Історія справи

Ухвала КГС ВП від 30.01.2018 року у справі №904/4666/17

Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2018 року

м. Київ

справа № 904/4666/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючий - Стратієнко Л.В.,

судді: Мамалуй О.О., Ткач І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Самарської районної у місті Дніпрі ради

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області

(суддя - Бондарєв Е.М.)

від 13.06.2017,

та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду

(головуючий - Дармін М.О., судді - Березкіна О.В., Іванов О.Г.)

від 28.09.2017,

за позовом публічного акціонерного товариства "Авіаційна компанія "Дніпроавіа"

до Управління праці та соціального захисту населення Самарської районної у місті Дніпрі ради

про стягнення 39 893,76 грн

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2017 року ПАТ "Авіаційна компанія "Дніпроавіа" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення із Управління праці та соціального захисту населення Самарської районної у місті Дніпрі ради заборгованості в розмірі 39 893,76 грн (із врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 15.05.2017).

Позовні вимоги мотивовані тим, що ПАТ "Авіаційна компанія "Дніпроавіа" у 2016 році забезпечило надання пільг громадянам, здійснивши безкоштовне перевезення повітряним транспортом громадян пільгової категорії - мешканців Самарського району м. Дніпра, на загальну суму 39 893,76 грн. Проте, всупереч нормам чинного законодавства, відповідач добровільно не відшкодував позивачу вартість послуг, наданих пільговим категоріям громадян.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13 червня 2017 року позов задоволено. Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Самарської районної у місті Дніпрі ради на користь ПАТ "Авіаційна компанія "Дніпроавіа" 39 893,76 грн компенсації за пільговий проїзд повітряним транспортом громадян - мешканцям Самарського району міста Дніпро за 2016 рік та судовий збір у розмірі 1600,00 грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.09.2017 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2017 залишено без змін.

Управління праці та соціального захисту населення Самарської районної у місті Дніпрі ради подало касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.09.2017 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2017.

Підставами для скасування судових рішень відповідач зазначає неправильне застосування норм матеріального права судами першої та апеляційної інстанції. Зокрема, Законом України "Про Державний бюджет України за 2016 рік" не передбачені субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на компенсацію пільгового проїзду повітряним транспортом і, як наслідок, відсутня вина відповідача в несвоєчасному виконанні зобов'язання. Крім того, між сторонами не було укладено договори на 2016 рік про відшкодування пільг з оплати проїзду повітряним транспортом.

У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Авіаційна компанія "Дніпроавіа" посилається на її безпідставність, оскільки господарські суди повно і всебічно з'ясували всі обставини справи і дали їм належну оцінку.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, заперечення проти неї і перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у 2016 році ПАТ "Авіаційна компанія "Дніпроавіа" здійснювало перевезення повітряним транспортом громадян, що проживають на території Самарського району м. Дніпра і мають право на пільги, передбачені Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", на загальну суму 39 893,76 грн. Факти здійснення позивачем зазначених авіаперевезень, вартість квитків, використання названими вище пасажирами талонів на знижку підтверджується доданими до позовної заяви та заяви про збільшення розміру позовних вимог копіями іменних пасажирських авіаквитків.

Позивач, з метою відшкодування витрат з перельоту зазначених громадян, звертався з листами до Управління праці та соціального захисту населення Самарської районної у місті Дніпрі ради (а.с. 21-22, 98), однак отримав відповідь про відсутність підстав для оплати управлінням компенсації за пільговий проїзд, оскільки між сторонами не був укладений договір на відшкодування компенсації за надані послуги та Законом Україна "Про Державний бюджет на 2016 рік" не передбачені видатки на такі компенсації (а.с. 26).

Несплата відповідачем компенсації витрат за надані послуги авіаперевезень на пільговій основі у 2016 році стало підставою звернення позивача з цим позовом до суду.

Верховний Суд зазначає, що за змістом пунктів 1, 6 статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основні обов'язки громадянина, основи соціального захисту визначаються виключно Законами України.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію,закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".

