Історія справи

Постанова КГС ВП від 18.06.2025 року у справі №910/21329/17
Постанова КГС ВП від 04.12.2024 року у справі №910/21329/17
Ухвала КГС ВП від 01.05.2019 року у справі №910/21329/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2021 року

м. Київ

Справа № 910/21329/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Уркевича В. Ю.,

секретар судового засідання - Астапова Ю. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу першого заступника керівника Київської міської прокуратури на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2021 (колегія суддів: Михальська Ю. Б., Шаптала Є.

Ю., Скрипка І. М. ) та ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.05.2021 (суддя Паламар П. І.) у справі

за позовом заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 6 в інтересах Київської міської ради до Приватної компанії з обмеженою відповідальністю "Голденберг Ассетс ЛТД" (Private company limited by Shares Goldenberg Assets Ltd), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: 1) Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Архітектор", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Городецький пасаж", 3) Сенатум Холдінгс Лімітед (Senatum Holdings Limited) про витребування земельних ділянок,

за участю представників:

Офісу Генерального прокурора - Шекшеєва В. С.,

позивача - Баранов М. С.,

відповідача - Кокоянчук В. М.,

третіх осіб:

Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Архітектор" - не з'явилися,

Товариства з обмеженою відповідальністю "Городецький пасаж" - Ткаченко В. М.,

Сенатум Холдінгс Лімітед (Senatum Holdings Limited) - не з'явилися,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. Заступник керівника Київської місцевої прокуратури № 6 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради до Приватної компанії з обмеженою відповідальністю "Голденберг Ассетс ЛТД" (Private company limited by Shares Goldenberg Assets Ltd) (далі - Компанія "Голденберг Ассетс ЛТД", відповідач) про витребування у відповідача на користь територіальної громади міста Києва в особі позивача земельних ділянок, які розташовані:

- на вулиці Хрещатик, 13-Б у Печерському районі м. Києва, площею 0,0600 га (кадастровий номер: 8000000000:76:027:0170), вартістю 4 242 888,00 грн;

- на вулиці Архітектора Городецького, 4-Б у Печерському районі м. Києва, площею 0,2862 га (кадастровий номер: 8000000000:76:027:0171), вартістю 20 238 575,80
грн;

- на вулиці Архітектора Городецького, 8-А у Печерському районі м. Києва, площею 0,1775 га (кадастровий номер: 8000000000:76:027:0172), вартістю 12 551 877,00

грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в судовому порядку визнано недійсним рішення Київської міської ради та укладений на його підставі договір купівлі-продажу земельної ділянки, що є підставою для витребування майна на користь його власника - територіальної громади міста Києва у відповідача, який є останнім власником, на підставі договорів купівлі-продажу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

3.23.04.2009 позивачем прийнято рішення № 343/1399 "Про продаж земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "ПРЕСТИЖБУДСЕРВІС" (далі - ТОВ "ПРЕСТИЖБУДСЕРВІС") для будівництва, експлуатації та обслуговування підземного багатоповерхового паркінгу з вбудованими та прибудованими приміщеннями адміністративного, торговельного та громадського призначення на вул. Архітектора Городецького, 6-А у Печерському районі м. Києва", яким:

- погоджено звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки на вул.

Архітектора Городецького, 6-А у Печерському районі м. Києва;

- затверджено вартість земельної ділянки у розмірі 15 974 709,00 грн на підставі експертної грошової оцінки (висновок експерта про ринкову вартість земельної ділянки від 29.07.2008);

- вирішено продати ТОВ "ПРЕСТИЖБУДСЕРВІС" земельну ділянку площею 0,5237 га за 15 974 709,00 грн для будівництва, експлуатації та обслуговування підземного багатоповерхового паркінгу з вбудованими та прибудованими приміщеннями адміністративного, торговельного та громадського призначення на вул. Архітектора Городецького, 6-А у Печерському районі м. Києва, яка перебуває в оренді у ТОВ "ПРЕСТИЖБУДСЕРВІС" згідно з договором оренди від 18.08.2008 № 82-6-00510;

- затверджено умови продажу ТОВ "ПРЕСТИЖБУДСЕРВІС" вказаної земельної ділянки та доручено Головному управлінню земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) забезпечити оформлення в двотижневий термін договору купівлі-продажу цієї земельної ділянки. Після повної сплати вартості земельної ділянки оформити та видати ТОВ "ПРЕСТИЖБУДСЕРВІС" в установленому порядку державний акт на право власності на земельну ділянку.

