,00 грн.

52. Позивач звернувся до Банку із заявою №5924/15/28 від 12 грудня 2018 року, якою повідомив Банк про зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме: вимог Позивача до Банку за Договором рахунку на суму 475635475,70 грн та вимог Банку до Позивача про сплату відсоткового доходу за десятий відсотковий період за облігаціями серії "A3" у розмірі 19135475,70 грн та погашення облігацій серії "А3" у сумі 456500000,00 грн згідно з Проспектом емісії в загальному розмірі 475635475,70 грн. Водночас у передостанньому абзаці зазначеного листа Позивач вказав про зарахування на загальну суму 475635476,00 грн.

53. Листом №5943/15/1 від 13.12.2018 Позивач звернувся до Відповідача із заявою, якою повідомив Банк про зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме: вимог Позивача до Банку за Договором рахунку на суму 475635475,70 грн та вимог Банку до Позивача про сплату відсоткового доходу за десятий відсотковий період за облігаціями серії "A3" у розмірі 19135475,70 грн та погашення облігацій серії "А3" у сумі 456500000,00 грн згідно з Проспектом емісії в загальному розмірі 475635475,70 грн.

54. У відповідь на вищевказані заяви Банк повідомив Позивача про відсутність правових підстав для задоволення звернення Позивача щодо зарахування зустрічних однорідних вимог у період після затвердження ліквідаційної маси, оскільки це може призвести до порушення прав інших кредиторів Банку.

Позиція Верховного Суду

55. Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статті 509 Цивільного кодексу України, зокрема, на підставі договорів чи інших правочинів.

56. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог статті 509 Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

57. Згідно з положеннями статей 546, 572, 576 Цивільного кодексу України статей 1,4 Закону України "Про заставу" виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, заставою. У силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

58. У разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором. У разі ліквідації юридичної особи - заставодавця заставодержатель набуває право звернення стягнення на заставлене майно незалежно від настання строку виконання зобов'язання, забезпеченого заставою (ст.ст. 589, 590 Цивільного кодексу України, ст. ст. 19,20 Закону України "Про заставу").

59. Зокрема, згідно з частиною 3 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" майно банку, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для позачергового задоволення вимог заставодержателя. Заставодержатель має право звернути стягнення на заставлене майно у порядку, встановленому законодавством або договором застави, та отримати задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна за ціною, визначеною суб'єктом оціночної діяльності, який визначений Фондом.

60. Заставодавець зберігає право розпорядження заставленим майном, якщо інше не передбачено законом чи договором. Заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя (ст. 17 Закону України "Про заставу").

61. Водночас статтею 586 Цивільного кодексу України передбачено, що заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором або законом.

62. Відповідно до положень статей 598, 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зокрема, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

63. Зазначена заява за своєю правовою природою є правочином, який може бути визнаний недійсним за наявності підстав, передбачених статтею 215 Цивільного кодексу України. Згідно з наведеною нормою підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених, зокрема, статтею 215 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити статтею 215 Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

64. За змістом статті 215 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою стороною, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

65. У силу статті 602 Цивільного кодексу України не допускається зарахування зустрічних вимог, зокрема: за зобов'язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; в інших випадках, встановлених договором або законом.

66. Неплатоспроможний банк згідно з пунктом 8 частини 1 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" - це банк, щодо якого Національний банк України прийняв рішення про віднесення до категорії неплатоспроможних у порядку, передбаченому Законом України "Про банки і банківську діяльність".

67. Відповідно до пункту 8 частини 2 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції, чинній на час подання Позивачем заяв №5924/15/28 від 12.12.2018 і №5943/14/1 від 13.12.2018) з дня початку процедури ліквідації банку забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін.

68. Обмеження, встановлені цим пунктом, не поширюються на зобов'язання банку щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, крім обмежень, прямо передбачених законом, у разі, якщо боржник банку одночасно є кредитором цього банку і грошові кошти спрямовуються на погашення зобов'язань за кредитом цього боржника перед цим банком за кредитними договорами та/або за емітованими цим боржником борговими цінними паперами, виключно з урахуванням того, що: за кредитним договором не було здійснено заміни застави, а саме не відбувалося зміни будь-якого з предметів застави на предмет застави, яким виступають майнові права на отримання коштів боржника, які розміщені на відповідних рахунках у неплатоспроможному банку, протягом одного року, що передує даті початку процедури виведення Фондом банку з ринку; кошти перебували на поточних та/або депозитних рахунках такого боржника на дату початку процедури виведення Фондом банку з ринку та договірне списання з цих рахунків передбачено умовами договорів, укладених між боржником і банком. Зазначені операції у будь-якому разі заборонені за договорами, укладеними з пов'язаними з банком особами.

