Історія справи

Ухвала КГС ВП від 26.06.2019 року у справі №922/2932/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2019 року

м. Київ

Справа № 922/2932/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Катеринчук Л.Й. - головуючий, Банасько О.О., Пєсков В.Г.

за участі секретаря судового засідання Лавринчук О.Ю.

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України",

представник - адвокат Пронюк В.Я. (довіреність №14-100 від 17.05.2019),

відповідач - Комунальне підприємство "Балаклійські теплові мережі" Балаклійської районної ради

розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Східного апеляційного господарського суду

від 22.04.2019

у складі колегії суддів: Стойка О.В. (головуючий), Гребенюк Н.В., Попков Д.О.

та рішення Господарського суду Харківської області (в частині відмови в задоволенні позову щодо стягнення неустойки в розмірі 157 726, 63 грн.)

від 29.01.2019

у складі судді Рильової В.В.

у справі № 922/2932/18

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства "Балаклійські теплові мережі" Балаклійської районної ради

про стягнення 1 477 416, 13 грн.

ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

1. 10.05.2019 поштовим відправленням, направленим на адресу Східного апеляційного господарського суду, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.04.2019 та рішення Господарського суду Харківської області від 29.01.2019 (в частині відмови в задоволенні позову щодо стягнення неустойки в розмірі 157 726, 63 грн.) у справі №922/2932/18 в порядку статей 286, 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №922/2932/18 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Банасько О.О., суддя - Васьковський О.В., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.06.2019.

3. Ухвалою від 25.06.2019 Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі №922/2932/18 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.04.2019 та рішення Господарського суду Харківської області від 29.01.2019 (в частині відмови в задоволенні позову щодо стягнення неустойки на суму 157 726, 63 грн.), призначив розгляд касаційної скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на 01.08.2019 о 09:45.

4. У зв`язку з відпусткою судді Васьковського О.В. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №922/2932/18 визначено колегію суддів у складі: Катеринчук Л.Й. - головуючий, Банасько О.О., Пєсков В.Г., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.07.2019; ухвалою Суду від 31.07.2019 зазначеною колегією суддів справу №922/2932/18 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову апеляційного суду від 22.04.2019 та рішення суду першої інстанції від 29.01.2019 (в частині відмови в задоволенні позову щодо стягнення неустойки в розмірі 157 726, 63 грн.) прийнято до провадження з призначеним ухвалою Суду від 25.06.2019 розглядом на 01.08.2019 о 09:45.

5. Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Короткий зміст позовних вимог

6. Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач, ПАТ "НАК "Нафтогаз України") звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Комунального підприємства Балаклійської районної ради "Балаклійські теплові мережі" (далі - відповідач, КП БРР "Балаклійські теплові мережі") 1 477 416, 13 грн., з яких пеня на суму 315 453, 26 грн., 3% річних на суму 257 330, 85 грн., інфляційні нарахування на суму 904 632, 02 грн.

6.1. В обґрунтування позову ПАТ "НАК "Нафтогаз України" зазначило про неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором №2433/1617-ТЕ-32 постачання природного газу від 16.09.2016 в частині повного та своєчасного розрахунку за фактично переданий природний газ.

Короткий зміст рішення першої інстанції

7. Рішенням від 29.01.2019 Господарський суд Харківської області позовні вимоги ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до КП БРР "Балаклійські теплові мережі" задовольнив частково, стягнув з КП БРР "Балаклійські теплові мережі" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" пеню на суму 157 726, 63 грн., 3% річних на суму 257 330, 85 грн., інфляційні нарахування на суму 904 632, 02 грн. та витрати зі сплати судового збору на суму 22 161, 24 грн., в частині стягнення з КП БРР "Балаклійські теплові мережі" пені на суму 157 726, 63 грн. відмовив, в задоволенні клопотання КП БРР "Балаклійські теплові мережі" про відстрочення виконання рішення суду на вісім місяців з моменту його винесення відмовив.