4.01.07.2010 між позивачем як продавцем та ТОВ "ПРЕСТИЖБУДСЕРВІС" як покупцем укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем'яненко Т. М. за № 586, за умовами якого (пункти 1.1,1.2,2.1) продавець продав, а покупець купив земельну ділянку, розташовану на вулиці Архітектора Городецького, 6-А, у Печерському районі м. Києва загальною площею 0,5237 га, кадастровий номер: 8000000000:76:027:0039, у межах, які перенесені у натуру (на місцевість) і зазначені у технічній документації земельної ділянки.

Земельна ділянка продається для будівництва, експлуатації та обслуговування підземного багатоповерхового паркінгу з вбудованими та прибудованими приміщеннями адміністративного, торговельного та громадського призначення. Ціна продажу земельної ділянки за цим договором становить 15 974 709,00 грн.

5. Згідно з довідкою Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 01.07.2010 № 1850-д право на вищевказану земельну ділянку зареєстровано з наступними обмеженнями (обтяженнями): ухвала Печерського районного суду міста Києва від 07.07.2009 у справі № 2-3469/2009; ухвала Печерського районного суду міста Києва від 07.05.2010 № 2-136/2010 щодо скасування ухвали Печерського районного суду м. Києва від 07.07.2009; ухвала Шевченківського районного суду м. Києва від 21.05.2010 у справі № 2а-1750/10; ухвала Шевченківського районного суду міста Києва від 21.05.2010 у справі № 2а-1750/10 стосовно скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 21.05.2010 у справі № 2а-1750/10; ухвала Апеляційного суду м. Києва від 30.06.2010, якою ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 07.05.2010 залишено без змін.

6.06.07.2010 ТОВ "ПРЕСТИЖБУДСЕРВІС" видано державний акт № 02-8-00286 на право власності на земельну ділянку площею 0,5237 га на вулиці Архітектора Городецького, 6-А у Печерському районі м. Києва.

7. Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 23.05.2011 у справі № 2а-96/11, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2012 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від
09.10.2012, визнано протиправним та скасовано вищезгадане рішення позивача від
23.04.2009 № 343/1399 про продаж земельної ділянки ТОВ "ПРЕСТИЖБУДСЕРВІС". Під час розгляду вказаної справи судами встановлено, що продана ТОВ "ПРЕСТИЖБУДСЕРВІС" земельна ділянка є прибудинковою територією житлових будинків № 4 та № 6 на вулиці Городецького в місті Києві, до якої входить також і проїзд між зазначеними будинками, та використовується для експлуатації та обслуговування житлового будинку № 4, розташованого на названій вулиці.

8. Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 02.10.2013 у справі № 757/8077/13-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від
26.12.2013, визнано недійсним договір купівлі-продажу вказаної вище земельної ділянки.

9. Водночас під час перегляду судового рішення у справі № 757/8077/13-ц в апеляційному порядку між ТОВ "ПРЕСТИЖБУДСЕРВІС" як продавцем та ТОВ "Городецький пасаж" (третя особа-2) як покупцем укладено договір від 10.12.2013 купівлі-продажу земельної ділянки, за умовами якого продавець передає у власність покупця (продає), а покупець приймає (купує) належну продавцю на праві приватної власності земельну ділянку площею 0,5237 га, кадастровий номер 8000000000:76:027:0039, за 16 550 000,00 грн без ПДВ, які покупець зобов'язується перерахувати до 31.12.2015 на розрахунковий рахунок продавця.