69. Згідно з пунктами 4.29,4.33 глави 4 розділу V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 05.07.2012 №2 (у редакції, чинній на час подання Позивачем заяв №5924/15/28 від 12.12.2018 і №5943/14/1 від 13.12.2018), Фонд або уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку (у разі делегування їй відповідних повноважень) складає проміжний ліквідаційний баланс за результатами акцептування вимог кредиторів банку, що ліквідується, на наступну звітну дату після затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів виконавчою дирекцією Фонду. Рішення про погодження проміжного ліквідаційного балансу неплатоспроможного банку, затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, затвердження змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів приймаються виконавчою дирекцією Фонду.

70. Пунктами 16,17 розділу VIII Положення про порядок складання і ведення реєстру акцептованих вимог кредиторів та задоволення вимог кредиторів банків, що ліквідуються, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 21.08.2017 №3711 (у редакції, чинній на час подання Позивачем заяв №5924/15/28 від 12.12.2018 і №5943/14/1 від 13.12.2018), було передбачено, що припинення зобов'язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог боржник, який одночасно є кредиторами банку, що ліквідується, здійснюється після початку задоволення Фондом відповідної черги акцептованих вимог кредиторів, до якої віднесені вимоги такого кредитора, за заявою кредитора і в сумі, що підлягає задоволенню вимог. Припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог здійснюється пропорційно до суми вимог, що належать кожному кредитору однієї черги, у разі, якщо обсяг коштів, одержаних від продажу майна (активів), недостатній для повного погашення зобов'язань за кредитом боржника перед банком. Рішенням Окружного адміністративного суду від 26.09.2018 у справі №826/15828/17, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2019, зазначений Порядок визнаний незаконним та нечинним в частині пунктів 16 та 17 розділу VIII "Заходи щодо задоволення акцептованих вимог кредиторів".

71. Верховний Суд, зокрема, у постановах від 29.05.2018 у справі №910/12608/17, від 31.05.2018 у справі №910/4413/17, від 09.04.2019 у справі №910/10418/18, від
10.04.2019 у справі №910/1340/18, на які посилається Позивач у касаційній скарзі, дійшов висновку, що положення пункту 8 частини 2 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у відповідній редакції) надають можливість зарахування зустрічних однорідних вимог на стадії ліквідації, а внесення відповідних змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів, не ставиться в залежність від стану формування ліквідаційної маси неплатоспроможного банку.

72. З огляду на викладене Верховний Суд у зазначених постановах визнав безпідставними та необґрунтованими твердження про те, що після затвердження ліквідаційної маси неплатоспроможного банку зарахування зустрічних однорідних вимог є неможливим, оскільки це суперечить приписам Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку.

73. Крім того, Верховний Суд у справах №910/12608/17, №910/10418/18, №910/1340/18 зазначив, що умови, передбачені пунктами 16,17 розділу VIII Положення про порядок складання і ведення реєстру акцептованих вимог кредиторів та задоволення вимог кредиторів банків, що ліквідуються, не є законом у розумінні пункту 41 частини 1 статті 602 Цивільного кодексу України, а Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не ставить в залежність ані зарахування зустрічних вимог від погашення акцептованих вимог кредиторів відповідної черги, до якої відносяться зустрічні кредиторські вимоги, ані зарахування їх пропорційно до суми вимог, що належать кожному кредитору однієї черги, у разі, якщо обсяг коштів недостатній для повного погашення зобов'язань.

74. Однак не врахувавши наведені висновки Верховного Суду, суд першої інстанції під час вирішення спору в цій справі помилково зазначив про те, що вчинення Позивачем спірних односторонніх правочинів після затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстру акцептованих вимог кредиторів Банку, а також ліквідаційної маси Банку суперечить Положенню про виведення неплатоспроможного банку з ринку.

75. Також місцевий господарський суд дійшов хибного висновку, що вимоги Позивача до Банку за Договором рахунку є такими, що не настали, оскільки при направленні заяв про зарахування зустрічних вимог погашення вимог кредиторів Банку сьомої черги не відбулось, пославшись на положення пунктів 16,17 розділу VIII Положення про порядок складання і ведення реєстру акцептованих вимог кредиторів та задоволення вимог кредиторів банків, що ліквідуються.

76. З огляду на викладене Суд погоджується з твердженням Позивача про наявність передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підстави для касаційного оскарження судових рішень у справі, зважаючи на неврахування судом першої інстанції (рішення якого залишено без змін постановою суду апеляційної інстанції) висновків Верховного Суду щодо застосування положень Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у подібних правовідносинах.

77. Суд вважає безпідставним висновок суду першої інстанції про те, що пункт 8 частини 2 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не поширюється на спірні правовідносини. Наведене твердження не відповідає як змісту зазначеної норми Закону, так і встановленим судами першої та апеляційної інстанцій обставинам щодо правовідносин, які виникли між сторонами у справі, зокрема умовам Договору рахунку щодо договірного списання коштів з рахунків Позивача.

78. На думку Суду, слушними є доводи Позивача про відсутність правових підстав для визнання недійсним спірного правочину через підписання заяв №5924/15/28 від
12.12.2018 і №5943/14/1 від 13.12.2018 від імені Позивача неуповноваженою особою, зокрема, враховуючи положення статті 241 Цивільного кодексу України та те, що Позивач при зверненні з позовом та упродовж розгляду цієї справи наголошував на вчиненні ним зазначених правочинів та наполягав на їх виконанні, що свідчить про відсутність підстав для висновку про їх несхвалення Позивачем.