Статтею 19 вказаного Закону визначено, що виключно Законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Соціальні пільги на отримання послуг перевезення встановлено Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", який передбачає право ветеранів війни - учасників бойових дій на безплатний проїзд один раз на два роки (туди і назад) залізничним, водним, повітряним або міжміським автомобільним транспортом, незалежно від наявності залізничного сполучення, або проїзд один раз на рік (туди і назад) вказаними видами транспорту з 50-процентною знижкою; та інвалідів І і ІІ груп право безплатного проїзду один раз на рік (туди і назад) залізничним, водним, повітряним або міжміським автомобільним транспортом, а особам, які супроводжують інвалідів I групи (не більше одного супроводжуючого), - 50-процентна знижка вартості проїзду один раз на рік (туди і назад) зазначеними видами транспорту. Інвалідам III групи надається право безплатного проїзду один раз на два роки (туди і назад) залізничним, водним, повітряним або міжміським автомобільним транспортом незалежно від наявності залізничного сполучення або проїзду один раз на рік (туди і назад) зазначеними видами транспорту з 50-процентною знижкою вартості проїзду (ст. ст. 12, 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту").

Пунктом 6 Постанови Кабінету міністрів України "Про порядок надання пільг, передбачених Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 16.02.1994 N 94 визначено, що пільги, передбачені зазначеним Законом, надаються організаціями за рахунок власних коштів з наступним відшкодуванням їх з бюджету за встановленими нормами у погоджені з фінансовими органами терміни. Відшкодування організаціям витрат, пов'язаних з наданням пільг, фінансові органи провадять за рахунок коштів місцевих бюджетів на підставі перевірених ними розрахунків, поданих організаціями.

За приписами ч. 1 ст. 12 Закону України "Про транспорт" підприємства транспорту зобов'язані забезпечувати, зокрема, права на пільги громадян щодо користування транспортом.

Норми вказаних Законів закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовному обов'язку підприємства транспорту надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов'язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.

За змістом статей 89, 102 Бюджетного кодексу України видатки на відшкодування вартості послуг наданих пільговим категоріям громадян здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету визначено постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету". Відповідно до пункту 3 вказаного порядку головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Отже, як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, розпорядником коштів бюджетного фінансування вказаних соціальних пільг на території Самарського району м. Дніпра є Управління праці та соціального захисту населення Самарської районної у місті Дніпрі ради, а відшкодування витрат, понесених внаслідок надання послуг з пільгового перевезення, здійснюється відповідачем за рахунок державних субвенцій.

Згідно з ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні приписи містить і ст. 193 ГК України.

Згідно до частини першої статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Частина 2 ст. 218 ГК України та ст. 617 ЦК України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання.

Законодавством не передбачена залежність відшкодування вартості послуг наданих пільговим категоріям громадян від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Також, відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 та у справі "Бакалов проти України" від 30.11.2004 зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Послуги з авіаперевезення на пільгових умовах ПАТ "Авіаційна компанія "Дніпроавіа" надало не за власною ініціативою, а на виконання імперативних законодавчих вказівок щодо цього. Як наслідок, уповноважений на те державою орган - відповідач у справі у силу закону має відшкодувати за рахунок бюджетних коштів понесені витрати позивачу.

Таким чином суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Щодо тверджень скаржника, що між сторонами не було укладено договору про відшкодування витрат за надані послуги авіаперевезення пільговим категоріям населення на 2016 рік, то Верховний Суд погоджується із господарськими судами попередніх інстанцій, які зазначили, що чинне законодавство України не передбачає обов'язкового укладення такого договору, оскільки зобов'язання сторін у цій справі виникають безпосередньо із законів України і не залежать від їх волевиявлення. Твердження скаржника про відсутність між сторонами договору про відшкодування вартості послуг для окремих категорій громадян на 2016 рік та, відповідно, господарських відносин є безпідставними.

Доводи касаційної скарги висновків господарських судів не спростовують і тому підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається. Постанова суду апеляційної інстанції та рішення першої інстанції прийняті з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування немає.

З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, а Управління праці та соціального захисту населення Самарської районної у місті Дніпрі ради було звільнено від сплати судового збору то згідно з вимогами ст. 129 ГПК України судовий збір не стягується.

Керуючись п. 13 ст. 8, ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Самарської районної у місті Дніпрі ради залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.09.2017 у справі за № 904/4666/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. Стратієнко

Судді О. Мамалуй

І. Ткач