10. В подальшому третя особа-2 відчужила вказану земельну ділянку Компанії з обмеженою відповідальністю Сенатум Холдінгс Лімітед (третя особа-3) на підставі договору купівлі-продажу від 17.12.2013 за ціною 16 750 000,00 грн, що становить 2 095 584,00 доларів США за курсом НБУ станом на дату підписання договору.

11. Товариством з обмеженою відповідальністю "БУДГЕОПРОЕКТ" виконані роботи зі складання технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 0,5237 га (кадастровий номер: undefined) на вул. Архітектора Городецького, 6-А, в результаті чого створено 3 нові земельні ділянки, а саме: площею 0,0600 га на вулиці Хрещатик, 13-Б, кадастровий номер: 8000000000:76:027:0170; площею 0,2862 га на вул. Архітектора Городецького, 4-Б, кадастровий номер: 8000000000:76:027:0171; площею 0,1775 га на вулиці Архітектора Городецького, 8-А, кадастровий номер: 8000000000:76:027:0172.

12.11.12.2015 між третьою особою-3 як продавцем та відповідачем як покупцем було укладено договори купівлі-продажу, за умовами яких продавець передає у власність покупця (продає), а покупець приймає (купує) належні продавцю на праві приватної власності земельні ділянки:

- площею 0,06 га, кадастровий номер undefined, розташовану за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 13-Б, за ціною 81 345,00 доларів США;

- площею 0,2862 га, кадастровий номер undefined, розташовану за адресою: м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 4-Б, за ціною 388 012,00
доларів США;

- площею 0,1775 га, кадастровий номер undefined, розташовану за адресою: місто Київ, вулиця Архітектора Городецького, 8-А, за ціною 240 643,00
доларів США.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

13. Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.10.2018 позов задоволено у повному обсязі.

Рішення мотивовано відсутністю волевиявлення законного власника на відчуження спірних земельних ділянок. Внаслідок прийняття незаконного рішення Київської міської ради та набуття особами права власності на спірні земельні ділянки порушені права та інтереси держави як власника земель, оскільки із державної власності протиправно вибули земельні ділянки і державу в особі компетентних органів позбавлено права власності та права користування на землю.

Суд зазначив про те, що відповідач є добросовісним набувачем, проте він не став легітимним власником спірних земельних ділянок, оскільки його власником залишається територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування, а тому спірні земельні ділянки підлягають витребуванню у відповідача на підставі пункту 3 частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) на користь позивача як розпорядника землями міста Києва.

Судом також визнано необґрунтованими доводи відповідача щодо пропуску позовної давності, оскільки відповідач набув право власності на земельні ділянки, які є предметом спору в даній справі 11.12.2015, а з цим позовом прокурор звернувся до суду 29.11.2017, тобто в межах позовної давності. Заява третьої особи-1 про застосування позовної давності не розглядалася судом, оскільки правом на подання такої заяви наділені лише сторони у спорі.

14. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2019 рішення суду першої інстанції залишено без змін.

15. Постановою Верховного Суду від 29.07.2020 рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції зазначив, що в контексті дотримання вимог розумності та добросовісності як принципів здійснення суб'єктивних цивільних прав судами не досліджувалося питання стосовно дій відповідача щодо продажу ТОВ "ПРЕСТИЖБУДСЕРВІС" Товариству з обмеженою відповідальністю "Городецький пасаж" спірної земельної ділянки під час перегляду в апеляційному порядку рішення Печерського районного суду міста Києва від
02.10.2013 у справі № 757/8077/13-ц (яким визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,5237 га, розташованої за адресою: м.

Київ, вул. Архітектора Городецького, 6-А, укладений 01.07.2010), а також обставин та мети подальшого продажу та поділу спірної земельної ділянки.