7.1. Місцевий суд встановив, що 16.09.2016 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та КП БРР "Балаклійські теплові мережі" укладено Договір №2433/1617-ТЕ-32 постачання природного газу, згідно з умовами якого Постачальник зобов`язався поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язався оплатити його на умовах цього договору. Водночас, з метою узгодження вартості природного газу, обсягів переданого газу та інших умов до Договору №2433/1617-ТЕ-32 було укладено ряд додаткових угод, якими врегульовано обсяг природного газу для покриття потреб споживача у природному газі та порядок проведення розрахунків між сторонами.

За таких обставин, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" в період з жовтня 2016 року по квітень 2017 року передало у власність відповідача природний газ на загальну суму 45 584 227, 21 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи оформленими та підписаними сторонами актами приймання-передачі природного газу. Крім того, судом встановлено, що КП БРР "Балаклійські теплові мережі" провело розрахунки за поставлений газ в повному обсязі, проте з порушенням встановлених у Договорі №2433/1617-ТЕ-32 строків.

7.2. Місцевий суд, з посиланням на статті 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610 625, 692, 712 ЦК України, статті 173-175, 193 ГК України, а також з посиланням на положення розділу 8 Договору №2433/1617-ТЕ-32, в редакції Додаткової угоди №3 від 31.03.2017, якими передбачено відповідальність сторін, перевіривши періоди та кожне нарахування окремо, дійшов висновку, що такі нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства та є арифметично вірними. Водночас, місцевий суд зазначив, що інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання, відповідно, нарахування інфляційних втрат за наступний період обґрунтовано здійснено позивачем з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця. Заперечення відповідача щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог в зазначеній частині відхилене судом, оскільки оплата за природний газ проводилася в порядку та на умовах, визначених Постановою КМУ від 18.06.2014 №217.

7.3. Місцевий суд, з посиланням на частину 2 статті 19 Конституції України, статтю 233 ГК України та частину 3 статті 551 ЦК України, приймаючи до уваги, що КП БРР "Балаклійські теплові мережі" є комунальним підприємством, що створено для задоволення потреб споживачів в теплопостачанні та змушене надавати послуги за вартістю, нижчою від її собівартості, враховуючи складну економічну ситуацію підприємства, а також те, що заборгованість за Договором №2433/1617-ТЕ-32 була повністю погашена до звернення позивача до суду з позовом у цій справі, а розмір нарахованої позивачем пені є досить великим, в той час як період прострочення є незначним, суд визнав за можливе частково задовольнити клопотання відповідача про зменшення пені та зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на 50%, що дорівнює 157 726, 63 грн.

7.4. Розглянувши клопотання позивача в частині відстрочення виконання рішення суду на 8 місяців, місцевий суд, з посиланням на частину 1 статті 239 ГПК України, частини 3, 4 статті 331 ГПК України, зазначив, що підприємство позивача - ПАТ "НАК "Нафтогаз України" має значний обсяг несплаченої дебіторської заборгованості, що призводить до нестачі коштів для здійснення своєї поточної діяльності, у тому числі для забезпечення підприємств необхідним обсягом природного газу протягом опалювального сезону 2017/2018 років. Водночас, судом враховано, що позивач забезпечує галузі національної економіки та населення природним газом, тому, враховуючи відсутність доказів на підтвердження надзвичайних (виключних) обставин, а також необхідність забезпечення балансу інтересів сторін, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення зазначеного клопотання відповідача.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

8. Постановою від 22.04.2019 Східний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" залишив без задоволення, рішення Господарського суду Харківської області від 29.01.2019 - без змін.

8.1. Апеляційний суд, з посиланням на статтю 233 ГК України, статтю 551 ЦК України, дослідивши та перевіривши обставини, встановлені місцевим судом, дійшов висновку, що наявність тяжкого фінансового стану відповідача підтверджується фінансовими звітами (баланси, звіти про фінансові результати діяльності, що містяться в матеріалах справи).