79. При цьому Суд не приймає до розгляду аргументи Позивача, які стосуються переоцінки доказів та встановлення судом касаційної інстанції інших обставин, ніж встановлені судами попередніх інстанцій, що не входить до визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України меж перегляду справи.

80. Водночас Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що оспорюваний односторонній правочин, оформлений заявами Позивача №5924/15/28 від 12.12.2018 і №5943/14/1 від 13.12.2018 про зарахування однорідних грошових вимог в рахунок погашення облігацій перед Банком, порушує права та майнові інтереси Третьої особи-3 як заставодержателя.

81. Суди правильно зазначили, що положеннями Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" унормовано імперативний припис щодо заборони погашення інших кредиторських вимог за рахунок заставного майна, що відповідає основному змісту інституту забезпечення договірного зобов'язання. А відтак, кошти, отримані від реалізації предмета застави, в силу приписів закону спрямовуються виключно на погашення вимог заставодержателя. При цьому інші кредитори вправі розраховувати на погашення своїх вимог за рахунок заставного майна лише у випадку, коли вимоги заставодержателя погашені, та має місце наявність залишку коштів.

82. Аналіз положень Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" свідчить, що встановлені Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" черговість та порядок задоволення вимог кредиторів банку жодним чином не суперечать відповідним приписам щодо позачергового задоволення вимог заставодержателя за рахунок майна банку, що є предметом застави. Віднесення кредиторських вимог Третьої особи-3 до сьомої черги реєстру акцептованих вимог кредиторів Банку, у тому числі й забезпечених заставою, не позбавляє Третю особу-3 права на позачергове задоволення зазначених вимог за рахунок заставленого майна у встановленому чинним законодавством порядку.

83. Отже, включені до сьомої черги кредиторські вимоги Третьої особи-3 до Банку, що є заставними, підлягають погашенню позачергово в силу вимог закону. А будь-які дії щодо предмета застави, вчинені без дотримання приписів частини 3 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", є порушенням норм чинного законодавства України.

84. Враховуючи те, що при зарахуванні Позивачем зустрічних однорідних вимог за спірними облігаціями Третя особа-3 буде позбавлена права на позачергове задоволення своїх кредиторських вимог до Банку за кредитним договором №132/04-14/КТ від 23.04.2014 за рахунок предмета застави (облігацій), Суд вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій, що таке зарахування порушує відповідне право Третьої особи-3, суперечить приписам частини 3 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та є підставою для визнання такого зарахування недійсним.

85. Викладені в касаційній скарзі аргументи Позивача, зокрема про зменшення ним своїх грошових зобов'язань перед Банком, відсутності продажу облігацій, а також втрату Третьою особою-3 права та можливості звернення стягнення на заставлене майно через закінчення строку обігу відповідних облігацій, не спростовують наведені висновки судів. При цьому Суд приймає до уваги, що згідно з встановленими судом апеляційної інстанції обставинами Третя особа-3 відповідно до витягу від 23.12.2016 внесла відомості до Державного реєстру обтяжень рухомого майна щодо реєстрації звернення стягнення на предмет застави за Договором застави до закінчення строку обігу відповідних облігацій.

86. Водночас Суд відхиляє доводи Позивача про порушення судами вимог частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки, на відміну від цієї справи, у наведених Позивачем справах не брала участь Третя особа-3, щодо неї не встановлювались відповідні обставини, а з огляду на межі розгляду зазначених справ суди не враховували правовідносини застави між Третьої особою-3 і Банком та наслідки таких правовідносин.

87. Тобто висновок судів у зазначених Позивачем судових рішеннях у інших справах щодо наявності в Позивача права на припинення своїх зобов'язань перед Банком шляхом зарахування зустрічних вимог є правовою оцінкою судами обставин, встановлених ними у таких справах без урахування наявності прав і майнових інтересів Третьої особи-3 щодо відповідних облігацій як переданого в заставу майна. І такі висновки судів не є фактами, що можуть мати преюдиційне значення для вирішення цього спору в розумінні наведеної норми процесуального права.

88. З огляду на викладене Суд вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для задоволення зустрічного позову - визнання недійсним спірного одностороннього правочину про зарахування однорідних грошових вимог у рахунок погашення облігацій, а відтак і відсутність правових підстав для визнання припиненими спірних зобов'язань Позивача перед Банком.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

89. Звертаючись з касаційною скаргою, Позивач не довів неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права до встановлених судами обставин, не спростував висновки суду щодо наявності підстав для задоволення зустрічного позову та відмови в задоволенні первісного позову.

90. Зважаючи на викладене, Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги та залишення без змін оскаржуваної постанови.

Розподіл судових витрат

91. Понесені скаржником у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної іпотечної установи залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2020 у справі №910/683/19 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Кролевець

Судді І. Ткач

В. Студенець