За висновками суду касаційної інстанції суд першої інстанції не перевірив та не підтвердив обґрунтованості та підстав для представництва прокурором інтересів держави у даній справі у суді, як не перевірив і не оцінив дотримання прокурором порядку звернення з позовом в інтересах держави в особі компетентного органу, передбаченого частиною 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", щодо повідомлення суб'єкта владних повноважень про намір пред'явити позов. Суд апеляційної інстанції, у свою чергу, перевіряючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, не звернув уваги на ці порушення, не перевірив наявності підстав для представництва прокуратурою інтересів держави у даній справі.

16. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2021 позов заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 6 залишено без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

На обґрунтування ухвали суд зазначив, що характер спірних правовідносин у даній справі свідчить про те, що вони не пов'язані із захистом інтересів держави, оскільки заявлені прокурором вимоги фактично стосуються захисту інтересів територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради як власника майна. Доводи прокурора з цього приводу ґрунтуються на помилковому ототожнені інтересів держави та територіальної громади, тому є необґрунтованими.

Звертаючись із позовом, прокурор і позивач стверджували, що ці земельні ділянки є комунальною власністю. За змістом статей 1, 2, 16, 26, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на землю. Розпорядження землями комунальної власності є власними повноваженнями органу місцевого самоврядування, а не делегованими йому повноваженнями органу державної виконавчої влади. Та обставина, що, за твердженням прокурора, на спірній земельній ділянці розташований стратегічний технологічний об'єкт - споруди пересадочного вузла Київського метрополітену "Хрещатик" - "Майдан Незалежності" не створює підстав для представництва прокурором захисту інтересів держави, оскільки Київський метрополітен за своєю організаційно-правовою формою є комунальним підприємством, перебуває у підпорядкуванні Київської міської ради, є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності своїх функцій відносно захисту прав. Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99 прокурори та їх заступники подають до господарського суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ, організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Однак суду не надано доказів неможливості останнім самостійно захистити свої права у разі їх порушення.

17. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2021 ухвалу суду першої інстанції залишено без змін з підстав, викладених у мотивувальній частині постанови.

Суд апеляційної інстанції не погодився з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості ототожнення прокурором інтересів держави та територіальної громади, оскільки в контексті правовідносин у даній справі інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також у захисті прав та свобод місцевого самоврядування, яке не має загальнодержавного характеру, але спрямоване на виконання функцій держави на конкретній території та реалізується у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи.

Суд дійшов висновку, що прокурор у даному випадку обґрунтував необхідність захисту інтересів держави, правильно визначивши орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Водночас апеляційна інстанція дійшла висновку про те, що прокурором не було дотримано порядку, встановленого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", оскільки позовна заява до суду була подана раніше, ніж Київська міська рада, в інтересах якої заявлено позов прокурором, отримала відповідне повідомлення від прокуратури, а тому у прокурора відсутні підстави для представництва інтересів держави в особі Київської міської ради у даній справі.

Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги

18. Перший заступник керівника Київської міської прокуратури у касаційній скарзі просить ухвалу Господарського суду міста Києва та постанову Північного апеляційного господарського суду скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

19. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, статті 1311 Конституції України, статті 23 Закону України "Про оренду землі", статей 53, 86, 226, 236, 269 ГПК України.

Скаржник вважає безпідставним залишення позову без розгляду, оскільки ним доведено бездіяльність компетентного органу, який знав про порушення інтересів, але не звертався до суду з відповідним позовом протягом тривалого часу.

Скаржник наголошує, що, безпідставно залишаючи позов прокурора без розгляду більше, ніж через три роки після відкриття провадження у справі, суди обмежили доступ до правосуддя для захисту суспільних інтересів, чим не дотрималися вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 55 Конституції України.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

21. Компанія "Голденберг Ассетс ЛТД" у відзиві просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу та постанову - без змін.