Також, врахувавши умови укладеного сторонами Договору, апеляційний суд дійшов висновку, що невиконання відповідачем договірних зобов`язань виникло з об`єктивних причин, зокрема, через значну заборгованість споживачів та їх неплатоспроможність, що зумовило погіршення фінансового стану відповідача. Разом з тим, апеляційний суд зазначив, що матеріали справи не містять доказів спричинення позивачеві негативних наслідків у зв`язку з несплатою відповідачем за газ у строки, встановлені Договором, оскільки втрати від знецінення коштів компенсуються, зокрема, стягненням інфляційних втрат та 3% річних за час, в який позивач не міг користуватися коштами. Апеляційний суд зазначив, що відповідач повністю погасив суму основного боргу, а прострочка платежів відповідача об`єктивно виникла не з його вини, а внаслідок незалежних від нього обставин (непокриття тарифами собівартості енергоносіїв, поганого матеріального стану населення, яке із запізненням сплачувало за спожиті послуги).

Відтак, апеляційний суд, погодився з висновками суду першої інстанції, який на підставі повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, прийнявши до уваги незначний ступінь вини відповідача, погашення ним основної заборгованості та стягнення інфляційних збитків та річних, які виконують компенсаційну функцію за користування чужими грошовими коштами, обґрунтовано застосував положення процесуального закону щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені на 50%.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В КАСАЦІЙНОМУ СУДІ

Доводи скаржника (позивач у справі)

9. Скаржник, з посиланням на статтю 233 ГК України, статтю 551 ЦК України, доводив, що право на зменшення неустойки (штрафу, пені) виникає у господарського суду виключно за наявності значного перевищення розміру неустойки над розміром збитків кредитора і тільки у випадку наявності такого перевищення суд може скористатись наданим йому процесуальним правом. Водночас, враховуючи вимоги статей 86, 238 ГПК України, суди не врахували жодного аргументу, доводу чи доказу позивача щодо наявності чи відсутності значного перевищення пені по відношенню до збитків кредитора, а відсутність належних доказів на підтвердження доводів відповідача є підтвердженням грубого порушення статті 233 ГПК України.

9.1. Скаржник аргументував, що судами не враховано обставин виконання зобов`язання боржником, не надано оцінки майнового стану сторін та інших інтересів сторін, які заслуговують на увагу, що призвело до порушення судами статей 525, 526, 551, 599, 625 ЦК України.

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

10. Цивільний кодекс України

Частина 1 статті 525 - одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина 1 статті 526 - зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частина 1 статті 551 - предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Частина 2 статті 551 - якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Частина 3 статті 551 - розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Частина 1 статті 599 - зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 2 статті 625 - боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

11. Господарський кодекс України

Частина 1 статті 233 - у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частина 2 статті 233 - якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

12. Господарський процесуальний кодекс України

Частина 1 статті 74 - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частина 1 статті 86 - суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частина 1 статті 236 - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Частина 5 статті 236 - обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

13. З урахуванням повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів скаржника про неправильне застосування судами положень статті 233 ГК України, статей 525, 526, 551, 599, 625 ЦК України, статей 86, 238 ГПК України.

А.2. Щодо застосування норм матеріального та процесуального права

14. Предметом судового розгляду у цій справі є стягнення з відповідача пені на суму 315 453, 26 грн., 3% річних на суму 257 330, 85 грн., інфляційних нарахувань на суму 904 632, 02 грн. за неналежне виконання зобов`язань з оплати оплаті вартості отриманого природного газу.

Предметом касаційного оскарження та, відповідно, касаційного розгляду у цій справі є ухвалені судові рішення в частині зменшення заявленого до стягнення розміру пені на 50% та відмови у стягненні пені на суму 157 726, 63 грн.

Враховуючи встановлені приписами статті 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції, Верховний Суд переглядає судові рішення в межах вимог касаційної скарги.

15. Статтею 233 ГК України передбачено право суду зменшити розмір штрафних санкцій у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. Водночас, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з приписами частини 3 статті 551 ЦК України, право суду щодо зменшення розміру неустойки розширено: розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Проаналізувавши зазначені норми, слід дійти висновку, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання; незначності прострочення виконання; наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної особи, тощо.

Разом з тим, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України) та засадах господарського судочинства, визначених статтею 2 ГПК України .

Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у Постанові від 27.03.2019 у справі №912/1703/18, від якого колегія суддів Верховного Суду не вважає за необхідне відступати при розгляді справи №922/2932/18.