Заявник вважає, що Господарський суд міста Києва, залишаючи позовну заяву прокуратури без розгляду, діяв відповідно до норм процесуального права та застосував норму права - статтю 23 Закону України "Про прокуратуру" - з урахуванням висновків щодо застосування зазначеної норми у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду.

22. ТОВ "Городецький пасаж" у відзиві просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу та постанову - без змін.

Товариство зазначає, що матеріали справи не містять доказів дотримання прокуратурою порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру".

Позиція Верховного Суду

23. Питання про представництво інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

24. Згідно з частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

25. Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов'язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 6.21,6.22 постанови від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, у пунктах
4.19,4.20 постанови від 26.02.2019 у справі № 915/478/18).

26. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що і в судовому процесі, зокрема у цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. пункт 35 постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18). Тобто під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.

27. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі № 920/447/18 вказано, що бездіяльність органу щодо захисту законних інтересів держави полягає в тому, що відповідний орган, враховуючи встановлені у відкритому за фактом кримінального правопорушення провадженні обставини, всупереч своїм повноваженням щодо здійснення контролю за використанням та охороною земель, не вжив заходів щодо усунення порушень, вказаних у позові.

28. Як вбачається з матеріалів справи, органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, прокурор визначив Київську міську раду, а наявність підстав для представництва інтересів держави у спірних відносинах прокурор обґрунтував бездіяльністю позивача щодо захисту належним чином інтересів держави, невжиттям ним заходів щодо повернення земельних ділянок у власність територіальної громади міста Києва.

29. Спір у даній справі стосується земельних ділянок загальною площею 0,5237 га на вул. Архітектора Городецького у Печерському районі міста Києва, які за твердженнями прокурора незаконно вибули з власності територіальної громади міста Києва та неодноразово були об'єктами договорів купівлі-продажу між приватними суб'єктами господарювання, у зв'язку з чим підлягають витребуванню від останнього набувача прав на них на підставі статті 388 Цивільного кодексу України на користь дійсного власника - територіальної громади в особі Київської міської ради.

30. Відповідно до статті 9 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) до повноважень Київської міської ради у галузі земельних відносин на її території належить, в тому числі: розпорядження землями територіальної громади міста; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до ЗК України; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до ЗК України; здійснення контролю за використанням і охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; вирішення земельних спорів; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

31. За змістом статті 388 ЦК України право на витребування майна з чужого незаконного володіння належить власнику.

32. Отже, саме Київська міська рада є органом, що представляє територіальну громаду міста Києва та здійснює від імені територіальної громади міста Києва повноваження щодо розпорядження майном комунальної власності, у тому числі земельними ділянками, контроль за використанням та охороною земель комунальної власності.

33. Враховуючи зазначене, апеляційна інстанція дійшла обґрунтованого висновку, що прокурором при поданні позову в даній справі правильно визначено Київську міську раду як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

34. Водночас суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що характер спірних правовідносин свідчить про те, що вони не пов'язані із захистом інтересів держави. Як правильно зазначив суд апеляційної інстанції в контексті правовідносин у даній справі, інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також у захисті прав та свобод місцевого самоврядування, яке не має загальнодержавного характеру, але спрямоване на виконання функцій держави на конкретній території та реалізується у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання.

35. Як зазначалося вище, відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді, зокрема у випадку, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

36. Згідно з абзацом 3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. Суд апеляційної інстанції зазначив, що прокуратурою розумних строків, які дають можливість відповідним органам відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, дотримано не було, оскільки зазначений лист (повідомлення) в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", датований 22.11.2017 та був отриманий позивачем лише 20.12.2017, тоді як позовна заява прокурора подана до суду 29.11.2017. Наведене означає, що прокурор не дотримався передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" порядку представництва, що є підставою для залишення його позову без розгляду.

При цьому суд апеляційної інстанції послався на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Колегія суддів не погоджується з вищенаведеними висновками апеляційного суду щодо застосування статті 23 Закону України "Про прокуратуру", оскільки застосований судом підхід є занадто формалізованим та таким, що не охоплює усіх особливостей цього спору, адже критерій "розумності" строку, який міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, має визначається з урахуванням сукупності багатьох чинників.

37. Зміст висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від
26.05.2020 у справі № 912/2385/18, якими керувався суд апеляційної інстанції, полягає у тому, що, звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Тобто у зазначеній постанові йдеться про необхідність надання уповноваженому органу розумного строку "після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави". Таким чином, вирішальним для висновку про дотримання прокурором приписів вказаної статті не є встановлення тривалості часового проміжку, який минув між повідомленням про намір звернення до суду, надісланим прокурором на адресу уповноваженого органу, та поданням позову. Натомість тривалість саме цього періоду не завжди є вирішальною у питанні дотримання прокурором приписів статті 23 Закону України "Про прокуратуру". Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 15.07.2021 у справі № 910/7916/20, від 20.07.2021 у справі № 908/2153/20.

38. З матеріалів справи вбачається, що про незаконне вибуття спірних земельних ділянок із власності територіальної громади Київській міській раді було відомо з часу прийняття судових рішень у справах № 2а-96/11 (визнано протиправним та скасовано рішення позивача № 343/1399 від 23.04.2009 про продаж земельної ділянки ТОВ "ПРЕСТИЖБУДСЕРВІС"), № 757/8077/13-ц (визнано недійсним договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки). Київська міська рада була стороною у цих справах. Водночас про факт переходу земельної ділянки за договором купівлі-продажу, зокрема, до Сенатум Холдінгс Лімітед Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) стало відомо
16.03.2015 з дати отримання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

39. Тобто уповноваженому органу було достеменно відомо про незаконність вибуття спірної земельної ділянки із власності територіальної громади, проте будь-яких дій щодо повернення земельної ділянки законному власнику не виконано.

40. Таким чином, апеляційним судом не враховано, що у даному випадку орган, уповноважений державою на захист порушених інтересів, мав достатньо часу для здійснення своїх повноважень після того, як йому стало відомо про можливе порушення інтересів держави, однак цього не здійснив, доказів протилежного не надав.

41. Якщо за обставинами справи вбачається, що відповідному органу було відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, (у тому числі до моменту отримання інформації від прокурора) про таке порушення, але такий орган не здійснював та/або не здійснює та/або не буде здійснювати захист порушених інтересів, то у такому випадку наявні підстави для представництва, передбачені абзацом першим частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру". У такому разі є підстави для висновку про нездійснення захисту інтересів держави таким органом. Аналогічну позицію висловлено у постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 911/3211/19.

42. Виходячи із вищенаведених висновків Верховного Суду, бездіяльність відповідного органу, якщо за обставинами справи вбачається, що відповідному органу було відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, (у тому числі до моменту отримання інформації від прокурора) про таке порушення, але такий орган не здійснював та/або не здійснює захист порушених інтересів, то у такому випадку вимога про надання відповідному органу "розумного строку" для самостійного реагування на порушення і, як наслідок, залишення позову прокурора без розгляду з цих підстав є проявом надмірного формалізму, який порушує право на справедливий розгляд справи.

43. З подібного застосування вказаних вище норм права та вказаної практики Верховного Суду виходив і Касаційний господарський суд, приймаючи постанову від
26.05.2021 у справі № 926/14/19.

44. Вищенаведене не було враховано судом апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

45. Пунктом 2 частини 1 статті 308 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

46. Підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина 6 статті 310 ГПК України).

47. Таким чином, касаційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню з направленням справи до цього суду для продовження розгляду.

Судові витрати

48. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 310, 314, 315, 316, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу першого заступника керівника Київської міської прокуратури задовольнити.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2021 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.05.2021 у справі № 910/21329/17 скасувати.

3. Справу № 910/21329/17 направити до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Г. М. Мачульський

Суддя В. Ю. Уркевич