16. Частково задовольняючи клопотання відповідача про зменшення розміру пені, нарахованої на прострочену заборгованість на підставі договору №2433/1617-ТЕ-32 від 16.09.2016, суди першої та апеляційної інстанцій врахували, що відповідач є комунальним підприємством, яке створено для задоволення потреб споживачів, підприємство не уповноважене чинним законодавством самостійно встановлювати тарифи, які відповідають витратам за надання послуг, тому будь-які прострочення споживачів в оплаті послуг теплової енергії тягнуть для відповідача додаткові витрати, що виходять за межі визначеної тарифами вартості послуг. Також, судами попередніх інстанцій досліджено фінансові звіти відповідача (баланси, звіти про фінансові результати, том 1, а. с. 128-135) та встановлено, що зазначені докази підтверджують наявність значних збитків у відповідача внаслідок нерозрахунків споживачів за надані послуги теплопостачання. Одночасно, позивачем не надано доказів виникнення у позивача (кредитора) значних збитків, за винятком інфляційних збитків, що нараховані згідно статті 625 ЦК України та стягнені з відповідача за цим судовим рішенням. Відтак, нарахована позивачем до стягнення пеня могла бути визнана судами "значним стягненням" у порівнянні з невстановленими збитками кредитора (позивача) у справі.

За таких обставин, місцевий господарський суд обґрунтовано, дотримуючись принципів справедливості, пропорційності у господарському судочинстві, збалансованості інтересів сторін, задовольнив клопотання відповідача частково та зменшив штрафні санкції на 50%, а не на 90%, як просив відповідач, а також відмовив відповідачу у задоволенні клопотання про відстроченні виконання рішення суду на вісім місяців.

З таким висновком, з наведенням відповідних обґрунтувань, погодився й суд апеляційної інстанції.

Зазначене спростовує доводи касаційної скарги про порушення судами вимог статей 86, 238 ГПК України, приписів статті 233 ГК України та частини 3 статті 551 ЦК України.

17. Доводи скаржника про те, що посилання відповідача на відсутність коштів, бюджетного фінансування та інші обставини не можуть бути підставою для зменшення розміру пені, не можуть свідчити про помилковість висновків судів про наявність підстав для зменшення розміру неустойки, оскільки вказане не було єдиним мотивом для зменшення розміру пені, а оцінено в сукупності з іншими обставинами, про що зазначено вище.

Суд касаційної інстанції констатує, що аргументи касаційної скарги ПАТ "НАК "Нафтогаз України" про недоведеність матеріалами справи важкого фінансового стану відповідача та про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі фактично зводяться до переоцінки доказів у справі, які, на думку скаржника, були неправильно оцінені судами попередніх інстанцій. Однак, з огляду на приписи статті 300 ГПК України, суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями надавати повторну оцінку доказам, поданим учасниками справи, або додатково встановлювати фактичні обставини справи чи переоцінювати докази.

Відтак, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій правильно застосовано зазначені норми матеріального права, обґрунтовано зменшено розмір пені на 50%, врахувавши інтереси обох сторін, ступінь виконання зобов`язання боржником та причини неналежного виконання, цим самим забезпечивши баланс інтересів сторін.

Водночас, звертаючись із касаційною скаргою, скаржник не довів неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права у цій справі.

А.3. Мотиви прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

18. Доводи скаржника, зазначені в пунктах 9-9.1. описової частини даної постанови, Суд вважає необґрунтованими з підстав, зазначених у пунктах 15-17 мотивувальної частини даної постанови.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

19. З огляду на зазначене та відсутність порушень норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішень судами попредніх інстанцій, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги позивача та залишення без змін постанови апеляційного суду та рішення суду першої інстанції.

В. Судові витрати

20. У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд залишаються за скаржником.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.04.2019 та рішення Господарського суду Харківської області від 29.01.2019 (в частині відмови в задоволенні позову щодо стягнення неустойки на суму 157 726, 63 грн.) у справі №922/2932/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді О.О. Банасько

В.Г. Пєсков